Реферат на тему
Безпека туризму та страхування
1. Безпека туристичної подорожі
Відправляючись в туристичну чи екскурсійну поїздку, на відпочинок або
оздоровлення, на маршрут вихідного дня або у всесвітню подорож, турист
стикається з цілою низкою проблем, які при збігу обставин можуть
призвести до негативних наслідків для його здоров’я та майна, погано
вплинути на настрій та враження від поїздки.
Перебуваючи в незнайомому середовищі, яке відрізняється від місця
постійного проживання, активно відпочиваючи, турист постійно знаходиться
під впливом ризикових обставин. Він не знає досконало звичаїв, мови,
традицій, побуту, не має імунітету від хвороб, поширених у даній
місцевості, не пристосований до проживання та інтенсивних навантажень у
гірських районах, в пустелі або на воді.
Серед інших виділяються головні фактори небезпечності: травмонебезпека,
небезпечна дія навколишнього середовища, в тому числі виробничі джерела
– шум, вібрація, пожежонебезпека, хімічні, радіоактивні, біологічні,
психофізичні, природні, особиста безпека в умовах криміногенного стану,
а також специфічні фактори ризику, притаманні особливим видам туризму.
Різні несприятливі для туризму фактори мають неоднакову вірогідність їх
настання, неоднакову інтенсивність дії та наслідки.
HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закон України
“Про туризм” у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування
туристів на території України і зобов’язує органи влади та суб’єктів
туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів.
Зокрема, в статті 26 сказано: “Місцеві органи державної виконавчої влади
в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних
програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях
туристичної активності.
Суб’єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо
забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у
туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та
нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання”.
В Україні діє міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95)
“Туристично-екскурсійне обслуговування”, який передбачає порядок
проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які
можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров’ю туриста
та його майну.
Згідно із HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Законом
України “Про туризм” із метою забезпечення безпеки туристів суб’єкти
туристичної діяльності зобов’язані здійснювати:
– підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас
походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення
туристів справним спорядженням та інвентарем;
– навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних
випадків, інструктаж із надання першої медичної допомоги, а також
інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером
маршруту та поведінкою самих туристів;
– контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших
туристичних заходів;
– надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха,
транспортування потерпілих;
– розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації
та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного,
велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та
спелеотуризму [54, 16-17].
Найбільш поширеним нещасним випадком серед туристів є травматизм. Ризик
отримання травми може виникнути в різноманітних умовах, але найбільша
вірогідність події виникає при переміщенні механізмів, предметів і
безпосередньо туристів, зі складним рельєфом місцевості, при зсувах,
сходженні лавин та інших атмосферних і природних явищ. Важливими у
запобіганні травматизму є справне туристичне та спортивне спорядження,
одяг, взуття тощо.
З метою запобігання травматизму використовуються захисні облаштування,
огородження туристичних стежок і маршрутів, захисне обладнання канатних
доріг, гірськолижних трас, підйомників, індивідуальні страхові мотузки,
шлеми тощо.
Один з небезпечних етапів подорожі – етап перевезення (проїзд до місця
відпочинку та зворотний проїзд, транспортування під час подорожування та
інші). Оскільки транспортні засоби є джерелами підвищеної небезпеки,
питання безпеки туристів повинні бути центральними у всіх варіантах
перевезень.
Значний вплив на життя і здоров’я туриста має навколишнє середовище.
Основними факторами впливу навколишнього середовища є висока або низька
температура повітря, вологість і рухомість повітряних мас, опади,
перепади тиску, недостатність кисню та ін.
При проектуванні туру необхідно брати до уваги вибір сприятливої пори
року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного
маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки,
засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів
про можливу небезпеку та ін.
Важливим фактором, що згубно впливає на здоров’я туристів, є
ультрафіолетове випромінювання, підвищений рівень радіоактивності.
Можуть мати місце також хімічні фактори, які впливають на організм
людини.
Існує також велика загроза інфекційних захворювань, харчових отруєнь та
інших біологічних факторів.
В багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила
поведінки і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність
від груп на екскурсіях, відправляються в райони, не рекомендовані для
відвідування туристів, беруть участь у ризикових заходах, купаються у
заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін.
З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів,
наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні
підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з
використанням активних форм пересування туристів, створюють
пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з
відповідними службами.
Пошуково-рятувальна служба повинна мати повну взаємодію з органами
охорони здоров’я, зв’язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового
та водного господарства, гідрометеорологічної служби.
2. Особливості страхування в туризмі
Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових
інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій
(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним
законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати
громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій).
Страхування в туризмі – це система відносин між страховою компанією і
туристом по захисту його життя і здоров’я та майнових інтересів при
настанні страхових випадків.
Страхування здійснюється також господарюючими суб’єктами, які страхують
своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в
туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях
економіки.
Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних,
повних, командитних товариств або товариств з додатковою
відповідальністю згідно із HYPERLINK
“http://tourlib.net/Zakon/pro_gosp_tov.htm” Законом України “Про
господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим
Законом, а також, хто одержали у встановленому порядку ліцензію на
здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні
здійснюється тільки страховиками-резидентами України.
Страхувальники – це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі
страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до
законодавства України.
Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії,
визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову,
попереджувальну, ощадну, контрольну.
Зміст ризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В
межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості
між учасниками страхування у зв’язку з наслідками випадкових страхових
подій.Ризикова функція страхування є головною, бо страховий ризик, як
ймовірність шкоди, безпосередньо пов’язаний з основним призначенням
страхування по відшкодуванню міжнародних втрат потерпілим.
.
0
z
|
°?P
R
o
o
0
.z0„7I7?:o;1/4=OB8Doooooooonooaaaaaaaaaoaaaaa
6тів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику.
Ощадна функція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше
життя.
Контрольна функція страхування полягає в перевірці цільового формування
та використання коштів страхового фонду.
Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередньо страхування
туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від
нещасного випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат,
пов’язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування
відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.
Одним із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування,
яке, в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги
стаціонарного лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання
ліків, догляд за хворим, а у випадку смерті за кордоном – траспортування
тіла на батьківщину.
Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком
визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного
випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування;
інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата
працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час
дії договору страхування.
Стаття 17 HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закону
України “Про туризм” передбачає, що “Страхування туристів (медичне та
від нещасного випадку) обов’язкове і здійснюється суб’єктами туристичної
діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на
здійснення такої діяльності”.
Суб’єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги,
зобов’язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх
супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть
укласти самі туристи або суб’єкт туристичної діяльності як агент
страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста
страхового полісу і його копія додається до договору про надання
туристичних послуг. У другому – договір страхування укладається
безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії,
яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов’язаної з
організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку.
Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або
спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній
(ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.
Асистанс – це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний
момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через
технічне, медичне і фінансове сприяння.
Об’єктом страхування відповідальності власників автотранспорту є їх
громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам
при дорожньо-транспортній пригоді. Завдані матеріальні збитки та
витрати, зумовлені нанесенням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам,
підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхування
виплачуються матеріальні збитки, пов’язані з відновленням транспортних
засобів та іншого майна, проводиться оплата витрат на лікування
потерпілих громадян, протезування, перекваліфікацію, відшкодовуються
втрати сімейного бюджету у зв’язку із тілесними пошкодженнями або смертю
потерпілого тощо.
В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності
власників автотранспорту відоме під назвою “зелена картка”.
“Зелена картка” – це система міжнародних угод про обов’язкове
страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона
отримала за кольором і формою страхового полісу.
Система “зелена картка” створена в 1949 році і гарантує вільне
пересування транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.
Обсяг відповідальності у зв’язку із заподіяною шкодою регулюється, як
правило, діючим в цій країні законом про обов’язкове страхування
громадянської відповідальності автовласників.
Практично у всіх європейських країнах страхування громадянської
відповідальності власників транспортних засобів обов’язкове. Такі країни
об’єднались у систему “Зелена картка”, де тісно співпрацюють уряди,
національні бюро “Зеленої картки” і страхові ринки.
Список літератури
1. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_turyzm.htm” Закон України
“Про туризм” (15 вересня 1995р.). – К., 1995 .
2. HYPERLINK “http://tourlib.net/Zakon/pro_strahuv.htm” Закон України
“Про страхування”: Збірник нормативно-правових актів. – Т 2. – Ужгород,
1999 .
3. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/aleks1.htm”
Александрова А.Ю. Международный туризм. – Москва, 2001 .
4. Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. – Москва,
1975.
5. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. – Москва, 2000.
6. Барчукова Н.С. Международное сотрудничество государств в области
туризма. – М.: Международные отношения, 1986.
7. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та
рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.
8. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – Москва – Санкт-Петербург: Герда,
2000.
9. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994.
10. Гаврилишин И.П. Рекреационный рынок мира // Посредник. -1995.- №40.
11. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. – Одесса, 1997.
12. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. -Москва, 1996.
13. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. -Київ,
2002.
14. Джон Уокер. Введение в гостеприимство. – Москва: Юнити, 1999.
15. Долішній М.І., Кравців В.С. Карпатський регіон у контексті державної
економічної політики: оцінка стану і стратегія розвитку // Економіка
України. – 1995. -№ 8.
16. Дурович А.П. Маркетинг в туризме. – Минск, 2001.
17. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. -Чернівці:
Прут, 1996.
18. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура
Карпатського регіону: пошуки перпектив розвитку. – Чернівці: Прут, 1995.
19. HYPERLINK “http://tourlib.net/statti_tourism/kravciv1.htm” Жук
П.В., Кравців В.С. Концептуальні основи перспективного розвитку
рекреаційної індустрії в Карпатах // Економіка України. – 1993, № 12 .
20. Ресторанный и гостиничный бизнес. – 2001. – № 4(8).
21. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. -Москва, 2000.
22. Іванов Ю. Туристична діяльність і оподаткування // Бухгалтерія.
-2002.-№20/2.
23. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в
Україні. – Львів, 1997.
24. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. – Минск: Новое знание, 2001.
25. Квартальнов В.А. Туризм. – Москва, 2001.
26. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/kvartalnov1.htm”
Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт
управления. – Москва: Финансы и статистика, 2000 .
27. Кириллов А.Т. Маркетинг в туризме. – С.-Петербург, 1997.
28. Кирилов А. Т., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – Издательство
С.-Петербургского университета, 1996.
29. Ковалевский Г.В., Абрамов В.В. Проблемы развития туризма в Украине:
интегрированый подход // Туристично-краєзнавчі дослідження. – 1999. –
Вип.2.
30. Котлер Ф. Основы маркетига. – Москва, 1990.
31. Крачило М.П. Основи економічної теорії. – К., 1997.
32. Кузик С.П., Касянчук З.О. Оцінка туристської придатності території
Карпат Карпати: український міст в Європу: проблеми і перспективи. –
Львів, 1993.
33. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного
господарства. – К., 1997.
34. Макконнелл Кемпбел Р., Брю Стенли Л. Экономикс: принципы, проблемы и
политика. – К.: ХаГар, 1998.
35. Матеш В. Україна запрошує на відпочинок // Вісті з України.
-1994.-№4.
36. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Класификация гостиниц. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.
37. Межгосударственый стандарт. Туристско-екскурсионное обслуживание.
Проектирование туристских услуг. – Киев: Госстандарт Украины, 1996.
38. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. – Москва:
Економика, 2000.
39. HYPERLINK “http://tourlib.net/Books_tourism/EkonTur.htm” Папирян
Г. А. Экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 1998 .
40. Песоцкая Е.В. Маркетинг услуг. – С.-Петербург: Питер, 2000.
41. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – Київ, 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
