Реферат

на тему:

Водно-сольовий обмін.

Мінеральні речовини

План

Водно-сольовий обмін.

Біологічна цінність мінеральних речовин.

Продукти, що містять мінеральні речовини.

Всі хімічні і фізико-хімічні процеси, які протікають в організмі,
здійснюються в водному середовищі. Вода виконує в організмі слідуючі
важливі функції: 1) служить розчинником продуктів харчування і обміну;
2) переносить роз творені в ній речовини; 3) послаблює тертя між до
торканими поверхнями в тілі людини; 4) бере участь в регуляції
температури тіла за рахунок великої теплопровідності, великої теплоти
випаровування.

Загальна кількість води в організмі дорослої людини становить 50-60% від
маси тіла, тобто досягає 40-50 л.

Прийнято ділити воду на внутрішньоклітинну, інтрацемолярну (72%) і
зовнішньоклітинну, екстра целюлярну (28%). Внутрішньоклітинна вода
розміщується всередині судинного русла (складі крові, лімфи,
цереброспіральної рідини) і в міжклітинному просторі.

Вода поступає в трагізм через стравохід у вигляді рідини чи води, яка
міститься в плотних харчових продуктах. Деяка частина води всмоктується
в організмі в процесі обміну речовин.

При збільшенні в організмі води з’являється загальна гіпергідратація
(водне отравлення), при недостатку води порушується метаболізм. Втрата
10% води призводить до стану дегідратації, при втраті 20% води настає
смерть. При недостатку води в організмі виникає перехід речовин із
клітин в міжклітинний простір, а потім в судинне русло. Втрата води
клітинами змінює їх осмотичні властивості.

Багато води виділяється при окисленні жирів – 118 г при окисленні 100 г
жиру. Але в основному вона поступає у вигляді пиття і в складі їди. Із
організму вода виділяться з сечею (1,5 л), з видихаючим повітрям (500
мл), а також випаровується з поверхності шкіри (500 мл). Постійне
надходження води в організм життєво необхідне: вона поновлює склад
рідких середовищ організму. Якщо тварина живиться лише сухою їжею і не
споживає води, то вона через кілька діб погибає.

Довге годування можливе лише тоді. Коли в організм надходить достатня
кількість води і мінеральних солей. В організмі підтримується постійний
рівень води, так як вода являється розчинником багатьох речовин, які
знаходяться в організмі. Вода відіграє важливу роль в транспорті
речовин.

Разом з водою в організм надходять і мінеральні речовини (солі).

Важливою функцією електролітів являється їх участь в ферментальних
реакціях. Особлива роль в цьому належить іонам магнію. Які необхідні для
активізації ферментів, зв’язаних з переносом і виходом енергії.
Електроліти приймають участь і в регуляції кислотно-основного стану в
організмі.

Фізіологічне значення мінеральних речовин дуже велике. Вони входять в
склад білків, кісток скелету, ферментів, гормонів. Загальна кількість
мінеральних речовин становить 4,5% всього тіла, із них 5/6 входить в
склад кісток. Мінеральні речовини забезпечують нормальну реалізацію всіх
функцій організму. Іони мінеральних речовин підтримують постійність
астматичного тиску, активність реакції крові і тканин. Вони необхідні
для діяльності нервової системи, згортання крові, всмоктування, обміну
газами. Вони не являються джерелом енергії. При надлишку в їжі повареної
солі в шкірі створюються запаси хлористого натрію, які використовуються
при споживанні їжі, бідною повареною сіллю

НАТРІЙ забезпечує постійність осмотичного тиску внутрішньоклітинної
рідини. Синтез і відкладання глікогену в тканинах здійснюється з
поглинанням іонів калію. Недостатність іонів калію тормошить анаболічні
процеси в організмі.

ХЛОР являється важливим аніоном зовнішньо клітинної рідина, забезпечуючи
постійність осмотичного тиску.

КАЛЬЦІЙ і ФОСФОР знаходяться в основному в кістковій тканині. Утримання
кальцію в плазмі і крові являється одною з біологічних констант, так як
навіть незначні здвигни в рівні цього іона можуть призвести до тяжких
наслідків для організму. Зменшення рівня кальцію у крові викликає
скорочення м’язів, судороги і в результаті зупинки дихання настає
смерть. Збільшення рівня кальцію в крові супроводжується зменшенням
збудливості нервової і м’язової тканин, появленням паралічів, ран.
Кальцій необхідний для побудови кісток, тому він повинен надходить в
достатній кількості в організм з їжею.

Фосфор бере участь в обміні багатьох речовин, так як входить в склад
макроергічних з’єднань (наприклад, АТФ). Велике значення має
відкладання фосфору в кістках.

ЗАЛІЗО знаходиться в організмі у вигляді комплексних солей. Залізо
входить всклад гемоглобіну, міоглобіну, а також в склад ферментів, які
беруть участь в окислювально-відновлювальних реакціях. Недостатнє
надходження в організм заліза супроводжується нарушенням синтезу
гемоглобіну. Зменшення синтезу гемоглобіну веде до анемії (малокрів’я).
Добова необхідність в залізі дорослої людини становить 10-30 мкг.

ЙОД в організмі утримується в невеликій кількості. Загалом його
значення велике. Це зв’язано з тим, що йод входить всклад гормонів
щитовидної залози, які виявляють виражений вплив на всі обмінні процеси,
ріст і розвиток організму.

Найбільше значення мають іони – хлориди, фосфати, сульфати, карбонати,
силікати і катіони – натрій, калій, кальцій, залізо, магній, мідь. Крім
цього, у відновленні фізіологічних процесів організму беруть участь
фосфор, сірка, йод, цинк, бром, фтор.

Добова потреба людини: в натрію – 4-6г, кальцію – 1г (вагітні жінки і
матері, які годують дітей груддю – 1,5-4г), калію – 3г, фосфорі – 1,5г,
залізі – 15-30 мг.

Відношення фосфору і кальцію повинно бути 1,5:1. При зміні цього
відношення порушується засвоєння фосфора. При фізичній роботі добова
потреба у фосфорі збільшується в 1,5-2 рази і доходить до 3-4 г.

Особливо великий внутрішній обмін натрію. На протязі доби у людини
проходить і повертається в кров біля 25 кг хлористого натрію і назад
всмоктується в ниркових канальцях біля 1 кг.

Мінеральні речовини, які складають основну частину цитоплазми,
називаються мікроелементами (натрій, кальцій, фосфор), а ті, які
утримуються в малих кількостях, називаються мікроелементами (марганець,
кобальт, мідь, цинк, бром, йод, хром, фтор, миш’як, молібден).

Мікроелементи накопичуються в органах нерівномірно: мідь – в печінці і
кістковому мозку, хром, марганець, бром – в гіпофізі, цинк – головним
чином в статевих залозах, гіпофізі і підшлунковій залозі, нікель – в
підшлунковій залозі, кадмій – в нирках, стронцій – в кістках.

Мікроелементи входять в склад ферментів гормонів і вітамінів і посилюють
їх дію. Цинк утримується у ферментах обміну білків і карбоангідразе,
залізо – в дихальних ферментах, хром – в трипсині. Кобальт активує
ферменти м’язів, марганець – фосфату крові і тканин. В гормоні
щитовидної залози знаходяться йод, в підшлунковій – цинк, в гіпофізі –
бром. У вітамін В12 входить кобальт. Марганець активізує вітамін В1,
мідь – вітамін А, групи В,С, Е і РР, підвищений вміст міді в їжі
супроводжується великим збільшенням вітаміну В1.

Практичне значення мікроелементів дуже велике. Наприклад, кобальт
необхідний для внутріутробного розвитку. Він підвищує м’ясну і шерстну
продуктивність сільськогосподарських тварин. Мідь бере участь у
внутрітканинному диханні, впливає на розмноження тварин. Ці два
мікроелементи утримуються головним чином в печінці.

В процесі росту кісток і нервової тканини дитини використовуються
натрій, калій, кальцій, фосфор. Для росту кісток організму і для
розмноження тварин необхідний марганець..

Найбільша кількість кобальту, міді і цинку утримують картопля, капуста
(особливо цвітна), столовий буряк, морква, квас, жовток курячого яйця,
печінка, гов’ядина, лящ, щука. В малині міститься марганець, а в
абрикосах – мідь.

В рослинній їжі і воді різних геохімічних зон знаходяться різні
мікроелементи. Тому необхідно нормалізувати їх утримання в їжі і воді.

Мінеральні речовини виводяться із організму з сечею, калом і потом, тому
цю втрату потрібно зрівнювати їх поступлення в організм.

Недостатність неорганічних сполучень викликає розлад фізіологічних
функцій і може призвести до смерті. А з другої сторони, їх залишок також
призводить до порушення функцій організму. Наприклад, введення великої
кількості солей натрію викликає у дітей підвищення температури – солева
лихоманка.

Похожие записи