Реферат
на тему:
“Завдання сучасної селекції. Поняття про сорт, породу, штам. Штучний
добір та його форми”.
Найважливішою галуззю практичного застосування генетики є селекція.
Селекція – наука про теоретичні основи та методи створення нових і
поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штампів
мікроорганізмів. Теоретичною основою селекції є генетика та вчення про
штучний добір. Селекціонер має бути добре обізнаним з біологією
розмноження та розвитку тих видів, з якими він працює, особливостями
їхніх фізіологічних процесів.
Завдання сучасної селекції – це підвищення продуктивності існуючих, а
також виведення нових, продуктивніших, сортів культурних рослин, порід
свійських тварин, штамів мікроорганізмів, пристосованих до умов
сучасного автоматизованого сільського господарства та промисловості.
Селекція бере участь у вирішенні основного завдання сільського
господарства – забезпеченні максимального виробництва харчових продуктів
за мінімальних затрат. Над вирішенням цих завдань у нашій країні
працюють різноманітні науково-практичні центри.
Визначаючи завдання селекції, видатний російський селекціонер
М.І.Вавилов наголошував на тому, що для поліпшення якостей існуючих і
створення нових порід і сортів необхідно вивчати і враховувати
різноманіття вихідного матеріалу, спадкову мінливість організмів, роль
середовища у формуванні фенотипу, закономірності успадкування при
гібридизації та визначити форми штучного добору, які застосовуватимуться
у селекційній роботі.
Особливе значення для успіху селекційної роботи має генетична
різноманітність вихідного матеріалу.
Поняття про сорт, породу, штам. Породою тварин або сортом рослин
називають сукупності особин одного виду із певними спадковими
особливостями.
Штамом називають чисту культуру мікроорганізмів. Від однієї клітини
можна дістати різні штами, які відрізняються за своїми властивостями.
Для кожної породи, сорту або штаму характерна певна реакція на умови
довкілля. Це означає, що їхні позитивні якості можуть проявитися лише за
певної інтенсивності чинників навколишнього середовища. Вчені у
науково-практичних закладах всебічно досліджують властивості нових порід
і сортів та перевіряють їх придатність до використання в певній
кліматичній зоні, тобто здійснюють їхнє районування.
Районування – комплекс заходів, спрямованих на перевірку відповідності
якостей тих чи інших порід або сортів до умов певної природної зони, що
є необхідною умовою їхнього раціонального використання на території
будь-якої країни.
Основні методи селекції – це штучний добір та гібридизація. Теорію
штучного добору створив видатний англійський вчений Чарльз Дарвін,
основні положення якої він виклав у своїй праці “Походження видів шляхом
природного добору, або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя”
і розвинув у книзі “Зміни свійських тварин та культурних рослин під
впливом одомашнення”. Таким чином, порода тварин або сорт рослин не є
самостійним видом, а лише групою особин певного виду, яка відрізняється
від інших подібних сукупностей за певними спадковими ознаками. Людина
створила чимало порід і сортів. Наприклад, предками усіх порід собаки
свійського, яких нараховують понад 350, вважають кілька близьких видів
вовків, а голуба – скельного голуба.
За Ч.Дарвіном, механізм штучного добору такий. Серед багатьох тварин чи
рослин певного виду людина підмічає окремі особини, які відрізняються
від інших за ознаками, що їх зацікавили, і відбирає їх для подальшого
розмноження. Серед потомства відібраних плідників проводять добір:
особин, що успадкували від батьків бажані для людини ознаки, залишають
для подальшого розмноження. З покоління в покоління бажана ознака все
більше розвивається, бо як плідників обирають особин, у яких вона
виражена найкраще. Водночас шляхом гібридизації людина може поєднувати в
потомках різні корисні для неї ознаки батьківських форм. Добір за
певними ознаками, як правило, приводить до змін і деяких інших ознак
(корелятивна, або співвідносна мінливість). А згодом і до корінної
перебудови організмів, тобто до створення нового сорту або породи.
Штучний добір – це вибір людиною найцінніших у господарському відношенні
тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з
бажаними ознаками.
Як зазначилося, неодмінною умовою ефективного штучного добору є
різноманітність вихідного матеріалу. Якщо різноманітність вихідного
матеріалу незначна, штучний добір виявляється малоефективним. Для
самозаплідних організмів добір буде ефективним доти, доки з вихідної,
неоднорідної за генетичним складом групи особин не будуть виділені чисті
лінії.
Ознаки чи їхні стани, які добирає людина, не завжди виявляються
корисними для самих організмів; створені породи і сорти часто вже
нездатні до самостійного існування і потребують повсякчасного піклування
людини.
В процесі штучного добору фенотипна мінливість організмів зростає, а
їхня загальна життєздатність знижується. Тож людина повинна створювати
умови, найсприятливіші для розвитку тих чи інших ознак або їхніх станів.
Застосовують масову та індивідуальну форми штучного добору. За масового
добру з вихідного матеріалу виділяють особин із фенотипними
особливостями, що цікавлять селекціонерів. Групи особин, подібних за
фенотипом, можуть виявитися генотипно різнорідними. Це неодмінно
впливатиме на ефективність добору: при схрещуванні гетерозиготних
організмів між собою у гібридів перших поколінь зміни ознак у бік,
бажаний для селекціонерів, відбуватимуться досить швидко, але у міру
накопичення гомозиготних особин ефективність добору знижуватиметься.
Кращі результати дає індивідуальний добір, коли для подальшого
розмноження залишають окремих особин на підставі вивчення як їхнього
фенотипу, так і генотипу. Про спадковість цих організмів можна
дізнатися, досліджуючи їхні фенотипи, родоводи, за допомогою аналізуючих
схрещувань тощо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
