.

Мікроеволюція. Фактори еволюції. Видоутворення. Природний добір. Макроеволюція (лекція)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
827 22171
Скачать документ

Тема: Мікроеволюція. Фактори еволюції.

Видоутворення. Природний добір. Макроеволюція, її напрямки.

Мета: – сформувати в учнів поняття про мікроеволюцію, вид,
критерії виду, популяції,
адаптацію, макроеволюцію, дивергенцію;

– ознайомити з елементарними факторами еволюції;

– охарактеризувати форми боротьби за існування як фактори
еволюції видів у природі;

– з’ясувати творчу роль природного добору; показати природний
добір як головну рушійну силу еволюції;

– пояснити виникнення пристосувань;

– розкрити відносний характер пристосованості як результат
природного добору.

Обладнання: гербарій рослин, таблиці – “Форми боротьби за
існування”, “Природний добір”.

Тип уроку:_________________

Структура уроку

І. Вивчення нового матеріалу.

1. Вид – основна паксономічна одиниця.

2. Сучасні критерії виду.

3. Популяція – одиниця виду та еволюції.

4. Елементарні фактори мікроеволюції.

5. Способи видоутворення.

6. Природний добір, його суть і форми.

7. Боротьби за існування та її форми.

8. Макроеволюція і її фактори.

9. Докази макроеволюції.

10. Шляхи реалізації еволюції.

ІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Що таке макроеволюція?

2. Назвіть критерії виду.

3. Що таке популяція?

4. Які є способи видоутворення?

5. Які елементарні фактори еволюції?

6. Заповнити таблицю.

ІІІ. Домашнє завдання: вивч. ст.

Конспект.

Таблиця.

Порівняння штучного і природного добору.

Штучний Природний

Схожість Діє три фактори: мінливість,

Від їх спільної дії утворюють-

породи і сорти

спадковість, добір.

-ся:

види

Відмінність Зберігає лише корисні для людини ознаки.

Людина добирає за видимими ознаками.

Діє на користь людини.

Відбувається з часів первісної людини. Зберігає будь-які життєво важливі
ознаки.

Добирає за помітними і непомітними ознаками.

Діє на користь організму, популяції, виду.

Відбувається протягом геологічних епох; в ряді випадків його дія
виявляється за короткий час.

Мікроеволюція

1. Визначення “виду”.

Вид – це сукупність особин, що займають певну територію (ареал), здатні
схрещуватись між собою і давати плідне потомство.

2. Структура виду.

Вид підвищ популяція.

Популяція – сукупність особин одного виду, які мешкають на одній
території і вільно схрещуються між собою, але так чи інакше ізольовані
від особин інших популяцій того самого виду.

Підвид – сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від
інших популяцій того самого виду однією або кількома станами ознак.

Наприклад: вид “тигр” має сім підвидів.

Вид “білий гриб” – 20 підвидів.

3. Погляди К.Ліннея, Ж.-Б.Ламарка, Ч.Дарвіна на “вид”.

К.Лінней: “Вид реально існує в природі і не змінюється з часом”.

Ж.-Б.Ламарк: “Видів немає. Вони – плід уявлення; але історичний розвиток
є”.

Ч.Дарвін: “Види реально існують, відносно постійні і є результатом
історичного розвитку. Види змінюються внаслідок еволюції”.

4. Біологічна концепція виду (розроблена на основі синтетичної гіпотези
еволюції).

Вид – це сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою,
функціями, місцем у біогеоценозі, що населяють певну частину біосфери
(ареал), вільно схрещуються між собою в природі, дають плідне потомство
і не схрещуються з іншими видами.

5. Критерії виду – це мірило для визначення виду.

а) морфологічний – подібність зовнішньої і внутрішньої будови;

б) генетичний – характерний набір хромосом за кількістю, формою,
розміром;

в) фізіологічний – подібність процесів життєдіяльності організмів виду
(здатність до парування і народження плідного потомства або
репродукційна ізоляція);

г) біохімічний – хімічний склад клітин, тканин (білки, нуклеїнові
кислоти);

д) екологічний – існування виду при певній сукупності факторів
зовнішнього середовища;

е) географічний – певний ареал, що його займає вид у природі.

6. Мікроеволюція – один з видів еволюційного процесу за синтетичною
гіпотезою еволюції.

Мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в
популяціях одного виду.

На зміни у популяціях впливають:

а) хвилі життя – це коливання чисельності особин у популяції;

б) ізоляція – неможливість схрещування між особинами одного виду;

Ізоляція є: географічна (річка, гори, ліс);

екологічна – коли в середині популяції виникають раси
(форм з різними вимогами до умов довкілля в межах ареалу);

в) дрейф генів – перерозподіл генів і зміна їх частоти зустріваності
внаслідок випадкових схрещувань.

При малій чисельності особин у популяції зростає можливість при
схрещуванні переходу рецесивних генів у гомозиготний стан, що веде до
загибелі особин з рецесивними генами і до зміни генофонду популяції.

Природний добір

Природний добір – це переважаюче виживання і розмноження
найпристосованіших до умов існування організмів певного виду.

Пиродний добір – процес внаслідок якого виживають і лишають після себе
потомство особини з корисними в даних умовах спадковими змінами.

Природний добір буває:

а) рушійний – дія відбору спрямована в певний бік.

Це приводить до змини фенотипу.

Наприклад: у різних тварин, що ведуть риючий спосіб життя (вовчок,
жук-гнойовик, кріт) виникають копальні кінцівки.

Відбуваються при змінах довкілля.

б) стабілізуючий – підтримує сталість певного фенотипу, що відповідає
навколишньому середовищу.

Відбувається у постійних умовах довкілля.

Природний добір є рушійною силою еволюції бо сприяє пристосуванню
організмів до умов середовища.

Наслідок дії природного добору – виникнення пристосувань (адаптації).

Природний добір приводить до утворення нових популяцій, а потім
підвидів, видів.

Видоутворення

Видоутворення – це один з видів еволюційного процесу за синтетичною
гіпотезою еволюційної теорії.

Видоутворення – це еволюційний процес виникнення нових видів, внаслідок
мікроеволюції за певної ізоляції чи стостосуванні до нових умов
довкілля.

Воно має необоротний характер на відміну від мікроеволюції.

Видоутворення відбувається:

а) дивергенцією – коли з вихідної форми утворюється два чи більше нових
видів;

б) перетворенням виду-попередника на новий вид у процесі його
історичного розвитку завдяки адаптаціям до змін довкілля.

Видоутворення за допомогою дивергенції є наслідком ізоляції.

Тому відповідно до типів ізоляції розрізняють типи видоутворення:

а) географічне – коли внаслідок географічної ізоляції популяції
дивергують в різні види;

Наприклад: бобер євразійський і американський (Берінгова протока
роз’єднала материки);

б) екологічне – при появі екологічної ізоляції;

Коли групи популяцій потрапляють у різні екологічні умови в межах
ареалу;

в) поліплоїдне – у рослин внаслідок кратного збільшення кількості
хромосом;

г) схрещуванням особин споріднених видів: коли гібридні нащадки
схрещуються між собою і утворюють нові плідні покоління.

Макроеволюція

1. Макроеволюція і її фактори.

Макреоволюція – це еволюційні процеси, що приводять до виникнення
надвидових таксонів (одиниць): родів, родин і аж до царств.

В природі реально існують лише види. Надвидові категорії ввела людина на
підставі ступеня споріднених видів.

Тому: окремих механізмів макроеволюції не існує.

Різноманітність видів виникає внаслідок пристосувань їхніх предків до
різних умов довкілля.

Це явище називається адаптивною радіацією, що вібувається у формі
дивергенції – явище розходження ознак у нащадків як наслідок
пристосувань особин предкового виду до різних умов довкілля.

2. Напрямки макроеволюції:

а) біологічний прогрес – збільшення чисельності популяцій, розширення
ареалу, утворенння нових підвидів і видів в межах певної групи;

Наприклад: комахи, молюски, птахи, ссавці, покритонасінні.

б) біологічний регрес – зниження пристосованості, чисельності,
скорочення ареалу, вимирання певної групи.

Наприклад: із хоботних лишились лише два види: африканський та
індійський слон.

Ці поняття не мають реального відображення в природі, а є узагальнюючими
термінами, які показують ступінь видової різноманітності певної групи в
певний геологічний час.

3. Докази макроеволюції:

а) порівняльно-аналітичні:

1) аналогічні органи – подібни за будовою органи видів різного
походження, що виконують однакові функції;

2) гомологічні органи – однакові за будовою органи різних видів, що
мають спільне походження (корінь та його видозміни; передні кінцівки –
нога, крило, рука у хребетних тощо);

3) рудименти – недорозвинені чи спрощені органи у видів порівняно з
предками (очі у крота, апендикс та хвостові хребці у людини);

4) атавізми – поява в окремих представників виду рис, властивих предкам
(поява хвоста, волосся по всьому тілу, додаткові молочні залози).

б) палеонтологічні – викопні рештки живих істот; відбитки,
окам’янілості;

в) ембріологічні – біогенетичний закон:

“Онтогенез є коротке повторення філогенезу” (Ф.Мюллер і Е.Геккель).

4. Шляхи реалізації еволюції.

а) ароморфози – зміни, що підвищують організацію організмів; стрибки в
розвитку;

Через них виникають класи, типи (поява щелеп у хребетних; квітки у
покритонасінних).

б) ідіоадаптації – зміни, які не підвищують рівень організації, а
пристосовують вид до даних умов життя;

Наприклад: різні ротові органи комах, різна будова квіток
покритонасінних.

в) загальна дегенерація – зміни, які пов’язані із спрощенням
організації, але вони сприяють кращій пристосованості. Ці спрощення
приводять до біологічного прогресу виду;

Наприклад: а) у вірусів (як паразитів) втрата клітинної структури;

б) у стіжкових червів втрата травної системи.

PAGE

PAGE 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020