.

Адаптація організму спотрсмена до добових біоритмів та природно-географічних чинників (дипломна)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
1 7230
Скачать документ

фізкультура

Дипломна робота

Адаптація організму спотрсмена до добових біоритмів та
природно-географічних чинників.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем

1.1.Взаємозв’язок функціонального стану людини сезонними
погодно-кліматичними умовами середовища

1.2. Добові ритми фізіологічних процесів рухової активності людини в
умовах постійного місцепроживання

1.3. Функціональний стан працездатність спортсменів, що тимчасово
проживають в контрастних поясо-кліматичних умовах

1.4. Проблема тренувального процесу у зв’язку з поясо-кліматичною
адаптацією спортсмена

Розділ 2. Вплив на організм спортсменів сезонно-кліматичних

та поясо-часових факторів

2.1. Функціональний стан спортсменів в умовах постійного місце
проживання

2.2. Функціональний стан працездатність спортсменів при переміщенні в
контрастний кліматичний район без зміни часового поясу

2.3. Функціональний стан працездатність спортсменів при переміщенні в
географічний пункт багатогодинною поясно-тимчасовою різницею

Розділ 3. Вплив клімато-географічних факторів на процеси адаптації

3.1.Особливості адаптаційної перебудови функцій спортсменів залежно від
величини поясно-часового зрушення

3.2. Адаптаційна перебудова організму спортсменів під час перельотів в
західному та східному напрямах

3.3. Вплив кліматичних факторів на процеси адаптації спортсменів

3.3.1. При 7-8 годинному зміщенні часу

3.3.2. При 4-5-годинному зміщенні часу

3.4.Функціональний стан спортсменів в умовах средньогір’я при
багатогодинному зміщенні часу

Розділ 4.

4.1. Матеріал та методика дослідження

4.2. Практичні рекомендації

4.2.1.Температурний гомеостасис

4.2.2. Системи крові, кровообігу, дихання

4.2.3. Рекомендації по організації перельоту, розміщенню харчуванню
спортсменів

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У зв’язку з зростанням вагомості проблеми взаємозв’язку організму і
зовнішнього середовища, успішно розвиваються прикладні теоретичні науки,
формуються на стику медицини, географії та вивчають аспекти вказаного
взаємовідношення.

Адаптація, як необхідна умова існування живого, включає взаємодію
організму зовнішнім середовищем, де провідним витоком являється
організм, оскільки саме йому притаманна властивість саморуху,
саморегуляції, що відображає гомеостатичні можливості специфічний
характер зв’язку з навколишнім середовищем.

При далеких широтних перельотів організм людини відчуває вплив комплексу
соціально-побутових, геофізичних метеорологічних чинників. Внаслідок
цього порушується звичний стереотип прояву життєвих функцій. Перебудова
стабілізація нового ритму фізіологічних процесів – тривалий складний
процес, що вимагає значного напруження організму.

На даний час проблема адаптації людини займає одне з перших місць, що
вимагає необхідності ретельного вивчення фахівцями, перш за все,
медико-біологічного профілю. Дана обставина визначається постійно
зростаючими вимогами сучасного життя: інтенсивним освоєнням
малозаселених величезних територій нашої країни, автоматизацією
виробництва, специфікою служби в армії, внутрішньосоюзними,
міжнародними, культурними, спортивними контактами, що розширюються,
особливостями організації оздоровчих заходів. В зв’язку з цим значна
увага повинна приділятися розвитку фізичної культури спорту з
урахуванням клімато-географічних характеристик різних регіонів нашої
країни.

Відмінна риса сучасного спорту це висока щільність результатів змагань.
Сьогодні призерів першості розділяють вже соті долі секунди або балів.
Це свідчить про гостроту боротьби, значну психофізіологічну напруженість
організму в період підготовки участі в змаганнях та вимагає необхідності
врахування щонайменших коливань середовища, які можуть вплинути на прояв
вищих фізичних можливостей.

Географія спорту, супроводжується збільшенням числа відповідальних
змагань, що проводяться в різних поясо-кліматичних зонах. Багато з них
(включаючи Олімпійські ігри) проводяться на континентах, розташованих на
відстані багатьох часових поясів, що характеризуються значними
кліматичними контрастами. У таких умовах великого значення набуває
прогнозування функціонального стану спортсменів, визначення термінів
вильоту до місць змагань, розробка засобів методів тренування,
організаційних медико-біологічних заходів, направлених на прискорення
процесу адаптації, оптимізацію рухового режиму, підвищення
працездатності.

На ці питання немає однозначної відповіді, і це природно, бо, з одного
боку, до теперішнього часу особливості адаптаційних функцій організму не
вивчені настільки, щоб впевнено говорити про природу зв’язку з факторами
зовнішнього середовища. З іншого боку – складність даної проблеми
обумовлена труднощами рішення питань самого управління руховою
діяльністю в спорті.

Крім цього, в роботах як вітчизняних, так зарубіжних авторів основна
увага з даної проблеми приділяється тим дизадаптаційним зрушенням, які
спричиняються в першу чергу поясно-часової різниці. Але недостатньо
враховується вплив на організм кліматичних факторів, хоча в цьому
нагальна необхідність. Можна припустити, що оптимізація рухового режиму
з врахуванням поясно-кліматичних особливостей місцевості може підвищити
ефект адаптаційної перебудови, що сприятиме прояву високого рівня
працездатності в нових умовах існування.

Враховуючи, що структура біологічного ритму найбільш чутлива до змін, що
виникають при трансмерідіаних перельотах звичних умов життя, автори
присвятили роботу вивченню порушень визначальних його параметрів як
методу оцінки стану цілого організму, механізмів регуляції функцій
гомеостатичних систем. Зроблена спроба систематизації матеріалу
досліджень, що стосується як теоретичного, так практичного використання
добових біоритмів, природно-географічних чинників, що виявляють інтерес
для широкого кола фахівців в області фізичної культури спорту,
спортивної медицини м’язової діяльності.

Розділ 1. Взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем

1.1.Взаємозв’язок функціонального стану людини сезонними
погодно-кліматичними умовами середовища

Людина та навколишнє середовище – складні взаємодіючі системи, на
перший погляд можна вважати екосистемою.

Питання про єдність організму навколишнього середовища його існування
методологічно було розглянуто в працях вітчизняних природодослідників.
І. М. Сеченов першим вказав, що в наукове визначення організму повинна
входити оточення, що впливає на нього, оскільки без останнього,
існування організму неможливе. Подальшого розвитку це питання набуло в
працях І. П. Павлова, матеріалістичного природознавства, що сформулювало
основний принцип природознавства. “Середовище, яке оточує тварину, –
писав він, – так нескінченно складне та знаходиться в такому постійному
русі, що складна замкнута система організму, що також лише відповідно
коливається, шанси бути з нею врівноваженні”. Основною властивістю живих
систем, формою їх існування здібність пристосування до мінливих умов
середовища. Оскільки остання підлягає незмінним, стійким коливання, стає
зрозумілою властивість організму – притаманна йому ритмічність (В. А.
Алякрінський, 1975).

П. К. Анохін (1968) писав, що “рух по послідовних фазах, що ритмічно
повторюються, являється універсальним законом, що визначає основну
організацію живих істот на нашій планеті”.

Про ритмічний вплив зовнішнього світу на людину як особливості розвитку
нашої планети необхідності у зв’язку з цим “найретельнішим чином вивчати
на організм деяких сильних чинників зовнішнього середовища” писали
А. П. Чижевській Ю. Г. Шишина (1969). У 1930 р. вийшла книга
А. П. Чижевського “Епідемічні катастрофи періодична діяльність сонця”, в
якій автор показав найтісніший зв’язок колективних реакцій живих
організмів на майже невловимі, найменші зміни зовнішнього середовища,
обумовлені періодичною діяльністю сонця.

У зв’язку з великим науково-практичним значенням питань живих організмів
зовнішнім середовищем (природнокліматичної, біологічної, соціальної)
адаптація людини стала актуальною проблемою, що зумовлює інтенсифікацію
досліджень у області екології. Беручи до уваги важливість соціального
фактору як одного з провідних синхронізаторів для людини, необхідно
розглядати вплив на нього зовнішнього середовища, кліматичних умов.
Через недостатню розробку питання про кліматогеографічну контрастність
територій дослідження значно затруднені перебувають на початкового
розвитку. Найбільшу кількість досліджень проведено поки що в полярних
областях.

Більшість змін зовнішнього середовища мають циклічний характер, організм
на них відповідними коливаннями функціонального стану.

На даний час в літературі підкреслюється необхідність досліджень
адаптаційного процесу на клітинному рівні. Одночасно визнається дуже
плідним фізіологічне дослідження на всіх рівнях регуляції функцій
цілісного організму. В цьому відношенні великий інтерес надають погляди
провідних вітчизняних патологів з проблеми адаптації.

Точніше, на наш погляд, суть принципи адаптаційного процесу сформулював
Р. М. Данільовській (1968), що вбачає в захисних адаптаційних функціях
організму сторони єдиного процесу адаптації.

При визначенні ступеня впливу клімату на людину слід мати на увазі, що
реакція організму на його залежить пристосування до погодно-кліматичних
умов.

1.2. Добові ритми фізіологічних процесів рухової активності людини в
умовах постійного місцепроживання

Уявлення про безперервність адаптаційних процесів тісно пов’язане з
уявленням про циклічність. Всі прояви життєдіяльності організму не
залишаються постійними мають ритмічний характер. Основні ж природні
чинники, що визначають циклічність активності функціональних систем,
мають періодичний характер. Провідне положення серед них займає добовий
ритм, що еволюційно зумовив добову періодику біологічних явищ
характеризується достатньою чіткістю змін комплексів окремих елементів
середовища. Разом зі змінами в зовнішньому середовищі до добових
коливань схильні організми, що живуть у ній. У останні тридцять років
доведена ритмічність більшості фізіологічних процесів, залежність
зовнішніх впливів загального стану організму.

І. П. Павлов (1949, 1951) розглядав добовий ритм фізіологічних функцій
як зміну періодів сну безсоння, обумовлену зміною сили, врівноваженості
рухливості процесів збудження гальмування центральної нервової системи,
як умовно-рефлекторний динамічний стереотип, що утворився впливом
факторів зовнішнього середовища.

Останніми роками широкого поширення набула теорія зарубіжних
дослідників, згідно якої циркадний ритм – це ендогенний процес з
властивостями саморегульованої системи, який по суті добовою, але такою,
що синхронізується факторів зовнішнього середовища, що періодично
змінюються. Однак проти такої точки зору принципові заперечення, деякі
автори вважають, що не цілодобовий ритм перетворюється в 24-годинний
впливом зовнішньої цикліки, а навпаки, 24-годинний ритм впливом зміни
постійних світлового режиму температури спотворюється змінюючи свій
період.

Мабуть, при побудові цієї дефляції слід виходити з того, що біологічний
ритм – це безперервна зміна в часі стану живої системи
(Б. С. Алякрінський, 1976). При цьому, згідно відомого положення
діалектики останніх науковим даних , жодну з систем функцій не можна
вважати ізольованою від інших, утворюючих по відношенню до них
навколишнє середовище що входять як елементи в систему вищого порядку,
якій властива своя, визначена структурою функціями ритміка. В цих умовах
ендогенна ритміка елементу (системи нижчого ритму) піддається
коректуючим діям сторони цілого, синхронізується з ним, а циклічні
процеси виявляються такими, що беруть участь в адаптації що забезпечують
підтримку рівноваги усередині організму організмом середовищем.
Коливання фізіологічних процесів носять, таким чином, ритмічний
взаємообумовлений характер на всіх рівнях, ритмічність розглядається як
одна з найпотрібніших властивостей живої матерії.

У цілісному організмі регуляція функцій здійснюється комплексними
нейрогуморальними бар’єрними механізмами. Природно, що циркадна ритміка
гуморально-гормональних показників побічно вказує на неоднаковий
(протягом доби) функціональний стан центральної нервової системи.
Останні прояви людина переживає в формі сну і бадьорості. Показано, що
оптимальна збудливість зберігається в період з ранку до 13-14 годин.
Після деякого зниження (14-16 годин) рівень підвищується знову, до 19-20
годин, потім падає до мінімальних значень.

У ряді робіт вказується, що утворення мають неоднаковий функціональний
стан в періоди доби. Вдень переважає тонус симпатичного, вночі –
парасимпатичного нервової системи.

Уявлення про працездатність людини як “енергії діяльності”, “енергії
поведінки” досить поширеними як у фізіології так і в психології.
Встановлено, що коливання рухової активності по годинах мають багато
вершинну добову криву, в якій підйоми, приходяться на ранішній, денний
та вечірній години доби.

Відомо, що працездатність спортсмена, за інших рівних умов, виявляється
вищою в денні, нижчою – в ранішній тим більше нічний час. При цьому до
найбільших коливань схильні вправи швидкісно-силового характеру (стрибки
у висоту довжину з місця, метання т.д.). Менш значні зміни
спостерігаються в циклічних довго виконуваних вправах. Іншими словами,
чим довші навантаження, тим більше згладжується різниця результатів
виконання в ранішній, денний вечірній час.

С. Г. Харабуга (1967, 1980), В. І. Шапошникова (1984), досліджуючи вплив
добової ритміки на ефективність виконання рухів спортсменами, дійшли
висновку, що найбільш високі результати бувають в період звичайного часу
проведення м’язової роботи, а різниця між кращим та гіршим результатом
протягом дня коливається в досить широких межах – від 10 до 26 %. На
їхню думку, кращі результати спортсмени показують увечері, а в ранішній
час часто не можуть показати навіть звичний для себе спортивний
результат. Ряд авторів стверджує, що ефективність тривалість фізичних
навантажень суттєво залежать від часу доби.

Вищевикладене в достатній мірі показує залежність стану фізіологічних
функцій м’язової активності рівня збудливості центральної нервової
системи, яка згідно дослідженням І. М. Сеченова, І. П. Павлова, їх учнів
та послідовників не тільки об’єднує організм в єдине ціле, але
забезпечує його взаємозв’язок з навколишнім середовищем, наскільки це
необхідно для нормальної життєдіяльності людини.

1.3. Функціональний стан працездатність спортсменів, що тимчасово
проживають в контрастних поясо-кліматичних умовах

При втомі, перетренуванні, стартових та інших нервово-психічних
напружень відбувається порушення добового ритму функцій.

Сьогодні є дані, які переконують в необхідності чітко вираховування
добового ритму фізіологічних процесів. Це обумовлено тим, що для
розвитку та оптимальної адаптації людини до незвичних умов життя,
фізичним навантаженням велике значення має раціональна організація
праці, відпочинку, побуту, що сприяє пом’якшенню компенсуючої
діяльності, можуть привести до порушення звичного біологічного ритму,
дизадаптаційних явищ. Особливо важливу роль в питанні оптимізації режиму
роботи та відпочинку грає рухова діяльність людини, пов’язана, зокрема,
з досягненням високих спортивних результатів в незвичних географічних
умовах.

Після швидкого перетину декількох часових поясів відбувається
розбіжності добовими фізіологічними ритмами з новим часом. Виявлено
розбіжності з боку частоти пульсу, артеріального тиску, дихання,
температури тіла багатьох інших функцій.

У людини, яка прибула в новий пункт з віддаленої поясо-часової зони,
ритми життєвих функцій спочатку не узгоджуються зміною дня ночі
(зовнішній десинхроноз). А внаслідок неоднакової швидкості перебудови
функцій в нових умовах відбуваються розбіжності добових ритмів
психофізіологічних процесів – внутрішній десинхроз (С. І. Степанова,
1974). Слід зазначити, що за винятком поодиноких робіт (В.  Матюхин,
В. Л. Ярославцев) численні відомості про цю проблему результатом
спостережень за окремими особами, групами туристів або членами екіпажів
літаків. Очевидно, специфіка режиму життя, умов праці відпочинку цих
осіб в основному визначають особливості адаптації організму до зміщеного
розпорядку доби. Проте процес адаптаційної перебудови цього контингенту
людей дуже специфічний носить суто професійний характер, в зв’язку з чим
використання вказаних даних як початкових принципів прогнозування
функціонального стану працездатності спортсменів, що тимчасово
проживають в інших географічних зонах, дуже передбачуваним.

Деякі автори вважають, що очевидні порушення сну травлення виявляються у
тому випадку, коли поясо-часове зрушення перевищує 6-7 годин
(G. Grockford, G. Davies, 1966; R. Hoffman, 1970), або при перетині 9
часових поясів. З. Е. Ізраель (1962) також без посилання на конкретні
дані відзначив, що переїзд в місця з різницею в часі до трьох годин не
спричиняє істотних зрушень в організмі спортсменів. У формулі розрахунку
тривалості післяперелітного відпочинку, що була запропонована
Міжнародною організацією цивільної враховується зрушення, дорівнюють 4 і
більше годинам. Передбачається, мабуть, що менші зрушення не спричиняють
суттєвого негативного впливу на людину. Проте А. Н. Ліцов (1972) на
підставі вивчення фізіологічних функцій в членів екіпажів космічних
кораблів, а також В. П. Гінгст (1971), В. Л. Ярославцев (1981) за
результатами обстеження спортсменів роблять висновки, що вже 2-3-годинна
різниця помітно впливає на функціональний стан організму. Аналогічні
дані щодо осіб, що не займаються спортом, отримані іншими авторами
(Кисельов, 1971; Р. Рунг, 1974).

Низка дослідників вказує, що тривалість перебудови на новий добовий ритм
при часових поясів залежить відстані та швидкості їх зміни. Однак лише в
окремих роботах (В. Л. Ярославцев, А. В. Евцихевич) представлені
фактичні дані порівняльного аналізу адаптаційної перебудови функцій
людини при переміщенні в поясо-часові зони, але дослідження проведені
без урахування сезонних кліматичних контрастів пунктів постійного
тимчасового проживання спортсменів. За цими даними можна лише
опосередковано судити про порівняльну швидкість характер адаптації до
місцевості з різним поясо-часовим зрушенням, бо на функціональний стан
організму суттєво впливає навколишнє середовище, а також досвід
переміщень адаптації біоритмів. У літературі відсутні відомості, які б
відображали вплив погодно-кліматичних факторів в умовах поясо-часового
зрушення на процеси адаптаційної перебудови людини, що тренується.

У більшості досліджень відсутній диференційований до визначення оцінки
працездатності спортсменів. Як правило, в них характеризуються
особливості динаміки тренувальних навантажень, якість технічного
виконання вправ, спортивні результати контрольних офіційних змагань,
звичайно проводяться на завершальному етапі адаптації. Але показники
лише побічно відображають працездатність спортсменів. Так, в роботах
В. Н. Пальчевського (1974), Ярославцева (1979) містяться дані про зміну
рівня спеціальної працездатності лижників двоєборців на підставі даних
контрольних офіційних змагань, показаних вдома, в інших поясних зонах.
Однак добре відомо, що складовими результату в лижних видах спорту є
якість (коефіцієнт) ковзання, метеоумови, рельєф місцевості, фактори, що
не мають аналогів в різних кліматичних зонах. З причини Міжнародна
федерація лижного спорту не реєструє рекорди навіть з врахуванням
важкості траси, умов ковзання т.д. (К.Н. Спірідонов, 1959,1980).Не
повідомляючи про методику визначення працездатності піддослідних, таких,
що здійснювали переліт з Ленінграду в Петропавловськ-Камчатський, пишуть
про те, що після перельоту всі 5 чоловік не відчували неприємних
відчуттів або зниження працездатності.

Н. А. Ванін при обстеженні спортсменів, що займаються зимовими видами
спорту, що проживали в Південно-Сахалінську здійснювали переліт в райони
з часовою різницею в часі 7-8 годин, не вказуючи часу обстеження,
повідомляють про одно направлені зміни різних показників. При цьому для
всіх спортсменів (юніорів, дорослих лижників) в якості найкращих
термінів адаптації визначена дванадцята доба після прибуття до місця
змагань.

В ряді робіт, виконаних сибірськими дослідниками (А. У. Євцихевич, 1970;
В. А. Матюхін, 1971, 1976), показані регіональні особливості добових
параметрів функціонального стану вегетативних рухових в, осіб, що
приїхали у Західний Сибір з європейської частини країни. Приїжджі
відрізнялися місцевих мешканців зниженням фізичної працездатності, що
найбільш яскраво виявляється в першу зиму після прибуття.

Дана обставина свідчить про те, що на формування добових фізіологічних
ритмів людини разом з соціальними впливають природнокліматичні фактори.
У зв’язку з цим навряд чи можна погодитися з думкою В. Л. Ярославцева
(1979, 1981), який вважає недоцільним враховування метеопогодних
факторів при тимчасовому проживанні людини в іншому поясі, оскільки два
процеси (синхронізація добового ритму пристосування до кліматичних
умов), за словами автора, протікають одночасно. Конкретних даних з цього
приводу ним не наводиться. Результати ж інших дослідників (В. А. Матюхін
співавт., 1976; О. П. Панфілов співавт., 1979) свідчать про те, що
переважаючі типи реакцій, характер терміни адаптаційної перебудови
значною мірою обумовлені погодно-кліматичними факторами місцевості
тимчасового проживання людей. Очевидно, втручання в “біологічного
годинника” неспецифічних біотичних абіотичних подразників може змінювати
стійкість регуляторних механізмів, що помітно відображається на
характері термінах перебудови, а також структурі добового ритму.

Поки що ще не можна сказати, що вивчені численні сторони адаптації
людини до різних клімато-географічних факторів, тим більше в умовах
багатогодинного зміщення часу. Аналіз літератури показує, що останнім
часом переважають дослідження за особистими механізмами адаптації. Проте
разом з цим говориться про необхідність проведення досліджень на
цілісному організмі в природних умовах його життєдіяльності з
урахуванням конституціональних особливостей.

1.4. Проблема тренувального процесу у зв’язку з поясо-кліматичною
адаптацією спортсмена

В останні роки проблема спортивного тренування отримала новий напрямок
у плані біологічних ритмів. Спортивна діяльність характеризується
частими переїздами. Виникаючі у зв’язку з цим порушення оптимального
співвідношення ритму «сон-безсоння», звичного стереотипу тренувальних
навантажень, соціально-побутових умов відображається на
психофізіологічному стані працездатності спортсменів. Тренерам
спеціалістам постійно доводиться вирішувати питання про найбільш
оптимальні терміни вильоту в пункт призначення, раціональної організації
тренувального процесу в перед- та післяперелітний періоди підготовки, а
також про те, організаційно-методичні та медико-біологічні заходи можуть
бути рекомендовані для профілактики пом’якшення негативного впливу
незвичних умов середовища. Крім того, виникає необхідність в об’єктивній
функціонального стану організму, рівня підготовленості спортсменів як в
умовах постійного місце проживання, так в місцях проведення змагань. Для
пом’якшення прискорення процесу поясо-кліматичної адаптації дослідники
пропонують заходи. С. І. Степанова (1975) припускає, що в цілях
підтримки працездатності нормалізації сну в умовах незвичного розпорядку
людям довелося б вдатися до тривалого використання снодійних. З. Ізраель
(1962) без посилання на власні дані джерела рекомендує увечері давати
снодійні засоби, а вдень – таблетки кофеїну або натуральна кава до тих
пір, поки організм не перебудується на новий розпорядок доби. співавт.
Спроба вплинути на процеси адаптації до зміненого поясо-кліматичного
середовища за допомогою елеутерокока не дала позитивного результату.
Використання ж снодійного (нембуталу) виявилось, навпаки, дуже
ефективним. Загальне самопочуття спортсменів, а також працездатність
показники були, на думку авторів, краще, при перельотах в звичайних
умовах. Даних про працездатність, методику визначення, а також
показників інших функцій в статті немає.

Конкретніші результати використання засобів фармакокоррекції в період
«гострого» десинхронозу наводить С. Н. Оков (1979). Як відзначає автор,
прийом еуноктину (радедорм, нітразепам) у відповідних дозуваннях не
спричиняв млявості, зниження рівня фізичної активності. Проте в цьому
повідомленні лише побічно характеризуються психомоторні рухова
активність спортсменів.

Фармакологічні засоби, застосовувались, крім нормалізації (у нових
умовах життя) сну, повинні володіти рядом інших важливих для спортивної
діяльності властивостей. Вони повинні бути антитоксичні, не викликати
млявості, сонливості, інших наслідків, що виявляються у вигляді
пригноблення активності функцій нервово-м’язової інших систем, що
негативно впливають на працездатність. На даний час важко назвати
препарат, що відповідає цим вимогам.

Перспективнішим вивчення впливу на процеси поясо-кліматичної адаптації
препаратів рослинного походження, зокрема лимонника китайського, який є
адаптогеном, але не відноситься до допінгових або снодійних засобів.

У роботах В. Л. Ярославцева (1968, 1971, 1979), розглядаються питання
детренованості спортсменів в період тимчасового проживання у віддалених
зонах даються рекомендації, спрямовані на збереження рівня
функціонального стану. Але поряд з безперечно корисними рекомендаціями
вони містять, на наш погляд, низку помилкових положень. Так, наприклад,
рекомендації про перебудову в домашніх умовах графіку життя тренувань
відповідно до часу місця майбутніх змагань навряд чи можуть бути
прийнятними, оскільки в таких умовах перебудова організму не
стимулюється, а швидше гальмується соціальними геофізичними іншими
датчиками зовнішнього середовища, що може призвести до невиправданого
передчасного перенапруження адаптаційних механізмів. В ряді досліджень з
«порушеними режимами» показано, що люди гірше переносять штучно
організований новий ритм життя, при якому доводиться переборювати
внутрішню ритміку, ритм зовнішніх датчиків часу.

На думку В. А. Шпагіна Л. С. Соколової (1971), для прискорення процесу
адаптації необхідне попереднє перебування в середньогір’ї.
В. Н. Пальчевський (1971), В. Н. Пальчевській (1973) рекомендують у фазі
«гострої» адаптації не включати навантаження середні і великі за
інтенсивністю особливо навантаження змагального характеру.
Найдоцільнішим автори вважають включення навантажень «малих-середніх». У
завершальній фазі поясо-часової адаптації вони радять включати
тренувальні навантаження, аж до змагань. Проте дані рекомендації не
мають надійного експериментального обґрунтування, оскільки засновані на
одноразовому спостереженні за лижниками-двоєборцями.

Н. І. Вольнов (1975) вважає, що мотивація пересування спортсменів знижує
негативний вплив зміни часового поясу на ряд показників психомоторики.
Тренувальні ж навантаження в період поясо-часової адаптації повинні бути
знижені в найбільш важкому для організму періоді. Коли та наскільки
автори не повідомляють.

Суперечність літературних даних з питань розробки
організаційно-методичних медико-біологічних заходів з метою збереження
оптимальної готовності спортсменів до змагань в нових умовах життя
свідчить не лише про недостатність вивчення реакцій функціональних
систем в різних умовах існування, але про можливі впливи різноманітних
форм праці видів фізичних вправ, кліматичних умов, а також
індивідуальних проявів організму на процеси пристосування.

Підтвердженням цього неоднозначність показників реєстрованих функцій,
неоднакові терміни адаптаційної перебудови, а також заходи,
запропоновані для пом’якшення негативних впливів прискорення адаптації в
умовах далеких широтних переміщень.

Як правило, обстеження спортсменів проводилося без врахування
специфічних особливостей рухової діяльності, режиму тренувальних
навантажень на етапі перед- та післяперелітного періоду, сезонних
кліматичних умов місць проживання. При цьому кількість вимірювань, час
обстеження і вживані методи в різних авторів були неоднакові, у зв’язку
з чим наявні результати не піддаються порівняльному аналізу. У них не
міститься чітких рекомендацій по використанню варіантів тренувальних
навантажень, фізіотерапевтичних засобів адаптогенів з ціллю оптимізації
функціонального стану, прискорення процесу поясо-кліматичної адаптації,
підвищення рівня працездатності в нових географічних умовах.

У зв’язку з вищевикладеним були проведенні справжні дослідження, що мали
за мету вивчити вплив контрастних поясо-часових кліматичних факторів на
організм спортсмена, а також можливості оптимізації процесу підготовки
спортсменів, що тренуються, в умовах, що вивчаються. У даній роботі
належало вирішити наступні завдання:

1. Дослідити вплив контрастних погодно-кліматичних умов (температури
повітря, барометричного тиску, відносної вологості, сонячної хмарності,
швидкості вітру, комплексу перерахованих факторів) на функціональний
стан та рухову діяльність спортсменів.

2. Вивчити ступінь характеру зміни рухових вегетативних функцій
спортсменів залежно величини поясо-часового зрушення, напрямку
перельоту, висоти над рівнем моря.

3. Виявити залежність динаміки адаптаційних реакцій специфіки виду
спорту, статі та віку.

4. Вивчити вплив різних режимів тренувальних навантажень, деяких
фізіотерапевтичних засобів адаптогенів на вегетативні, психомоторні
рухові функції спортсменів в перед- післяперелітний періоди підготовки
до змагань в умовах географічних контрастів.

Розділ 2. Вплив на організм спортсменів сезонно-кліматичних

та поясо-часових факторів

2.1. Функціональний стан спортсменів в умовах постійного місце
проживання

У літературі відсутні відомості про вплив сезонно-кліматичних факторів
на спортсмена, що тренується, в зонах помірного поясу. Враховуючи, що
специфіка тренувального процесу може вплинути на реакцію організму при
умов зовнішнього середовища, ми провели вивчення сезонної динаміки
функціонального стану в Хабаровську. Під спостереженням знаходилися
легкоатлети, лижники, плавці, волейболісти (всього 66 чоловік), а також
викладачі, що не займаються спортом, лаборанти (контрольна група) у віці
21 до 36 років (24 людини).

Внаслідок дослідження встановлено, що функціональний стан всіх
обстежуваних схильний до сезонних коливань. Найбільш значні зміни
показників спостерігається у весняний період. В осіб, які не займаються
спортом, весною достовірно порівняно з показниками літнього осіннього
сезонів, підвищується ЧСС (Р0,1 відповідно до літніх та осінніх
величин), максимальне АТ (Р0,05), температура тіла (Р0,05), збільшується пульсовий тиск.
Одночасно з цим зменшується тривалість затримки дихання на видиху і
незначне – час простої та складної рухової реакції.

Влітку, в порівнянні з весняним періодами, значно знижується ЧСС
(Р0,05), тиск пульсу (Р0,1),
час затримки дихання на вдиху (Р>0,1 Р0,1). Решта показників займають проміжне положення між весняними та
літніми параметрами.

Специфіка та зміст використовуваних фізичних вправ роблять істотний
вплив на діяльність фізіологічних систем, що виявляється в особливостях
зміни функціонального стану спортсменів. Весною у легкоатлетів
зареєстровані найменші, а влітку найвищі показники температури шкіри, АТ
не тільки у порівнянні з показниками літнього і осіннього сезонів, але
інших груп обстежуваних.

У волейболістів весною високі (відносно показників інших сезонів
обстежуваних осіб) цифри максимального АТ, тривалість затримки дихання
на вдиху та видиху, температури тіла, суттєво скорочено час простої та
складної руховій реакції. В цей же час у лижників найнижчі показники
максимального мінімального АТ, тривалість затримки дихання на вдиху, але
найвищий рівень ЧСС час складної рухової реакції.

У літній період на фоні загального зниження температури тіла, ЧСС,
максимального мінімального АТ, часу затримки дихання на вдиху та видиху,
збільшення тривалості простій та складної слід зазначити істотне
підвищення температури тіла у легкоатлетів, тиску і пульсу – у
волейболістів, що відбувається, в основному, за рахунок зниження
мінімального АТ.

Восени при відносному підвищенні більшості показнико-функціонального
стану також виявляються особливості у зв’язку з характером м’язевої
діяльності спортсменів. В лижників найбільш низькі значення температури
тіла, ЧСС, вміст оксигемоглобіну при затримці дихання на видиху, але
найвищі значення максимального та мінімального АТ. У них, порівняно з
періодом, зростає час затримки дихання на вдиху трохи скорочується час
простої і складної рухової реакції. У волейболістів зберігається висока
температура шкіри, спостерігається тенденція до зниження максимального
мінімального АТ збереженням високого рівня тиску пульсу, найбільший
(відносно результатів інших року обстежуваних осіб) час затримки дихання
на вдиху і видиху найменший час простій та складній руховій реакції.

Слід відзначити індивідуальні відмінності процесу адаптаційної
перебудови. Так, в осіб, які не займаються спортом, влітку при зниженні
більшості показників в 10% випадків спостерігалося підвищення
температури тіла, в 6,8% випадків вона не змінювалася. Аналогічні зміни
АТ відзначались в 8,2% 6,4% випадків. У 14,85% випадків збільшилася ЧСС
в 8,3% – час затримки дихання на видиху.

Своєрідністю відрізнялися індивідуальні коливання в осіб, які займаються
фізичними вправами. У літній період на фоні загального зниження
температури тіла вона підвищувалася в 8,3% випадків у лижників, в 19,7%
– у волейболістів в 76,4% випадків – у легкоатлетів. Час складної
рухової мінявся однозначно у всіх піддослідних. Час реагування на
елементарний подразник був скорочений в 18,3% випадків у лижників, в
22,6% – у волейболістів, наслідком чого стало недостовірне його
збільшення в цілому по групі. У іншому дані показники або знижувалися,
або залишалися без змін.

Для показників плавців характерні зміни, ідентичні таким, що вже
розглядалися. В той же час особливості періодики тренувального процесу
специфічність середовища тих, що займаються плаванням роблять
відповідний вплив на параметри функціонального стану.

Це відноситься до показників морфологічного складу периферичної крові.
Так, влітку зареєстрована найбільша швидкість осідання еритроцитів у
порівнянні з весняним (Р>0,1), зимовим (Р0,05), тоді як увечері
досить тісний зворотний зв’язок (r = -0,432, Р0,05).

Якщо в умовах позитивних температур (у спокої при виконанні стандартного
навантаження) між параметрами температури повітря та артеріального
тиску (максимального і мінімального) є негативний (r = -0,451, Р0,1),
на шосту добу -4,583±0,390 (Р>0,1). Ідентичні дані отримані при обробці
показників інших функцій.

В ході спостережень за артистами балету Хабаровська, що тимчасово
проживали в Уссурійську, Находці визначалися параметри просторової
координації засобом точності відтворення 25, 50 75% максимального
результату стрибка в довжину. Встановлено, що (відносно хабаровських
показників) помилки допускаються в перші 5 днів проживання в Примор’ї.
На сьому добу тимчасового проживання відмінностей контролю не
спостерігалося. Підтвердженням того, що рухові в цих умовах схильні до
погодно-кліматичних впливів, свідчить рівень зв’язку сумарним
метеоіндексом величинами помилок, зареєстрованими при виконанні вправ.
Так, вранці коефіцієнти кореляції сумарним метеоіндексом точністю
просторових параметрів руху, рівних 25, 50 75% максимальної довжини
стрибка, складали: r = 0,42 (Р>0,05); r =0,727 (Р2.3. Функціональний стан працездатність спортсменів при переміщенні в географічний пункт багатогодинною поясно-тимчасовою різницею Відомо, що при швидкому переміщенні через декілька часових поясів відбуваються порушення в діяльності організму. Внаслідок неоднакової швидкості перебудови розвивається взаємне розузгодження добових ритмів фізіологічних функцій. Наявні в літературі відомості про зміну нервово-психічних, моторних вегетативних функцій у спортсменів та осіб, які не займаються спортом здійснюють перельоти в широтному напрямі, неоднакові. Це можна пояснити неоднорідністю піддослідних, вікового і психофізіологічного статусу, професійної спортивної діяльності. До того ж дослідження нерідко проводяться в різних сезонних кліматичних умовах, що суттєво впливає на процеси адаптаційної перебудови. З урахуванням вище вказаного, цікавим для вивчення стає функціональний стан та працездатність спортсменів, що займаються одними тими ж видами спорту, в однакових режимах рухової діяльності, що перебувають в ідентичних сезонно-кліматичних умовах та дотримуються однакового режиму рухової діяльності. Для виявлення думки спеціалістів уточнення даного питання в практиці спорту було здійснене анкетування та опитування провідних тренерів і спортсменів. В результаті оброблено і проаналізовано думку 174 спеціалістів - заслужених та старших тренерів збірних команд СРСР республік, більше 700 анкет заслужених майстрів спорту СРСР, майстрів спорту СРСР міжнародного класу, майстрів спорту СРСР спортсменів I-ІІІ розрядів. Всі опитані є представниками олімпійських найпопулярніших видів спорту. Аналіз даних анкетного опитування показав, що, не дивлячись на єдину точку зору, щодо важливості досліджуваної проблеми, думки спеціалістів, що стосуються зміни психофізіологічних функцій спеціальної працездатності, розходяться. Так, тренери і спортсмени відзначали, що не завжди та не у всіх спортсменів переміщення в контрастну поясо-географічну місцевість супроводжується негативними змінами в організмі. При цьому 23,3% опитаних звернули увагу на збереження, навіть підвищення якості сили, 16,5% - на покращення якості швидкості, 20% вказали на підвищення витривалості, 50,4% на збереження або покращання техніки фізичних вправ. Проте в більшості випадків багатогодинне поясо-часове зрушення викликає суттєве погіршення якісних сторін рухової діяльності. Неоднакових поглядів дотримуються спеціалісти в питаннях про терміни поясо-часової адаптації, пропоновані ними варіанти рухової діяльності зводяться до того, що в перший період після переїзду спортсмени повинні знижувати рівень навантаження (61,5% опитаних), або активно відпочивати в поєднанні з різними варіантами тренувальних занять. Ця обставина ще раз підкреслює актуальність даної проблеми необхідність ретельного вивчення. Аналіз суб'єктивних показників стану організму спортсменів дав можливість отримати дані про зміну самопочуття, настрою, працездатності, бажання тренуватися, відчуття середовища, сну, апетиту. При цьому у більшості спостережуваних (67,8%) в перші дні проживання в нових умовах виявляється психо-емоційний дискомфорт. Перш за все, це відображається на характері сну, який часто зривається. Піддослідні раніше пробуджуються (в 3-5 годин), відчувають сонливість в 16-17 годині за місцевим часом. З першого по четвертий день у спортсменів (особливо жінок) знижується апетит. Найбільше це відчувається увечері, вночі ж часто з'являється відчуття голоду. Покращання апетиту спостерігається на шосту добу адаптації. Аналогічні зміни відзначені з боку інших функцій. Темп плавання у чоловіків знижувався з 56,9 до 55,8, у жінок - з 51,3 до 50,0 цикл./хв. Найбільше його зниження спостерігалося на другий день поясо-кліматичної адаптації. Під час участі в змаганнях (5 день) темп плавання різко збільшувався у чоловіків (до 57,5 цикл/хв.), у жінок був на фонових значень (51,0 цикл/хв.). Однак спортивний результат як у тих, так в інших погіршувався внаслідок значного зменшення довжини "кроку" гребків. Дослідження функцій нервово-м'язового апарату здійснювалося за допомогою вимірювання латентного часу напруження м'яза (ЛЧН), латентного часу його розслаблення (ЛЧР), і стабілографічного запису коливань загального центру тяжіння тіла (ЗЦТ) з розплющеними, закритими очима після вестибулярного роздратування. В умовах постійного місце проживання показники ЛВН і ЛВР були менші, ніж ранішні. В період тимчасового проживання спортсменів в Архангельську (поясна різниця в часі складає 7 годин) відбуваються неістотні зміни обох показників з достатньо вираженою тенденцією скорочення тимчасових інтервалів реагування. Результати аналізу стабілограм показали, що в умовах постійного проживання амплітуда частота коливання ЗЦТ більш виражені вранці, ніж ввечері, проте значні відмінності встановлені переважно для амплітудних характеристик. У перші доби перебування в новій місцевості показники мали менші (в порівнянні з початковими) показники вранці - увечері. З четвертого по сьомий день адаптації частотні амплітудні характеристики наближаються до початкових значень, що свідчить про становлення нового добового ритму, стабілізація якого спостерігається на дев'ятий день перебування в нових умовах. Не можна не звернути увагу на те, що в міру адаптаційних змін відбувається зменшення коливань ЗЦТ, що досягається у ряді випадків істотних відмінностей з показниками контролю. Дослідження морфологічного складу крові показало, що у спортсменів, які займаються циклічними видами спорту, в умовах поясо-кліматичної адаптації при багатогодинному зміщенні часу спостерігаються зміни червоної крові. На першу і другу добу після прибуття в пункт призначення, більш високим (Р0,05) трохи знижуються (відносно фонових величин) в наступні дні
проживання в новій місцевості. Мінімальне значення АТ і ЧСС протягом
всього періоду адаптації перевищували показники контролю, однак
збільшення статистично не доведене. Помітно, що у легкоатлетів з цієї ж
групи аналогічне переміщення в зимових умовах супроводжувалося (у перші
п’ять днів) значним (Р 0,1) нижча (36,02± 0,033°),
а увечері залишалася вищою за початкову (36,75±0,041; Р>0,1).

Одержані дані дають підставу стверджувати, що в помірній кліматичній
зоні з 7-8 – годинним зміщенням часу умовна завершеність адаптаційної
перебудови функцій терморегуляції проходить до 13-15 днів тимчасового
проживання.

Аналіз результатів дослідження рухових дозволив виявити особливості
прояву фізичних якостей спеціальної працездатності в умовах
поясно-кліматичної адаптації залежно від специфіки, змісту,
спрямованості тренувального процесу. Фонові дані характеризуються
добовою періодичністю рухової активності організму. Оскільки порівнювані
вибірки представлені низкою зв’язаних попарно варіантів, для оцінки
достовірності відмінностей був застосований непараметричний критерій
Вілкоксона, який достатньо потужним як показали результати обробки,
високим рівнем достовірної вірогідності. Виявлено, що не завжди
найбільше зниження працездатності проявляється в перші доби після
переїзду. Наприклад, час, витрачений на пропливання дистанції 50 метрів
(анаеробне енергозабезпечення) чоловіками, збільшувався з 30,96 сек. (у
Хабаровську) до 31,10 сек. (Р>0,05) у другий, до 31,21 сек. (РРозділ 3. Вплив клімато-географічних факторів на процеси адаптації 3.1. Особливості адаптаційної перебудови функцій спортсменів залежно величини поясно-часового зрушення У літературі немало відомостей, які відображають особливості адаптаційної перебудови в залежності від величини поясно-часового зрушення. Автори однакової думки щодо оцінки фізіологічного впливу на організм цього географічного чинника. Виявлено, що ступінь порушення і швидкість адаптації до нових умов життя суттєво залежать від індивідуального досвіду біоритмологічної адаптації. Спортсмени, що часто виїжджали до країн з 7-8-годинною різницею, важче адаптуються при перельотах в пункти з 4-5-годинною різницею тоді, коли вони вперше потрапляли в такі умови. Відомо (Н. Н. Васильовський, В. В. Трубачев, 1977), що в ході адаптації фізіологічні системи накопичують інформацію. Це проявляється в структурі та функціях, у формуванні нових програм регулювання внутрішніх процесів зовнішньої активності. У змінених умовах існування відбувається відносно швидке включення вроджених набутих програм адаптивного пристосування, спрямованих на стабілізацію внутрішнього середовища організму. Однак час переміщення в нові умови існування (на нашому прикладі в район з 4-5-годинною різницею) разом з використанням уже звичних для нього механізмів адаптивного регулювання в умовах нестачі апріорної інформації в межах фізіологічних можливостей систем організм вдається до вироблення нових(П. К. Анохін,1968). Ці обставини і зумовлюють тривалість періоду перебудови та її характер. 3.2. Адаптаційна перебудова організму спортсменів час перельотів в західному та східному напрямах В процесі вивчення термінів адаптації спортсменів при перельотах на захід чи на схід були виключені чинники, що спотворюють правдиву картину адаптаційної перебудови. При цьому враховувалися сезонність, погодно-кліматичні умови, демографо-географічний фактор (постійне місце проживання, зона, пояс), специфіка виду спорту, кваліфікація, стать осіб які тренуються. З метою влітку проводилися синхронні спостереження за плавцями, що постійно проживають в Москві (члени молодіжної команди СРСР) та Хабаровську (члени команди країни). Перші проводили 17-годинний тренувальний збір в Хабаровську, другі - в Мінську. Метеопогодні умови у цих містах були однаковими. Крім того, обстежили 37 хокеїстів та футболістів з Хабаровська, що виступали у вищій і першій лігах першості СРСР, а також 16 лижників-гонщиків (члени команди Далекого Сходу) час переміщення в райони країни (адаптація) повернення додому (реадаптація). Аналізуючи особливості адаптаційної перебудови функцій плавців ми вирішили використовувати температуру тіла, оскільки саме вона найбільш вивченим показником, і в той же час виражену стійку добову ритміку. На початковому етапі у москвичів-чоловіків середні показники температури тіла були вищі, у жінок. У хабаровській групі навпаки - цей показник у чоловіків був нижчий (Р0,05) – на
п’яту-дев’яту добу адаптації в порівнянні з аналогічними величинами,
зареєстрованими в умовах реадаптації.

Схожі зміни спостерігалися при співвідношенні параметрів електрошкірного
опору, фізичної працездатності і самопочуття. Показники критичної
частоти злиття миготінь, так само як часу рухової реакції, істотно
розрізнялися лише на другу добу після перельоту. При цьому середні
показники адаптаційного періоду перевищували (Р3.3. Вплив кліматичних факторів на процеси адаптації спортсменів 3.3.1. При 7-8 годинному зміщенні часу На основі передумов, про можливий вплив на процеси адаптаційної перебудови (в умовах багатогодинного зрушення часу) погодно-кліматичних факторів, проведені спостереження за легкоатлетами Хабаровська в період проживання в Мінську, Воронежі інших містах, розташованих на однаковій відстані від Хабаровська (7 годинних поясів), але відрізнялися погодно-кліматичними характеристиками. За існуючою класифікацією, для Мінська в цей період переважаючим був 4 клас погоди, для Воронежа – 1-2. Отримані дані показали, що вже через три доби після прибуття до Воронежа вміст гемоглобіну в периферичній крові вранці і ввечері значно (Р0,05) в
перші доби мав тенденцію до зменшення, складаючи до 18 суток адаптації
212±4,98 м.сек вранці 205±3,97 м.сек – увечері (проти 223±3,67 214±4,15
м.сек в Хабаровську). Показники сили кисті, як у Воронежі, мали
тенденцію до перевищення вихідних значень.

Відбулися зміни в діяльності серцево-судинної системи при виконанні
стандартного навантаження. У Воронежі частота пульсу на першій хвилині
відновлення була меншою початкових показників, особливо вранці на другу
і десяту добу адаптації. Проте в ж дні увечері на третій хвилині
відновлення даний показник істотно перевищував цифри контролю, що
свідчило про уповільнення відновних процесів після виконаної роботи. У
Мінську даний показник суттєво перевищував початковий рівень (Р3.3.2. При 4-5-годинному зміщенні часу Виявлено відмінності в процесах адаптаційної перебудови організму залежно від кліматичних особливостей місцевості тимчасового проживання спортсменів в умовах 4-5-годинного зміщення часу. Так, в період адаптації в Алма-Аті і Ташкенті у хокеїстів Хабаровська протягом шести днів після перельоту були значно зміннені показники добового ритму частоти пульсу і температури тіла. При цьому показники були збільшені (Р3.4.Функціональний стан спортсменів в умовах средньогір’я при багатогодинному зміщенні часу Особливе місце займають дослідження функціонального стану в умовах середньогір’я при багатогодинному поясо-часовому зрушенні. Відомо, що атмосфера середньогір’я відрізняється зменшеною щільністю і запиленістю, тому сонячні промені виявляються ослабленими і інтенсивність сонячної ультрафіолетової радіації значно зростає. Електричний стан атмосфери характеризується також збільшенням зміною співвідношення негативно позитивно заряджених частинок. Повітря у гірській місцевості відрізняється більшою сухістю (малою вологістю), що зумовлює втрату рідини в організмі. Основним чинником, що впливає на функції і обмежує працездатність організму в цих умовах, гіпоксичная гіпоксія. На даний час накопичено величезний матеріал про використання клімату средньогір’я для підвищення неспецифічної резистентності організму людини, рівня його працездатності. У доступній літературі ми не зустріли відомостей про адаптаційну перебудову функцій з умовах поєднаної впливу на організм спортсменів средньогір’я і багатогодинного поясо-часового зрушення. Були здійснені дослідження і спостереження за спортсменами Хабаровська, тимчасово проживали в Цахкадзорі (висота близько 2000 метрів над рівнем моря). Встановлено, що переліт з Хабаровська у Цахкадзорі супроводжувався значними порушенням параметрів, що характеризують добовий ритм крові, кровообігу, дихання, нерано-психічного стану і працездатності спортсменів. При цьому поряд з типовими (для рівня моря) виявлені специфічні особливості поясо-кліматичної адаптації. Так, показники вмісту гемоглобіну в периферичній крові, ЖЕЛ, МВЛ і інших функцій на першу-шосту добу проживання у Цахкадзорі практично не змінилися (відносно початкового рівня), тоді як в умовах рівнини спостерігалося значне зниження. Виміри фізичних якостей вранці протягом 12 днів адаптації істотно перевищували показники контролю. Чітко виявилася тенденція до прискорення часу рухової реакції та латентного часу розслаблення Показники ЖЕЛ через шість, а максимальної вентиляції легенів - через 12 днів після прибуття до Цахкадзору у деяких випадках значно (РРозділ 4. 4.1. Матеріал та методика дослідження При далеких широтних перельотах питома вага впливу на організм спортсменів різних факторів зовнішнього середовища дуже різна. Проте перелом колишнього становлення нового добового ритму функцій неминучі, а ступінь вираженості багато в чому залежить в часі між пунктами постійного і тимчасового проживання. З цією метою досліджувалися, як рекомендовано в літературі (В. Л. Ярославцев, 1974; S. Aschoff, 1980 ін.), в добу - в 7 – 8 та 17 - 18 годин за місцевим часом. Вранішні обстеження проводилися відразу після пробудження в умовах близького до основного обміну стану. Дані характеризують початковий рівень функціонування організму. Спостереження, що проводяться в 17 - 18 годин, виявляють найактивніше протікання більшості фізіологічних процесів, спостерігається оптимальна активність цілого ряду життєвих процесів. У 22 - 23 години діяльність організму, як правило, значно знижується, а пізно вночі перебуває на мінімальному рівні. Вміст натрію, калію в слині, а також катехоламінів, кортикостероїдів в сечі визначався в порціях, забираються з 7 до 11, з 11 до 14, з 14 до 23 з 23 до 7 годин, що також відображає добовий стереотип фізіологічних відхилень організму. Функціональний стан піддослідних реєструвався в динаміці, тобто впродовж 7-10 днів в умовах постійного місце проживання та перебування в контрастних поясо-кліматичних пунктах. Одним з перспективних методів визначення можливих механізмів адаптації організму є комплексна оцінка функціональної підготовленості (тренованості) спортсменів до різних видів спортивної діяльності у зв'язку з цим здібності фізіологічних систем до компенсаторно-адаптаційних перебудов функціонування на новому рівні. Можливий вплив «новизни обстановки» (У. Ф. Овчарова, 1964 ін.) в дослідженнях на такому контингенті спортсменів значно пом'якшувався тим, що багато хто з них виїжджав на навчально-тренувальні збори змагання неодноразово, причому часто в одну ту ж місцевість. Слід підкреслити, що дослідження проводилися в умовах, наближених до звичного способу життя спортсменів в період навчально-тренувальних зборів, які передували змаганням, закінчувалися за 2-4 дні до початку, що практично виключало нашарування передстартових реакцій. Деякі спостереження здійснювалися напередодні або під час участі спортсменів в змаганнях, що дозволяло виявити особливості функціональних зрушень, спричинених додатковим психоемоційним напруженням. Крім спортсменів, під спостереженням перебувала й група артистів балету, робота яких пов'язана з постійними далекими виїздами на гастролі разом з тим відносну схожість з руховою діяльністю гімнастів, акробатів. Для вивчення сезонної динаміки функцій біокліматичних кореляцій спостерігалася (в умовах постійного місце проживання) велика група спортсменів, що не займаються спортом. При цьому обстеження проводилося в другій половині дня не менше трьох разів на місяць. Зважаючи на специфіку дослідження функціонального стану час переїздів, застосовувалися найадекватніші, інформативні, зручні при тривалій в цих умовах методи, вивчалися одними тими ж методами і апаратурою, що перевозиться з собою. Пристосування до фізичних навантажень працездатність визначались при виконанні тестових завдань, що передбачають навантаження аеробного та анаеробного енергозабезпечення. Здійснювалися педагогічні спостереження експерименти. 4.2. Практичні рекомендації Будь-який вид адаптації створюється на основі механізмів гомеостазу, які можуть бути локальними, системними або протікати на цілісного організму. Всі ці реакції є одним із способів пристосування організму до змін середовища і можуть бути спрямовані на підтримку певного рівня стаціонарного стану, координацію фізіологічних процесів для усунення, пом'якшення або обмеження несприятливих факторів, на вироблення або збереження оптимальних форм організму та середовища в змінних умовах існування. У загальному обсязі робіт дослідження з проблеми адаптації людини займають провідне місце. Проте основними в цих роботах є аспекти медичної географії географічної патології переважно в районах Півночі, Сибіру, Середньої Азії. Питання ж адаптаційних можливостей, спрямованого на використання засобів фізичної культури і спорту в цілях підвищення залишається малодослідженим. Метеопогодні умови, атмосферні явища, тісно пов'язані з факторами космічної геомагнітної природи, відіграють важливу роль в адаптації людини, безсумнівно, повинні враховуватися при його функціонального стану, організації оздоровчих і спортивно-масових заходів в різних географічних регіонах. Вивчення даної проблеми на даний час, коли економічні та еколого-географічні зміни більшості регіонів змінюють звичні умови життя людей, сприятиме успішному вирішенню задач, що мають велике народногосподарське, культурно-оздоровче і соціально-економічне значення. Особливо плідним є вивчення філогенетично закріплених адаптаційних можливостей людини до соціальних і природних факторів, включаючи режими рухової діяльності, при різкій зміні умов існування – трансширотних перельотах. При трансмеридіанному перельоті у віддалену поясо-кліматичну місцевість зміщується в часі чергування природних, метеофізичних, соціально-побутових та інших факторів, тоді як функціональне забезпечення організму здійснюється переважно в ритмі постійного місцепроживання. Дана обставина з'явилася, очевидно, внаслідок того, що більшість дослідників в якості основного фактору, що зумовлює ступінь порушення гомеостазу, а також швидкість його відновлення в нових умовах, називають величину поясо-часового зрушення. Результати наших досліджень показують, що крім «просторово-часового» фактору суттєво впливають на динаміку адаптаційного процесу і погодно-кліматичні відмінності пунктів проживання спортсменів, специфіка режим рухової діяльності на етапах пред- і післяперелітної підготовки, індивідуальні особливості спортсменів, зокрема наявність досвіду поясо-кліматичної адаптації. Мабуть тому дані про особливості адаптаційної перебудови спортсменів в зонах з 5-8-годинною різницею в часі, багато в чому не узгоджуються з нашими матеріалами. У зв'язку з цим привертає увагу аналіз функцій гомеостатичних систем спортсменів з врахуванням вказаних факторів. 4.2.1.Температурний гомеостазис Відомо, що рівень температури тіла (ядра) показником теплового балансу, терморегуляції організму, що відображає функціонування систем температурного гомеостазису теплообміну. У природних умовах, а також час спортивної діяльності в різних поясно-географічних умовах, особливості терморегуляції вивчені недостатньо, хоча цінність таких досліджень очевидна. Адаптивні зміни в організмі спортсмена здійснюються, як правило, на фоні м'язової активності, яка по суті є джерелом додаткового теплоутворення. В цьому відношенні особливий інтерес представляють дані, отримані нами під час переміщення спортсменів з помірних та в жаркі погодно-кліматичні умови (в даному випадку з Хабаровська до Воронежа). Згідно закономірностями біоритмологічної адаптації подібний багатогодинний переліт повинен був супроводжуватися підвищенням вранці і зниженням ввечері температури тіла. Проте у наведеному прикладі ввечері спостерігалося не зниження, але, як вранці, підвищення цього показника, що спричинило сплощення структури добового ритму. У подальшому дво-триразові тренувальні навантаження при високій зовнішній температурі стабілізували структуру, сплощення ритму температури тіла, абсолютні параметри якої ще на 18-20 добу адаптації істотно перевищували (Р4.2.2. Системи крові, кровообігу, дихання Оцінюючи функціональний стан і адаптаційні можливості спортсменів велике значення має вивчення системи крові, що тонко реагує на умови зовнішнього середовища. Особливе місце належить червоній крові, що здійснює транспорт кисню до тканин. Тісний зв'язок з рівнем фізичної працездатності і спрямованості тренувального процесу мають обсяг циркулюючих еритроцитів загальний вміст гемоглобіну в крові. Результати наших досліджень дозволили встановити, що переліт спортсменів до пункту з 7-8-годинним зміщенням часу, що практично не відрізняються по своїх погодно-кліматичних характеристиках від Хабаровська, супроводжується, як правило, підвищенням (рідше - невеликим зниженням) досліджуваних елементів крові на початкових етапах адаптації з подальшим відносно швидким відновленням до початкового рівня. Під час тимчасового проживання у Воронежі виявленні значні порушення функціонування системи, що виразилися в тому, що вранці і ввечері показники вмісту гемоглобіну та інших елементів істотно знижувалися або мали виражену тенденцію до цього протягом більш 20-денного періоду спостережень. Можна вважати, що з основних причин, що зумовили перекручення «класичної» картини адаптаційної перебудови параметрів крові, з'явилося значне напруження функцій організму, пов'язане з підготовкою до спартакіади в несприятливих метеоумовах (денна температура повітря підвищувалася до 28-33 при вологості 30-36% при слабкому вітрі). Аналогічні зміни червоної крові спостерігалися у бігунів на довгі дистанції в умовах постійного місцепроживання. Пробіжка марафонської дистанції при високій температурі повітря супроводжувалася тривалим (протягом 6 днів) зниженням рівня еритроцитів і гемоглобіну відповідно до 75 та 65,9%. Таке ж навантаження при сприятливому погодному режимі (помірна температура повітря т. д.) не викликала різких коливань вмісту цих елементів. Враховуючи мінливість гематокриту в різні періоди проживання у Воронежі, можна говорити про неоднаковий стан внутрішнього середовища організму, зумовивши зниження вмісту в периферичній крові гемоглобіну еритроцитів. Йдеться про можливий еритроцитоліз і гідремічної реакції в цих умовах, на що вказує ряд авторів (А.  Саркисян, 1954 ін.). Проте важливою причиною, що спричинила зниження вмісту елементів червоної крові, з'явилося, на наш погляд, значна зміна (на фоні підвищення температури тіла) функції нирок - головного місця утворення еритропоетинів, а також зниження (як вказувалося вище) глюкокортикоїдної активності, що відповідним чином вплинула на продукцію еритропоетинів. Відомо, що при недостатку останніх порушується процес еритропоезу, гальмується розмноження і дозрівання еритроїдних клітин, зменшується продукція еритроцитів. Не виключається також те, що в даних умовах інтенсивніше розпадалися форми еритроцитів з високим вмістом гемоглобіну, а продукти розпаду стимулювали вихід в кров еритроцитів з меншим вмістом гемоглобіну. Цим, а також складнішим синтезом гемоглобіну можна пояснити менше (після порівняння з гемоглобіном) зниження в периферичній крові числа еритроцитів. Важливу роль в здійсненні захисних реакцій відіграють лейкоцити, загальна кількість яких характеризує імунобіологічну реактивність організму (В. А. Козлов, 1968 ін.). Коливання кількості лейкоцитів крові цілком може відображати реактивність організму, що змінилася, впливом екзогенних чинників. Крім цього, уявлення про захисні сили організму може дати співвідношення різних форм лейкоцитів. За нашими спостереженнями, загальна кількість лейкоцитів в периферичній крові в перші 10 днів проживання спортсменів у Воронежі суттєво знижувалася, проявляючи надалі тенденцію до відновлення. Виявлена тенденція до збільшення в перші 6-7 днів з подальшим незначним зниженням кількості сегментованих нейтрофілів, істотне збільшення вранці зниження увечері вмісту моноцитів, зменшення, особливо вдень і ввечері, рівня еозинофілів. Такий складний характер зміни крові відображає реакції лімфоїдної тканини, що є проявом гомеостатичного механізму, спрямованого на підтримку незмінності внутрішнього середовища і неспецифічної резистентності організму в неадекватних умовах середовища. Ряд авторів (В. Л. Ярославцев, 1981 ін.) вказує, що при переміщенні в західному напрямі у людей переважає тонус симпатичного нервової системи, особливо вранці та вдень. Найбільш яскраво це виявляється в посиленні діяльності кровообігу, дихання та інших функцій. Результати наших досліджень дають підставу стверджувати, що даний висновок правомірний для представників спортивних ігор і швидкісно-силових видів спорту у тому випадку, коли за своїми погодно-кліматичними умовами пункти постійного і тимчасового проживання або не розрізняються, або останній характеризується відносною суворістю. Так, короткочасне проживання спортсменів Хабаровська в пунктах, в досліджуваному не розрізнялися, або відрізнялися великою суворістю погодних режимів. Враховуючи, що максимум симпатико-адреналової глюкокортикоїдної активності в холодну пору року співпадає з періодом найбільшого зростання судинного тонусу (Г. Н. Кассіль, 1971; Г. Л. Шрейберг, 1975), можна вважати, що саме метеопогодні умови даних пунктів зумовлюють досить виразні зрушення циркадних ритмів кровообігу, адаптаційна перебудова яких здійснюється на фоні певного переважання симпатико-адреналової активності. Досить складні зміни функціонального стану серцево-судинної системи виникають у спортсменів, що здійснюють переліт в місцевості з відносно високою температурою зовнішнього середовища. Остання в поєднанні з м'язовою роботою пред'являє значніші вимоги до функцій кровообігу. З наведених даних виявляється, що реакція серцево-судинної системи в період тимчасового проживання спортсменів у Воронежі спочатку (2-5 доба) характеризується деяким (незначним) посиленням судинного тонусу та серцевих скорочень. Проте надалі спостерігається постійне зниження систолічного тиску, АТ і ЧСС. Цікаво відзначити, що аналогічна закономірність зберігалася при виконанні стандартного фізичного навантаження. Зниження систолічного і діастолічного АТ, незначне підвищення ЧСС влітку відзначалося при здійсненні сезонних спостережень. Аналогічні результати під час сезонних обстежень отриманні іншими авторами. При паралельному обстеженні людей, що проживають в Підмосков'ї та Ашхабаді, відзначені нижчі показники систолічного ідіастолічного АТ в умовах теплішого клімату Ашхабаду (Т. А. Рустікова, 1980). Повідомляється про значне (до 16-20 мм. рт. ст.) зниження максимального і мінімального АТ у молодих чоловіків, які прибули з помірної зони до Туркменії. При цьому, як в наших дослідженнях, у прибулих вміст 17-ОКС в плазмі крові мав тенденцію до зниження. Зниження (але не підвищення) симпатико-адреналової і глюкокортикоїдної активності при виконанні фізичних навантажень в умовах високих температур спостерігали автори (В. А. Карпушев, В. В. Меньшиков ін., 1973), що супроводжувалося зниженням судинного тонусу. Відомо, що значна роль терморегуляторної функції в таких умовах відводиться розширенню судин шкіри. Якщо це розширення не супроводжується відповідним збільшенням циркулюючої крові або компенсуючим локальним зменшенням кровотоку, то відбувається зниження кров'яного тиску. Крім того, підвищення температури в м'язах внаслідок виконання в таких умовах тренувальних навантажень підсилює кровотік через них, який може значно зростати при перевищенні температури мязів 36°С. До деякої міри це компенсується зменшенням кровотоку у внутрішніх органах, проте для підтримки високих параметрів кровообігу цього, мабуть, недостатньо (А. Д. Слонім, 1980). У цих умовах до себе привертає увагу нерівномірність перебудови різних сторін процесу зовнішнього дихання. Відомо, що МОД і інші параметри дихання досить чутливі до змін зовнішнього середовища і функціональних зрушень крові та кровообігу. Напружене функціонування обумовлене фізичними навантаженнями, що виконуються при зміненому часовому режимі тренувань та відпочинку у важких метеопогодних умовах. Ця обставина диктує необхідність функціональних перебудов, у принципі повинні зводитися до збільшення легеневої вентиляції і дифузійної здатності легеневих мембран, підвищенню кисневої місткості крові, збільшенню швидкості кровотоку, підвищенню кисню т.д. Зменшення КІО2, особливо на початкових етапах адаптації, характеризує ряд ознак адаптаційної перебудови системи дихання зниження у зв'язку з цим обмінних процесів. Можна вважати, що основною причиною зміни даних процесів є знижена активність, пов'язана з забезпеченням пластичного енергетичного обміну. Збільшення ж термогенезу (особливо в перші 8 днів проживання у Воронежі), що відбувається паралельно до зростання долі в енергозабезпеченні (С. Н. Попов, 1980 та ін.), характер зміни вмісту глюкози в крові і екскреції з сечею катехоламінів і кортикостероїдів показує, що навколишня температура впливає на працездатність, втручаючись у вуглеводний ліпідний обмін, опосередковано знижуючи ефективність зовнішнього дихання. Саме в початковий період адаптації спостерігається збільшення тривалості відновних процесів після стандартного навантаження, що вказує на відносно більше накопичення недоокислених продуктів обміну і збільшення енергетичної вартості виконуваної роботи. Ймовірно, така динаміка параметрів даної системи обумовлена, з одного боку, жорстким комплексом метеопогодних факторів, з іншого - характером тренувальних навантажень, що проводяться в цих умовах. Дана обставина є тим фактором, що викликає зниження рівня кисню, відповідним чином, що вплинув на перебудову тканинного дихання. Відзначене в цей період збільшення легеневої вентиляції, мабуть, недостатньо ефективно, про що свідчить зниження КІО2 і невисокі показники ПО2. Таким чином, функціональні відхилення, що охоплюють ряд систем, перш за все відповідальних за оптимальний стан кисневого режиму організму, відображає порушення стійкого стану, обумовлене не тільки поясно-часовою різницею, але й кліматичною контрастністю пунктів мешкання спортсменів. В той же час виявляється принципово новий стан організму – «гомеостаз діяльності» (А. А. Віру, 1981; І. М. Янкауськас, 1984 ін.), - встановлення нової рівноваги відповідно до нових вимог. При цьому спостерігаються варіанти поєднань збільшення одних показників при зниженні або незмінності інших, що характеризує шляхи адаптації, між- і внутрісистемної інтеграції в діяльності фізіологічних систем. Розглянуті дані дають підставу стверджувати, що поясно-кліматична адаптація спортсменів є дуже складним процесом, в основі якого лежить широкий набір дизадаптаційних реакцій, що є наслідком на організм як поясно-часових, так кліматичних контрастів. У зв'язку з цим перебудова фізіологічних систем відбувається не тільки шляхом вироблення нового добового стереотипу, модуляції основних ритмів життєвих функцій, але характеризується глибшими змінами, включаючи процеси на клітинному і тканинному рівнях, призначення яких - досягнення між- і внутрісистемної інтеграції в діяльності функціональних систем. Це є новий рівень функціонування з властивими йому параметрами гомеостатичної регуляції. 4.2.3. Рекомендації по організації перельоту, розміщенню і харчуванню спортсменів Характер і швидкість адаптаційної перебудови функціонального стану спортсменів значною мірою визначаються ефективністю заходів, що включають організацію переміщення, розміщення, харчування, режим тренувань та відпочинку, застосовані засоби відновлення. Організаційно-роз'яснювальна робота повинна передувати перельоту. Учасники змагань (збору) повинні мати ясне уявлення про клімато-географічні особливості та соціальні умови пункту тимчасового проживання, можливі суб'єктивні відчуття. Враховуючи специфічні особливості адаптаційної перебудови, можливо виділити 2 варіанти у віддалений (західний) географічний пункт. При першому (переважно для спортсменів швидкісно-силових видів спорту, спортивних ігор і єдиноборства) переліт повинен розпочинатися в другій половині дня з таким розрахунком, щоб спортсмени прилетіли в пункт призначення близько 19-20 годин за місцевим часом. У польоті допустимий сон, що допоможе легше перенести переліт, уникнути перезбудження. Проте слід мати на увазі, що між пробудженням і відходом до сну в нових умовах повинен бути період не менше 4 годин. При другому варіанті (для спортсменів складно-технічних видів спорту тих, що тренуються на витривалість) прибуття у віддалену зону може бути в 10-12 годині за місцевим часом. У польоті можна спати. Після розміщення і обіду спортсмени повинні отримати можливість для дво- тригодинного сну. Потреба в ньому не викликає сумнівів. Це збіг місцевого (денного) часу з нічним часом постійного місцепроживання, загальне стомлення, пов'язане з предполітною підготовкою і політною втомою (шум, незручне положення т.д.). Нарешті, згідно з літературними даними, регуляція функцій підвищується після сну, тобто у момент найбільшої функціональної готовності до будь-яких перебудов, беруть активний початок в період після пробудження. У зв'язку з цим важливо після короткочасного сну до вечері провести легке тренувальне заняття. Пунктуальне дотримання цих умов, пов'язаних з польотом і розміщенням, допоможе почати перебудову та формування добового стереотипу. У випадку, якщо переміщення спортсменів здійснюватиметься повільним (водним, залізничним транспортом), слід перебудовувати розпорядок доби поступово, відповідно до часу зони, в якій вони проводяться. Терміни переїзду спортсменів у віддалену поясно-кліматичну зону визначаються з урахуванням специфіки видів спорту, вмісту етапу безпосередньої підготовки до змагань, індивідуальних характеристик спортсменів і досвіду. При розміщенні спортсменів в номери готелю разом з традиційними принципами (вік, команда т. д.) необхідно враховувати психологічні особливості, спільність інтересів. Доцільно заздалегідь визначити осіб у складі команди, що погано перебудовуються або схильних до десинхронозу. Такий розподіл доцільно для того, щоб вони не заважали один одному неспокійним нічним сном та раннім підйомом. Значна роль належить режиму харчування (В. Л. Ярославцев, 1974, 1979; О. П. Панфілов, Ярославцев, 1976). Кількість та якість необхідно враховувати при стані раціону. У перші декілька днів проживання у віддаленій місцевості сніданок повинен бути калорійнішим, ніж вдома, разом з тим, не перевищувати звичного обсягу. Це необхідно для того, щоб не виник «харчовий дефіцит», який може підтримувати потребу їді протягом дня. Слід звернути увагу на меню ввечері, бо від цього залежить найбільш повноцінний відпочинок, час сну, добра працездатність наступного дня. На ніч краще вживати переважно молочно-кислі продукти. Вони швидко перетравлюються, з ними засвоюються поживні речовини, що створює умови для повноцінного сну зниження навантаження на серцево-судинну системи. Проте для заповнення енергетичних витрат доцільно комбінувати з іншими легко засвоюваними продуктами. По можливості на 3-6 день після перельоту утримуватися від делікатесної, гострої їжі щоб уникнути розладу травлення. Вранці після денного сну в раціон можна включати цукор, міцний чай, шоколад т.д. У перші 2-3 дні після зміни часового поясу, особливо в другу його половину, не слід приймати жирну їжу, оскільки багато процесів травлення протікають ще «за звичкою» на низькому рівні нічного періоду постійного місця проживання. Висновок Теперішні умови життя, що характеризуються ускладненням виробничих відносин, людей, постійним зростанням фізичних та інтелектуальних навантажень, зумовили виникнення нових проблем взаємовідношення людини і навколишнього середовища. Різноманітні ритми життєдіяльності, клімато-географічного та соціально-економічного середовища утворюють систему коливань тривалості. Для них характерний не тільки наявність зв'язків та відносин елементами, але нерозривна єдність. Вони пов'язані з картою поясного часу. У зв'язку з цим важливим вважається вивчення впливу поясно-часових і клімато-географічних чинників на ритми людини. Міграція переміщення, зумовлені діловими, культурними спортивними контактами, ставлять перед організмом підвищені вимоги примушують перебудовуватися, багато раз адаптовуватися до швидкозмінних умов середовища. Ця обставина послужила свого роду імпульсом до розвитку біоритмології та кліматоекології. Наявний експериментальний матеріал показує, що швидкі переміщення людини з заходу на схід або у зворотному напрямі через декілька часових поясів викликають розузгодження біологічного годинника, що приводить до ряду відхилень в організмі, зниженню працездатності. Проте в структурі досліджень, що проводяться, як початкові найчастіше враховуються просторово-часові відсутні погодно-кліматичні (конституціональні) характеристики, відіграють важливу роль в адаптаційних процесах. Дослідження в цьому напрямі тільки починаються значно, перш за все, через недостатню розробку питання про фізико-географічну контрастність. Біокліматологія та біоритмологія у зв'язку з фізкультурно-оздоровчою спортивною діяльністю це новий напрям, що розвивається. Дослідницька робота в області дозволить одержати повніше уявлення про адаптаційні особливості тренованої людини до різних чинників середовища, вивчити можливість використання фізичних вправ як засобу розширення діапазону філогенетичні закріплених адаптаційних реакцій управління біологічними ритмами людини в різних умовах навколишнього середовища. Додатки Таблиця 1 Характеристика показників функціонального стану спортсменів залежно від специфіки виду спорту №п/п Показники Статистичні параметри n види спорту на витривалість n швидкісно-силові види спорту p 1. ЕКГ 12 1,33±0,038 12 1,003±0,026 0,05

Час реакцій (м. сек.) 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020