.

Міжнародні зв’язки споживчої кооперації України в 1922 — 1927 роках (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2988
Скачать документ

Реферат на тему:

Міжнародні зв’язки споживчої кооперації України в 1922 — 1927 роках

Співпраця української кооперації з організаціями різних закордонних
країн відбувалась у світлі діяльності Міжнародного кооперативного
Альянсу. Адже зміцнення позицій саме в цій організації давало змогу
суттєво впливати на світові процеси не тільки на економічній, але що в
той час було найбільш суттєвим, на політичній аренах. Зокрема,
принциповим питанням було досягнення мети повноправного членства в
міжнародних центрах кооперування. Суттєва потреба в новітньому
устаткуванні для виробництва різного роду продукції, у тому числі
сільськогосподарської, підштовхувала до укладання договорів із
закордонними кооперативами, які вже тривалий час займалися виробництвом
такої продукції. Ілюстрацією нагальної необхідності в імпортованому
устаткуванні містить лист — відповідь від швейцарського виробника
сепараторів компанії “Діаболо-сепаратор”, в якому зазначалося, що у
відповідь на численні запити, які вони отримували з різних кінців
Радянського Союзу, повідомляли про відправку сепараторів до “Сільського
Господаря” в Харків в Україну [1]. У свою чергу, МКА через свої бюро
намагався контролювати розвиток кооперативних відносин у тих країнах, що
підпадали під його юрисдикцію, серед яких заслуговує на увагу Міжнародне
Бюро Праці. Ним у 1929 році було розіслано опитувального лист, який у
цьому ж році отримано радянськими кооперативними центрами. Відомості з
таких листів становили основу міжнародного щорічника кооперативних
організацій, в якому були повідомлені досить цікаві відомості про збут
продукції та продаж товарів членам кооперативних спілок у період з 1926
по 1928 роки. Так, у ньому вказувалося, що в 1926 – 1927 рр. кількість
товарів, проданих і куплених товариствами, складала загальну суму в
розмірі 110778934 крб., а в 1927 – 1928 рр. ця сукупна кількість
збільшилася до позначки в 169321817 крб. Тобто валовий обіг купівлі –
продажу за рік виріс на 58542883 карбованців, це свідчило про
інтенсивність зростання активності членів кооперативних спілок [2].

Налагодженням міжнародних зв’язків з українського боку займався на той
час найбільший кооперативний центр — “Сільський господар”. Вироблення й
напрацювання власної концепції кооперативного будівництва спонукало до
встановлення особливих принципів діяльності вище зазначеного
всеукраїнського центра кооперації. Він об’єднував усі центри
сільськогосподарської спеціальної кооперації: “Добробут”, “Плодоспілку”,
“Укрбурякосоюз”, “Насінньосоюз”, “Кооптах”, “Укррибакоспілку”,
“Укрмеліосоюз”, “Укрколгоспсоюз”, а також 41 союз сільськогосподарської
кредитної кооперації. Постачав своїм членам сільськогосподарські машини,
лісоматеріали, будівельні матеріали та інші засоби виробництва.
Спеціалізувався в заготівлі і збуті зернофуражних продуктів технічних
культур. Поряд з цим він займався проектуванням промислово –
торгівельного будівництва в системі сільськогосподарської кооперації,
консультував організації у справах будівництва підприємств
сільськогосподарської кооперації для переробки сировини, а з метою
роз’яснення ідей державного кооперування видавав журнал “Кооперативна
Громада” [3].

У 20-30 роки Всеукраїнським Союзом сільськогосподарської кооперації
ведеться активне листування з комітетами та підкомітетами Міжнародного
кооперативного Альянсу (МКА). І. Любімов, що в той час займав посаду
голови правління “Сільського Господаря”, у своєму листі у відповідь на
циркуляр з Центрального Комітету Альянсу пропонував до розгляду, поряд з
уже запланованими питаннями майбутнього Віденського конгресу, наступні:
споживча кооперація і боротьба проти загрози світової війни, участь
споживчої кооперації в економічній діяльності робітничого класу,
контроль за суттєвим зростанням розповсюдження озброєнь у світі, що
погрожувало основній базі кооперативного руху. Радянські кооператори
ставили перед світовою кооперацією ці питання як основні і серед іншого
зазначали, що існує необхідність запровадження рочдельських принципів,
визначення ведення політики кооперативів по відношенню до трестів і
картелів, висвітлення світових економічних проблем, затвердження
економічної програми МКА на найближчі роки [4]. Серед суто економічних
питань до розгляду пропонувалися ті, що були життєво важливими для
молодої радянської держави, яка перебувала в оточенні не тільки
ідеологічних, а й політичних ворогів. Контроль діяльності на міжнародній
арені української кооперації здійснював саме Центросоюз, тому
циркулярний лист від Альянсу не міг бути не проаналізований в Бюро
іноземної кооперації, яким керував Є. Варьяш. Саме до нього спрямований
наступний лист від “Сільського Господаря”, де в більш конкретній формі
пропонувалося включити в порядок денний найближчого засідання ЦК Альянсу
питання боротьби проти воєнної небезпеки та про залучення кооперації в
економічне життя робітничого класу, а також надати можливість радянській
кооперації зайняти належне місце в регламентній комісії конгресу. Саме
це дало б змогу впливати на ситуацію у світі не тільки на папері, а й
досить реальними заходами у відношенні до зміцнення політичної боротьби
проти капіталістичного табору [5]. Особливе занепокоєння в кінці 20-х
років викликав сільськогосподарський сектор, що становив одне з головних
джерел отримання державного прибутку і здійснення експортних операцій,
удосконалення цього сектора покладалося на “Сільський Господар”.
Отримання спеціалістів із місцевих кадрів суттєво затягувало процес
максималізації підвищення прибутковості сільського господарства, тому
відчувалася потреба в якнайшвидшому налагодженні зв’язків із
міжнародними кооперативними центрами. Навіть було складено план,
запропонований Хлібним відділом “Сільського Господаря”, в якому чітко
розташовувались основні пріоритети та висвітлювалися наріжні проблеми
розвитку кооперації у найближчому майбутньому.

До цього часу експортна робота системи сільськогосподарської кооперації,
крім експорту хліба та яєць, мала лише рекогносцировочний характер у
таких галузях сільського господарства, як: виробництво тютюну, хмелю,
картоплі, лікарських рослин, скотарства, молочних виробів, м’яса – там
експорт майже не розвивався. Відсутність розвитку експортних операцій в
зазначених вище галузях пояснювалася непідготовленістю кооперації до
налагодження експортних відносин.

Неналагодженість експортних операцій в основному пояснювалася:
відсутністю відповідного стандарту експортного товару, відсутністю та
неналагодженістю переробних підприємств, відсутністю спеціалістів як для
виготовлення об’єкта експорту, так і для налагодження переробних
підприємств, відсутністю знання ринків споживання та експорту,
організації торгівельного механізму експорту: прийому, зберігання,
оцінки, сортування, обробки, переробки тощо. Хоча з усіх перелічених
моментів на Заході вже були сформульовані певні принципи, які з
найменшими втратами давали максимальні прибутки [6].

При налагодженні переробки сільськогосподарських продуктів та
налагодженні експорту праця селянина, що має справу з продуктами
експорту, буде оплачуватися краще, а це неминуче призведе до
прогресивної реформи селянського господарства. Безперечно, що більшим
фактором до стимулювання прогресивної реформи селянського господарства
буде вдале поєднання з удосконаленням механізму експорту та переробки
продуктів, — поліпшення та вивчення агрикультурної і організаційної
характеристик у справі кооперативної роботи. Поряд з цим зазначалося, що
агрономія сільськогосподарської кооперації та взагалі агрономія України
зовсім незнайома з формулюванням питання агродопомоги населенню за
кордоном, з системою підготовки кадрів сільськогосподарських галузей, а
також перекваліфікацією їх. Незнайомі також і з організацією спеціальних
господарчих агрономічних закладів (розплідників, злучних пунктів,
прокатних пунктів і ін.).

Ще менше досвіду мала сільськогосподарська кооперація у справі
ознайомлення з методами проведення інструктування та організаційного
будівництва закордонної сільськогосподарської кооперації.

Поруч з широким розвитком на території України кооперативного
будівництва, зокрема ретельної уваги до будівництва кредитної системи
сільськогосподарської кооперації, знайомство з методами роботи
закордонної сільськогосподарської кооперації, особливо кредитної, додало
б упевненості фахівцям у їхній роботі.

Торкаючись загальної характеристики апарату системи
сільськогосподарської кооперації у зв’язку з надзвичайним зростанням
кооперації та нових її видів, зокрема в переробці продуктів в усіх
галузях сільського господарства, слід констатувати, що кооперація в
кінці 20-х років не мала таких робітників, які досконало знали цю справу
і могли своїми знаннями забезпечити подальший розвиток. Навпаки, на той
момент кооперативні робітники, зустрічаючись із необхідністю
адміністративного керування, при нових вимогах життя до адміністративної
роботи, часто залежали від випадкових осіб, які й самі не були
професіоналами в зазначеній царині [7]. Але, оскільки вони були єдиними
фахівцями, змушені звертатися до них, що, з одного боку, не завжди
давало позитивні результати, з іншого — робота будувалася не за
останніми вимогами закордонної техніки.

Приймаючи все вищезазначене до уваги, слід зазначити, що питання
закордонних відряджень було єдиним шляхом до подальшого розвитку
кооперативної роботи, яка має на меті поліпшення добробуту господаря
шляхом удосконалення агрикультурної та організаційної роботи,
налагодження переробних підприємств та принципів їх будівництва, а також
поліпшення якості продукції.

Умови відрядження повинні були бути такими: кожна кооперативна установа
по галузі, діяльності в якій вона вважає за необхідне провести
відповідне вивчення, мусить делегувати відповідного фахівця на умовах,
за яких людина, що їде у відрядження за кордон, мусить гарантувати
установі, що її відрядила, певний термін служби як компенсацію за
витрачення установою коштів. Закордонні відрядження мусять бути по всіх
галузях діяльності системи кооперації від кожної центральної
кооперативної установи. Мета відряджень, зазначення галузей, де
проводиться вивчення, країна, куди відряджається фахівець, і кошторис
закордонного відрядження повинні були розглядатися по окремих
кооперативних установах та відповідних галузях діяльності. Наприклад, по
лінії “Добробуту” мали відправити по одному фахівцю до Польщі, Німеччини
та Данії з метою вивчення ринків споживання молочних виробів,
організації постачання міського населення, збуту молочних продуктів. У
Німеччину, Данію та Фінляндію — для вивчення принципів будування
молочних заводів, сирозаводів, вивчення методів будування підприємств,
що займаються переробкою молока, а також для вивчення справи здійснення
державного контролю над маслозаводами. Також у Німеччину та Данію — з
метою вивчення організації холодильної промисловості та будування
холодильних підприємств [8]. До Фінляндії та Данії — з метою вивчення
роботи фахових кооперативів у галузях скотарства, а саме: контроль
племінного товариства, товариства із закупки фуражу, вивчення роботи
товариств із зв’язків між переробними підприємствами з господарюючим
населенням (вирощування худоби, племінна справа, зразкові молочарські
ферми зі штучним доїнням).

льного устаткування, а також ознайомлення з місцевими ринками збуту. У
Канаду — для ознайомлення з методами сушки та обробки сировини, вивчення
техніки будування та практичного складання проектів сушарень для України
— 2-х великих та 7 малих. У Німеччину, Канаду, РСФСР — з метою отримання
в системі “Плодоспілки” інструкторів з технічної переробки садовини та
городини. Їхнє завдання — ознайомитися з устаткуванням підприємств та з
усіма процесами переробки 5 основних галузей: сушарка (кустарна та
механічна), виготовлення повидла, пюре, пастили, варення, екстракти та
пастеризовані соки, консервування в герметичному посуді, консервування в
розсолі (соління, квашення, маринування, мочіння), вивчення техніки
складання виробничих планів, кошторисів та інше. Вони мусять
ознайомитися з вимогами місцевих закордонних ринків та географією
продажу товару [9]. Декілька осіб — у Каліфорнію та Африку, де їм
потрібно ознайомитися з роботою місцевих кооперативів у галузях методів
збору врожаю, з правилами сортування, зберігання, пакування,
транспортування та устаткування плодосховищ з подальшою їх
експлуатацією.

По лінії “Сільського Господаря” була потреба вивчати такі галузі:
техрослини, хлібну справу, агрикультурну та організаційну роботу. Одного
треба було відрядити у Францію, Німеччину, на Кубань та Південний Кавказ
для ознайомлення з технікою видобутку та рафінування лікарських рослин,
вивчення постановки заготівельної роботи з лікарськими рослинами,
вивчення вимог закордонного ринку щодо лікарської сировини, вивчення
ринків споживання та ринків експорту, сезонів збирання та цін на
лікарські рослини. Одного відрядити в Італію, Німеччину та Англію для
практичного ознайомлення на місцях із процесами первісної обробки
прядива, ознайомлення з вимогами закордонного ринку до якості сировини,
сортування та пакування. Одного — у Чехословаччину, Ельзас-Лотарингію,
Бельгію, Німеччину, РСФСР: для ознайомлення з методикою сушки хмелю, для
вивчення техніки культури хмелю та боротьби з хворобами й шкідниками,
вивчення вимог закордонного ринку (сезонів продажу та сезонних цін).
Одного — у Польщу, Румунію і Францію з метою ознайомлення з вимогами до
тютюну різних сортів: махорки, сигарового та цигаркового [10].
Відчувалася потреба в ознайомленні з принципами Французької тютюнової
монополії, ознайомлення з можливістю налагодження збуту тютюну. Одного —
у Північну Америку (Сполучені Штати та Канаду) у справах удосконалення
хлібного збуту та організації елеваторної справи, а також вивчення
практики збирання зерна і його сушіння. Одного — у Північну Америку для
вивчення методів збирання кукурудзи, зберігання її та переробки. Одного
— в Кенігсберг для вивчення методів збирання та переробки бобових
культур та організації переробних підприємств. В організаційній роботі
та агрономічній — в Америку, Данію, Німеччину, Італію. З метою вивчення
роботи агрономів, агрономів — консультантів (Америка), мандрівних кафедр
— Італія, з постановкою справи агрономічної допомоги
сільськогосподарським кооперативам та кооперованому населенню (Данія),
для ознайомлення з методами підготовки кадрів серед робітників
сільського господарства, а також перекваліфікації агрономів у методах
створення різних посібників, агрокабінетів, сільськогосподарських
музеїв, курсів, виставок, вивчення організації агродопомоги населенню
різними агрокультурними підприємствами: розплідниками, злучними
пунктами, прокатними пунктами, насінньовими господарствами та ін. Трьох
робітників для вивчення організаційної роботи сільськогосподарської
кооперації у Німеччині. Важливим є вивчення кредитної роботи усіх ланок
системи кредитної кооперації, дослідження взаємин кредитної кооперації з
фаховою кооперацією. Вивчення структури апарата по різних видах системи
сільськогосподарської кооперації [11].

Загальносвітова економічна боротьба кооперації проти дрібних
комерсантів, крамарів, лихварів та перекупщиків відбувалася майже вдало.
Але проти трестів та великих банків вона не могла встояти, тому потрібно
було саме в цей день активно проводити антимонопольну та антитрестову
пропаганду. Цей день було встановлено, щоб довести усьому світу
солідарність кооперації і цінність її як засобу економічного визволення
і як гарантії загального миру. Була підозра радянських кооператорів, що
керівники Альянсу намагалися позбавити це кооперативне свято його
революційності, чому й призначили його не на 1 травня, а на першу суботу
липня [12]. Саме вони вчили працівників та селян, що через кооперацію
можна мирно досягти справедливого соціалістичного суспільства, вказували
на недоцільність кривавих подій та сутичок, на їхню думку, необхідно
було лише розвивати кооперацію і таким чином поступово створювати новий
справедливий порядок [13]. Тільки активні революційні дії під
керівництвом комуністичної партії дадуть змогу звільнитися від
матеріальної залежності з банками та трестами в галузях виробництва,
промисловості та сільського господарства з причини нестачі коштів [14].
На противагу поміркованому відношенню до досягнення загальносвітового
рівноправного суспільства без кровопролиття радянськими кооператорами
нагадувалися події, які з негативного боку характеризували відношення до
кооперації в деяких країнах. Як приклад, приводилася доля італійської
кооперації, яка у свій час підлягала нападам озброєних ватаг фашистів,
що грабували, спалювали її приміщення, били працівників. Зрештою фашисти
силоміць оволоділи кооперацією та домоглись обрання своїх людей на
керівні посади. У Болгарії кооперація була оголошена комуністичною
організацією й через суд позбавлена свого майна на користь держави [15].

Весною 1922 року голова Міжнародного кооперативного Альянсу Гедхард
запропонував встановити Міжнародний день кооперації. На думку радянських
керівників кооперації, це було здійснено для того, щоб відвернути увагу
працівників від революційної боротьби. Цей день мав бути єдиним днем
святкування й пропагування ідей кооператорів усього світу. Пропозицію
Герхарда було ухвалено на засіданні Центрального комітету Міжнародного
кооперативного Альянсу в Мілані. У тогочасному суспільстві кооперації не
давали кредитів, обкладали великими податками, а з законодавчого боку
тиснули при створенні нових кооперативів. Тому при здійсненні
кооперативного будівництва треба було враховувати, що створення теорії
про політичний та релігійний нейтралітет зумовлено включенням до складу
кооперативного членства вихідців із буржуазії [16]. Кооперативний рух в
післяреволюційній Україні відроджувався так само повільно як і економіка
держави. Розруха і злидні простих пересічних громадян вимагали жвавішого
і впевненого руху в напрямі стабілізації ситуації в країні та її
економічному житті. У часи становлення Радянського Союзу 1920-1930-х
років завдання післявоєнного відродження кооперації в усіх аспектах її
передреволюційної діяльності визначалось як одне з головних у
внутрішньодержавній політиці більшовицького режиму. Відновлення
повноцінної участі радянської революційної кооперації в загальносвітових
економічних процесах повинно було ґрунтуватися на вагомих концептуальних
засадах діяльності міжнародних центрів, серед яких важливе, і безумовно,
чільне місце займав Міжнародний кооперативний Альянс — на той час досить
впливова економічна світова організація.

Українська РСР вела активні переговори з представництвом МКА в Парижі та
Берліні, а також надсилала своїх представників до Лондона, які повинні
були задекларувати її бажання брати участь у засіданнях та конференціях
на правах рівноправного членства. Однією з умов, виконання яких
контролювалось Альянсом, було святкування Міжнародного Дня кооперації.
Завдання сучасного історичного погляду на загальнодержавне відзначення
такої події дозволить розкрити еволюцію економічних, соціальних, а
відтак і політичних процесів, що супроводжували міжнародні зносини УРСР
та участь її в Міжнародному кооперативному Альянсі. Результати такого
історичного дослідження дасть змогу відновити ретроспективу відносин між
вітчизняними та закордонними центрами, змалює реальну картину
взаємопроникнення і розповсюдження економічних і культурних процесів з
боку Заходу та Радянської України. Адже сучасна демократична Україна має
велике бажання ввійти до складу реформованої об’єднаної Європи, більше
того: з цього бажання повинна логічно випливати тісна співпраця з
головними економічними, політичними, культурницькими і кооперативними
загальноєвропейськими центрами та організаціями. Не випадково існує
закономірність логічного висновку, що активізація кооперативного
будівництва в Україні відбувалася саме за часів проведення нової
економічної політики. Адже саме в цей період громадськість отримала
можливість вийти, хоч і ненадовго, із-під юрисдикції сталевого
державного апарату тотального контролю. Намагаючись увійти повноправним
членом, до складу міжнародних кооперативних центрів і безпосередньо до
Міжнародного кооперативного Альянсу, кооперація радянізованої України
зіштовхнулася не тільки з проблемами суто адміністративними, а й з
неминучим визнанням хибності тих заходів, що впроваджувались у життя з
огляду на вказівки центральних органів. Саме кооперація виявилася тим
засобом порятунку вітчизняної економіки після розрухи громадянської
війни та безжального проведення продрозкладок серед господарюючого
селянства та міських кустарів. Процеси методичної та послідовної
підготовки власних фахівців з використанням широкого закордонного
досвіду стажування, разом із дослідженням можливостей місцевих ринків
збуту промислової та сільськогосподарської продукції для майбутніх
торгівельних зв’язків допомогли створити потужний механізм, розпад якого
ми спостерігали в 90-х роках ХХ ст.

Висновки. Безумовно, кожен дослідник має своє історичне бачення проблеми
діяльності споживчої, кредитової та різного роду іншої кооперації. Але
робити це треба об’єктивно, спираючись на фактичний матеріал, і цим
сприяти концентрації спільних зусиль на створення умов для відновлення
розвитку національного кооперативного сектора економіки. На даному етапі
вітчизняної історії назріла необхідність розробки концепції історичного
дослідження не тільки самої кооперації, а й її міжнародних зв’язків,
підвалини для яких були закладені ще в 20-х рр. ХХ ст. Тим більше, що
діяльність у наш час кооперативних формувань може бути використана і як
форма економічного й соціального самозахисту населення від агресивного
ринкового середовища.

Список літератури:

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.6. — Спр.629. — Арк. 11.

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.7. — Спр.18. — Арк. 103.

ЦДАВО. — Ф. 290. — Оп.7. — Спр. 18. — Арк. 11.

ЦДАВО. — Ф. 290. — Оп.7. — Спр. 18. — Арк. 84.

ЦДАВО. — Ф. 290. — Оп.7. — Спр. 18. — Арк. 90.

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.6. — Спр. 278. — Арк. 111.

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.6. — Спр. 278. — Арк. 112.

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.6. — Спр. 278. — Арк. 113.

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.6. — Спр. 278.- Арк. 114.

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.6. — Спр. 278. — С. 115.

ЦДАВО. — Ф.290. — Оп.6. — Спр. 278. — Арк. 116.

Зарудний С. Кооперативний інтернаціонал. — Х., 1927. — С.22.

Целларіус В. Міжнародний кооперативний день та завдання радянської
кооперації. — Х., 1930. — С.13.

Целларіус В. Міжнародний кооперативний день та завдання радянської
кооперації. — Х., 1930. — С.11.

Целларіус В. Міжнародний кооперативний день та завдання радянської
кооперації. — Х., 1930. — С.12.

Целларіус В. Міжнародний кооперативний день та завдання радянської
кооперації. — Х., 1930. — С.12. Зміст Видання

© Журба Михайло Анатолійович, 2006

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019