Курсова робота

Орнітофауна Прикарпаття: Рожнятівський район

Зміст

Вступ

Фізико-географічна характеристика Рожнятівського району

Географічне положення

Клімат

Рослинний світ

Тваринний світ

Об’кти і методи дослідження.

Огляд літератури.

Розселення, чисельність та особливості гніздування горобиних на
Прикарпатті.

Видовий склад біотопів.

Гніздова фітофауна.

Біологія гніздового пташиного населення.

Висновок.

Література.

Додатки

Вступ

Невід’мною частиною природи є птахи. У лісі, на луках, у полі, в парку,
саду біля житла – скрізь вони привертають нашу увагу. Ми спостерігаємо,
як одні з них у пошуках їжі стрибають по землі, інші обстежують гілки й
стовбури дерев. Ми милуємось їх польотом, формою тіла, красою оперення,
дивуємося з їхньої поведінки. Не можемо уявити собі лісу без співу
птахів, нас зачаровує пісня солов’я, жайворонка, навіть тихеньке
тенькання якоїсь непомітної серед рослинних хащів пташини радує нас.
Створює добрий настрій.

Птахи – окраса природи. А яку велику користь приносять невтомні крилаті
захисники полів, лісів, лук, садів! Хижі птахи живляться гризунами, які
завдають на полях шкоди, зерноїдні – насіння бур’янів. Особливо корисні
комахоїдні птахи, які поїдають дуже багато комах-шкідників. Серед птахів
є мисливсько-промислові, людина використовує їх м’ясо, пір’я, пух.
Деяких птахів людина приручила й одомашнила.

Птахи становлять велику і різноманітну групу тварин. Вони поширені
скрізь, де для них є їжа, сприятливі для життя умови. На земній кулі
налічується 8600 видів птахів. Усіх птахів поділяють на 28 рядів.

Птахи мають дуже велике наукове, виховне і естетичне значення. Вони є
об’єктами наукових досліджень, моделями для вивчення біологічних
процесів, чудовою прикрасою лісів, полів, лук, — складовою невід’ємною
частиною рідної природи.

Є серед птахів і такі, які завдають сільському господарству і навіть
технічним спорудам деякої шкоди, загрожують здоров’ю людей,
розповсюджують інфекційні та паразитні хвороби. Проте шкоду від них
часто перебільшують, і це стає причиною непоправних помилок. Трагічною
була доля деяких і нічних хижих і рибоїдних птахів, яких довгий час
безжалісно знищували, уважаючи, що цим рятують свійських і мисливських
диких тварин. Це привело до значного зменшення кількості, а подекуди і
до повного знищення цих важливих компонентів лісових й інших екосистем,
що відіграють відповідальну роль у кругообігу речовин і здійснюють
санітарні та добірні функції.

Проте життя птахів вивчено ще недостатньо. Ученим, безумовно можуть
допомогти учні, студенти, юні натуралісти.

Виловлювати в природі співочих птахів чижів, щигликів, снігурів,
коноплянок – означає збіднювати природні біоценози. Більшість диких
птахів, які потрапляють у клітки любителів, приречені на загибель. Тому
серед заходів охорони птахів одним з найважливіших є роз’яснювальна
робота серед населення. Осередком такої роботи має бути школа.

Тільки тоді, коли кожний учень, студент, фахівець кожної галузі
народного господарства озброїться знаннями про значення і користь
птахів, можна буде добитися того, щоб усюди в природі жили птахи,
проводили свою корисну роботу, милували нас своїми яскравими фарбами,
веселою метушнею і мелодійними співами.

Розділ 1. Фізико-географічне положення.

Географічне положення.

Рожнятівський район – унікальний в біогеографічному відношенні край з
багатими природними умовами і ресурсами, різноманітним рослинним і
тваринним світом, джерельними водами річок і чистим карпатським
повітрям. Саме на Рожнятивщині, більше, ніж деінде на Україні,
збереглися природні ландшафти, незаймані території, особливо праліси,
ендемічні та реліктові види рослин і тварин, саме тут є значні
рекреаційні ресурси.

Рожнятівський район – один із 14 районних центрів Івано-Франківської
області. Він розташований у західній її частині. Займає південно-східну
частину Карпатських Бескидів, частину Горганів і більшу частину басейну
ріки Лімниці. В гірській частині району знаходяться такі вершини Карпат:
г.Ігровець (1804 м над рівнем моря), г.Грофа (1748 м.). Територія району
прилягає до третьої за висотою, після Говерли і Чорногори, гори
Українських Карпат – г. Сивулі (1818 м над рівнем моря). Більшість гір
вкрита лісами. Вище 1500 м н.р.м. виділяється субальпійський пояс з
лучною рослинністю [24,с. ].

Клімат.

Кліматичні умови дуже різноманітні. Це пояснюється не лише складністю
рельєфу території (гори, височини, рівнини, річкові долини), але й
наявністю великих лісових масивів. Оскільки більша частина району
знаходиться в передгір’ї Карпат, то й кліматичні умови дещо
відрізняються від решти території регіону.

Клімат помірно-континентальний. Тривалість вегетаційного періоду в
передгірській частині району становить 190 – 215 днів, а в гірській
частині 160 – 190 днів. Перші осінні приморозки припадають: у гірській
зоні – на 1 вересня, а у передгірській зоні 10 жовтня. Останні весняні
приморозки: гірська зона – 25 травня, передгірська – 20 травня. Середня
глибина снігового покриву у горах складає 18 см, на рівнині – 16 см.
Глибина промерзання грунту у горах сягає 28 см, у передгір’ї – 21 см. У
гірській зоні відносна вологість повітря складає 81 %, у передгірній
зоні – 74 %.

Статистика клімату Рожнятівського району.

Найвища температура + 35о С

Найнижча температура — 36о С

Щорічна норма дощових опадів:

в передгірській частині 800 мм

в гірській частині 1300 мм

Щорічна норма снігових опадів 92 см.

Середня температура по сезонах

Січень — 3,2 Квітень + 11,8

Липень + 15,9 Жовтень + 2,2

Стійкий сніговий покрив утворюється тільки в горах. На решті території
він найчастіше нестійкий. Середня висота снігового покриву коливається в
межах 5 – 10 см. В окремі роки формується значний за висотою сніговий
покрив – 40-60 см, а в горах – до 1 метра і більше [24,с. ].

Рослинний світ.

Ландшафтні та грунтово-кліматичні умови, геологічна будова та інші
природні фактори зумовили різноманітність та багатство рослинного світу.
Раніше, в кінці 1-го тисячоліття, майже всю територію області вкривали
ліси. Тепер вони займають 43 % території, причому зосереджені переважно
у гірській частині. Таким чином, кількість вкритих лісом земель на
території області зменшилась у 2,5 рази.

Трав’яна рослинність на території області представлена переважно луками
заплавними, післялісовими та високогірними (посашнами).

Строкатість рослинного покриву відображається у складному геоботанічному
районуванні. На території області розташовані дві геоботанічні області:
європейська широколистяно-лісова та європейсько-сибірська лісостепова.
Особливої специфіки рослинному покриву надають два яскраво виражені
центри ендемізму та реліктовості, які розміщені у Карпатах та Західному
Поділлі.

Вище верхнього лісового поясу на схилах Українських Карпат починається
високогір’я. До 1700 м над р.м. простягається субальпійський пояс. Тут
пролягла післялісова смуга, рослинний покрив якої складається з
післялісових трав’яних і чагарникових угруповань. До суходільних лук
належать не тільки рівнинні, а й гірсько-лісові луки. Основу травостоїв
таких лук складають костриці звична і червона, мітлиця тонка, гребінник
звичайний, трясунка середня, біловус стиснутий, пахуча трава звичайна,
деякі бобові, зокрема конюшина лучна і повзуча, а також ряд
представників медофільного різнотрав’я.

Післялісові луки дуже багаті лікарськими рослинами: деревій звичайний,
звіробій звичайний, кульбаба лікарська, первоцвіт весняний, фіалка
триколірна, чебрець звичайний, арніка гірська, оман високий та багато
інших [27,с. ]

Тваринний світ.

Завдяки географічному положенню та специфіці природно-історичних умов
області відзначається своєрідною рідкісною фауною. Видова чисельність
фауни порівняно з іншими регіонами України значно багатша. Хребетні
представлені 435 видами, ссавці – 74 видами, птахи 260 видами.

У складі фауни є види медофільних західних середньо-європейських лісів:
олень благородний, косуля європейська, дикий кабан, черепаха болотяна,
вугор лісовий, поширені представники Середземномор’я: плямиста
саламандра, ропуха зелена, а також мешканці лісів Східної Європи та
Сибірської тайги: глухар, косач полонинський. Зустрічаються види
Альпійської фауни – бурозубка альпійська, тритон карпатський.

Фауну Івано-Франківської області можна поділити на три ландшафтні зони:

1) Лівобережного Придністров’я і Пруто-Дністровського межиріччя
(Покуття);

2) Східного передкарпаття;

3) Українських Карпат (Горгани і Чорногора).

В Карпатах проживає ряд видів фауни, які перебувають під загрозою
зникнення і потребують охорони, занесені до Червоної книги України. Ці
види фауни потребують систематичної роботи щодо виявлення місць їх
перебування, проведення постійного спостереження за станом популяцій та
наукових досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони та
відтворення. Зокрема проживають такі представники Червонокнижної фауни:
борсук звичайний, видра річкова, кіт лісовий, рись, лелека чорний,
глухар, тритон карпатський, саламандра плямиста, полоз лісовий, олень
благородний, харіус європейський (риби р.Лімниця) та інші. [27,с. ]

Розділ 2. Об’єкти, методи дослідження.

Матеріал для написання роботи зібраний на протязі 4 років (1998-2002).

Програмою було передбачено проведення маршрутних досліджень.

Мета роботи:

вивчити видовий склад і чисельність птахів на виробничих площадках у
різних типах біогеноценозів, встановлення їх структурних та
функціональних показників;

дослідження змін в орнітофауні природи екосистеми під впливом
техногенного забруднення;

встановлення фонового забруднення популяцій орнітофауни техногенними
полютантами;

визначити найбільш інформативні види – індикатори забруднення довкілля;

розробити концепцію імпактного орнітохімічного моніторингу забруднення
навколишнього середовища промисловими видами теплоенергетичних
комплексів;

Було обстежено 560 га лісових масивів, долини ріки, агроценозів. Під час
експедиційних робіт вивчалось поширення рідкісних видів. Розташування
місць гніздування колоній голінастих (Ciconifformes), поширення та
щільність гніздування лелеки білого (Cicconia ciconia L.).

Для вивчення якісного та кількісного складу орнітокомплексів
використовувався маршрутний метод обліку птахів з фіксованою смугою
обліків. [Приєдниска, 1986, Jarinen? Vasimen? 1977]. Перед проведенням
обліків, оперативність визначення відстані від зафіксованого птаха до
вісі трансекту. Для треніровки вибирали маршрут з високомозаїчними
біотопами і за короткий проміжок часу (один-два тижні) пройти його 10
раз з різною швидкістю при різних кліматичних умовах. Отримані
результати записували і фіксували швидкість ходу в різних умовах
біотипу) погоди. Потім результати порівнювались. Результати двох-трьох
обліків, які подібні на 50 – 75 % вважали задовільними, а режим
проведення обліків у точні дні – близькими до оптимальних.

Початок і протяжність обліків планувався так, щоб охопити весь гніздовий
сезон.

Найкращим індикатором, який дає поправки на терміни проведення обліків є
активна пісня вівчарика-ковалика (Phyloscoppus cjllybyta L.), що
співпадає з періодом інтенсивного співу таких ранніх гніздових птахів як
дрозди (Turdus), малинівка (Erithacus rubecula L.), кропивник
(Troglodytes troglodytes L.).

Обліки починали зі сходом сонця і закінчували не пізніше, ніж через 4-5
годин. Птахів фіксували, як при візуальному спостереженні, так і за
голосовими сигналами.

Усі птахи, які спостерігалися, реєструвалися на схемі маршруту, де
вертикальними лініями показано сам трансект і смуги по 25 м з обох
сторін (головна смуга). Фіксували і птахів, які спостерігалися дальше 25
м від трансекта – додаткова смуга обліку.

Дві смуги разом утворюють загальну смугу обліку. Горизонтальними лініями
відмічають межі біотипів, а пунктиром розбивається маршрут на відрізки
довжиною 100 метрів.

Під час обліку самець, що співає інтерпретувався як одна пара. Виявлена
сошка та група молодих птахів або зайняте гніздо теж приймались за одну
пару. Середній виводок (дві дорослі особини і молоді птахи) теж
вважались за одну пару.

Результати обліків зведені у таблиці, в яких також подана частка особин
виду в орнітонаселенні та їх біомаса. Щільність популяції вираховується
за формулою: З = 10 кп/L, де

L – довжина маршруту (з точністю до 0,1 км);

П – кількість пар даного виду, виявлених в загальній полосі маршруту.

Належність авіафауністичних елементів до екологічних угрупувань
визначалось за В.П.Беліком (1994): дендрофіли, склерофіли, лімнофіли.

Розділ 3. Огляд літератури.

Для цієї бакалаврської роботи я використала таку літературу:

Воїнственський М.А. “Птахи”.

В цій книзі я дізналася про основні види птахів які зустрічаються на
території України. В ній описано їх загальний вид, вікові зміни, образи
життя, харчування, гніздування, характерні особливості поведінки,
значення птахів в природі і житті людини. Відмічено птахів рідких,
зникаючих і які занесені до червоної книги України. В цій книзі дані
поради по вивченню птахів в природі і їх охороні.

Смогоржевський Л.О. “Пернаті друзі”.

У цій книзі розповідається про птахів, які живуть у наших лісах,
степах, луках, поблизу житла. Я дізналася як ці птахи пристосовані до
умов середовища, яку приносять користь, які з них потребують особливої
охорони.

Михайловський Л. “Повита красою”.

Ця книга художньо-документальна оповідь про гармонію, доцільність у
природі та красу навколишнього світу, де народжується і живе людина.
“Від імені всіх хто літає, стрибає, плазує, всіх вухастих, усіх тих хто
мешкає в траві на деревах, у воді, від імені всіх братів твоїх менших
Людино, нагально звертаємось до Тебе ми вище згадані, з невідкладною
вимогою: не занапащай життя наше! Ми з Тобою не лише рівнокровні
співквартиранти на Планеті, ми й життєзабезпечуючий механізм живої
природи, де ти став Гегемоном…”

Регіональний аналіз екологічної ситуації та оцінка природно-ресурського
потенціалу – важливе завдання для кожної адміністративної області
України, особливо тепер, коли наша держава стала самостійною. Всі
ресурси необхідно оцінити з позиції нового геополітичного положення
України, адже треба грунтувати розвиток власної економіки з максимальним
використанням наявних природних ресурсів. Ці проблеми висвітлені в
підручнику “Регіональна екологія і природні ресурси” на прикладі
Івано-Франківської області у порівнянні із загальнодержавними та
європейськими показниками, згідно щорічних доповідей про стан
навколишнього середовища в Україні, які представляються Міністерством
екології та природних ресурсів України. Аналіз екологічної ситуації в
Івано-Франківській області зробили О.М.Адаменко та М.М.Приходько
[22,с.].

У підручнику “Природно-заповідні території та об’єкти
Івано-Франківщини» під редакцією Приходько М.М., Парпан В.І., Абрам’юк
І.І., Гоцун Л.Ф. та інші, дана характеристика природних ресурсів,
біологічного і ландшафтного різноманіття Івано-Франківської області.
Розглядаються тенденції та перспективи використання природноресурсного
потенціалу, ступінь антропогенного навантаження на природне середовище.

В інформаційному бюлетні «Рожнятівський край» за сприяння
Українсько-Канадського проекту МБЕРІФ та Асоціації Економічного розвитку
Івано-Франківщини описано географічне розташування Рожнятівського
району, зроблено історичний огляд, проаналізовано клімат,
мінерально-сировинні, водні та лісові ресурси району [23,с.]

Член Національної спілки журналістів України Богдан Пилипів у книзі
«Рожнятівщина. Край бойківський, чарівний» показав мальовничу красу ще
ніким не нівечених ландшафтів, вічнозелених смерекових лісів,
швидкоплинних гірських річок. Відзначив природозаповідні об’єкти на
території Рожнятівського району, а всього їх тут 27 [24,c. ].

Автори книги “Зелені перлини Карпат” В.І.Комендар, П.М.Скунць,
М.Ю.Гнатюк досліджували зелені дива Карпат, які потребують від нас
дбайливого ставлення. Мова йде про рідкісні і зникаючі види рослин. Не
про всі види, звичайно, була можливість розповісти, але автори
постарались показати рослинний регіон Карпат в усій його красі і
різноманітності – від степових, ендемічних і реліктових видів до
високогірних представників Арктики. Матеріал вдало доповнюють стародавні
легенди і міфи [26,с. ].

Розділ 4. Розселення, чисельність та особливості гніздування горобиних
на Прикарпатті.

4.1. Видовий склад біотопів.

Матеріалом для написання даної роботи служать польові роботи, які
проводилися на протязі 3 років (2000-2003).

Програмою було передбачено проведення маршрутних обліків птахів,
камеральна обробка польових досліджень.

За період дослідження було обстежено 569 га лісових масивів, долини
ріки, агроценози.

На основі проведених польових досліджень нами виявлено на гніздуванні
78 видів птахів.

Біотип 1. Мішаний ліс (Трибір, Горби Баранча).

В мішаному лісі гніздується 27 видів:

дрізд-чикотель (Turdus pilaris L.),

сорока (Pica pica L.),

синиця велика (Parus major L.),

зяблик (Fringilla coelebs L.),

вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybita L.),

костогриз (Coccothraustes L.),

щиглик (Carduclis carduclis L.),

зеленяк (Chlorischloris L.),

вівсянка звичайна (Emberiza citrinilla ),

дрізд співочий (Turdus philomelos),

гіїчка чорна (Parus montanus Bald),

дрізд чорний (Turdus merula L.),

коноплянка (Cannalina cannalina L.),

іволга (Oriobus oriobus L.),

зозуля (Cuculus canorus L.),

малинівка (Erithaus rubecula L.),

горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus L.),

берестянка (Hippolais icterina viell),

жайворонок лісовий (Lullula arborea L.),

соловей східний (Luscinia luscinia L.),

довгохвоста синиця (Aegitalos caudatus L.),

куріпка сіра (Perdix perdix L.),

сойка (Varrubus glandarius L.),

мухоловка сіра (Muscicara striata pall),

кропивник (Troglodites),

синиця голуба (Parus cacruleus L.),

сіра ворона (Corvus cornix L.).

Видовий склад мішаного лісу (Баранча, Припір, Горби).

п/п Вид Кількість Густота

пар/км2 %

1. Дрізд-чистотіл 15

7,35

2. Сорока 13

6,37

3. Синиця велика 13

6,37

4. Зяблик 10

4,90

5. Вівчарик-ковалик 10

4,90

6. Костогриз 10

4,90

7. Щиглик 9

4,41

8. Зеленяк 8

3,92

9. Вівсянка звичайна 8

3,92

10. Дрізд співочий 8

3,92

11. Гаїчка чорна 7

3,43

12. Дрізд чорний 7

3,43

13. Коноплянка 6

2,94

14. Іволга 6

2,94

15. Зозуля 6

2,94

16. Малинівка 5

2,45

17. Горихвістка звичайна 5

2,45

18. Бистрянка 5

2,45

19. Жайворонок лісовий 4

1,96

20. Соловей східний 4

1,96

21. Довгохвоста синиця 3

1,47

22. Куріпка сіра 3

1,47

23. Сойка 3

1,47

24. Мухоловка сіра 3

1,47

25. Кропивник 3

1,47

26. Синиця голуба 3

1,47

27. Сіра ворона 2

0,98

179 пар

87,71%

Біотоп 2. Лісові зарослі, зруби (Погар, Повзало).

У лісових зарослях, зрубах нами зафіксовано 11 видів. Ми проводили
дослідження у зрубах після двохрічної зрубки. Це такі види як:

вівсянка звичайна (Emberiza citrinilla ),

жайворонок лісовий (Lullula arborea L.),

вівсянка звичайна (Emberica citrinilla),

кропивник (Troglodites),

кропив’янка сіра (Silvia communis L.),

кропив’янка садова (Silvia borin L.),

пліска жовта (Motacilla lava L.),

вівчарик жовтобровий (Phylloscopus sibilatrix Bechst),

горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus L.),

мухоловка сіра (Muscicara striata pall),

куріпка сіра (Perdix perdix L.).

Видовий склад лісових зарослей та зрубів.

п/п Вид Кількість Густота

пар/км2 %

1. Вівсянка звичайна 16

18,1

2. Жайворонок лісовий 13

14,7

3. Вівсянка звичайна 9

10,2

4. Кропивник 4

4,5

5. Кропив’янка сіра 12

13,6

6. Кропив’янка садова 7

7,9

7. Пліска жовта 5

5,6

8. Вівчарик жовтобровий 3

3,4

9. Горихвістка звичайна 6

6,8

10. Мухоловка сіра 3

3,4

11. Куріпка сіра 6

6,8

88 пар

95 %

Біотип 3. Гущі, лісові зарослі (Підставищі).

Дослідження проводилися на місцях лісових зарослів 4-6 річної давності.

Нами виявлено 14 видів птахів:

дрізд білобровий (Turdus iliacus L.),

cиниця велика (Parus major L.),

дятел малий строкатий (Denol rocopos minor L.),

горихвістка звичайна (Phoenicurus phoenicurus L.),

крутиголовка (Iunx forguill L.),

сорока (Pica pica L.),

сіра ворона (Corvus cornix L.),

іволга (Oriolus oriolus L.),

зозуля звичайна (Cuculus canorus L.),

синиця голуба (Parus caeruleus L.),

сойка (Varrulus glandarius L.),

жайворонок лісовий (Lullula arborea L.).

Видовий склад долини ріки Паровиця

п/п Вид Кількість Густота

пар/км2 %

1. Соловей східний 5

6,25

2. Малинівка 7

8,75

3. Гаїчка болотяна 5

6,25

4. Дрізд білобровий 9

11,20

5. Дрізд чорний 5

6,25

6. Синиця велика 11

13,70

7. Дятел малий строкатий 2

2,50

8. Горихвістка звичайна 4

5,00

9. Крутиголовка 5

6,25

10. Сорока 7

8,75

11. Сіра ворона 1

1,25

12. Іволга 5

6,25

13. Зозуля звичайна 3

3,75

14. Синиця голуба 5

6,25

15. Сойка 4

5,00

16. Жайворонок лісовий 2

2,50

80 пар

99,9%

Біотоп 5. Агроценози (Жолобина, Жбирь).

В агроценозах виявлено 10 видів птахів:

жайворонок польовий (Alauda arvensis L.),

крутиголовка (Jynx forguilla L.),

куріпка сіра (Perdix perdix L.),

перепел (Coturnix coturnix L.),

чекан луговий (Saxicola rubetra L.),

чиж (Spinus spinus L.),

сорокопуд жулан (Lanius collurio L.),

щеврик польовий (Anetius campestris L.),

тикла біла (Niotaalia aiba L.),

лунь польовий (Csrcus cyaneus L.).

Видовий склад агроценозів:

п/п Вид Кількість Густота

пар/км2 %

1. Жайворонок польовий 15

25,4

2. Крутиголовка 5

8,4

3. Куріпка сіра 8

13,5

4. Перепел 4

6,7

5. Чекан луговий 5

8,4

6. Чиж 5

8,4

7. Сорокопуд-жулан 2

3,3

8. Щеврик польовий 9

15,2

9. Тикла біла 5

8,4

10. Лунь польовий 1

1,6

59 пар

99,3%

При проведенні польових досліджень на гніздуванні нами виявлено 78
видів птахів, які відносяться до таких рядів, родин і родів:

Ряд Горобцеподібні – Passeriformes

Родина Жайворонкові – Alau didae

Рід Лісовий жайворонок – Lullula

Лісовий жайворонок – Lullula arborea L.

Рід Польовий жайворонок – Alauda

Польовий жайворонок – Alauda arvensis L.

Родина Плискові – Motacillidae

Рід Плиска — Motacilla

Жовта плиска – Motacilla flava L.

Біла плиска – Motacilla alba L.

Рід щеврик – Anthus

Щеврик польовий – Anthus compestris L.

Щеврик лісовий – Anthus trivialis L.

Родина Сорокопудові – Laniudae

Рід Сорокопуд – Lanius

Сорокопуд жулан – Lanius collario L.

Родина Кропивникові – Troglodytes

Кропивник – Troglodites troglodites L.

Родина Дроздові – Turdidae

Рід Малинівка – Erithacus

Малинівка – Erithacus rubecula L.

Рід Соловей – Luscinia

Соловей східний – Luscinia luscinia L.

Рід Горихвістка – Phoenicurus

Горихвістка звичайна – Phoenicurus phoenicurus L.

Рід Чекан – Saxicola

Чекан луговий – Saxicola rubetra L.

Рід дрізд – Turdus

Дрізд чорний – Turdus merula L.

Дрізд-чикотель – Turdus pilaris L.

Співочий дрізд – Turdus philomelos Brehm

Дрізд білобровий – Turdus iliacus L.

Рід Берестянка – Hippolais

Берестянка – Hippolais icterina viell

Рід Вівчарик – Philloscopus

Вівчарик-ковалик – Philloscopus collybita viell

Жовтобровий вівчарик – Phillos copus sibilatrik Bechst

Родина Мухоловкові – Muscicapidae

Рід Мухоловка – Muscicapa

Мухоловка сіра – Muscicapa riata pall

Родина Синицеві – Paridae

Рід Синиця – Parus

Болотяна гаїчка – Parus pallustris L.

Чорна гаїчка – Parus montanus Bald

Синиця велика – Parus major L.

Синиця голуба –Parus caeruleus L.

Родина Вівсянкові – Emberizidae

Рід Вівсянка – Emberiza

Вівсянка звичайна – Emberiza atrinella L.

Родина В’юркові – Fringillidae

Рід В’юрок – Fringilla

Зяблик – Fringilla coelebs L.

Рід Зеленяк – Chloris

Зеленяк – Chloris chloris L.

Чиж – Spinus spinus L.

Рід Щиглик – Corduelis

Щиглик – Corduelis corduelis L.

Рід Коноплянка – Cannabina

Коноплянка – Cannabina cannabina L.

Рід Костогриз – Coccothraustes

Костогриз – Coccothraustes coccothraustes L.

Родина Іволгові – Oriolsdae

Рід Іволга – Oriolus

Іволга – Oriolus oriolus L.

Група Воронові – Corvidae

Рід Сойка – Garrulus

Сойка – Garrulus glandarius L.

Рід Сорока – Pica

Сорока – Pica pica L.

Ряд Соколоподібні – Falconiformes

Родина Яструбині – Accipitridae

Рід Лунь – Circus

Лунь польовий – Circus cyaneus L.

Рід Куроподібні – Galliformes

Родина Фазанові – Phasianidae

Рід Куріпка – Perdix

Сіра куріпка – Perdix perdix L.

Рід Перепел – Coturnix

Перепел – Coturnix coturnix L.

Ряд Дятлоподібні – Piciformes

Родина Дятлові – Picidae

Рід Крутиголовка – Jynk

Крутиголовка – Jynk forguilla L.

Рід Строкатий Дятел – Dendrocopos

Малий строкатий дятел – Dendrocopos minor L.

4.2. Гніздова орнітофауна.

В мішаному лісі виявлено на гніздуванні 27 видів птахів. Найбільша
зустрічальність в цьому біотоці таких видів: дрізд-чикотель, сорока,
синиця велика, зяблик, вівчарик-ковалик, костогриз, щиглик, зеленяк,
вівсянка звичайна, дрізд співочий, гаїчка чорна, дрізд чорний,
коноплянка, іволга, зозуля, малинівка, горихвістка звичайна, берестянка,
жайворонок лісовий, соловей східний.

Менш чисельними є: довгохвоста синиця, куріпка сіра, сойка, мухоловка
сіра, кропивник, синиця голуба і сіра ворона.

В лісових зарослях та зрубах на гніздуванні зафіксовано 11 видів.

Найбільша зустрічальність в цьому біотопі таких видів: вівсянка
звичайна, жайворонок лісовий, кропив’янка сіра, щиглик лісовий,
кропив’янка садова, горихвістка звичайна, куріпка сіра, плиска жовта.

Менша зустрічальність в цих біотопах таких видів:

вівчарик жовтобровий, мухоловка сіра.

У кущах та лісових зарослях нами встановлено на гніздуванні 14 видів
птахів.

В цьому біотопі найбільша зустрічальність таких видів: вівсянка
звичайна, вівчарик-ковалик, дрізд білобровий, кропив’янка сіра,
мухоловка сіра, малинівка.

Менша чисельність таких видів: щеврик лісовий, кропив’янка садова,
вівчарик жовтобровий, дрізд чорний, сорокопуд-жулан, кропив’янка
чорноголова, соловей східний, коноплянка.

У долинах ріки на гніздуванні було виявлено 16 видів птахів. У цьому
біотопі найбільш чисельним являються такі види: синиця велика, дрізд
білобровий, малинівка, сорока, соловей східний, гаїчка болотяна, дрізд
чорний, крутиголовка, іволга, синиця голуба.

Найменша зустрічальність таких видів: горихвістка звичайна, сойка,
зозуля звичайна, дятел малий строкатий, жайворонок лісовий, сіра ворона.

В агроценозах виявлено на гніздуванні 10 видів птахів. Найбільша
зустрічальність в цьому біотопі таких видів:

жайворонок лісовий,

щеврик польовий,

куріпка сіра,

крутиголовка,

чекан луговий,

плиска біла.

Найменша зустрічальність видів таких птахів:

перепел,

сорокопуд-жулан,

лунь польовий.

Усі виявлені нами представники орнітокомплексів належать до трьох типів
фауни:

Європейський;

Транспалеарктичний;

Сибірський.

Біотоп 1.

Розподіл представників орнітокомплексу за типами фауни.

Біотоп Типи фауни

Європейський Транспалеарктичний Сибірський

Кількість видів

% Кількість видів

% Кількість видів

%

Мішаний

ліс

23

32,3

2

40

2

50

У мішаному лісі домінують види Європейського типу фауни (23), а до
Сибірського (2), Транспалеарктичного (2).

Біотоп 2.

Біотоп Типи фауни

Європейський Транспалеарктичний Сибірський

Кількість видів

% Кількість видів

% Кількість видів

%

Лісові зарослі, зруби

11

15,4

У лісових зарослях та зрубах домінують види Європейського типу фауни
(11).

Біотоп 3.

Біотоп Типи фауни

Європейський Транспалеарктичний Сибірський

Кількість видів

% Кількість видів

% Кількість видів

%

Кущі, лісові зарослі

14

19,7

У кущах, лісових зарослях домінують види Європейського типу фауни (14).

Біотоп 4.

Біотоп Типи фауни

Європейський Транспалеарктичний Сибірський

Кількість видів

% Кількість видів

% Кількість видів

%

Долини ріки Бистриця

14

19,7

2

40

2

50

У долинах ріки домінують види Європейського типу фауни (14) до
Транспалеарктичного типу фауни (2).

Біотип 5.

Біотоп Типи фауни

Європейський Транспалеарктичний Сибірський

Кількість видів

% Кількість видів

% Кількість видів

%

Агроценози 9 12,6 1 20 — —

У агроценозах домінують види Європейського типу фауни (9),
Транспалеарктичного (1).

З усіх досліджуваних лісових масивів та агроценозу, долини ріки в

орнітофаунах домінують види Європейського типу фауни (7),

Транспалеарктичного (5), до Сибірського (2).

Біологія гніздового пташиного населення.

Ряд курині (Galliformes) куріпка сіра ((Perdix perdix L.). В Україні 8
родів і 8 видів.

Птахи середніх розмірів. Маса до 500 г. У дорослих самців верхня частина
тіла бурувато-сіра, з хвилястим візерунком. Голова зверху бура. Лоб,
щоки і горло вохристого рудого кольору. Нижня частина тіла сіра, з
темними смугами. На череві велика каштано-коричнева пляма. У самки
верхня частина тіла буріша, каштанової плями на череві немає або вона
слабо помітна. У молодих птахів оперення світло-буре, з білуватими
штрихами. На голові немає рудого кольору.

Поширені майже по всій Україні, зустрічаються на полях, зрубах,
згарищах, на луках, у долинах річок. Восени і взимку тримаються
зграйками по 10-15 особин. Після великого снігопаду зариваються в сніг.
Голос скрипучий, “скіржі-скіржі”.

Гнізда роблять у ямці на землі, у кладці 20 і більше яєць. Забарвлення
яєць однотонне, зеленувато- або бурувато-коричневе. Насиджує самка 20-22
дні, але виводок пташенят водять обидва птахи. У тритижневому віці
пташенята вже можуть перелітати на коротку відстань. Живляться сірі
куріпки насінням трав, зеленими частинами рослин, улітку охоче поїдають
комах та інших безхребетних тварин.

Кількість цих птахів в окремі роки змінюється, бо вони дуже чутливі до
несприятливих умов, особливо до зимових ожеледей і сильних снігопадів.

Ряд Горобині (Passerieformes)

На Україні 24 родини, 130 видів.

Синиця голуба (Parus coeruleus L.)/

Маса до 12 г. У дорослих птахів голова і надхвістя ніжно-блакитні, за що
дістали українську назву. На шиї темно-синя смуга. Спина і низ тіла
жовті, лоб, брови, щоки, потилиця – білі, вуздечка, смужка біля ока,
горло, плями на шиї з боків і смуга впоперек шиї чорні. У молодих птахів
на голові немає голубої “шапочки”. Оперення не таке яскраве, як у
дорослих. Улюблені місця цих птахів – листяні та мішані ділянки лісу,
парки, лісосмуги, заплавні ліси. Спів ніжний, розсипчастий, мов срібний
дзвіночок. Позитивні крики “ті-ті-ті-ті”. Живляться переважно деревними
комахами і павучками. Гніздяться у дуплах дерев, у пеньках, часто дуже
низько над землею.

Головна кладка з 9-13 білих, з темними плямами маленьких яєць. Насиджує
самка, 13-14 днів. З кінця липня разом з іншими синицями починають
кочувати.

Плиска жовта (Motacilia klava L.).

Маленькі птахи. Маса до 20 г. У дорослих самців голова зверху сіра,
темно-сіра або чорна. Верх тіла зеленувато-жовтий, низ жовтий. У
зимовому оперенні верх тіла сірувато-зелений, низ жовтувато-білий. У
самок забарвлення блідіше, голова зверху сірувато-зеленкувата, низ тіла
жовтувато-білий. Молоді птахи зверху рудувато-бурі, знизу
рудувато-жовті, з темними плямками на волі і по боках горла.

Гніздяться на болотистих луках, у заплавах річок, серед рідких
чагарників.

У природі визначають їх за довгим хвостом і яскраво-жовтим забарвленням.
Голос – позитивні звуки “псііп”, “ссріє” або “цієє”, коротеньке тихе
щебетання.

Прилітають у кінці квітня. Гнізда будують на землі, в траві, із стебел
трав і корінців. Повна кладка з 5-6 білуватих, з густими
сірувато-коричневими крапочками яєць. Насиджує переважно самка, 13-14
днів. Пташенята залишаються у гнізді близько двох тижнів, але після
цього ще кілька днів батьки годують їх поблизу від гнізда. Відлітають на
південь у вересні — жовтні.

Корисні і дуже декоративні птахи.

Портребують охорони.

Ряд зозулеподібні (Cuculiformes)

Зозуля звичайна (Cuculus canorus L.).

В мішаному лісі було виявлено 6 видів. Пташка невеликого розміру, маса
до 120 г. Дорослі самці зверху темно-сірі, голова і крила мають бурий
відтінок. Горло і груди в верхній частині сірі, черево біле, з темними
поперечними смугами. Дорослі самки двох типів забарвлення: сірі, з
помітним рудуватим відтінком верхньої частини тіла і з темними смугами
на волі або іржаво-руді зверху, з темним поперечним візерунком.

У молодих птахів верх тіла темно-бурий, з рудуватими смугами і білими
плямками. Горло і воло темно-бурі, з жовтуватими смужечками. Низ тіла
білуватий, з вохристим відтінком і темними смугами.

На Україні поширені скрізь, де є деревні насадження або очеретяні
зарослі в заплавинах річок, по берегах боліт, озер, водосховищ.

Розпізнавати зозулю дуже легко. У польоті вона нагадує дрібних яструбів
або соколів. Має сіре смугасте забарвлення, схоже на забарвлення малого
яструба. Самець іноді в польоті починає “кувати”.

Живляться майже комахами, в тому числі волохатою гусінню шовкопрядів,
яких не їдять інші птахи. Восени їдять також і ягоди.

Прилітають до нас на початку травня, коли вже дерева вкриваються листям.
Самці майже відразу починають “кувати”. Літаючи понад кущами, в лісі
зозулі помічають гнізда маленьких пташок і підкладають по одному яйцю.
Яйця зозулі за розміром такі самі, як і у хазяїна гнізда, забарвлення
також подібне. Розвиток пташеняти в яйці зозулі проходить скоріше, ніж у
горобиних птахів (11-12 днів). Через кілька годин пташення починає
викидати з гнізда всі зайві предмети, яйця пташки – хазяїна, а іноді і
самих пташок. Пташеня зозулі залишається в гнізді 20 днів.

Відлітають у серпні – першій половині вересня.

Горобець польовий (Passer montanus L.).

Птахи невеликого розміру. Маса до 30 грам. Дорослі самці і самки мають
однакове забарвлення. Голова зверху коричнева, спина жовтувато-бура. На
горлі чорна пляма. Позивний крик “зев-зев-зев”, який повторюється
три-чотири рази. Живляться переважно рослинною їжею. Пташенят
вигодовують комахами. Пташенят виводять два-три рази на сезон.

На Україні гніздяться всюди, як в населених пунктах так і далеко за її
межами. Гніздяться у дуплах дерев, норах, щілинах скель, будівель.
Горобці звичайні приносять користь, знищуючи комах-шкідників.

Сорока (Pica pica L.).

Довгохвості строкаті птахи. Маса 230-250 г. У дорослих птахів голова,
шия, воло і частина грудей чорні. Задня частина грудей, черево, поперек
і плечові пера білі. Хвіст довгий чорний з металічним блиском. Поширені
по всій Україні. Улюблені місця – узлісся молодняки, зарослі чагарників
на берегах водойм, живуть у ярах, балках, садах. Голос – гучне
стрикотання і дзвінке “чак, чак”. Живляться комахами, зерном, маленькими
тваринами. Будують гнізда у вигляді великих закритих зверху куль. У
середині гніздо обмазане глиною і вимощене сухою травою. Повна кладка –
5-7 зеленкуватих яєць.

Знищують шкідливих комах і гризунів, але іноді вони руйнують гнізда
інших співочих і навіть мисливських птахів.

Ластівка сільська (Hirundo rustica L.).

Маса 20-35 г. У дорослих птахів забарвлення верхньої частини тіла чорне.
Лоб і горло руді, низ тіла білий. В Україні гніздові і перелітні птахи
всієї території. Гніздяться виключно у сільських населених пунктах. У
польоті відрізняються від інших ластівок довгим хвостом. Полюють на
комах на льоту. Голос коротенька тріскотлива пісенька.

На місця гніздування прилітають в середині квітня. Гнізда у вигляді
глибоких кошиків будують попід стелями і на стінах будівель. Зсередини
гніздо вимощують пір’ям, м’якою травою. Відлітають на зимівлю у вересні
– жовтні. Корисні птахи і прикраса сільського ландшафту. На рік буває
дві кладки з 4-6-ти білих з плямками яєць.

Сойка (Garrulus glandarius L.).

Невеликі птахи. Маса до 200 г. Забарвлення строкате. Загальне
забарвлення верхньої і нижньої частини тіла рудувато-коричневе. На
Україні гніздяться в листяних і мішаних лісах. Де є бук, дуб, ліщина.
Живляться жолудями, горіхами, ягодами і буковими горішками. Невеличкими
мишовидними гризунами, жабами. Гнізда на деревах з тоненьких гілочок,
паличок, стебел трав, корінців. Повна кладка 5-6 сіруватозелених яєць.
Насиджують обидва птахи 16-20 днів.

Птахи корисні, хоч іноді руйнують гнізда інших птахів. Птахи
декоративні, заслуговують на повну охорону.

Сірійський дятел (Dendrocopos Siriacus L.).

Уперше цього дятла виявили на Україні 1948 р. в місті Виноградові. Тепер
птах поширився у Львівській, Ровенській, Житомирській і навіть
Чернігівській областях. Цей птах схожий на великого строкатого дятла,
від якого відрізняється забарвленням хвоста, білою смугою над оком, що
переходить на шию, тонким дзьобом, а також способом життя.

Великий строкатий дятел влітку живе в лісі і, як правило, не
зустрічається в садах і парках. Це осілий і почасти мандруючий птах.
Завдяки міцному дзьобу він здатний розчеплювати лусочки шишок і виймати
звідти насіння сосни. Це дає змогу зимувати в соснових лісах, не
турбуючись про їжу. Навесні чути “барабанний” стукіт цього дятла.
Гніздиться в дуплах. У кладці – 4-6 білих яєць, на яких сидять птахи
12-13 днів. Живиться і вигодовує пташенят різними комахами (короїдами,
вусачами) тощо.

Сірійський дятел, на відміну від строкатого, утворює пари взимку.
Наприкінці лютого і в березні чути “барабанний” стукіт цих птахів.
Політавши по гніздовій ділянці, птахи сідають на гілку один навпроти
одного. Гнізда роблять у дуплах дерев, які мають м’яку деревину (липа,
тополя). Видовбують дупло завглибшки до 40 см за 5-20 днів. У кладці 5-6
білих блискучих яєць.

Живляться сірійські дятли короїдами та їхніми личинками, гусеницями
яблуневої плодожерки й непарного шовкопряда, коваликами та їхніми
личинками – дротяниками, личинками вусачів та іншими шкідливими
комахами, а також жолудями, горіхами. Пташенятам приносять їжу понад 100
разів на день. Цікаво, що самець більше приділяє уваги вигодовуванню
пташенят, ніж самка.

Сірійський дятел – найкорисніший серед дятлів, які трапляються в
населених пунктах.

Життя сірійського дятла ще не досить вивчене, тому спостереження за ним
особливо цінні для науки. Цей нечисленний птах потребує ретельної
охорони.

Білий лелека (Ciconia ciconia L.).

Цей великий красивий птах із сніжнобілим і чорним оперенням здавна живе
біля житла людини.

Лелека білий (його ще називають чорногузом, буслом), поширений по всій
Україні. Він прилітає на місце гніздування досить рано – починаючи з
середини березня і до кінця квітня. Лелеки живуть парами, дорослі лелеки
голосу не мають. Політ лелек плавний, величний. Вони прилітають на луки
й поля, де повагом походжають, шукаючи здобич. Живляться лелеки не
тільки жабами але й мишами, ховрахами, різними комахами. Відкладають
лелеки від двох до семи білих яєць, які насиджують по черзі.

Перед відльотом у теплі краї на зиму лелеки збираються в зграї і у
вересні – жовтні відлітають у теплі краї.

Останніми роками кількість лелек помітно зменшилася особливо у Західній
Європі, у деяких країнах вони вже навіть не гніздяться.

Шпак звичайний (Sturnus vulgaris L.).

Шпак є одним з перших вісників весни. Прилітають вони до нас у
березні, квітні. Цей співак гніздиться у нас на території від заходу
України до Байкалу. Шпаки охоче поселяються в шпаківнях. Згодом в гнізді
з’являється 4-8 блакитних яєць. А через 14 днів і пташенята. Батьки їх
старанно годують, приносять їжу близько 250 разів на день. І вже через
18-21 день залишають гніздо Батьки ще кілька днів годують пташенят, які
вилетіли з гнізда, потім залишають їх. Восени шпаки збираються тисячними
зграями і мандрують по відкритих просторах (луках, сінокосах, полях).
Перед відльотом кілька днів підряд самці з’являються вранці, біля своїх
шпаківень і співають пісні, ніби прощаючись з рідними місцями. Шпаки
приносять велику користь лукам, городам, садам, знищуючи гусінь
метеликів, жуків, їхніх личинок.

Література.

М.А.Воїнственський. Птахи.- К., Радянська школа.- 1984.

Заповідна справа в Україні.- Т.4.- Випуск 2, 1998.

В.Д.Бондаренко. Внимание – птица.- Львів.- Вища школа, 1982

Природа Івано-Франківської області за ред. К.І.Геренчука.- Львів.- Вища
школа, 1973

Екологічні особливості орнітофауни лісових біогеоценозів середнього
Придністров’я. В.А.Стефурак, Я.С.Штиркало.- Івано-Франківська державна
медична академія.- УДК: 598.477

Васюта С.І. Лісокористування в Українських Карпатах: етапи, тенденції,
перспективи // Проблеми історичної географії України. 36 наук.праць.-
К.- С.119

Владышевский Д.В., Шапарьев Ю.П. Закономерности изменения птичьего
населения биоценозов Нижнего Приангарья // В сб.: Исследования экологии
таежных животных. Красноярск, 1976.- С.125-131.

Израэль Ю.А. Концепция мониторинга состояния биосферы // В кн.
Мониторинг состояния окружающей среды. (Труды первого
советско-английского симпозиума.- Л., 1977.- С.10-15.

Ильичев В.Д., Галушин В.М. Птицы как индикатор загрязнения среды
ядохимикатами // В кн. Биологические методы оценки природной среды.-
М.,1978.

Б.Клауснитцер. Экология городской фауны. – М., 1990.- 246 с.

Книстаутас А. Основные выявленные эффекты влияния промышленного
загрязнения на популяцию лесных птиц // В кн.: Экологическое
исследование и охрана птиц Прибалтийских республик.- Каунас, 1982.

Криволуцкий Д.А., Новакова З., Кузнецова Л.В. Животный мир суши как
объект биоиндикации состояния окружающей среды.// В кн.: Прикладные
аспекты программы «Человек и биосфера».- М., 1983.

Мянд. Внутрипопуляционная изменчивость кладок птиц.- Рига, 1993.- С.46.

Смоленський І.М., Біленька О.В., Штиркало Я.Є., Кімаковия В.С.
Застосування методів зооіндикації та ззохімічного моніторингу при оцінці
забруднення навколишнього середовища антропогенними елементами в районі
енергетичних комплексів.// Экологические аспекты загрязнения окружающей
среды. (Тезы докладов международной научно-практической конференции,
Киев, 26-28 марта !996 г.).- К., 1996.-ч.3.-С.121-122.

Одум Ю. Экология. М., 1986.- т.2.- С.146.

Приходько М.М., Сав’юк В.О., Дмитраш Н.В. та інші. Івано-Франківська
область. Екологія та оптимізація природокористування.- Івано-Франківськ,
1996.- С.3.

Приедниекс Я., Курасоо А., Курвилачюс П. Рекомендации к
орнитологическому моноторингу в Прибалтике.- Рига, 1986.- 66с.

Приедниекс Я., Курасоо А., Курвилачюс П. Рекомендации к
орнитологическому моноторингу в Прибалтике.- Рига, 1986.- С. 47-49.

Федоренко А.П. Отрицательное воздействие различных химических препаратов
на ???

Смогоржевський О.Л. Пернаті друзі.

Бубнов М.А. У пташиному царстві.- К.: Веселка, 1986.

Михайловський Л.В. Повита красою.- Київ, Молодь

Сосновский И.Г. Редкие исчезающие животные.: По страницам красной
книги.- Москва, Лесная промышленность, 1987.

Енциклопедичний словник юного біолога // ??? Педагогіка, 1986.

Похожие записи