Обмін речовин і енергії у організмі людини. Вітаміни.

Під обміном речовин розуміють сукупність змін, що відбуваються з
речовинами від моменту їхнього надходження до організму з навколишнього
середовища до моменту утворення кінцевих продуктів розпаду і виведення
їх з організму.

Етапи обміну речовин.

1 етап – травлення: розщеплення у шлунково-кишковому тракті під дією
травних ферментів складних молекул поживних речовин до простих.

ІІ етап – всмоктування в кишечнику та надходження у кров і лімфу,
рознесення по організму простих молекул поживних речовин, а також кисню,
вітамінів, мінеральних солей і води.

ІІІ етап – побудова клітинними структурами з простих речовин, що
надійшли в клітину, складних молекул, потрібних даному організмові.

ІV етап – розщеплення синтезованих складних сполук, вивільнення при
цьому енергії та утворення проміжних продуктів обміну речовин.

V етап – використання енергії АТФ на виконання різноманітних функцій
організму й виведення з нього кінцевих продуктів обміну.

В основі обміну речовин лежать два протилежні і нерозривні процеси –
асиміляція і дисиміляція.

Асиміляцією називається процес засвоєння речовин з зовнішнього
середовища і утворення з них більш складних, властивих організму
органічних речовин (на рівні клітини цей процес називають анаболізмом).
Асиміляція відбувається з поглинанням енергії.

Дисиміляція – процес розпаду і окислення складних речовин до більш
простих з виділенням енергії (на рівні клітини цей процес називається
катаболізмом). В живому організмі обидва процеси протікають паралельно і
невіддільні один від одного. Під час асиміляції поглинається частина
енергії, що виділилась внаслідок дисиміляції. З іншого боку, в ході
дисиміляції розпадаються ті речовини, що утворились при асиміляції.
Енергія, яка звільняється при дисиміляції, забезпечує всі прояви
життєдіяльності.

Кінцевою метою обміну речовин та енергії є збереження гомеостазу – тобто
умов, необхідних для життя.

Вітаміни.

Вітаміни – органічні сполуки, які входять до складу харчових продуктів в
дуже малих кількостях. Вони не служать джерелом енергії чи будівельним
матеріалом, як білки, жири і вуглеводи.

Це самостійна група речовин, що необхідні для життєдіяльності організму.
Вітаміни швидко розпадаються в організмі. Більшість з них не
відкладаються про запас і не синтезуються в організмі (крім вітаміну К,
що синтезується у печінці і кишечнику і В12, що синтезується у товстому
кишечнику, вітаміну Д).

Існування їх та значення для життя встановив ще в 1880 році російський
лікар Лунін. Назва походить від латинського слова „віта”, що означає
життя і кореня другого слова „амін”, як в першочерговому значенні
підкреслювало, що до складу вітамінів входять аміногрупи (пізніше стало
відомо, що не всі вітаміни містять аміногрупи). Назву дав польський
хімік Функ.

Роль вітамінів в обміні речовин.

— Вітаміни являються складовою частиною молекул багатьох ферментів і
деяких фізіологічно активних речовин. Або активують декотрі ферменти.

— беруть участь в синтезі і розщепленні амінокислот, жирів, азотистих
основ нуклеїнових кислот, деяких гормонів, медіатора – ацетилхоліну,
котрий забезпечує передачу імпульсів в нервовій системі.

Відомо, що при нестачі (гіповітаміноз, авітаміноз) чи надлишку
(гіпервітаміноз) вітамінів в організмі розвиваються захворювання. Добова
потреба людини у вітамінах незначна – визначається міліграмами, та
значною мірою залежить від: віку, статі, роду діяльності, маси тіла,
загального стану. Наприклад: вагітність, лактація, інфекційний процес,
променева хвороба, введення антибіотиків і сульфаніламідних препаратів,
надмірно важка праця – потреба організму у вітамінах значно
збільшується.

Вітамін В6 (піридоксин) 1-2 мг. Печінка, дріжджі, синтезується
нормальною мікрофлорою кишечнику (товстого). Забезпечує нормальне
засвоєння білків і жирів.

Гіповітаміноз майже не зустрічається (крім надлишку антибіотиків при
променевій хворобі). При недостачі у дітей: затримка росту, недокрів’я,
підвищена дратівливість, травні розлади. У дорослих: запалення шкіри,
слизових оболонок, безсоння.

Вітамін В12 (ціанокобаламін) 0,001-0,003 мг. Печінка, м’ясо,
синтезується бактеріями кишок. Необхідний для нормального перебігу
процесів кровотворення.

Гіповітаміноз – тяжкі, навіть смертельні (злоякісні) анемії. Засвоєння
вітаміну не відбувається при порушенні секреторної функції шлунка.

Вітамін Вс (Фолієва кислота) 1-2 мг. Печінка, яйця, дріжджі, боби,
синтезується бактеріями кишок. Потрібний для кровотворення.

Гіповітаміноз – недокрів’я, шлунково-кишкові розлади.

Вітамін РР (нікотинова кислота) 10-20 мг. Печінка, дріжджі, зародки
пшениці.

Гіповітаміноз: пелларга – ураження шкіри, порушення травлення,
послаблення пам’яті, апатія.

Вміст та способи зберігання вітамінів.

Вміст вітамінів у продуктах харчування за різних причин зменшується.
Вітаміни – дуже нестійкі сполуки і під час нагрівання харчових продуктів
більшість з них швидко руйнуються. Під час варіння м’яса руйнується до
50% вітаміну В. Під час теплової обробки продуктів рослинного походження
витрачається 20% вітамінів групи В.

Вітамін С, який міститься в овочах і фруктах, руйнується на повітрі,
особливо коли вони почищені. Тому овочі необхідно очищати та нарізати
перед самим варінням і класти в емальовану каструлю з гарячою водою.
Каструлю під час варіння треба закривати кришкою. Також руйнується
вітамін С при контакті з залізом.

Для збереження вітамінів в їжі слід дотримуватись правил заготівлі,
зберігання і приготування їжі – виключити переварювання і пережарювання.
Для зберігання в зимовий час має значення пристосованість сховищ,
забезпечення холодильними камерами. Суттєвим фактором являється
правильне транспортування овочів та фруктів.

Кількість вітамінів у їжі знижується при тривалому збереженні продуктів,
особливо наприкінці зими – на початку весни.

За звичайних умов потреба здорової людини у вітамінах може бути
достатньою, якщо їжа різноманітна і містить у собі продукти і тваринного
і рослинного походження.

Норми харчування в залежності від вмісту необхідних організму речовин та
витрат енергії.

Ідеальний харчовий раціон людини містить у собі білки, жири, вуглеводи,
вітаміни, мінеральні солі, клітковину і воду в правильному
співвідношенні.

Поживні речовини виконують в організмі подвійну функцію:

1.Пластичну – побудова та відновлення клітин і тканин.

2.Енергетичну – виділення енергії.

Кількість енергії, що виділяється при засвоєнні того чи іншого харчового
продукту становить його енергетичну цінність. Її вимірюють у калоріях
або джоулях. Кількість енергії, що надходить до організму з поживними
речовинами, має бути збалансована з його енерговитратами (дотримання
енергетичного балансу). Потреба людини в енергії залежить від віку,
статі, ваги, стану процесів обміну, характеру фізичної та психологічної
діяльності, професії, кліматичних та географічних умов. Мінімальні для
організму затрати енергії мають місце в умовах абсолютного спокою,
натще, при нормальній температурі тіла та в зоні температурного комфорту
(18-20?С). Тоді енергія затрачається тільки для забезпечення основних
процесів життєдіяльності (робота серця, печінки, нирок, періодичні
скорочення дихальних м’язів, підтримання температурного режиму тіла).
Такий найнижчий рівень обміну речовин – основний обмін. Він становить з
розрахунку на 1 кг ваги тіла – 1ккал за 1 год. Однак ця величина не
постійна, залежить від індивідуальних особливостей, крім того на неї
впливає вік, стать, величина поверхні тіла, характер харчування, фізичне
навантаження, захворювання.

Дотримання енергетичного балансу забезпечується раціональним
харчуванням. У відповідності з раціональним харчуванням розроблені і
продовжують розроблятися норми харчування, для людей різних професій.
Залежно від енерговитрат населення поділяється на 5 груп: 1 гр переважно
розумова праця – 167 кДж на 1 кг маси тіла на добу; 2 гр – легка фізична
праця – 179 кДж; 3 гр – праця середньої важкості 192 кДж; 4 гр – важка
фізична праця – 221 кДж; 5 гр – особливо важка праця – 252 кДж. У кожній
групі також враховується стать і вік.

У добовому раціоні дорослих людей білки, жири і вуглеводи
використовуються в співвідношенні 1:1:4. В середньому за добу людина має
спожити 80-100 г білків (з них 50 гр тваринних), стільки ж жирів (з них
60 гр тваринних), 350-500 г вуглеводів (з яких на прості має припадати
не більше 100 гр). Крім того, необхідно враховувати, що для організму,
який росте, калорійність їжі повинна перевищувати енергетичні витрати. У
противному разі ріст і розвиток організму затримуються. Для здоров’я
організму важлива не тільки достатня кількість поживних речовин, але й
правильне співвідношення між ними. Однобічне харчування часто є причиною
різних хвороб. Наприклад: переважання білкової їжі – подагра,
вуглеводної – карієс, ожиріння, цукровий діабет, жирної – ожиріння,
атеросклероз, гіпертонічна хвороба.

Лікувальне харчування.

Лікувальне харчування є обов’язковим компонентом комплексного лікування
людей при багатьох захворюваннях. Воно полягає у застосуванні з
лікувальною і профілактичною метою спеціальних раціонів на основі певних
наборів продуктів, технології обробки, дотримання особливого режиму
приймання їжі. Роль лікувального харчування при різних захворюваннях
неоднозначна.

В одних випадках воно є єдиним методом лікування – це група вроджених
порушень амінокислотного і вуглеводного обміну речовин, кишкового
травлення та всмоктування, коли певна дієта може попередити глибоку
розумову неповноцінність, запобігти дистрофізації та інвалідизації
дитини.

В інших випадках лікувальне харчування є одним з основних методів, без
якого інші терапевтичні дії виявляється малоефективними (харчова
алергія, ожиріння, цукровий діабет, хронічні захворювання травної
системи. При деяких захворюваннях лікувальне харчування не є
вирішальним, але впливає постійно та тривало на запальний метаболізм,
підвищує опірність організму, ефективність терапії (хронічні
захворювання нирок, печінки, серцево-судинної системи, опорно-рухового
апарату).

В усіх випадках дієта складена на основі принципів раціонального
харчування. Хвора людина повинна отримувати повноцінне харчування. В
лікувальних закладах використовуються лікувальні дієти (№ 1-15).

Відомо більше 20 вітамінів, що мають безпосереднє значення для здоров’я
людини. Всі вони поділяються на 2 групи: 1. жиророзчинні (А, D, Е, К).,
2. водорозчинні (В, С, Р, РР).

Вітамін А (ретинол) – 1-2 мг на добу, міститься у повноцінному вигляді у
тваринних жирах: печінці, риб’ячому жирі, нирках, ікрі, вершковому
маслі, молоці, яєчних жовтках. В організмі людини може синтезуватися з
жовтого пігменту-каротину що міститься в моркві, абрикосах, кропиві,
червоному перці.

Значення: входить до складу пігменту зорових рецепторів – паличок і
колбочок, які формують кольоровий і світловий зір, сприяє нормальному
росту організму (тому його ще називають вітамін росту), розмноженню та
відновленню клітин, які швидко і постійно змінюються – крові, шкіри,
слизових оболонок, завдяки надзвичайному значенню у білковому обміні він
підвищує опірність тканин до інфекцій і прискорює процеси загоєння ран.
Недостача вітаміну А: куряча сліпота – людина майже нічого не бачить у
сутінках, поява виразок, гнояків, недостатній ріст, схильність до
інфекційних захворювань.

Вітамін D (D2, D3) (протирахітичний, кальціферол) 0,02 – 0,05 мг.
Міститься у жовтках яєць, вершковому маслі, риб’ячому жирі. Може
утворюватися у шкірі людини під впливом ультрафіолетового проміння з
холестерину, який утворюється в організмі або надходить з їжею.

Вітамін D впливає на обмін мінеральних речовин. Він разом з гормонами
щитовидної залози впливає на процеси кісткоутворення і регулює правильне
співвідношення Са і Р, з яких складаються кістки, забезпечує
всмоктування їх у тонкому кишечнику, перенесення кров’ю до кісткової
тканини.

У разі гіпо- й авітамінозу виникає захворювання – рахіт (в дитячому віці
кістки розм’якшуються, тоншають, не зростає тім’ячко, ніжки
викривляються, спотворюються, ріст уповільнюється, порушується утворення
зубів, можуть бути зміни в нервовій системі.

Вітамін К (Філохінон, антигеморагічний). Синтезується лише у здоровій
печінці та кишечнику мікробною флорою. Міститься в достатній кількості в
звичайній їжі (капуста, шпинат, салат, кропива). Бере участь в синтезі
протромбіну, що відбувається в печінці, підвищує здатність крові до
зсідання, запобігаючи кровотечам.

При гіповітамінозі – порушення зсідання крові, сильні кровотечі.

Вітамін Е (токоферол, вітамін розмноження) 10-15 мг міститься в
достатній кількості в звичайній їжі, особливо в рослинних оліях.
Необхідний для забезпечення розвитку потомства.

Гіповітаміноз майже не зустрічається. Його проявом може бути загроза
спонтанного аборту.

Вітамін С (аскорбінова кислота) 50-100 мг. Основне джерело – сира
рослинна їжа: капуста, цибуля, чорна смородина, щавель, лимони, плоди
шипшини, обліпиха, китайський лимонник; а також молоко, печінка. Входить
до складу ферментів, які забезпечують нормальне засвоєння білка
клітиною, а завдяки цьому – міцність сполучної і м’язової тканини,
швидке загоєння ран, реакції імунітету, нормальне продукування різних
гормонів.

Гіповітаміноз – цинга (припиняється синтез білків): утворення виразок на
слизових оболонках ясен, травних шляхів, руйнування судин, розхитування
і випадання зубів, шкіра плямиста, підшкірні крововиливи, болі в
суглобах, м’язах, знижена опірність до захворювань, нервово-психічні
розлади.

Вітамін В1 (тіамін) 2-3 мг. Борошно, печінка, молоко, фрукти, дріжджі.
Бобові культури, яєчні жовтки (В1+Н3РО4 – кокарбоксилаза). Підтримує
нормальне протікання вуглеводного обміну та синтез ацетилхоліну в
нервовій системі.

Гіповітаміноз – бері-бері: розлади нервової системи, діяльності серця,
травного апарату, схуднення, порушення рухів, параліч кінцівок, атрофія
м’язів.

Вітамін В2 (рибофлавін) – 2 мг, яйця, сир, молоко, кефір, крупи, бобові
культури, овочі. Бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, у
процесах росту, відновленні клітин шкіри, слизових оболонок, формуванні
зору.

Гіповітаміноз: шкіра суха, заїди, ураження очей, слизова оболонка рота,
затримка росту молодого організму.

Похожие записи