РЕФЕРАТ
на тему:
“Роль кишкової палички в організмі людини”
Назва «кишкова паличка» носить збірний характер, тому що містить у собі
велику кількість різновидів, які відрізняються один від одного
культуральними, біохімічними, серологічними і патогенними властивостями.
По вченому Мінкевичу, у цю групу входять підгрупи В. colicommune,
colicitrovorum, aerogenes і paracoli. Назва «ешерихія» ця група одержала
на честь німецького вченого Ешеріха, що у числі перших у 1885 р.,
виділив кишкову паличку.
Бактерії групи кишкової палички мають складну будову антигену. На
відміну від сальмонелл вони мають не два, а три різних антигени: О
(соматичний), Н (жгутиковий) і К (капсульного). Серед усієї цієї групи
бактерій зустрічаються патогенні серотипи, умовно патогенні і навіть
корисні для людини. Корисна для людини роль кишкової палички зводиться
до їх участі в синтезі вітамінів комплексу В і К, а також в
антагоністичній дії на сибироязвові і дизентерійні палички, стафілококи
й ін. Серологічна типізація кишкових паличок по 0-антигені дозволяє
відрізнити патогенні штами від непатогенних.
Біохімічно кишкові палички дуже активні. Усі вони розщеплюють лактозу,
глюкозу, манніт, мальтозу, декстрозу, галактозу і ксилозу; розріджують
желатин, редукують нітрати в нітрити, переважну більшість утворить
індол, але вони не розкладають інозиту і не утворять сірководень.
Для виділення кишкової палички з різних об’єктів і диференціації їхніх
підгруп у лабораторних умовах широко використовують елективні середовища
Ендо, Левіна, Хейфеца, В. М. Карташової, Сімонса, Кларка, «нітрин-6»,
для визначення колітитра середовище Кесслера і т.д.
Кишкова паличка з нормальною ферментативною активністю (ешерихії).
Представник нормальної флори. Кількість кишкової палички серед інших
бактерій не перевищує 1%, але роль її дуже важлива, оскільки цей мікроб:
по-перше, є головним конкурентом умовно-патогенної флори, перешкоджаючи
заселенню чужорідними мікробами кишкової стінки; по-друге, кишкова
паличка забирає з просвіту кишечнику кисень, що є отрутою для
біфідобактерій і лактобактерій, таким чином, створюються комфортні умови
для основних бактерій кишкової флори. Слід зазначити, що до 6 – 8
місяців, роль кишкової палички невелика, а кількість її може коливатися
від 100 млн/м до 2 – 3 млрд/м. Ближче до року й у більш старшому віці
загальна кількість кишкової палички повинна складати не менше 300 – 400
млн/м (107 – 108). Зниження загальної кількості кишкової палички може
бути ознакою присутності в кишечнику небактеріальних паразитів (глистів,
найпростіших, котрі також мають потребу в кисні, обділяючи їм кишкову
паличку).
Слід зазначити, що бактерії нормальної кишкової флори живуть,
прикріплюючись до кишкової стінки й утворюють плівку, яка покриває
кишечник зсередини. Через цю плівку відбувається все усмоктування в
кишечнику. Бактерії нормальної кишкової мікрофлори забезпечують по
сукупності 50 – 80% усього травлення, а також виконують захисні (у тому
числі протиаллергенні) функції, нейтралізують дію чужорідних і гнильних
бактерій, сприяють спорожнюванню кишечника, забезпечують адаптацію до
харчування і до зовнішніх впливів.
Кишкова паличка зі зниженою ферментативною активністю. Це неповноцінна
кишкова паличка, що не представляє ніякої шкоди, але при цьому не
виконує своїх корисних функцій. Присутність даного показника в аналізі є
ознакою дисбактеріозу, що починається, а також як і зниження загальної
кількості кишкової палички може бути непрямою ознакою присутності в
кишечнику чи глистів найпростіших.
У деяких аналізах описуються бактероіди, роль яких неясна, але відомо,
що це – не шкідливі бактерії, звичайно їх кількість не має практичного
значення.
Всі інші показники мікрофлори є умовно-патогенною флорою. У самому
терміні “умовно-патогенний” позначена суть даних мікробів. Вони стають
патогенними (порушуючими нормальні функції кишечнику) за певних умов:
підвищення їх абсолютної кількості чи відсоткового співвідношення до
нормальної флори, при неефективності захисних механізмів чи зниженні
функції імунної системи. Умовно-патогенна флора – це лактозонегативні
ентеробактерії (клебсієлла, протей, цитробактери, ентеробактери, гафнії,
серрації), гемолізуюча кишкова паличка і різні коки (ентерококки,
епідермальні або сапрофітні стафілококи, золотавий стафілокок). Крім
того, до умовно-патогенного відносяться клостридії, що висіваються не у
всіх лабораторіях. Умовно-патогенна флора впроваджується, конкуруючи з
корисними бактеріями, у мікробну плівку кишечника, заселяє кишкову
стінку і викликає порушення роботи всього шлунково-кишкового тракту.
Дисбактеріоз кишечнику з підвищеним змістом умовно-патогенної флори може
супроводжуватися алергійними шкірними реакціями, порушеннями стільця
(запори, поноси, зелень і слиз у калі), болями в животі, здуттями
живота, зригуванням, рвотами. При цьому звичайно температура тіла не
підвищується.
Гемолізуюча кишкова паличка. Є представником лактозонегативних
ентеробактерій, але виділяється окремо в зв’язку з поширеністю і
значимістю. У нормі повинна бути відсутньою. До даного мікроба
застосовно практично все, сказане про золотавий стафілокок. Тобто, вона
може викликати алергійні і кишкові проблеми, дуже поширена в
навколишньому середовищі (правда, практично ніколи не зустрічається в
грудному молоці), викликає проблеми в ослаблених дітей, вимагає
іммунокорекції. Слід зазначити, що термін “гемолізуюча” не означає, що
мається якийсь вплив на кров. Умовно-патогенна флора при дисбактеріозі
не повинна переборювати кишкову стінку і попадати в кров. Це можливо
тільки при вкрай виражених формах дисбактеріозу в дітей з вираженими
імунодефіцитами, як правило, що представляють погрозу для життя. На
щастя, такі стани зустрічаються нечасто.
Патогенність. До дійсного часу систематизовано біля ста патогенних
серотипів кишкової палички, що викликають захворювання в людини, тварин,
у тому числі і птахів.
З представників групи кишкової палички найбільш патогенної вважають
підгрупу A. aerogenes (І.С.Загаєвський). Ці бактерії часто викликають
колібактеріоз у телят і дітей, важкі мастити в корів, гостре запалення
легких і сечостатевих шляхів у людини і тварин. Крім захворювання, деякі
види бактерій кишкової палички викликають псування молока і молочних
продуктів. Бактерії групи протея у тварин іноді є причиною важких
гастритів і гастроентеритів. Вони також можуть обтяжуватися основне
захворювання (у людини — раневу інфекцію, у молодняка тварина-паратиф),
викликаючи секундарну інфекцію.
Тривалий час вважали, що ці умовно-патогенні бактерії в людей не
викликають харчових захворювань. Таке твердження обґрунтовували тим, що
кишкова паличка постійно живе в шлунково-кишковому тракті людини, а
В.proteus vulgaris у 6—8% випадків виявляють у кишечнику здорових людей.
На підставі численних досліджень і спостережень в останні десятиліття
епідеміологічна роль умовно-патогенних бактерій, особливо кишкової
палички і протея, у виникненні харчових токсикоінфекцій у людей цілком
доведена. Доведено і те, що далеко не всі штами кишкової палички здатні
викликати в людини харчове захворювання, а токсикоінфекцію викликають
тільки ті, котрі набули і мають відомий ступінь патогенності. Одне з
умов виникнення токсикоінфекцій даної етіології — масивне обнасінення
цими бактеріями харчових продуктів.
Інкубаційний період при токсикоінфекцій колібакті-ріоідної етіології в
людей складає від 8 годин до однієї доби. Клінічно виявляється гострими
болями в області живота, нудотою і рідким багаторазовим стільцем.
Температура тіла частіше нормальна і рідко підвищується до 38-39оС,
видужання настає через 1—3 дні. Харчові токсикоінфекцій, викликувані
паличкою протея, розвиваються звичайно через 8—20 год після прийому їжі.
Захворювання може мати бурхливий початок, супроводжуватися болями, що
ріжуть, у кишечнику, нудотою, блювотою, поносом. Хвороба триває 2—3,
іноді 5 днів. У важких випадках спостерігають ціаноз, судороги,
ослаблення серцевої діяльності, що приводять до летального результату
(смертність до 1,5—1,6%). Процес виникнення і розвитку захворювання
аналогічний з таким при харчових сальмонеллезах, тому що неодмінною
умовою є також влучення в організм людини з харчовими продуктами живих
бактерій.
Епідеміологія і профілактика. Фактором передачі інфекційного початку, як
і у випадках харчового сальмонельозу, може виявитися м’ясо змушене
убитих тварин. Особлива роль обводиться м’ясним напівфабрикатам і
готовим харчовим продуктам, при виробництві і збереженні яких був
порушений санітарно-гігієнічний режим. Порушення санітарного режиму
виробництва створює умови їх екзогенного обнасінення кишковою паличкою і
протеєм, а при недостатній тепловій обробці в процесі виробництва і
збереженні продуктів при температурі вище 10 °С ці бактерії дуже швидко
ростуть і розмножуються. Для профілактики необхідно приймати міри до
захисту харчових продуктів від обнасіненні цими бактеріями, проводити їх
ретельну теплову обробку і зберігати при низьких плюсових температурах
(4—5°С). Так само як і при обнасіненні сальмонеллами, ріст і розмноження
кишкової палички в м’ясі і м’ясних продуктах не змінюють їх
органолептичних ознак несвіжості. Бактерії протея володіють
протеолітичними властивостями, і при росту їх чистих культур у м’ясі
відбуваються органолептичні зміни несвіжості з появою специфічних
запахів. Так, ріст Pr. vulgaris викликає запах цвілі, a Pr.
міrаbіlіs-запах тухлих яєць.
Санітарна оцінка м’яса і м’ясопродуктів при обнасіненні умовно
патогенною мікрофлорою проводиться так само, як при обнасіненні
сальмонельозами.
ЛІТЕРАТУРА
Загаєвський І.С. Жмурко Т.В. «Ветеринарно-санітарна експертиза з
основами технології переробки продуктів тваринництва». – М.: Колосся.
1983.
Макаров В.А. і ін. «Ветеринарно-санітарна експертиза з основами
технології і стандартизації продуктів тваринництва». М.: Агропроміздат.
1991.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
