Лікарські рослини

та їх застосування

(Колхеарія,

Чебрець боровий,

Чебрець звичайний)

Кохлеарія (Cochlearia arctica), цинготна трава, морська салата.

Родина хрестоцвітих — Gruciferae.

З лікувальною метою використовують її траву.

Поширена в Північній Європі та в Північній Америці, її вирощують
подекуди і в Радянському Союзі (в Сибіру, на Далекому Сході).

Кохлеарія — дворічна рослина. На перший рік життя розвиваються розетки
прикореневих листків; листки з довгими черешками, майже округлі,
цілокраї; навесні наступного року виростав квітконосне стебло заввишки
15—40 см. Стеблові листки чергові, округлі, як і прикореневі, або злегка
виїмчасто-зубчасті, яйцевидні, сидячі або майже обіймають стебло. Квітки
білі, зібрані в китицю. Пелюстки вдвоє довші за чашолистки. Плоди —
округло-яйцевидні стручки з довгим червоно-бурим насінням.

Препарати з кохлеарії е в’яжучим, сечогінним, протицинготним і
освіжаючим засобом, їх вживають усередину й застосовують зовнішньо (для
полоскання), рекомендують їх і при ревматизмі, водянці, білях (у жінок),
неприємному запаху з рота (для полоскання) та як сечогінний засіб (з
медом).

Способи застосування. Відвар: 20,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на
день.

Настойка: на спирті — 25,0; по 20 крапель; на горілці — 8 частин трави
на 6 частин горілки; настоювати 8 днів; вживати в тій самій дозі.

Для полоскання: відвар або настойка, розведена у відношенні 1 : 10.

Чебрець боровий (Thymus serpyllum)

чабер, материнка, мала материнка, боровий чепчик.

Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Поширений по всій території Радянського Союзу, в тому числі й на
Україні, особливо на Поліссі, та в Сибіру й на Кавказі.

Боровий чебрець (мал. 131) — трав’яниста або напівкущова рослина. Стебла
в нього бурі, тонкі, повзучі, місцями закріплюються в грунті, квітучі —
висхідні. Листки супротивні, частіше еліптичної форми, дрібні, до 15 мм
завдовжки й до 7 мм завширшки; мають ароматний запах, який посилюється
при розтиранні, й гіркуватий смак. Квітки рожевуваті, іноді
фіолетово-червоні, зібрані по кілька в пухкі головчасті суцвіття. Цвіте
рослина з травня до вересня. Збирають боровий чебрець у червні — липні.

У траві цієї рослини, крім дубильних і гірких речовин, є й ефірна олія.

У науковій медицині цю рослину застосовують для ароматичних ванн і
вживають усередину — у вигляді екстракту як відхаркувальний і
болетамувальний засіб: при кашлі, при радикулітах та при інших нервових
хворобах; входить вона й до складу спеціального препарату від кашлю —
пертусину.

В народній медицині боровий чебрець використовують значно ширше —
всередину й зовнішньо як болетамувальний засіб при радикулітах і
невритах. Всередину вживають відвар 15,0—200,0 по 1 столовій ложці 3
рази на день, а зовнішньо прикладають теплі жмаки на хворе місце. З
настойки або екстракту (розведених у відношенні 1 : 10) роблять
примочки.

Крім того, цю рослину застосовують і як сечогінний, потогінний (пополам
із кмином), відхаркувальний, болетамувальний і заспокійливий засоби.

При коклюші застосовують відвар у тій самій дозі, що й при інших
хворобах, але краще використовувати екстракт. Його готують так: відв-ар
борового чебрецю вмішаний пополам з відваром кореня лікарської рожі
(10,0—200,0), випаровують до половини й додають 1—2 чайні ложечки
чистого меду на склянку відвару. Хворій дитині дають по 1 чайній ложечці
3 рази на день.

Боровий чебрець має властивість тамувати біль, очевидно, завдяки тому,
що в ньому є ефірна олія. Тому препарати з нього застосовують при болях
у шлунку й кишечнику та при хворобах нирок, невралгії, безсонні й цинзі.
Настойку рослини рекомендують при болях у суглобах, замість мурашиного
спирту золототисячника. Вживають ці ліки по 1 столовій ложці З рази на
день; строк лікування — 2—3 місяці.

Як знезаражувальний і болетамувальний засоби застосовують примочки з
борового чебрецю на рани.

Ароматичні ванни з трави борового чебрецю в народі застосовують при
хворобах, що спричинені порушенням обміну речовин.

Способи застосування. Відвар: 15,0— 200,0; по 1- столовій ложці 3 рази
на день.

Екстракт: 10 г трави борового чебрецю на 90 мл окропу, або 2 чайні
ложечки трави на V2 склянки окропу; випарувати до половини й давати по 1
чайній ложечці (краще з медом) 3—4 рази на день.

Настойка: 10,0; по 15 крапель 3 рази на день.

Ванни: 50 г трави на відро окропу.

Чебрець звичайний (Thymus vulgaris), чепчик.

Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують його листя.

Росте в дикому стані в північно-західній частині Середземноморського
узбережжя, в Іспанії та на півдні Франції. Вирощують його в Криму, в
країнах Західної Європи та Північної Америки.

Чебрець звичайний — невелика напівкущова рослина. Корінь у нього
стрижневий, розгалужений. Стебло прямостояче або підведена (а не
повзуче, як у борового чебрецю), в нижній частині здерев’яніле, дуже
гіллясте, заввишки до 20—40 см. Листки дрібні, до 0,8 см завдовжки, з
короткими черешками, довгасто-ланцетовидні, сіруваті, усіяні з обох
боків крапками, ефірноолій-ними залозками, густо опушені, дуже запашні
(запах тимолу).

Краї листків у звичайного чебрецю дуже завернуті всередину, і саме по
цьому його можна відрізнити від борового чебрецю, бо ці дві рослини дуже
схожі одна на одну. Крім того, їх можна відрізнити одну від одної ще й
за кольором віночків: у борового чебрецю вони фіолетово-червоні, а в
звичайного чебрецю — лілувато-рожеві, а іноді й білі.

Квітки у звичайного чебрецю дрібні й зібрані в суцвіття — кільця й
напівкільця. Цвіте ця рослина в кінці серпня або на початку вересня,
тоді й збирають її листя.

Хімічні властивості звичайного чебрецю достатньо вивчено. В ньому є
ефірна олія і багато тимолу й завдяки цьому ліки з нього е сильним
антисептичним засобом. Вживати звичайний чебрець корисно при бронхіті та
інших захворюваннях дихальних шляхів, особливо при коклюші (треба
додавати по стільки й рожі лікарської).

У науковій медицині застосовують пертусин, який виробляють з екстрактів
звичайного чебрецю і борового чебрецю (по 1 столовій ложці 3 рази на
день, а для дітей — по 1/а або по 1 чайній ложечці).

У народній лікувальній практиці звичайний чебрець застосовують як
потогінний, сечогінний, проти судомний і заспокійливий засоби: при
коклюші, невралгії, судомі й спазмах шлунка.

У вигляді примочок і мазей звичайний чебрець застосовують при гострому
ревматизмі, ранах або виразках і при різних хворобах шкіри. Ліки з
звичайного чебрецю виявляють майже таку саму дію на організм, як і ліки
з насіння кмину і кропу та з борового чебрецю.

Способи застосування. Відвар: 15,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на
день.

Настойка: 10,0; по 15 крапель 3 рази на день.

Мазь: 1 частина порошку на 5 частин основи або 1 частина настойки чи
згущеного відвару на 4 частини основи.

Похожие записи