Реферат на тему
Класифікація курортів України
Курортологія як наука про курорти розвивалася в міру нагромадження
знань про лікувальні природні фактори – клімат, мінеральні води,
лікувальні грязі тощо, і в зв’язку з розширенням мережі курортів і
розвитком курортної справи в цілому.
Сучасна курортологія – це медична наукова дисципліна, що вивчає
лікувальні властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на
організм людини, можливість їх застосування з лікувальною і
профілактичною метою на курортах і в позакурортних закладах, розробляє
покази і протипоказання для санаторно-курортного лікування і методи
застосування курортних факторів при різних захворюваннях.
Розділами курортології є: бальнеологія, бальнеотерапія та
бальнеотехніка; грязелікування; медична кліматологія і кліматотерапія…
[10].
HYPERLINK “http://www.tourlib.columb.net.ua/Lib/Zakon/pro_kurorty.htm”
Закон України “Про курорти” від 5.10 2000 р. № 2026 визначив правові,
організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в
Україні. Ним визначено офіційне тлумачення основних курортологічних
понять:
Курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого
призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх
експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури,
використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики
захворювань та рекреації і підлягає особливій охороні.
Курортно-рекреаційні заклади – це спеціалізовані заклади короткочасного
(щоденного, щотижневого) та тривалого розміщення людей, призначені для
задоволення їхніх рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих,
культурно-освітніх і спортивних).
За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяють
на:
а) курорти державного значення;
б) курорти місцевого значення.
До курортів державного значення належать природні території, що мають
особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і
використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та
профілактики захворювань.
До курортів місцевого значення належать природні території, що мають
загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою
лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань (ст. 4
HYPERLINK “http://www.tourlib.columb.net.ua/Lib/Zakon/pro_kurorty.htm”
Закону України “Про курорти” ).
За своєю медичною спеціалізацією курорти України поділяють на:
а) курорти загального призначення;
б) спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.
Медичний профіль (спеціалізація курортів) визначається з урахуванням
властивостей природних лікувальних ресурсів (ст. 5 Закону України “Про
курорти”).
За характером природних лікувальних факторів курорти України поділяють
на кілька типів (або профілів):
бальнеологічні курорти;
грязеві курорти;
кліматичні курорти;
курорти з кількома лікувальними факторами.
Бальнеологічні курорти: основний лікувальний фактор – мінеральні води,
що застосовуються у вигляді ванн, душів, для пиття, інгаляцій,
зрошування, промивання тощо. До цих курортів належать: Поляна, Сонячне
Закарпаття, Немирів, Біла Церква, Миронівка, Хмільник, Моршин,
Трускавець, Верховина, Карпати, Квітка Полонини, Миргород, Шкло, Синяк,
Любінь Великий, Гірська Тиса, Шаян, Свалява, Усть-Чорна, Солоний Лиман,
Горинь, Черче, Березівські мінеральні води, Рай-Оленівка,
Старобільськ.Грязеві курорти: основний лікувальний фактор – грязь, що
застосовується у вигляді ванн, аплікацій, тампонів, компресів тощо. На
грязевих курортах використовується мулова грязь солоних озер і лиманів,
сапропелева (мулова грязь прісних озер), торфова (прісна і
мінералізована), а також гідротермальна і сопкова (вулканічного
походження). До цих курортів належать: Бердянськ, Гопри, Євпаторія,
Маріуполь, Куяльницький, Слов’янськ, Феодосія, Саки.
Кліматичні курорти: основні види лікування – повітряні і сонячні ванни,
а також купання. Крім основних видів курортного лікування, для посилення
дії лікувальних факторів у лікувальний комплекс включають
фізіотерапевтичні процедури, лікувальне харчування, лікувальну фізичну
культуру. До цих курортів належать: Ірпінь, Буча, Ворзель, Конча-Заспа,
Пуща-Водиця, Соснівка, Одеський курортний район, Південний берег Криму,
Закарпатська група курортів, Яремча, Бердянськ, Кирилівка.
Більшість курортів, що мають кілька лікувальних факторів, відносять до
курортів змішаного типу – бальнеогрязевих, бальнеокліматичних,
кліматогрязевих, кліматобальнеогрязевих. Виділяють також курорти з
особливими, унікальними природними факторами.
До курортів з кількома лікувальними факторами в Україні належать:
– бальнеокліматичні: Верховина, Звенигородська курортна зона,
Конча-Заспа;
– бальнеогрязеві: Великий Любінь, Миргород, Моршин, Трускавець, Черче,
Шкло;
– кліматогрязеві: Аркадія, Бердянськ, Маріуполь, Кирилівка,
Куяльницький;
– кліматобальнеогрязеві: Євпаторія, Кирилівка, Феодосія.
Важливим принципом санаторно-курортного лікування є його комплексність,
тобто використання різноманітних природних лікувальних факторів у
поєднанні з дієтотерапією, фізіотерапевтичними процедурами, лікарськими
й іншими лікувальними засобами і методами.
Природні курортні фактори – клімат, мінеральні води, лікувальні грязі –
скрізь використовуються і поза курортами: у місцевих санаторіях,
санаторіях-профілакторіях, будинках відпочинку, а також у лікарнях та
інших лікувально-профілактичних закладах.
Цікаві факти про курорти України:
\
ooooooooooonoaaaaaYYYYOO
&
??????
???????????2000 р. – 544). їх наповнюваність склала 52,5 % , що на 6,6 %
більше, ніж у 2000 р. 228 підприємств працювали цілий рік, 395 –
сезонно. З них 302 оздоровниці належать до підприємств колективної
власності, 26 – комунальної, 33 – приватної, 262 – це структурні
підрозділи підприємств. У власності Російської Федерації знаходяться 60
підприємств, Білорусі – 2, Узбекистану – 1. Покомпонентна структура: у
Криму зосереджено 131 санаторій і лікувальний пансіонат (для порівняння,
у Львівській області – 62, Одеській – 43), будинків і пансіонатів
відпочинку в Криму налічується 116 (для порівняння, в Донецькій області
– 54, Херсонській – 38).
– За офіційною інформацією Міністерства курортів і туризму Криму,
кількість відпочивальників, які прибули до Криму станом на 6 серпня 2004
р., становила 3 млн 666 тис. 573 осіб (2003 р. – 3 млн 219 тис. 632
осіб). Кількість організованих відпочивальників становила на серпень
2004 р. понад 500 тис. осіб. Станом на 1 серпня всі кримські оздоровниці
півострова заповнені у середньому на 90 % і вище.
У кримських приватних квартирах щороку розміщується більше 3,5 млн
відпочиваючих.
– Найдавніший бальнеологічний курорт України діє в селі Шкло Львівської
області з 1576 р. Почесний вік мають також курорти в Трускавці (1827
р.), на Одеських лиманах (1829 р.) та Березівці під Харковом (1862 p.).
– Найбільший санаторій в Україні – “Марат” на Південному березі Криму в
селищі Місхор. Він розташований в парку з багатою рослинністю і
розрахований на 1057 ліжок.
Найбільший будинок відпочинку в Україні – “Авангард” у Вінницькій
області на околиці Немирова. Він розрахований на 1062 ліжка влітку і 614
– взимку. Це один з найстарших будинків відпочинку в Україні – відкритий
у 1921 р. у великому княжому палаці, оточеному ландшафтним парком.
– Найбільшим готельно-відпочинковим комплексом є “Ялта”, цей готель
розрахований на 2616 місць. Комфортабельний комплекс збудований у 1977
р. на східній околиці Ялти на морському узбережжі поблизу
Масандрівського парку.
– Найбільшою дитячою оздоровницею України є міжнародний дитячий центр
“Артек”, заснований поблизу Гурзуфа у 1925 р.
– Найбільшим пансіонатом в Україні є пансіонат “Місхор” в Криму,
розрахований на 1436 місць.
Найглибша лікувальна установа України – Українська державна
алергологічна клініка у Солотвино. На Закарпатті вже понад 200 років
добувають сіль вищої категорії. У 1986 р. співробітники Ужгородського
філіалу Одеського НДІ курортології вперше використали мікроклімат
Со-лотвинських шахт для лікування хворих бронхіальною астмою. Було
відкрито алергологічну клініку на 250 місць. Підземне відділення зі
специфічним мікрокліматом з високодисперсним аерозолем кухонної солі
знаходиться на глибині 300 м у товщі соляного пласта. Тривалість одного
сеансу, на який спускаються спеціальним ліфтом, триває від 2 до 12 годин
протягом 30 днів.
– Найбільші запаси лікувальної води зосереджені на курорті Хмільник у
Вінницькій області. Запаси радонових вод становлять 3120 м3 на добу, їх
видобувають із свердловин глибиною 90-200 м і використовують для ванн.
– Найбільша глибина, з якої видобувають лікувальну воду. На курорті Саки
в Криму термальні мінералізовані гідро-карбонатно-хлоридні натрієві води
виведені свердловинами глибиною 970 м.
– Найбільші запаси лікувальних грязей в Україні знаходяться в лимані
Алібей на Одещині – 16 966 тис. м3 (але вони не використовуються). З
тих, що використовуються, найбільші запаси розміщені в Куяльницькому
лимані – 15 327 тис. м3. Використовують їх Куяльник та інші курорти
Одеської групи для грязелікування та виготовлення медпрепаратів [19].
Рекомендована література
1. Быкова Л. М., Сочка А. А., Тронь Г. Л. Курорти Закарпаття. – К.:
Здоров’я, 1974.
2. Географічна енциклопедія України: В 3 т. / Відп. ред. О. М. Маринич.
– К.: Українська радянська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1990.
3. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране: Европейская часть СССР,
Кавказ. – М.: Мысль, 1980.
4. HYPERLINK
“http://www.tourlib.columb.net.ua/Lib/Zakon/pro_kurorty.htm” Закон
України “Про курорти” від 5.10.2000 p. № 2026.
5. Заставний Ф. Д. Географія України. – Л.: Світ, 1993.
6. Здравницы профсоюзов Украины. – К.: Тамед, 1997.
7. Кадастр мінеральних вод України / Гол. ред. М. В. Лобода. – К., 1996.
8. Курортні ресурси України / Під ред. проф. М. В. Лободи. – К.:
Укрпрофоздоровниця; Тамед, 1999.
9. Курорты Одессы: Справочник. – Одесса: Маяк, 1976.
10. Курорты: Энциклопедический словарь / Гл. ред. акад. Е. И. Чазов. –
М.: Сов. энциклопедия, 1983.
11. Лечебные минеральные воды типа “Нафтуся” / Е. Э. Ба-бинец, В. М.
Шестопалов, Н. П. Мойсеева и др. – К.: Наукова думка, 1986.
12. Маринов Н.А., Пасека И. П. Трускавецкие минеральные воды. – М.:
Недра, 1978.
13. Мінеральні води та курорти Львівщини / Під ред. Б. М. Ма-толича. –
Л.: Палітра Друку, 2003. – 96 с.
14. Постанова КМУ “Про внесення змін до Переліку населених пунктів,
віднесених до курортних” від 15.12.1997 р. № 1391.
15. Сосновский В. К. Здравницы Крыма: Справочник. – Симферополь: Таврия,
1977.
16. Справочник по курортологии / Под. ред. Ю. Е. Данилова, О. Г.
Царфиса. – М.: Медицина, 1973.
17. Стеценко Г. И., Лоик И. В. Курорт Трускавец. – Труска-вець:
Українські технології, 1995.
18. Торохтин М.Д.,Денисюк В. Г. Здравницы Карпат:
Путеводитель-справочник. – Ужгород: Карпати, 1975.
19. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упорядник Г. О.
Маценко. – Л.: Слово, 1992.
20. Українська Радянська Соціалістична Республіка: Енциклопедичний
довідник. – К.: Головна редакція УРЕ, 1986.
21. Федунь О. Бальнеологічні ресурси Прикарпаття. – Л., 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
