.

Основні риси тваринного організму. Особливості фізіологічної і анатомічної будови тваринної клітини (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
398 3077
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ЗООЛОГІЇ

на тему:

Основні риси тваринного організму. Особливості фізіологічної і
анатомічної будови тваринної клітини

1. Основні риси тваринного організму

У тварин ззовні від мембрани с лише тоненька пружна оболонка –
глікокалікс, тому клітини тварин часто здатні до утворення виростів
(несправжні ніжки або псевдоподії, якими вони захоплюють тверді частки.

Фагоцитоз – здатність клітини до захоплення твердих часток.

Гетеротрофні організми – організми, що живляться органічними речовинами.

Тварини – особливе царство організмів, яке за кількістю видів перевищує
всі інші разом узяті царства.

Тварини – це переважно рухомі еукаріотичні організми, що живляться
органічними речовинами.

Тваринна клітина має тоненьку клітинну стінку (глікокалікс), часто
здатна до поглинання твердих часток (фагоцитозу), не має хлоропластів і
вакуолей із клітинним соком.

Серед тварин є одноклітинні, колоніальні й багатоклітинні види

Тіло багатоклітинних тварин побудоване із тканин.

Тканина, – це сукупність клітин і міжклітинної речовини, які подібні за
будовою та виконують однакові функції

Епітеліальна тканина складається з одного або кількох шарів клітин і
майже не містить міжклітинної речовини. Вона покриває поверхню тіла та
вистилає порожнини органів, виконуючи захисну, секреторну (епітелій
залоз, який утворює різні необхідні організму речовини – секрети)
газообмінну (епітелій легень), всисну (епітелій ворсинок кишечнику) та
деякі інші функції

Сполучна тканина характеризується тим, що до її складу входять клітини,
розкидані у великій масі міжклітинної речовини. Ця тканина утворює такі
опорні системи організму, як скелет, сухожилля, входить до складу всіх
органів, з’єднує різні види тканин і забезпечує їхнє живлення,
транспортує різні речовини, захищає організм та окремі органи від
паразитів й отрут, а також від механічних ушкоджень.

М’язова тканина складається з м’язових клітин, які здатні до сприйняття
подразнень, що надходять від нервової системи, і відповідають на них
скороченням. Завдяки м’язовій тканині здійснюються різні типи рухів
організму в цілому та окремих його частин.

М’язова тканина також виконує опорну функцію, підтримуючи весь організм
та окремі його органи у певному положенні, захищає внутрішні органи
(напр., шкірно-м’язовий мішок червів). М’язова тканина залежно від
особливостей будови може бути гладенькою і поперечносмугастою.

Нервова тканина здатна до сприйняття подразнень і забезпечує реакцію
організму на них. Сприйняття подразнень здійснюється особливими
утвореннями нервової тканини – рецепторами. Нервова тканина складається
з нервових клітин – нейронів, які здатні сприймати подразнення і
проводити збудження (нервові імпульси).

2. Особливості фізіологічної і анатомічної будови тваринної клітини

Тваринна клітина має тоненьку клітинну стінку (глікокалікс), часто
здатна до поглинання твердих часток (фагоцитозу), не має хлоропластів і
вакуолей із клітинним соком.

Серед тварин є одноклітинні, колоніальні й багатоклітинні види

Багатоклітинні тварини утворюють саму численну групу живих організмів
планети, яка нараховує більше 1,5 млн нині живучих видів. Багатоклітинні
тварини відбулися від одноклітинних організмів – протіст, однак зазнали
істотні перетворення, зв’язані з ускладненням організації.

Однією з найважливіших характерних рис багатоклітинних тварин є
морфологічне і функціональне розходження кліток тіла. Клітки
спеціалізуються на виконанні визначених функцій, утворюючи тканини.
Різні тканини поєднуються в органи, органи – у системи органів. Для
здійснення взаємозв’язку між ними і координації їх роботи служать
регуляторні системи – нервова, ендокринна й імунна.

В організмах багатоклітинних тварин існує внутрітранспортна циркуляторна
система, яка поставляє віддаленим від поверхні тіла тканинам і органам
необхідні речовини – рідка тканина кров. Багатоклітинні тварини
одержують інформацію про зміни в навколишньому середовищі і реагують на
них за допомогою нервової системи й органів почуттів. Багатоклітинні
тварини розмножуються статевим розмноженням. Розвиток організму
багатоклітинної тварини з однієї клітки – зиготи – привело до виникнення
в ході еволюції складного процесу індивідуального розвитку – онтогенезу.
Подібність початкових стадій онтогенезу у всіх типів тварин свідчить про
спільність їхнього походження з протіст.

По ознаці чи відсутності наявності внутрішнього кістяка тварини
підрозділяються на дві груп – безхребетні і хребетні. Виділяють також
первичнороті (первинний рот організму на стадії гаструли – бластопор –
залишається ротом у дорослого організму) і другоряднороті (первинний рот
зародка перетворюється в анальний отвір, а відкритий рот закладається
вдруге у виді ектодермальної кишені). До вторинноротих відносяться типи
Голкошкірі і Хордові. Виділяють також дві групи тварин по симетрії тіла:
променисті, або радіальносиметричні (Губки і Кишковосмугасті) і
двосторонньо-симетричні.

Усі багатоклітинні тварини також підрозділяються на двошарові і
тришарові. Двошарові не мають мезодерми, а тільки ендо- і ектодерму. До
них відносяться два типи – Губки і Кишковосмугасті.

Губки – найбільш примітивні багатоклітинні тварини. У губок є
диференціація кліток, але немає чи майже немає координації між клітками,
необхідної для організації їх у тканині. Губки не мають нервової
системи. Ток води, необхідний для постачання організму живильними
речовинами і киснем, здійснюється за допомогою хоаноцитів, чи
воротничкових кліток.

Кишковосмугасті – переважно морські, радіально-симетричні,
вільноплаваючі, сидячі чи прикріплені тварини, що нараховують близько 10
тис. видів. Кишково смугасті мають дуже примітивні риси будови:

– двошаровий тип будови: найбільше примітивно влаштовані гідроідні
поліпи по своїй організації подібні з гаструлою – зародковою стадією
багатоклітинних тварин

– радіальна симетрія тіла: сформована в зв’язку з прикріпленим чи
малорухомим способом життя у водяному середовищі

– відсутність дійсних тканин (у всіх кишковосмугасті, крім коралових
поліпів), багато процесів протікають ще на клітинному рівні

– дифузійний (розсіяний) тип будівлі нервової системи, що забезпечує
відносно повільне здійснення тільки простих рефлексів

дифузійний тип подиху і виділення

змішаний тип травлення: воно починається в кишковій порожнині (як у
більшості багатоклітинних тварин), а закінчується внутрікліткового (як у
протист)

– наявність (поряд з половим) безстатевого розмноження (брунькування),
не властивого переважній більшості багатоклітинних тварин.

Деякі кишковосмугасті існують у двох життєвих формах: прикріпленого до
субстрату поліпа і вільно плаває планктонної медузи. Ці форми чергуються
один з одним. Чергування форм супроводжується зміною способів
розмноження (медузи – полове, поліпи – безстатеве). Завдяки наявності
медузоїдного покоління і їхніх личинок відбувається розселення. Обитание
поліпів у дна, а медуз у товщі води знижує внутріводяну конкуренцію за
їжу, місце мешкання.

Література:

1. О.С.Батуєв, М.А. Улянкова, Т.В. Іванова. „Зоологія” для школярів та
абітурієнтів.

2. А.М.Орхіменко, Е.В.Шухова, „Хрестоматія із зоології”.

3. Ю.Г.Вервес, П.І.Баган, В.В.Серебряков. „Зоологія”.

4. Е.Г.Бровника, Н.І.Кузьміна „Уроки зоології”.

PAGE

PAGE 7

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020