.

Форми і методи самостійних занять фізичними вправами (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
11 4976
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“ФОРМИ І МЕТОДИ САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ

ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ”

1. Планування самостійних занять фізичними вправами

Планування самостійних занять спрямовано на досягнення єдиної мети, що
стоїть перед студентами всіх медичних груп

здоров’я: збереження міцного здоров’я, підтримування високого рівня як
розумової, так і фізичної працездатності. Успіх у цьому напрямку в
багатьох випадках залежить від правильної організації і планування
занять. Перш за все, передбачається визначення умов для проведення
занять, засобів і методів, які використовуються для вирішення
поставлених завдань.

Під керівництвом викладача кожен студент складає план індивідуальних
занять на тиждень, семестр, навчальний рік та на весь період навчання в
закладі. Ці плани передбачають такі основні пункти:

— дані вихідного рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості
(сильні й слабкі сторони);

— завдання на подальший період навчання;

— місця занять та їх обладнання;

— засоби та дозування вправ;

— фізичні вправи, що плануються на даний період;

— методи тренування;

— кінцевий результат.

Залежно від стану здоров’я, медичної групи, вихідного рівня фізичної,
спортивно-технічної підготовленості, студенти можуть планувати
досягнення різних результатів – від вимог навчальної програми з
фізичного виховання, до виконання спортивних розрядів з тих або інших
видів спорту. Ці плани відзеркалюють різні, за своїм характером,
завдання, які стоять перед тими, хто займається. У студентів усіх груп
здоров’я в планах передбачаються завдання, що їм притаманні. Основними
документами, що стосуються планування самостійних занять є:

— багаторічний план самостійних занять (на весь період навчання);

— річний план самостійних занять;

— план занять на тиждень;

— план-конспект самостійного заняття фізичними вправами.

Багаторічне планування самостійних занять фізичними вправами передбачає
поступове підвищення фізичних навантажень як з об’єму, так і з
інтенсивності. Загальний об’єм навантажень збільшується за рахунок
підвищення інтенсивності, скорочення

інтервалів відпочинку між серіями вправ, збільшення повторень вправ і
тривалості одноразового навантаження. Під час практичних навчальних
занять за обов’язковою, факультативною, а також самостійною роботою
передбачається самостійне вивчення студентами теоретичного розділу з
програми фізичного виховання для середніх медичних навчальних закладів.
Тематика теоретичного розділу програми самостійних занять повинна
відповідати напрямку вдосконалення кожного студента.

2. Самостійні заняття різними видами спорту

Оздоровче плавання

Плавання – один із найбільш ефективних оздоровчих та безпосередньо
прикладних засобів фізичного виховання. Регулярні заняття плаванням
сприяють формуванню правильної постави, рівномірно розвивають усі
м’язові групи. Систематичні заняття плаванням допомагають загартовуванню
організму і зміцненню здоров’я, розвивають гнучкість і спритність.
Заняття у відкритих водоймах, де температура повітря і води непостійна,
допомагають адаптуванню до змін температури довкілля. Перебування у воді
пов’язано з великим теплообміном організму, завдяки чому посилюється
кровообіг, а це в свою чергу впливає на роботу серцево-судинної і
нервової систем, поліпшує діяльність органів травлення, активізує обмін
речовин.

Самостійні заняття оздоровчим плаванням, як правило, проводять під час
літніх канікул у відкритих водоймах.

Для того, щоб навчитися плавати, заняття слід проводити у спеціально
відведених для цього місцях — на пляжах, у місцях відпочинку. Вода при
цьому повинна бути чистою, з поступовим збільшенням глибини, дно –
рівним і твердим. Заходити у воду можна при температурі +18- 19 °С, за
умови, що температура повітря на 4-5 °С вища. Плавцям-початківцям можна
знаходитися у воді 20-25 хв. Заняття плаванням пов’язані із значними
фізичними навантаженнями. Тому, перед тим як приступити до них,
необхідно пройти медичний огляд і взяти дозвіл у

лікаря. Заняття потрібно починати через 1,5-2 год після прийому їжі.
Купання натще неприпустиме.

З перших занять необхідно вчитися правильно дихати. Для цього існують
спеціальні вправи плавця: видихи через ніс і рот під струменем води в
душі, видихи у сплющені долоні, що наповнені водою, умиваючись вранці, а
також видихи у будь-який посуд, що наповнений водою. На кожному занятті
необхідно виконувати не менш 100-120 глибоких вдихів і видихів у воду.

Перед початком занять бажано мати найпростіший інвентар: 1-2 резинових
м’ячі, пінопластову дошку розміром 40-60 см або надувні круги діаметром
50-70 см.

Починати навчати плаванню потрібно із загальнорозвиваю-чих вправ для
м’язів і суглобів тулуба, кінцівок. Виконання комплексу цих вправ сприяє
розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості й спритності. Вимоги
щодо проведення цього комплексу загальноприйняті як за тривалістю,
інтенсивністю, так і за кількістю повторень. Загальне навантаження
повинно відповідати фізичному розвитку, фізичній підготовленості та віку
студентів.

На початку заняття плаванням рекомендується виконати декілька
спеціальних вправ плавця на суші та на воді.

8. Стоячи, погоджувати дихання з імітаційними рухами, як при

“кролі на спині”.

9. Імітація стартового стрибка.

10. Імітація повороту біля стінки або щита.

Вправи у воді

1. Занурення у воду з головою із затримкою дихання з видихом у воду.
Розплющення очей у воді, розшук і діставання предметів, що лежать під
водою.

2. Випливання з положення “навприсядки”, групуючись, у “по-

плавцем”.

3. Випростання після випливання у групуванні і лежання на поверхні
води на грудях з розведеними і з’єднаними руками і ногами, обличчя
опущене у воду.

4. Лежання на поверхні води на спині з розведеними і з’єднани-

ми руками.

5. Лежання на поверхні води на грудях і на спині, змінюючи

положення тіла шляхом обертання навколо повздовжньої осі.

6. Ковзання на грудях із затримкою дихання (обличчя опущене

у воду, руки витягнуті вперед) і на спині (руки вздовж тулуба),
відштовхуючись від дна. При ковзанні на грудях видих робиться у воду.

7. Рухи у воді ногами, як при “кролі на грудях” і на спині, опираючись
руками на дно водойми.

8. Ковзання на грудях із затримкою дихання і ковзання на спині

з роботою ніг.

9. Рухи руками, як при “кролі на грудях”, стоячи у воді з нахи-

лом, підборіддя торкається води.

10. Те ж саме з поєднанням рухів руками з диханням.

11. Плавання з дошкою, працюючи тільки ногами, як при “кролі на
грудях”.

12. Плавання “кролем на грудях”, працюючи руками і ногами з опущеним
обличчям у воду і затримуючи дихання.

13. Плавання “кролем на спині” з одночасними рухами рук і ніг.

14. Плавання “кролем на грудях” з поступовим включенням дихання у ритм
руху.

Атлетична гімнастика

Атлетична гімнастика – це система фізичних вправ, що розвивають силу з
поєднанням різносторонньої фізичної підготовки. Заняття атлетичною
гімнастикою сприяють розвитку сили, витривалості, спритності, формують
гармонійність будови тіла.

Розвиток сили можна забезпечити виконанням наступних спеціальних силових
вправ:

— вправи з гантелями (вага 5-12 кг): нахили, повороти, колові рухи
тулубом, віджимання, присідання, опускання і піднімання гантелей у
різних напрямках прямими руками, піднімання і опускання тулуба з
гантелями за головою, лежачи на лавці;

— вправи з гирями (16, 24, 32 кг): піднімання до плечей, на груди,
однією і двома руками, поштовх і жим однієї і двох гирь, ривок, кидання
гирі на дальність, жонглювання гирею;

— вправи з еспандером: випростання рук у сторони, згинання і розгинання
рук у ліктьових суглобах з положення стоячи на рукоятці еспандера,
витягування еспандера до рівня плечей;

— вправи з металевою палицею (5-12 кг): ривок з різним стиском, жим
стоячи, сидячи, з грудей, з-за голови, згинання і розгинання рук у
ліктьових суглобах;

— вправи зі штангою (вага добирається індивідуально): підняття штанги
до грудей, на груди з присіданням і без; присідання зі штангою на
плечах, на грудях, за спиною, жим штанги лежачи, поштовх штанги стоячи,
від грудей, те ж саме з присіданням; повороти, нахили, класичні рухи
(ривок, поштовх);

— різні вправи на тренажерах і блочних пристроях, включивши вправи в
ізометричному і поступаючому режимах роботи м’язів.

Виконуючи вправи з обтяженням і на тренажерах, потрібно слідкувати, щоб
не було затримки дихання. Воно повинно бути глибоким і ритмічним.

Необхідно, щоб кожне заняття починалося з ходьби і повільного бігу,
після чого переходити до гімнастичних загально-розвиваючих вправ для
всіх м’язових груп. Після розминки виконується комплекс атлетичної
гімнастики, який містить вправи для плечового пояса і рук, для тулуба і
шиї, для м’язів ніг та вправ, що формують правильну поставу. В заключній
частині проводяться повільний біг, ходьба, вправи на розслаблення з
глибоким диханням.

Для забезпечення різносторонньої фізичної і функціональної підготовки в
заняття слід включати рухливі й спортивні ігри, легкоатлетичні вправи,
плавання, ходьбу та біг на лижах тощо.

Атлетична гімнастика корисна і жінкам. З її допомогою зміцнюється
опорно-руховий апарат і м’язова система. Особливо корисні жінкам вправи
для зміцнення м’язів черевної і тазової ділянки тулуба. Використовуючи
вправи атлетичної гімнастики і загальнорозвиваючі вправи, є можливість
забезпечити струнку, пропорційно розвинену будову тіла, зменшити або
збільшити його масу.

Музика нерозривно пов’язана із заняттями ритмічною гімнастикою. Музичний
ритм є незамінним методичним засобом і основою розвитку й формування
ритму рухів. Ідеальною основою музичного супроводу є композиція, що
спеціально написана для ритмічної гімнастики: музика, котра володіє
повторністю рухів, “впорядкованим ритмом”, мелодійністю, яка проходить
крізь чіткий ритм усієї композиції і відповідає задуманій темі. Для
орієнтації можна запропонувати три умовні визначення темпу музичного
супроводу: повільний (12-16 рахунків), середній (17-22 рахунки) і
швидкий (20-30 рахунків).

Заняття ритмічною гімнастикою у формі ранкової гігієнічної гімнастики
потрібно проводити щодня, а комплекси великої тривалості (замість
тренувального заняття з виду спорту) – один-два рази на тиждень і
доповнювати їх бігом, ходьбою чи стрибками через скакалку.

Зимові види фізичних вправ

Найбільш універсальним засобом оздоровчого впливу на організм є зимові
види фізичних вправ, особливо ходьба на лижах.

Ходьба на лижах позитивно впливає на функціональний стан дихальної,
серцево-судинної, нервової системи та органів травлення. Велике значення
має ефект загартовування на заняттях зимовими видами вправ,
удосконалення механізмів терморегуляції.

Ходьба та біг на лижах є незамінними засобами активного відпочинку,
зміцнення здоров’я та загартовування студентів. Під час занять лижним
спортом виховуються та вдосконалюються такі важливі фізичні і
морально-вольові якості як швидкість рухів, сила, спритність,
витривалість, сміливість, рішучість наполегливість тощо.

Під час самостійних занять лижним спортом студенти засвоюють або
вдосконалюють техніку ходьби на лижах, різні лижні ходи, способи
підйомів і спусків під час ходьби по пересіченій місцевості, види
гальмувань і поворотів.

Для оволодіння необхідними навичками спочатку рекомендується виконати
декілька вправ: переступання на лижах вправо і вліво; переступання
“віялом”; рух “ступаючим кроком”, при цьому носки лиж підносяться і
приплескуються по снігу, рухи руками, як при звичайній ходьбі, ходьба
випадами, не відриваючи лижі від снігу. Потім розпочинають засвоєння
різних способів ходьби на лижах. Відносно простим, універсальним,
придатним для любого рельєфу місцевості є поперемінний двокроковий хід,
тому він рекомендується на початкових етапах самостійних занять. Рух
руками і ногами під час цієї ходьби поперемінний, як при звичайній
ходьбі. Рухи поперемінного кроку вивчають послідовно. Спочатку засвоюють
пересування ковзаючим кроком на наїждженій лижні, під схил, рухаючись за
допомогою ніг, допомагаючи руками зберігати рівновагу, потім із
закладеними руками за спину, з енергійною роботою рук, за допомогою
палиць.

СХЕМА САМОСТІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Список використаної літератури:

Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. – М., 1988.

Ільницький В.І., Ясінський Є.А. Фізичне виховання у середніх медичних
навчальних закладах: Посібник. – Тернопіль, 2000.

Лотоненко А.В. Физическая культура, спорт и работоспособность студентов.
– Воронеж, 1986.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020