Реферат

на тему:

“ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ”

План

1. Платники податку на додану вартість

2. Об’єкти оподаткування

3. Визначення обкладаємого обороту

4. Ставки податку, порядок стягнення і оплати

5. Строки уплати податку та пред’явлення розрахунків

6. Проблеми та економічні шляхи вдосконалення стягнення податку на
додану вартість до Державного бюджету України

Список літератури

1. Платники податку на додану вартість

Платниками податку на додану вартість є:

Установи незалежно від форм власності і відомчої приналежності, маючи
згідно законодавства України статус юридичних осіб, здійснюючи виробничу
і комерційну діяльність;

Підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу
комерційну діяльність;

Індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, здійснюючі виробничу та
іншу комерційну діяльність;

Філіали, відділи та інші відокремлені підрозділи установ, що знаходяться
на території України, самостійно реалізуючі товари (роботи, послуги);

Міжнародні об’єднання ті іноземні юридичні особи, що здійснюють
виробничу та іншу комерційну діяльність на території України.

2. Об’єкти оподаткування

Об’єктами оподаткування є:

Обороти по реалізації на митній території України товарів, виконаних
робіт та наданих послуг;

Товари, що ввозяться на територію України у відповідності до митних
правил, встановленими митним законодавством України.

При реалізації товарів об’єктом оподаткування є обороти по реалізації
усіх товарів як власного виробництва так і придбаних на стороні.

З метою оподаткування товаром вважається: продукція (річь, виріб) в тому
числі виробничо-технічного призначення; будівлі та споруди та інші види
нерухомого майна; електро- і теплоенергія, газ, вода.

При реалізації робіт об’єктом оподаткування є об’єми виконаних
будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних,
дослідно-конструкторських, технологічних, проектно-пошукових,
реставраційних та інших робіт.

При реалізації послуг об’єктом оподаткування є виручка отримана від
надання:

Послуг пасажирського та вантажного транспорту, враховуючи
транспортування (передачу права власності) газу, нафти, нафтопродуктів,
електричної та теплової енергії, послуг по виконанню
завантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню товарів;

Послуг з надання в оренду майна і об’єктів нерухомості, в тому числі по
лізингу;

Посередницьких послуг;

Послуг зв’язку, побутових, житлово-комунальних послуг;

Послуг фізичної культури та спорту;

Послуг по виконанню замовлень підприємствами торгівлі;

Рекламних послуг;

Іноваційних послуг, послуг по обробці даних і інформаційному
забезпеченню;

Інших платних послуг, крім надання в оренду землі.

До оборотів, що обкладаються податком також належать:

Обороти з реалізації товарів (послуг) в середині установи (підприємства)
для власного використання, витрати по яким не відносяться на витрати
виробництва та обігу, а також своїм працівникам;

Обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати вартості в обмін
на інші товари (роботи, послуги);

Обороти з передачі безвозвратно чи з частковою оплатою товарів (робіт,
послуг) іншим установам (підприємствам) чи фізичним особам, враховуючи
працівників підприємства;

Обороти з реалізації предметів застави враховуючи їх передачу
заставовласнику при невиконанні забезпеченого заставою зобов’язання.

3. Визначення обкладаємого обороту

Для визначення обороту що обкладається податком на додану вартість
приймається вартість товарів (робіт, послуг), що реалізуються визначена
виходячи з вільних (ринкових) чи регулюємих цін і тарифів з урахуванням
акцизного збору, ввізного мита, інших митних зборів (обов’язкових
платежів), за виключенням податку на додану вартість.

До обкладаємого обороту входять кошти, отримані від інших установ та
підприємств (за виключенням коштів, що зараховуються до статутних фондів
установ (підприємств) його засновниками в порядку, встановленому
законодавством України, коштів на цільове бюджетне фінансування а також
на здійснення спільної діяльності), доходи, отримані від передачі у
тимчасове користування (фінансової допомоги) при відсутності ліцензій на
здійснення банківських операцій, а також кошти від стягнення штрафів,
стягнення пенєй, виплати неустойок, отримані за порушення зобов’язань,
передбачених договорами поставки товару (виконання робіт, надання
послуг); суми авансових та інших платежів, поступивших за рахунок
майбутніх поставок товарів чи виконання робіт, послуг на розрахунковий
рахунок, та суми, отримані в порядку часткової оплати по розрахунковим
документам за реалізовані товари (роботи, послуги).

Кошти, що надаються безоплатно іноземними установами Українським
установам (підприємствам) у вигляді гаранту на здійснення цільових
програм з майбутнім звітом про їх використання, не є об’єктом
оподаткування.

До коштів цільового бюджетного фінансування, що не включаються до
обороту, який обкладається податком на додану вартість, відносяться
кошти, які перераховуються на відповідні рахунки підприємств та установ,
які передбачаються в бюджетах різного рівня на фінансування цільових
програм та заходів.

Товари (роботи, послуги), що придбаються за рахунок коштів цільового
бюджетного фінансування, сплачуються з урахуванням податку на додану
вартість, який не підлягає відшкодуванню. Суми зазначеного податку в
даному випадку на витрати виробництва і обігу не відносяться, а
покриваються за рахунок зазначених джерел.

Спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи
здійснюється на підставі договору між її учасниками; за договором про
спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються шляхом об’єднання
майна та зусиль спільно діяти для досягнення спільної
загально-господарської чи іншої цілі, що не протиречить законодавчим
актам.

Майно, створене чи придбане при спільній діяльності, і отримані
результати враховуються на окремому балансі у того її учасника, якому за
договором доручення ведення спільних справ учасників договору. Товари
(роботи, послуги), які реалізуються в межах спільної діяльності,
підлягають обкладанню податком на додану вартість в
загальновстановленому порядку.

Не обкладається податком частка прибутку, що отримується кожним з
учасників спільної діяльності після сплати всіх податків, включаючи
податок на додану вартість.

Установи (підприємства) що здійснюють реалізацію продукції (робіт,
послуг) за цінами не вище фактичної собівартості для цілей оподаткування
приймається ринкова ціна на аналогічну продукцію (роботи, послуги), що
склались на момент реалізації, але не нижче фактичної собівартості.

У випадку, якщо установа (підприємство) не змогла реалізувати продукцію
за цінами вище собівартості внаслідок зниження її якості чи споживчих
якостей (враховуючи моральний знос), або якщо ринкові ціни, які склалися
на цю чи аналогічну продукцію виявились нижче фактичної собівартості
цієї продукції, для цілей оподаткування приймається фактична ціна
реалізації продукції.

Під ринковими цінами розуміються ціни, що склалися в регіоні на момент
реалізації товарів (робіт, послуг) при здійсненні угоди. Під регіоном
слід розуміти сферу обігу продукції в даній місцевості, яка визначається
виходячи з економічної можливості покупця придбати товар на найближчій
по відношенню до покупця території. При цьому під найближчою територією
розуміється конкретний населений пункт чи група населених пунктів, що
знаходяться в межах кордонів адмінистративно-територіальних,
національно-державних угрупувань.

Якщо установа (підприємство) на протязі 30 діб до реалізації продукції
за цінами що не перевищують її фактичну собівартість реалізувала
аналогічну продукцію за цінами її фактичної собівартості, за всіма
угодами з метою оподаткування застосовуються ціни вирахувані з
максимальних цін реалізації цієї продукції.

У разі реалізації продукції за цінами нижче собівартості (вартості
придбання), від’ємна різниця, що виникає між сумами податку, сплаченого
постачальником і сумами податку вирахуваними по реалізації товарів
відносяться на прибуток, що залишається в розпорядженні установи
(підприємства) після сплати податку на прибуток і заліку в рахунок
майбутніх платежів чи відрахуванню з бюджету не підлягає.

При обміні установами (підприємствами) продукцією (роботами, послугами)
чи її передачі безоплатно, обкладаємий оборот визначається виходячи з
фактичної ціни реалізації (без урахування податку на додану вартість),
але не нижче звичайних цін.

Якщо установа (підприємство) обмінює вперше освоєну продукцію, яка раніш
не вироблялась чи обмінює придбану продукцію, то з метою оподаткування
приймаються фактичні ринкови ціни на аналогічну продукцію, що склалися в
даному регіоні на момент реалізації продукції при здійсненні угоди, але
не нижче її фактичної собівартості.

При реалізації придбаної продукції в її собівартість включається
вартість придбання, витрати по доставці, зберіганню, реалізації та інші
аналогічні витрати. По основним засобам, іншому майну по яким
нараховується знос приймається їх залишкова вартість.

У разі натуральної оплати товарами (в тому числі власного виробництва)
чи реалізації підприємством населенню, враховуючи власних працівників,
цих товарів через касу за цінами не вище собівартості обкладаємий оборот
визначається аналогічно.

При безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) платником є сторона що
їх передає.

При використанні всередині підприємства (установи) товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, витрати, по яким не відносяться на витрати
виробництва та обігу, за основу визначення обкладаємого обороту
приймається вартість цих чи аналогічних товарів (робіт, послуг),
вирахувана, виходячи з цін (тарифів), що використовуються, а при їх
відсутності – фактична собівартість.

Оборот, що обкладається при виготовлені товару з давальницької сировини
та матеріалів є вартість їх обробки, а по підакцизним товарам – вартість
обробки з урахуванням акцизу.

Суми податку на додану вартість по багатообіговій тарі, що має залогові
ціни, сплачуються при її реалізації установами-виробниками покупцям.

Якщо продукція і товари затарюються в споживацьку тару одноразового
використання (коробки, поліетіленові пакети, інші паківельні матеріали),
що включається до ціни готової продукції, чи в транспортну тару
(дерев’яну, картонну), що оплачується зверх цін на готову продукцію, то
вартість цієї тари включається до обороту, що оподатковується.

Для будівельно-монтажних і ремонтних організацій оборотом , що
оподатковується є вартість реалізованої будівельної продукції (робіт,
послуг), що визначається виходячи з договірних цін, з урахуванням їх
змін, визваних в процесі виконання робіт підвищенням (зниженням) цін на
будівельні матеріали та конструкції, тарифів на транспортні та інші види
послуг.

4. Ставки податку, порядок стягнення і оплати

Об’єкти оподаткування зазначені вище, за виключенням операцій,
звільнених від оподаткування і операцій по яким застосовується нульова
ставка (згідно закону України “Про податок на додану вартість”)
оподатковуються по ставці 20% від бази оподаткування і додається до ціни
товару (робіт, послуг).

Податок по нульовій ставці вираховується відносно операцій по:

Продажу товарів, які були експортовані платником податку за межі митної
території України.

В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:

Поставці для заправки чи постачанню морських (океанських) суден, які:

Використовуються для навігаційної діяльності, перевезенню пасажирів чи
вантажів за платню, іншої комерційної, промислової чи риболовецької
діяльності, що здійснюється за межами територіальних вод України;

Використовуються для спасіння чи оказання допомоги в нейтральних чи
територіальних водах інших країн;

Входять у склад військово-морських сил України та відправляються за межі
територіальних вод України;

По нульовій ставці також обкладаються операції по:

Поставці для заправки чи постачанню повітряних суден, які:

Здійснюють міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезенню
пасажирів або вантажів за платню;

Входять у склад військово повітряних сил України та відправляються за
межі повітряних кордонів України, в тому числі в місця тимчасового
базування;

Поставці для заправки та постачання космічних кораблів, а також
супутників.

Товари вважаються експортованими платником податку за межі митної
території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) затверджене
у належним чином оформленій митній вантажній декларації.

Продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту
на митній території України незалежно від його приналежності та видів
перевезень, що здійснює такий транспорт, обкладається податком по ставці
20% бази оподаткування.

По нульовій ставці обкладаються операції по продажу робіт (послуг), що
призначені для використання та вживання за межами митної території
України.

У відповідності до “Класифікації послуг зовнішньо-економічної
діяльності”, від 02.06.97 N324, послуги по агентуванню та фрахтуванню
морського торгівельного флоту – це обслуговування суден в морських,
річкових портах України, що здійснюються судовим агентом, який надає ці
послуги судну, пов’язані з торгівельним мореплавством. Оскільки,
іноземне судно, що перетинає митний кордон України, заходить в
териториальні води України, зберігає за собою статус території країни,
під флагом якого воно знаходиться (за межами митної території України),
послуги по агентуванню морського флоту (включаючи портові сбори)
вважаються такими, що підлягають обкладанню податком на додану вартість
по нульовій ставці.

В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:

Наданню нерезидентам в аренду, чартер, фрахт морських та повітряних
суден, які використовуються на міжнародних маршрутах та лініях, а також
космічних кораблів та супутників чи їх частин або окремих функцій;

Наданню послуг персоналу по обслуговуванню морських, повітряних чи
космічних об’єктів;

Наданню послуг по передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на
використання торгівельних марок та інших юридичних і економічних знань,
а також обробці даних та інформатики для нерезидентів;

Наданню послуг по организації реклами та зв’язків з масами за межами
України; культурній, спортивній, освітній діяльності за межами України;

Наданню послуг по туризму на території України в разі їх продажу за
межами України безпосередньо чи при посередництві нерезидентів при
безготівкових розрахунках.

Продаж послуг по туризму резидентам на митній території України
безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність, чи через його
агентів, які не є резидентами, обкладається податком по ставці 20% бази
оподаткування.

Операції по продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної
торгівлі, що знаходяться на території України в зонах митного контролю
(безмитних магазинах), у відповідності з порядком, встановленим
Кабінетом Міністрів України.

Продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування
податку на додану вартість здійснюється виключно фізичним особам, які
виїжджають за митну територію України, або фізичним особам, які
переміщюються транспортними засобами, що належать резидентам, та
знаходяться поза митних кордонів України. Порушення норм цього положення
тягне за собою відповідальність, передбачену законодівством.

Товари, що були придбані в безмитних магазинах без сплати податку на
додану вартість, в разі зворотнього ввезення таких товарів на митну
територію України належать до оподаткування в порядку, встановленому для
оподаткування операцій по ввезенню товарів на митну територію України.

Операції по наданню транспортних послуг по перевозці пасажирів та
вантажів за межами митної території України, а саме: від пункту за
межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур
по випуску пасажирів чи вантажів з-під митного контролю на митну
територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення
митних процедур по випуску пасажирів чи вантажів за межі митного кордону
України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного
кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі, якщо надання транспортних послуг здійснюється у вигляді
брокерських, агентських або комерційних операцій з транспортними
квитками, проїздними документами, заключення угод чи рахунків на
транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізчика,
операції по таким послугам обкладаються податком по ставці 20% бази
оподаткування.

Операції по наданню послуг платником податку, пов’язані з
транспортуванням (переміщенням) пасажирів або вантажів транзитом повз
території України, обкладаються податком 20% бази оподаткування і
включається до вартості послуг за транзит.

Операції по продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних та
торфяних пакетів; продажу електроенергії.

Операції по продажу переробним підприємством молока і м’яса живою вагою
сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності та
господарювання.

Операції по продажу газу, імпортованого в Україну.

Операції по продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за
виключенням підакцізних товарів, посередницької та рекламної діяльності,
ігорного бізнесу, підприємствами, які засновані Українським товариством
глухих, та майновою власністю, іншим платникам податку. Вказана норма
розповсюджується тільки на підприємства, де кількість інвалидів, які
мають там основне місце праці, складає на протязі попереднього звітного
періоду не менш 50% загальної кількості працюючих та фонд оплати праці
таких інвалідів складає не менш 40% суми загальних виплат на оплату
праці, що включаються у склад валових затрат виробництва (обігу).

Порядок віднесення товарів (робіт, послуг) до власного виробництва
підприємств, заснованих Українським товариством глухих, встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

Платники податку мають вести окремий облік по продажу та придбанню
відносно:

Операцій, які належать оподаткуванню по ставці 20% та звільнених від
оподаткування;

Операцій, вартість яких не включається у склад валових витрат
виробництва (обігу) або не підлягають амортизації, ввізних (імпортних)
та вивізних (експортних) операцій. Цей облік ведеться в спеціальних
книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється центральним
податковим органом України.

Платник податку повинен надати покупцю податкову накладну, яка повинна
мати в собі вказані окремими рядками:

Порядковий номер податкової накладної;;

Дату виписки податкової накладної;

Найменування юридичної особи чи призвище, ім’я та по батькові фізичної
особи, зареєстрованої як платника податку на додану вартість;

Податковий номер платника податку (продавця чи покупця);

Місце знаходження юридичної особи або місце податкової адреси фізичної
особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

Опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (розмір,
об’єм);

Повне найменування отримувача;

Ціну продажу без врахування податку;

Ставку податку та відповідну суму податку в чисельному значені;

Загальну суму грошових коштів, які належать уплаті з врахуванням
податку.

При звільненні від оподаткування у випадках, передбачених сттею 5 закону
України “про податок на додану вартість”, в податковій накладній
робиться запис “Без ПДВ” з зісланням на відповідний пункт закону.

Сума податку на додану вартість, що належить внесенню до бюджету,
визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупців за
реалізовані їми товари (роботи, послуги), та сумами податку, фактично
сплаченими постачальникам за материальні ресурси (роботи, послуги),
податкові зобов’язання, вартість яких відноситься на витрати виробництва
та обігу, податковий кредит.

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” (з метою зниження
податкового пресу на підприємства) до 1 січня 1999 року датою виникнення
податкових зобов”язань з продажу товарів (робіт,послуг) є дата
зарахування коштів від покупця(замовника) на банківський рахунок
платника податку,як оплату за товари (послуги, роботи). При цьому датою
виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з
банківського рахунку плптника податку для оплати товарів
(робіт,послуг).Це правило не розповсюджується на продажу чи покупку
товарів без оплати –бартерних операцій.

Указом Президента України “О деяких змінах в оподаткуванні” від 07.08.98
N857/98 з метою компенсації втрат бюджету від податкових пільг ця норма
Закону перенесена з 1 січня 1999 року на 1 жовтня 1998 року.

З 01.10.98 року датою виникнення у платника податків податкових
зобов”язань є дата здійснення першої з подій:

Чи дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,послуг), а в разі
розрахунку за товари (роботи, послуги) за готівку – дата їх надходження
до каси платника податку;

Чи дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення
документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата
здійснення першої з подій:

Чи дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного
чеку) – у разі розрахунків з використанням кредитних, дебетових карток
або комерційних чеків;

Чи дата отримання податкової накладної, що завіряє факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг).

Заготівельні, оптові, постачально-збутові та інші установи
(підприємства), що займаються продажем та перепродажем товарів, в тому
числі по угодам комісії та доручення, які отримують прибуток у вигляді
різниці в цінах (націнок), надбавок, винагород, іншіх зборів,
обкладаємий оборот визначають на підставі вартості реалізуємих покупцям
товарів (робіт, послуг) виходячи з їх цін, що застосовуються без
включеня до них податку на додану вартість.

У випадках, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність по
продажу бувших у використанні товарів (комісійну торгівлю), придбаних у
осіб, не зареєстрованих як платники податку, та конфіскованого і
безхозного майна, переданого уповноваженими державними органами для його
реалізації у встановленому законодавчо порядку, базою оподаткування є
комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної
торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом
Міністрів України.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність по продажу товарів,
отриманих у рамках угод комісії, доручення, довірчого управління, інших
громадянсько-правових угод, які уповноважують такого платника здіснювати
продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи, без передачі
права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість
цих товарів.

Установи (підприємства), що використовують для своєї продукції
багатообігову тару (яка має заставні ціни), яка відповідно умовам угоди
(контракту) визначена як зворотня (заставна), в базу оподаткування не
включається. Таким чином, при наявності в угоді зобов’язань відносно
повернення споживачем (покупцем) тари продавцю товару, який постачається
у тарі, така тара вважається зворотньою. У разі, якщо на протязі строку
позової давнини, визначеної законом, з моменту отримання зворотньої тари
вона не повертається отправнику, вартість такої повертаємої тари
включається в базу оподаткування отримувача.

Оскільки між кінцевим споживачем (фізичною особою) та роздрібною
торгівлею, яка реалізує продукцію у скляній тарі, відсутні таки угоди, а
вартість тари включається в ціну продажу, то в такому випадку об’єктом
оподаткування є договірна ціна.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
платниками податку, тобто операцій по імпорту ( за виключенням товарів,
що ввозяться з Російської Федеріції та Республіки Беларусь, з якими
заключено міждержавну угоду про вільну торгівлю), базою оподаткування є
договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижче митної
вартості, вказаній на ввізній митній декларації з урахуванням витрат на
транспортування, завантаження та страхування до пункту перетину митного
кордону України, виплати брокерських, агентських, комісійних та інших
видів винагород, пов’язаних з ввозом (пересилкою) таких товарів, платні
за використання об’єктів інтелектуальної власності, що відносяться до
таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків,
зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на додану
вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) відносно законів
України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в
українськи гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку
України, який діє на момент виникнення податкових зобов’язань.

Для робіт (послуг), що виконуються (надаються) нерезидентами на митній
території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість
таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших
податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на
прибуток, що включається в ціну продажу робіт (послуг) відповідно
законам України з питань оподаткування. Визначена вартість
перераховується в українськи гривні по валютному (обмінному) курсу
Національного банку України, якиї діє на момент виникнення податкових
зобов’язань.

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької
сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України
базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків,
зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на прибуток, що
включається в ціну такої готової продукції у відповідності з законами
України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в
українськи гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку
України, якиї діє на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому
податок сплачується до бюджету покупцем в порядку, передбаченому для
оподаткування товарів, які імпортуються, а відповідальність за уплату
податку покупцем такої продукції несе її вітчизняний переробник.

5. Строки уплати податку та пред’явлення розрахунків

Для платників податку, в яких об’єм обкладаємих податком операцій по
продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує
7200 не обкладаємих податком доходів громадян, податковий (звітний)
період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають об’єм операцій по продажу менший, ніж 7200 не
обкладаємих податком доходів громадян, можуть використовувати податковий
період за своїм вибором, якій дорівнює календарному місяцю чи кварталу.
Заяву про своє рішення по цьому питанню платник податку має подати до
податкового органу за один місяць до початку календарного року.

На протязі календарного року дозволяється заміна квартального
податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного
року. Заяву про таку заміну платник податку має надати до податкового
органу за місяць до початку кварталу. Зворотні зміни на протязі одного
календарного року не дозволяються.

Суми податку, що належать до сплати в бюджет чи відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які
виникли в зв’язку з буд-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Уплата податку проводится не пізніш двадцятого числа місяця, що йде за
звітним періодом.

В строки, передбачені для сплати податку, платник податку надає
податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію
незалежно від того, виникло в даному періоді податкове зобов’язання, чи
ні.

У разі, якщо сума податку на додану вартість, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли в зв’язку з буд-яким
продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою
податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума
зараховується в погашення заборгованості платника податку по сплаті
податку на додану вартість, яка виникла за попередні звітні періоди, а
при відсутності заборгованості – на зменшення податкових зобов’язань
платника податку на протязі трьох наступних звітних періодів. Це правило
не розповсюджується на порядок бюджетного відшкодування при
оподаткуванні операцій, що обкладаютьсмя податком по нульовій ставці.

Якщо сума від’ємного значення податку не погашується сумами податкових
зобов’язань, виникших на протязі наступних трьох звітних періодів, така
сума належить до відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах,
визначених законодавством, на протязі місяця, що йде після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення
податку.

Розрахунок суми бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій по
продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються податком по нульовій
ставці, провадиться в порядку, передбаченим законодавством для платників
податку, що застосовують квартальний податковий період. Таке бюджетне
відшкодування здійснюється на протязі місяця, що йде після надання
декларації за звітний період, в якому були здійснені таки операції.

Сума бюджетного відшкодування має бути повністю чи частково зарахована в
рахунок платежів по ціому податку чи іншим податкам, зборам
(обов’язковим платежам), які зараховуються до Державного бюджету
України. Таке рішення платника податку відображається в податковій
декларації.

6. Проблеми та економічні шляхи вдосконалення стягнення податку

на додану вартість до Державного бюджету України

Податкове регулювання в нашій країні перебуває в стадії становлення і
зазнаватиме змін.

В Комітеті Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності в
цей час група економістів працює над принципово новою системою
оподаткування, в якій, як передбачається, такої категорії як податок на
додану вартість взагалі не буде, тому шо цей податок має ефект в тих
країнах, де є надвиробництво товарів. Податок на споживання не може
бути ефективним там, де є дефіцит споживання, який виявляється в
низькій купівельній спроможності.

В листопаді поточного року Комітет Верховної Ради з питань бюджету
підготував законопроект “Про антикризові заходи в системі
оподаткування”. Про це 9 листопада на пресконференції заявила голова
Комітету Юлія Тимошенко. Як вона вважає, в цей час діюча податкова
система не відповідає реальній ситуації в країні.

Згідно розробленого проекту, пропонується припинити стягнення податку на
прибуток та податку на додану вартість підприємств, а також п’яти
цільових податків та зборів. Замість цього передбачається ввести єдиний
податок з продажу, що дасть можливість залучити до бюджету країни 10
млрд.гривень додаткових надходжень.

В умовах економічної кризи, яку переживає наша країна, кардинальне
рішення проблеми податку на додану вартісь бачиться в тому, що цей
податок взагалі не може існувати в діючих економічних умовах.

Список літератури

Закон України “Про Державний бюджет України” від 30.12.97 N796/97 ВР.

Закон України “Про систему оподаткування” від 25.11.91 N1251-XII.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 N168/97-ВР
зі змінами і доповненнями.

Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні”.

Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 2002.

Український діловий тижневик “Бізнес” (документи, коментарі, додатки),
окремі номери.

PAGE

PAGE 20

Похожие записи

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що
надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену
фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в
тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську
діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в
Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне
оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на
оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат
(перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів
(робіт, послуг) податки.

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 p.
згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 20 грудня
1991 p. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на додану
вартість», що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 p. З
урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах,
указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом
1993—1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).

З 1 жовтня 1997 p. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується
Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р. На
жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки
з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято
чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ. Усього ж з 27 червня 1997 р.
по 24 березня 1998 p. було ухвалено 14 законів, згідно з якими вносилися
певні зміни в Закон «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997
p.

Виходячи з чинних законодавчих актів, розглянемо порядок обчислення і
сплати ПДВ, механізм його впливу на фінансово-господарську діяльність
підприємств.

Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб’єкти господарської
діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють
підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок
стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів
(робіт, послуг) за останні два надцять календарних місяців перевищував
1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування є такі опера ції.
здійснювані платниками податку, суб’єктами господарювання:

— продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, ;

тім числі операції з оплати вартості послуг за договорами оператив ної
оренди (лізингу);

—завезення (пересилання) товарів на митну територію України. виконання
робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або
споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення
(пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави,
іпотеки;

— вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і
виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної
території України.

Отже, об’єктом оподаткування є операції, зв’язані з продажем товарів
(робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Слід звернути увагу, що законодавче визначено поняття продажу товарів
(робіт, послуг). Продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються
згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими
договорами, що передбачають передачу права власності на товари за
компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не є продажем операції з передачі товарів згідно з договорами комісії
(консигнації»), поруки, відповідального зберігання, довірчого
управління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів,
що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) — це будь-які операції цивільно-правового
характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або
розпоряджання товарами, у тім числі нематеріальними активами, за
компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг. Продаж
послуг (результатів робіт) включає надання права користування або
розпоряджання товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу,
ліцензування, установлених законом способів передачі права
інтелектуальної власності.

Не вважаються об ‘єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб
‘єктами господарювання:

—випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб’єктами
підприємницької діяльності, а також деривативів;

—обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська
та клірингова діяльність з цінними паперами;

— передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну
договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів
фінансової оренди;

— надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і
пенсійного страхування;

— обіг валютних цінностей;

— надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за
кредитними і депозитними договорами;

— виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

— надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контрактів на
торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

— передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних
осіб в обмін на їхні корпоративні права;

— оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і
дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного
бюджету.

База оподаткування. База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від
сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. Розглянемо можливі
варіанти визначення бази оподаткування.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначає-гься,
виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (ро-оіт,
послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У
базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.

Приклад 2.

Договірна (контрактна) ціна виробу 120 грн. Виріб є підакцизним.
Акцизний збір (включений у відпускну ціну) — 20 грн. Відпускна ціна,
включаючи акцизний збір, — 140 грн. Сума ПДВ, включена в ціну, — 28 грн.
(140 грн. х 0,2). Відпускна ціна виробу, включаючи акцизний збір і ПДВ,
становитиме 168 грн. (140 грн. + 28 грн.).

Сьогодні в практиці роботи суб’єктів господарювання поширені бартерні
операції і натуральні виплати в рахунок оплати праці фізичним особам. У
такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни
вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

Звичайна ціна — ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем,
включаючи суми нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної
валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, котрі не пов
‘язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база
оподаткування включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне
мито, акцизний збір.

Певні особливості оподаткування підприємницької діяльності зв’язані з
комісійною торгівлею. Щодо товарів, котрі були в користуванні та
отримані в осіб, що не зареєстровані як платники податків, базою
оподаткування є сума комісійної винагороди платника податку.

Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) є поворотною, у базу
оподаткування не включається. Однак якщо протягом встановленого
законодавством терміну тара не повертається відправнику, її вартість
включається в базу оподаткування покупця товару.

Операції, звільнені від оподаткування. Сфера і види діяльності суб’єктів
господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності
важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану
вартість. Згідно з чинним законодавством від ПДВ звільнено такі операції
суб’єктів господарювання. /. Операції з продажу:

— вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і
спеціалізованими магазинами;

— товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно переліку,
встановленого Кабінетом Міністрів України);

—лікарських засобів і виробів медичного призначення, шо за,к єстровані в
Україні в установленому порядку (в тому числі надання послуг з їх
продажу аптечними закладами);

— книг вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів
масової інформації вітчизняного виробництва (включаючи їх доставку),
учнівських зошитів, підручників та інших навчальних посібників;

— путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;

— товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв,
консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

—товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального
бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими
організаціями інвалідів. На цих підприємствах інвалідів має бути не
менше 50% від загальної кількості працівників, а фонд оплати їхньої
праці має становити не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

— перевезення пасажирів міським транспортом (за умови, що тарифи на такі
перевезення регулюються законодавче);

— ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров’я
(в сільській місцевості);

— обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім’ям,
інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від
Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам,
установам охорони здоров’я в сільській місцевості;

— послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний
дозвіл;

— послуги, що надаються установами охорони здоров’я, які мають
спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

—доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

— будівництво за рахунок коштів інвесторів житла для
військовослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців,
що загинули, виконуючи службові обов’язки;

— будівництво житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за
умови передачі його у власність тим самим фізичним особам.

4. Операції з передачі:

—земельних ділянок під об’єктами нерухомості або незабудова-ної землі;

безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або
підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам
залізничного транспорту загального користування державної форми
власності.

5. Операції завезення на митну територію України продуктів морського

промислу, виловлених суднами України.

Як уже зазначалося, на фінансовий стан суб’єктів господарювання справляє
вплив сплата ПДВ у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг). При
цьому важливим для покупця — суб’єкта господарювання є визначення
джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ}, включеного
в ціну.

Установлені такі джерела відшкодування вхідного ПДВ.

1. Для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за
рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг)
суб’єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету.

Такий самий порядок відшкодування вхідного ПДВ встановлений щодо
придбаних основних фондів і нематеріальних активів, котрі підлягають
амортизації. Сплачений вхідний ПДВ включається в податковий кредит. В
обліку суми вхідного ПДВ відносять на дебет 68 рахунка «Розрахунки з
бюджетом (субрахунок — розрахунки з бюджетом за ПДВ)» (рис. 1).

2. Інше джерело відшкодування ПДВ встановлено для суб’єктів
господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт,
послуг), звільнених від оподаткування. У цьому разі суми ПДВ, сплачені у
зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається
до складу валових витрат виробництва, також включаються до складу
валових витрат виробництва. У цієї групи суб’єктів господарювання ПДВ,
сплачений під час придбання основних засобів і нематеріальних активів,
що підлягають амортизації, не відшкодовується, а відноситься на
збільшення вартості основних засобів і нематеріальних активів. Отже, у
таких підприємств вхідний ПДВ не включається в податковий кредит.

Рис. 1 Структурно-логічна схема функціонування рахунка 68 (субрахунок –
розрахунки з бюджетом)

3. Якщо суб’єкт господарювання — платник податку — купує товари (роботи,
послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат
виробництва і не підлягає амортизації, вхідний ПДВ відшкодовується за
рахунок відповідних джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу
податкового кредиту не включається.

Таким чином, при стягненні ПДВ істотний вплив на фінансову діяльність
суб’єктів господарювання справляє надання і погашення податкового
кредиту.

Податковий кредит складається із сум ПДВ, сплачених платником цього
податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням: товарів (робіт,
послуг), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва
(обігу); основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Податковий кредит дає підприємству право на відшкодування
сплаченого ПДВ у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), тобто
вхідного ПДВ. Тому важливе значення мають умови і час виникнення
податкового кредиту, а також джерела і час його погашення.

Податковий кредит виникає (формується) в суб ‘єктів господарювання, що
здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються
ПДВ. При цьому в суму податкового кредиту включається та частина
сплаченого ПДВ, що має відношення до придбаних товарів (робіт, послуг),
які використані для реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт,
послуг).

Згідно із Законом «Про податок на додану вартість» застосовуються дві
ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка оподаткування ПДВ
застосовується до таких операцій:

— продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за
межі митної території України;

— продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за
межами митної території України;

— продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що
розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних
магазинах);

— надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за
межами митного кордону України;

— продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф’яних
брикетів, електроенергії, імпортованого газу.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що
зв’язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих
випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній
території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до
перелічених вище операцій дає змогу включати в суму податкового кредиту
ПДВ на придбані товари (роботи, послуги), що використані для продажу
товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, що
передається покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Податкову
накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових
зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної передається
покупцеві, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є важливим
розрахунковим і податковим документом. У разі звільнення від податку на
додану вартість у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з
посиланням на відповідні законодавчі документи.

Не дозволяється включати в податковий кредит витрати на сплату ПДВ, що
не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт
(послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт
прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про
переказ грошей на оплату таких робіт (послуг).

Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до
складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними
документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на
суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

Слід звернути увагу на дату виникнення права платника податку на
податковий кредит. Вона залежить від виду операцій, що здійснюються,
форми розрахунків. Можливі такі варіанти визначення дати виникнення
податкового кредиту.

1. Для звичайних операцій, пов’язаних із продажем товарів (робіт,
послуг), — це дата списання коштів із банківського рахунка платника
податку для оплати товарів (робіт, послуг), підтверджена податковою
накладною, або дата отримання товарів.

2. Для бартерних (товарообмінних) операцій — це дата здійснення
заключної балансуючої операції.

3. Для операцій, зв’язаних із завезенням (імпортом) товарів, — це дата
оформлення ввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку.

4. За імпортування робіт (послуг) — це дата списання коштів з
розрахункового рахунка платника податку для їх оплати або дата
оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг)
нерезидентом.

Погашення (відшкодування) податкового кредиту здійснюється насамперед за
рахунок сум ПДВ, що надходять від реалізації товарів (робіт, послуг)
платника податку. Суми ПДВ, що надходять від реалізації продукції
(робіт, послуг), в обліку відносять на кредит рахунка 68
«Взаємовідносини з бюджетом (субрахунок — розрахунки з бюджетом за
ПДВ)».

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб ‘єктом господарювання —
платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його
податкових зобов ‘язань, що виникли у зв ‘язку з продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту,
що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує
суму податкових зобов’язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню
платнику податку з державного бюджету.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що
відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової
декларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового
кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три
звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу
платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в суму наступних платежів з ПДВ або інших податків,
які зараховуються до державного бюджету.

Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку в
установлений термін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної
заборгованості нараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки
Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості.
Пеня на користь платника податку нараховується за кожний день бюджетної
заборгованості, включаючи день її погашення.

Терміни сплати ПДВ у бюджет. Вибираючи податковий період, платник має
врахувати можливість отримання бюджетного відшкодування податкового
кредиту. Таке відшкодування безпосередньо зв’язане з податковим
періодом.

Для платників податку, у котрих обсяг операцій, що оподатковуються, за
попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному
місяцю. При цьому сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа
місяця, що настає за звітним періодом.

Платники податку, що в них обсяг оподатковуваних операцій є меншим, ніж
вказано вище, самі визначають податковий період. Він може дорівнювати
календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку
подає в податковий орган за місяць до початку календарного року.
Протягом календарного року можлива заміна квартального податкового
періоду на місячний за заявою платника податку.

Платник ПДВ, що використовує квартальний податковий період, але здійснює
експортні операції з продажу товарів (робіт, послуг), може одержати
бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за результатами двох
перших місяців кварталу.

Час виникнення податкових зобов’язань. Здійснення розрахунків з бюджетом
щодо ПДВ, можливість отримання бюджетного відшкодування податкового
кредиту, яке впливає на фінансовий стан підприємства, залежать від часу
виникнення податкових зобов’язань.

Час (дата) виникнення у платника податкових зобов’язань унаслідок
продажу ним товарів (робіт, послуг) має деякі особливості залежно
в’їдумов продажу, учасників цього процесу, форми розрахунків.

1. За звичайного продажу товарів (робіт, послуг) датою виникнення
податкових зобов’язань є дата, що припадає на податковий період,
протягом якого відбулося зарахування коштів від покупця, замовника на
банківський рахунок постачальника в оплату за продані товари (роботи,
послуги), або дата відвантаження товарів.

2. У разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій дата виникнення
податкового зобов’язання — це:

• дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) — дата оформлення
документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг);

• дата одержання товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення
документа, що підтверджує факт отримання робіт (послуг).

3. За продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних
коштів датою виникнення податкових зобов’язань є дата надходження коштів
на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної
компенсації в будь-якому вигляді, включаючи зменшення заборгованості
платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

4. У разі імпорту товарів датою виникнення податкових зобов’язань є дата
оформлення ввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку, що
підлягає сплаті. За імпорту робіт (послуг) датою виникнення податкових
зобов’язань е дата списання коштів з розрахункового рахунка платника
податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що
підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Відтак можна дійти висновку, що між формуванням вхідного ПДВ (виникнення
податкового кредиту) та його відшкодуванням минає час. Цей період є
періодом іммобілізації оборотних коштів на сплату вхідного ПДВ. Чим він
триваліший, тим більш тривалою є іммобілізація оборотних коштів, тобто
негативний вплив на фінансовий стан підприємств (рис. 2).

Час іммобілізації оборотних коштів підприємства — платника податку на
сплату вхідного ПДВ залежить від часу списання коштів з його
банківського рахунку за куплені товари (роботи, послуги) і часу
надходження ПДВ від продажу продукції (робіт, послуг), тобто зарахування
коштів від покупця, замовника на банківський рахунок платника податку, а
також від часу отримання відшкодування з державного бюджету.

Час перерахування коштів для сплати вхідного ПДВ і час надходження ПДВ
від продажу продукції (робіт, послуг) залежить від форм розрахунків, що
застосовуються, умов купівлі товарів, напрямків продажу продукції,
платоспроможності покупця.

Час іммобілізації оборотних коштів підприємства на сплату вхідного ПДВ
також залежить від умов його відшкодування з бюджету (виплата
компенсації з бюджету або залік у наступні платежі в бюджет). Впливає
також тривалість податкового періоду.

Коли ПДВ, сплачений підприємством під час купівлі товарів (робіт,
послуг), включається до складу витрат виробництва, реальне відшкодування
вхідного ПДВ відбувається не після його віднесення на собівартість
продукції (робіт, послуг), а тільки після реалізації цієї продукції.
Отже, збільшується період іммобілізації оборотних коштів.

Відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1998 p. «Про деякі
зміни в оподаткуванні» відбулись зміни порядку сплати ПДВ та
відшкодування вхідного ПДВ з державного бюджету.

По-перше, визначену за результатами звітного періоду суму ПДВ до
відшкодування передбачається зарахувати на зменшення податкових
зобов’язань платника податку протягом трьох наступних за звітним
податкових періодів. Однак це не стосується випадків, коли сума ПДВ до
відшкодування виникає за здійснення операцій, які оподатковуються за
нульовою ставкою.

Ця зміна негативно вплине на фінансовий стан платників ПДВ, оскільки
буде супроводжуватись збільшенням періоду іммобілізації оборотних коштів
на сплату вхідного ПДВ. Згідно із Законом про ПДВ відшкодування вхідного
ПДВ за рахунок коштів державного бюджету здійснювалось протягом 40 днів.

По-друге, з метою скорочення заборгованості (недоїмки) платників
податків передбачено зарахувати суму бюджетного відшкодування ПДВ у
рахунок інших податків і зборів, що сплачуються відповідним платником
податків до державного бюджету. Згідно із Законом про ПДВ використання
суми бюджетного відшкодування було можливим лише в рахунок платежів за
ПДВ. Така зміна може позитивно вплинути на фінансовий стан підприємств.

Рис. 2 Умови і фактори, що впливають на формування й відшкодування
вхідного ПДВ (податкового кредиту) на підприємстві

Згідно з вищеназваним Указом з 1 жовтня 1998 року змінено дату
виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту. Виникнення
податкових зобов’язань настає з моменту відвантаження товарів,
фактичного надання послуг. Датою виникнення права на податковий кредит є
час отримання товару, а не тільки його оплати. Це має зменшити
іммобілізацію оборотних коштів підприємства на оплату вхідного ПДВ.

При цьому збережено порядок визначення дати виникнення податкових
зобов’язань (за датою оплати) для таких груп товарів: вугілля та
вугільні брикети, електрична, теплова енергія, газ, послуги з
водопостачання.

ДЕБЕТ

КРЕДИТ

Рахунок — 68(рахункиз бюджетом).

Субрахунок — розрахунки з бюджетом за ПДВ

Віднесення ПДВ на дебет рахунка (виникнення податкового кредиту)

Час (дата) виникнення права на податковий кредит у разі купівлі товарів
(робіт, послуг):

– дата списання коштів з банківського рахунка платника податку для
оплати товарів (робіт, послуг), засвідчення податкової накладної або
дата отримання товарів

1. Сума ПДВ за кредитом перевищує суму ПДВ за дебетом субрахунка: ПДВ
перераховується в бюджет у встановлений термін.

2. Сума ПДВ за дебетом субрахунка перевищує суму ПДВ за кредитом
субрахунка:

– можливе зменшення наступних платежів у бюджет;

– можливе відшкодування з державного бюджету

Час (дата) виникнення податкових зобов’язань унаслідок продажу (товарів,
робіт, послуг):

– підтверджена документальна дата зарахування коштів від покупця,
замовника на розрахунковий рахунок постачальника в оплату товарів
(робіт, послуг) або дата відвантаження товарів

Віднесення ПДВ на кредит рахунка (виникнення податкових зобов’язань)

Умови формування вхідного ПДВ

Джерела відшкодування вхідного ПДВ підприємства

Придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до складу
вало-вих витрат виробництва

Придбання основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають
амортизації

Розрив у часі (час іммобілізації оборотних коштів підприємства на сплату
вхідного ПДВ)

Собівартість. Не має реального відшкоду-вання до реалізації продукції
(робіт, послуг)

ПДВ від реалізації продукції (робіт, послуг)

Коштидержавного бюджету

Збіль-шується

Скоро-чується

Виплата компенсації з бюджету

Зарахування в рахунок наступних платежів у бюджет

Тривалість податкового періоду

Попередня оплата

Акредитивна форма

Вексельна форма

Інші форми розрахунків, які допускають затримку оплати

Фактори, які впливають (форми розрахунків)

Напрямок реалізації продукції (робіт., послуг)

Структура реалізації

Форма розрахунків

Платоспроможність покупців

Фактори, які впливають

Похожие записи