Реферат на тему:
ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
Серце є досконалим насосом, що забезпечує просування крові по судинах.
Але виявляється, що тільки сили скорочення лівого жолудочка для цього
недостатньо. Вже в яремних і підвздовжних венах відзначається негативний
(нижче атмосферного) тиск і кров у них рухається в напрямку до серця
тільки завдяки дії позасердечних (екстракардіальних) факторів
кровообігу, до яких у першу чергу відноситься присосуюча сила грудної
порожнини під час вдиху. При вдиху збільшується обсяг грудної порожнини,
усередині її розвивається більший негативний тиск, чим у порожніх венах,
завдяки чому кров попадає в праве передсердя.
Важливим позасердечним фактором, який забезпечує постійний кровотік у
венах черевної порожнини, є пресорна функція діафрагми. При скороченні
вона ущільнюється й опускається, збільшує грудну й одночасно зменшує
черевну порожнини, тим самим підвищуючи внутрішньочеревний тиск, що
забезпечує просування крові до серця. При видиху діафрагма
розслаблюється і піднімається, обсяг черевної порожнини відповідно
збільшується, тиск у ній падає і кров з вен нижніх кінцівок
переміщається в нижню порожню вену.
При активних і пасивних скороченнях кістякових м’язів відбувається
сдавлення вен і кров завдяки наявності клапанів у них переміщається
тільки в напрямку до серця. Цей механізм, що підтримує кровотік у венах,
одержав назву «м’язового насоса». Прикладом дії «м’язового насоса» є
випадки гравітаційного шоку в бігунів при раптовій зупинці. Під час
тривалого інтенсивного бігу більша кількість циркулюючої крові
направляється до м’язів нижніх кінцівок і пояса нижніх кінцівок, а при
зупинці ці м’язи не скорочуються і «м’язовий насос» не діє. Кров з
переповнених вен не надходить до серця, що значно зменшує кількість
циркулюючої крові і кровопостачання мозку, а це обумовлює його гіпоксію,
що нерідко виявляється непритомністю.
Лікувальна дія фізичних вправ заснована на їхній здатності підвищувати
рівень життєдіяльності всіх систем організму і насамперед
серцево-судинної і дихального апарата. Під час занять лікувальною
фізкультурою учащається пульс, підвищується артеріальний тиск,
збільшуються кількість циркулюючої крові, у багато разів — число
функціонуючих капілярів у кістякових м’язах і в міокарді, підсилюються
окислювально-відновні процеси, обмін речовин. При підвищенні
артеріального тиску на 30-50 мм рт. ст. в артерії серця надходить у 3
рази більше крові, чим у стані спокою. Заняття лікувальною гімнастикою
для хворих із захворюваннями серцево-судинної системи ґрунтується на
принципі максимально можливого використання позасердечних механізмів
кровообігу, що в значній мірі сприяє відновленню її порушеної функції.
Дозування фізичного навантаження визначається призначеним режимом рухів.
Починаючи з вільного режиму рухів у лікарні і режиму рухів, максимально
припустиме частішання пульсу — на 30-32 удару в 1 хв.
Протипоказання: гостра стадія ревматизму, ендо- і міокардиту, важкі
порушення ритму і провідної системи серця, стенокардія, аневризма серця,
високий артеріальний тиск (максимальне — понад 200 мм рт. ст.,
мінімальне — понад 110 мм рт. ст.), недостатність кровообігу, підвищена
СОЕ, субфебрільна температура.
З усіх пороків серця частіше інших зустрічається мітральний у виді
стенозу (звуження) лівого передсердно-желудочкового (мітрального) отвору
і (або) недостатності лівого предсердно-жолудочкового (мітрального)
клапана. Стеноз мітрального отвору, а тим більше сполучення стенозу і
недостатності — комбінований порок, є важкими захворюваннями з
несприятливим прогнозом, так само як і інші пороки серця. В даний час
широко практикується хірургічне лікування уроджених і придбаних пороків
серця, що дає гарні результати і попереджає в більшості хворих
інвалідність. Придбані пороки серця найчастіше формуються при
ревматизмі. У гострій стадії ревматизму хворі знаходяться на строгому
постільному режимі. З огляду на можливість формування пороку серця,
необхідно строго виконувати принцип поступовості в збільшенні
навантажень на заняттях лікувальною гімнастикою. На розширеному
постільному режимі заняття лікувальною гімнастикою починають зі
статичних дихальних вправ і активних рухів у суглобах кінцівок у
повільному темпі і без зусиль. При сприятливому перебігу хвороби на
розширеному постільному режимі хворі знаходяться 10-15 днів і на
палатному — 2-3 неділі. Методика проведення занять приблизно така ж, як
і при недостатності кровообігу II стадії.
При недостатності лівого предсердно-жолудочкового клапана мітральної
недостатності без порушення кровообігу хворим через 6-8 місяців після
виписки з лікарні і занять лікувальною гімнастикою в поліклініці можна
дозволити заняття в групах здоров’я, а учням — у підготовчих групах на
уроках по фізичній культурі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
