Реферат на тему
Характеристика видатних пам’яток фортифікаційного зодчества України
Окреме місце у замковому “намисті” України посідають замки Закарпаття.
З огляду на тривалу історичну відірваність цього краю від решти
території України й перебування під гнітом угорських феодалів, у
Закарпатті збереглися класичні феодальні замки західноєвропейського
типу: Мукачівський (“Пала-нок”), Ужгородський, Невицький, Середнянський,
Чинадіївський, Виноградівський (“Канків”), Королевський (“Нялаб”),
Боржав-ський тощо.
Туристичною “візитівкою” Закарпаття є славнозвісний замок “Паланок”
XIV-XVI ст. Експерти одностайно визнають його наймальовничішим замком
Карпатського реґіону і другим (після Кам’янця-Подільського) за
туристичною атракційністю замком України.
Мукачівський замок (“Паланок”) – один із найбільших оборонних комплексів
Східної Європи, що повністю зберігся до наших днів. У цій “перлині”
середньовічної архітектури поєднані різні стилі оборонного зодчества
(рис. 5.6).
Мукачеве – це одне з найдавніших історичних міст України. Заснували його
в VII-VIII ст. могутні білі хорвати. У X ст. град увійшов до складу
Київської Русі. Після смерті Володимира Великого з феодальним розпадом
Київської Русі Закарпаття загарбав угорський король Ігптван.
Дерев’яний слов’янський град існував на Замковій горі (висота гори – 68
м) ще до утворення Київської Русі. А перші письмові відомості про
кам’яний замок “Паланок” стосуються XI ст., коли король Угорщини Ласло І
Святий дав вказівку укріпити дерев’яну Мукачівську фортецю кам’яними
стінами від набігів кочівників. Подальша історія замку насичена багатьма
історичними подіями та легендарними історичними діячами.
У 1241 р. Мукачеве сплюндрувала орда хана Батия. У 1281 р. за князя Лева
Даниловича Закарпаття на 40 років повернулося до складу Галицької Русі,
відтак знову потрапило під угорське панування. У 1321 р. на запрошення
короля Карла Роберта італійські будівничі здійснили повну реконструкцію
фортеці давньоруського типу, надавши її архітектурі рис класичного
середньовічного західноєвропейського замку.
У 1393 р. після ліквідації литовським Великим князем Вітовтом
незалежного Подільського князівства король Угорщини подарував місто
своєму дядькові – могутньому князеві Подільської України Федорові
Коріатовичу.
З Кам’янця-Подільського Федір Коріатович переніс свою резиденцію у
Мукачеве, з князем у край прибули десятки руських бояр та тисячі
подільських селян-переселенців. Ф. Коріатович перевіз у фортецю з
Кам’янця-Подільського 60 діжок гарматного пороху і 164 гармати, укріпив
підступи до замку глибоким ровом та валом з дубовим частоколом –
паланком. Від цього походить народна назва Мукачівської твердині – замок
“Пала-нок”. Назва “Паланок” збереглася до наших днів. Але, оскільки в
українського князя не було живих синів-нащадків, після його смерті
багате місто стало джерелом чвар між сусідніми володарями.
З огляду на стратегічне значення замку, за наказом Ласло II він перейшов
у спадок королів Угорщини як резиденція угорських
королевичів-престолонаступників. У 1635 р. фортецю викупив
трансильванський князь Д’єрдь І Ракоці. Князі династії Ракоці
перетворили замок на столицю свого князівства і володіли ним до 1711 р.
Після придушення визвольної війни угорського народу з 1711 р. замок
перейшов до австрійського уряду. І лише в 1896 р. замок припинив
виконувати функції військового об’єкта та перетворився на
історико-архітектурну окрасу краю.
Замок “Паланок” розташований на горі вулканічного походження висотою 68
м і займає площу 14 тис. м2. Замок складається з трьох частин і
розміщений на трьох терасах. Найстаріший – Верхній замок (XIV-XVI ст.),
– знаходиться на вершині гори. Середній замок (XVII ст.) – на терасі на
6 м нижче і Нижній замок (теж XVII ст.) – ще на 10 м нижче від
Середнього. На початку XVIII ст. на четвертій терасі ще на 10 м нижче
була збудована башта для охорони воріт, а також дорога до замку по
західному схилу гори.
У південній частині двору Верхнього замку знаходиться криниця глибиною
85 м, воду з якої використовували до кінця XIX ст. Навколо замкової гори
ще у XVI ст. був викопаний рів, який наповнювався водою річки Латориці.
У наші дні Мукачівський замок – це один з найбільших історичних музеїв
України. Тут експонуються знаряддя кам’яного віку, мідно-бронзової доби,
зброя та ужиткові речі від кельтських часів до пізнього середньовіччя
тощо. Етнографічний відділ музею розповідає про культуру, побут й
мистецтво мешканців Закарпаття. У картинній галереї музею поряд із
полотнами видатних українських, угорських та польських художників
представлена унікальна колекція закарпатських ікон XVI-XIX ст. У
середньовічних дворищах та аркових галереях замку розміщено виставку
сучасної скульптури.
До послуг туристів у замку відкритий художній салон-магазин, в якому
можна придбати картину чи вироби декоративно-прикладного мистецтва. На
бастіонах замку можна перепочити за горнятком кави, милуючись краєвидами
долини Тиси та смарагдовими вершинами Вулканічних Карпат. Розробляється
інвестиційний проект, що передбачає відведення частини замку під елітний
готель і ресторан у середньовічному стилі, а також організацію
розважальних лицарських шоу, в яких могли б приймати участь туристи.
Ужгородський замок XIII-XVIII ст. – це найстаріша з усіх фортець
Закарпаття (рис. 5.7). Дерев’яне укріплення білих хорватів існувало на
Замковій горі з раннього середньовіччя (з VII ст.) і руйнувалося
аварськими та угорськими кочівниками. Наприкінці IX ст. фортеця, за
легендами, стала резиденцією хорватського князя Лаборця, який вів важку
боротьбу з угорськими кочівниками-завойовниками. У XI-XII ст. на місці
дерев’яного зводиться кам’яний замок-дитинець. У 1322 р. цей замок був
переданий італійському графу Філіпу Другету і зазнав перебудови за
італійськими лицарськими канонами. Рід Другетів володів замком із 1322
по 1691 pp. У 1691 р. Ужгородський замок перейшов у власність угорського
феодала Міклоша Верчені, був ним значно розбудований і набув сучасного
вигляду. Після придушення імператорською армією визвольної війни
угорського народу 1703-1711 pp. розгромлений замок було перетворено у
церковну гімназію.
Рис. 5.7. Ужгородський замок
Ужгородський замок має форму неправильного чотирикутника з масивними
баштами по кутах. На древність споруди вказують монолітна кладка стін,
різьблені у камені карнізи, колони романського і готичного стилів. З
трьох боків замок оточений сухим ровом, вирубаним у скелях, а з
північно-східного – урвищем. До XVIII ст. у замок можна було потрапити
лише через підвісний міст. Дати, вибиті над в’їзними брамами замку –
1598, 1653 – вказують на дати основних реконструкцій споруди, після яких
він набув сучасного вигляду. Територію замку оточує стародавній парк
площею 6 га, закладений ще графським родом Другетів.
Ужгородський замок має лабіринт підземних ходів, нині замурованих і
занедбаних. Туристи мають змогу оглянути лише кам’яний 32-метровий
колодязь у дворі замку, який, за переказами, переходить у горизонтальний
лаз, що виводив у долину Ужа.
У наші дні на території Ужгородського замку розмістилася унікально
багата експозиція Закарпатського обласного краєзнавчого музею, яка
налічує понад 120 тис. експонатів і розповідає про яскраві сторінки
історії цього краю та його мешканців.
Сьогодні у замку діє кузня, де майстри за “дідівськими” технологіями
здатні виготовити туристу будь-яку кузнь (сувенір) на замовлення і
навіть залучити його до її виготовлення. Аматори народних промислів
сподіваються також відкрити свої майстерні під відкритим небом у дворі
замку.
Існує міжнародний інвестиційний проект повного відродження замку як
культурно-розважального туристичного комплексу. Проект передбачає
відведення частини кімнат під “графські” готельні номери, відкриття в
підземних казематах замку вишуканого ресторану, оформленого у
лицарському стилі з оригінальною давньоруською й давньоугорською
кухнями, а також відкриття “лицарського залу”, в якому будь-який турист
міг би приміряти на себе лицарські обладунки та випробувати власну
вправність у стрільбі з лука й арбалета. Триває пошук інвестора.
Невицький замок XIII-XVII ст. знаходиться північніше Ужгорода вище по
течії Ужа і закладений на стрімкій кручі (відносний перепад висот сягає
125 м) над долиною річки на стратегічних підступах до столичного міста
Закарпатського краю (рис. 5.8). Невицький замок контролював прохід
Ужанською долиною, якою йшов торговий шлях з Угорщини через Ужоцький
перевал у Галицько-Волинську державу, Польщу, Литву і Московію.
Рис. 5.8. Невицький замок
Твердиня займає унікальне положення – зі сторожових веж Невицького замку
відкривається панорама словацької й української частин Вулканічних
Карпат, Ужанська долина і навіть обшири Середньо-Дунайської низовини.
Уперше в писемних джерелах Невицький замок згадується на початку XIV ст.
як родова феодальна вотчина, оперезана глибоким ровом та валом.
На витоках своєї історії Невицький замок пережив легендарні історичні
події. Після смерті в 1301 р. останнього короля зі старої (ще
кочівницької) династії Арпадів, в Угорщині розпочалася кривава боротьба
за владу. Після тривалих збройних чвар з волі Папи Римського на
угорському троні закріпився король Карл-Роберт з неаполітанської
династії Анжуйських.
Слов’янське населення Закарпаття піднялося на визвольну боротьбу проти
угорського поневолення й за приєднання Закарпаття до Галицької Русі, але
сплюндрована татарами Галицька Русь не мала сил для відкритої боротьби з
Угорським королівством. Та це не зламало волелюбний дух русинів
Закарпаття. Масштабне повстання очолив ужанський жупан Петр Петенко,
укріпленою резиденцією якого стала Невицька фортеця. Повстання тривало
понад 10 років, але, врешті-решт, лицарська італійсько-угорська армія
Карла-Роберта та кіннота половців придушили виступ закарпатців і
захопили в 1321 р. Невицький замок.
o
???????????й європейський кам’яний замок з урахуванням італійських
фортифікаційних традицій. Справу Ф. Другета продовжила його вдова чи
донька – історичний персонаж, який обріс легендами і в народій пам’яті
отримав назву “Погана Діва”.
Найбільшого руйнування Невицький замок зазнав у 1644 р. під час облоги
трансильванським князем Д’єрдем II Ракоці. З того часу споруда стояла
пусткою і вважалася місцевим населенням нечистим місцем, де витає
дух-упир Поганої Діви.
У наші дні Невицький замок знаходиться в надзвичайно атракційному
напівзруйнованому стані, однак з середини 1990-х pp. тут активно
ведуться реконструкційні роботи археологів. Існує проект реставрації
цього мальовничого замку (збудованого у класичному італійському стилі) й
перетворення його на міжнародний туристичний готельно-розважальний
комплекс.
Планується відтворити автентичний середньовічний замковий інтер’єр,
обладнати у лицарському стилі ресторан зі старожитньою кухнею і
вишуканими закарпатськими винними підвалами, відкрити музейну
експозицію, манеж, кузню-зброярню та інші ремісничі майстерні, в яких
сувеніри виготовлялися б на замовлення туристів прямо у них на очах. В
основний готель замково-розважального комплексу для відвідувачів
середнього класу, згідно з проектом, планується перетворити суміжну
туристичну базу, єврореконструкція якої не потребує аж надто значних
коштів. А навколишні гірські праліси з окремими промаркованими
екостежками – це ідеальний природний полігон для історичних лицарських
ігр і змагань з пейнтболу (окрема еко-стежка виводить навіть на
закинутий гірський танкодром середини XX ст.).
Замок оточує ландшафтний парк Вагнера, що є самостійною ботанічною
пам’яткою паркового мистецтва. За туристичною привабливістю й масовістю
відвідування Невицький замок посідає друге місце серед замків Закарпаття
(після замку “Пала-нок”, що в Мукачеві).
Чинадіївський замок XV ст. збудований бароном Перені. Замок
двоповерховий, п’ятикутний у плані, зі стрільницями та двома кутовими
круглими триярусними баштами. Має два запущені підземні ходи, що
виводять у долину Латориці. Тривалий час цей невеликий замок виконував
функції в’язниці. Зараз має пізнавальне значення як об’єкт
пізньосередньовічної фортифікаційної архітектури.
Мисливський палац графів Шенборнів у с Карпати побудований у стилі
німецького ренесансу в 1890 р. Архітектура цього палацу, без
перебільшення, унікальна. Палац прикрашають численні вежі, кручені
сходи, гострий дах зі шпилями. Будівля уособлює собою календар:
кількість веж відповідає кількості місяців у році, кількість димарів –
кількості тижнів у році, а кількість вікон та дверей – кількості днів у
році. Палац розташований у мистецьки спроектованому ландшафтному парку
XIX ст., де зібрана значна колекція карпатської та екзотичної
дендрофлори, а в глибині є озеро і мальовничий розарій. Серед екзотів,
які можна побачити у графському парку, є, наприклад, італійська
гліцинія, сріблястий клен, канадська ялина, японська вишня, самшитове
дерево, катальпа, сосна Вей-мута тощо.
Раритетною пам’яткою замкового “намиста” Ужгородщини є залишки
середньовічного замку XII-XVIII ст. у с Середнє, що знаходиться на
півдорозі з Ужгорода в Мукачеве (рис. 5.9).
Рис. 5.9. Середнянський замок-донжон лицарів-храмовників
Тут збереглася масивна башта-донжон, збудована лицарями могутнього
ордену тамплієрів (храмовників). У середньовіччі магістри ордену були
впливовою силою міжнародної політики в Європі, союзу з ними шукали
монархи найбільших європейських країн. Європейські правителі та феодали
настільки побоювалися храмовників, що в 1312 р. з ініціативи
французького імператора Філіпа Красивого об’єднаними зусиллями виступили
зі своїми арміями проти тамплієрів, захопили їх неприступні замки,
розграбували багатства ордену, а більшість його членів ув’язнили. Після
цього орден розпався (один з магічних ка-менів-жертовників тамплієрів із
загадковими рунами нині зберігається у дворі Золочівського замку на
Львівщині). Середнянський замок тамплієрів здобули війська угорського
короля, після цього укріплення було передано ним монахам ордену Святого
Павла. Занепав Середнянський замок після буремних подій визвольної війни
угорського народу у 1703-1711 pp.
На Виноградівщині збереглися атракційні руїни двох могутніх
середньовічних замків “Канків” (заснований у 1307 р.) і “Нялаб”
(заснований у 1315 p.). Заклав їх могутній угорський феодал Беке Боршо,
якому відійшов цей край після угорського завоювання.
Замок “Канків” XI-XVI ст. знаходиться на скелястому виступі Чорної Гори
над містом Виноградів. Під кам’яною кладкою замку археологи виявили
сліди слов’янського городища початку X ст., яке існувало тут до
захоплення краю угорцями. У 1399р. угорський король ЖігмундІ дарує
фортецю барону П. Перені. Новий господар розбудовує кам’яну фортецю. У
XV ст. рід Перені передає замок ченцям-францисканцям, які перетворюють
його на монастир. Під час релігійних воєн у 1566 р. загін королівських
військ Австрійської імперії під командуванням генерала Текелеші штурмом
оволодів фортецею і зруйнував її. Після цих подій замок уже не
відновлювали.
Замок “Нялаб” XII-XVII ст. знаходиться біля села Королево, де бурхлива
Тиса спускається з гір на широкі простори Дунайської рівнини. З доби
Хорватського союзу тут існувало слов’янське городище. Після завоювання
краю угорцями король Іштван V наказав на місці старого дерев’яного
укріплення збудувати королівський мисливський палац. А невдовзі, для
зміцнення підкарпатського (руського) кордону Великої Угорщини у другій
половині XIII ст., король Бейла IV закладає тут кам’яний замок. У 1405
р. замок було передано роду баронів Перені. Після антигабсбурзької
змови, в якій брав участь рід Перені, за наказом імператора Леопольда І
замок було зруйновано (рис. 5.10):
Рис. 5.10. Королевський замок
Рекомендована література
1. Вуйцик В. С. Львівський державний історико-архітектур-ний заповідник.
– Л.: Каменяр, 1991.
2. Высоцкий И. Золотые ворота в Киеве. – К., 1982.
3. Горбик В. О., Денисенко Г. Г. Проблеми дослідження і збереження
пам’яток історії та культури в Україні // Український історичний журнал.
– 2003. – № 3. – С. 143-151.
4. Грушевский М. Южнорусские господарские замки в половине XVI в. //
Университетские известия. – 1890. – Февраль. – С. 1-33.
5. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8.06.2000 р.
6. Замки Львівщини // Галицька брама. – 2003. – № 10-12. – С 106-108.
7. Игнаткин Й.А. Охрана памятников истории и культуры: Справ, пособ. –
К.: Вища школа, 1990.
8. Іванов О. Замки і палаци Західної України: історія – культура –
туризм (Історико-архітектурні пам’ятки замкового мистецтва). – К.: Наш
світ; Укргеодезкартографія, 2004.
9. Історико-краєзнавча діяльність Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури / Історичне краєзнавство в Українській РСР.
– К., 1989.
10. Історія Львова в документах і матеріалах. – К.: Наукова думка, 1986.
11. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Л.: Каменяр, 1991.
12. Лесик О. В. Замки та монастирі України. – Л.: Світ, 1993.
13. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні. –
Л.: Центр Європи, 1997.
14. Мацюк О. Оборонне зодчество України // Пам’ятки України. – 1990. – №
2.
15. Мацюк О. Фортеці і замки України // Пам’ятки України. – 1991. – №2.
16. Мацюк О., Штойко П. Картосхема оборонительных сооружений Западного
Подолья / Тезисы докладов VI Подольской историко-краеведческой
конференции. – Каменец-Подольский, 1985. – С. 84-85.
17. Наниев П. И. Белгород-Днестровская крепость: фотоочерк. – Одесса:
Маяк, 1975. – 17 с.
18. Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто
Славутича”. – К., 1998. – 401 с.
19. Олеський замок: Путівник. – Л.: Каменяр, 1981.
20. Пам’ятки архітектури і містобудування України: Довід. Держреєстру
національного культурного надбання / В. В. Вечер-ський, О. М. Годованюк,
Є. В. Тиманович та ін.; за ред. А. П. Мардера, В. В. Вечерського. – К.:
Техніка, 2000. – 664 с
21. Пам’ятки архітектури Тернопільської області: Фотопутівник. –
Тернопіль, 1995.
22. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. – К.,
1983-1986.
23. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. –
К., 1987.
24. Пламенецька О., Вечерський В. Фортеці й замки в Україні // Пам’ятки
України. – 1996. – № 2. – С 13-25.
25. Пламенецька О. Комплекс у Кам’янці-Подільському // Пам’ятки України.
– 1998. – № 3-4. – С 88-95.
26. Пламенецька О. Фортеці й замки України // Пам’ятки України. – 1986.
– № 3-4. – С 34-41.
27. Ричков П. Західноукраїнські міста-фортеці XVI-XVIII століть //
Пам’ятки України. – 1990. – № 2. – С 20-22.
28. Рожко М.Ф. Карпатські фортеці доби Київської Русі / Київська Русь:
культура, традиції. – К., 1982. – С. 14-19.
29. Рожко М.Ф. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – К.: Наукова
думка, 1996.
30. Рутинсъкий М.Й. Географія туризму України: Навч.-метод. посіб. –
2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. –
160 с
31. Симин О. Фортеці Києва VI-XIX століть. – К.: МП “Леся”, 2003. – 144
с.
32. Сицинский Ю. Оборонительные замки Западного Подолья. – К., 1928.
33. Тимощук Б. Твердиня на Пруті. – Ужгород, 1978.
34. Тронъко П. Т. Охорона пам’яток історії і культури – справа
всенародна // Український історичний журнал. – 1980. – №9. – С 118-124.
35. Троян М. В. Мукачевский замок: Историко-краеведчес-кий очерк. – 2-е
изд., перераб. и доп. – Ужгород: Карпаты, 1982. – 56 с.
36. Фадеева Т.М. Тайны горного Крыма. – Симферополь: Бизнес-Информ,
2002. – 256 с.
37. Федак П. Пам’ятки Замкової гори. – Ужгород, 1999.
38. Фортификация Украины / Материалы Международной конференции с проблем
охраны фортификационных сооружений в Украине. – Каменец-Подольский,
1993.
39. Шкрабюк П. Крехів: дороги земні і небесні. – Л.: Місіонер, 2002. –
413 с.
40. HYPERLINK “http://mycastles.narod.ru” \t “_blank”
http://mycastles.narod.ru / Ірина Пустиннікова. Замки і монастирі
України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
