Реферат на тему:
Фізичне виховання школярів з порушеннями постави
ПЛАН:
1. Загальне поняття про поставу. Характерні ознаки правильної постави.
2. Причини порушення постави.
3. Характеристика видів порушень постави.
4. Методика корекції дефектів постави.
1. Загальне поняття про поставу. Характерні ознаки правильної постави.
Постава – це звичне положення тіла людини у спокої та в русі. Вона
визначається під час стояння, сидіння, ходьби та виконання інших видів
рухової діяльності. Відхилення від правильної постави називають
порушенням або дефектом постави.
Постава відіграє в житті людини естетичне та функціональне значення.
Естетична функція постави полягає у створенні краси та гармонійності
рухів. Люди з правильною поставою рухаються гарно, вільно, не вимушено.
І, навпаки, ті, хто мають порушення постави рухаються важко, незграбно,
з дискоординацією рук і ніг так, «ніби пишуть зламаним олівцем»
(Берштейн М.О.).
Однак, порушення постави – це не тільки косметичний дефект, існування
якого є неприємним фактом. Порушення постави, до того ж, супроводжуються
серйозними і складними наслідками у функціонуванні організму людини.
Відбувається це внаслідок стискання внутрішніх органів, порушення їх
правильного розташування в організмі. Неправильне положення тіла порушує
легеневу вентиляцію, зменшує надходження кисню до мозку, утруднює
приплив крові до нього. Порушення постави може, навіть, спричиняти
розвиток захворювань серцево-судинної (інсульт, інфаркт, гіпертонічна
хвороба) та дихальної систем (бронхіт, бронхіальна астма, запалення
легень).
Через неправильну поставу порушується робота нервової системи, оскільки
у міжхребцевих отворах проходять багаточисельні нерви, що регулюють
роботу окремих органів та організму в цілому.
Неправильна постава та хвороби, що її супроводжують можуть викликати у
дітей психічні розлади. Отже, постава – це критерій стану здоров’я
дитини.
Постава не передається по спадковості, а формується в процесі росту,
розвитку і виховання дитини. Це починається ще в період раннього
дитинства. У дітей паралельно із формуванням навичок утримання голови,
сидіння, стояння поступово окреслюються фізіологічні вигини хребта.
Людина народжується з грудним та крижово-куприковим кіфозами ( за
Смиковим А.С. грудний кіфоз з являється при формуванні навички сидіння).
Шийний лордоз з’являється при формуванні навички утримання дитиною
голови. Поперековий лордоз формується, коли дитина починає ставати та
ноги і ходити. Всі фізіологічні вигини набуваються до того часу, поки
малюк почне ходити. (За Козловим В.І. фізіологічні вигини хребта чітко
проявляються до 5 – 6 років). Проте, фізіологічна хвилеподібна форма
хребта лишається не зафіксованою до 7-12 років і зберігається лише
завдяки активній роботі м’язів. Після 12 років вигини хребта фіксуються
внаслідок зміни співвідношення кісткових та хрящових елементів.
Остаточне формування і закріплення всіх вигинів хребта завершується до
18-20 років ( до 20 – 25 років за Смиковим А.С.). Хвилеподібна форма
хребта (та наявність буферних утворень у вигляді дисків) забезпечує
ресорну (амортизаційну) функцію.
Розглядають такі характерні ознаки правильної постави:
– пряме розташування голови (лоб і підборіддя знаходяться в одній
площині, перпендикулярній до підлоги, а мочка вух розташовані на одному
рівні);
– симетричність плечового поясу (плечі опущені, дещо відведені назад і
знаходяться на одній лінії, паралельній підлозі);
– симетричність обох лопаток ( нижні кути лопаток розташовані на одному
рівні);
– однакова довжина рук і ніг;
– однакова форма трикутників талії – простору що утворюються боковою
поверхнею тулуба та внутрішньою поверхнею опущених рук;
– симетричне розташування тазу (гребені клубових кісток знаходяться на
одному рівні; сідничні складки також розташовані на одному рівні);
– помірно окреслені фізіологічні вигини хребтового стовпа (живіт злегка
підтягнутий, груди незначно виступають уперед, лордози шийного та
поперекового відділів знаходяться, відповідно, у межах до 2 та до 5 см);
– ноги в положенні стоячи помірно розігнуті в кульшових і колінних
суглобах.
Для перевірки власної постави необхідно стати біля вертикальної площини,
торкаючись її одночасно потилицею, лопатками, плечима, сідницями,
литками та п’ятками. Якщо таке положення тіла є звичним для вас, то
постава у вертикальній (сагітальній) площині є правильною. Щоби
перевірити правильність постави у фронтальній площині, накресліть на
дзеркалі вертикальну лінію. Станьте перед дзеркалом так, щоби така лінія
проходила через середину тіла і оцініть симетричність лівої і правої
його половин.
2. Причини порушення постави.
Використання профілактичних заходів порушень постави та визначення
змісту засобів корекції її вад вимагають знань про причини порушень
правильного звичного положення тіла для їх усунення.
Порушення постави спричиняються комплексом причин різного характеру,
серед яких одні мають визначальне значення, а інші є сприятливим фоном
для їх прояву. Групи причин, що пропонуються нижче, лежать в основі
порушень правильного положення тіла, що мають автономний характер та
тих, які є наслідком деформації хребта. Також пропонується зміст причин
традиційного тлумачення та тих, що є результатами останніх наукових
досліджень. Можна виділити такі групи причин порушень постави:
– вродженого характеру. До них належать: наявність у дитини клиновидного
хребця, порушення росту та розвитку хребців, наявність додаткового ребра
та інші. Через такі причини порушення постави супроводжуються
деформацією хребта.
– Набуті, як наслідок інших хвороб. Порушення постави в цьому випадку
можуть виникати через паралітичні зміни в м’язах, рахіт, патологічні
стани суглобів (вроджений вивих кульшового суглоба, контрактури в
кульшових суглобах), наявність великих опікових та іншого походження
рубців на одній стороні тіла і також супроводжуються викривленням
хребта. До цієї групи причин належать також і ожиріння, порушення зору,
плоскостопість ( через порушення опорної функції стоп, змінюється
правильне положення тазу і хребта), тощо – патології, які можуть
супроводжуватись порушеннями постави, але, як правило, без викривлення
хребта.
– Набуті, внаслідок негармонійного розвитку окремих м’язових груп.
Прикладом такої дисгармонії є переважання у розвитку м’язів грудей над
м’язами спини. Від гармонії розвитку м’язів прикріплених до передньої і
задньої поверхонь тазу також залежить постава людини. При скороченні
квадратних м’язів попереку та м’язів передньої поверхні стегна
збільшується кут нахилу тазу і поперековий лордоз. При розтягненні
квадратних м’язів і м’язів передньої поверхні стегна кут нахилу таза
зменшується і поперековий лордоз згладжується. Відхилення показників
поперекового лордозу від фізіологічних норм є ознаками порушення
постави.
– Набуті внаслідок звичайної неправильної пози, асиметричного статичного
навантаження на фоні загального слабкого фізичного розвитку. Існує
традиційна думка (Дубовис М.С.) про те, що найчастіше порушення постави
у школярів виникають через неправильне положення тіла при сидінні за
партою. Адже діти та підлітки сидять в школі за партами та вдома за
столом, готуючи уроки, біля телевізора та ін. протягом 5,5 – 8,5год.
Робота за незручною -високою, або занизькою партою – поступово створює
умови для порушення постави і, навіть, викривлення хребетного стовпа,
яке згодом фіксується внаслідок швидких процесів окостеніння,
притаманних шкільному віку. У дітей, які сидять за високим столом,
розвивається грудний сколіоз, оскільки тулуб нахиляється в один бік,
плече піднімається, а хребет в грудному відділі викривлюється. Низький
стіл спонукає дитину нахиляти тулуб вперед, горбитися, лягати грудьми на
парту, низько опускати голову внаслідок чого збільшується вигин хребта в
грудному відділі.
Формуванню неправильної постави сприяють також такі шкідливі звички, як
сидіння з піднятою на стілець ногою, або з закинутою рукою за спинку
стільця, чи сидіння на далеко відставленому стільці тощо.
Ця група причин стосуються не лише дітей молодшого шкільного віку, який
характеризується несформованістю опорно-рухового апарату та слабкістю
м’язів, але й підлітків. Саме у підлітковому віці (дівч.12-15 років;
хлоп. 13-16 років) кісткова тканина активно розвивається. Особливо
швидко ростуть трубчасті кістки верхніх і нижніх кінцівок, прискорюється
ріст тіл хребців в висоту, а ріст кісток в ширину є незначним. Процес
окостеніння скелета продовжується. Посилений ріст кісткового апарату у
підлітків супроводжується відставанням розвитку м’язової тканини. Таким
чином, саме у підлітковому віці незручні, напружені, тривалі пози, а
також надмірні фізичні навантаження є небезпечними для постави дитини.
Результати наукових досліджень останніх років свідчать про те, що
вищезазначені причини, на жаль, є не єдиними. Підтвердження цьому –
статистика. Якщо донедавна сколіоз починав свій розвиток в школі і
випадки цього захворювання були поодинокими, то сьогодні така хвороба та
інші дефекти постави значно «помолодшали». Наукові дослідження,
проведені на Україні в дитячих садочках міст Рівного, Києва, Обухова,
Українки засвідчують, що лише 5-6 дітей з кожних 30 досліджуваних не
мають порушень постави. Тому особливого значення набуває ще одна група
причин.
– Умови життя: а) гігієнічні умови (м’яка постіль, одяг); б) екологічні
умови; в) харчування; г) гіпокінезія.
Тісний одяг може викликати у дітей молодшого шкільного віку зміни форми
тіла, а також порушення тонусу і координації м язів, які підтримують
хребет і стати причиною порушення постави. Діти повинні спати на окремій
постелі, досить широкій і довгій, з рівним і жорстким матрацом. Сон на
дивані з сильно пролежаними місцями може призвести до викривлення
хребта, особливо, якщо дитина звикла спати в одній і тій же позі.
Ми живемо в умовах технічного та радіаційного забруднення планети,
більше того в зоні підвищеного радіаційного забруднення, яке виникло в
результаті Чорнобильської аварії. Саме радіаційне забруднення стало
причиною розвитку різних патологій, в тому числі дегенеративних та
дистрофічних змін в кістковій та хрящовій тканинах. Основним
мікроелементом, що приймає участь у формуванні кісткової тканини є
кальцій. В умовах радіаційного забруднення цей мікроелемент заміщується
іншим – радіоактивним аналогом – стронцієм 90. Радіоізотопи, що
накопичуються в кістковій тканині являються джерелом іонізуючого
випромінювання, яке згубно впливає на кісткову тканину, уражуючи руховий
апарат.
Для розвитку дитячого організму і формування правильної постави
необхідним є раціональне харчування Недостатнє надходження з їжею
кальцію та інших необхідних для побудови кісткових структур
мікроелементів та вітамін сприяє виникненню дефектів постави. Особливо
ця причина є актуальною в зонах радіаційного забруднення. Радіонукліди
накопичуються, в першу чергу, в «гарячих п’ятнах» – місцях зі слабкою
мінералізацією, де недостатньо кальцію, особливо в губчастій кістковій
тканині до якої, зокрема, належать і хребці.
Малорухомий спосіб життя сприяє виведенню кальцію із організму
(кальційурії), що може стати причиною розвитку остеопорозу та порушення
постави через викривлення хребта.
3. Характеристика видів порушень постави.
Порушення постави розрізняють в сагітальній та фронтальній площинах.
Неправильні види постави в сагітальній площині визначаються при огляді
учня в профіль. Існує 3-и фактори, які визначають вид порушення постави:
стан хребта, кут нахилу таза, стан м язової системи.
Плоска спина – характеризується зменшенням фізіологічних вигинів хребта
(особливо в поперековій частині), недостатнім кутом нахилу таза,
розтягнутими м’язами спини і грудей. Характерними ознаками плоскої спини
є крилоподібні форма лопаток, недостатньо випукла (плоска) грудна
клітка, нижня частина живота видається вперед, плоскі сідниці. Внаслідок
зменшення всіх фізіологічних вигинів хребта погіршується його ресорна
функція, що в свою чергу має негативний вплив на стан спинного та
головного мозку, особливо при бігу, стрибках та ін. фізичних вправах,
які викликають струшування хребта. Тому діти з подібною деформацією
скаржаться на швидку втомлюваність, головний біль, знижену
працездатність.
Кругла спина – характеризується збільшенням грудного кіфозу, зменшенням
шийного і поперекового вигинів (фізіологічних лордозів) та недостатнім
кутом нахилу таза. Усі м’язи згиначі тулуба переважають над розгиначами:
м’язи грудей, живота, задньої поверхні стегон – над м’язами спини і
передньої поверхні стегон. Її проявами є нахилена вперед голова,
дугоподібна спина, крилоподібні лопатки, звисаючі плечі, плоскі сідниці,
злегка зігнуті в колінах ноги та живіт, що вип’ячується у нижній його
частині. Де – хто з авторів (Горяная Г.А, Іваськів Б.К.) розглядають
круглу спину та сутулість, як різні дефекти постави.
Сутула спина характеризується збільшеним грудним кіфозом при
фізіологічних лордозах. Необхідно відрізняти справжню сутулість від
несправжньої. Остання характеризується значним розвитком мускулатури
спини, а не викривленням хребта, або слабкістю м’язів спини. Окремі
автори (С.Н.Попов) вважають, що необхідно відрізняти кіфоз від круглої
спини та сутулості. Кіфоз визначається ними, як фіксоване викривлення
хребта внаслідок травми, рахіту тощо. Наслідком круглої спини та
сутулості є зменшення глибини вдиху і видиху, менш економна робота
дихальної системи. Неповноцінна екскурсія грудної клітки призводить до
зменшення присмоктуючої сили грудної клітки, що ускладнює роботу серця.
Ось чому так важливо якомога раніше розпочати боротьбу з цими дефектами,
тим більше, що запущені їх форми важко піддаються виправленню.
Кругло-вгнута спина характеризується збільшенням фізіологічних вигинів
хребта та надмірним кутом нахилу таза, недостатнім розвитком м язів
спини, живота та передньої поверхні стегон. Проявами кругло-вгнутої
спини є дугоподібна її форма, крилоподібні лопатки, зведені вперед та
опущені плечі, нахилена вперед голова, звисаючий живіт та сідниці, що
різко виступають назад. Цей дефект піддається корекції легше, ніж кругла
спина.
Плоско-вгнута (лордотична) спина. Це різновид плоскої спини. Він
характеризується зменшеним грудним кіфозом та збільшеним поперековим
лордозом. Проявами плоско-вгнутої спини є сильно нахилений вперед таз,
вип’ячені назад сідниці, відвислий живіт, плоска грудна клітка,
крилоподібні лопатки. Цей дефект постави зустрічається дуже рідко.
Дефекти постави у фронтальній площині визначаються при огляді учня зі
сторони спини. Асиметрична (сколіотична) постава характеризується
асиметрією між правою і лівою частинами тулуба. Вона проявляється у
асиметричному розташуванні плечового поясу, лопаток, трикутників талії
тощо.
При сколіотичній поставі на рентгенограмі відхилень хребта від норми не
спостерігається. Однак м’язи спини розвинуті асиметрично – на стороні
піднятого плеча – слабкі, розтягнуті, а на стороні опущеного плеча –
скорочені. Це нестійке положення тіла може бути виправлене самою дитиною
при напруженні певної групи м’язів.
Перелічені порушення постави не є захворюваннями, а функціональними
розладами опорно-рухового апарату. Однак, вони змінюють стійкість хребта
до деформуючих впливів, ослаблюють виснажені групи м’язів, порушують
взаєморозташування внутрішніх органів і несприятливо діють на їх
функцію, що робить хребет та організм в цілому схильними до різних
захворювань.
При виявлення дефекту постави варто негайно приступити до його
ліквідації.
4. Методика корекції дефектів постави.
Під корекцією слід розуміти комплекс лікувальних та оздоровчих заходів
(режим дня, загартовування, гігієна меблів, харчування,
загальнорозвиваючі вправи, ортопедичні заходи тощо), які застосовуються
для повного або часткового усунення порушень опорно-рухового апарату.
Розрізняють загальну і спеціальну; активну та пасивну; морфологічну і
функціональну види корекції.
Загальна корекція включає в себе комплекс оздоровчих і
загальнозміцніючих заходів, які впливають на формування опорно-рухового
апарату дітей і підлітків та їх загальний розвиток. Це
загальнорозвиваючі фізичні вправи, ігри, загартування, режим праці і
відпочинку, раціональне харчування та інші.
Спеціальна корекція передбачає застосування корегуючих вправ для
виправлення морфологічних і функціональних порушень опорно-рухового
апарату.
Під морфологічною корекцією розуміють виправлення кривизни хребта, кута
нахилу тазу, асиметрії плечового поясу, лопаток.
Фізіологічна корекція передбачає використання фізичних вправ,
спрямованих на нормалізацію функцій серцево-судинної, дихальної та
нервової систем.
Змістом активної корекції є свідоме і цілеспрямоване використання учнем
спеціальних корегуючих вправ у поєднанні з оздоровчими засобами фізичної
культури.
Пасивна корекція – це ряд спеціальних впливів, що відбувається без
активної участі дитини (пасивні рухи, масаж, корсети, супінатори тощо).
Комплексне використання заходів корекції є умовою раціональної
організації роботи по ліквідації порушень постави у дітей.
Основними завданнями фізичного виховання дітей з порушеннями постави є:
– покращення емоційного стану і нормалізація основних нервових процесів;
покращення діяльності серцево-судинної, дихальної та травної систем; –
покращення загального фізичного розвитку;
– виправлення дефекту постави через відновлення правильного
взаєморозташування всіх частин тіла;
– виховання і закріплення навички правильної постави.
При підборі засобів фізичного виховання спеціальної корекції для
вирішення завдання ліквідації порушень постави необхідно дотримуватись
наступних принципів:
– мобілізації хребетного стовпа (який реалізується за допомогою вправ,
спрямованих на збільшення рухливості в зоні викривлення);
– витяжіння хребетного стовпа (який реалізується через виконання
фізичних вправ на розтягнення зв’язкового апарату хребта);
– вигинання хребетного стовпа в напрямку викривлення;
– створення м’язового корсету (який реалізується через виконання
фізичних вправ, спрямованих на зміцнення ослаблених м’язів тулуба,
підвищення рівня їх силової витривалості). Роботу по підтриманню скелету
в чітко визначеному положенні виконують біля 300 великих і дрібних
м’язів. А у підтриманні лише хребта приймають участь біля 150 м’язів і
два десятка м’язів забезпечують пряме утримання голови. Їх напруження
повинно відбуватися із відповідною силою, що забезпечує правильне
положення тіла. “Помилка” будь-якого м’яза чи групи м’язів спричиняють
порушення постави. Таким чином, формування м’язового корсету має
особливий сенс.
– розвантаження хребта (який реалізується через виконання фізичних вправ
з вихідних положень лежачи на спині та животі, у висі і особливо в упорі
стоячи на колінах, що дає можливість цілеспрямовано діяти на окремі
відділи хребта. Вибір вихідного положення в кожному конкретному випадку
визначається характером порушення постави).
Завдання формування правильної постави передбачає використання вправ на
розвиток гнучкості та рухомості хребетного стовпа, кульшових і плечових
суглобів; створення м’язового корсету; розвиток і удосконалення
м’язово-суглобового відчуття через формування стереотипу правильного
положення тіла під час ходьби, сидіння, стояння, виконання різних видів
діяльності.
Навичка правильної постави формується на основі позних рефлексів.
Найбільш вивченими серед них є шийно-тонічні рефлекси, які визначають
положення голови відносно тулуба. Так, коли людина опускає голову вниз,
у неї різко понижується тонус м’язів плечового поясу і верхньої частини
тулуба, які підтримують тіло у вертикальному положенні. При цьому спина
набуває дугоподібної форми, зводяться вперед плечі, вип’ячується живіт.
При прямому положенні голови, людина мимовільно набуває правильної
постави. Тому вправам, що тренують правильне положення голови відносно
тулуба необхідно приділяти особливу увагу. Розвивати статичну
витривалість м’язів шиї допомагають вправи з утриманням на голові різних
предметів ( дерев’яних кружечків, мішечків вагою у 200-300г, наповнених
дрібними камінцями, піском, чи сіллю).
Корегуючи фізичні вправи чергуються з розслабленням м’язів і дихальними
вправами та добираються в залежності від виду порушення постави.
Ефективність корегуючої гімнастики значно підвищується при застосуванні
плавання. У воді використовуються різноманітні вправи для розвитку сили
і витривалості м’язів та виховання правильної постави. Для цього
застосовують ласти, надувні круги, м’ячі, дошки з пінопласту та інші
підтримуючі засоби, які фіксують на рівні тазу, що не дозволяє
прогинатися дитині у поперековій ділянці і розвантажують хребет.
Вибір стилю плавання визначають характером дефекту. Для усунення
сутулості рекомендують плавати вільним стилем чи способом брас на спині.
Для корекції асиметричної постави варто плавати на боці та способом брас
на грудях чи спині. Останній стиль є основним при порушенні постави,
оскільки складається з симетричних, послідовних плавальних рухів руками
і ковзання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
