Реферат на тему:
Початки відтворюючої аграрної діяльності на теренах сучасної України
(VIII-VII тисячоліття до н.е.)
Питання становлення культури землеробства на теренах нинішньої України
є однією з нез’ясованих в історії аграрної науки. Ще донедавна, згідно
загальноприйнятої теорії вважалося, що культура землеробства та
тваринництва потрапила на терени нинішньої України з Балкан та
Центральної Європи в 6 тисячолітті до н.е. Указаної думки дотримується
відомий російський археолог П. Долуханов та вітчизняні Д. Телєгін, Л.
Залізняк та інші. Прихильником теорії розповсюдження відтворюючого
господарства на терени нинішньої України з Передкавказзя є відомий
вітчизняний археолог В. Даниленко [І, с.5-ІІ].
Дослідження, проведені археологом Надією Котовою та палеоботаніком
Галиною Шашкевич, знайшли вагомі підтвердження вказаної теорії. Згідно з
картою неолітичних поселень України, наведеної в дослідженні Н. Котової
“Неолітизація України”, перші з землеробських поселень на теренах
України виникли в гирлі ріки Дон та її притоків — річок Молочної та
Кальміуса. Ось що пише з цього приводу Надія Котова: “Радіовуглецеві
дати дозволили уточнити час появи перших культурних рослин в Україні та
виділити три етапи в розвитку землеробства. Перший з них припадає на 7
тисячоліття до н.е. В цей час, землеробством займалося населення
степового Приазов’я та лісостепового Побужжя. Вивчено лише набір рослин
Буго-Дністровської культури. На жаль, у нас немає даних про культурні
рослини, які вирощувались в епоху раннього неоліту в Приазов’ї та
степовому Подніпров’ї. Це пов’язано з одиничністю ранньої сурскої
кераміки та невивченістю палеоботаніками кераміки Ракушечноярської
культури. Проте наявні визначення дозволили висловити припущення про те,
що культурні рослини були запозичені мешканцями України у населення
північного Приазов’я та Передкавказзя, а не Балкано-Карпатського
регіону. Такий висновок можна зробити на підставі знахідок плівчатого
ячменю та проса на Південному Бузі біля 6300 р. до н. е. та відсутністю
його в неолітичних пам’ятках Подністров’я 7 тисячоліття до н. э.” [1,
с.82].
Метою є спроба обґрунтування гіпотези про те, що неолітизація України,
більш за все, почалася з південного напрямку. В першу чергу це пов’язано
з результатами досліджень американських учених, які займаються вивченням
Чорноморського потопу, чи так званого “Потопу Ноя”. Підвищення рівня
Світового океану на протязі VІІ тис. до н.е. на 1-3 метри призвело до
утворення Ла-Манша та Берінгової протоки. Це, в свою чергу, викликало
серію землетрусів у різних частинах планети. У результаті одного з них
було зруйновано, або просто розмито, тонку перемичку в районі Босфору і
води Середземного моря ринули в Чорне. Оскільки рівень прісноводного до
того часу Чорного моря був нижче рівня світового океану приблизно на 150
метрів, за рік-два були затоплені значні низинні території Північного
Причорномор’я. Так, знову утворилося Азовське море і виник Кримський
півострів. При цьому, на думку американських учених, наступаючою водною
стихією були примусово виселені щонайменше 10 тисяч чоловік. Як вже
зараз очевидно, частина з них осіла в Приазов’ї, а інша більш за все в
Подунав’ї, де було найбільше вологи.
Були затоплені величезні простори північного Причорномор”я загальною
площею біля 32 тисяч квадратних кілометрів, як це показано на карті з
інтернет-сайту www.robotwisdom.com:
–
?
?
?????????K?лідження білядонних зразків води дало точну дату потопу —
5460 рік до н. е.[2]. Саме в цей час припинили своє існування
прісноводні молюски. Унікальною особливістю Чорного моря є та обставина,
що прошарок солоної води покрив собою його прісноводну глибоководну
частину. У результаті процесу розкладу прісноводної органіки в глибинах
накопичилася величезна кількість сірководню, який сам по собі є
консервантом. Тому ще до початку досліджень Роберт Боллард cтверджував,
що дуже бідні на кисень глибини Чорного моря є величезним природним
музеєм, який зберіг в первісному вигляді усе, що знаходиться на його
дні.
Найбільш сенсаційною знахідкою команди Роберта Болларда стало виявлення
з допомогою глибоководного апарату-телекамери на глибині біля 100 метрів
на схід від Синопу залишків прямокутної будівлі розміром 13х4 метри.
Вона була збудована по традиційній для того часу технології: вертикально
стоячі стовпи були обплетені лозою та обмазані глиною. Крім будівельного
сміття, камери показали керамічні вироби та інструменти з каменю.
Американські вчені майже без всяких сумнівів стали називати його
“фермерським господарством”[3]. Показово, що вказана будівля знаходилася
в долині, утвореній двома невеликими річками. Згідно з результатами
аналізу вищевказаних донних зразків грунту, властивих напівпустелі,
можна говорити про нестачу вологи в Південному Причорномор”ї. Тому
місцеві землероби мали селитися в найбільш низинних і вологих місцях.
Вважається, що першими в світовій історії спробували освоїти іригаційне
землеробство ще за тисячу років до Чорноморського потопу мешканці
знаменитого Чатал-Гуюку, який знаходиться на віддалі в декілька сот
кілометрів на південь. Це було викликано досить посушливим кліматом, що
панував в той час в Малій Азії та Південній Європі. Тому, як вважають
американські вчені, найбільш сприятливою зоною для землеробства в цій
частині Євразії була затоплена потопом територія міжріччя Дунаю, Дністра
та Дніпра, а також дельти та пониззя Дону. У зв’язку з цим, виникла ідея
спробувати знайти залишки давніх поселень також і в акваторії Північного
Причорномор’я. Очевидно, що вказані поселення мали знаходитися по
берегах вищевказаних рік, що були затоплені. На своїй прес-конференції,
проведеній у вересні 2005 року у Києві, Роберт Боллард повідомив, що
влітку 2006 року на українському шельфі Чорного моря його командою буде
розпочато пошуки кораблів, що затонули. І якщо при цьому будуть знайдені
значні за кількістю будівель поселення, гіпотезу про неолітизацію
теренів нинішньої України, а отже і Європи взагалі, з півдня можна буде
вважати доведеною. Правда, шансів натрапити на залишки таких поселень
небагато. Адже, на думку того ж Роберта Болларда, значні площі
причорноморського шельфу є замулені наносами вищевказаних рік [3, р.
619].
Висновки. Вищевикладені факти вже сьогодні дозволяють внести певні
корективи в пануючу у вітчизняній історичній науці протягом ХХ ст.
теорію про те, що неолітизація теренів сучасної України відбувалася з
західного напряму в VI-V тисячолітті до н. е.
Щодо перспективи подальших розвідок, то вона на великий жаль у найближчі
роки повністю залежить від ініціативи американських дослідників. Адже
проведення підводних досліджень за допомогою сучасної техніки та
технологій потребує дуже значних коштів.
Список літератури:
Котова Н.С. Неолитизация Украины. — Луганськ, 2002. — 268 с.
Ballard R.D., Coleman D., and Rosenberg G. Further Evidence of Abrupt
Holocene Drawning of Black Sea Shelf // Marine Geology. — 2000. — № 170
(3-4). — Р. 253-261.
Ballard R.D. Fred Hiebert Deepwater Archaeologiy of the Black Sea //
American Journel of Archeology. — 2001. — V. 105, № 4. — Р. 607-623.
Зміст Видання
© Мойсеєнко Валентин Станіславович, 2006
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
