РЕФЕРАТ
на тему:
Фізіологічні основи фізичної культури та спорту
Фізична культура і спорт спрямовані на розвиток головних показників
окремих систем і органів людського організму (серцево-судинна, дихальна,
нервова системи, системи травлення та виділення, серце, легені, нирки
тощо) та розвиток рухових якостей (сили, витривалості, спритності,
гнучкості).
Фізичний розвиток може бути всебічним і гармонійним, середнім, слабо
вираженим, недостатнім і поганим. Оскільки фізичний розвиток – це
процес, яким можна керувати, то його можна спрямовувати в певному
напрямку (покращання рухових якостей, вдосконалення форми тіла,
підвищення функціонального рівня окремих систем і органів тощо).
Як відомо, фізичний розвиток протягом життя значно змінюється: до 30-35
років він розвивається, до 40-45 років – стабілізується і після 45 років
– знижується. Однак, при правильному способі життя, відповідному
тренуванні ці періоди можна значно розширити.
До критеріїв фізичного розвитку відноситься і будова тіла. Вона
визначається розмірами, формою, пропорціями (співвідношення одних
розмірів тіла до інших) та особливостями розміщення окремих частин тіла.
Особливості фізичного розвитку і будови тіла значною мірою визначають
його конституцію.
Під конституцією людини розуміють ті особливості її складу, які тісно
пов’язані з біохімічними процесами життєдіяльності організму
(водно-сольовий і вуглеводно-жировий обміни). Саме ці процеси
метаболізму впливають на будову тіла, обумовлюючи різну ступінь розвитку
жирових відкладень, скелета, м’язів, а через них – форму грудної клітки,
черевної порожнини, спини, ніг, рук, голови. Сьогодні у світі існує
понад 100 різних визначень конституції людини. Однак, найбільш широке
розповсюдження отримали визначення антрополога В.В. Бунака та академіка
М.В. Чорноруцького.
За даними В.В. Бунака, люди за своєю конституцією поділяються на три
типи: грудний, черевний і м’язовий. В основу своєї класифікації він
поклав ступінь жировідкладення, м’язовий розвиток, форму грудної клітки
і спини.
Грудний тип характеризується незначним жировідкладенням, тонкою шкірою,
слабо розвинутими м’язами. При цьому типі осанка тулуба звичайна або
сутулувата, грудна клітка плоска, дещо впалий живіт.
До черевного типу конституції відносяться люди, у яких значне
жировідкладення, товста шкіра, масивні, але в’ялі м’язи, дещо сутула або
звичайна спина, конусної форми грудна клітка, великий живіт.
У людей м’язового типу – середня ступінь товщини шкіри, масивні або
середні м’язи, пряма або хвиляста спина, циліндричної форми грудна
клітка, прямий живіт.
Згідно з даними М.В. Чорноруцького (його класифікацією користуються в
нашій державі), люди за своєю конституцією поділяються на
нормостенічний, астенічний і гіперстенічний типи.
При нормостенічному типі розміри кістково-м’язової системи людини
розвинуті пропорційно.
Астенічний тип характеризується переважним ростом тіла у довжину,
стрункістю тіла і слабким загальним фізичним розвитком. У людей
астенічного типу подовжені розміри тіла переважають над поперечними,
розміри кінцівок – над розмірами тулуба (він відносно короткий), розміри
грудної клітки -над розмірами живота (довжина грудної клітки довша за
довжину живота) тощо.
Гіперстенічний тип характеризується масивністю, доброю вгодованістю,
відносно довгим тулубом і короткими ногами, грудна клітка більш коротка
відносно до живота тощо.
Фізичний розвиток людини залежить від умов навколишнього середовища
(клімату, рельєфу місцевості, наявності річок, озер, моря, гір, лісів
тощо) та соціально-економічних факторів (суспільного устрою, ступеня
економічного розвитку, умов праці, побуту, відпочинку, харчування, рівня
культури, гігієнічних навичок, способу життя, національних традицій
тощо). Усі ці фактори взаємообумовлені і діють у поєднанні. Однак,
вирішальну роль відіграють соціально-економічні фактори: зміни умов
життя людського суспільства призводять до змін і у фізичному розвитку.
Виявлено, що на сучасному етапі розвитку суспільства показники фізичного
розвитку дітей (довжина тіла, вага, об’єм грудної клітки, життєва
ємність легень) значно вищі, ніж вони були у дітей 100-150 років тому.
Це явище отримало назву акселерації (прискорення).
Фізичний розвиток людини значною мірою визначається її руховою
активністю. У осіб, які систематично займаються фізичними вправами і
спортом він набагато вищий, ніж у їх однолітків, що ними не займаються.
Особливо це стосується будови тіла та росту спортивних показників.
Фізіологічні механізми, які обумовлюють взаємозв’язок і координацію
різних процесів в організмі – різноманітні. Умовно їх можна поділити на
три групи: місцеві, гуморальні і нервові. Однак, такий розподіл не
означає, що ці механізми функціонують окремо, без зв’язку один з одним.
Регуляція функцій в організмі єдина, причому, основною і визначальною є
нервова, яка пов’язана з виникненням і перебігом усіх безумовних і
умовних рефлексів. При цьому різноманітні рефлекторні механізми
взаємозв’язку і координації, які визначають основний характер поєднання
функцій різних органів і систем у цілісну діяльність організму,
регулюють підпорядковані їм місцеві і гуморальні механізми.
Характерною особливістю серця у висококваліфікованих спортсменів,
особливо у тих, які займаються на витривалість, є розвиток у них
фазового синдрому функціональної гіподинамії, який вказує на економність
серцевої діяльності. При цьому синдромі швидкість напруження
скорочувальних елементів міокарда знижена. Енергетична цінність такого
скорочення менша за ту, яка спостерігається при нормальному скороченні.
Менше витрачається енергії на вигнання крові зі шлуночків. При цьому
синдромі зменшується “зношування” серця.
Рухова гіпоксія виникає при значній інтенсивній м’язовій діяльності.
Споживання кисню м’язами під час роботи має свої особливості. В процесі
скорочення м’язи стискають капіляри, внаслідок чого сповільнюється
кровотік і погіршується постачання кисню до клітин м’язових волокон.
Однак, клітини м’язів завдяки дихальному пігменту м’язових клітин
продовжують отримувати кисень.
Систематичні заняття фізичною культурою і спортом стимулюють не тільки
розвиток і вдосконалення серцево-судинної та дихальної систем, але й
сприяють значному підвищенню споживання кисню організмом. Це є
фундаментом міцного здоров’я, підвищення стійкості організму до
несприятливих факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища,
продовження довголіття і активного життя.
Також під час занять фізичною культурою і спортом покращуються
пружно-в’язкі (еластичність, пружність, міцність) властивості кісток і
м’язів, зростає їх маса. Так, у дорослої нетренованої людини маса
кісткової системи приблизно складає 13-14% від загальної маси тіла, у
спортсменів – 13-16% м’язової системи, 35-40% – у не спортсменів і 50% –
у спортсменів.
При фізичних навантаженнях малої інтенсивності утворення сечі в нирках
зростає, при великих м’язових навантаженнях, навпаки, зменшується. При
цьому в сечі можуть з’являтися деякі продукти обміну речовин: креатинін,
сечовина, молочна кислота. Іншими важливими органами системи виділення є
потові залози, які допомагають діяльності нирок.
Кількість виділення поту залежить від багатьох факторів, основними з
яких є маса тіла і відношення жирової клітковини в ньому, температура
зовнішнього середовища, вид фізичної діяльності тощо.
Список використаної літератури
Ільницький В.І., Ясінський Є.А. Фізичне виховання у навчальних закладах.
– Тернопіль, 2000.
Лотоненко А.В. Физическая культура, спорт и работоспособность студентов.
– Воронеж, 1986.
Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров’я. – К., 1991.
Никитюк Б.А. та ін. Адаптація скелета спортсмена. – К., 1988.
Физическое воспитание: учебник / Под ред. Головина В.А. – М., 1983.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
