РЕФЕРАТ
на тему:
“Історія розвитку гандболу”
ПЛАН
1. Історія виникнення гандболу у світі
2. Визнання гандболу міжнародним видом спорту
3. Розвиток гандболу в Радянському Союзі
4. Історія розвитку українського гандболу, сучасний стан
Використана література
1. Історія виникнення гандболу у світі
Гандбол, у нинішньому його вигляді, придумали датські футболісти на
рубежі ХІХ и ХХ століть – як заміну футболу, для гри в зимовий час. У
гандбол грають руками, а кожна команда складається всього лише з 6
гравців і воротаря.
Корені гандболу йдуть у глибоку стародавність: згадування про
«прабатьків» цього виду спорту – стародавніх іграх з м’ячем руками –
знаходимо ще в «Одіссеї» Гомера й у працях давньоримського лікаря
К.Галенуса.
Датою зародження спортивної гри з м’ячем, зареєстрованої в міжнародній
спортивній класифікації за назвою «гандбол» (ручний м’яч), прийнято
вважати 1898 р, коли викладач фізичного виховання реального училища
датського міста Ордруп Хольгер Нільсен ввів в уроки фізичної культури
жіночих груп гру з м’ячем, названу «хаандболд» («хаанд» – рука і «болд»
– м’яч), у якій на невеликому полі змагалися команди з 7 чоловік,
передаючи м’яч один одному і прагнучи закинути його у ворота.
Дослідження, проведені в останні роки, дають підставу віднести дату
зародження гандболу до більш раннього періоду. У 1890 р. у Чехії одержує
поширення народний варіант гри з м’ячем, названий «хазена» (кидати,
кидати). Гра зводилася до нерегламентованого перекидання і лову м’яча в
змішаних групах без єдиноборства.
У 1917 р. берлінець Макс Хейзер із двох ігор склав нову гру для жінок за
назвою «ручний м’яч». Ніхто не уявляв собі, що ця гра знайде таке
поширення в усьому світі.
У 1918 р. на міжнародній спортивній карті чітко позначилося два
протиборчі течії гри: чеська хазена (на сході) і німецький гандбол (на
півночі і заході).
Вже в 1920 р. у Берліні відбулися перші ігри на Кубок і першість
Німеччини по ручному м’ячу. А в 1923 р. ввели нові правила змагань.
Зменшення розмірів м’яча, уведення правила «трьох секунд» і «трьох
кроків» значно сприяло підвищенню техніки гри. У 1925 р. відбулася перша
міжнародна зустріч Німеччини з командою Австрії. Німеччина програла з
рахунком 5:6.
2. Визначння гандболу міжнародним видом спорту
Визнання гандболу міжнародним видом спорту в 1926 р. дало поштовх до
розвитку гри в ряді країн. З’явилися клуби, що культивують гандбол у
Люксембурзі і Швейцарії, Іспанії й інших країнах.
У 1928 р. в Амстердамі була створена Міжнародна аматорська федерація
гандболу (ІАГФ), що діяла до 1944 р. У її актив входило 11 країн, що
активно розвивали гандбол. У 1936 р. гандбол був уперше включений в
олімпійську програму Х1 Олімпіади в Берліні. Олімпійським переможцем
стала команда Німеччини.
Новий підйом у розвитку гандболу почався зі створення в 1946р. нової
міжнародної федерації гандболу – ІГФ. ІГФ затвердила програму дій,
спрямовану на відродження світового гандболу, намітила проведення
чемпіонатів світу з гандболу 11х11 за участю чоловічих і жіночих команд.
У 1949р. у Будапешті на жіночому чемпіонаті світу найсильнішої виявилася
команда Угорщини. Надалі першості світу проводилися раз у чотири роки.
Сполучені Штати дотепер не виграли ні однієї олімпійської медалі.
Колишній чемпіон світу Угорщина вважається найсильнішою командою .За нею
випливає Данія з агресивної Аньей Андерсен і Китай. Найбільший врожай
медалей зібрали чемпіон світу команда Франції (група Б) і команда
Хорватії (група А). На ХХУІ Олімпіаді в Атланті-96 Хорватія вперше в
історії Олімпійських ігор виступила під своїм прапором і завоювала
олімпійські медалі. Олімпійські медалі й у жіночої команди Данії.
З моменту включення гандболу в програму Олімпійських ігор його
популярність у світі різко зросла. Великі зміни приносять зміни в
правила гри, що встановлює Міжнародна Федерація. Нарешті-те в Атланті
введена перерва в грі. Після першої напівгодини команди зупиняться на
хвилинну перерву, тоді як раніш вони просто мінялися воротами. Гравці
закидають м’яч, що ледве менше футбольного, у ворота висотою 198 див і
шириною 3 метри. У жіночому гандболі м’яч небагато менше.
3. Розвиток гандболу в Радянському Союзі
Перші всесоюзні змагання збірних чоловічих і жіночих команд міст СРСР по
ручному м’ячу 11х11 відбулися в Ризі, у 1955р. Серед жінок переможницями
стали київські студентки, серед чоловіків – ризькі спортсмени.
У період з 1956 по 1961р. було проведено 6 чемпіонатів СРСР по ручному
м’ячі 11х11, що зіграли визначену роль у розвитку гри. Стало очевидним,
що гра утрачає свої позиції в країні і за кордоном. Федерація приймає
рішення про припинення проведення першостей СРСР по ручному м’ячу 11х11.
З 1962р. проводяться першості СРСР тільки по гандболу 7х7.
На міжнародну арену чоловіча збірна команда країни вийшла в 1960 р.,
жіноча в 1962 р. Перші великі успіхи прийшли до нашим збірним через
півтора десятка років. Жіноча збірна команда стала переможницею на
чемпіонатах світу 1982 р.(Угорщина), 1986 р.(Голландія), 1990 р.
(Південна Корея).
Олімпійськими чемпіонами на ХХІ і ХХІІ Олімпіадах, срібні нагороди на
ХХІУ і ХХУ Олімпійських іграх.
Шлях до визнання чоловічого гандболу був складнішим. Срібні нагороди на
чемпіонатах світу 1978 і 1990 р. і ХХІІ Олімпійських іграх. Золоті
медалі на чемпіонатах світу 1982р.і 1992р.
Олімпійські переможці ХХІ, ХХІУ, ХХУ Олімпіад. В олімпійських іграх 1984
р. наші команди не брали участь, а в 1992 р.виступали об’єднаною
командою СНД.
4. Історія розвитку українського гандболу, сучасний стан
Виникнення вітчизняного гандболу відноситься до початку ХХ століття і
зв’язано з проникненням в Україну сокільськой системи фізичного
виховання.
Українському гандболу у 2009-му році виповниться сто років. Уперше
гандбол з’явився в Харкові в 1909 р. Родоначальником українського
гандболу з’явилася чеська гра «хазена», яка культивувалася в товаристві
«Сокіл» як гімнастична гра.
І саме Україна запропонувала грати за схемою сім на сім, тоді як
практично у всьому Радянському Союзі на майданчик виходили 22-а гравці.
Ці історичні подробиці викладено в російськомовній книзі “Ступєні
гандбола”, яку презентувала федерація гандболу України.
Український гандбол упродовж кількох десятиліть вважався еталоном у
світі: збірна СРСР по два рази виборювала звання олімпійських чемпіонок
(1976, 1980) та чемпіонок світу, а київський “Спартак” 13 разів вигравав
Кубок європейських чемпіонів. Втім, всі ці здобутки пов’язували з
роботою видатного тренера Ігоря Турчина, після трагічної смерті якого
справи в цьому виді спорту пішли на спад.
Зазначимо, наша команда, попри славні традиції та присутність гравців ще
старої “турчинської” школи, так і не змогла жодного разу пробитися на
Олімпійські ігри.
Щоправда, у 2000 році збірна України підтвердила свій неабиякий
потенціал, ставши віце-чемпіоном Європи, а запорізький “Мотор” та
київський “Спартак” успішно змагаються в єврокубкових турнірах.
Кілька років тому до керівництва національною командою повернувся
досвідчений наставник Леонід Ратнер (багаторічний керманич одного із
найкращих клубів СРСР – запорізького ЗІІ, під керівництвом якого
молодіжна збірна Союзу 5 разів (!) виборювала звання чемпіонок світу).
Склад сучасної збірної України: голкіпери – Наталія Борисенко
(“Кометал”, Македонія), Лариса Заспа (“Мотор”, Запоріжжя); розігруючі –
Оксана Сакада (“Агусін Алсе”, Іспанія), Анна Сюкало (“Вац”, Угорщина);
лінійні – Яна Григолюнас (“Спартак”, Київ), Ірина Шуцька (“Мотор”);
напівсередні – Ірина Чернова (“Вашах”, Польща), Катерина Рибіна
(“Мотор”), Марина Вергелюк (“Крім”, Словенія), Олена Цигиця (“Кометал”);
крайні – Олена Яценко (“Крім”), Олена Радченко (“Кометал”), Наталя
Даценко-Ляпіна (“Спартак”), Оксана Райхель (“Кометал”).
В даний час гандбол заслужено іменується атлетичною грою, однаково
популярною в чоловіків і жінок.
Використана література
Енциклопедія спорту. – М., 2000.
Короленко М.В. Гандбол у світі. – М., 1994.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
