Лишайники. Загальна характеристика.
Особливості зовнішньої та внутрішньої будови та процесів життєдіяльності
лишайників.
Лишайники – це особливі організми, в тілі яких об’єднані водорості і
гриби в нові комплекси симбіотичних організмів з новими морфологічними,
фізіологічними та екологічними властивостями.
Відомо понад 20 000 видів лишайників.
Водорості, що утворюють лишайник – зелені або синьо-зелені, гриби –
аскоміцети, зрідка базидіоміцети.
Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці – гіф і
розташованих між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два
основних типи мікроскопічної структури слані: гомеомерний і
гетеромерний. Гомеомерні лишайники – клітини водорості рівномірно
розподілені по всьому талому (слані), між гіфами гриба. Гетеромерні
лишайники – виділяється окремий шар утворений клітинами водорості, цей
шар називається гонідіальним шаром. Під ним знаходиться серцевина, яка
складається із пухко розташованих ниток гриба. Зовнішніми шарами
лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називаються корковими
шарами. За допомогою грибних ниток, що відходять від нижньої кори,
лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких
лишайників нижня кора відсутня і він зростається з субстратом гіфами
серцевини.
За морфологічними ознаками розрізняють:
– Кіркові або накипні – у вигляді тонкої забарвленої кірочки, дуже
щільно зрослої із субстратом. Складають до 80% всіх видів лишайників.
– Листуваті – вигляд листоподібної пластинки, нещільно прикріпленої до
субстрату. Краї слані піднесені. Верхня частина сірувата. Нижня –
білувата.
– Кущисті – слань має вигляд прямостоячого кущика.
Слань різноманітна за формою, розмірами, будовою, забарвленням. Колір
слані зумовлений наявністю пігментів у оболонках гіф і плодових тілах
лишайників. Розрізняють 5 груп пігментів: зелені, сині, фіолетові.
Червоні і коричневі.
Розмножуються лишайники в основному вегетативно – частинами слані, які
не є спеціалізованими „органами” вегетативного розмноження. Крім того,
розмноження проходить ізидіями (виростами слані), а також соредіями
(невеличкими утворами, які складаються з клітин водоростей, обплетених
гіфами грибів).
Соредії утворюються всередині слані в гонідіальному шарі листуватих та
кущистих лишайників. Сформовані соредії виштовхуються із слані назовні,
підхоплюються і розносяться вітром.
Ізидії мають вигляд зернин, на відміну від соредій ізидії не висипаються
на поверхню слані, а разом з його шматочками відламуються тваринами і
людиною.
Статеве розмноження – утворюються статеві спороношення у вигляді
плодових тіл. Розвиток і дозрівання їх триває 4-10 років. В плодовому
тілі розвивається жіночий статевий орган – архикарп.
Живлення лишайників здійснюється за рахунок фотосинтезу, у клітинах
водоростей. Синтезовані при цьому органічні речовини використовуються
грибом. Дихання, поглинання води і мінеральних солей забезпечує грибний
компонент (мікобіонт) слані лишайника. Активність цих процесів залежить
від освітленості, температури, вологості.
Ростуть лишайники на найрізноманітніших субстратах: кам’янистих породах,
ґрунті, корі дерев, хвої, листках вічнозелених рослин, мохах, гниючій
деревині та інших рослинних рештках. Вони можуть поселятися на склі,
шкірі, залізі, ганчірках та інших предметах, при цьому головна умова для
їх поселення – тривалість перебування предмета в нерухомому стані.
Характерна біологічна особливість лишайників – утворення так званих
лишайникових кислот, які відкладаються на поверхні гіф у вигляді
кристалів, паличок і зерняток.
Лишайники – рослини-піонери. Руйнують виділеннями субстрат,
підготовляючи умови для зростання інших рослин. Лишайники служать
укриттям і їжею для багатьох безхребетних рослин. Ними живляться і деякі
крупні хребетні.
Лишайники – індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі
до забруднення повітря. Найбільш стійкі – накипні, а кущисті та
листуваті не витримують найменшого забруднення, тому вони не ростуть
біля доріг. Особливо шкідливі для лишайників SO2, CO, NO, сполуки фтору.
Лишайники нагромаджують радіоактивні елементи – уран, радій, торій.
Лишайники широко використовує людина в своїй господарській діяльності.
Перш за все це цінний корм для північних оленів. Частково їх вживає в
їжу і людина. Із лишайників дістають спирт, лакмус, фарби, та
використовують як сировину для парфумерної промисловості, в медицині для
виготовлення ліків.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
