Реферат на писаний колективом сайту HYPERLINK
“http://www.ukrreferat.com” www.ukrreferat.com
РЕФЕРАТ
на тему:
Історія розвитку гандболу
Гандбол, у нинішньому його вигляді, придумали датські футболісти на
рубежі ХІХ и ХХ століть – як заміну футболу, для гри в зимовий час. У
гандбол грають руками, а кожна команда складається всього лише з 6
гравців і воротаря.
Корені гандболу йдуть у глибоку стародавність: згадування про
«прабатьків» цього виду спорту – стародавніх іграх з м’ячем руками –
знаходимо ще в «Одіссеї» Гомера й у працях давньоримського лікаря
К.Галенуса.
Датою зародження спортивної гри з м’ячем, зареєстрованої в міжнародній
спортивній класифікації за назвою «гандбол» (ручний м’яч), прийнято
вважати 1898 р, коли викладач фізичного виховання реального училища
датського міста Ордруп Хольгер Нільсен ввів в уроки фізичної культури
жіночих груп гру з м’ячем, названу «хаандболд» («хаанд» – рука і «болд»
– м’яч), у якій на невеликому полі змагалися команди з 7 чоловік,
передаючи м’яч один одному і прагнучи закинути його у ворота.
Дослідження, проведені в останні роки, дають підставу віднести дату
зародження гандболу до більш раннього періоду. У 1890 р. у Чехії одержує
поширення народний варіант гри з м’ячем, названий «хазена» (кидати,
кидати). Гра зводилася до нерегламентованого перекидання і лову м’яча в
змішаних групах без єдиноборства.
У 1917 р. берлінець Макс Хейзер із двох ігор склав нову гру для жінок за
назвою «ручний м’яч». Ніхто не уявляв собі, що ця гра знайде таке
поширення в усьому світі.
У 1918 р. на міжнародній спортивній карті чітко позначилося два
протиборчі течії гри: чеська хазена (на сході) і німецький гандбол (на
півночі і заході).
Вже в 1920 р. у Берліні відбулися перші ігри на Кубок і першість
Німеччини по ручному м’ячу. А в 1923 р. ввели нові правила змагань.
Зменшення розмірів м’яча, уведення правила «трьох секунд» і «трьох
кроків» значно сприяло підвищенню техніки гри. У 1925 р. відбулася перша
міжнародна зустріч Німеччини з командою Австрії. Німеччина програла з
рахунком 5:6.
Визнання гандболу міжнародним видом спорту в 1926 р. дало поштовх до
розвитку гри в ряді країн. З’явилися клуби, що культивують гандбол у
Люксембурзі і Швейцарії, Іспанії й інших країнах.
У 1928 р. в Амстердамі була створена Міжнародна аматорська федерація
гандболу (ІАГФ), що діяла до 1944 р. У її актив входило 11 країн, що
активно розвивали гандбол. У 1936 р. гандбол був уперше включений в
олімпійську програму Х1 Олімпіади в Берліні. Олімпійським переможцем
стала команда Німеччини.
Новий підйом у розвитку гандболу почався зі створення в 1946р. нової
міжнародної федерації гандболу – ІГФ. ІГФ затвердила програму дій,
спрямовану на відродження світового гандболу, намітила проведення
чемпіонатів світу з гандболу 11х11 за участю чоловічих і жіночих команд.
У 1949р. у Будапешті на жіночому чемпіонаті світу найсильнішої виявилася
команда Угорщини. Надалі першості світу проводилися раз у чотири роки.
Виникнення вітчизняного гандболу відноситься до початку ХХ століття і
зв’язано з проникненням в Україну сокільськой системи фізичного
виховання.
Українському гандболу у 2009-му році виповниться сто років. Уперше
гандбол з’явився в Харкові в 1909 р. Родоначальником українського
гандболу з’явилася чеська гра «хазена», яка культивувалася в товаристві
«Сокіл» як гімнастична гра.
І саме Україна запропонувала грати за схемою сім на сім, тоді як
практично у всьому Радянському Союзі на майданчик виходили 22-а гравці.
Ці історичні подробиці викладено в російськомовній книзі “Ступєні
гандбола”, яку презентувала федерація гандболу України.
Український гандбол упродовж кількох десятиліть вважався еталоном у
світі: збірна СРСР по два рази виборювала звання олімпійських чемпіонок
(1976, 1980) та чемпіонок світу, а київський “Спартак” 13 разів вигравав
Кубок європейських чемпіонів. Втім, всі ці здобутки пов’язували з
роботою видатного тренера Ігоря Турчина, після трагічної смерті якого
справи в цьому виді спорту пішли на спад.
Зазначимо, наша команда, попри славні традиції та присутність гравців ще
старої “турчинської” школи, так і не змогла жодного разу пробитися на
Олімпійські ігри.
Щоправда, у 2000 році збірна України підтвердила свій неабиякий
потенціал, ставши віце-чемпіоном Європи, а запорізький “Мотор” та
київський “Спартак” успішно змагаються в єврокубкових турнірах.
Кілька років тому до керівництва національною командою повернувся
досвідчений наставник Леонід Ратнер (багаторічний керманич одного із
найкращих клубів СРСР – запорізького ЗІІ, під керівництвом якого
молодіжна збірна Союзу 5 разів (!) виборювала звання чемпіонок світу).
Склад сучасної збірної України: голкіпери – Наталія Борисенко
(“Кометал”, Македонія), Лариса Заспа (“Мотор”, Запоріжжя); розігруючі –
Оксана Сакада (“Агусін Алсе”, Іспанія), Анна Сюкало (“Вац”, Угорщина);
лінійні – Яна Григолюнас (“Спартак”, Київ), Ірина Шуцька (“Мотор”);
напівсередні – Ірина Чернова (“Вашах”, Польща), Катерина Рибіна
(“Мотор”), Марина Вергелюк (“Крім”, Словенія), Олена Цигиця (“Кометал”);
крайні – Олена Яценко (“Крім”), Олена Радченко (“Кометал”), Наталя
Даценко-Ляпіна (“Спартак”), Оксана Райхель (“Кометал”).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
