Лікарські рослини

та їх застосування

(Арніка гірська,

беладоння звичайна,

омеля біла)

Арніка гірська — Arnka montana L.

Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна
трав’яниста рослина заввишки до 60 см, з коротким циліндричним
кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені.
Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими
волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових
яйцевидних цілокраїх листків, зібраних у розетку.

Листки на стеблі супротивні, сидячі, напівстеблообгортні,
обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий
кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті
трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з
п’ятизубчастим відгином. Плід — сім’янка з чубком.

Цвіте у червні-липні.

Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих луках.

Райони поширення — Карпати, Чернівецька область (Вижницький район),
Закарпаття (Березнянський, Рахівський райони); дуже рідко зустрічається
у Білорусії, Латвії, Литві.

Для виготовлення ліків використовують кошики цілком, квітки з
квітколожем і обгорткою.

Збирають кошики під час цвітіння (зрізуючи їх біля самої основи)
погожими, ясними днями, після того, як спаде роса, і негайно сушать.

Сушать кошики швидко, уникаючи сонячних променів. Найкраще сушити у печі
або в сушарках при температурі 55—60° С (при цьому гинуть усі комахи і
личинки). Запах арніки гірської слабко-ароматний, на смак вона
гостро-гіркувата.

Квітки арніки гірської містять барвник арніцин, жир (до 40%), віск,
смолу, жовтий пігмент, фумарову, яблучну і молочну кислоти, білок,
камедь, дубильні речовини, мінеральні солі, невелику кількість ефірної
олії (0,04—0,4%) та інші речовини.

Застосовують: 1) при забитих місцях, порізах, саднах, дрібних пораненнях
і кровотечах — тампони, змочені водною настойкою або відваром 2 чайних
ложок квіток арніки гірської в 1 склянці води або ж готовою (аптечного)
настойкою 2 чайних ложок арніки, розведеною в 1 склянці охололого
окропу, прикладають до ураженої ділянки; 2) як засіб, що заспокоює
нервову систему і серце,— відвар і столової ложки арніки в 1 склянці
води п’ють по і столовій ложці 3—4 рази на день; 3) як жовчогінний
засіб.

Беладонна лікарська {красаака) — Atropa belladonna L,

Багаторічна трав’яниста рослина з товстим багатоголовим кореневищем.
Стебло пряме, заввишки 60—200 см, товсте, соковите, зелене або
фіолетове, вгорі вилоподібне розгалужене, залотисто-пухнасте. Листки
великі, чергові, яйцевидні, загострені, темно-зелені, верхні ростуть
попарно, не закриваючи один одного, один з них більший, другий менший,
усе листя вкрите дрібними залозками. Квітки поодинокі, великі, пониклі,
буро-фіолетово-червонуваті. Плід — куляста блискуча, чорна, схожа на
вишню, соковита дуже отруйна кисло-солодка ягода.

Цвіте у червні-серпні, плодоносить у липні—вересні.

Росте в гірських лісах, на галявинах, біля рік.

Райони поширення — Крим, Кавказ, західні області України (Буковина),
Молдавія, Краснодарський край, Закавказзя.

Широко культивується в цих районах, а також на Україні (Полтавська
область). Для виготовлення ліків використовують листки, іноді корені
беладонни. Заготовляють листя на початку і під час цвітіння вручну,
обриваючи великі нижні листки до 1/2—1/3 стебла. Під кінець цвітіння
збирають листки вдруге. Зібране листя до сушіння оберігають від сонячних
променів, зігрівання, сирості. Сушать їх якомога швидше. Корені
культурної красавки заготовляють на другий рік (після висадження)
восени, миють у холодній воді і ріжуть на кусочки завдовжки 10—20 см,
товсті корені розрізують вподовж. Під час збирання не можна торкатися
очей, а закінчивши роботу, треба добре вимити руки.

Сушать листя беладонни в закритих темних приміщеннях, що помірно
опалюються, на вільному повітрі і горищах під залізним дахом. Насипають
його тонким шаром, не ламаючи. В усіх випадках треба добре провітрювати
приміщення і захищати листя від сонячного проміння. Усі частини рослини
дуже отруйні.

Зберігають сировину в закритому, темному приміщенні, з доброю
вентиляцією, дотримуючи правил поводження з отруйними рослинами.

Красавка містить дуже отруйні алкалоїди — атропін, гіосціамін і
скополамін, які використовують як протиспазматичний і болезаспокійливий
засіб, а також для лікування виразки шлунка і дванадцятипалої кишки,
ниркових і печінкових колік, спазмів кишок, для розширення зіниць очей.

Препаратами беладонни лікують тільки під наглядом лікаря. З коренів
беладонни створено препарат корбелу, який використовують для лікування
хвороби Паркінсона (тремтячого паралічу). Екстракт беладонни входить до
складу комплексних препаратів — бесалолу, белоїду, протигеморойних
свічок, а листки — до складу сумішей (астматолів № З і 4).

Омела біла, або звичайна — Viscum album L.

Зелений, кулясто-галузистий, у діаметрі до ЗО—120 см напів-паразитуючий
кущик. Стебла дерев’янисті, вилчасто або супро-тивно розгалужені. Листки
зелені, довгасто-овальні, товсті, шкірясті, на верхівці тупуваті. Квітки
дрібні, жовтувато-зелені, сидять по 5—6 у розвилинах стебел. Плід —
куляста біла соковита ягода, з 1—і насінинами і клейким слизистим
м’якушем.

Цвіте у берєзні-квітні. Ягоди достигають наприкінці травня.

Росте омела на гілках різних листяних дерев: тополі, білої верби,
яблуні, груші, липи, берези, акації, клена та ін., рідше хвойких
(сосни).

Райони поширення — вся територія України.

Збирають листя і кінці гілок завтовшки з олівець, переважно на тополі
після цвітіння. Ягоди збирають пізно восени і взимку.

Омелу білу сушать у приміщенні, яке добре провітрюється. Запах у неї
неприємний, ніби згірклий. На смак вона спочатку солодкувато-слизиста,
потім бридка, гіркувата.

Зовнішньо омелу застосовують для прискорення вистигання наривів і як
знеболювальний засіб.

За експериментальними даними В. І. Сили (1948), витяжка з омели білої
знижує артеріальний тиск і поліпшує роботу серця.

Застосовують при гіпертонічній хворобі (на ранній стадії): настій 1
ложки омели на 1 склянці води п’ють по 1 столовій ложці 2—З рази на
день; відвар 1 столової ложки суміші трави омели, квіток глоду,
сухоцвіту болотяного і трави собачої кропиви (по 1 столовій ложці),
заварених в 1 склянці окропу, п’ють по 1/2 склянки 4 рази на день;
настій 1 столової ложки суміші подрібненої трави омели і трави польового
хвоща (по 1 столовій ложці), квіток глоду, трави очитка їдкого, трави
грициків, кори крушини і квіток арніки (по 1 чайній ложці) на 1 склянці
води п’ють по ‘/4 склянки 3—4 рази на день.

Похожие записи