Реферат на тему:

Місцеве

самоврядування

в Україні

План

Поняття місцевого самоврядування.

Повноваження місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування.

Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування.

Гарантії місцевого самоврядування.

1. Поняття місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування — багатогранне та комплексне політико-правове
явище, яке може характеризуватися різнобічно. Аналіз Конституції України
(1996р.) дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об’єкт
конституційно-правового регулювання виступає в якості:

по-перше, відповідної засади конституційного ладу України;

по-друге, специфічної форми народовладдя;

по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці
(територіальної громади) на самостійне вирішення питань .місцевого
значення.

Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу виступає одним із
найважливіших принципів організації і функціонування влади в суспільстві
й державі та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У
ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування проголошується:
«Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві
країни і, по можливості, у конституції країни».

Вперше в Україні принцип визнання місцевого самоврядування на
конституційному рівні було закріплено ще в Конституції гетьмана П.
Орлі.ка — 1710 р., а пізніше в Конституції УНР 1918 р., положення яких
так і не були реалізовані. За радянських часів цей принцип рішуче
заперечувався, він суперечив централізованому характеру радянської
держави.

Конституція України 1996 р., у повній відповідності до вимог
Європейської Хартії (поряд з такими фундаментальними принципами, як
народовладдя, суверенітет і незалежність України, поділу державної влади
тощо), в окремій статті фіксує принцип визнання та гарантованості
місцевого самоврядування.

Визнання місцевого самоврядування як засади конституційного ладу означає
встановлення демократичної децентралізованої системи управління, яка
базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого
самоврядування при вирішенні всіх питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування як форма народовладдя. Згідно ст. 5 Конституції
України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування. З даного конституційного
положення прямо випливає, що органи місцевого самоврядування не входять
до єдиного державного механізму і, в силу цього, місцеве самоврядування
можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади.
Основними формами місцевої демократії є (див. схему 1):

Схема 1.

Як специфічна форма реалізації належної народові влади місцеве
самоврядування характеризується:

1) місцеве самоврядування має особливого суб’єкта -територіальну
громаду, тобто жителів села чи добровільного об’єднання у сільську
громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Територіальна громада
здійснює місцеве

самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;

2) місцеве самоврядування займає окреме місце в політичній системі (в
механізмі управління суспільством та державою). Місцеве самоврядування,
його органи, згідно Конституції України, не входять до механізму
державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від
держави, державної влади. Взаємозв’язок місцевого самоврядування з
державою досить тісний і знаходить свій вияв у тому, що, по-перше, і
місцеве самоврядування, і державна влада мають єдине джерело — народ (ч.
1 ст. 5 Конституції України); по-друге, органам місцевого самоврядування
можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади
(ст. 143 Конституції України) і стан їх реалізації контролюється
відповідними органами виконавчої влади.

Таке становище місцевого самоврядування в політичній системі дозволяє
характеризувати його як самостійну (поряд з державною владою) форму
публічної влади — публічну владу територіальної громади]. Самостійність
місцевого самоврядування гарантується Конституцією України, ст. 145 якої
передбачає, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому
порядку, а ст. 142 визначає матеріальну і фінансову основу місцевого
самоврядування;

3) місцеве самоврядування має особливий об’єкт управління — питання
місцевого значення, перелік яких у вигляді предметів відання органів та
посадових осіб місцевого самоврядування визначено в Законі України від
21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні».

2. Повноваження місцевого самоврядування

Повноваження місцевого самоврядування — це визначені Конституцією і
законами України, іншими правовими актами права і обов’язки
територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення
завдань та функцій місцевого самоврядування.

У загальному вигляді найважливіші питання, віднесені до відання
місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ст. 143 якої
передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо
або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють
майном, що є в комунальній власності; затверджують програми
соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх
виконання; затверджують бюджети відповідних
адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують
проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;
утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства,
організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;
вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом ^о їхньої
компетенції.

Деталізуються та конкретизуються повноваження місцевого самоврядування в
Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», в галузевому
законодавстві та в інших правових актах. Одночасно необхідно зазначити,
що переважна більшість повноважень місцевого самоврядування здійснюється
через представницькі органи місцевого самоврядування та їх виконавчі
органи. В силу цього, в законах та інших правових актах повноваження
місцевого самоврядування як правило визначаються шляхом закріплення
повноважень відповідних органів місцевого самоврядування. При цьому
Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно з принципом
розподілу повноважень окремо визначає компетенцію представницьких
органів місцевого самоврядування — сільських, селищних, міських рад, їх
виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

За своєю структурою повноваження місцевого самоврядування включають:

а) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов’язане з
вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг
населенню;

б) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади
надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких
пов’язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

Територіальні громади, як первинні суб’єкти місцевого самоврядування,
правомочні безпосередньо розглядати та вирішувати будь-яке питання,
віднесене до самоврядних повноважень.

3. Система місцевого самоврядування

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється
територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як
безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські,
селищні, міські ради та їх виконавчі органи, тобто через певний
структурно-організаційний механізм, який іменується системою місцевого
самоврядування.

Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані
являє собою сукупність органів місцевого самоврядування, органів
самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких
відповідна територіальна громада або її складові частини здійснюють
завдання та функції місцевого самоврядування, вирішують питання
місцевого значення.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 5) до елементів
системи місцевого самоврядування відносить:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні в місті ради, які створюються у містах з районним поділом за
рішенням територіальної громади міста або міської ради;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації
населення. У структурі системи місцевого самоврядування можна виділити
два основних елементи — територіальну громаду та органи місцевого
самоврядування.

4. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування

Реальність місцевого самоврядування визначається в першу чергу
матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається
територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну І
фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінансової основи
місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи
місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що ? у власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також
об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних
і обласних рад.

Комунальна власність. Провідне місце в структурі матеріальної та
фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність.
Поняття комунальної власності вперше на законодавчому рівні було введено
Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. і на той час
комунальна власність (або відповідно до Закону — власність
адміністративно-територіальних одиниць) розглядалася як різновид
державної власносі і (ст. 31 Закону). Конституція України 1996 року
визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб’єктами
якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного
об’єднання у сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в
місті.

5. Гарантії місцевого самоврядування

Здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечується системою
гарантій, під якими розуміють економічні, політичні та правові умови і
засоби повної і ефективної реалізації територіальними громадами,
органами місцевого самоврядування завдань та функцій місцевого
самоврядування. Найважливіші правові гарантії місцевого самоврядування
отримали закріплення в Конституції України та Законі «Про місцеве
самоврядування в Україні».

Механізм правового забезпечення місцевого самоврядування:

І. Правові гаранті захисту

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого
самовряднування самостійно вирішують надані їм повноваження

— Конституційні гаранти

— Судові гарантії.

II. Державний і громадський контроль

(Державний нагляд, політико-правовий контроль у формі депутатських
запитів, парламентських слухань, судовий контроль, контроль в особі
засобів масової інформації, політичних партій і громадських організацій)

ІІІ. Юридична відповідальність (конституційно-правова відповідальність,
майнова або цивільно-правова).

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самоврядування є:

— положення Конституції України про те, що органи місцевого
самоврядування не входять до єдиної системи органів державної влади (ст.
5), а служба в органах місцевої о самоврядування виступає самостійним
видом публічної служби (ст. 38);

— віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи
призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень
місцевого самоврядування;

— встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71)
заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися в
законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а
також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до
повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім
випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших
випадках, передбачених законом;

— встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 21)
заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве
самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану.

Гарантіями фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування
є:

-встановлення Конституцією України (ст. 142) матеріальної і фінансової
основи місцевого самоврядування;

— положення Конституції України щодо захисту законом права комунальної
власності на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів (ст. 13);

— закріплення обов’язків держави фінансувати здійснення окремих
повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого
самоврядування (ст. 143 Конституції України) та компенсувати витрати
органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів
державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими
ресурсами (ст. 67 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»);

— передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 61)
заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження і
виконання місцевих бюджетів, за винятком випадків, передбачених законом;

— передбачений Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 62)
обов’язок держави фінансово підтримувати місцеве самоврядування, брати
участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за
законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та
належним їх обліком, гарантувати органам місцевого самоврядування
доходну бачу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні
мінімальних соціальних потреб;

— передбачене Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. ст.
68-70) право органів місцевого самоврядування мати позабюджетні кошти,
встановлювати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лотереї
та цінні папери тощо.

Форм місцевої (локальної) демократії

Територіальна громада

Місцеві (муніципальні) вибори

Місцеві референдуми та опитування

Загальні збори громадян

Місцеві ініціативи

Громадські слухання

Похожие записи