Курсова робота

Орнітофауна Войнилівської височини

Зміст.

Вступ.

Фізико-географічна характеристика району дослідження

а) Рельєф

б) Кліматичні умови

в) Рослинний світ рослин і тварин

Об’єкти і методи дослідження.

Фауна населення птахів височини.

Видовий список орнітофауни Войнилівської височини

Чисельність і розселення

Екологія представників орнітофауни Войнилівської височини.

Висновок.

Література.

Додатки.

Родина жайворонкових.

По сьогоднішнім даним в систематиці птахів, родина жайворонкових, як
правило, відкриває ряд, родини співучих горобцевих, які мешкають на
території нової держави. Це відносно невелика родина, нараховуючи
близько 76-78 не великих (з горобця) відносно близьких і однотипних по
морфологічному, так і екологічному обліку видів. Всі жайворонки –
мешканці відкритих, в першу чергу степових, лугових, лісостепових і
півпустинних просторів. Справжніх лісових жайворонків не існує.

Сучасна систематика виділяє близько 13-ти видів цих птахів. Найбільше
число видів цих птахів характерне для Африки. В зв’язку з цим для
багатьох представників цієї родини ефективний так званий “Жайворонковий”
наряд: відповідно світлий верх з темними серединками пір’їв і світлими
прогалинами; світлий низ з темними плямами, особливо на боках шиї, де, у
деяких видів утворюється велика темна пляма.

Всіх жайворонків відрізняють 2-ма основними екологічними ознаками
розвиток тяжких, і часто не визначених форм, повітряного токування і
первинно незалежний образ життя. На землі жайворонки виглядають і
збирають їжу, а також на землі, вони, роблять гнізда.

Для жайворонків характерний чітко виражений спектр харчування – комахами
і насінням. За один сезон вони виводять два виводки. Гнізда переважно
роблять на землі, і маскують їх дуже добре. В гнізді 5-6 яєць. Пташок
висиджує самка, 12-16 днів. А вигодовують малих пташенят, обоє батьків,
9-10 днів. Після вильоту з гнізда батьки, ще 8-10 дні догодовують
молодих, а потім залишають їх і приступають до другої відкладки яєць.

Закінчуючи цю главу, розповідь про жайворонків нашої держави, дивовижних
і хвилюючих вісниках ранньої весни, таким довірливим людині, хотілось би
ще раз нагадати, що небезпека підстерігає цих птахів, на наших полях, —
масове знищення цих птахів, через ядохімікати і підживлювачі полів.

Родина кропивникові.

В родині кропивникових налічується близько 60 видів співучих птахів.
Більша частина цих птахів населяє лісові ландшафти Південної Америки. В
основному кропивникові мешканці тропіків. Дзьоб у багатьох видів
загострений, довгий і тонкий, і деколи трохи загнутий до низу. Дуже
часто самці займають великий гніздовий район, і будують декілька
“холостяцьких” гнізд, в яких і ночують.

Більшість видів мають одну самку, а у деяких видів, може бути 2 а то і 3
самки. В тропіках самки відкладають по 2-5 яєць, а у деяких видів по
8-10 яєць. Яйця білі або голубі, інколи з темним крапом. Висиджує самка
приблизно біля 2 неділь. Вигодовують пташенят обидва батьків. Самець
приймає участь в вигодовуванні і других виводків, коли на його участку
гніздяться декілька самок. Пташенята вилітають з гнізда через 16-18 днів
і починають вести самостійний спосіб життя.

Під час розмноження кропивникові тримаються по одинці а деколи і парами.
Тоді самці на протязі року охороняють свій гніздовий участок.

Харчуються різноманітними маленькими, безхребетними, збираючи їх на
землі і в гілках. На території нашої держави живе лише 1 вид – звичайний
кропивник.

38 підвидів кропивника – це дуже багато навіть для такого ареалу,
захопивши лісові області двох континентів. І тільки тепер ми починаємо
яка різноманітна може бути екологія і адаптація виду. Цю незвичайну
птаху, можна побачити навіть і в саму зимну пору, взимку, під самою
Москвою.

Родина дроздових.

Одне із найбільш великих, по обліку і поведінці, окремих видів і груп,
родини з відділення горобцевих птахів. По землі не бігають а скачуть на
ногах, що свідчить про лісовий і деревний спосіб життя. Розповсюдженні
майже по всій земній кулі.

Окраска дроздових різновидна. У багатьох видів самці різко відрізняються
від самок. У тих видів, у яких статевий диморфізм виражений не чітко,
самці не рідко яскравіші і більші від самок.

Дроздові – живі подвижні птахи, багато часу проводять на землі, де вони
і збирають свій літній корм, часто виглядаючи сухе листя. Самців
багатьох видів, дуже добре співають. Гнізда роблять в деревах. Часто
гніздяться в кущах. В будівництві гнізда і висиджуванні, більшу участь
приймає самка, а у деяких випадках тільки самка. Яйця білуватої,
голубуватої або зеленуватої окраски, однокольорові або п’ятнисті. В
гнізді 3-6 яйця, деколи і більше. Висиджує самка до двох тижнів.
Пташенят вигодовують двоє птахів. Молоді пташенята самостійно вилітають
з гнізда після 2 тижнів.

Деяка кількість видів перелітна. Гніздяться вони окремими парами. Об’єм
сімейства, різними систематиками ґрунтується по різному. Обачно до
сімейства дроздових відносять близько 300 видів, розприділених по 40-70
родам. В нашій державі зустрічається 50-54 види, 12-19 родів.

Для дроздових дуже характерне не тільки часте перебування на землі, збір
корму на ній, але і наземне гніздування. Дрозди по своєму походженню і
основних адаптаціях – мешканці добре насичених їжею місцевостях. Одне з
самих загадкових явищ в історії дроздів – це широке і майстерне
використання мокрої землі і глини в будуванні гнізда. Як і другі
дроздові, настоящі дрозди, під час не гніздування, настоящі дрозди, під
час гніздування охотно поїдають сочні ягоди і другі плоди.

Матеріали та методика

Основою для вивчення динаміки населення птахів були результати обліків,
проведених у ____________ рр. Вивчалися всі сезонні аспекти орнітофауни
в репродуктивний період, під час міграцій і взимку. Основні матеріали по
гніздовому населенню отримані в ______р. Маршрути пролягали таким чином,
щоб охопити якомога більшу площу району досліджень.

Протягом репродуктивного періоду гніздові території птахів виявляли
голосу, так і за візуальними зустрічами окремих особин (пар). Ширина
трансекти дорівнювала 60 м (30 + 30). Окремо визначали чисельність
денних і нічних хижих птахів. Перерахунок кількості особин на одиницю
площі (км2) проводили за співвідношенням числа виявлених представників
орнітокомплексу до добутку довжина маршруту на ширину смуги обліку.

Протягом періоду міграцій та взимку обліки проводили за методикою Ю.С.
Равкіна (1967). Усіх зустрінутих птахів підраховували за середніми
груповими віддалями виявлення використовуючи організаційно вдосконалену
нами схему для особин, що летіли, пройдену віддаль замінювали на час
(год), затрачений на облік, помножений на середню швидкість польоту
птахів, яка для більшості видів дорівнювала 30 км/год.

Облік проводили, як правило, у гніздовий період через 1,5-2год після
світанку (а не сходу сонця), восени та взимку – у першій половині —
середині світлової частини доби. Під час несприятливих метеоумов
(сильний вітер, дощ, снігопад і туман) птахів не обліковували.

Загальна протяжність маршрутів основних обліків за весь період польових
робіт склала 65,4 км, затрачений час – 21,8 год. Восени та взимку
пройдену віддаль розподіляли рівномірно на весь відрізок часу тривалості
певного періоду. Рідкісні птахи, не виявлені під час основних
досліджень, реєструвалися додаткові тоді, коли обліки у відповідних
місцеперебуваннях мине проводили. Для визначення їх густоти
використовували і ці дані. Сумарна протяжність маршрутів додаткових
обліків дорівнює 29,0 км, затрачений час – 9,7 год.

Для опису населення орнітокомплексу використовували шкалу, запропоновану
О.П. Кузякіним (1962) зі змінами, та з урахуванням доповнення.

Значення видів у населенні (частково біомасі та кількості
трансформованої енергії) орнітокомплексу представлено домінантами (10% і
більше), субдомінантами (1-9%) та другорядними (менше 1%). Фоновими
вваксами всіх звичайних, багато чисельних та класових видів птахів,
тобто густотою 10 і більше ос./км2. Для характеристики загальної густоти
населення орнітокомплексу використано відповідну шкалу.

Результати та обговорення.

Гніздовий період.

У межах північної частини Войнилівської височини виявлено 40 видів
птахів загальною густотою 1254,1 ос./км2. Фоновими є 20 (50,0%)
представників орнітокомплексу.

До багато чисельних належать 3 (7,5%) види, до звичайних –17 (42,5%) і
до рідкісних – 20 (50%). Загальна густота населення орнітокомплексу
висока. Домінують зяблик (Fringilla coelebs) і чорний дрізд (Turdus
merula) – їх сумарна зустрівальність дорівнює 43,3%. Субдомінантами є 22
(55,0%) види і другорядними – 16 (40,0%).

Представники орнітокомплексу належать до 2 типів фауни: європейського –
31 (77,5%) видів і транспалеарктичного – 9 (22,9%). За участю в
населенні розподіл аналогічний: європейців – 90,3% транспалеарктів –
9,7%.

Таблиця 1. Гніздове населення птахів північної частини В. височини

Вид

Густота,

ос./км2 Зустріча-льність,%

Fringilla coelebs

Turdus merula

Phylloscopus collybita Titrdus philomelos

Parus major

Oriolus oriolus

Sitta europaea

Sylvia atricapilla

Cocc. coccothraustes Erithаcus rubecula Dendrocopos major Caroluelis
carduelis

Sturrus vulgaris

Lanius colhirio

Anthus trivialis

Sylvia communis Phylloscopus sibilatrix Passer montanus

Hippolais icterina

Cuculus canorus

Acanthis cannabina

Dendrocopos medius 413,1 130,9 108,4 79,8

67,5

55,2

47,0

47,0

43,0

22,5

20,5

20,5

18,4

18,4

18,4

18,4

18,4

16,4

10,2

9,8

8,2

6,1 32,9

10,4

8,6

6,4

5,4

4,4

3,7

3,7

3,4

1,8

1,6

1,6

1,5

1,5

1,5

1,5

1,5

1,3

0,8

0,8

0,6

0,5

Chloris chloris

Parus caendeus

Streptopelia turtur

Luscinia luscinia Dendrocopos minor Motacilla alba

Muscicapa striata

Corvus corax

Columba palumbus

Garrulus giandarius Eniberiza citrinella

Stjlvia borin

Ficedula albicptlis Phylloscopus trochilus

Parus palustris

Otus scops

Bubo bubo

Accipiter gentilis 6,1

6,1

4,6

4,1

4,1

4,1

4,1

3,7

2,1

2,1

2,1

2,1

2,1

2,1

2,1

1,7

1,5

1,2 0,5

0,5

0,4

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,1

0,1

0,1

Всього: 40

1254,1

100

З екологічних угруповань основу фауни складають дендрофіли – 36 (90,0%)
вивід, мінімальною є кількість склерофілів – 3 (7,5%) і один вид (2,5%)
– лімнофіл. За зустрічальністю картина аналогічна: дендрофілів – 96,8%,
склерофілів – 2,9% і лімнофілів – 0,3%.

За способом гніздування розподіл видів наступний: стовбурно-чагарникові
– 12 (30,0%), дуплогніздові – 11 (27,5%), наземногніздові – 9 (22,5%) і
кронники – 8 (20,0%). Зовсім інша картина характерна для населення, де
абсолютним лідером є кронники (43,3%). За ними йдуть
стовбурно-чагарникові (26,9%), дупло гніздові (15,3%) та
наземногніздові (14,5%) птахи.

Більше третини представників орнітокомплексу збирає їжу на землі – 15
(37,5%), значно менше – у кронах дерев (9 або 22,5%), і в кронах і на
кущах (5 або 12,5%), на кущах і на стовбурах (по 4 або 10,0%) та і на
землі, і в кронах (3 або 7,5%). За зустрічальністю розподіл наступний:
на землі – 59,2% особин, і в кронах, і на кущах – 16,2%, у кронах –
10,7%, на кущах – 7,1%, на стовбурах – 6,1% та на землі, і в кронах –
0,7%.

Осінньо-міграційний період

У межах північної частини Войниківської височини виявлено 34 види птахів
загальною густиною 482,8 ос./км2. фоновими є 7 (20,6%) представників
орнітокомплексу. До багато численних належать 2 (5,9%) види, до
звичайних – 5 (14,7%), до рідкісних – 18 (52,9%) і до надзвичайно
рідкісних – 9 (26,5%). Загальна густина населення орнітокомплексу
середня. Домінують велика синиця (Parus major) та повзик (Sitta
europaea) – їх сумарна зустрічальність дорівнює 63,2%. Субдомінантами є
16 (47,1%) видів і стільки ж другорядними.

Представники орнітокомплексу належать до 4 типів фауни: європейського 22
(61,8%) вид, транспалеарктичного – 9 (26,5%), сибірського – 3 (8,8%) та
арктичного – один (2,9%). За участю в населення розподіл аналогічний:
переважають європейці (69,4%), далі йдуть птахи транспалеарктичного
(27,7%), сибірського (3,0%) та арктичного (0,04%) типів фауни.

Таблиця 2. Осінньо міграційне населення птахів північної частини В.
височини.

Вид Густота, ос./км2 Зустріча-льність, %

Sitta europaea

Parus palustris

Erithacus rubecula

Turdus merula

Pyrrhula pyrrhula Dendrocopos major

Coc. coccoihraustes Emberiza citrinella

Passer montanus

Corvus corax

Troglodytes troglodytes

Garrulus glandarius

Parus caeruleus

Fringilla coelebs

Regulus regulus

Buteo buteo

Dendrocopos rnedius 197,2 108,2 40,3

22,0

17,0

13,5

10,1

9,1

8,2

8,2

7,8

7,6

6,0

5,4

3,8

3,8

3,1 40,8

22,4

8,3

4,6

3,5

2,8

2,1

1,9

1,7

1,7

1,6

1,6

1,2

1,1

0,8

0,8

0,6

Accipiter gentilis

Phylloscopus sibilatrix Certhia familiaris

Turоlus pilaris

Carduelis cardueiis

Bombycilla garrulus

Aegithalos caudatm

Accipiter nisus

Dendrocopos rninor

Corvus cornix

Picus viridis

P. canus

Sturnus vulgaris

Phylloscopus trochilus

Ph. collybita

Buteo lagopus 2,5

1,4

1,3

1,3

0,6

0,6

0,5

0,5

0,4

0,4

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,2 0,5

0,3

0,3

0,3

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

0,04

Всього: 34 482,8 100

З екологічних угруповань основу фауни складають дендрофіли – 31 (91,2 %)
вид і набагато менше є склерофілів – 3 (8,8%). За зустрічальністю
картина аналогічна: лідирують дендрофіли (98,3%), а за ними йдуть
склерофіли (1,8%).

Трохи більше третини представників орнітокомплексу збирає їжу на землі –
12 (35,2%), значно менше – на стовбурах та і в кронах, і на кущах (по 6
або 17,7%), у кронах (5 або 14,7%), на кущах та і на землі , і в кронах
(по 2 або 5,9%) та і на землі, і кущах (один або 2,9%). За
зустрічальністю розподіл наступний: і в кронах, і в кущах – 42,5%
особин, на стовбурах – 25,5%, на землі – 14,9%, у кронах – 9,6% і на
землі, і на кущах та і на землі, і в кронах – по 2,8% та на кущах –
2,0%.

Зимовий період.

У межах північної частини Войновської височини виявлено 27 видів птахів
загальною густиною 281,2 ос./км2. фоновим є 5 (18,5%) представників
орнітокомплексу. До багаточисельних належать один (3,7%) вид, до
звичайних – 4 (14,8%), до рідкісних – 19 (70,4%) і до надзвичайно
рідкісних – 3 (11,1%). Загальна густота населення орнітокомплексу
середня. Домінують велика синиця та повзик – їх сумарна зустрічальність
дорівнює 67,5%. Субдомінантами є 11 (40,7%) видів і другорядними – 14
(51,9%).

Таблиця 3. зимове населення птахів північної частини В. височини

вид

Густота,

ос./км2

Зустріча-льність, %

Pams major

Sitta eiiropaea

Pyrrhula pijrrhula

Parus caeruleus

P. palustris

Garrulus glandarius Cnrduelis carduelis Corvus corax Dendrocopos major
Ttirdus merula Aegithalos caudatus Ttirdus pilaris

Pica pica

Accipiter gentilis

Picus canns

Troglodytes troglodytes

Certhia familiaris

Dnteo buteo

Acanthis flammea Accipiter nisus

Picus viridis Dendrocopos medins Cocc. coccothraustes Buteo lagopus

Parus ater

Emberiza citrinella Corvus frugilegus

124,8

64,9

20,3

17,3

12,7

6,7

5,9

5,0

4,1

2,9

2,9

2,3

1,3

1,2

1,2

1,2

1,2

0,9

0,9

0,6

0,6

0,6

0,6

0,5

0,4

0,2

0,02

44,4

23,1

7,2

6,2

4,5

2,4

2,1

1,8

1,5

1,0

1,0

0,8

0,5

0,4

0,4

0,4

0,4

0,3

0,3

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,1

0,1

0,01

Всього : 27

281,2

100

Представники орнітокомплексу належать до 4 типів фауни: європейського 16
(59,3%) вид, транспалеарктичного – 7 (25,9%), сибірського – 3 (11,1%) та
арктичного – один (3,7%). За участю в населенні розподіл аналогічний:
переважають європейці (64,5%), далі йдуть птахи транспалеарктичного
(26,9%), сибірського (8,3%) та арктичного (0,2%) типів фауни.

З екологічних угрупувань основу фауни складають дендрофіли – 26 (96,3%)
видів і лише один (3,7%) – є склерофілом. За зустрічальністю на першому
місці залишаються дендрофіли (99,7%) за ними йдуть склерофіли (0,2%).

Третина представників орнітокомплексу збирає їжу на землі – 9 (33,3%),
значно менше у кронах і у стовбурах дерев (по 5 або 18,5%), в кронах, і
на кущах (3 або 11,1 %), на кушах та і на землі , і в кронах (по 2 або
7,4%)та і на землі, і на кущах (один або 3,7%). За а зустрічальністю
розподіл наступний: і в кронах, і на кущах – 51,6% особин, на стовбурах
– 25,6%, і на землі, і на кущах – 7,2%, у кронах – 5,5%, на землі –
4,9%, і на землі, і в кронах – 2, 8% та на кущах – 2,3%.

Шляхи формування орнітокомплексу.

За час проведення обліків у межах північної частини Войнівської височини
Виявлено 57 видів птахів. З них у всі періоди року – 13 (22,8%), лише у
гніздовий і осінньо-міграційний – 8 (14,0%), в осінньо-міграційний і
зимовий – 10 (17,6%), у гніздовий – 19 (33.3%), в осінньо гніздовий 3
(5,3%) та в зимовий – 4 (7,0%). У порівнянні з зимовим, у гніздовий
період загальна кількість представників орнітокомплексу зростала на 13
одониць і відбулися значні якісні зміни: спільних видів є лише 13 і,
відповідно, низький показник коефіцієнту подібності – 24,1%. З приходом
осені видове багатство зменшується в 1,2 рази, зате значно зростає
кількість спільних видів (21) і подібність орнітофауни (39,6%). Взимку
загальне число авіфауні стичних елементів стає ще меншим на 7 одиниць,
хоча трохи збільшується кількість спільних видів (23) й істотно зростає
показник подібності (60,5%).

Сумарна густина населення у гніздовий період була висока, а восени та
взимку – середня. З настанням гніздового періоду зазначений показник, у
порівнянні з зимовим, істотно збільшується (в 4,5 рази) коефіцієнт
подібності дорівнює 10,4% адекватно до зростання загальної кількості
видів. Це пов’язано зі складним перерозподілом особин більшості
представників орнітокомплексу. З настанням осені сумарний показник
густоти населення зменшується у 2,6 рази (подібність трішечки зростає –
до 13,5%); настільки помітні зміни не характерні для видового багатства.
У зв’язку з міграційною активністю помітно зменшується густота зяблика,
чорного дрозда, вівчарика-ковалика (Phylloscopus collybita) та інших
видів птахів. З приходом холодної пори року, на фоні певного спаду
сумарного показника видового багатства, загальна густота населення також
знижується (в 1,7 рази; коефіцієнт подібності – 48,1%) за рахунок
перерозподілу особин великої синиці, повзика та інших представників
орнітокомплексу.

У порівнянні з зимовим, у гніздовий період сумарна кількість фонових
видів зростає на 3/4. восени зазначений показник знову різко зменшується
і залишається майже на цьому ж рівні протягом зими. Хоча загальна
зустрічальність фонових видів у всі періоди змінюється у незначних межах
від 84,5% до 94,3%. Основне їх ядро протягом року складають два
представники: велика синиця та повзик. До числа фонових видів лише у
гніздовий період належать звичайна зозуля (Cuculus canorus), лісовий
щеврик (Cuculus canorus), сорокопуд-жулан (Lanius colhirio), іволга
(Oriolus oriolus), шпак (Sturrus vulgaris), берестянка (Hippolais
icterina), чорноголовка кропив’янка (Sylvia atricapilla), сіра
кропив’янка (S. communis ), вівчарик-ковалик, жовтобровий вівчарик
(Phylloscopus sibilatrix), співочий дрізд, польовий горобець (Passer
montanus), зяблик, щиглик (Caroluelis carduelis) і костогриз
(Coccothraustes coccothraustes), у зимовий блакитна синиця (Parus
caendeus), у гніздовий і осінньо-міграційний – строкатий дятел
(Dendrocopos major), вільшанка (Erithаcus rubecula) та чорний дрізд, в
осінньо-міграційний і зимовий – болотяна чаїчка (Parus palustris) та
снігур (Pyrrhula pyrrhula).

До багато чисельних видів у гніздовий період належать зяблик, чорний
дрізд (обидва домінують) і вівчарик-ковалик. У осінньо-зимовий період
багаточисельною є велика синиця і ввосени до неї приєднується повзик. Ці
ж види протягом зазначеного періоду часу є домінуючими.

За типами фауни (рис 1а) протягом року у видовому складі переважають
європейці та транспалеарти (їх сумарна зустрічальність дорівнювала
85,2-100%%).В осінньо-зимовий період з’являються представники
сибірського (снігу, чикотень(Turоlus pilaris), омелюх(Bombycilla
garrulus) – лише восени та звичайна чечітка (Acanthis slammea) – лише
взимку) та арктичного (зинняк – Buteo lagopus) типів фауни.

Аналогічна картина характерна й для населення. Знову протягом року не
переважають європейці та транспалеаркти. Кількість перших особливо
велика протягом гніздового періоду, а частка транспалеарктів істотно
зростає восени та взимку за рахунок збільшення чисельності повзика та
інших видів птахів.

За екологічними угрупуваннями і у фауні, і в населенні протягом року
переважають дендрофіли (90,0-96,3% і 96,8-99,7% відповідно).

За ярусами живлення розподіл наступний (рис 1в). Протягом року приблизно
третина видів птахів збирає їжу на землі; порівняно висока їх кількість
харчується у кронах дерев і в кронах, і на кущах та на стовбурах. З
настанням осені з’являється один представник орнітокомплексу (він
залишається тут і протягом усієї зими), який збирає поживу і на землі, і
на кущах (снігур). В населенні картина дещо інша. У гніздовий період
переважна більшість особин шукає поживу на землі. Восени та взимку на
перше місце виходять птахи, які харчуються і в кронах, і на кущах, в
наслідок зростання чисельності, насамперед, великої синиці. На їх фоні в
цей час порівняно значною є частина особин – збирачів їжі на стовбурах
дерев за рахунок високої густоти, головним чином, повзика.

У гніздовий період значна кількість птахів живиться безхребетними, а
восени та взимку – і безхребетними, насінням та соковитими плодами.
Частка лише рослинної їжі є порівняно високою в зимовий період, завдяки
зростанню чисельності снігура та інших видів птахів.

Похожие записи