.

Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4442
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Насіннєві плодові дерева

(яблуня, груша)

В українській міфології, звичаях, традиціях досить широко згадуються
різноманітні рослини. У тому числі і дерева, які ростуть в садах. До них
належать і такі як яблуня та груша.

Яблуня – сама розповсюджена плодова культура. Висота плодоносячих дерев
5—10 м. Листи черешкові з прості опушені, іноді морщинистою пластинкою.
Квітки рослини діаметром до 3 см, з 5-роздільною оцвітиною, обополі,
білі, іноді рожеві чи червоні, зібрані в щитковидні суцвіття. Більшість
сортів яблуні починають цвісти, виділяти і плодоносити з 3—8 років.
Квітка живе 3—4 дні, дерево цвіте до 10 днів, біля 15—18 днів. Квітки
охоче відвідуються бджолами, що має велике значення для весняного
розвитку бджолиних родин. У пору повного плодоносіння (18—30-літні
насадження) нектаропродуктивність яблуневого саду може складати 20—30
кг/га, а врожайність одного дерева — 250—350 кг яблук, але з окремих
дерев вона буває в 3—4 рази вище.

Недолік багатьох сортів яблуні — періодичність помітного
нектаровиділяння і плодоносіння. Особливо це відзначається в яблонях
сильнорослих підщепах.

Яблуня самобезплідна, тобто не зав’язує плодів при запиленні пилком
свого сорту. Більшість районованих в Україні сортів яблуні добре
переносять зими з морозами до 25 °С. Повне вимерзання плодових дерев на
піднесених ділянках з родючим ґрунтом — рідке явище. Воно може
спостерігатися тільки при температурі мінус 38—40°С і в безсніжні зими,
якщо температура ґрунту в зоні розміщення коренів знизиться до мінус
16—18 °С. Стійкість дерев до морозів знижується після рясного врожаю, а
також внаслідок знищення листя шкідниками (шовкопрядом, яблуневою міллю)
або пошкоджені паршою і ядохімікатами. Сильніше страждають від морозів
дерева яблунь, розташованих у знижених місцях, тому що там більш холодне
повітря і високий рівень ґрунтових вод.

Найкращими для яблунь є чорноземні і дерено-підзолисті ґрунти, що
розвиваються на лесовидних і піщаних легких ґрунтах і середніх суглинках
потужністю до 2 м. Самий слабкий ріст дерев і знижені
нектаропродуктивність і врожайність яблуні спостерігаються на могутніх
суглинках, що підстилаються первинною мореною, а також на інших грунтах
із близьким заляганням піску.

Яблуко /яблуня/ – символ цілісності, земних бажань; попередження
шкідливості перебільшення матеріальних бажань; символ початку всіх
речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості; таїни гріхопадіння
діви Марії; людини; спокуси; дерева пізнання добра і зла; смерті і зла,
розбрату і чвар; витримки, самопожертви в ім’я народу; батьківщини,
Батьківщини.

На думку О.П.Знойка, одним із атрибутів язичницької богині Лади /богині
гармонії, любові, Матері світу/ було саме яблуко, що символізувало
першопочаток усіх речей. Світова міфологія знає численні образи та
символи, пов’язані з яблуком. У кельтській міфології існував острів
Аваллон /”острів блаженних”/, де нібито росли червоні яблука безсмертя,
зупинявся навіть час /!/ Скандинавська міфопоетична система знає богиню
Ідумн, яка володіла золотими молодильними яблуками, що давали богам
вічну молодість.

У грецькій міфології був образ саду із золотими яблуками, які стерегли
Геспереди. Їх, за міфами, одержала богиня Гера від Геї як весільний
подарунок. Здобуття цих яблук – один із дванадцяти подвигів уславленого
Геракла.

Як відомо, яблуко із написом “найпрекраснішій”, підкинуте Єрідою /дочкою
Ночі/, внучкою Хаосу трьом богиням, стало причиною Троянської війни.

Міфологія адигів вшановує Тхагаледжа – бога плодючості та землеробства.
За переказами, він нібито подарував людям золоте дерево, на якому за
один день /!/ спіє дивне яблуко – наполовину біле, наполовину – червоне.
Жінка, яка страждає безплідністю, з’ївши білу половинку, народжує дочку,
червону – сина.

За біблійною легендою, Єва, з’ївши заборонений плід /яблуко/ із дерева
пізнання добра і зла, зробила “первородний гріх”. За це разом з Адамом
була вигнана з раю і проклята Богом.

У католицькій іконографії яблуко символізувало гріхопадіння діви Марії
/див. Богородиця/, яке воно переборює через Благовіщення.

Шанованим у християн є яблучний /другий/ Спас 19 серпня у православних,
6 серпня – у католиків. За віруваннями, до цієї дати категорично
заборонялося їсти яблука, особливо тим жінкам, у яких померли діти. Це
пояснювали тим, що нібито Ісус Христос, Мати Божа роздають цього дня
усім дітям-небіжчикам яблука. Обділеними залишаться саме ті покійні
діти, матері яких порушили заборону.

Відомий міфолог, фольклорист О.Афанасьєв /Древо жизни. – С.220/ писав:
“Жива вода та золоті яблука володіють однаковою творчою силою: вони
однаково оновлюють немічного старця, роблять його квітучим юнаком…;
хворому дають міць та здоров’я; мертвому – життя, потворність
перетворюють на красу; безсилля – у богатирську силу…”

Красива легенда, казка, – скажете ви. Не поспішайте іронічно
посміхатися. Справа у тім, що в останні десятиріччя вчені-фізики
висунули гіпотезу про існування тахіонів – частинок, які мають швидкість
більшу, ніж швидкість світла. Якщо колись вдасться збудувати тахіонний
космічний апарат, то люди, повернувшись на Землю, стануть молодші, ніж
були! Ось і казка про “молодильні яблука” у гіпотезах фізиків ХХ
століття!

У літературній традиції відоме яблуко Вільгельма Теля – героя
середньовічної легенди “Сказання про стрільця”. Він відмовився виконати
наказ австрійського намісника у Швейцарії Гесслера. За це В.Теля
примусили зробити надлюдське: стріляти у яблуко, покладене на голову …
його маленького сина. Тель влучив у яблуко, виявивши величезну витримку.

В українській літературі яблуко – символ дівочої краси /гарна, мов
яблучко/, кохання, чистоти, добра, батьківщини. Напр.:

Білі яблуні у високості,

З медвянистою звадою,

Над захланністю і жорстокістю,

Над підлотою й зрадою.

/А.Малишко/.

Або:

В янтарі дрімають тихі луки,

Може, сниться їм лапатий сніг?

Одпливли мої літа розлуки –

Я спішу до тебе на поріг.

Там твоє й моє лежить минуле,

Яблуні шепочуть вдалині.

Увійду у хату: “Не забула?”

І ти, певно, тихо скажеш: “Ні…”

Груша—дерево висотою до 20 м, іноді великий чагарник сімейства
розоцветних з колючимипобегами. Листи довгасто-округлі, коротко
загострені, шкірясті,розташовані на довгих черешках, при висиханні
чорніють. Квітки, зібрані по6—12 у щитковидні суцвіття, утворяться з
плодових бруньок, що формуються в попередньому році. Оцвітина подвійний,
п’ят-членний. Віночок до 3,5 см в діаметрі, сніжно-білого, іноді
розоватого кольору. Тичинок у квітці багато, ониимеют фіолетово-рожеве
фарбування.

Як у дикоростучих, так і культурних форм груші цвітіння рясне,
починається в момент появи листів, трохи раніш, ніж у яблуні. Дерева в
насадженнях цвітуть 14—16 днів, окремі квітки — до 5 днів.
Нектаропродуктивність насаджень груші 10—25кг/га. Бджоли охоче
відвідують квітки рослини. Перші плоди груша приносить у віці б-10
років, іноді дещо раніше. Цвіте груша і плодоносить щорічно. Економічно
корисний вік 30—40років.

Подібно яблуні — грушасамобесплодна. Навіть сорти, що не утворять
повноцінних насінь (наприклад, грушабессемянка), для гарного
плодоносіння мають потребу в запиленні іншими сортами ипчелами.

Груша більш вимоглива до тепла, чим яблуня. При температурі мінус
35—38°С спостерігається масове вимерзання дерев багатьох сортів.

Культурна груша вимоглива до родючості, фізичним властивостям і
тепловому режиму ґрунту. Кращими для неї є чорноземні і
дерено-підзолисті ґрунти, які розвиваються на суглинках. На піщаних
ґрунтах погіршується процес цвітіння і нектарообразования, якість
плодів, те ж саме спостерігається і при вирощування груші на сильно
ущільнених ґрунтах. Дерева груші найкраще ростуть на підвищених
ділянках. На знижених елементах рельєфу груша в течениевегетационного
періоду росте краще, ніж на підвищених, через кращу і більш рівномірної
вологозабезпеченості; у період спокою положення різке міняється —
внизинах скапливается більш холодне повітря, чим на підвищених місцях, і
грушаздесь сильніше підмерзає.

До числа районованих сортов літнього срокасозревания відносяться:
Безсім’янка, Дюшеслетний, Ошатна Єфімова, Тонковетка, Трубчевская
золотава й ін. Маса плодову їх досягає 70—150 р. Плоди дозрівають у
другій половині серпня — началесентября. Зберігаються до 15—30 доби.
Врожайність одного дерева до 70—150 кг иболее. Успішно культивуються
осінні сорти груші: Бергамот осінній, Колгоспниця, Мармурова й ін.

Список використаної літератури:

Плодові дерева. – К., 2000.

Рослини навколо нас. – Харків, 2001.

Енциклопедія українознавства.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020