Реферат з біології

на тему:

“Опис рослин:

Копитняк європейський

Рожа лікарська, алтея лікарська

Фіалка запашна”

Копитняк європейський (Asarum europaeum), копитень, підгорішник.

Родина хвилівникових — Аristolochiaceae.

З лікувальною метою використовують корінь, а іноді й листя цієї рослини.

Поширений майже по всій Україні. Росте в тінистих листяних, рідше у
хвойних лісах, найчастіше під кущами ліщини.

Копитняк європейський — багаторічна рослина з повзучим кореневищем.
Листки цілокраї, нирковидні й округлі, дуже схожі на кінське копито
(звідси й така назва рослини), на довгих черешках. Рослина покрита
коротенькими волосками з трьома низовими лускатими листками й звичайно з
двома нирковидно-серцевидними довгочерешковими зимуючими темно-зеленими
листками. Квітки одиночні, на короткій пониклій ніжці, оцвітина ззовні
бурувата, всередині — темно-червона, бура, з трьома яйцевидними,
всередині загнутими, загостреними частками, тичинок дванадцять. Плід —
коробочка. Цвіте рослина в квітні. Листя цієї рослини збирають під час
цвітіння, а коріння з кореневищем — рано навесні. У рослини гіркий смак
і гострий, неприємний (особливо, якщо розтерти яку-небудь її частину),
специфічний, досить сильний запах, трохи схожий на запах валеріани.
Кореневище отруйне, так що його треба досить суворо дозувати.

Як відомо з народного досвіду, копитняк регулює функціональну діяльність
шлунка й менструації, а також е сечогінним, протизапальним,
почасти серцевим, відхаркувальним, антиалкогольним і блювотним
засобом.

У науковій медицині копитняк раніше застосовували як блювотний засіб, а
тепер ним не користуються.

У народній медицині порошок з кореня копитняка жінки вживають для
регулювання менструацій: 0,2—0,5 г порошку (на кінчику складаного
ножика) всипають у чарку молока і вживають раз на день натщесерце.

Відвар кореня копитняка на воді або на козячому молоці часто вживають
при мізерних менструаціях, для поліпшення травлення (при диспепсії), при
гастритах і ентеритах, хворобах печінки та жовтяниці.

Для боротьби з жовтяницею краще змішувати копитняк з пісковим цмином
порівну (взяти 1 столову ложку суміші на склянку окропу, вживати по 1
столовій ложці З рази на день).

Відвар копитняка вживають і при серцевих хворобах, як заспокійливий
засіб, а особливо корисно давати його дітям, коли їх судомить (відвар:
1/2 чайної ложечки на склянку молока, вживати по 1/2 чайної ложечки раз
на день).

Корисно вживати копитняк і від глистів (у порошку, по 0,2—0,5 г) та від
гарячки. Столова ложка відвару копитняка, змішана з склянкою горілки,
може спричинити в людини, яка хворіє на алкоголізм, огиду до спиртових
напоїв.

Щоб приготувати препарат, який вживають як відхаркувальний засіб при
бронхіті, треба змішати копитняк з листям розхідника й травою нетреби
звичайної.

Зовнішньо застосовують листя в свіжому вигляді й потовчене — від
наривів, відвар листя — також як примочку при хворобах очей, настойкою
цієї трави на оцті натирають місця, уражені коростою.

Рожа лікарська, алтея лікарська (Althaea officinalis), дика рожа,
калачики аптечні, маковійник, дикий мак.

Родина мальвових — Malveceae.

З лікувальною метою використовують коріння рослини.

Трапляється в середній і південній смугах Європейської частини СНД, в
тому числі майже всюди на Україні, а ще на Кавказі й у Середній Азії.
Росте на вологому й частіше пухкому ґрунті (поблизу боліт і річок), її
часто вирощують у квітниках поблизу будинків або в палісадниках.

Це багаторічна рослина, з коротким вертикальним кореневищем і простим,
рідше розгалуженим, м’ясистим довгим коренем. Досягає 1,5—2 м заввишки,
має прямі повстисто-волохаті сірувато-зелені стебла, що ростуть від
кореня кущем. Листки чергові, з довгими черешками, нижні — яйцевидні,
п’ятилопатеві, а верхні —довгасто-яйцевидні, трилопатеві, густоопушені.
Квітки блідо-рожеві, великі, на коротких квітконіжках, по кілька в
пазухах верхніх листків і на вершечку стебла. Плоди дрібні, схожі на
диск (калачик, як кажуть у народі). При дозріванні розпадаються на 15—18
частин.

Коріння збирають восени або рано навесні. Головний стрижневий,
здерев’янілий корінь звичайно відкидають і залишають тільки
нездерев’янілі пухкіші й молодші бокові корені та прикореневі нарости,
так звані мочки, що виявляють особливо ефективну лікувальну дію при
дизентерії. Корінь рожі лікарської не має смаку, з Нього виділяється
багато слизу, коли його пожувати або потовкти й розвести водою.

Слиз, що е в корінні рожі лікарської,— дуже цінний обволікальний,
протизапальний і відхаркувальний засіб. Слизові речовини рожі лікарської
пом’якшують смак гострих і кислих речовин у ліках і зменшують
подразнення при запальних і виразкових процесах на слизових оболонках.

Ліки з самої рожі лікарської застосовують так: зовнішньо — для
полоскання й промивання при запаленні й виразках слизових оболонок (у
роті, носі, на статевих органах), при грипі й ангіні, всередину їх
вживають при катаральних явищах у дихальних органах, у
шлунково-кишковому тракті, в сечових шляхах, при жовтяниці й нетриманні
сечі та при холері.

Фіалка запашна (Viola odorata), фіалка пахуча, кінські копитця,
підлісок.

Родина фіалкових – Vialaceae.

З лікувальною метою використовують траву й коріння цієї рослини.

Поширена майже по всій території Радянського Союзу, в тому числі й на
Україні. Росте в лісах, між чагарниками, її часто розводять і як
декоративну рослину.

Фіалка запашна — багаторічна рослина з повзучим, дуже розгалуженим
кореневищем. Листки в неї прикореневі, на довгих черешках,
округло-овальні, серцевидні, жовто-зеленого кольору. Квітки
темно-фіолетові, дуже пахнуть, і саме запахом і кольором своїх квіток ця
фіалка відрізняється від триколірної фіалки (триколірних братків).

Цвіте ця рослина рано навесні. Збирають її навесні та влітку, з
квітками, листям і корінням, сушать у тіні.

В запашній фіалці, особливо в її корінні, багато сапоніну,
відхаркувальної речовини й алкалоїду віоліну, який також діє на огранізм
як відхаркувальний засіб, подібно до того, як діє іпекакуана в менших
дозах. Тому вона допомагає при легеневих захворюваннях, які
супроводжуються виділенням мокротиння, та при коклюші. Коклюш лікують
так. Хвору дитину напувають відваром фіалки, а жмаками цієї рослини,
поки вони ще теплі (або й самою відвареною травою, також іще теплою),
обкладають дитині верхню частину грудей і оббинтовують їх так, щоб
вийшло щось схоже на зігрівальний компрес (тривалість компресу — 1—11/2
години). Це треба робити вранці і ввечері (на ніч). Відвар треба дитині
давати через кожні 2 години, протягом усього дня, по столовій ложці. При
такому лікуванні протягом 3 діб коклюш перестане мучити дитину
(особистий досвід автора).

Хворій дитині у віці 7—10 років можна давати по 2—3 столові ложки
відвару. Дуже корисно підсолоджувати відвар медом. Пити його треба
теплим.

Таке саме лікування дає добрі наслідки й при подагрі. Відвар або
настойку запашної фіалки вживають усередину при емфіземі легень,
ревматизмі й при нетриманні сечі.

Корисні ліки з запашної фіалки й при піску в сечовому міхурі та в
нирках, але вони будуть ще кращими, набагато ефективнішими, якщо їх
виготовляти не з самої тільки запашної фіалки, а з суміші цієї рослини з
стручками квасолі, косами (волоссям) з кукурудзи, листям мучниці та з
бруньками берези (всього порівну). Цієї суміші треба брати по 2 столові
ложки на 2—4 склянки окропу й настоювати 20 хвилин, вживати по 2—3
столові ложки 3 рази на день.

Відваром із запашної фіалки добре полоскати горло при грипі, ангіні та
інших запаленнях слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Похожие записи