Національний університет

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

Департамент економічних наук

Кафедра економічної теорії

Основні інструменти фінансового аналізу та їх використання на
українських підприємствах

Кваліфікаційна робота

на здобуття академічного звання

бакалавра економіки

КАСЬЯНА Валентина Володимировича

Науковий керівник —

доцент,

кандидат економічних наук

В.Карасьов

Київ -1999

План

Вступ………………………………………………………….
……………………………………………………..3

Розділ І. Фінансовий аналіз та бухгалтерська
звітність…………………………………. ……6

( 1. Основні джерела інформації для фінансового
аналізу……………………………………6

( 2. Значення бухгалтерського
балансу………………………………………………………..
…….7

( 3. Аналіз бухгалтерського
балансу………………………………………………………..
…………9

( 4. Порівняльний аналітичний
баланс…………………………………………………………
…..10

Розділ ІІ. Основні фінансові показники діяльності
підприємств………………………….13

( 1 Значення та аналіз фінансової
усталеності…………………………………………………….
14

( 2. Аналіз ліквідності. Поняття
ліквідності…………………………………………………….
….19

( 3. Ліквідність балансу. Характеристика показників
ліквідності……………………….. 21

( 4. Характеристика показників
рентабельності………………………………………………….
23

( 4

Розділ ІII. Аналіз фінансових результатів діяльності
підприємства……………………..26

( 1. Формування та розподіл фінансових результатів
підприємства……………………26

( 2 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів
діяльності
підприємства……………………………………………………
………………………………………………..29

( 3. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт,
послуг)……………….31

( 4. Граничний аналіз та оптимізація прибутку, витрат та обсягу
виробництва……35

Висновки……………………………………………………….
…………………………………………………..40

Список використаної
літератури……………………………………………………..
………………….43

Додаток 1. Форма балансу промислового підприємства
……………………………………..45

Вступ

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення
нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід
зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів господарювання в
напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень
привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних
проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування
підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на
вітчизняних підприємствах відіграє фінансовий аналіз, який відповідає за
відбір, оцінку та інтерпритацію фінансових, економічних та інших даних,
що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І
хоча сам термін «фінанси» за останні 10-15 років пройшов через певні
зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою
ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів,
статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.

Думка про те, що розвиток методів фінансового аналізу проходив переважно
в США та Західній Європі не може викликати особлививих заперечень:
фінансовий аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і
тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть
сприяти вдосконаленню його методів. Значна частина літератури,
використаної під час написання цієї роботи належить західним авторам,
праці яких розкривають основні принципи сучасних фінансів та
менеджерського обліку.

Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею
держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну
методологію фінансового аналізу. Особливістю формування цівілизованих
ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як
жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне
вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації.
Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства
характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому
законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також
різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції.
Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу
вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних
посібників з фінансового аналізу, використаних при написанні цієї
роботи.

Методи фінансового аналізу постійно вдосконалюються по мірі настання
змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в
цій сфері в першу чергу дохідять до користувачів периодичних економічних
видань, які також використовувались під час підготовки кваліфікаційної
роботи.

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно
впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі,
погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до
зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в наслідок чого
погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній
зв’язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до
перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у
виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських
підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче
підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов’язані з недостатньо
раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів. В
цих умовах перед менеджерами підприємств постає велика кількість питань,
головними з яких є наступні:

Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його
подальшого розвитку?

Яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами?

Яким чином визначити показники господарської діяльності, що забезпечують
стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці та інші важливі питання дає відповідь об’єктивний фінансовий
аналіз, який дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні,
трудові і фінансові ресурси. Ще з курсу мікроекономіки нам відомо, що
кількість будь-яких ресурсів є обмеженою, і в цих умовах домогтися
максимального економічного ефекту можна не лише за рахунок регулювання
обсягу виробництва, але й шляхом оптимального співвідношення різних
ресурсів. Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів,
оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується
безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.

Фінансовий аналіз використовує весь комплекс економічної інформації,
носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва
підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан
справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки
усієї випущеної і реалізованої продукції, але і собівартості окремих її
видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою
точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням
розділів бізнес-плану1 .

Метою даної роботи є дослідження сучасних методів фінансового аналізу на
підприємствах України. Оскільки основним джерелом для аналізу в Україні
є бухгалтерська звітність, в першому розділі досліджується методика
аналізу показників бухгалтерського балансу підприємства, включаючи
побудову порівняльного аналітичного балансу. Другий розділ роботи
присвячено аналізу усталеності фінансового стану підприємств, який
дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство
здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного
періоду. У третьому розділі розглядаються методи розрахунку показників
фінансової ліквідності та рентабельності підприємств. Показники
рентабельності є надзвичайно важливими для визначення ступеня
інвестиційної привабливості та кредитоспроможності підприємств і
посідають важливе місце у плануванні прибутку, як це буде показано на
прикладі аналітичного планування діяльності митної фірми. Окремі
показники бухгалтерської звітності можуть бути використані для побудови
моделей формування та розподілу фінансових результатів підприємства, а
також при аналізі динаміки та структури цих результатів, про що мова
йтиме в останньому розділі роботи. На основі даних бухгалтерської
звітності отриманих на одному з підприємств м. Києва
(видавничо-поліграфічний центр «Поліграф-Колегіум»), проведено факторний
аналіз прибутку та пошук оптимального обсягу використання виробничих
ресурсів за допомогою граничного методу.

Завданням цього дослідження є не лише опис, але й практичний показ
застосування методів фінансового аналізу у виробничій практиці
вітчизняних підприємств.

Розділ І. Фінансовий аналіз та бухгалтерська звітність

( 1. Основні джерела інформації для фінансового аналізу

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність.

Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають
майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також
фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності
на підприємствах України регламентовані Положенням «Про бухгалтерську
звітність підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів
України від 11 лютого 1999 р №40. Згідно з цим положенням бухгалтерська
звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників
бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і пояснень до
них. Головними вимогами до бухгалтерської звітністі є достовірність,
повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.1

Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2, що має назву «Звіт про
фінансові результати», є більш аналитичною, деталізованою і конкретною,
порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для
інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж
сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а
динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом
року та за рахунок яких факторів.

За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності
організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а
також факторний аналіз прибутку та рентабельності.

Пояснення до бухгалтерського балансу і звіт про фінансові результати
повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику
організації і забезпечувати користувачів бухгалтерської звітності
додатковими даними, які недоцільно включати в бухгалтерський баланс і
звіт про фінансові результати, але котрі є необхідними користувачам
бухгалтерської звітності для реальної оцінки майнового, фінансового
стану організації і фінансових результатів її діяльності2 .

Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити
розшифрування окремих показників форм № 1 і 2, що характеризують
структуру майна, джерела його утворення, склад і розміри фондів
організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей,
основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і
зобов’язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності,
повинна містити стислу характеристику діяльності організації:

По-перше, види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності
організації і її географічні ринки збуту;

По-друге, основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному
періоді на фінансові результати, такі як: а) частка активної частини
основних засобів; б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних
засобів; в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного
періоду; г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші
показники, необхідні для повного й об’єктивного уявлення фінансового
стану організації.

( 2. Значення бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й
оцінки фінансового стану підприємства.

Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті,
способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв’язку з іншими
статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.

Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний
обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості
підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких
статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий
стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.

Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому
керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі
аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу,
порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і
прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством.
Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі
планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а
також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності
клієнта.2

На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають
напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є
настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають
аналізом балансу1 . Основними напрямками аналізу для реальної оцінки
фінансового стану є наступні:

1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає
в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу
(коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості
відновлення (втрати) платоспроможності.

При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі
показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у
касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська
заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку
положення організації на бланку цінних паперів.2

2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує
структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від
зовнішніх інвесторів і кредиторів.

3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:

широта ринків збуту продукції;

репутація організації;

ступінь виконання виробничого плану;

рівень ефективності використання ресурсів організації.

Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження
інформації, поданої в балансі:

Баланс — це підбірка моментных даних на початок і кінець звітного
періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його
упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на
запитання: «Що являє собою підприємство на даний момент? », але не
відповідає на запитання: «В наслідок чого склалося таке положення?»
Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання
оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому4 .

( 3. Аналіз бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану
підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що
знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений
баланс, у якому об’єднують у групи однорідні статті. При цьому
скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє
порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна
зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів
господарської діяльності (виторгом від реалізації продукції, прибутком
від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності),
використовуючи форму № 2 «Звіт про фінансові результати».

На її основі розраховуються коефіцієнт росту валюти балансу і коефіцієнт
росту виторгу від реалізації. Коефіцієнт росту валюти балансу Кб
розраховується за наступною формулою:

Бср1 — Бср0

Кб =
—————————- x 100 (1) ,

Бср0

де Бср1, Бср0 — середня величина підсумку балансу за звітний та
попередній періоди.

Коефіцієнт росту виручки від реалізації продукції Кv визначається
наступним чином:

Vср1 — Vср0

Кv = ————————— x 100
(2),

Vср0

де Vср1, Vср0 — виручка від реалізації продукції за звітний та
попередній періоди1 .

Аналогічно можна розрахувати коефіцієнти росту прибутку від реалізації
та зростання прибутку від фінансово-господарської діяльності.

Окрім вивчення змін суми балансу на вітчизняних підприємствах часто
також здійснюють аналіз характеру змін окремих його статей. Такий аналіз
проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального
(структурного) аналізу.

( 4. Порівняльний аналітичний баланс

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох
аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються
відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу
полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів
різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим
змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів.
Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах
інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому
законодавстві, які впливають на розподіл дохіду. В цій ситуації на
деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних
переважно у секторі роздрібної торгівлі та надання послуг) доцільним
було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не
щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях бухгалтерського
балансу.

Варіантом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий
аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом
попередніх періодів, і визначається тренд, тобто основна тенденція
динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних
особливостей періодів. Цей аналіз носить перспективний прогнозний
характер.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний
(структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення
фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального
аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку
балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна
проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники
згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на
їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному
балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він
характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку
окремих її показників.

В додатку 1. у таблиці 1.1. на основі гіпотетичних даних взятих з форми
балансу неіснуючого насправді промислового підприємства ( також див.
додаток 1.), поданий приклад побудови порівняльного аналітичного
балансу підприємства за певний період.

На аналізованому підприємстві валюта балансу збільшилася за рік на 39,4%
і склала на кінець звітного періоду 962 672 грн., позаобігові активи
збільшилися на 15,4%, або на 91 670 грн., обігові активи — на 187%, або
на 180 231 грн.

Якщо збільшується частка обігових коштів, то можна зробити наступні
висновки:

може бути сформована більш мобільна структура активів, що покращує
фінансовий стан підприємства, оскільки сприяє прискоренню обіговості
коштів;

частина поточних активів може бути вилучена на кредитування споживачів
товарів та інших дебіторів. Це свідчить про фактичну іммобілізацію
частини оборотних коштів з виробничої програми. На аналізованому
підприємстві саме така ситуація: знизилася частка позаобігових активів і
відповідно збільшилася частка обігових активів. При цьому слід
зазначити, що росте частка дебіторської заборгованості — з 10,5 до 20,37
%, що не можна визнати правильним;

на підприємстві може відбуватися згортання виробничої бази.

Аналізуючи структуру пасиву балансу слід зазначити як позитивний момент
фінансової усталеності підприємства високу частку капіталу і резервів,
тобто власних джерел підприємства, хоча частка знижується з 88,1% до
75,46 %. Негативної оцінки заслуговує збільшення частки кредитрської
заборгованості.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан
підприємства, частку кожного елемента в активах і співвідношення
позичкових і власних коштів, що покривають їх, у пасивах1 . З аналізу
таблиці 1.1. ми бачимо, що майно підприємства збільшилося на 271901
грн., або 39,4%. У підприємстві відбулася зміна структури вартості майна
убік збільшення питомої ваги в ньому обігових коштів, але за рахунок
зростання дебіторської заборгованості.

Якщо приріст відбувся переважно за рахунок позичкових джерел, то в
наступні періоди ці джерела можуть вичерпатись і підвищення мобільності
майна матиме нестабильный харатер. На підприємстві саме така ситуація:
приріст джерел пов’язаний з позиковими засобами, — причому кредиторською
заборгованістю — 57,7 %. Отримані кошти вкладені в основному, в обороті
активи — 66,29 %, у тому числі в дебіторську заборгованість — 45,52 %.

Якщо головним джерелом приросту виявилися власні кошти підприємства,
значить висока мобільність майна не є випадковою і повинна розглядатися
як постійний фінансовий показник підприємства.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна
зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік
нових коштів і в які активи ці нові кошти, в основному, вкладені. Сама
по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на
питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане
підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для
погашення боргів.

Розділ ІІ. Основні фінансові показники діяльності підприємств.

( 1. Значення та аналіз фінансової усталеності.

Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова усталеність.
На усталеність підприємств впливають різноманітні чинники: положення
підприємства на товарному ринку; випуск дешевої продукції, що
користується попитом; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь
залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність
неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових
операцій та інше.

Розрізняють внутрішню та зовнішню усталеність.

Внутрішня усталеність — це такий загальний стан підприємства, при якому
забезпечується високий результат його функціонування. У основі її
досягнення лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і
зовнішніх чинників.

Зовнішня усталеність підприємства обумовлена стабільністю економічного
середовища, у рамках якого здійснюється його діяльність. Вона
досягається відповідною системою управління економікою в масштабах
держави.

Фінансова усталеність є наслідком стабільного перевищення прибутків над
витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом
ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і
реалізації продукції. Тому фінансова усталеність формується в процесі
усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом
загальної усталеності підприємства. Зовнішнім проявом фінансової
усталеності виступає його платоспроможність.

Платоспроможність — це спроможність своєчасно цілком виконати свої
платіжні зобов’язання, що випливають з торгових, кредитних і інших
операцій платіжного характеру.1

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка
суб’єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на
розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові
вкладення.

Вищою формою усталеності підприємства є його спроможність розвиватися в
умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство
повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності
мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним.
Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для
одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути узяту позичку зі
сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових
ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не стільки погашає свої зобов’язання
перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами,
але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової
усталеності важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і
її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто
рентабельності.

Таким чином фінансова усталеність є комплексним поняттям.

Фінансова усталеність підприємства — це такий стан його фінансових
ресурсів, їхній розподіл і використання, який забезпечує розвиток
підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при зберіганні
платоспроможності і кредито-спроможності в умовах припустимого рівня
ризику.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних
показники.

1. Наявність власних обігових коштів (ВОК), як різниця між капіталом і
резервами (I розділ пасиву балансу) і позаобіговими активами (I роздів
активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал.
Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший
розвиток діяльності підприємства. У формалізованому виді наявність
обігових коштів можна записати:

ВОК =ІрП-1рА (1),

де ІрП — I розділ пасиву балансу;

1рА — I розділ активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування
запасів і витрат (ВД) визначається шляхом збільшення значення
попереднього показника на суму довгострокових пасивів (ІІрП — ІІ розділ
пасиву баланса):

ВД = ВОК + ІІрП
(2 ).

3. Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД)
визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму
короткострокових позичкових коштів (КПК):

ОД = ВД + КПК (3 ).

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають
три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власнихобігових коштів (( ВОК):

( ВОК = ВОК — 3 (4),

де 3 — запаси.

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгосторокових джерел
формування запасів (( ВД):

( ВД = ВД — 3 (5 ).

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальнї величини основних джерел
формування запасів (( ОД):

( ОД = ОД — 3 (6 ).

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотри типи
фінансової усталеності:

І — абсолютна усталеність фінансового стану, яка в нинішніх умовах
розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

3 < ВОК + К (7 ). К - кредити банку під товарно-матеріальні цінності з кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, враховані банком при кредитуванні. ІІ - нормальна усталеність фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові: 3 = ВОК + К (8 ). ІІІ - нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК: 3 = ВОК + К + ДПФН (9 ), ДПФН - джерела, що послабляють фінансову напруженість. IV - кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик: 3 > ВОК+К (10).

В додатку 2. в таблиці 2.1. подано аналіз усталеності фінансового стану
підприємства.

Дані таблиці 2.1 свідчать про зростання усіх видів джерел формування
запасів за аналізований період більш ніж у 2 рази:

(40 361 : 14 277 = 2.8; 40 983 : 16 144 = 2.5; 41 703 : 18 303 = 2,3)

Незважаючи на виконання мінімальних умов фінансової усталеності ми
бачимо, що підприємство не забезпечене жодним з передбачених джерел
формування запасів (скрізь є нестача, причому вона зростає). За типом
фінансової усталеності аналізоване підприємство належить до 4 типу
(кризовий фінансовий стан). На основі даних таблиці 2.1. можна зробити
висновок про те, що кредиторська заборгованість використовується не за
призначенням — як джерело формування запасів. У випадку одночасної
вимоги погашення боргу з боку кредиторів, це джерело формування запасів
може повністю вичерпатись.

Таким чином, показниками фінансової усталеності є показники, що
характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їхній
формування. Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи
статей «Запаси» II розділу активу балансу. Аналіз усталеності
фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання:
наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами
протягом періоду, що передує цій даті. Таким чином сутність фінансової
усталеності визначається ефективним формуванням, розподілом і
використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її
зовнішнім проявом.

( 2. Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності

Ліквідність фірми — це спроможність фірми перетворювати свої активи в
гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього
терміну. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів і
короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається
більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається
переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості
перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях коштів, що
можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю
групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні
папери).

2. Швидкореалізовані активи (А2) — активи, для обертання яких у наявні
кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську
заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після
звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб’єктивних та
об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин
із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів
покупцям, організації вексельного обігу.

3. Повільнореалізовані активи (А3) — найменш ліквідні активи — це
запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж
через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по
придбаним ценностям.

Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на
додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси
не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси
сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати
попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити
на явні кошти.

4. Важкореалізовані активи (А4) — активи, що призначені для використання
в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу
можна включити статті I розділу активу балансу «Позаобігові активи».

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть
постійно змінюватися і відносяться поточних активів фірми. Поточні
активи більш ліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.

Пасисви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань
групуються наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов’язання (П1) — кредиторська заборгованість,
розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також
позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського
балансу).

2. Короткострові пасиви (П2) — короткострокові кредити банків та інші
позчики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної
дати.

3. Довгострокові пасиви (Пз) — довгострокові кредиті та інші
довгострокові пасиви — статті ІІ розділу пасиву балансу «Довгострокові
зобов’язання».

4. Постійні пасиви (П4) — статті I розділу балансу «Капітал, фонди і
резерви».

Короткострокові і довгострокові зобов’язання, разом узяті, називають
зовнішніми зобов’язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її
короткострокові зобов’язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності
фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

( 3. Ліквідність балансу. Характеристика показників ліквідності.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань фірми
її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну
погашення зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній
групі активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1(П1;

А2(П2;

А3(П3;

А4(П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують
зовнішні зобов’язання фірми, то обов’язково виконується остання
нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних
оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що
ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При
цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по
іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині,
оскільки в реальній платіжній ситуації меньш ліквідні активи не можуть
замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з
найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами
дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь
ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш
термінових зобов’язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити
терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми
виконувати свої короткострокові зобов’язання. Вони дають уявлення не
тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку
надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в
економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної
ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до
короткострокових зобов’язань і визначається в такий спосіб:

А1+А2+А3

Кп =
(1).

П1+П2

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою
поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами,
тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову
одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то
поточні зобов’язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника, рівний 2, для оцінки
платоспроможності і задовільної структури балансу. Доцільно цей показник
порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств.

Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого
в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів
оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських
підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з
яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним
коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з
відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який
очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається
поточними зобов’язаннями. Він розраховується за формулою:

А1+А2

Кш =
(2).

П1+П2

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіціена
коливається у межах від 0,8 до 1,0, однак вона може бути надзвичайно
високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

У роздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 — 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш
ліквідних активів до поточних зобов’язань і розраховується за формулою:

А1

К аб. лік. =
(3).

П1+П2

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспрможності і показує,
яку частку короткострокової заборгованості фірма може погасити
найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіціена повинна
перевищувати 0,2.

Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових
працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів
інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності — для постачальників
сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності — для банків;
коефіцієнт покриття — для покупців і власників акцій і облігацій
підприємства.

( 4. Характеристика показників рентабельності

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства
оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками.
Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість,
дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від
реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва
(обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального
функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через
характеристику системи показників. Загальний їхній зміст — визначення
суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це
відносні показники — вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність
підприємств в Україні, є наступні:

1. Рентабельність активів (майна) Ра показує, який прибуток одержує
підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

Пч

Ра = (1).

А

де А — середній розмір активів;

Пч — прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий
прибуток).

2. Рентабельність поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержує
підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:

Пч

Рпа=
(2),

Ап

де Ап — середній розмір поточних активів.

3. Рентабельність інвестицій Рі — показник, що відбиває ефективність
використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник
відображає оцінку «майстерності» керування інвестиціями.

П

Рпа=
(3),

ВК+ДЗ

де П — загальна сума прибутку за період;

ВК — середній розмір власного капіталу;

ДЗ — середній розмір довгострокових зобов’язань.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від
рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності
продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням
собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні
виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок
цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При
поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній
розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники
прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно
чинниками росту рентабельності виробництва.

( 5. Планування прибутку та рентабельності підприємств.

Як вже зазначалося в данній роботі, економічне середовище в якому
функціонує більшість вітчизняних підприємств, характеризується
недостатнім ступенем стабільності та передбачуваності. Ця обставина
примушує суб`єктів економічної діяльності звертати більшу увагу на
прогнозування та планування прибутку. Якщо план з прибутку складено
грамотно та якісно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг
платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається у його
розпорядженні для створення фінансової бази розвитку виробництва, а
також необхідних витрат на матеріальне заохочення праці1. Особливо
важливе місце прогнозування та планування посідають у діяльності фірм
задіяних у сфері страхування, банківській справі та зовнішньоекономічній
діяльності, де прибутковість залежить від професіоналізму у наданні
послуг та здатності ефективно управляти економічними ризиками.

Сьогодні на ринку України з 30-50-відсотковою рентабельністю працюють
1029 фірм, що спеціалізуються на митному очищенні вантажів2 . Однією з
них є митна фірма «Custom Office», що існує з червня 1998 року. «Custom
Office» надає своїм клієнтам два типи послуг:

повне митне очищення вантажів;

оформлення митних декларацій.

Передбачається, що на ринку цих послуг існує постійний попит, розмір
якого змінюється під впливам сезонних перепадів імпорту, а також змін
митного законодавства, курсу гривні та інших факторів. Зміни попиту на
зазначені вище послуги ведуть до змін ринкових цін на них.

В додатку 2 в таблиці 2.2. подано динаміку змін середньої цини з червня
1998 р. по травень 1999 р.

D

?

 

c

A

I

I

O

N

a  

c

¤

¦

?

3/4

A

A

I

I

?

O

&

&

T

V

X

Z

ueissssssssiOssssssssssAEAEAEAEAEOOssssssss

O

T

V

O

U

&

ення цін на послуги фірми в червні 1999 року.

На основі цінового прогнозування фінансовий відділ за допомогою
нескладних статистичних методів може обчислювати ризик відхилення від
очікуваних цін. Якщо мова йде про надання декількох послуг (виробництво
чи реалізація декількох товарів) і стоїть проблема вибору збільшення
обсягів надання якоїсь з них, можна скористатися окремими елементами
теорії портфеля, яка є частиною загальної теорії економічного ризику.

Прогнозні ціни на послуги фірми знаходимо по формулі P=((Pt)/12,

де Pt — значення ціни в періоді t.

(1 = $2175;

P1= $181,25 — прогнозна середня ціна за процедуру митного очищення
вантажу.

(2 = $825

P2= $68,75 — прогнозна середня ціна за процедуру оформлення митної
декларації.

Як відомо, однією з характеристик ризику відхилення від очікуваних
значень є варіація; ( — корінь квадратний із коефіцієнта варіації є
процентним показником такого ризику. У теорії портфеля
середньоквадратичне відхилення цінних паперів, виражене у відсотках дає
можливість оцінити, яке є у середньому відхилення можливих норм прибутку
від сподіваної величини1.

Коефіцієнт варіації цін на послуги «Custom Office» за 12 місяців
розраховуємо по формулі: V =((((Pt-P)2)/11,

V1 = 409,6591

(1= 20,24004% — ризик відхилення від прогнозного значення ціни за
процедуру митного очищення вантажу.

V2 = 214,2045

(2= 14,63573% — ризик відхилення від прогнозного значення ціни за
процедуру оформлення митної декларації.

Як бачимо, надання послуг типу 1 характеризується більшим ступенем
ризику з точки зору передбачуваності цін на них, у порівнянні з
послугами типу 2. Але чи значить це, що фірма повинна відмовитися від
надання послуг типу 1, переключившись цілком на надання послуг типу 2?
Такий варіант мав би сенс за умови рівності прогнозних цін на ці
послуги. Проте в даному прикладі ціна за послуги типу 1 на 164%
перевищує ціну за послуги типу 2.

З метою відповісти на питання обсяг надання яких послуг необхідно
збільшити, а яких зменшити, можна використати порівняння коефіцієнтів
варіації цін на ці послуги. Чим меньшим є коефіцієнт варіації, тим більш
прибутковою з врахуванням ризику є ця операція.

Коефіцієнт варіації розраховується за формулою:

CV = (/P.

CV1 = 20,24004/181,25=0,111 — коефіцієнт варіації цін на послуги типу 1;

CV2 = 14,6357/68,75=0,212 — коефіцієнт варіації цін на послуги типу 2.

Оскільки CV1 ( CV2, робимо висновок про те, що у прогнозному періоді
фірмі варто розширити обсяги надання послуг типу 1 та скоротити надання
послуг типу 2, за умови, що на ринку існує постійний попит на ці
послуги.

Враховуючи розмір прогнозних цін та беручи до уваги рекомендації
фінансового відділу, керівництво фірми приймає рішення у червні
здійснити 21 повне митне очищення вантажів та 19 оформлень митних
декларацій. Прогнозна виручка фірми за червень (Rп) становитиме:
Rп = 21*$181,25 + 19*$68,75 = $5113.

Загальна виручка виручка фірми за перше півріччя поточного року
дорівнюватиме таким чином: R = $14 350 + $4560 + $5085 +
$5113 = $29108.

Планові витрати фірми на перше півріччя становлять $18050. На основі цих
даних ми можемо обчислити очікувану рентабельність «Custom Office» за
друге півріччя 1999 року.

Очікуваний обсяг виручки від надання послуг за перше півріччя 1999 р.
(без ПДВ)

$29108

Очікувані витрати фірми за перше півріччя 1999 р.

$18050

Прибуток від надання послуг після сплати податку за прибуток (30%)

$11058*0,7 =$7741

Очікувана рентабельність фірми за за перше півріччя 1999 р.
$7741/$18050 = 0,43

На друге півріччя 1999 року передбачається у середньому зростання цін на
послуги підприємства «Custom Office» у 1,26 рази. Більша частина цього
зростання припадатиме на вересень-жовтень, коли закінчиться сезон
відпусток і на ринку відбуватиметься традиційне пожвавлення. Одночасно з
цим у другому півріччі поточного року керівництво фірми запланувало
збільшити заробітню платню брокерів та найняти ще двох; у другому
півріччі також зростуть офісні витрати. Все це разом підвищить
собівартість надання послуг на 15%. Планується також розширити надання
послуг обох типів на 7%.

Нижче наведена формула, яка визначає, яким чином зміниться
рентабельність продукції (в даному випадку надання послуг) під впливом
зміни цін на продукцію та цін на ресурси, які використовуються
підприємством, тобто формують собівартість продукції1 : р1 = р0 —
(1 + р0 )( 1 — іп /ір (

де р1 — коефіцієнт рентабельності продукції при зміні цін на продукцію
та цін на ресурси, що формують собівартість продукції;

р0 — коефіцієнт рентабельності продукції до зміни цін;

іп — індекс зміни відпускних цін на продукцію;

ір — індекс зміни відпускних цін на ресурси, які формують
собівартість продукції.

Користуючись цією формулою фінансові відділи підприємств визначають
базову рентабельність продукції своїх підприємств, тобто рентабельність
яка б склалася на підприємстві якби воно працювало в наступному періоді
з незмінними показниками обсягу виробництва, надання послуг тощо, але в
умовах ціноутворення наступного періоду.

Повертаючись до числових даних фірми «Custom Office» та підставляючи їх
у вищенаведене рівняння, ми можемо розрахувати планову рентабельність
фірми на друге півріччя 1999 року: р1 = 0,43 — 1,43(1 — 1,26/1,15( =
0,56

Тобто планова рентабельність фірми становить 56%.

На третьому, заключному етапі планування прибутку від реалізації
продукції (в даному випадку надання послуг) аналітичним методом
розрахунок здійснюють таким чином:

повна собівартість надання послуг у базовому періоді (перше півріччя
1999 р.)

$18050

темп зростання реалізації у плановому періоді

1,07

індекс зростання цін на ресурси 1,15

повна собівартість планового періоду у цінах та умовах планового періоду
(Р.1xР.2xР.3)

$22211

Коефіцієнт планової рентабельності фірми 0,56

прибуток від надання послуг за планом у другому півріччі 1999 р.
(Р.5xР.4)

$12438

Аналітичний метод планування прибутку підприємств грунтується на
вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності у
базовому періоді (у вищенаведеному прикладі — перше півріччя 1999 р.),
врахуванні їх, а також інших факторів (зміна обсягів реалізації,
собівартості тощо), які повинні мати місце в плановому періоді.
Використовуючи цей метод, керівництво підприємств може приймати рішення
з більшим ступенем впевненості в досягненні своїх цілей, зменшуючи таким
чином економічний ризик.

Розділ IІІ Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

( 1. Формування та розподіл фінансових результатів підприємства

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність
господарювання підприємства. Найважливіші серед них є показники
прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного
розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для
самофінансування, розширеного виробництва, розв`язання соціальних
проблем та задоволення матеріальних проблем трудових колективів. За
рахунок прибутку також виконується частина зобов`язань підприємства
перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями. Таким
чином показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та
фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його
ділової активності та фінансового благополуччя. На основі прибутку
визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в
активи даного підприємства.

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства — це його
балансовий прибуток або збитки, що являє собою алгебраїчну суму
результату від реалізації продукції (робіт, послуг); результату від
іншої реалізації; сальдо дохідів та витрат від позареалізаційних
операцій. Формалізований розрахунок балансового прибутку можна подати у
вигляді формули:

Pб=Pр(Pін(Pпз

Де:

Pб — балансовий прибуток або збитки;

Pр — результат (прибуток або збитки) від реалізації продукції (робіт,
послуг);

Pін — результат від іншої реалізації: прибуток (збитки від реалізації
основних фондів та іншого майна підприємства;

Pпз — сальдо дохідів та витрат від позареалізаційних операцій.

Результат від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за
наступним розрахунком:

Pр=Np-Sp-Pпдв-PА

Де:

Np — виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

Sp — витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг);

Pпдв — податок на додану вартість (ПДВ);

PА — акцизи, спеціальний податок та експортні збори.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності є оцінка
динаміки показників прибутку, грунтовності утворення та розподілення їх
фактичної величини; виявлення та вимирювання дії різних факторів на
прибуток; оцінка можливих резервів подальшого росту прибутку на основі
оптимізації обсягів виробництва та накладних витрат.1

Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатів
діяльності підприємства є усталена для всіх підприємств незалежно від
форми власності єдина модель господарчого механізму підприємства,
заснована на оподаткуванні прибутку в умовах ринкової економіки, яка по
суті є моделлю формування та розподілу фінансових результатів.

( 2. Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів
діяльності підприємства.

Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати
діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного
розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір з них кожним
учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовільняють
його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства.
Адміністрацію підприємства, наприклад, цікавить величина отриманого
пробутку та його структура, а також фактори, що впливають на її
величину. Податкові інстанції зацікавлені в отриманні достовірної
інформації про всі складові балансового прибутку: прибутку від
реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційних
результатах діяльності підприємства та ін. Аналіз кожної складової
прибутку підприємства має конкретний характер, тому він дозволяє
установникам та акціонерам вибирати напрямки активізації діяльності
підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє
виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат
та фінансового ризику від інвестування у дане підприємство.

Обов`язковими елементами фінансового аналізу діяльності підприємства є
дослідження динаміки та структури фінансових результатів його
діяльності, приклад якого наведено у таблиці 3.1. (див. Додаток 3.), де
проаналізовано прибуток відкритого акціонерного товариства
«Поліграф-Коллегіум» (Київ, Україна).

Дані, які містяться в таблиці 3.1. свідчать про те, що у звітному
періоді підприємство збільшило виручку від реалізації, водночас
збільшивши виробничі витрати, при чому відносний приріст витрат
перевищує приріст реалізації. Балансовий прибуток скоротився на 13%.
Негативним фактором скорочення балансового прибутку виявилося зменшення
реалізації за рахунок обсягу реалізації та відносне зростання витрат на
виробництво продукції.

( 3. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)

В загальному випадку на величину прибутку від реалізації товарної
продукції впливають такі фактори, як зміна обсягів реалізації, структури
продукції, відпускних цін на реалізовану продукцію, цін на сировину,
тарифів на електроенергію та перевезення. Методику формалізованого
розрахунку факторних впливів на прибуток від реалізації можна показати
на наступних прикладах:

1. Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції ((P):

(P=Р1 — Р0,

де: Р1 — прибуток за звітний період;

Р0 — прибуток за базисний період.

2. Розрахунок впливу на прибуток зміни відпускних цін на реалізовану
продукцію ((Р1):

(Р1 = Np1 — Np1,0 = (p1q1 — (p0q1,

де: Np1 = (p1q1 — реалізація у звітному періоді за цінами звітного
періоду (p — ціна товару; q — кількість товарів);

Np1,0 = (p0q1 — реалізація у звітному періоді за цінами базисного
року.

3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції ((Р2) (власне
обсягу продукції в оцінці по плановій (базовій) собівартості):

(Р2 = P0K1 — P = P0(K1-1),

де: P0 — прибуток базисного періоду;

K1 — коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції;

K1 = S1,0/S0,

де: S1,0 — фактична собівартість реалізованої продукції за звітний
період в цінах та тарифах базисного періоду;

S0 — собівартість базисного періоду.

4. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, зумовлений
змінами в структурі продукції ((Р3):

(Р3 = P0(K2- K1),

де: K2 — коефіцієнт зростання обсягу реалізації в оцінці по відпускним
цінам;

K1 =N1,0/N0,

де: N1,0 — реалізація у звітному періоді за цінами базисного періоду;

N0 — реалізація у базисному періоді.

5. Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості
продукції ((P4):

(P4=S1,0 — S1,

де: S1,0 — собівартість реалізованої продукції за звітний період за
цінами та умовами базисного періоду;

S0 — фактична собівартість реалізованої продукції базисного періоду.

6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок
структурних зсувів у складі продукції ((P5):

(P5=S0K2 – S1,0

Окремим розрахунком за даними бухгалтерського обліку визначається вплив
на прибуток змін цін на матеріали та тарифів на послуги ((P6), а також
економії викликаної порушенням господарської дисципліни ((P7). Сума
факторних відхилень дає загальну зміну прибутку:

7

(P=( (Pі .

і=1

де: (P — загальна зміна прибутку;

(Pі — зміна прибутку за рахунок і-го фактора.

В таблиці 3.2 (див. Додаток 3.) подано факториний розподіл прибутку
відкритого акціонерного товариства «Поліграф-Коллегіум» (Київ, Україна).
На основі цих даних ми можемо встановити величину їхнього впливу на
прибуток.

Визначимо ступінь впливу на прибуток наступних факторів:

а) зміни відпускних цін на продукцію; розраховується як різниця між
виручкою від реалізації товарної продукції у діючих цінах та реалізацією
у звітному періоді в цінах базисного періоду. У прикладі даного
підприємства вона дорівнює 5290 грн. (45660-40370). Додаткова виручка
від реалізації була отримана в основному за рахунок підвищення цін на
поліграфічну продукцію: вродовж І кварталу 1999 (звітний період) ціни
зросли приблизно на 20% порівняно з попереднім періодом, внаслідок чого
скоротився попит;

б) зміни цін на матеріали, тарифів на електроенергію та перевезення,
тарифних ставок (окладів) оплати праці; розраховується на основі даних
по собівартості продукції. Протягом звітного періоду збільшення
ринкових цін на папір, фарбу, а також тарифів на транспортні перевезення
зумовили зростання витрат виробництва на підприємстві на 3200 грн.;
тарифи оплати праці підвищилися на 4500 грн., що в сумі призвело до
зменшення прибутку на 6700 грн.;

в) порушення господарської дисципліни; встановлюються на основі аналізу
економії, утвореної в наслідок порушення стандартів, технічних умов,
невиконання плану заходів по оплаті праці, техніці безпеки та ін.
Впродовж звітного періоду на підприємстві не виявлено додаткового
прибутку в наслідок перелічених причин;

г) збільшення обсягу продукції в оцінці по базисній повній собівартості
(власне обсягу продукції); вираховують коефіцієнт зростання обсягу
реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. В даному
прикладі він дорівнює 1,210649 (31450 : 25730). Потім здійснюють
корегування базисного прибутку і вираховують з нього базисну величину
прибутку:

10320 (1,210649 = 2174 грн.;

д) збільшення обсягу продукції за рахунок структурних зсувів у складі
продукції; розрахунок зводиться до визначення різниці між коефіцієнтом
приросту обсягу реалізації в оцінці по відпускним цінам та коефіцієнтом
зростання обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості.
Результат розрахунку:

10320(40370/36050 — 31150/25730) = — 937 2174 грн.;

є) зменшення витрат на 1 грн. продукції; виражається різницею між
базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції та
фактичною собівартістю, вирахуваною з врахуванням зміни цін на
матеріальні та інші ресурси та причин пов`язаних з порушеннями
господарської дисципліни. У випадку видавничо-поліграфічного центру
«Поліграф-Коллегіум» цей вплив становив у звітному періоді 1431 грн.
(31150-29719);

е) зміна собівартості за рахунок структурних змін у складі продукції;
обчислюється порівнянням базисної повної собівартості, скорегованої на
коефіцієнт зростання обсягу продукції, з базисною повною собівартістю
фактично реалізованої продукції: 1,119833(25730 — 31150 = -2337.

Загальне відхилення прибутку на підприємстві порівняно з базисними
періодом становить -1079 грн. (9241 — 10320), що відповідає сумі
факторних впливів.

Результати розрахунків можна представити у вигляді звіту впливу факторів
на прибуток від реалізації продукції (грн.):

Показники Сума

Загальне відхилення прибутку -1079

Зокрема за рахунок факторів:

а) зміна цін на продукцію 5290

в) зміна цін на матеріали та тарифів -6700

г) порушення господарської дисципліни —

д) зміна обсягу продукції 2174

є) зміна структури продукції -937

е) зміна рівня витрат (режиму економії) 1431

е) зміна структури витрат -2337

Як показав факторний аналіз прибутку, найсуттєвішим фактором скорочення
прибутку у звітному періоді стало зростання цін на матеріали та тарифів
заробітної плати. Факторний аналіз прибутку дає можливість встановити
походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури
продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію
та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства
можливість корегувати обсяги виробництва в залежності величини впливу на
прибуток тих чи інших факторів. Такий аналіз дає можливість реально
оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості
усієї випущеної і реалізованої продукції.

( 4. Граничний аналіз та оптимізація прибутку, витрат та обсягу
виробництва

Ще з курсу мікроекономіки нам відомо, що обсяг виробництва продукції,
ціна продукту та витрати виробництва знаходяться у певній функціональній
залежності, і тому отримання максимального прибутку можливе при певних
значеннях цих величин. При прийнятті рішень, спрямованих на збільшення
прибутку підприємства, необхідно враховувати прогнозовані величини
граничного дохіду та граничних витрат. Граничний дохід, як відомо, є
приростом виручки від реалізації на одиницю приросту кількості
виробленого продукту. Відповідно граничні витрати дорівнюють приросту
витрат на виробництво продукції, який припадає на одиницю приросту
кількості продукту.

Намагання фірми максимізувати свій прибуток можна представити у вигляді
наступної функції: R=(P*Q) — C ( max.

Продиференціювавши ліву та праву частини цієї функції та прирівнявши
результат до нуля отримуємо наступне співвідношення:

d R/d Q = d (P*Q)/d Q — d C/d Q;

d (P*Q)/d Q = d C/d Q ,

де d (P*Q)/d Q — граничний дохід; dC/d Q — граничні витрати.

Звідси випливає, що для максимізації прибутку необхідно забезпечити
рівність граничних витрат та граничних дохідів. Це співвідношення
дозволяє відшукати оптимальний розмір обсягу виробництва при відомих
функціях попиту та витрат P=f(Q) та С=g (Q)1 .

Для визначення вищезгаданих функцій у фінансовому аналізі на українських
підприємствах все частіше застосовується регресійний аналіз, заснований
на певній кількості спостережень. Хоча регресійний аналіз має широкий
спектр застосування, головною його задачею у фінансовому аналізі є
побудова функцій витрат та попиту на готову продукцію, а також
прогнозування на їх основі2 . В якості прикладу можемо розглянути
побудову рівнянь виробничих витрат та попиту на продукцію вищезгаданого
поліграфічного центру «Поліграф-Колегіум».

Побудова регресійного рівняння витрат вимагає розвязання системи двох
наступних рівнянь:

(1) n*a0+а1*(Qi =(Сi

(2) a0*(Qi+а1*(Q2i = (СiQi,

де n — кількість спостережень;

a0 — фіксовані витрати; а1 — змінні витрати на одиницю продукції;

С — сукупні витрати; Q — кількість продукції у натуральному виразі.

В даному випадку величина сукупнх витрати (С) буде залежною змінною, а
величина кількості продукції (Q) — відповідно незалежною.

Для підстановки у рівняння скористаємося даними спостережень по
кількості вироблених рекламних буклетів та витратам на їх виробництво у
поліграфічному центрі «Поліграф-Колегіум» протягом перших шести місяців
минулого року, коли виробництво буклетів зростало кожного місяця. В
таблиці 3.3. (див. Додаток 3) подано розрахунки складових рівняння
сукупних витрат підприємства. Підставляючи відповідні значення у
нормальні рівняння, ми отримуємо:

(1) 6*a0+а1*56000 =23450

(2) a0*56000+а1*528500000= 220350000.

Розв`язок системи даних рівнянь дає нам значення змінних витрат а1 (
0,25 грн., та фіксованих витрат a0 (1535 грн. На основі цих значень ми
маємо змогу побудувати лінійну функцію витрат: С=1535+0,25*Q.

Аналіз залежності між ціною продукту та його кількістю в динаміці
дозволяє обрати лінійну форму також і для функції попиту: P=b0+b1Q, де
невідомі параметри b0 та b1 вираховуються за допомогою методу
найменших квадратів.

(1) n* b0+b1*(Qi =(Pi

(2) b0*(Qi + b1*(Q2i = (PiQi,

де n — кількість спостережень; P — ціна одиниці продукту; Q — кількість
продукції у натуральному виразі.

В таблиці 3.4. (див. Додаток 3.) подано розрахунки складових рівняння
попиту на продукцію підприємства (в даному випадку буклети). Після
підставлення відповідних значень з таблиці у систему рівняннь, ми маємо:

(1) 6* b0+b1*56000 = 5,77

(2) b0* 56000+ b1*528500000= 52620,

Розв`язавши систему цих рівнянь отримуємо емпіричну функцію попиту на
буклети виробництва поліграфічного центру «Поліграф-Колегіум»:
P=2,93-0,00021*Q.На основі рівнянь попиту та сукупних витрат тепер можна
вирахувати граничні витрати та граничний дохід, а прирівнявши їх
відшукати величину оптимального випуску продукції:

С=1535+0,25*Q;

P=2,93-0,00021*Q;

d(P*Q)/d*Q=2,93-0,00042*Q; dC/dQ=0,25; 2,93-0,00042*Q=0,25; (
Q=6381.

Як бачимо, оптимальний обсяг випуску буклетів становить 6381 шт.

Знаючи оптимальний обсяг випуску, можна визначити оптимальну ціну
продукту, виручку, витрати виробництва та прибуток, і після цього
порівняти їх з фактичними значеннями.

Таким чином, граничний аналіз говорить про наявність у підприємства
можливостей збільшити прибуток на 3566 грн. за рахунок скорочення
неефективного виробництва буклетів на 4619 шт. За цих умов витрати
підприємства при виробництві буклетів зменшаться на 1120 грн., тобто на
37%. Оптимальна ціна одного буклету становитиме 1,58 грн., тобто
перевищує фактичне значення на 125%. Результати граничного аналізу
свідчать про виправданість підняття цін на продукцію, до якого вдався
«Поліграф-Колегіум» у липні-серпні минулого року. Протягом наступних
трьох місяців адміністрація підприємства також декілька разів приймала
рішення про підняття цін, що спричинялося різким зростанням виробничих
витрат внаслідок девальвації гривні.

Як свідчать порівняльні дані по обсягам виробництва на основі
результатів граничного аналізу, підприємство може в перспективі
притримуватись стратегії, спрямованої на скорочення обсягів виробництва
продукції, однак лише за тої умови, що виробничі витрати залишаться на
незмінному рівні. У сучасних умовах вітчизняні підприємства мають
можливість організувати управлінський облік по міжнародній системі,
основним принципом якої є наявність роздільного обліку змінних і
постійних витрат. Основне значення такої системи полягає у високому
ступені інтеграції обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень, що
в результаті дозволяє гнучко й оперативно приймати рішення по
нормалізації фінансового стану підприємства.

Висновки та рекомендації.

Сучасні методи фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку
підприємств, компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам
функціонування. Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і
відображає ефективність виробничої діяльності, ліквідності та
фінансової усталеності підприємств за допомогою системи показників.

Метою фінансового аналізу є оцінка фінансового стану підприємства на
підставі виявлених результатів та подача рекомендацій щодо його
поліпшення. Фінансовий стан оцінюється насамперед на основі статей
бухгалтерського балансу та додаткам до нього. Задачі фінансового аналізу
визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом, яких
насамперед цікавить:

оцінка фінансових результатів;

оцінка майнового стану;

аналіз фінансової усталеності, ліквідності балансу, платоспроможності
підприємства;

дослідження стану та динаміки дебіторської і кредиторської
заборгованості;

аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Розрахунок та аналіз економічних показників діяльності підприємств є
активними інструментами сучасного фінансового менеджменту. Набір цих
відносних показників дозволяє скласти доволі повне уявлення про
ефективність виробничої, маркетингової діяльності, фінансової стратегії
підприємства, а також оптимізувати сам процес управління.

Методика фінансового аналізу являє собою дослідження цих показників з
метою прийняття найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.

Без фінансового аналізу сьогодні стає неможливимим функціонування
будь-якого суб’єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних
причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність
господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то
фінансова звітність — обов’язковою: навіть дрібні приватні підприємства
зобов’язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони
будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Головним джерелом фінансового аналізу є інформація бухгалтерської
звітності підприємств, відповідна обробка якої може сприяти максимізації
прибутку підприємства. У виробничій сфері фінансовий аналіз тісно
зв’язаний з двома головними функціями управління виробництвом:
плануванням та контролем, а також з їхньою проміжною ланкою —
бюджетуванням (розподілом коштів для досягнення поставлених виробничіх
цілей). Без відповідного планування цілі досягаються лише випадково. При
плануванні для аналізу головним чином використовуються джерела
внутрішнього походження. В основному це дані про сподівані обсяги
виробництва (продажу) та витрати. Однак в сучасних умовах джерела
фінансового аналізу діяльності великих підприємств не обмежуються
внутрішньою інформацією. При плануванні обсягів виробництва до уваги
часто беруться статистичні показники стану ринку, економічної ситуації в
країні, демографічні характеристики населення окремих регіонів (як
скажімо при будівництві мережі супермаркетів) тощо. Фінансовий аналіз є
інструментом контролю ефективності використання розподілених або
інвестованих коштів. Перед вкладанням коштів у виробництво інвестори
проводять оцінку вартості як матеріальних, так і нематеріальних активів.
На основі фінансової оцінки будується ціна цих активів. Фінансовий стан
характеризується системою таких показників, як поточна і перспективна
платоспроможність, оборотність, наявність власних і позичкових засобів,
ефективності їхнього використання та ін. Аналізу належить важлива роль у
досягненні стабільного фінансового стану підприємства.

Дані управлінського аналізу відіграють вирішальну роль у розробці
найважливіших питань конкурентної політики підприємства,
використовуються керівниками для вдосконалення технології й організації
виробництва, для створення механізму досягнення максимального прибутку.

Можливими рекомендаціями з приводу вдосконалення методики фінансового
аналізу в Україні, до висловлення яких дійшов автор під час написання
цієї роботи, є наступні:

При побудові порівняльного аналітичного балансу велику роль відіграє
вибір часового інтервалу для вимірювання змін в статтях бухгалтерського
балансу. Використання квартального інтервалу має свої переваги, головною
з яких є можливість використання даних фінансової звітності підприємства
перед органами податкової адміністрації. Однак величина прибутку
підприємства з високими темпами обіговості коштів у короткостроковому
періоді більшої міри підпадає під вплив таких факторів, як сезонні
коливання попиту на продукцію, непередбачуваність темпів інфляції, зміна
цін на енергоносії, нововведення в податковому законодавстві тощо. Для
таких підприємств більш доцільним, на мою думку, є вибір місячного
інтервалу у порівняльному аналізі статей балансу. Крім більшого ступеня
інформативності відносних показників балансу, менша довжина інтервалу
робить досліджувані дані більш придатними для статистичного аналізу та
прогнозування. Фінансові відділи підприємств можуть здійснювати
подвійний аналіз беручи за основу в окремих випадках місячний або
квартальний інтервал для аналізу результатів фінансової діяльності
підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Можливості статистичного аналізу поки що, на жаль, далеко не повністю
використовуються під час фінансового аналізу на вітчизняних
підприємствах. Без статистичних методів неможливо кількісно розрахувати
та мінімізувати економічний ризик, який супроводжує підприємства в їхній
діяльності. Можливим варіантом використання статистичних методів
обчислення та мінімізації ризиків може бути застосування окремих
елементів теорії портфеля, як це було експерементально показано в
другому розділі роботи.

Сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях
ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та
заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що
давно звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін
на краще. На думку багатьох західних економістів, з якими автор цієї
роботи мав змогу спілкуватись під час минулорічних Зборів ЄБРД у Києві,
проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох
підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи
господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового
механізму та дефіцитності ресурсів, споживчій попит сприймався як
небажане явище або, навіть гальмо економічного розвитку. Відмінність
ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчій попит
в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягів
виробництва.

Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ
залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм
господарювання. Важливу роль в цьому процесі сьогодні в Україні відіграє
об’єктивний фінансовий аналіз.

Список використаної літератури

Амуржиев О.В. Дорогавцев А.Е. Неплатежи: способы предотвращения и
сокращения.- М.: Аркаюр. — 1994.

Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М.: ДИС. — 1997.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы
и статистика. — 1993.

Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства.
— К.: «ЛИБІДЬ». 1998.

Безруких П.С. Бухгалтерский учет. — М: Бухгалтерский учет, — 1994.

Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. — М.: ИНФРА-М, 1998.

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999.

Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. — К.: Молодь, 1994.

Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. — К.: ТОВ
«БОРИСФЕН-М». 1996.

Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в
условиях инфляции. – М.: Финасы и статистика, — 1993.

Ейсан Нікбахт, Анджеліко Гроппеллі. Фінанси – К: «Основи», — 1993.

Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н.. Математические методы в
економике. — М: ДИС, — 1997.

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций.
Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы,
концепции и методы. М.: Финансы, 1997.

Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. –
К: «Феникс», — 1997.

Мельник. В.А. Ринок цінних паперів. – К: «А.Л.Д.» та «ВІРА-Р», — 1998.

Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в
условиях инфляции. – М.: Финасы и статистика, — 1993.

Стоянова и др. Финансовый менеджмент. Учебное пособие. М.: Перспектива,
1993.

Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа М.: Инфра-М,
1996.

Anand G. Shetty and others. Finance. An Integrated Global Apporach.
N.Y. Richard D.Irwin, Inc.,1995.

Geraldine F.Dominiak and Joseph G. Louderback. Managerial Accounting.
N.Y.: PWS-KENT

Publishing Company., 1992.

Geoffrey R. Loftus and Elizabeth F. Loftus. Essence of Statistics. N.Y.
Alfred A. Knoff, Inc., 1994.

Stanley I. Grossman. Applied Mathematics for Management. Belmount,
California.: Wadsworth Publishing Company., 1994.

Білик М. Державні підприємства як об’єкт фінансового управління в умовах
переходу до ринкової економіки// Український журнал «Економіст». — 1999.
-№1

Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти. — 1999. №18

Коментар нового положення «Про бухгалтерську звітність підприємств»//
Галицькі контракти. — 1999. №7

Додаток 1.

Форма балансу промислового підприємства (грн.)

Актив на поч. періоду на кінець періоду

1. Основні засоби та інші позаобігові активи

Основні засоби за залишковою вартістю (балансова вартість)

Нематеріальні активи за залишковою вартістю

Незавершені капітальні вкладення

Устаткування

Довготермінові фінансові вкладення

ВСЬОГО по розділу 1

474168

31

30029

90088

73

594 389

530630

70

131031

24023

305

686 059

2. Запаси і витрати

Виробничі запаси

Малоцінні і швидкозношувані предмети за залишковою вартістю

Незавершене виробництво

Витрати майбутніх періодів

Готова продукція

ВСЬОГО по розділу 2

6447

1920

6205

3400

1856

19828

21586

2756

16290

1539

11396

53966

3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи

Розрахунки з дебіторами:

за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав

за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк по веселях одержаних

з податкових розрахунків

з бюджетом

по авансах виданих

З іншими дебіторами

Короткотермінові фінансові вкладення

Грошові кошти:

каса

розрахунковий рахунок

валютний рахунок

інші грошові кошти

використання позикових коштів

інші оборотні активи

ВСЬОГО по розділу 3

30560

830

1200

25234

14 820

623

787

566

459

75079

120993

7800

2409

35279

29 670

3434

1830

9020

309

210744

БАЛАНС 690 771 962 672

Пасив на поч. періоду на кінець періоду

1.Джерела власних та прирівнених до них коштів

Статутний фонд

Додатковий капітал

в тому числі фонд індексацій балансової

вартості майна

Резервний фонд

Фінансування капітальних вкладень

Спеціальні фонди та цільове фінансування

Амортизаційний фонд на повне відновлення

Відстрочена податкова заборгованість

Резерви наступних витрат і платежів

Нерозподілений прибуток звітного року

ВСЬОГО по розділу 1

313435

2050

142714

4690

780

459

4509

14 0029

608 666

399891

6087

110851

8907

1208

1578

89 078

30 260

78 560

726 420

Пасив на поч. періоду на кінець періоду

2. Довготермінові пасиви

Довготермінові кредити банків

довготермінові позикові кошти

ВСЬОГО по розділу 2

3489

539

4 026

435

907

1 342

3. Розрахунки та інші пасиви

Короткотермінові кредити банків

Короткотермінові позикові кошти

Короткотермінові кредити та позики не погашені в строк

Розрахунки з кредиторами:

за товари, роботи, послуги, строк сплати яких не настав

за товари, роботи, послуги не сплачені в строк

по векселях виданих

по авансах одержаних

з податкових розрахунків

з бюджетом

по позабюджетних платежах

по страхуванню

по оплаті праці

з іншими кредиторами

Короткотермінові пасиви

ВСЬОГО по розділу 3

5679

3524

8907

5670

8907

7806

8970

9080

15078

2890

1568

78079

14593

1790

38885

1256

3478

43241

12424

1976

7677

12280

46469

7805

4245

38791

234910

БАЛАНС 690 771 962 672

Таблиця 1.1.

Порівняльний аналітичний баланс

(грн.)

Показники Абсолютні величини Часткова вага Зміни

початок

періоду

кінець

періоду

початок

періоду

кінець

періоду

в абсолютн.

величинах

у відносних величинах

у % до

величин

на поч.

року

у % до

змін підсумку

балансу

Актив

1. Позаобігові активи

594 389

686 059

86,0

71,27

+ 91 670

— 14,73

+ 15,4

+ 33,71

2. Обігові

активи, включаючи:

Запаси і витрати

Дебіторська

заборгованість

Грошові кошти

96 382

19 828

72 644

2 435

276 613

53 966

196 151

14 593

14,0

2,9

10,5

0,4

28,73

5,61

20,37

1,51

+ 180 231

+ 34 138

+ 123 507

+ 12 158

+14,73

+ 2,71

+9,87

+1,11

+ 187,0

+ 172,2

+ 170,0

+ 499,3

+ 66,29

+ 12,56

+ 45,42

+ 4,47

БАЛАНС 690 771 962 672 100,0 100,0 + 271 901 — + 39,4 100,0

Пасив

1. Власний

капітал

608 666

726 420

88,1

75,46

+ 117 754

— 12,64

+ 19,4

+43,3

2. Позиковий

капітал

включаючи:

Кредити та займи

Кредиторська

заборгованість

82 105

4 026

78 079

236 252

1 342

234 910

11,9

0,58

11,3

24,54

0,14

24,4

+ 154 147

— 2 684

+156 831

+ 12,64

— 0,44

+13,1

+ 187,7

-66,7

+200,9

+56,7

-1,00

+57,70

БАЛАНС 690 771 962 672 100,0 100,0 + 271 901 — +39,4 100,0

Додаток 2.

Таблиця 2.1.

Аналіз фінансової усталеності

(грн.)

Показники Умовні означення На початок періоду 01.01. На кінець періоду
01.01. Зміни за період

1.Джерела формування власних обігових коштів ІрП

608 666 726 420 + 117 754

2.Позаобігові активи ІрА 594 389 689 059 + 91 670

3. Наявність власних обігових коштів

(ряд. 1 + ряд.2) ВОК 14 277 40 361 + 26 084

4. Довгострокові пасиви ІIрП 1 867 622 — 1 254

5. Наявність власних та довгострокових позикових джерел формування
коштів ВД 16 144 40 983 + 24 839

6. Короткострокові позикові кошти КПК 2 159 720 — 1 439

7. Загальна величина запасів (ряд.5 + ряд.6) ЗД 18 303 41 703 + 23 400

8.Загальна величина запасів З 19 828 53 966 + 34 138

9. Надлишок (+), нестача (-) ВОК

(ряд.3 — ряд.8) ( ВОК — 5 551 — 13 605 — 8 054

10. Надлишок (+), нестача (-) власних та довгострокових позикових джерел
формування запасів

(ряд.5 — ряд.8) ( ВД — 3 684 — 12 983 — 9 299

10. Надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел
формування запасів

(ряд.5 — ряд.8) ( ЗД — 1 525 — 12 263 — 10 738

Таблиця 2.2.

Зміна цін на послуги фірми «Custom Office» протягом 12 періодів.

(USD)

періоду місяць митне очищення вантажів

(тип 1) оформлення митних декларацій

(тип 2)

1 червень $180, 00 $70,00

2 липень $200, 00 $85,00

3 серпень $170, 00 $50,00

4 вересень $ 190,00 $65,00

5 жовтень $150, 00 $55,00

6 листопад $165, 00 $60,00

7 грудень $200, 00 $85,00

8 січень $170, 00 $65,00

9 лютий $ 150,00 $45,00

10 березень $190, 00 $75,00

11 квітень $210, 00 $90,00

12 травень $200, 00 $80,00

Додаток 3.

Таблиця 3.1.

Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів діяльності
підприємства

(грн.)

Показник IV квартал, 1998 р.

(базисний період) I квартал, 1999 р.

(звітний період) % до базисного

значення

1 2 3
4

Виручка від реалізації продукції без ПДВ 36050 45660 127

Витрати на виробництво реалізованої

продукції 25730 36419 141

Прибуток від реалізації продукції 10320 9241 90

Результат від іншої реалізації 3270 7241 221

Сальдо дохідів та витрат від

позареалізаційних операцій +1480 -3240 x

Балансовий прибуток 15070 13242 87

Чистий прибуток, що залишається

у розпорядженні підприємства 10549 9269,4 88

Таблиця 3.2.

Розподіл прибутку по факторам

( грн.)

Складові прибутку

По базису По базису на фактично реалізовану продукцію

Фактичні дані по звіту Фактичні дані з корегуванням на зміну цін

Реалізація продукції у відпускних цінах підприємства 36050 40370 45660
40370

Повна собівартість продукції 25730 31450 36419 29719

Прибуток 10320 9220 9241 10651

Таблиця 3.3.

Таблиця для розрахунку рівняння сукупних витрат

(грн.)

10000 4100 100000000 41000000

Червень 11000 4250 121000000 46750000

Разом: 56000 23450 528500000 220350000

Таблиця 3.4.

Таблиця для розрахунку рівняння попиту

(грн.)

Місяць Кількість вироблених буклетів (Q) (oo.) Ціна одного буклету (Р)
(грн.) Q2 P*Q

Січень 8000 1,35 64000000 10800

Листопад 9000 1,3 81000000 11700

Березень 8500 0,92 72250000 7820

Квітень 9500 0,8 90250000 7600

Травень 10000 0,7 100000000 7000

Червень 11000 0,7 121000000 7700

Разом: 56000 5,77 528500000 52620

Білик М. Державні підприємства як об’єкт фінансового управління в
умовах переходу до ринкової економіки// Український журнал «Економіст».
— 1999. -№1. — C. 62.

Anand G. Shetty and others. Finance. An Integrated Global Apporach.
N.Y.: Richard D.Irwin, Inc.1995.- P.17.

1 Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М.: ДИС, 1997.-
С.12.

1 Коментар нового положення «Про бухгалтерську звітність підприємств»//
Галицькі контракти. — 1999. №7 — С.24

2 Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999. —
С.26.

1 Бандурка О.М., Коробов М.Я\. та ін. Фінансова діяльність
підприємства. — К.: «ЛИБІДЬ», 1998. — С.28

2Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа. — М.:
Инфра-М, 1996 С.46.

3 Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. — М.: ДИС, 1997
С.12.

4 Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор
инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996, С. 45

1 Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. — М.: ДИС, 1997. —
С.16.

1 Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы,
концепции и методы. — М.: Финансы, 1997. — С. 117.

1 Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор
инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996. — С.
75.

Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М:.1997.- С.67

1 Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність
підприємства. — К.: «ЛИБІДЬ». 1998. — С.118.

2 Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти. — 1999. №18 — С.12

1 Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. — К.: ТОВ
«БОРИСФЕН-М», 1996. С.133

1 Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність
підприємства. — К.: «ЛИБІДЬ». 1998. — С. 122

1 Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. — К.: Молодь, 1994. C.140.

1 Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа М.:
Инфра-М, 1996 С.33.

2 Geraldine F.Dominiak and Joseph G. Louderback. Managerial Accounting.
N.Y.: PWS-KENT Publishing Company. — P.78.

PAGE 2

Похожие записи