КОРІНЬ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО БУДОВИ ТА ФУНКЦІЙ.

Корінь – осьовий підземний орган з необмеженим ростом, що виникає в
результаті переходу на сушу.

Значення коренів:

— Закріплюють рослину в ґрунті.

— Поглинають і транспортують воду і розчинені в ній поживні речовини.

— Вегетативне розмноження.

— Первинний синтез органічних речовин.

— Виділення в ґрунт продуктів обміну речовин.

Види коренів:

— Головний корінь утворюється з зародкового корінця.

— Бічні корені відходять від головного.

— Додаткові корені формуються на стеблах і листках.

Типи кореневих систем (сукупність всіх коренів рослини):

— Стрижнева, добре виражений головний корінь (у дводольних).

— Мичкувата – головний корінь недорозвинутий, або рано відмирає, основна
маса коренів цієї системи складається з додаткових.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОН КОРЕНЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ БУДОВИ ТА ФУНКЦІЙ.

1.Кореневий чохлик, клітини чохлика виконують захисну функцію, вони
пошкоджуються, відмирають, злущуються і на їх місці утворюються нові
клітини.

2.Зона поділу – довжина 2-3 см, їх клітини активно діляться (твірна
тканина).

3.Зона росту (розтягування) – клітини ростуть, збільшуються в довжину і
стають циліндричними, в них з’являються великі вакуолі. Сукупний ріст
цієї зони створює силу, завдяки якій корінь заглиблюється в ґрунт.
Довжина декілька міліметрів.

4.Зона всмоктування (вона характеризується наявністю кореневих волосків.
Кореневий волосок – це видозмінений одноклітинний виріст з шкіри,
кореня. Має оболонку, цитоплазму, ядро, лейкопласти, вакуолі з клітинним
соком. Кореневі волоски живуть 10-20 днів. У сухому ґрунті кореневі
волоски розвиваються інтенсивніше ніж у вологому. У водяних рослин
кореневих волосків не буває. У деяких рослин роль кореневих волосків
виконує грибниця гриба з яким вони вступають в симбіоз.

5.Провідна зона – це зона бічних коренів, у цій зоні створюються
провідні судини і бічні корені.

Видозміни коренів – пристосування виконувати додаткові функції.

1.Коренеплоди – відкладання поживних речовин (буряк, морква).

2.Кореневі бульби – відкладання поживних речовин в бічних коренях
(жоржина).

3.Повітряні – вбирають воду з повітря (орхідеї).

4.Дихальні – забезпечують дихання у болотних рослин (мангрові).

5.Ходульні – утримують рослину (кукурудза, баньян).

6.Корені присоски – у паразитичних рослин (повитиця).

7.Корені причіпки – закріплюють рослину (плющ).

8.Симбіотичні – з грибами – мікориза; з бактеріями – бактеріориза.

Поглинання коренем води і розчинених в ній мінеральних речовин.

Кореневі волоски вбирають з ґрунту воду і розчинені в ній мінеральні
речовини і по судинам вони рухаються у центральному циліндрі. Судини
коренів в надземній частині рослини стають судинами стебла. Місце
переходу кореня в стебло потовщене і називається кореневою шийкою.

Висхідний рух води пояснюється кореневим тиском і випаровуванням
(транспірацією) води листками. Через кореневі волоски виділяються
органічні кислоти (оцтова і молочна). Корені виділяють також ферменти і
вітаміни, які беруть участь в перетворенні поживних речовин, за участю
мікрофлори у доступній для рослин формі. Для нормального розвитку рослин
корені повинні приносити з ґрунту Н2О і мінеральні солі, які містять в
певних кількостях макроелементи (Р, N, Fe, S, Ca, Mn) і мікроелементи
(Cu, Zn, Mn). Всі елементи важливі для рослини, оскільки входять до
складу органічних і мінеральних сполук, ще беруть участь у

У промисловому рослинництві використовують метод водних культур –
гідропоніку. Рослини вирощують в посудині, що заповнена гравієм,
керамзітом, скляними кульками, які кілька разів на добу зволожують
поживними речовинами.

За допомогою методу водних культур можна визначити потребу рослин у
хімічних елементах, а також дію на них різних видів добрив.

Аеропоніка – повітряна культура, коріння знаходиться в повітрі і
обприскується розчином, який має повний набір необхідних елементів
живлення.

У процесах життєдіяльності та формуванні тканин і органів. При надлишку
або недостачі мінеральних елементів відбувається порушення процесів
життєдіяльності. Мінеральні солі, що містять мікро- і макроелементи
утворюють в ґрунті після розпаду органічних речовин розчинення
мінералів. Корінь росте верхівкою заглиблюючись у нижні шари ґрунту. При
пошкодженні кінчика головного кореня починається посилений ріст його
бічних відгалужень. Цю властивість корені використовують при вирощуванні
розсади культурних рослин з стрижневим коренем.

У молодих рослин відщипують кінчик головного кореня, що припиняє його
ріст у довжину і спричиняє посилений ріст, бічних і додаткових коренів у
найродючішому шарі ґрунту.

Після відщипування головного кореня розсаду висаджують на постійне місце
зростання за допомогою кілочка (пікетки). Звідси й назва цього процесу –
пікерування.

Ґрунт – материнська порода змінена сполучною дією клімату, рослинних і
тваринних організмів та діяльністю людини, що стала придатною для
вирощування рослин та формування врожаїв. З ґрунту рослини отримують
воду та мінеральні речовини.

Основною характеристикою ґрунту є родючість – здатність задовольняти
потреби рослин в елементах живлення, води, повітря, тепла, для
нормальної життєдіяльності їх і для вирощування врожаю. Родючість
залежить від структури ґрунту і запасів гумусу.

Елементарні часточки ґрунту звичайно бувають склеєні в грудочки різної
форми і розмірів. До складу ґрунту входить: камінь, пісок, пил та глина,
вони зумовлюють структуру ґрунту.

Структурні ґрунти добре вбирають і зберігають вологу, містять більше
повітря. У формуванні структури ґрунту беруть участь ґрунтові тварини:
кільчасті черви, личинки комах, мокриці.

Мікрофлора ґрунту розкладає органічні залишки до більш простих речовин.

Гумус – складний комплекс органічних речовин, що утворюється в ґрунті
при розкладанні решток рослинних і тваринних організмів (перегній). Для
кожного типу ґрунту характерний певний склад гумусу.

Чим більше гумусу в ґрунті, тим він родючіший. Найбільш родючими є
багаті на гумус чорноземи і темні лучні ґрунти. Підзолисті, глинисті і
піщані ґрунти не мають грудочкової структури. Вони бідні на гумус і менш
родючі.

Найсприятливіший водно-повітряний режим підтримується в структурних
ґрунтах, де вода і повітря знаходяться одночасно і не заважають один
одному.

Вода – в структурних грудочках, а повітря в порах між ними.

Щорічно рослини забирають з ґрунту велику кількість поживних речовин,
запас яких поповнюється органічними рештками відмерлих рослин і тварин.
На культурних ґрунтах повернення запасів поживних речовин недостатнє.
Нестачу поживних речовин у ґрунті компенсують внесенням добрив, як
органічних (гній, пташиний послід, торф, сечовина), так і мінеральних
(азотні, фосфорні, калійні). При цьому враховують норми і час внесення
добрив, їхню розчинність, потребу в них рослин, тип ґрунтів.

Для отримання великих врожаїв сільськогосподарських культур одних добрив
недостатньо, тому проводять відновний обробіток ґрунту: розпушування та
поливання.

Розпушування ґрунту – агротехнічний захід, який сприяє кращому
збагаченню коренів рослин киснем, збереженню вологи в ґрунті. В
результаті розпушення та підгортання ґрунту, в багатьох рослин
інтенсивно утворюються бічні та додаткові корені.

Поливання забезпечує розчинення поживних речовин, необхідних рослині.

Залежно від субстрату, на якому вирощуються рослини, розрізняють водні,
піщані та ґрунтові культури.

Водна культура – вирощування рослин на водних поживних сумішах. Вперше
цей спосіб застосував ще у 1699 р. англійський вчений Вудворд, але
використовували – у ХІХ ст. Поживна суміш повинна мати у своєму складі
всі елементи, необхідні для живлення рослин (реакція РН ? 5,5).
Необхідно проводити аерацію поживних розчинів для збагачення їх киснем і
виділенням СО2. Періодично поновлювати поживні речовини.

Похожие записи