Реферат на тему:
Фізичне виховання і спорт як життєво необхідна потреба людини
Постановка проблеми
На сучасному етапі розвитку країни в умовах якісного перетворення всіх
сторін життя суспільства зростають вимоги до фізичної підготовленості
наших співгромадян, необхідної для успішної їхньої трудової діяльності.
Перед вищою школою стоїть задача корінного і всебічного поліпшення
професійної підготовки і фізичного виховання майбутніх фахівців.
У нових умовах підвищується соціальна значимість фізичного виховання у
формуванні всебічно і гармонійно розвитої особистості випускника вузові
з високим ступенем готовності до соціально-професійної діяльності.
Рівень культури людини виявляється в його умінні раціонально, повною
мірою, використовувати вільний година. Від того як воно
використовується, залежить не тільки успіх у трудовій діяльності,
навчанні і загальному розвитку, але і саме здоров’я людини, повнота його
життєдіяльності. Фізична культура і спорт отут займають важливе місце.
Тому що фізична культура – це здоров’я.
В даний час з’явився цілий ряд професій , зв’язаних із обмеженням рухів.
Рухова гипокінезія є причиною порушень фізіологічних ритмів в організмі.
Слід зазначити, що одночасно з тривалим обмеженням рухів, зросла
схильність людини різноманітним стресовим факторам. Вчені в області
фізіології вважають, що цьому може протистояти заняття фізичною
культурою і спортом. Ніякі ліки не можуть замінити надлишкове
нагромадження структурно-енергетичних потенціалів, що виникають при
руховій активності. Кожна людина повинна созновати першорядну
необхідність руху.
Однак, як думає І.І. Брехман (і багато дослідників в області фізичної
культури і здоров’я ), є всі підстави припускати, що здебільшого люди не
знають щирого значення руху. Багато хто думають, що це важливо гoловним
чином для гарної постави і красивої мускулатури; про здоров’я думають
найменше і зовсім мало знають про роль визначеного обсягу рухової
активності[6].
Цей недолік у знаннях торкається сфери загальної культури людини.
Важливо пояснити, що недолік руху необхідно компенсувати свідомими
заняттями спортом. В університетах, клубах, секціях на заняттях
фізичною культурою інформація повинна надаватися не у виді дешевої
пропаганди ” спорт – це добре”, а з поясненням у доступній формі
фізіологічної ролі руху.
Сутність використання спорту полягає в підвищенні енергетики організму,
що є передумовою до підвищення адаптації організму до навколишнього
середовища. Це найбільше повно відбито в енергетичному правилі кісткової
мускулатури сформульованим І.А.Аршавським [1.2]. Сутність цього
правила в тім, що кожна чергова рухова активність кісткової мускулатури,
регульована самим організмом і, що здійснюється в границях
фізіологічного стресу, стимулює надмірність анаболічних процесів,
збагачуючи його додатковими пластичними структурами і енергетичними
резервами. За допомогою кістякової мускулатури живі організми
взаємодіють із середовищем, витягаючи з неї речовини, що необхідні їм,
енергію й інформацію або впливають на неї. З мускулатури в ЦНС надходить
величезна кількість імпульсів, що є передумовою розвитку і підвищення
рівня адаптації. Обмеження рухів приводить до зменшення імпульсації, що
йде від переферії. При малопрацюючій м’язовій системі в головний мозок
надходить обмежений потік інформації, а це приводить до ослаблення
збуджувального процесу і гальмуванню у визначених зонах кори великих
півкуль. Виникають умови для підвищеної стомлюваності, зниження
працездатності не тільки фізичної, але і розумової, погіршується
загальне самопочуття. З метою короткочасного підйому працездатності не
рідко прибігають до всіляких стимуляторів: міцний кава, чай, алкоголь,
паління, лікарські препарати. Крім шкідливої дії великих кількостей цих
речовин на нервову і судинну системи, у людини може виробитися потреба в
них. Загальновідомо, що тривалий прийом будь-якого стимулюючого засобу
знижує його вплив на організм. У результаті працездатність падає, а
людина обростає шкідливими звичками. Головний недостаток стимуляторів у
тім, що вони не викликають надлишкового анаболізму, що так необхідний
для підвищення працездатності. У даному випадку ефективний тільки
фізіологічний обсяг рухової активності.
Фізична культура – це специфічний вид соціальної діяльності молодої
людини, у процесі якої відбувається задоволення фізичних і духовних
потреб. Фізична культура за допомогою фізичних вправ готує молодих людей
до життя і праці, використовуючи природні сили природи і весь комплекс
факторів (режим праці, побут, відпочинок, гігієна і т.д.), що визначають
стан здоров’я людини і рівень його загальної і спеціальної фізичної
підготовки.[ 3]
В умовах сучасного виробництва фізична культура сприяє підвищенню
працездатності людей і економічної ефективності виробництва. У сучасному
світі істотно наростає усвідомлення ролі фізичної культури як фактора
удосконалювання природи людини і суспільства. Здоровий спосіб життя в
цілому, фізична культура і спорт зокрема, стають соціальним феноменом.
Використовуючи фізичні вправи в режимі праці і відпочинку,
раціональне харчування і т.д., можна в широкому діапазоні змінювати
показники здоров’я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
Фізичне виховання є складовою частиною загальноосвітньої системи
виховання молоді і прилучає молодих людей до культури через рухову
активність у всіх формах, відіграє вирішальну роль у формуванні
індивідуальності молодих людей, що іноді більш важливо, чим оздоровчий
вплив фізичної культури.[4]
Ціль роботи. – обґрунтувати необхідність занять фізичною культурою і
спортом як життєво необхідної потреби людини.
Фізичним вихованням у вузах охоплені практично всі студенти, оскільки
цей вік людини найбільш сприятливий для розвитку й удосконалювання
фізичних можливостей організму.
Фізична культура і спорт у навчально-виховному процесі вузів виступають
як засіб соціального становлення майбутніх фахівців, як засіб активного
розвитку їхніх індивідуальних і професійно значимих якостей, як засіб
виховання в дусі колективізму і взаємодопомоги, з почуттям
відповідальності і гордості за свій колектив, країну, як засіб
досягнення фізичної досконалості.
Фізичне виховання і спорт у вузі сприяють підготовці майбутніх фахівців
до високопродуктивної праці, протидіяти негативним факторам, що
впливають на здоров’я і навчання у вузі, умінню самостійно
використовувати засоби фізичної культури в праці і відпочинку, формувати
загальну і професійну культуру здорового способу життя і т.д.
Нашій країні необхідні високоосвічені фахівці, виховані і свідомі,
здатні до активної діяльності в різних галузях суспільного і державного
життя, у науці, на виробництві.
Фізичне здоров’я – найважливіша складова частина будь-якого нашого
успіху.
Результати досліджень і їхнє обговорення. Правда статистика
моторошнувата, вона свідчить про те, що наше суспільство хворе, що в
ньому практично не залишається здорових людей. У даному випадку мова вже
не йде про катастрофічний ріст захворювань СНІДом і венеричними
хворобами, про підліткову наркоманію й алкоголізм. Особливу тривогу
викликає погіршення здоров’я дітей і підлітків, половина яких має
хронічні захворювання, причому недолік рухової активності провокує в них
хвороби серцево-судинної і кістково-м’язової систем. Через низький
рівень стану здоров’я близько 1 млн. дітей шкільного віку сьогодні
цілком відлучені від занять фізичною культурою. Поширеність гіподинамії
серед школярів досягла 80%. Уперше за 40 років лікарі зштовхнулися з
проблемою гіпотрофії юнаків закличного віку, що відбиває на
комплектуванні Збройних сил [4]. Здоров’я молодого покоління, що
погіршується, диктує необхідність зайнятися цією проблемою невідкладно.
Важливо уключити фізичну культуру і спорт у базисний навчальний план
освітніх установ. Фізичне виховання повинне реалізовуватися через
визначені форми занять; додаткові (факультативні) заняття, у тому числі
з учнями, що мають відхилення в стані здоров’я; через
фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, позаакадемічні форми занять
(спортивні секції, групи спортивного удосконалювання, самостійні
заняття); спортивно-масові і фізкультурно-оздоровчі заходи. Усе це
повинно забезпечити кожному студентові рухову активність не менш 8-10
годин на тиждень.
Дані медичної науки і багаторічний досвід людства показує, що
фізичні вправи є могутнім засобом зміцнення здоров’я і підвищення
стійкості й опірності організму людини стосовно багатьом інфекційним й
особливо не інфекційним захворюванням.
Серед сотень тисяч лік, що складають арсенал сучасної медицини, немає
жодного, який міг би конкурувати з фізичними вправами по діапазону
свого впливу і відсутністю побічного негативного впливу на наш організм.
Для того, щоб бути здоровим, треба не лікувати самого себе, а вжити
заходи по попередженню захворювання. Насамперед це фізична культура і
спорт, активна праця і відпочинок, раціональне харчування, особиста і
суспільна гігієна, відмовлення від шкідливих звичок. Фізичні вправи
відсувають вікові границі старіння, продовжують життя людини (діють як
акумулятор енергії). Думається немає необхідності пояснювати, що краще
не бігати за здоров’ям у 40 – 60 років підтюпцем, а краще постійно
займатися фізичними вправами. Ці заняття повинні ввійти в звичку, як
миття рук і тіла, як чищення зубів. Якщо вважати заняття фізичними
вправами другорядною справою, то задачі оздоровлення людей не вирішити.
Фізична культура і спорт допомагають людині розкрити свої внутрішні
резерви, природний потенціал і можливості.
Висновки.
Таким чином у світі спостерігається стійка тенденція підвищення
соціальної ролі фізичної культури і спортові. Величезний соціальний
потенціал фізичної культури і спорту необхідно повною мірою
використовувати на благо процвітання України.
Навчальні заняття (обов’язкові і факультативні) – основна форма
фізичного виховання у вищих навчальних заставах. Самостійні заняття
дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами й у
сукупності з навчальними забезпечують оптимальну безперервність і
ефективність фізичного виховання.
Фізична культура і спорт у вузі виступає як невід’ємна частина здорового
засобу життя студентів.
Список літератури:
1. Аршавський І.А. Фізіологічні механізми і закономірності
індивідуального розвитку. М: Наука, 1982.-270с.
2. Аршавський І.А. Основи негентропійної теорії біології
індивідуального розвитку, значення в аналізі і рішення проблеми здоров’я
// Валеология.-1993.-с.5-24.
3. 3.Копылов Ю.А.//Матер.VI научно-практ. конф. ” людина, здоров’я,
фізична культура і спорт у світі, що змінюється,” Коломна, 1996, с. 68.
4. 4.Головіна Л.Л., Копилов Ю.А //Матер. II Междунар. научно-практ.
конф. “Фізична культура і спорт учнівської молоді у світі, що
розвивається,” Шуя, 1996, с. 24.
5. 5.Бальсевич В.К., Большенков В.Г., Рябінцев Ф.П. Концепція
фізичного виховання з оздоровчою спрямованістю //Фізична культура:
виховання, утворення, тренування. 1996, № 2, с. 13-18.
6. Брехман И.И. Введення у валеологію – на про здоров’я.-Л.: Наука,
1987.-125с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
