Тип членистоногі загальна характеристика виду.

Надзвичайно поширені в природі і пристосовані до існування в
найрізноманітніших умовах. Середовище існування: наземне, ґрунт, вода,
повітря, а також живі організми.

1. Членистоногі – сегментовані тварини.

Сегментація – гетерономна (неоднакова). Сегменти зростаються, насамперед
передні сегменти тіла, з яких утворюється голова. Решта тіла, тулуб,
залишився сегментований і в більшості диференціювався на два відділи –
груди і черевце, які складаються з різної кількості сегментів. В
ракоподібних грудні сегменти зрослися з головою, в результаті чого
утворилися несегментовані головогруди, а сегментація черевця збереглася.
У павуків злилися і черевні сегменти; їх тіло складається з
несегментованих головогрудей і черевця. У кліщів зростаються всі
сегменти в одне тіло без поділів на відділи. Отже, сегменти тіла мають
різну будову і виконують різні функції.

2. Тришаровість зародка (розвиток трьох зародкових листків у ембріона).

3. Білатеральна симетрія тіла (двобічна).

4. Покрив тіла являє собою хітинізовану кутикулу (хітин – азотовмісний
полісахарид). Вона виділяється гіподермою і відзначається міцністю. У
деяких кутикула просочується вапном.

Значення:

— вона не пропускає пари води, що захищає наземні форми від висихання;

— служить зовнішнім скелетом. До якого зсередини прикріплюються м’язи,
зокрема м’язи кінцівок.

У наземних форм поверх хітинової оболонки є тонкий шар віскоподібної
речовини.

5. М’язова система розвинена добре. М’язи поперечносмугасті, завдяки
чому членистоногі можуть робити швидкі і складні рухи.

6. Кінцівки членисті, тобто складаються з кількох члеників (звідси назва
типу) вони рухомо зчленовані з тілом за допомогою суглобів. Особливістю
членистоногих є наявність різної кількості пар кінцівок. Як і все тіло,
кінцівки вкриті хітином, до якого зсередини прикріплюються м’язи, що
приводять кінцівку в рух.

Одні з кінцівок стали ходильними, інші, які розміщувалися на передніх
сегментах, що ввійшли до складу голови, перетворилися у ротові кінцівки
(щелепи та вусики).

Диференціювання кінцівок сприяло широкому розселенню членистоногих,
виходу на сушу, добуванню більшої кількості поживи і пристосуванню до
різноманітних умов існування та живлення.

7. Порожнина тіла – міксоцель (змішана порожнина). Вона утворилася в
результаті часткового розпаду під час зародкового розвитку стінок
мезодермальних мішків і сполучення при цьому вторинної і первинної
порожнини тіла.

Руйнування стінок целому приводило до того, що кровоносні судини місцями
також руйнувалися і кров виливалася з судин у міксоцель між органами, а
потім знову надходила в судини. Така кровоносна система називається
незамкненою.

8. Кров змішується з порожнинною рідиною і утворює гемолімфу.
Характерною особливістю є наявність серця – центрального пульсівного
органа. Воно знаходиться у спинній частині тіла в головогрудному або
черевному відділі. Серце утворене послідовними камерами, між якими є
отвори з клапанами. Скорочується серце за допомогою м’язів що
приєднуються до нього ззовні.

До складу гемолімфи входять амебоїдні клітини, що захоплюють і
перетравлюють бактерії (захисна функція).

9. Травна система:

а) травний канал – рот з ротовими кінцівками (щелепний апарат) – глотка
– стравохід – шлунок – кишечник – анальний отвір.

б) травні залози: слинні залози, печінка.

Ракоподібні. Загальна характеристика, особливості зовнішньої та
внутрішньої будови, процесів життєдіяльності.

Переважна більшість ракоподібних – водні тварини, що живуть у морях і
прісних водоймах. Деякі пристосовувалися до життя на суші (мокриця,
сухопутні краби). Багато є паразитами.

Тіло ракоподібних поділяється на голово груди і сегментоване черевце. На
головогрудях часто є міцний хітиновий панцир, що покриває у деяких і
черевце. Загальна кількість сегментів тіла 10-50. У вищих раків
(річковий рак) їх 20: з 5 утворився головний відділ, 8 сегментів
належать грудному відділові, що зростається з головним і 7 – сегменти
черевця. Цій кількості сегментів у вищих раків відповідає кількість пар
кінцівок. Головний відділ має видозмінені кінцівки у довгі і короткі
вусики, та три пари щелеп (одна пара – верхніх і дві пари нижніх). На
грудному відділі є три пари ногощелеп і п’ять пар ходильних ніжок, перша
з яких має міцні клешні. На черевці є шість пар черевних ніжок, з яких
перші дві пари перетворені (у самця) в копулятивні органи, а решта є
плавальними ніжками. У нижчих раків на черевці кінцівок немає. Ніжки
раків розділені на кінцях на дві гілки. Виконують різні функції: одні
для пересування, інші – для дихання, треті – для захоплення й
утримування їжі.

Травна система починається ротом, оточеним щелепами, далі глотка,
стравохід, шлунок, який має два відділи (жувальний з хітиновими зубцями
і цідильний з хітиновими волосками для затримання недостатньо
подрібненої їжі), кишечник, куди впадає печінка, та анальний отвір.

Їжею ракоподібних є бактерії, одноклітинні водорості, різні дрібні
тваринні залишки, що розкладаються. Частина видів живиться рослинною
їжею.

У деяких паразитичних форм кишечник атрофується.

Органи дихання зябра – тонкостінні вирости основ грудних ніг. Вони
прикриті ззовні складкою панцира, яка захищає зяброву порожнину.

Річковий рак дихає розчиненим у воді киснем. Наземні ракоподібні дихають
атмосферним повітрям. Дрібні форми дихають усією поверхнею тіла.

Кровоносна система незамкнена, складається з п’ятикутного серця на
спинному боці тіла в грудях та кровоносних судин.

Кров річкового рака безбарвна, у інших червонувата(бо містить
гемоглобін) або блакитною (краби), через те, що містить речовину з
міддю.

Видільна система у річкового рака – пара зелених залоз, які мають вигляд
пухирців з вивідними канальцями, що відкриваються назовні поблизу основи
довгих вусиків.

У нижчих – це пара залоз, що відкриваються біля основи другої пари
нижніх щелеп.

Сеча у багатьох ракоподібних збіднена на солі. З порожнини тіла
видаляється вода і концентрація солей у порожнинній рідині перевищує їх
рівень в оточуючому середовищі.

Нервова система представлена навкологлотковим нервовим кільцем і
черевним нервовим ланцюгом з парним ганглієм у кожному сегменті. Від
надглоткового ганглія нерви відходять до очей і вусиків, від
підглоткового – до ротових органів, від черевного – до всіх кінцівок і
внутрішніх органів.

Органи чуття. Очі розташовані на рухомих стебельцях. Рак їх висовує і
повертає в різні сторони, тому може своєчасно помітити як здобич, так і
ворогів. Кожне око складається з великої кількості (3000) окремих очок.
Такі очі – фасеткові, а зір – мозаїчний.

Органи дотику – довгі вусики, органи нюху – короткі вусики.

Органи смаку – розміщені переважно на ротових кінцівках.

При основі коротких вусиків розташовані органи рівноваги і слуху.

Статева система та розмноження. Більшість раків роздільностатеві.
Статеві залози парні, розташовані в грудній порожнині.

Самка річкового рака відрізняється від самця: у неї черевце ширше від
головогрудей, а у самця вужче.

Після внутрішнього запліднення самка в кінці зими відкладає ікру,
приклеюючи її до плавальних ніжок черевця і виношує. Рачки вилуплюються
на початку літа, 12 діб вони знаходяться під черевцем матері, а потім
ведуть самостійний спосіб життя.

Розвиток запліднених яєць різний. У нижчих – виходить личинка
примітивної будови і формування органів відбувається в
постембріональному періоді. У вищих раків метаморфоз відсутній – з яйця
виходить рачок схожий на дорослого рака.

Молоді рачки багато разів линяють, ростуть і досягають статевої зрілості
на 3-4 році існування. Тривалість життя річкового рака – до 20 років,
впродовж яких раз-двічі на рік линяють.

Різноманітність ракоподібних. Їх роль у природі та житті людини.

Ряд Десятиногі ракоподібні: раки, краби, креветки, омари, лангусти
(об’єкт харчування людини).

Річкові раки та інші, живлячись залишками тварин, звільняють воду від
речовин, що розкладаються, виконуючи роль санітарів водойм.

Ряд Рівноногі раки. Мокриці – наземні ракоподібні. Водяні віслюки у
прісних водоймах живляться рештками рослин і є улюбленою поживою для
багатьох риб.

Ряд Гіллястовусі раки. Дафнії – водяні блохи (планктонні організми),
пересуваються стрибками. Є кормом для більшості риб, тому вони мають
важливе практичне значення для рибного господарства.

Ряд Веслоногі раки. Циклопи – планктонні рачки, мають важливе значення у
кровообігу речовин у природі, становлячи значну частину раціону багатьох
риб і китоподібних. Разом з тим вони завдають шкоди як проміжні
господарі небезпечних для людини і тварин паразитичних червів.

Ряд Коропоїди. Коропоїд паразитує на зябрах і лусці риб та живиться
їхніми соками.

10. Видільна система:

а) метанефридії змінені (ракоподібні).

б) мальпігієві судини (трубочки) у павукоподібних і комах.

11. Нервова система.

ЦНС – вузлового типу, складається з: надглоткового вузла (головний
мозок) і підглоткового, що з’єднані у навкологлоткове нервове кільце і
черевний нервовий ланцюжок.

У комах головний мозок (надглотковий ганглій) складається з трьох
відділів переднього, середнього і заднього, з чим пов’язана їх складна
нервова діяльність (поведінка).

12. Органи чуття: дотику, нюху, смаку, зору, слуху.

13. Дихальна система: зябра – у водних, легені і трахеї – у наземних.

14. Ендокринна система: крім нервової виконує функцію регуляції.
Спеціальні органи внутрішньої секреції виділяють гормони в кровоносні
судини. Гормони керують перетворенням, статевим дозріванням, линянням.

15. Статева система. Більшість роздільностатеві, інколи гермафродити.

Статевий диморфізм. Статеві органи (самки) – яєчники, яйцепроводи,
додаткові органи, (самця) – сім’яники, сім’япроводи, парувальний апарат
різної будови.

Запліднення внутрішнє.

Процеси життєдіяльності членистоногих.

Рух: рухову активність забезпечують почленовані кінцівки і посмуговані
м’язи, зумовлюють збільшення швидкості скорочення м’язів, швидкості
рухової реакції.

Живлення: це гетеротрофи, живляться готовими органічними речовинами.
Травлення внутрішньоклітинне. У травному каналі з’являються спеціальні
залози, які секретують травні ферменти.

Виділення: продукти виділення з клітин потрапляють в кров, яка омиває
мальпігієві судини, через які виводяться назовні (це сечова кислота і її
солі з натрієм, калієм, аміаком, кальцієм.

Дихання: за участю різноманітних спеціальних органів здійснюється
газообмін. Кінцівки видозмінюються в органи водного дихання – зябра,
органи повітряного дихання наземних форм – легені (теж видозмінені
кінцівки). У комах – трахейна система. Покриви тіла у диханні участі не
беруть.

Розмноження та розвиток. Властиве тільки статеве розмноження. Самці
менші за самок. Розмножуються відкладанням яєць, і є живородящі форми.
Розвиток прямий або непрямий з повним і неповним перетворенням.

Різноманітність членистоногих, середовища їхнього існування та спосіб
життя.

Тип Членистоногі найбільш численний серед безхребетних – понад 1 млн
видів, що складає 70% всіх тварин. Виділяють 10 класів, основні з них:
ракоподібні, павукоподібні, комахи, багатоніжки.

Середовища існування: моря і прісні водойми (товща води, дно), суша
(різні глибини), повітряний океан. Зустрічаються повсюдно: у тундрі, в
лісах і горах, у степах і пустелях, на берегах річок і в різних
водоймах, у снігах і гарячих джерелах.

Така різноманітність і поширення зумовлені прогресивними рисами
організації: почленовані кінцівки (різні функції), пристосування до
польоту, хітиновий покрив тіла (захисна функція визначає форму і
внутрішній скелет), сегментованість тіла, поява посмугованих м’язів,
надзвичайна плодючість, вдосконалення нервової системи і органів чуття.

Величезна кількість членистоногих пристосувалися до життя на поверхні
різних частин рослин і всередині рослинних тканин.

Багато – паразити, постійні або тимчасові. Зовнішні або внутрішні. І
такий спосіб життя дуже видозмінює їх форму. Чимала кількість
членистоногих – хижаки. Тонкі пристосування до використання різних умов
існування та різної їжі можуть пояснити різноманітність і велику
чисельність членистоногих.

Похожие записи