.

Класифікація видів туристичної та екскурсійної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
725 7917
Скачать документ

Реферат на тему

Класифікація видів туристичної та екскурсійної діяльності

План

Класифікація видів туризму за метою

Класифікація видів туризму за часовими характеристиками

3. Класифікація видів туризму за територіальними ознаками

4. Класифікація видів туризму за індивідуальними запитами

5. Класифікація видів туризму за фінансовими можливостями

6. Екскурсійна діяльність

Список літератури

1. Класифікація видів туризму за метою

Класифікувати види туризму можна за різними ознаками, до найважливіших з
яких належать: мста туризму, часові, територіальні характеристики,
індивідуальні запити та фінансові можливості клієнтів.

Беручи за основу мету туризму, можна виділити такі види туризму:

Екскурсійний туризм – подорож із пізнавальною метою. Це найбільш
поширена форма туризму, якою займаються сучасні вітчизняні туристичні
фірми. Бажання громадян України ознайомитися з історичними, культурними,
природними та іншими пам’ятками різних регіонів України та за кордоном,
задовольняється великою кількістю пропозицій туристичних підприємств
(фірм, організацій).

Рекреаційний туризм – подорож із метою відпочинку, оздоровлення і
лікування. Цей вид туризму поширений не тільки в Україні, а й у всьому
світі.

Діловий туризм – це обслуговування клієнта під час виконання ним
професійних обов’язків як за місцем проживання, так і в інших регіонах,
що дозволяє більш якісно і з меншими витратами організувати свою
діяльність або поїздку.

До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій,
семінарів, симпозіумів тощо. Тут велике значення має наявність при
готельних комплексах спеціальних залів, обладнання для зв’язку
(телефони, факси, Інтернет), приміщення для ведення переговорів та ін.

Етнічний туризм – поїздки з метою побачень з рідними та близькими. Ця
форма туризму пов’язана з відвідуванням і виїздом у віддалені регіони
або інші країни. Туристичні організації допомагають з оформленням
проїзних квитків, закордонних паспортів, візових формальностей.

Спортивний туризм – поїздки з метою участі в спортивних заходах та
підтримки улюблених команд. До послуг туристичних фірм звертаються
керівники спортивних команд, організатори змагань, об’єднання
вболівальників та окремі громадяни.

Релігійний туризм – подорож, яка має за мету виконання релігійних
процедур, місій, відвідування святих місць та ін. Як правило, туристичні
фірми обслуговують, в основному, традиційні маршрути.

Пригодницький туризм – туризм пов’язаний із фізичними навантаженнями, а
іноді і з небезпекою для життя. При організації таких турів, пригоди
можуть бути підготовлені спеціально і забезпечені всіма можливими
засобами безпеки. Останнім часом винятком стають подорожі з
незапланованими пригодами. В основному, це стосується мисливського
туризму, сплавів гірськими річками, подорожей у незаселені та необжиті
місця та ін.

Соціальний туризм – це подорож із метою участі в громадських заходах
(мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші).

Екологічний туризм – екскурсії та подорожі з турботою про навколишнє
середовище. В процесі подорожі екскурсоводи пояснюють необхідність
охорони природних ресурсів, важливість захисту навколишнього середовища.
В багатьох випадках екотуризм стає супутником і невід’ємною частиною
інших видів туризму.

Сільський, зелений туризм – тимчасове переміщення туристів у сільську
місцевість з метою відпочинку та ознайомлення з місцевим способом життя,
культурою, традиціями, звичаями. Цей вид туризму часто використовують
сім’ї з дітьми, міська молодь, які намагаються вибратись на природу на
вихідні дні або в короткотермінові відпустки.

До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний,
військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших.

Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей. Ціль
туристичної поїздки може бути будь-яка і, якщо туристичне підприємство
може організувати виконання поставленої мети шляхом надання відповідних
послуг, то туристична подорож здійснюється.

Всі ці види туризму тісно переплітаються між собою і виділити їх у
чистому виді не завжди можливо. Наприклад, діловий туризм може
поєднуватись з екскурсійним або спортивним, етнічний – з релігійним,
екскурсійний – з рекреаційним і т.д.

Завдання туристичного підприємства – надати клієнту максимум можливостей
по поєднанню різних видів туризму.

2. Класифікація видів туризму за часовими характеристиками

За часовою характеристикою туризм можна класифікувати різними способами.
Найбільш суттєвими є сезонність, прив’язка до конкретних подій, час,
виділений клієнтом на подорож.

Сезонність – один із найважливіших показників в туристичному бізнесі,
який означає нерівномірність руху туристів протягом року. При цьому
можна виділити два основні критерії підвищеної активності туристів. Це
час виїзду туристів до місць відпочинку (прив’язка до певної мети
подорожі) і сезонність туристичної активності в даному регіоні.

Прив’язка до конкретних подій супроводжує окремі види туризму і примушує
працівників туристичної індустрії більш ретельно готуватись до таких
подій, особливо коли вони великомасштабні (наприклад, Олімпійські ігри,
міжнародні ярмарки, концерти зірок естради тощо).

Час, виділений туристом на подорож, може бути обмежений як об’єктивними
(тривалість відпустки або кількість вихідних днів), так і суб’єктивними
(бажання “розвіятись” на кілька днів) причинами. У відповідності з
можливостями і побажаннями клієнта турагент може підібрати найбільш
цікавий маршрут, обмежений виділеним часом і наявними можливостями
(квитки на авіа або залізничний транспорт, місця в готелях в тих чи
інших регіонах і т. ін.).

3. Класифікація видів туризму за територіальними ознаками

За територіальними ознаками можна виділити різні види туризму, до
найважливіших з яких належать приміський, внутрішньо-регіональний,
внутрішньодержавний та міжнародний туризм.

Приміський туризм – виїзди за місто в період відпусток або на вихідні
дні.

Це можуть бути виїзди на природу, поїздки в приміські бази відпочинку,
пансіонати, відвідування історичних, культурних місць, розташованих
поблизу міста та ін.

По тривалості подорожі цей вид туризму розподіляється на маршрути
вихідного дня (короткотривалі подорожі), подорожі околицями міста від 2
до 7 днів (середньотривалі подорожі) і поїздки на термін більше 7 днів
(довготривалі подорожі).

Внутрішньорегіональний туризм – поїздки та подорожі в межах певного
регіону. Регіоном може бути як область, так і територіальна спільність
комплексу областей, об’єднаних загальними культурно-історичними,
природно-кліматичними, економічними або іншими особливостями, наприклад
– Карпатський регіон.

Перевагами в роботі туристичного підприємства при цьому виді туризму є
досконале знання туристичних можливостей та умов регіону, широка
можливість використання транспортних маршрутів, відносно низькі ціни на
послуги, достатньо високий попит населення на подібні подорожі.

Внутрішньодержавний туризм – подорожі, обмежені державними кордонами
країни для громадян з постійним місцем проживання у цій країні. Цей вид
туризму був найбільш розвинутим в Україні і в колишньому СРСР через
політичні та економічні обмеження, відносну замкнутість і неможливість
виїзду за кордон. Але з розпадом Радянського Союзу, здобуттям
незалежності, відкритістю країни роль внутрішнього туризму та його вплив
на загальний стан розвитку туризму в Україні зменшився.

Останнім часом проводиться значна робота по відновленню втрачених
позицій. Відновлюються зони відпочинку, відроджуються рекреаційні
заклади, все більше популярними стають подорожі й екскурсії по Україні,
будуються готелі, мотелі, кемпінги, інтенсивно розвиваються транспортні
комунікації – вся інфраструктура в цілому.

Приміський, внутрішньорегіональний та внутрішньодержавний туризм
прийнято називати внутрішнім туризмом.

Внутрішній туризм – тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з
постійного місця проживання в рамках національних кордонів цієї країни
для відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом та з
іншою туристичною метою.

Міжнародний туризм – поїздки з туристичною метою за межі країни
постійного проживання. В міжнародному туризмі виділяють дві його форми –
іноземний (в’їзний) і зарубіжний (виїзний), які різняться між собою за
напрямками туристичних потоків. Один і той самий турист може бути
класифікований як в’їжджаючий і виїжджаючий одночасно залежно від того,
стосовно якої країни фіксується його переміщення. Розрізняють країну
походження туриста, яку він залишає, і країну призначення, куди він
прибуває. В першому випадку мова йде про виїзний, в другому – про
в’їзний туризм.

Для туристичних підприємств при організації міжнародної туристичної
діяльності велике значення мають існуючі міждержавні угоди і обмеження,
які об’єднують різні країни.

4. Класифікація видів туризму за індивідуальними запитами

Частина туристів вибирає для своєї подорожі нетрадиційні маршрути, що
має бути передбачено діяльністю туристичного підприємства. Природно, що
організувати колективні (групові) виїзди по відпрацьованих маршрутах
набагато простіше, але кількість туристів, які надають перевагу
індивідуальним подорожам, зростає з кожним днем, і це спонукає
туристичні підприємства диверсифікувати свій туристичний продукт.

В основі поділу туризму за такою ознакою, як індивідуальний запит,
лежить бажання туриста вплинути на:

маршрут подорожі – клієнт хоче визначити перелік бажаних місць для
відвідування, а інколи і їх послідовність;

– час подорожі – клієнт може обумовити конкретні терміни подорожі
(тривалість і дату відправлення), бажані зупинки в окремих пунктах,
збільшити або зменшити тривалість транзитних стоянок;

– формування розважальної програми – в окремих випадках турист хоче
відвідати спортивні змагання або інші масові видовища, мати повну
інформацію про можливість його участі в розважальних заходах у місцях
майбутніх зупинок;

n

p

a

a

fhaaooed

f

v

x

?

 

ae

e

p

ooooooooonooaeaeUIIAAoII

&

&

dh`„7a$

Jокамери та інше), вимоги до режиму харчування, проживання, відпочинку.

5. Класифікація видів туризму за фінансовими можливостями

Фінансові можливості клієнта здебільшого визначають майбутній маршрут
подорожі, рівень комфортності та засіб пересування. Крім цього,
фінансовий стан впливає і на вид подорожі. За цією ознакою можна
виділити наступні види туризму:

– груповий за відпрацьованими маршрутами – найбільш дешева форма за
інших рівних умов. Низька ціна пояснюється знижками, які надаються
туристичним групам. Знижки мають місце і при виборі традиційного для
туристичних фірм маршруту (їх надають підприємства транспорту,
розміщення, харчування, які обслуговують маршрут);

індивідуальний за відпрацьованими маршрутами – більш дорогий вид
подорожі, оскільки при його оформленні не діють знижки, які надаються
групам;

– груповий за індивідуальними маршрутами – знижки надаються у випадку
оптимального розміру групи (наприклад, визначеного по кількості місць в
туристичному автобусі), а також залучення в індивідуальний маршрут
традиційних місць відпочинку;

– індивідуальний за індивідуальними маршрутами — найбільш дорога форма
обслуговування, оскільки всі перераховані вище знижки тут не діють. При
організації такої подорожі необхідна розробка та додаткове відпрацювання
маршруту.

6. Екскурсійна діяльність

До складу туристичних послуг, згідно з Міждержавними стандартами (ГОСТ
28681.1-95 і ГОСТ 28682.2-95), зараховуються екскурсії, походи і
подорожі. Екскурсія може бути надана як екскурсанту, так і туристу.

Екскурсія – туристична послуга, яка забезпечує задоволення духовних,
естетичних, інформаційних та інших потреб туриста або екскурсанта.

Екскурсант – тимчасовий відвідувач, який перебуває менше 24 годин у
країні або на об’єкті відвідування.

Екскурсійна діяльність – діяльність з організації подорожей, що не
перевищують 24 годин, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь
складеними маршрутами, з метою ознайомлення з пам’ятками історії,
культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо.

Під час екскурсії учасники мають можливість пізнавати навколишній світ,
природні явища й утворення, історичні ситуації, побутові елементи,
надбання та здобутки місцевості та ін.

Функціональне призначення екскурсії – відпочинок і дозвілля, підвищення
пізнавального та культурного рівня, спілкування.

Класифікація екскурсій

Екскурсійна діяльність має свої характерні ознаки: зміст, тематику,
склад учасників, місце проведення, впорядкований маршрут, тривалість за
часом, форму проведення, спосіб пересування, наявність екскурсовода,
тексту екскурсії, об’єктів показу і безпосередньо наявність самих
учасників.

За змістом екскурсії бувають багатопланові (оглядові) і тематичні.
Тематичні екскурсії, як правило, присвячені одній темі або події. Такі
екскурсії поділяються на природознавчі, історичні, літературні,
мистецькі, екологічні, виробничі та інші.

За складом учасників екскурсії поділяються на індивідуальні, групові,
для школярів та студентів, для місцевого населення та приїжджих.

За місцем проведення екскурсії бувають: по місту, за містом та на
міжміських маршрутах (інформація в дорозі).

За способом пересування екскурсії поділяються на пішохідні, з
використанням транспортних засобів та комбіновані.

Тривалість екскурсії складає від 1 години до 1 доби.

За формою проведення екскурсії поділяються на звичайні, навчальні,
рекламні, екскурсії-лекції, екскурсії-прогулянки, екскурсії-концерти.

Технологія підготовки і проведення екскурсій

Підготовка екскурсій проводиться в декілька етапів: вибір теми
екскурсії, створення екскурсії під вибрану тему, підготовка екскурсовода
для проведення екскурсії.

Вибір теми екскурсії залежить від потенційного попиту, конкретного
замовлення або цілеспрямованого створення “банку” екскурсій. Тема
екскурсії повинна об’єднувати всі об’єкти відвідування в єдине ціле.

Підготовка екскурсії проводиться творчою групою, склад якої залежить від
теми екскурсії. Тут можуть бути залучені працівники музеїв, галерей,
наукових закладів, спеціалізованих туристично-екскурсійних організацій і
т. ін.

Робота розпочинається з підбору матеріалу по темі і його вивчення,
відбору об’єктів показу, а також накопичення знань по всіх розділах
теми.

При опрацюванні матеріалів по темі доцільно скласти бібліографію
літературних та інших джерел, а також використати архівні матеріали,
розповіді учасників подій та очевидців, кінохроніку та ін.

Важливим етапом створення екскурсії є правильний підбір об’єктів показу.

В Україні на державному обліку знаходиться велика кількість пам’ятників
архітектури, історії, культури, археології, а в музеях країни
зберігаються мільйони експонатів.

Об’єктами екскурсій можуть бути:

місця, пов’язані з історичними подіями;

природні об’єкти і заповідники;

будівлі і споруди;

меморіальні пам’ятники і комплекси;

об’єкти, пов’язані з життям і творчістю видатних особистостей;

пам’ятники мистецтва;

експозиції музеїв, картинних галерей, виставок, технічні експонати;

археологічні пам’ятки.

При великій кількості таких об’єктів необхідно звернути увагу на їх
правильний відбір з урахуванням пізнавальної цінності, важливості,
змісту, функціонального призначення, безпечності та ін.

Екскурсія не повинна бути перевантажена великою кількістю відвідуваних
об’єктів, тому що це збільшує її тривалість і зменшує інтерес туристів.
Оптимальна тривалість екскурсії по місту складає 2-3 години, при цьому з
інтересом сприймається не більше 15-20 екскурсійних об’єктів.

При підготовці екскурсії доцільно скласти паспорт на кожний об’єкт, в
який має бути внесено назву об’єкта, події, пов’язані з цим об’єктом та
дати, коли відбувались ці події, місцезнаходження, джерела інформації
про об’єкт та дані про авторів об’єкта, безпека при його відвідуванні,
фотографії та відеозйомки та інші дані.

Процес створення екскурсії також включає в себе розробку екскурсійного
маршруту, тексту екскурсії, методики проведення, розробку і виготовлення
демонстраційного матеріалу (фото, відео, плакати), калькуляцію витрат і
розрахунок ціни на екскурсійну послугу, затвердження екскурсії у
встановленому порядку, рекламу екскурсійного маршруту.

При пробному обході або об’їзді маршруту екскурсовод зобов’язаний
ознайомитися з планом розташування вулиць і площ, визначити місця
стоянок транспортних засобів, місцезнаходження об’єкта та площадки для
найкращого показу, провести хронометраж маршруту та ін.

Після пробного обходу або об’їзду затверджується контрольний текст
екскурсії, на основі якого екскурсовод готує індивідуальний текст, а
також різні варіанти даної екскурсії.

На основі контрольного тексту, індивідуального тексту екскурсовода,
контрольного обходу або об’їзду, хронометражу маршруту, складається
паспорт екскурсійного маршруту і всі ці документи разом подаються на
засідання методичної комісії. Методична комісія приймає матеріали та
шляхом відкритого захисту на методичній раді екскурсоводом, який брав
участь в розробці екскурсії, затверджує екскурсійний маршрут.

Список літератури

1. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закон України
“Про туризм” (15 вересня 1995р.). – К., 1995 .

2. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_strahuv.htm” Закон України
“Про страхування”: Збірник нормативно-правових актів. – Т 2. – Ужгород,
1999 .

3. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/aleks1.htm”
Александрова А.Ю. Международный туризм. – Москва, 2001 .

4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. – Москва,
1975.

5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. – Москва, 2000.

6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области
туризма. – М.: Международные отношения, 1986.

7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та
рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.

8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – Москва – Санкт-Петербург: Герда,
2000.

9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.

10. Гаврилишин И.П. Рекреационный рынок мира // Посредник. -1995.- №40.

11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. – Одесса, 1997.

12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996.

13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ,
2002.

14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. – Москва: Юнити, 1999.

15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної
економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка
України. – 1995. -№ 8.

16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. – Минск, 2001.

17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці:
Прут, 1996.

18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура
Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. – Чернівці: Прут, 1995.

19. HYPERLINK “http://tourlib.net/statti_tourism/kravciv1.htm” Жук
П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку
рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. – 1993, № 12 .

20. Ресторанный и гостиничный бизнес. – 2001. – № 4(8).

21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.

22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія.
-2002.-№20/2.

23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в
Україні. – Львів, 1997.

24. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. – Минск: Новое знание, 2001.

25. Квартальнов В.А. Туризм. – Москва, 2001.

26. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/kvartalnov1.htm”
Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт
управления. – Москва: Финансы и статистика, 2000 .

27. Кириллов А.Т. Маркетинг в туризме. – С.-Петербург, 1997.

28. Кирилов А. Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – Издательство
С.-Петербургского университета, 1996.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020