МЕЛІСА ЛІКАРСЬКА —Melissa officinalis L.

Російська назва — мелисса лекарственная

Родина губоцвіті — Labiatae

Багаторічна трав’яниста рослина. У дикому стані росте в
Середземноморському регіоні. На Україні рослина дуже популярна як серед
знавців народної медицини, так і серед пасічників, оскільки меліса —
чудовий медонос. Квітучі стебла її без шкоди для бджіл застосовують
проти варіотозу. Висівають мелісу на городах та грядках. Вирощують її і
як технічну культуру в окремих господарствах для одержання ароматичної
олії. Це сонцелюбна і вологолюбна рослина. Росте на одному місці не
більше 2 років, далі засихає. Насіння яскраво-чорне, дрібне, легке,
розноситься вітром на чималі відстані. Рослина здатна до значного
самовисіву. Стебло чотиригранне, гіллясте, високе. Іноді досягає висоти
1 м і більше. Рослина запашна, листки зморщені, велико-зубчасті,
черешкові. Квітки білуваті або рожеві, з червоною плямою. Починає цвісти
в середині червня і цвіте до глибокої осені (аж до приморозків). Листки
при подрібненні (свіжі і висушені) пахнуть цитриною.

Сировина. З лікувальною метою використовують листки і квітконосні
стебла, які зрізують під час цвітіння рослини. Сонячного літа з частими
дощами збір трави меліси лікарської проводять іноді 2—3 рази протягом
сезону.

Рослину висушують у теплих добре провітрюваних приміщеннях і зберігають
у щільній тарі.

Хімічний склад. У сировині виявлено дубильні речовини (близько 5%),
смоли, кавову, олеанову та урсолову — кислоти, аскорбінову кислоту
(140—150 мг/100 г) летку олію (близько 0,33 %), яка містить цитраль,
гераніол, цитронелаль. Рослина вивчається. До офіци-нальних лікувальних
засобів препарати меліси не занесено, окрім лет-кої олії.

Застосування. Препарати меліси лікарської, як і м’яти, материнки,
чебрецю, здавна використовуються при лікуванні численних недуг народною
медициною. Хоч батьківщиною меліси е Середземномор’я, рос-лина дуже
популярна серед українського народу як «універсальний» засіб лікування
(«помічна трава»).

Ми застосовуємо препарати меліси при лікуванні захворювань травного
каналу, печінки, панкреатиту, цукрового діабету, запальних процесів
сечостатевої системи, зокрема при сечокам’яній хворобі, уретриті,
простатиті, циститі, у суміші з вересом звичайним, цмином пісковим,
медункою лікарською, веронікою лікарською, приймочками кукурудзи,
коренями алтеї лікарської, родовика лікарського та бруньками тополі
чорної.

Рослину використовуємо при анацидному та гіпоацидному гастриті. Вона
виявляє легку потогінну, вітрогінну та проносну дію. Припиняє нудоту і
блювання, діє протисудомно, заспокоює нервому систему, поліпшує сон, має
анестезуючі властвості. На цій основі передбачено її застосування як
зовнішнього засобу (для примочок до фурункулів, карбункулів, саден,
забитих місць, ран, полегшення болю у суглобах, при поліартриті,
спондиліті, радикуліті, невралгії лицьового нерва та ін.)„ Препарати
меліси лікарської, як і глоду колючого, мають значні анти-алергічні
властивості, їх ми застосовуємо успішно при гастриті і хронічному
бронхіті, коклюші, трахеїті, пневмонії, серцевому неврозі,
екстрасистолії, ядусі, дисменореї, ревматичному болю у суглобах,
безсонні, мігрені, при значному нервовому виснаженні, стресових станах,
перед тяжкими операціями. Вони заспокоюють нервову систему, поліпшують
сон, сприятливо впливають на діяльність серцево-судинної системи.

Готують відвар з листків і квітконосних стебел меліси лікарської. Беруть
1 столову ложку добре подрібненої рослини, кип’ятять 1 хв. і настоюють
10 хв. Склянку відвару випивають за 4 рази протягом доби, до їди.

Офіцинальний лікувальний засіб — мелісова олія — вживається всередину по
10—15 крапель при захворюваннях дихальних і сечових шляхів, суглобовому
ревматизмі, для заспокоєння нервової системи, поліпшення сну і
самопочуття після перенесених тяжких травм та операцій.

При нервовому перезбудженні добрий ефект дає застосування препаратів,
виготовлених з меліси лікарської у суміші з коренями валеріани
лікарської та синюхи блакитної. Беруть по 1 столовій ложці зазначених
вище рослин, заливають 1 склянкою води, кип’ятять 10 х» і настоюють 4
год. П’ють по 2 столові ложки 3 рази протягом доби і четвертий раз —
перед сном.

Ми готуємо настойку листків і квітконосних стебел меліси лікарської на
40 % спирті у співвідношенні 1 : 3. Настоюємо 2 тижні. Хворі вживають по
ЗО крапель 3 рази протягом доби на ложці води і четвертий раз — перед
сном. Настойка меліси лікарської входить у запропоновану нами композицію
(опис подається в окремому розділі) для комплексного лікування хворих з
алергічними реакціями, профілактики алергічних і стресових станів
організму та усунення спазмів судин мозку, жовчного міхура, спастичного
коліту, для нормалізації ритму серця (при екстрасистолії, тахікардії,
пароксизмальній тахікардії), лі» кування вегето-судинної дистонії,
гіпертонічної хвороби.

На підставі особистих багаторічних клінічних спостережень ми твердо
переконались у тому, що в наш надто квапливий час, коли так часто у
людей виникають психічне і розумове перенапруження, стресові стани,
застосування препаратів з суміші меліси лікарської, синюхи блакитної,
собачої кропиви серцевої, вересу звичайного, глоду колючого, материнки
звичайної, хмелю звичайного дають позитивний профілактичний та
лікувальний ефект. Готують суміш у співвідношенні названих рослин
3:3:3:2:2:2:3. Беруть 4 столові ложки суміші, заливають 2 склянками
окропу, настоюють 4 год. і п’ють по 50—70 мл З рази протягом доби за 30
хв. до їди і четвертий раз — перед сном.

ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ —Plantago major L.

Російська назва — подорожник большой

Родина подорожникові — Plantaginaceae

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 10—60 см з коротким кореневищем
і розеткою прикореневих листків. Стебло безлисте, тонко-борознисте, голе
або ледь опушене. Листки яйцеподібні або еліптичні, з 3—7 жилками,
цілокраї, голі, з клиноподібною основою. Суцвіття довгоциліндричне,
колосоподібне, розріджене при основі. Росте подо« рожник великий на
сонячних галявинах, луках, узліссях, узбіччях шляхів. Цвіте в травні —
липні. Поширений по всій території СРСР, крім Крайньої Півночі.

Сировина. Для лікувальних потреб збирають листки і насіння рослини.
Листки зрізують, коли подорожник цвіте, а насіння збирають восени.
Сушать листки в теплих добре провітрюваних приміщеннях.

Розстилають їх, як і листки підбілу звичайного, тонким шаром, щоб вони
при тривалому висушуванні не уражалися цвіллю, не потемніли і не
втратили лікувальних властивостей.

Хімічний склад. Листки подорожника великого містять близько 20%
пектинових речовин, насіння—близько 40%. У рослині виявлено органічні
кислоти (бензойну, саліцилову та ін.), оксикоричні кислоти (хлорогенову
та коричну), флавоноїди, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту, вітамін
U, іридоїдні глікозиди (аукубін та каталпол), дубильні речовини, сліди
алкалоїдів, ситостерин. У насінні, окрім того, знайдено жирні олії
(близько 20 %), значну кількість слизу (близько 44 %), сапоніни,
пектинові сполуки.

Застосування. Препарати подорожника великого мають відхаркуі вальну,
обволікальну, антисклеротичну, антисептичну та кровоспинну дію. Вони
сприяють гоєнню ран, поліпшують секрецію шлункового соку і тому широко
застосовуються в науковій і народній медицині, зокрема при зниженій
секреторній діяльності шлунка, для лікування свіжих

1 задавнених ран (свіжим соком подорожника великого). Листками
подорожника великого лікують захворювання верхніх дихальних шляхів
простудного походження, запалення сечового міхура, зупиняють
кровохаркання, маткові і шлункові кровотечі.

Для лікування шлункових, маткових кровотеч, а також кровотеч при геморої
готують суміш листків подорожника великого з коренями калгану, родовика
лікарського, медунки лікарської, алтеї лікарської, листками кропиви
дводомної, плодів шипшини коричної у співвідношенні 2 І 2:2:2: 1.

Беруть 2 столові ложки цієї суміші, заливають 2 склянками води,
кип’ятять на малому огні 10 хв, додають 1 столову ложку коренів алтеї
лікарської, настоюють 4 год. Вживають по 100 мл 5 разів протягом доби за
ЗО хв до їди.

Для лікування захворювань дихальних шляхів простудного походження
використовують листки подорожника великого разом з квітками бузини
чорної, листками підбілу звичайного, травою материнки звичайної,
бруньками тополі чорної у співвідношенні 2:1:2:1:1. Беруть

2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип’ятять 10 хв і
настоюють 10 хв.

Приймають по 100 мл 3 рази протягом доби за ЗО хв до їди.

Медична промисловість випускає такі препарати подорожника:

1. Плантаглюцид. Полісахаридний препарат, виготовлений з водно* го
екстракту листків подорожника, у формі гранул. Застосовують для
лікування хронічного гіпоацидного гастриту, виразкової хвороби з
нормальною та зниженою секрецією. Вживають всередину по ‘/а—1 чайній
ложці 3 рази протягом доби за ЗО хв до їди. Курс лікування — близько 1
міс.

2. Сік подорожника. Суміш рівних об’ємів соку свіжих листків подорожника
великого і подорожника блошиного, консервованого спиртом і натрію мета
бісульфітом (0,15%). Застосовують при анацидному

гастриті ta хронічному коліті: по 1 столовій ложці 3 рази протягом доби.
Лікування тривале (близько 1 міс). При необхідності його повторюють 2—3
рази протягом року.

СУХОЦВІТ БАГНОВИЙ-Gnaphalium uliginosum L.

Російська назва — сушеница топяная

Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceae (Compositae) Сухоцвіт
багновий — однорічна трав’яниста рослина заввишки Іи— 25 см з
розпростерто-галузистим стеблом, яке густо устелене сірувато-повстистим
опушенням. Листки чергові, короткочерешкові, цілокраї,
сірувато-повстисті. Суцвіття — дрібні кошики, скупчені по 2—4 в пучках
на кінцях гілочок, у пазухах верхніх листків. Цвіте рослина з червня по
жовтень, Поширений сухоцвіт багновий на вогких луках,

польових долинах, заплавах, низьких берегах річок, вологих узліссях.
Росте у Білорусії. Ленінградській, Московській, Рязанській областях, в
Сибіру, в лісовій і лісостеповій зоні середньої смуги Європейської
частини СРСР.

Сировина. Збирають усю рослину під час її найінтенсивнішого цвітіння.
Сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях.

Хімічний склад. Хоч рослину використовують і в науковій медицині, її дію
вивчено Іде недостатньо. В траві сухоцвіту багнового виявлено дубильні
речовини (близько 4%), летку олію, смоли (близько 16%), каротин (близько
ЗО мг/100 г), флавоноїди, фітостерини, аскорбінову кислоту, сліди
тіаміну, алкалоїд гнафалш, який має властивості розширювати кровоносні
судини.

Застосування. Препарати сухоцвіту багнового розширюють судини, мають
гіпотензивні властивості, уповільнюють серцевий ритм, прискорюють
зсідання крові. Виявлено також ранозагоювальні і антибактеріальні
властивості рослини. Використовують препарати сухоцвіту багнового для
лікування початкових стадій гіпертонічної хвороби, стенокардії,
тахікардії, гіперацидного гастриту, виразкової хвороби шлунка і
дванадцятипалої кишки, для усунення нервових розладів та безсоння.
Готують такий настій рослини. Беруть 1 столову ложку подрібненого
сухоцвіту багнового, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П’ють
по 100 мл 3 рази на добу за ЗО хв до їди і четвертий раз — перед сном. /

Значно кращий ефект дає застосування сухоцвіту багнового в суміші з
квітками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, вересу
звичайного, меліси лікарської, листками омели білої. На І л окропу
беруть по 1 столовій ложці кожної рослини і настоюють 8 год. Препарат
вживають так само, як і попередній настій.

При нервовому виснаженні, безсонні, стресових та алергічних станах
застосовують настій суміші сухоцвіту багнового з коренем валеріа* ни
лікарської, травою чебрецю звичайного, вересу звичайного, меліси
лікарської, глухої кропиви серцевої, квітками глоду колючого у
співвідношенні 2:2:1:2:3:3:2. Беруть 5 столових ложок суміші, заливають
1 л окропу, настоюють 12 год. Вживають по 2 столові ложки 4 рази
протягом доби за ЗО хв до їди.

Ми застосовуємо настойку сухоцвіту багнового як зовнішній засіб для
лікування трофічних виразок. Беремо 100 г свіжих березових бруньок та
100 г сухоцвіту багнового і заливаємо 1 л соняшникової олії. Настоюємо 3
тижні. Потім настойку фільтруємо і рекомендуємо 2 рази на день змазувати
нею трофічні виразки. Цією ж настойкою ми до-сить успішно лікуємо ерозію
шийки матки. Тампоном, добре змоченим настойкою, щоденно змазуємо шийку
матки. Внаслідок цього через 8—15 діб загоюються навіть застарілі
ерозії.

Добрі наслідки при цьому дає відвар сухоцвіту багнового у поєднанні з
бруньками тополі чорної. Беруть по 1 столовій ложці названих компонентів
на 1 склянку води, кип’ятять 10 хв, додають 1 столову

ложку кореня алтеї лікарської, настоюють 4 год і фільтрують. Цим
відваром 2 рази на добу (ранком і перед сном) проводять спринцювання
піхви.

Для лікування трихомонадного кольпіту ми користуємось такою випробуваною
і надійною композицією. Беремо по 1 столовій ложці сухоцвіту багнового,
бруньок тополі чорної, коренів родовика лікарського, заливаємо 2
склянками води, кип’ятимо на малому вогні 10 хв і настоюємо 10 хв.
Відвар фільтруємо і використовуємо, як і попередню композицію.

Готуємо ще такий відвар. Беремо по 1 столовій ложці коренів перстачу
прямостоячого, бруньок тополі чорної, родовика лікарського, гравілату
міського, цикорію дикого на 3 склянки води, кип’ятимо 10 хв.
Застосовуємо для спринцювання при трихомонадному кольпіті, білях та для
лікування ерозії шийки матки. Курс лікування — 7—15 діб. Цей же відвар
використовуємо як примочки до трофічних виразок, пролежнів, забитих
місць, набряклих суглобів.

Похожие записи