Лікарські рослини

та їх застосування

(Валер`яна лікарська,

Конвалія звичайна,

Звіробій звичайний)

Валеріана лікарська

Valenana officinalis L.

Багаторічна трав’яниста рослина з коротким товстим кореневищем, густо
вкритим численними бурувато-жовтнми коренями. Стебло пряме, циліндричне,
борознисте, всередині порожнє (дудчасте), заввишки 0,7—1,5 м, вгорі
розгалужене. Листки непарнопірчасті, розсічені, супротивні, при корені —
черешкові, верхні — сидячі. Квітки дрібні, блідо-рожеві або
блідо-фіолетові, пахучі, зібрані півзонтиками на верхівках стебел і
бічних гілок. Плід — дрібна довгасто-яйцевидна сім’янка.

Цвіте у червні-липні.

Росте на будь-яких грантах у різних районах, але переважно у вологих
місцях, на лісових галявинах, у чагарниках, понад річками, на болотяних
луках, в ярах, на схилах гір і в горах, на субальпійських луках.

Райони поширення — всюди на території СРСР, крім Крайньої Півночі і
районів пустелі Середньої Азії.

Основні райони збирання і заготівлі — Україна (Полісся.. Лісостеп,
Карпати), Молдавія, Кавказ, Воронезька і Ростовська області,
Краснодарський край. Культивують її у багатьох областях СРСР.

Для виготовлення ліків використовують кореневища разом з коренями.

Запах валеріани гострий, своєрідний, ароматний. Смак пряний,
гірко-солодкий.

Збирають кореневища разом з коренями восени (у вересні-жовтні), після
цвітіння рослини, коли стебла побуріли і засохли, а підземна частина —
товсті м’ясисті корені — містить найбільше лікувальних речовин.

На Кавказі валеріана відцвітає дуже рано і тому збирати її починають у
липні.

Викопані кореневища разом з коренями старанно очищають від землі, мигать
у воді (у кошиках), підв’ялюють 1—2 дні на повітрі, а потім сушать у
затінку, в теплому приміщенні, на горищі, на печі або у сушарках при
температурі 35° С (не вищій ніж 40° С). Свіже кореневище біле, майже без
запаху, під час сушіння темніє, набуває темно-бурого забарвлення та
характерного запаху.

Кореневище валеріани містить ефірну валеріанову олію (1—3%), дубильні
речовини, смоли і алкалоїди (валсрнн і хатинін), крохмаль, цукор,
кислоти (яблучну, мурашину, оцтову і валеріанову). Ефірна олія валеріани
складається з борнеолу та валеріанової кислоти і діє па організм
заспокійливо, зніжуючи збудливість центральної нервової системи.

Препарати валеріани часто призначають у поєднанні з бромом та іншими
заспокійливими засобами. Експериментальне встановлено посилення
гальмівних процесів у головному мозку при введенні з організм настоїв
валеріани.

Застосовують: 1) як заспокійливе при безсонні і неврозах
серцево-судинної системи — п’ють восьмигодинний настій 1 десертної ложки
розтертого валеріанового кореня на 1 склянці теплої води по 2 столові
ложки 3 рази на день (в аптеках продають готову спиртову настойку
валеріани з конвалією і ефірну настойку валеріани, які треба пити по
20—ЗО крапель тричі на день); 2) при спазмах гладком’язовнх органів,
частому головному болю п’ють З рази на день теплий «лікарський чай»,
приготовлений з суміші сухих подрібнених лікарських рослин: 6 столових
ложок деревію звичайного кип’ятять 10 хв в 1 л води, в цей гарячий
відвар додають 1 столову ложку гіркого полину, 2 столові ложки листків
холодной м’яти, 1 столову ложку дрібно посіченого кореня валеріани і
все кип’ятять 1/2 год; 3) іаблетки-драже з екстракту кореневищ
валеріани приймають по 1—2 шт. З—4 рази на день Препарати валеріани не
спричинюють ніяких ускладнень.

Конвалія звичайна

Convallaria majalis L.

Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину.

Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин,
ефірна олія, конваляринова кислота, сапоніни, аспарагін, нукор,
крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).

Фармакологічні властивості. Конвалія регулює діяльність серця, підвищує
його працездатність, збільшує діурез.

Показання до призначення: аритмія, невроз серця, екстрасистолія, біль у
ділянці серця, хронічний ендокардит, значне фізичне навантаження,
нервові потрясіння, епілепсія, безсоння, тіреотоксикоз, хвороби очей,
використовується як сечогінний, заспокійливий й легкий проносний засіб.

Способи застосування. Внутрішньо—настій (6 г квітів на 200 мл окропу) по
1 столовій ложці або спиртову настойку— по 10—15 крапель на прийом 3
рази на день.

Для промивання очей застосовують настій (15 г квітів на 200 мл окропу).

ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ

HYPERICUM PERFORATUM L.

Родина звіробійні

Багаторічна трав’яниста рослина 30 — 60 см заввишки, з прямим, голим,
угорі гіллястим стеблом. Листки супротивні, сидячі, цілокраї, овальні
або видовжені, з багатьма темними залозками. Квітки правильні, жовті, з
5-членною оцвітиною, зібрані в щитковидну волоть або нещільну китицю.
Плід — багатонасінна коробочка. Цвіте у червні — серпні. Росте на
лісових галявинах, узліссях, на луках, серед чагарників, на схилах,
узбіччях доріг.

Важлива лікарська рослина. Збирають квітучі пагони. Препарати з них
використовують у медицині як в’яжучий, антибактеріальний, протизапальний
і тонізуючий засіб. Пагони збирають під час цвітіння, зрізаючи їхні
верхівки 25 — 30 см заввишки ножем або серпом. Сушать на горищі, під
наметом або в сушарці при температурі до 40 °С. Звіробій звичайний —
добра медоносна та фарбувальна рослина. Потребує особливо бережного
використання. Під час збирання звіробою не можна виривати рослини з
коренями. Треба обов’язково залишати незайманою частину рослин для
природного їх відтворення.

Похожие записи