Реферат на тему:
Державні вимоги до системи фізичного виховання учнівської молоді
ПЛАН
1. Загальні положення
2. Основні складові державних вимог
3. Закон України „Про фізичну культуру і спорт” та інші державні
документи, що регламентують процес фізичного виховання школярів
4. Державні вимоги до навчальної програми з фізичного виховання в
системі освіти
5. Базові положення програми з фізичного виховання для учнів молодшого
шкільного віку (6/7 -10 років)
1. Загальні положення
Фізичне виховання відіграє важливу роль у формуванні молодого покоління,
зміцненні і збереженні його здоров’я, підготовці до майбутньої
професійної діяльності та захисту Батьківщини.
Державні вимоги до системи фізичного виховання дітей, учнівської і
студентської молоді розроблені відповідно до Законів України “Про
фізичну культуру і спорт”, “Про освіту”, “Державної програми розвитку
фізичної культури і спорту в Україні” і спрямовані на їх реалізацію.
Метою Державних вимог є визначення ідеологічних, науково-методичних і
організаційних основ фізичного виховання та створення оптимальних умов
для його ефективного функціонування.
Вимоги виражають державну політику в галузі фізичного виховання в
дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих закладах
освіти, служать основою для визначення головних напрямів удосконалення
фізичного виховання молодого покоління.
Вимоги адресовані управлінським структурам, організаціям усіх рівнів,
керівникам навчальних закладів, фахівцям, які займаються питаннями
фізичного виховання дітей, учнівської і студентської молоді в системі
освіти України. Вони є обов’язковими для дошкільних, середніх
загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих закладів освіти усіх
форм власності.
2. Основні складові державних вимог
Ідеологічні основи фізичного виховання
Фізичне виховання дітей і молоді України є важливим компонентом
гуманітарного виховання, спрямоване на формування у них фізичного та
морального здоров’я, удосконалення фізичної і психічної підготовки до
ведення активного життя, професійної діяльності та захисту Батьківщини.
Система фізичного виховання дітей і молоді України базується на
принципах індивідуального і особистісного підходу, пріоритету оздоровчої
спрямованості, широкого застосування різноманітних засобів і форм
фізичного вдосконалення.
Стратегічними цілями фізичного виховання дітей і молоді є формування у
них фізичного, морального і психічного здоров’я, усвідомленої потреби у
фізичному вдосконаленні, розвитку інтересу і звички до самостійних
занять фізкультурою і спортом, набуття знань і умінь здорового способу
життя.
Фізичне виховання дітей і молоді реалізується через фізкультурну освіту,
фізичну підготовку, спортивне тренування і самостійні заняття та участь
у масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах.
Організаційно-педагогічні основи фізичного виховання
Організаційно-педагогічну основу фізичного виховання дітей, учнівської і
студентської молоді в системі освіти України складають: – предмет
“Фізична культура” – в загальноосвітніх закладах освіти;
Вона вводиться як обов’язкова дисципліна в дошкільних, середніх
загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих закладах освіти всіх
типів і форм власності в обсязі, що визначається Державними стандартами
освіти. Її зміст визначається навчальними програмами, що базуються на
принципах прогностичної педагогіки й враховують вікові,
анатомо-фізіологічні та функціональні особливості дітей і молоді.
Фізичне виховання забезпечується відповідними дидактичними комплексами,
сучасними науковими досягненнями, спеціальним методичним
обслуговуванням, державною системою тестів для перевірки ефективності
фізичного виховання, педагогічними кадрами, матеріально-технічною,
правовою і нормативною базою та бюджетним фінансуванням.
Основними засобами фізичного виховання дітей і молоді є фізичні вправи,
оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори. При цьому забороняється
використовувати засоби, що наносять шкоду фізичному і психічному
здоров’ю дітей, учнів та студентів.
Основною організаційною формою фізичного виховання в усіх типах
навчальних закладів є урок (заняття).
Заняття (урок) проводиться фахівцем фізичного виховання згідно з
навчальним планом і програмами.
Крім уроків (занять) широко використовуються різноманітні позаурочні
форми: фізкультурно-оздоровчі заняття в режимі дня, заняття у
фізкультурних гуртках і спортивних секціях, групах загальної фізичної
підготовки (ЗФП), групах лікувальної фізичної культури (ЛФК), спортивних
школах, клубах за інтересами, спортивних класах, спортивних відділеннях
вищих закладів, регіональних спортивних клубах, самостійні заняття
фізичними вправами, виконання домашніх завдань з фізичної культури
(фізичного виховання) та інше.
Нормативне забезпечення
Фізичне виховання дітей, учнівської і студентської молоді в дошкільних
установах, загальноосвітніх школах, професійно-технічних і вищих
закладах освіти регламентується і забезпечується системою державних
нормативних показників, які є критеріями його ефективності і якості.
Для всіх типів дошкільних установ і навчальних закладів визначається:
– рекомендований обсяг рухового режиму;
– мінімальна кількість обов’язкових навчальних занять (в академічних
годинах) на тиждень протягом всього періоду навчання;
– нормативи фізичної підготовленості;
– норми матеріально-технічного і фінансового забезпечення з розрахунку
на одного вихованця дошкільної установи, учня, студента (курсанта);
– санітарно-гігієнічні норми проведення занять.
Кількість навчальних годин на тиждень з фізичного виховання (фізичної
культури) для дошкільного виховання, загальної середньої,
професійно-технічної і вищої освіти визначається затвердженими
Державними стандартами освіти.
Нормативні показники затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Крім нормативних показників у процесі фізичного виховання і спортивного
вдосконалення широко використовується система відомчих стандартів, які
спрямовані на підвищення якості навчальних, позаурочних і позааудиторних
занять фізкультурою і спортом (стандарти навчальної документації,
проведення практичних занять, обслуговування спортивних змагань тощо).
Рівень фізичної підготовленості дітей і молоді визначається державною
системою тестів. Вони повинні відповідати міжнародним стандартам, бути
науково обґрунтованими, організаційно і методично простими та доступними
для вихователів дошкільних закладів, учителів фізичної культури,
викладачів фізичного виховання навчальних закладів. Забезпечувати
оперативне оцінювання фізичної підготовленості дітей і молоді.
Наукове забезпечення
Наукове забезпечення є органічною частиною системи фізичного виховання
дітей і молоді, базовим елементом її удосконалення та підвищення
професійної підготовленості фахівців. Розвиток системи фізичного
виховання потребує фундаментальних, теоретичних та прикладних досліджень
і передбачають:
– розробку концепції подальшого розвитку науки в галузі фізичної
культури і спорту, впровадження нових форм організації і управління
науковою діяльністю у сфері фізичного виховання;
– створення банку даних наукових розробок, виконаних в Україні у
попередні роки;
– розробку програми актуальних напрямків наукових досліджень з фізичної
культури і спорту;
– розробку програмно-нормативних основ фізичного виховання дітей,
учнівської і студентської молоді з урахуванням впливу несприятливих
екологічних факторів;
– створення комп’ютерних технологій для розробки індивідуальних
фізкультурно-оздоровчих програм і планів спортивної підготовки;
– створення мережі реґіональних науково-дослідних центрів, наукових
лабораторій;
– матеріальне і моральне стимулювання науковців і наукових колективів,
авторів підручників, навчальних посібників та інших навчально-методичних
розробок.
Важливе значення у підвищенні ефективності наукових досліджень має:
– системне планування наукових розробок;
– регулярне проведення регіональних, державних і міжнародних конкурсів
на кращу науково-дослідну роботу, наукових семінарів, конференцій,
конгресів, симпозіумів, “круглих столів”;
– різноманітні форми кооперування наукових досліджень та підтримки
розробок комплексних тем;
– удосконалення системи управління та стимулювання наукової діяльності в
сфері фізичної культури і спорту;
– створення законодавчої і нормативної бази.
Методичне забезпечення
Процес фізичного виховання дошкільників, учнівської і студентської
молоді забезпечується підручниками, навчальними посібниками,
дидактичними матеріалами, методичними розробками, пізнавальною і
художньою літературою, наочними та технічними засобами навчання,
спортивними словниками, енциклопедіями, нормативними і довідковими
інформаційними виданнями з питань фізкультурної освіти, фізичного
виховання і спортивного тренування.
Підвищенню ефективності методичного забезпечення процесу фізичного
виховання і спортивного тренування сприяє:
– створення навчальних радіо- та телепередач;
– випуск науково-методичних журналів;
– розробка і використання комп’ютерних навчальних і тренувальних
програм, комп’ютеризація навчально-методичної літератури;
– проведення семінарів, науково-практичних конференцій, планова
перепідготовка і стажування вчителів, викладачів, тренерів.
Медичне забезпечення
Фізичне виховання дітей і молоді в усіх його формах передбачає:
– медичне обслуговування;
– лікарський контроль;
– лікарсько-педагогічні спостереження;
– диспансеризацію;
– розподіл дітей, учнів і студентів на медичні групи.
Наявність у дошкільних установах і навчальних закладах усіх типів і форм
власності необхідної кількості медичних працівників.
Створення в закладах освіти постійно діючих груп лікувальної фізичної
культури і фізичної реабілітації та регулярне проведення з ними занять.
Кадрове забезпечення
Фізичне виховання в системі освіти здійснюється: штатними фахівцями
фізичного виховання дошкільних установ, учителями і викладачами фізичної
культури загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних закладів освіти,
викладачами фізичного виховання вищих закладів освіти, тренерами
дитячо-юнацьких спортивних шкіл, інструкторами, працівниками
управлінських структур.
До проведення навчальних занять з фізичного виховання (фізичної
культури) і тренувань з дітьми, учнями і студентами допускаються особи,
що мають спеціальну фізкультурну освіту або відповідну курсову
підготовку.
Ефективному функціонуванню державної системи кадрового забезпечення
сфери фізичного виховання дітей і молоді сприяє:
– щорічне замовлення Міністерством освіти України необхідної кількості
фахівців фізичного виховання;
– створення системи стимулів і спеціальних гарантій щодо професійної
діяльності в сфері фізичної культури і спорту;
– підвищення педагогічної майстерності і творчої активності
фізкультурних кадрів.
Матеріально-технічне забезпечення
Важливою умовою ефективного функціонування системи фізичного виховання
дітей і молоді є:
– раціональне використання, вдосконалення і розвиток
матеріально-технічної бази;
– розробка нормативів фінансування, експлуатації і будівництва
спортивних споруд, спортивно-оздоровчих таборів, туристичних баз;
відповідальність керівників навчальних закладів за стан і готовність до
експлуатації матеріально-технічної бази;
– створення за місцем проживання дітей, учнів і студентів
фізкультурно-оздоровчих зон зі спортивними майданчиками, що
забезпечували б виконання рекомендованих рухових режимів;
– створення на спортивних спорудах умов для оздоровчих тренувань і
занять лікувальною фізичною культурою дітей з ослабленим здоров’ям та
інвалідів;
– постачання спортивного обладнання та інвентарю із державних фондів за
пільговими цінами;
– створення індустріальної бази для виготовлення спортивного обладнання,
інвентарю та тренажерів.
Фінансове забезпечення
Забезпечення сфери фізичного виховання дітей та молоді у перехідний до
ринку період передбачає:
– збереження за державою пріоритету у фінансуванні навчально-виховного
процесу з фізичної культури і спорту;
– розробку і затвердження державних нормативів фінансового і
матеріального забезпечення занять фізкультурою і спортом з розрахунку на
одну дитину, учня, студента (курсанта);
– цільове гарантоване державне фінансування певних витрат на фізичне
виховання дітей, учнівської і студентської молоді з малозабезпечених
сімей;
– розширення прав керівників дошкільних, навчальних закладів та
підрозділів, що займаються фізкультурою і спортом, у
фінансово-господарській діяльності, спрямованій на пошук додаткових
коштів для забезпечення процесу фізичного виховання дітей і молоді;
– залучення до сфери забезпечення фізкультури і спорту позадержавних
джерел фінансування, коштів вітчизняних та іноземних спонсорів, фірм,
компаній тощо.
Управління системою фізичного виховання
Управління системою фізичного виховання дітей, учнів і студентів
здійснюється державними органами управління освітою та фізичною
культурою і спортом, спортивними товариствами.
Вони:
– впроваджують у практику державну політику щодо здійснення фізичного
виховання підростаючого покоління, розробляють нові концепції подальшого
розвитку системи фізичного виховання в дошкільних, загальноосвітніх,
професійно-технічних та вищих закладах освіти;
– відповідають за нормативне, матеріально-технічне, кадрове, медичне та
фінансове забезпечення фізичного виховання дітей та молоді;
– керують розробкою державних навчальних програм, підручників,
навчально-методичних посібників для всіх типів навчальних закладів;
– координують діяльність різних організацій і закладів, що відповідають
за розвиток фізичної культури і спорту серед дітей та молоді;
– контролюють та інспектують функціонування системи фізичного виховання
дітей і молоді;
– організовують і координують міжнародні зв’язки дошкільних,
загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих закладів освіти;
– матеріально підтримують і стимулюють проведення наукових досліджень з
проблем фізичного виховання дітей і молоді, організовують впровадження у
практику одержаних результатів наукових досліджень.
При обласних органах управління всіляко підтримується створення і
функціонування шкіл-інтернатів спортивного профілю, ДЮСШ, спортивних
клубів тощо.
Міжнародні зв’язки
Розвиток фізичного виховання дітей і молоді здійснюється у контексті
широкої інтеграції в міжнародну систему та використання передового
зарубіжного досвіду і передбачає:
– сприяння інтеграції навчальних закладів України в світову культуру,
олімпійський рух, співробітництво націй і культур;
– обмін передовими технологіями у сфері фізичного виховання та
спортивного вдосконалення;
– широку участь у світовому фізкультурному русі, міжнародних змаганнях
та спортивних зустрічах; розвиток безпосередніх зв’язків спортсменів,
учителів фізкультури, викладачів фізичного виховання, вчених і тренерів
із зарубіжними колегами;
– участь школярів і студентів у міжнародних змаганнях, проведенні
спільних зборів, матчевих зустрічей з командами зарубіжних навчальних
закладів;
– організація стажувань учителів, викладачів, тренерів за кордоном;
– обмін спортивними делегаціями, учителями, викладачами, тренерами на
контрактній основі;
– створення з іншими країнами спільних оздоровчо-спортивних центрів.
– укладання угод про співробітництво у сфері фізичного виховання і
спорту з навчальними закладами інших країн;
– обмін з іншими державами навчально-методичною літературою, періодичною
пресою, спортивною інформацією;
– участь учителів, викладачів, тренерів, аспірантів і студентів у
міжнародних науково-практичних конференціях, симпозіумах з проблем
фізичного виховання і спорту;
– спільне проведення наукових досліджень з проблем фізичного виховання і
спортивного вдосконалення учнівської і студентської молоді;
– участь у реалізації міжнародних фізкультурно-оздоровчих програм;
– організація підготовки і перепідготовки вчителів, викладачів і
тренерів з інших країн, проведення на комерційній основі курсів і
семінарів для іноземних викладачів і тренерів;
– створення спільних банків даних фізичної підготовленості дітей,
учнівської і студентської молоді;
– створення із зарубіжними партнерами спільних підприємств з розробки
комп’ютерних технологій, тренажерів, спортивної діагностичної апаратури,
фізкультурно-оздоровчих програм тощо.
Закон України “про фізичну культуру і спорт”
Введено в дію Постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року
N 3809-XII
Стаття 1. Фізична культура і спорт
Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що
спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових
та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її
особистості.
Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової
активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих
запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку
дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.
Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою
виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах
фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом
змагальної діяльності.
Соціальна цінність спорту визначається його дійовим стимулюючим впливом
на поширення фізичної культури серед різних верств населення.
Стаття 2. Завдання фізичної культури і спорту в Україні
Основним завданням фізичної культури і спорту є постійне підвищення
рівня здоров’я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння
економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження
міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.
Стаття 4. Право громадян на заняття фізичною культурою і спортом
Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно
від походження, соціального і майнового стану, расової і національної
належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять,
місця проживання та інших обставин.
Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері
фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію і
інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров’я,
вести здоровий спосіб життя.
Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про фізичну
культуру і спорт
Особи, винні в порушенні законодавства про фізичну культуру і спорт
несуть відповідно цивільно-правову дисциплінарну, адміністративну або
кримінальну відповідальність.
ЦІЛЬОВА КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА “ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ – ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ”
Затверджено Указом Президента України 01.09.1998 р. N 963/98
I. ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ ТА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
УКРАЇНІ
Фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота у навчально-виховній
сфері
Заходи
1. Здійснити практичні заходи щодо введення третього уроку з фізкультури
на тиждень у середніх і професійно-технічних закладах та чотирьох годин
– у вищих навчальних закладах протягом всього періоду навчання.
Міносвіти України, Держкомспорт України, інші центральні органи
Виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації 1999-2000 роки
2. Затвердити і запровадити державні стандарти освіти “Фізичне
виховання” у дошкільних, середніх, професійно-технічних та вищих
навчальних закладах, привести у відповідність з ними базові навчальні
плани та програми з фізичного виховання.
Міносвіти України, Держкомспорт України 1999-2001 роки
“ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНІ ТЕСТИ І НОРМАТИВИ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОЇ
ПІДГОТОВЛЕНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ”
Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. N
80
1. Державна система тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості
населення України є основою нормативних вимог до фізичної
підготовленості населення як критерію фізичного здоров’я,
життєдіяльності, здатності до високопродуктивної праці та захисту
Батьківщини.
Зазначені тести і нормативи разом з Єдиною спортивною класифікацією та
відомчими нормативами є нормативною основою вдосконалення фізичної
підготовленості населення.
2. Основною метою державних тестів і нормативів оцінки фізичної
підготовленості населення України є стимулювання і спрямування
подальшого розвитку фізичної культури серед усіх груп і категорій
населення для забезпечення його здоров’я.
3. Здача державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості
населення України є обов’язковою для: дітей дошкільного віку (6 років),
що відвідують дошкільні виховні заклади; учнів середніх
загальноосвітніх, професійних навчально-виховних закладів; студентів
вузів; призовників; особового складу Збройних Сил, органів внутрішніх
справ, інших військових формувань, створених відповідно до
законодавства; працівників промислових підприємств, установ,
організацій, професійна діяльність яких проводиться в екстремальних
умовах; осіб6 які проходять післядипломну підготовку. Інші групи і
категорії громадян залучаються до тестування на добровільних засадах.
4. Відповідальність за підготовку до тестування у виховних,
навчально-виховних закладах, на підприємствах, в установах і
організаціях несе їх адміністрація.
Державні вимоги до навчальної програми з фізичного виховання в системі
освіти
1. Структура програмного забезпечення
Навчальні програми з фізичного виховання (фізичної культури) є основою
державного стандарту фізичного виховання в системі освіти, розробляються
на основі затверджених Державних стандартів освіти різних рівнів
підготовки та нормативних документів, що реґламентують організацію
навчально-виховного процесу в закладах освіти і затверджуються
Міністерством освіти України як базові. Вони визначають мінімальний
рівень обов’язкової фізкультурної освіти, вмінь , навичок і рухового
режиму дітей, учнів та студентів, який держава гарантує на всіх етапах
навчання.
Програма з фізичної культури розробляється на підставі державного
компонента загальної середньої освіти і є загальнообов’язковою складовою
мінімального (базового) змісту фізкультурної освіти для учнів середньої
загальноосвітньої школи. Ця програма є базовою і затверджується
Міністерством освіти України.
Базова програма з предмета “Фізична культура” доповнюється регіональним
компонентом змісту загальної середньої освіти, що формується на
регіональному (обласному, міжобласному) рівні.
Регіональний компонент програми відображає національну, економічну,
природничо-географічну, соціокультурну своєрідність регіону, його
історію, традиції та інші відомості, які не увійшли або недостатньо
відображені у державному компоненті змісту освіти, є суттєвими
елементами формування світогляду, патріотичних почуттів, потрібних для
повнішої етнічної ідентифікації, повноцінного входження молодої
особистості у життя в умовах конкретного регіону.
Зміст регіонального компонента програми з фізичної культури загальної
середньої освіти визначається органами управління освітою обласних
держадміністрацій і є обов’язковим для всіх середніх закладів освіти
регіону.
Зміст базової і регіональної програми з фізичної культури доповнюється
шкільним компонентом загальної середньої освіти, який формується
навчальним закладом з урахуванням його можливостей і специфіки освітньої
діяльності.
Шкільний компонент предмета “Фізична культура” зумовлений потребою
врахування наявних запитів та інтересів учнів, природних умов їх
проживання, стану здоров’я, фізичного розвитку, рухової підготовленості,
матеріальної бази школи, регіональних особливостей.
Навчальний матеріал шкільного компонента (програми з фізичної культури)
визначається вчителем фізичної культури після погодження з директором
школи. Перевага при цьому надається національним рухливим іграм, цікавим
для учнів вправам ритмічної та художньої гімнастики; вправам, які мають
прикладне значення і проводяться на свіжому повітрі; засобам, що
сприятимуть інтенсивному розвитку рухових якостей. Значну частину змісту
цього компонента мають складати фізичні вправи та види спорту, які
традиційно проводяться або поглиблено вивчаються в даній школі. До них
можуть відноситись гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри
(баскетбол, волейбол, футбол та ін.), плавання, зимові види спорту тощо.
Регіональний та шкільний компоненти передбачають один додатковий урок на
тиждень у всіх класах.
Навчальні програми з фізичного виховання для дошкільних закладів освіти
розробляються і затверджуються за такою ж схемою, як і програми для
середніх закладів освіти.
Авторські (експериментальні) програми з фізичного виховання (фізичної
культури) розробляються досвідченими фахівцями відповідних закладів
освіти на основі базових і відомчих. Вони проходять експертну оцінку і
затверджуються відповідними структурними підрозділами відомства, якому
підпорядкований заклад освіти.
2. Зміст і умови реалізації програм
Зміст програм фізичного виховання (фізичної культури) усіх рівнів і
типів має відповідати державним стандартам освіти. Він повинен мати
чітку гуманістичну і оздоровчу спрямованість, сприяти гармонійному
розвитку особистості, формуванню усвідомленої потреби у зміцненні
здоров’я та фізичному вдосконаленні. Реалізація змісту програми має
сприяти залученню вихованців до здорового способу життя, до всіх
цінностей фізичної культури, задовольняти їх потреби у фізичному
розвитку, забезпечувати їх науково обґрунтований обсяг рухової
активності.
Програми повинні передбачати вирішення широкого комплексу освітніх,
виховних, розвивальних і оздоровчих задач: набуття теоретичних знань і
умінь у сфері здорового способу життя та фізичної культури, виховання
потреби у фізичному вдосконаленні, забезпечення належного рівня фізичної
готовності до життя і майбутньої професійної діяльності, залучення до
активних занять фізкультурою і спортом.
У програмах мають бути окреслені кінцеві результати, які передбачається
досягти в процесі їх реалізації, потрібний на даному етапі освіти рівень
знань, умінь і навичок з фізичної культури. У них також мають бути
контрольні вправи і нормативи визначення фізичної підготовленості.
Кожна програма повинна містити теоретичний, методичний, практичний і
контрольний розділи, що включають два взаємопов’язані компоненти:
обов’язковий (базовий) і варіативний (регіональний та шкільний).
Обов’язковий – забезпечує формування основ фізичної культури
особистості. Він формується на основі рекомендованих для даного вікового
контингенту державних вимог до програм фізичного виховання (фізичної
культури), включає теоретичний і методичний матеріал з основ фізичної
культури, здорового способу життя та фізичного виховання. Цей компонент
містить зокрема основні елементи фізичних вправ із легкої атлетики,
гімнастики, спортивних ігор, плавання, лижної підготовки та інших видів
спорту, а також ефективні форми і методи використання природних
факторів, що забезпечують гармонійний розвиток і підготовку особистості
до повноцінної життєдіяльності.
Варіативний компонент програми формується на основі науково
обґрунтованих і апробованих на практиці додаткових засобів,
нетрадиційних форм, методів і прийомів організації фізичного виховання.
Він ґрунтується на обов’язковому (базовому) компоненті, доповнює його і
враховує специфіку спрямованості навчання в регіонах, індивідуальні
особливості дітей, учнів і студентів (курсантів, слухачів), їх спортивні
інтереси, потреби, регіональні умови і традиції народної фізичної
культури.
До програм фізичного виховання (фізичної культури) мають входити види
спорту та фізичні вправи, не пов’язані з невиправданим ризиком для життя
і здоров’я вихованців. Не слід включати до програм види спорту і фізичні
вправи, що не відповідають етичним і естетичним вимогам, які формують
культ насильства, жорстокість, ведуть до моральної деградації і
бездуховності.
Важливе місце в структурі програм повинен займати контрольний розділ, у
якому визначаються основні принципи і форми поточної і підсумкової
перевірки та оцінки засвоєння навчального матеріалу з фізичного
виховання (фізичної культури). У цьому розділі повинні бути також
представлені вимоги і методика диференційованого заліку як основних форм
державного підсумкового контролю, що фіксують і стимулюють
результативність фізичного виховання.
У навчальних програмах слід передбачити ефективні механізми їх
практичної реалізації, засновані на принципах індивідуалізації і
демократизації навчального процесу, диференційовану організацію занять з
урахуванням стану здоров’я, фізичної підготовленості та інтересів дітей,
учнів, студентів, широкий вибір урочних і позаурочних форм проведення
занять з фізичної культури, що гарантують особистісний підхід і
дотримання принципів педагогіки співробітництва.
Програми мають забезпечити науково обґрунтований обсяг рухової
активності, потрібний для нормального функціонування організму, що
розвивається. При цьому навчальні заняття (уроки фізичної культури)
мають бути основною формою фізичного виховання, яка не повинна
підмінятися іншими організаційними формами (за виключенням секційних
занять з видів спорту у вищих закладах освіти). Кількість обов’язкових
занять (уроків) з фізичного виховання (фізичної культури) на тиждень
передбачається Законом України “Про фізичну культуру і спорт”,
“Державною програмою розвитку фізичної культури і спорту в Україні” і
визначається затвердженими Державними стандартами освіти.
У програмах слід визначити ефективні засоби безпеки, форми
лікарсько-педагогічного контролю, самоконтролю, належне кадрове,
науково-методичне, матеріально-технічне і фінансове забезпечення,
відповідно до встановлених державних нормативів.
Програми всіх рівнів мають включати переліки контрольних запитань,
методичні завдання, тести, оціночні і навчальні нормативи, список
рекомендованої літератури. Вони мають забезпечуватись достатньою
кількістю підручників, навчально-методичних посібників та іншими
дидактичними матеріалами, а також спортивного інвентарю, обладнання і
технічних засобів, необхідних для їх засвоєння.
Кожну програму потрібно оформляти у вигляді документа з чіткою
структурою, підготовленого державною мовою з використанням
загальноприйнятих спортивних термінів з теорії і методики фізичного
виховання. Програма має бути зрозумілою і привабливою, доступною як для
вчителів (викладачів), так і для учнів та студентів (курсантів,
слухачів).
Кожна програма повинна бути науково обґрунтованою, мати експертне
заключення, пройти апробацію і тільки після цього може впроваджуватись в
практику.
Зміст програм і механізми їх реалізації оновлюються і коректуються при
потребі на основі нових наукових даних, передового педагогічного досвіду
та Державних стандартів освіти.
3. Розгляд і затвердження програми
Базова навчальна програма з фізичного виховання (фізичної культури)
проходить експертизу у відповідних комісіях з фізичного виховання
Науково-методичної ради Міносвіти і затверджується Міністерством освіти
України.
Перед затвердженням органами освіти типових (відомчих) і авторських
програм із фізичного виховання (фізичної культури) вони повинні пройти
експертизу в науково-методичних комісіях із фізичного виховання певного
рівня та Інституті змісту і методів навчання Міністерства освіти України
щодо відповідності їх змісту до “Державних вимог до навчальних програм з
фізичного виховання”.
Базові положення програми з фізичного виховання
Учні молодшого шкільного віку (6/7 -10 років)
Завдання фізичного виховання:
– набуття необхідних знань про особисту гігієну, загартування організму,
корисність занять фізичними вправами та іграми;
– виховувати позитивне ставлення до загартування й власної фізичної
підготовленості;
– поглиблювати інтерес до занять фізичними вправами, зміцнення свого
здоров’я, підвищення рівня фізичної підготовленості;
– виховувати позитивні моральні та вольові якості;
– навчати найпростіших способів плавання та пересування на лижах;
– вдосконалювати уміння та навички бігати, стрибати, лазити, метати в
ціль та на дальність;
– сприяти розвитку основних фізичних якостей і рухових здібностей;
– формувати правильну поставу та попереджувати плоскостопість.
Вимоги до фізичного розвитку, підготовленості і рухової активності:
– мати необхідні знання та уявлення про засоби фізичного виховання і
вплив активного способу життя на здоров’я людини;
– засвоїти основні вимоги до занять фізичними вправами, загартування,
самоконтролю за своїм фізичним станом;
– систематично виконувати ранкову гігієнічну гімнастику, регулярно
відвідувати уроки фізичної культури, брати участь у
фізкультурно-оздоровчих заходах в режимі дня та спортивних змаганнях;
– виконувати контрольні вправи і нормативи фізичної підготовленості для
свого віку;
– пропливати 12,5-25 м.
Засоби фізичного виховання:
– стройові і загальнорозвиваючі вправи з предметами і без предметів;
– вправи основної, спортивної і ритмічної гімнастики та акробатики;
– гімнастика, легка атлетика, плавання, лижна і туристська підготовка;
– танцювальні вправи, рухливі та спортивні ігри;
– катання на ковзанах, санчатах, велосипедах, самокатах, скейтах;
– пішохідні і лижні прогулянки;
– гігієнічні і загартувальні процедури тощо.
Форми фізичного виховання:
– уроки фізичної культури ;
– ранкова гігієнічна гімнастика;
– гімнастика до занять;
– фізкультурні хвилини на загальноосвітніх уроках;
– фізичні вправи та рухливі ігри на великих перервах;
– щоденні фізкультурні заняття в групах продовженого дня;
– фізкультурні паузи під час виконання домашніх завдань;
– щоденні самостійні фізкультурні заняття;
– заняття в фізкультурних гуртках, групах лікувальної фізичної культури
і фізичної реабілітації, спортивні секції, спортивні змагання, спортивні
свята, туристські походи тощо.
Загальний обсяг усіх форм фізкультурно-спортивних занять на тиждень
складає – до 10-12 годин.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
