Реферат на тему
Клас ссавці
Загальна характеристика. У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів
ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких,
особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього
розвитку найвищого диференціювання.
Тіло ссавців вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні
й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози
виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці
характеризуються наявністю молочних залоз. У них є передротова
порожнина, обмежена губами і зубами. На відміну від плазунів, зуби
ссавців диференційовані. Є діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від
черевної. Орган слуху у зовнішній частині має вушну раковину, а в
середньому вусі є три слухові кісточки.
Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи,
теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі
матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції
з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й
інші середовища існування.
Ссавці у Києві
Світ ссавців Києва ненабагато бідніший, ніж птахів, і в межах Києва
зустрічаються 48 видів. Однак звірі ведуть потаємний, здебільшого нічний
спосіб життя, а тому для пересічного мешканця непомітні. Тим не менш,
вони мають для буття міста неабияке значення. Досить лише згадати пацюка
сірого, що освоїв підземні переходи, смітники та підвали і є носієм
цілої низки особливо небезпечних хвороб, серед яких і смертельно
небезпечна для людини – лептоспіроз. Дивно, але ці за походженням
тропічні тварини з’явилися в Україні трохи раніше ніж 100 років тому.
Найбільш численними в місті є представники рядів комахоїдні (їжак
звичайний, кріт європейський, землерийка-бурозубка звичайна та
землерийка-білозубка мала) і гризуни. Тільки мишоподібних гризунів у
Києві налічують 13 видів. Крім того, безпосередньо в місті зустрічаються
й інші види: соня сіра і горішкова, підземний мешканець сліпак
подільський, якого занесено до Червоної книги і білка звичайна, яку
можна вважати живим символом міста.
У лісах передмістя живе заєць-русак. Зайці завдають значної шкоди садам
і лісопосадкам.
На особливу увагу та охорону заслуговують кажани. Це єдиний ряд ссавців,
якому загрожує зникнення в Європі. Тому всі види кажанів, згідно з
Бернською конвенцією, належать до видів, що підлягають особливій
охороні. У межах Києва зафіксовано 10 видів кажанів, серед яких і
занесені до Червоної книги (мала вечірниця, ставкова нічниця,
середземноморський нетопир). Рік за роком кількість кажанів зменшується.
Ще в 1960-і роки у травні-червні кажани десятками ширяли над Хрещатиком,
а нині в центрі міста їх майже не побачиш.
Взаємозв’язок рослин і ссавців
Взаємозв’язок рослин і ссавців розглянемо на прикладі такої цікавої
представниці цього класу, як білка звичайна.
ЗВИЧАЙНА
(Sciurus vulgaris)
крони і на кінці гілок дерев. При цьому довгий пухнатий хвіст служить
білці своєрідним балансиром. А під час стрибка він служить кермом.
Сигнал тривоги – голосний цокіт.
годувати.
Спосіб життя: оскільки білка – тварина денна , вона цілком доступна для
спостереження. З незвичайною моторністю миготить вона в кронах дерев,
без зволікання стрибає на сусіднє дерево або кущ, мчить стовбуром нагору
і вниз або довгими стрибками скаче по землі. Вона будує кулясті гнізда з
гілок і листя в дуплах або в кронах дерев (гайно). У гнізді вона спить
або народжує дитинчат. Узимку вона в дійсну сплячку (зі зниженням
температури тіла) не впадає, а перемежовує сон зі станом дрімоти.
Завдяки зниженню активності, зменшується потреба в їжі. Найвищу
активність білка виявляє в період спарювання, коли самці влаштовують
дійсні гонки за самками в кронах дерев. Весь інший час білки живуть
поодинці. Тільки в міських умовах білки збираються по кілька особин на
невеликому просторі, у місцях, де регулярно одержують їжу з рук людини.
дитинчат, голі та сліпі. Оскільки вагітні самки часто будують запасне
гніздо, то при руйнуванні першого гнізда вони можуть швидко перетягнути
дитинчати в нове. Вхід у гніздо звичайно улаштовується внизу збоку, тому
що білці зручніше забиратися в нього знизу нагору. Цим воно
відрізняється від пташиних гнізд.
Харчування : білки дуже рідко розбірливі в їжі і перемелюють усе, що
попадає на їхні міцні зуби. Меню білки досить багато: горіхи, букові
горішки, насіння їли, сосни, ялиці, жолуді і насіння ін. рослин, вкл.
ягоди, плоди, гриби і дрібних тварин . Вони з задоволенням поїдають
пташенят і яйця, розоряють гнізда співочих птахів.
Вороги: найлютіші вороги білок – яструб і лісова куниця. Якщо білка
наважитися вибратися на поверхню деревної крони, яструб блискавично
кидається на неї . Лісова ж куниця – гідний супротивник білки, тому що
не уступає їй у спритності. Вона жене білку по гілках , і хоча білка
легша і вони краще її витримують, зате куниця далі стрибає.
Загальні відомості: темно-бурі білки хвойних лісів “особливо бурхливо”
реагують на врожай ялинових шишок. А він у різні роки дуже різний.
Дійсно врожайні роки дуже рідкісні. Але тоді білки народжують велику
кількість дитинчат і щільність популяції зростає багаторазово. Насіння
хвойних надзвичайно поживні, і їх легко добути. Із шишками білка
справляється дуже спритно. За день звірок обробляє 10-15 ялинових шишок
або більш 100 соснових. Схопивши зубами лусочку, він піднімає її нагору
так, що вона відтягається або відлітає, а потім витягає насіннячко.
Соснову шишку білка обробляє за 3 хвилини. Вона добуває близько 30 штук
насінин, що разом важать 2 десятих грама. Денний раціон у 100-150 шишок
складає 5% ваги тіла білки. Це досить для того, щоб ще відкласти жир.
Таким чином, на прикладі білки, ми бачимо, що між ссавцями і рослинами
існують тісні зв’язки. Білки, які живляться плодами і насінням сприяють
поширенню плодів і насіння.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
