РЕФЕРАТ
на тему:
“Характеристика основних
фізичних якостей”
Термін “фізична якість” віддзеркалює рухові можливості людини в основі
яких лежать її природні задатки.
Отже, фізичні якості — це розвинуті у процесі виховання і
цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її
можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для
подолання великого зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна
м’язова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час
потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної
роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою
необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності
відповідно до зміни умов необхідна спритність.
У спеціальній літературі можна зустріти терміни “фізичні якості”,
“рухові якості” або “фізичні можливості”. Ними позначаються окремі
сторони рухових можливостей людини. Не вдаючись у деталі теоретичних
дискусій з приводу того чи іншого терміну, розглядаємо їх як
рівнозначні.
Для подальшого розгляду фізичних якостей є потреба з’ясувати ще два
терміни: “розвиток фізичних якостей” та “виховання фізичних якостей”.
Різні автори відстоюють той чи інший варіант, маючи на увазі одні і ті ж
процеси. Певно, ми не відійдемо далеко від істини, якщо під терміном
“розвиток” будемо мати на увазі зміни в показниках фізичної якості, що
викликані запрограмованим природою шляхом. Термін “виховання фізичних
якостей” свідчить про зміни, причиною яких є спеціальне втручання,
цілеспрямована робота з прогнозом результатів. Тобто, виховання є
процесом управління розвитком тієї чи іншої фізичної якості, її
вдосконалення.
Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку
змінюються нерівномірно. В деякі роки та чи інша якість має дуже високі
темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже
малого приросту якості або навіть спаду її показників. Термін
“сенситивний” увійшов у спеціальну літературу і тому повинен бути
знайомим майбутнім фахівцям оскільки означає особливо чутливі або
“сенситивні” періоди стосовно розвитку фізичних якостей.
Навчання вправ та виховання фізичних якостей — дві тісно взаємопов’язані
складові фізичного виховання. Неможливо навчитись, не повторюючи вправ,
а повторне виконання неодмінно впливає на розвиток певних фізичних
якостей. І якщо ми їх розглянемо окремо, то це продиктовано бажанням
глибше проаналізувати кожну із названих сторін процесу фізичного
виховання.
Між фізичними якостями існує тісний взаємозв’язок, який у спортивній
літературі прийнято називати “переносом”. Перенос може бути позитивним,
якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої, або
негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв
іншої). Наприклад, на початкових етапах тренування зростання
максимальної сили позитивно позначається на прояві швидкості в циклічних
рухах; при розвитку гнучкості збільшується не тільки амплітуда рухів,
але і сила м’язів, які піддаються розтягуванню. Розвиток загальної
витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної
витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м’язів. Водночас у
висококваліфікованих спринтерів може спостерігатись навіть зворотний
зв’язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може
негативно вплинути на швидкість бігу. Ще яскравіше зворотній зв’язок
проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю.
Важливо зауважити, що найбільш тісний позитивний взаємозв’язок між
фізичними якостями спостерігається в дітей до настання статевої
зрілості.
При цьому чим нижчий рівень розвитку фізичних якостей, тим тісніший І
позитивний взаємозв’язок між ними, і навпаки.
Може також спостерігатись позитивний перенос з однієї вправи на інші,
або на виробничі і побутові рухові дії. Наприклад, сила, розвинута за
допомогою вправ з обтяженнями (штанга), може сприяти покращенню
результатів у штовханні ядра, чи в роботі вантажника, а витривалість,
розвинута в бігу, сприяє покращенню результатів в лижних гонках, і
навпаки.
Нарешті позитивний перенос спостерігається з однієї групи м’язів на
іншу. Так, встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45%
переноситься на нетреновану, а при тривалому силовому тренуванні правого
чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м’язів симетричного
нетренованого боку.
Головним фактором впливу на розвиток фізичних якостей є фізичне
навантаження, яке одержує людина при виконанні фізичних вправ.
Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на
організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем
його функціонування.
Поняття “фізичне навантаження” відображає той факт, що виконання
фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності
організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень. Наприклад, уже
повільна ходьба (швидкість 3 км/год) викликає збільшення обміну речовин
у 3 рази, а біг з біляграничною швидкістю – у 10 і більше разів. Та
різниця, яка виникає в енергозатратах між станом фізичної активності та
станом спокою, характеризує рівень фізичного навантаження.
Судити про величину фізичного навантаження можна і за показниками ЧСС,
частоти та глибини дихання, хвилинного та ударного об’ємів серця,
кров’яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв’язку для вчителя
можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь
почервоніння, блідість, погіршення координації рухів. Всі названі
показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони
навантаження належать його обсяг та інтенсивність.
Провідну роль у розвитку рухових якостей відіграє адаптація організму,
яка проявляється в його пристосовній реакції на неодноразово
застосований подразник. Процес адаптації дозволяє досягнути не тільки
вищого рівня розвитку фізичних якостей, але й розширює фізичні і
психічні можливості
переносити навантаження. Попередні навантаження долаються легше, ніж
раніше і викликають меншу втому, їх тренувальний вплив спочатку
зменшується. Знижується і подальший розвиток рухових якостей, а потім і
зовсім припиняється. Чим одноманітніше тренувальне навантаження, чим
воно монотонніше, чим частіше застосовується, тим швидше організм звикає
до нього і тим меншою буде ефективність розвитку рухових якостей, тому
навіть найефективніша тренувальна програма не повинна застосовуватись
понад півтора місяця.
Закономірний процес адаптації ставить вимоги щодо систематичного
підвищення навантаження та обновлення засобів і методів удосконалення
фізичних якостей, яке полягає у: зростанні обсягу вправ і інтенсивності
їх виконання; застосуванні нових вправ; зміні співвідношення
інтенсивності й обсягу роботи та відпочинку тощо.
Без прояву м’язової сили людина не може виконати жодної рухової дії. Від
рівня розвитку сили певною мірою залежить прояв Інших рухових якостей.
В теорії фізичного виховання поняття “сила” застосовується для якісної
характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення
конкретних рухових завдань.
При виконанні рухових дій м’язи людини виконують чотири основні
різновиди роботи:
• утримуючу, яка виконується за рахунок напруження м’язів без зміни їх
Довжини (ізометричний режим (статична сила). Вона застосовується для
підтримання статичних поз тіла, утримання предметів (штанга) тощо.
Найефективнішими засобами силової підготовки є вправи:
• з обтяженням масою предметів;
• з подоланням опору еластичних предметів;
• на спеціальних тренажерах.
Досить ефективними є також вправи:
• з опором партнерів;
• у подоланні опору маси власного тіла;
• у подоланні опору маси власного тіла з додатковими обтяженнями.
Найефективнішими засобами вдосконалення міжм’язової координації є
вправи: з обтяженням масою предметів; на тренажерах; у подоланні опору
маси власного тіла з додатковим обтяженням.
Численними дослідженнями встановлено, що прудкість є комплексною руховою
якістю, яка проявляється через:
• швидкість рухових реакцій;
• швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;
• частоту (темп) необтяжених рухів;
• швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.
У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до
прояву швидкості в цілісній руховій діяльності, оскільки, наприклад,
наявність швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції.
Відсутня також кореляція між здатністю швидко бігати та плавати і навіть
між ходьбою і бігом. Прямий зв’язок відзначається лише в тих вправах,
які подібні за координацією (стрибок у довжину з розбігу — спринт).
Вимоги до швидкості в різних рухових діях не однозначні. Наприклад, у
спортивних іграх (теніс, баскетбол) вирішальне значення має стартова
швидкість. А в стрибках у довжину — швидкість бігу по дистанції.
Коротко охарактеризуємо кожен з названих компонентів прудкості.
Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими
рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
Рухова реакція включає:
• сприйняття подразника певними рецепторами;
• передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;
• аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;
• передачу сигналу-відповіді до необхідних м’язів;
• збудження м’язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи
руховою дією.
Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття
подразника до початку відповіді на нього.
До фізичних вправ як засобів удосконалення прудкості пред’являються такі
вимоги:
• їх техніка повинна бути такою, щоб дозволяла виконання з граничною
швидкістю;
• вони повинні бути добре засвоєні, щоб зусилля учнів спрямовувались не
на спосіб їх виконання, а на швидкість виконання;
• їх тривалість не має перевищувати ЗО с;
• вони повинні бути адекватними конкретному прояву прудкості й умовам
виконання рухових дій;
• вони повинні бути різноманітними та забезпечувати вдосконалення
прудкості у поєднанні з розвитком інших якостей.
Для комплексного розвитку рухових реакцій у поєднанні з іншими проявами
прудкості найефективнішими є рухливі і спортивні ігри за спрощеними
правилами та на менших, відносно стандартних, майданчиках. Хороший ефект
дає також виконання циклічних вправ з миттєвою зміною темпу, напрямку,
виду руху тощо, за командою.
Фізична витривалість як рухова якість людини — це її здатність Долати
втому у процесі рухової діяльності.
Фізична витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, бо
дозволяє: тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності
рухової діяльності; виконувати значний обсяг роботи; швидко відновлювати
сили після навантажень.
Залежно від об’єму м’язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три
види фізичної втоми, а отже, витривалості:
• локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального об’єму
м’язової маси;
• регіональну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин
м’язової маси;
• тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м’язів.
Рухливість у суглобах позначають терміном гнучкість.
Гнучкість як рухова якість людини — це її здатність виконувати рухи в
суглобах з великою амплітудою.
Розрізняють активну і пасивну гнучкість.
Під активною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з
великою амплітудою за рахунок власних м’язових зусиль. Вона залежить не
лише від ступеня рухомості в суглобах, але і від сили м’язів, що беруть
участь у переміщенні відповідної ланки тіла.
Під пасивною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з
великою амплітудою за допомогою зовнішніх впливів (партнер, прилад,
обтяження тощо).
Амплітуда пасивних переміщень майже завжди значно більша за амплітуду
активних рухів. Різницю між ними називають резервом гнучкості. Чим
більший резерв, тим легше піддається розвитку активна гнучкість.
За допомогою раціонально організованих занять можна швидко домогтись
результатів у розвитку гнучкості. За даними наукових досліджень за 3-4
місяці щоденних занять можна досягти 80-95 % рухливості у суглобах від
їх анатомічного потенціалу.
Розвивати гнучкість до граничних величин немає потреби, бо надмірна
розтягнутість м’язів, зв’язок та сухожиль може призвести навіть до
пошкоджень суглобів, тому гнучкість слід розвивати лише до такого рівня,
який забезпечує виконання необхідних рухових дій без особливих на це
зусиль. Для цього величина гнучкості повинна бути лише дещо більшою за
ту максимальну амплітуду, з якою економно виконують рухову дію.
Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню
міцності та еластичності м’язів, зв’язок та сухожиль, удосконаленню
координації, ефективному оволодінню технікою фізичних вправ, уникненню
травм.
Недостатній розвиток гнучкості обмежує можливості вдосконалення інших
фізичних якостей, призводить до зниження сили і швидкості, зростання
втоми.
Між рівнем розвитку гнучкості у різних суглобах залежності не існує. Для
життєдіяльності людини найнеобхідніша рухливість у суглобах хребта,
плечових та кульових суглобах.
Спритність — це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути
визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними
руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і
перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.
Спритність як рухова якість людини лежить в основі спортивної
майстерності.
Використана література:
Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – К., 2002.
Енциклопедія спорту. – К., 1999.
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
