Реферат з біології
Клас Птахи
Птахи – невід’ємна частина природи на ділянці дошкільного закладу.
Птахи походять від плазунів, але мають більш високу організацію,
пов’язану з пристосуванням до повітряного способу життя. Тіло птахів
покрите пір’ям, що виконує в основному три функції: забезпечує
теплоізоляцію; забезпечує обтічність тіла; утворює несучі площини.
Кістки скелета у птахів пневматичні, наповнені повітрям, і це полегшує
масу птахів у польоті. Серце чотирикамерне, є два кола кровообігу, що
сприяє кращому насиченню тканин киснем і поживними речовинами через
зв’язок з активними енерговитратами у польоті.
Дихання птахів здійснюється за допомогою легень і пов’язаних з ним
повітряних міхурів.
Органи травлення також побудовані своєрідно. Дзьоб птахів пристосований
до різноманітних складних рухів і, незважаючи на відсутність зубів, це
сприяє різноманітності кормів, які використовують птахи. Глотка,
стравохід переходять у шлунок, який у птахів своєрідно влаштований. Він
складається з залозистого і м’язового. Добре змочена травними ферментами
їжа перетирається у шлунку завдяки ритмічним скороченням його стінок.
Перетиранню їжі допомагають камінці, що потрапляють до шлунка і
відіграють роль жорнів. Отже, м’язовий шлунок виконує таку саму роль, що
і зуби під час пережовування їжі. Дрібно перетерта їжа проходить у
кишки, а та, що не перетравлюється (кістки, хітин, волосся), у багатьох
птахів збивається у щільний клубок (погадку) і через стравохід і ротову
порожнину викидається.
Швидкість травлення у птахів дуже висока. Наприклад, у горобців від
заковтування гусені до виділення з екскрементами неперетравлених решток
проходить лише 15–20 хв. Висока швидкість перетравлення зв’язана з
інтенсивним обміном речовин ( температура тіла птахів +42°С).
Птахи поїдають багато їжі, яка часто складає 50–80 % їхньої маси.
Особливо це стосується дрібних пташок, які без їжі гинуть через 15–ЗО
год.
Для птахів характерна добре розвинута нервова система, що забезпечує
досить досконалу пристосувальну поведінку. Загальна маса головного мозку
більша, ніж у плазунів. Дуже добре розвинутий мозочок – центр
координації і рівноваги.
З органів чуття найкраще розвинутий зір. Птахи розрізняють усі кольори
та їхні відтінки. Гострота зору в них у декілька разів вища, ніж у
людини. Поряд з зором, важливим органом орієнтації і спілкування є слух.
Завдяки досконалому розвитку нервової системи можливості пристосувальної
поведінки у птахів значні, хоч основа їхньої поведінки регулюється
складними безумовними рефлексами (піклуванням про потомство,
будівельними інстинктами тощо).
Птахи розмножуються шляхом відкладання яєць. У більшості птахів тією чи
іншою мірою виявлено статевий деморфізм. Найбільше він виявляється у
багатьох куриних, коли самці значно більші від самок, більш яскраво
забарвлені, інші мають більш гучний голос і складну пісню.
У більшості видів самець і самка на період розмноження утворюють пару: у
орлів, гусей, великих чапель пари зберігаються кілька років, іноді до
загибелі одного з партнерів; у деяких, наприклад у качок, лише в період
відкладання яєць. Усіх цих птахів називають моногамами. У полігамів пари
не утворюються навіть на короткий час, самець парується з кількома
самками. До таких належать глухарі, тетеруки.
Розмноження у всіх птахів починається шлюбними іграми, які дуже
різноманітні: це – гучні пісні горобиних пташок, барабанний дріб дятла,
що стукає по сухому сучку.
У період токування здійснюється будівництво гнізда. У моногамів його
будують обидва партнери, або тільки самка, а самець іноді підносить
будівельний матеріал. У полігамів гніздо будує тільки самка.
За ступенем фізіологічної зрілості пташенят у момент вилуплення птахів
поділяють на дві групи: вивідкові і пташникові. Вивідкові пташеняти
опушені, зрячі і відразу ж можуть бігати, добувати корм. У пташникових
пташенята народжуються сліпими, безпомічними.
Тривалість життя птахів недостатньо вивчена. Однак е дані, що у дрібних
горобиних птахів вона досить тривала і досягає 10–20, у мартинів – 36
років, але середня тривалість життя значно менша. В перший рік життя
смертність птахів дуже висока – 30-50 %, що пов’язано з недостатнім
індивідуальним досвідом. У дорослих птахів смертність нижча.
Тепер господарська діяльність людини стала для багатьох видів птахів
згубним фактором: надмірне полювання, зміна ландшафтів, забруднення
навколишнього середовища нафтою, гербіцидами, інсектицидами.
Птахи мають важливе значення в природі, оскільки заселяють усі
ландшафти. Вони представляють кінцеву ланку в ланцюгу живлення. Досить
значна їхня роль у розповсюдженні насіння ряду рослин (дуба, горобини,
малини). Під час сезонних міграцій птахи беруть участь у глобальному
біологічному кругообігу речовин. У житті людини птахи відіграють
позитивну і негативну роль. Позитивна пов’язана з винищенням шкідливих
комах, мишовидних гризунів, насіння бур’янів. Багато птахів є об’єктами
промислового полювання. Величезне естетичне значення птахів завдяки їх
забарвленню, мелодійному співу.
Негативне значення пов’язане з тим, що в певні періоди деякі корисні
птахи (шпаки, граки) можуть шкодити, знищувати вишні, виноград, паростки
кукурудзи тощо. Почастішали випадки зіткнення птахів з літаками, що
іноді призводить до аварії. Птахи сприяють переміщенню збудників деяких
небезпечних хвороб: грипу, енцефаліту та інших.
У роботі з дошкільниками птахи є одним з найцікавіших об’єктів
спостережень. Організація практичної діяльності, пов’язаної з
підгодовуванням птахів у зимовий час, є важливим засобом виховання
бережливого і любовного ставлення до братів наших менших.
Розгляд птахів починаємо з тих рядів, які найчастіше можуть зустрітися
під час проведення навчально-виховної роботи з дітьми.
Ряд Горобцеподібні. До цього ряду належить найбільша кількість птахів в
Україні – понад 130, а тому горобцеподібні найчастіше зустрічаються на
ділянках дошкільних закладів, у найближчому оточенні.
Ряд Горобцеподібні об’єднує великих – крук і дрібних – корольок пташок,
різних за характером живлення (є комахоїдні, зерноїдні, всеїдні).
Спільними ознаками в них є те, що горобцеподібні птахи моногамні,
пташенята у них вилупляються безпомічними, сліпими: майже всі
горобцеподібні ретельно будують гнізда.
У більшості горобцеподібних птахів добре розвинуті голосові зв’язки, і
вони хороші співаки. В Україні поширені співучі горобцеподібні, які
належать до 21 родини. Розглянемо лише ті з них, що найчастіше
зустрічаються в роботі з дошкільниками.
Родина Воронові. Представники цієї родини – це птахи, що найчастіше
зустрічаються біля осель, особливо взимку. Завдяки тому, що ці птахи
крупні, вони добре помітні. До них належать грак, ворона, галка, сорока,
крук, сойка.
Чи не найчастіше в багатьох містах зустрічається грак (див. табл. XIV,
1) – це птах з чорним з синюватим металевим відтінком оперенням. В
Україні граки зимують, але це ті з них, які взимку прилітають з
північних областей. Ті граки, що живуть влітку в Україні, на зимівлю
відлітають у інші країни.
Розглядаючи з дітьми грака, треба звернути увагу, як гарно на сонці
виблискує металевим блиском його пір’я. Навчити дітей відрізняти граків
від інших воронових легко за суцільним чорним забарвленням та
характерною непокритою пір’ям шкірою біля основи дзьоба у старих птахів.
Живляться граки як рослинним, так і тваринним кормом. Придивляючись, як
видовбує щось з землі грак, запитайте у дітей, як йому допомагає
добувати їжу дзьоб (зв’язок будови із способом життя). Спостерігаючи за
поведінкою граків, особливо взимку, слід звернути увагу, як повільно
походжають вони по снігу, шукаючи їжу і пильно спостерігаючи за
навколишнім середовищем. Якщо гракам кинути їжу, вони швидко її
помічають, отже – добре бачать. Під час наближення людини птах
піднімається і відлітає на безпечну відстань.
Навесні цікаво спостерігати за гніздуванням граків. Вони оселяються
колоніями, використовуючи старі гнізда, які щороку ремонтують. Пташенят
вигодовують різними комахами, в основному шкідливими. Граки – всеїдні
птахи, інколи вони клюють зерно, городні культури, проте їхньою основною
їжею є комахи, мишовидні гризуни. Користь, яку приносять граки, значно
більша, ніж шкода, отже, слід виховувати у дітей правильне ставлення до
цього корисного птаха.
Ворону сіру (див. табл. XIV, 2) легко відрізнити від грака. У неї
голова, “галстук”, крила та хвіст чорні, а решта оперення сіре. Хоч птах
і дуже обережний, але інколи оселяється поблизу житла людини. Гнізда
мостить на деревах, у гаях, садах, на узліссях. Живиться ворона
комахами, гризунами. Може заподіювати шкоду, знищуючи яйця і пташенят
комахоїдних і мисливських птахів, нападає на домашніх курчат, поїдає
насіння на полях. Через це її відносять до шкідливих птахів. Проте
влітку і восени ворона сіра знищує багато шкідливих комах і приносить
тим самим велику користь. Відомо, що ворони разом з галками та граками
під час оранки визбирують із землі личинок хрущів та дротянок (личинок
жуків коваликів).
Галка звичайна (див. табл. XIV, 3) – середня за розміром. Навчаючи дітей
відрізняти галку від грака, треба звернути увагу на те, що вона менша,
ніж грак, її легко відрізнити за світлим комірцем на шиї. У галки гарні
світлі очі, якими вона пильно дивиться навкруги.
Галка – осілий птах. Гніздиться в старих грачиних гніздах, у затишних
місцях на будівлях. Серед воронових галка найближча сусідка людини. І
живиться вона переважно в населених пунктах та їх околицях, часто на
смітниках. Проте у зв’язку з поліпшенням санітарного стану міст і
зменшенням можливостей для гніздування кількість цих птахів зменшується.
Галка – птах товариський, спритний, рухливий, добре звикає до людей.
Якщо вона виросла у неволі, то може вільно вилітати надвір і повертатися
додому, або ж здалеку прилітати до господаря, якщо він покличе.
Приручена галка навчається вимовляти слова, наприклад “Галя”, або
наслідувати інші звуки. Цього корисного птаха, який знищує багато
шкідливих комах, потрібно принаджувати, виховувати у дітей позитивне
ставлення до нього.
Часто поблизу людських осель, в садах зустрічається сорока звичайна
(див. табл. XIV, 4). Найхарактернішою її рисою є своєрідність
забарвлення пір’я (наявність білих плям по боках, звідки птах і дістав
народну назву – сорока-білобока). Живуть птахи постійними парами, які
зберігаються і взимку. Розглядаючи сороку, зверніть увагу дітей на гарне
оперення: чорний колір пір’я з металевим блиском гарно сполучається з
білим. Простежте, як літає сорока, яким рулем їй служить довгий
східчастий хвіст. Сорока – обережний птах. У разі небезпеки починає
стрекотати, попереджаючи інших пташок.
Живиться сорока різноманітними комахами, а також зерном диких трав та
злакових культур. Проте там, де сорок багато, вони шкодять, знищують
багато пташенят як диких, так і свійських птахів. Коли пташенята
підростають, сорока починає полювати за мишовидними гризунами та
комахами і знову стає корисним птахом. Гнізда сорок, так само як і
ворон, охоче займають сови та інші птахи. Цим сорока сприяє їх
принаджуванню у лісосмуги.
Цікавим представником воронових, поширеним у Поліссі, в Лісостепу,
Карпатах, а взимку і у степовій зоні, є сойка звичайна (див. табл. XIV,
5). її легко впізнати за бурувато-червоним пухнастим оперенням і
яскраво-блакитними дзеркальцями на крилах. Живляться сойки як рослинною,
так і тваринною їжею (комахами). Поїдають дрібних гризунів, ящірок,
гадюк, жаб, рідко дрібних птахів. Восени полюють на ос. Коли дозрівають
жолуді, сойка починає запасати їх на зиму. Набравши повний дзьоб, вона
відлітає подалі від дуба і ховає їх під опале листя, хвою. Взимку сойка
викопує жолуді з-під снігу і споживає їх. Але деякі схованки вона
забуває, і весною з жолудів починають рости молоді дубки, отже, сойка
саджає ліс.
Цікавою особливістю сойки є її здатність наслідувати голоси інших
тварин, птахів. Сойки рухливі, уважні птахи. Часто вони першими
помічають небезпеку і різким скреготанням попереджують інших пташок.
Сойка, незважаючи на невелику шкоду, вважається корисним і гарним
птахом, з яким доцільно познайомити дітей.
Найбільший представник воронових в Україні – крук (див. табл. XIV, 6).
Він розміром з курку, має великий конічної форми дзьоб, сильні ноги
чорного кольору. Все оперення чорне з синім відблиском. Назву птах
дістав за уривчастий гортанний крик: “Крук-крук”. Це досить рідкісний
птах в Україні, який оселяється подалі від житла людей. Як і більшість
воронових, він всеїдний, знищує мишей і полівок, ховрахів, молюсків,
збирає мертву рибу, поїдає дрібних пташенят і пташині яйця. Круків, як
нечисленних птахів в Україні, охороняють.
Родина В’юркові. Ця родина охоплює багатьох пташок, більшість з яких
зерноїдні, але поїдають і багато комах. Пташенят вигодовують виключно
комахами. До них належать снігурі, чижі, зяблики, щогли, костогризи
тощо.
Снігурі – звичайні зимуючі птахи в Україні. Вони з’являються в лісах,
парках, нерідко і на ділянках дошкільних закладів взимку. Основною
умовою їхньої появи на ділянках дитячих садків є наявність плодів на
горобині, ясені, бузку. Увагу дітей слід привернути до ошатних
червоногрудих з чорною шапочкою на голові, з сіро-голубою спинкою самців
снігурів. У самок, замість червоних і голубих кольорів, бурувато-сірі.
Взимку снігурі їдять різні ягоди, бруньки дерев, насіння бур’янів. Слід
звернути увагу дітей на короткий і товстий дзьоб, яким снігурі вправно
вилущують насіння ясена, горобини. Гніздяться снігурі у хвойних густих
лісах. Пташенят батьки вигодовують комахами, пізніше – ягодами. Снігурі
– довірливі, неквапливі птахи. Співають самці і самки нескладні
пісеньки, які особливо приємно почути взимку, коли відлітає більшість
співаючих птахів. Снігурі – окраса нашої природи.
Чиж лісовий (див. табл. XV, 1) – найменший із в’юркових гарний,
симпатичний птах. Самець має жовто-зелене забарвлення, чорну шапочку.
Самка менш яскраво забарвлена. В Україні чиж найчастіше зустрічається s
Карпатах, де гніздиться в ялинових лісах. Дорослі птахи живляться
насінням берези, вільхи і ялини. Восени і взимку чималі зграї чижів у
пошуках їжі кочують по всій території України. Пісні чижів мелодійні,
дзвінкі і різноманітні.
Щиголь звичайний (див. табл. XV, 2) – один з найгарніших птахів з дуже
привабливим строкатим забарвленням. Голова самця яскрава: навколо дзьоба
і до очей червона маска, “щоки” білі, голова зверху і ззаду чорна. Решта
оперення жовте, біле та чорне. У самки оперення не таке яскраве. Щиголь
– осілий птах, поширений по всій Україні. Зустріти щиглів можна в
перелісках, парках, великих садах, де неподалік росте багато бур’янів,
рослин пустирів, насіння яких є їхньою основною їжею. Пташенят
вигодовують попелицями, згодом – насінням. У вересні старі і молоді
птахи збираються у великі зграї і восени та взимку кочують полями,
садками і лісовими галявинами, видзьобуючи насіння бур’янів. Щиглики –
корисні птахи. Знищуючи шкідливих комах і поїдаючи насіння бур’янів,
вони приносять значну користь сільському господарству.
Зяблик (див. табл. XV, 3) – звичайний гніздовий птах. Весняне оперення
самця дуже гарне: голова сірувато-голуба, спинка коричнева, грудка і
черевце рожево-червоні. На крилах широкі білі смужки. У забарвленні
самок переважають сірі відтінки. На півдні зяблик почасти осілий птах, в
інших областях – прилітний. На місця гніздування першим прилітає самець,
а через кілька днів – самка. Зустріти зяблика можна в лісах, парках,
оселяється він на деревах садів і бульварів і доступний для
спостереження дошкільників. Через день-два після прильоту самець, сидячи
десь на верхівці дерева, починає свою бадьору пісеньку, яка звучить
гучно: “Фю–фю–рю–ля–ля–ді–ді–ві–чіу”. Особливо характерним і незмінним є
закінчення “ві–чіу”. Слід навчити дітей розрізняти пісню зяблика.
Зимують пташки переважно в Криму і на Кавказі. Живляться насінням різних
дерев та бур’янів, а пташенят вигодовують комахами. Зяблик – окраса
нашої природи, корисний птах, і його треба охороняти.
Костогриз (див. табл. XV, 4) – пташка величиною з шпака, але з більш
міцним тілом. Особливо легко навчити дітей відрізняти його за товстим
конічним дзьобом. Забарвлення яскраве: лоб і тім’я світло-коричневе, шия
сіро-рожева, черевна сторона тіла винно-сірого кольору. Самка забарвлена
менш яскраво. Досить часто костогризи зустрічаються в листяних лісах,
гаях, садах і парках, де поблизу є фруктові сади. Костогризи – зерноїдні
птахи. Живляться насінням кісточкових плодово-ягідних рослин: вишні,
сливи, черемхи, а також насінням клена, липи, ясена, вільхи, горобини,
кукурудзи, соняшника, їдять вони і комах. Після вильоту молодих птахів у
серпні птахи об’єднуються у зграйки: кочують плодовими садами і
городами. Там, де костогризів багато, вони в період визрівання плодів і
ягід можуть заподіяти певної шкоди садам.
Вівсянка звичайна (див. табл. XV, 5) – досить поширений птах, живе на
відкритих просторах. Заселяють луки, поля, зустрічаються на лісових
галявинах, у садах, а взимку часто біля людських осель. Гніздяться на
землі. Живляться насінням трав, улітку – переважно комахами. Звичайна
вівсянка трохи більша за горобця. У самця зверху голова, щоки, горло і
черевце жовті, спина бура з поздовжніми плямами. Самки і молоді пташки
забарвлені не так яскраво. Вівсянки – осілі птахи в Україні і не
уникають близькості людини. Гніздо мостять у ямці, зрідка невисоко в
кущах. Восени і взимку зграї вівсянок інколи разом з горобцями кочують у
пошуках насіння різних рослин. Вибираючи залишки зерна, вівсянки при
цьому видзьобують велику кількість насіння бур’янів. Про
місцезнаходження птахів можна дізнатися за дзвінкою піснею, яку самець
вівсянки звичайно часто повторює: “Зінь–зінь– зінь–зінь–ці-і”. Треба
розповісти дітям, що пташка є окрасою природи і корисною.
Шишкар звичайний (див. табл. XV, 6) – представник в’юркових. Розміром
він трохи більший за снігура. Нижня і верхня щелепи дзьоба зігнуті і
їхні кінчики перехрещуються між собою. Забарвлення старих птахів –
яскраво-червоне в самців і жовтувато-оранжеве або зеленкувато-жовте – в
молоді і самок. Цікаво розповісти дітям про цього птаха, використавши
картинку. Гніздиться він у ялинових лісах, де мостить гніздо на верхівці
під кудлатою гілкою, яка захищає його від дощу та снігу. У таке затишне
гніздо, вимощене мохом, вовною та пухом, у лютому – березні, коли в лісі
ще лежить сніг, а інколи бувають люті морози, самка відкладає 4–5 яєць.
У цей час самець годує самку. Через два тижні вилуплюються пташенята.
Самець приносить їжу і для них. Шишкар живиться насінням хвойних дерев,
дуже майстерно витягає їх з шишок. За це він і дістав назву шишкаря.
Добувати насіння йому допомагає перехрещений дзьоб. Оскільки шишки у
ялин вистигають кожного року і починають розкриватися взимку, їжі для
дорослих птахів і пташенят вистачає.
Завдяки харчуванню насінням хвойних дерев, тіло шишкаря настільки
просочується смолою, що понад десять років може лежати в землі, наче
мумія, не піддаючись гниттю. Шишкарі – гарні і корисні птахи, бо,
збиваючи шишки, вони сприяють розповсюдженню насіння ялини.
Ряд Гусеподібні об’єднує великих і середніх за розміром птахів, які
живуть на водоймах, внаслідок чого виробилися такі пристосування у
будові: дзьоб переважно плоский, по краях його розташовані рогові
пластини, які разом з пластинками по краях м’ясистого язика утворюють
фільтрувальний апарат. Ноги короткі, направлені вперед, пальці об’єднані
плавальною перетинкою. Оперення щільне, не промокає у зв’язку з тим, що
змащується виділенням куприкової залози. Всі гусеподібні прекрасно
плавають, багато видів добре пірнають. Характерними представниками є
лебеді, сірі гуси, крижні, чирки.
Лебідь-шипун – найбільший з лебедів. Відрізняє його від кликуна довга
витягнута S-подібна шия, роговий наріст в основі дзьоба. Забарвлення
дорослих птахів дуже гарне – білосніжне, а в молодих – сіре.
Роздратований лебідь шипить, звідси і походить його назва.
Своє величезне гніздо з сухого очерету вони влаштовують у такому місці,
де їх не турбує людина. Навколо гнізда обидва птахи витоптують
рослинність, це дає їм змогу вчасно помітити будь-яку небезпеку. Самка
насиджує 7–9 яєць близько місяця, самець плаває поблизу, оберігаючи її.
Лебеді живляться водними рослинами, які дістають з дна мілководдя. Хоч
плавають вони і добре, але не пірнають.
Лебідь-кликун менший за шипуна, шия у нього досить пряма. Кликун подає
голосний крик, який чути досить далеко. Зустрічається в нашій країні і
залітний лебідь малий. Він схожий на клику-на, тільки менший.
На штучних водоймах міських парків зустрічається ще й чорний, або як
його називають, австралійський лебідь, якого завезено з Австралії як
декоративного птаха.
Лебеді надзвичайно гарно летять, граціозно витягуючи вперед шиї.
Паруються птахи на все життя. Якщо один з птахів загине, то другий птах
літає самотньо, тужливо кричить і довго не парується. Ці гарні птахи
охороняються як рідкісні.
Серед гусей, які найчастіше зустрічаються в Україні,– гуска сіра,
білолоба, гуменник. Найбільше значення має гуска сіра. Розміром цей птах
з середню свійську гуску, має гарне попелясто-сіре забарвлення.
Гніздиться лише у гирлі Дунаю, в пониззях Дніпра, Дністра, в інших
великих озерах та болотах Полісся і Лісостепу.
Гуси добре ходять по суші, плавають на воді, пірнають. Гнізда мостять в
очеретах або в осоці, у кладці 4–6 яєць. Через місяць вилуплюються
гусенята, які, підсохнувши, покидають гніздо і тримаються на водоймі
серед заростей водних рослин. Самець і самка спочатку невідлучно
перебувають біля виводка. Їжа гусей виключно рослинна (свіжа соковита
трава, частини болотяних рослин, водяний горіх
Під час сезонних перельотів зустрічається дуже подібний до сірої гуски,
але значно темніший, гуменник.
Крижень – річкова качка. Його вважають родоначальником більшості порід
свійських качок. Крижнів взимку досить багато по різних, особливо
незамерзаючих водоймах. В літньому оперенні самець подібний до самки і
відрізняється тільки світло-сірими рульовими перами з широкою білою
каймою.
Навесні крижні прилітають значно раніше від інших качок – з появою
перших таловин на льоду. Найулюбленіші місця оселення –- лісові болота,
плавні по берегах річок і озер, де можна ховати каченят. Гнізда птах
мостить недалеко від води в ямці під кущем чи деревом, на купах очерету
на воді, в широких дуплах старих дерев. У кладці 8–9 яєць, які висиджує
самка.
Крижні добре плавають, пірнають лише під час небезпеки, добре літають,
ходять перевальцем.
Вони живляться водяними рослинами, насінням, комахами, молюсками.
Чирок (тріскунок, свистунок) – маленька качечка, майже вдвоє менша за
свійську, найпоширеніша серед качок, доступна для спостережень з дітьми.
У самця забарвлення спини та грудей навесні яскраве, черево біле, боки
та крила світло-сірі. На коричневій голові рисочки за очима, дзьоб
чорний. Самка світло-бура, ряба, знизу 6іляста.
Чирки добре плавають, ходять сушею і досить швидко літають. Оселяються
по берегах водойм, де є зарості очерету, рогозу, різні кущі, переважно в
зоні Полісся і Лісостепу. Гнізда мостять у густій траві, куди самка
відкладає 7–10 яєць. Живляться чирки насінням і зеленню рослин,
молюсками, комахами.
Ряд Соколоподібні, або Денні хижаки.
Слід підкреслити їхню своєрідну будову: міцний гачкуватий дзьоб, довгі
загнуті кігті, за допомогою яких утримується здобич, їжа хижих птахів
тільки тваринна. Вони полюють переважно на гризунів, комах, рідше на
птахів, риб, земноводних, плазунів, поїдають падаль. Більшість хижих
птахів – корисні. Наприклад, боривітри протягом дня з’їдають від двох до
дев’яти мишей і полівок. Вигодовуючи пташенят, вони за місяць приносять
до гнізда і90 ховрахів і 200–250 мишоподібних гризунів. Окрім усього,
знищуючи хворих і слабких звірів і птахів, хижаки відіграють важливу
роль у природному доборі.
Багато їх занесено до Червоної книги України: змієїд, стерв’ятник, сип
білоголовий, гриф чорний, беркут, могильник, орел степовий,
орлан-білохвіст, шуліка червоний, скопа, балобан, сапсан.
Досить поширеними хижими птахами є шуліка чорний, яструби. Шуліку легко
розпізнати за довгим виделкоподібним хвостом. Це перелітний птах, який
вже в березні літає у лісах, річкових заплавах. Гнізда мостить на
деревах, відкладаючи 2–4 яйця. Живиться рибою, переважно дохлою,
дрібними гризунами, комахами, покидьками.
Яструбів великого і малого можна впізнати за сірувато-бурим забарвленням
спини і смугастим забарвленням нижньої частини тіла. Птахи живуть у
лісах, де високо на деревах влаштовують гнізда. Живляться птахами,
гризунами, у зв’язку з чим приносять певну шкоду. Яструби –
птахи-санітари, яких потрібно охороняти, як і всіх інших хижих птахів,
що стали рідкісними.
Ряд Куроподібні. Це дуже поширена група птахів, більшість з яких ведуть
наземний спосіб життя. Дзьоб короткий, опуклий. Крила короткі і широкі,
ноги сильні, пристосовані до розгрібання.
В Україні зустрічається тетерук, глухарі, куріпка сіра, перепел, фазан,
рябчик.
Глухар – один з найбільших представників куриних. Він такого самого
розміру, як індичка. Самці мають темно-буре оперення з білими плямами і
металево-зеленим відблиском чорного зола, червоні брови, спина та крила
темно-коричневі.
Оселяються глухарі у великих старих лісах. Глухарі більше перебувають на
деревах, де й живляться взимку майже тільки хзоєю. а в інші пори року -–
ягодами, жолудями, насінням, зеленими ніжними листками. Влітку охоче
поїдають різних комах, черв’яків. Пташенята живляться виключно
маленькими комахами.
Одне з найцікавіших сезонних явищ у житті глухарів – токування. У
березні під час токування глухар співає своєрідну пісню – серед звуків
чується то якесь скриготіння, то бурмотіння. Дуже обережний чутливий
птах так захоплюється співом, що на кілька секунд зовсім втрачає слух і
свою звичайну обачність – не чує не тільки сильного шуму, а навіть
постріли мисливців.
Взимку, коли випадає глибокий сніг, глухарі з дерева пірнають у
кучугури, де і ночують, а у великі морози та хуртовину перебувають там і
вдень.
Тетеруки зараз гніздяться на Поліссі, півночі Лісостепу і в Карпатах.
Дорослий самець має червоні брови, чорне з металевим відблиском
оперення, біле «дзеркальцем на крилах. Самка так само, як і молоді
птахи, сірувато-руда або ж сіренька, строката, що дає їй змогу
маскуватися під час висиджування.
Тетерук більшу частину життя проводить на землі, де він швидко
рухається. Під час переслідування негайно злітає. Літає швидко і легко.
Птах не боїться холоду і взимку перебуває переважно на деревах, але під
час великих морозів заривається у глибокий сніг, де робить ходи до 8 м
завдовжки.
У тетерука навесні відбуваються шлюбні ігри – тетерукові токи.
Рано-вранці самці збираються на галявині і, розпустивши пір’я, починають
бурмотіти, наскакуючи один на одного. Після парування самка відкладає в
ямці на землі 6–12 яєць. Маленькі пташенята здобувають собі корм, як
тільки виходять з гнізда. Спочатку вони живляться виключно комахами, а
пізніше починають їсти і ягоди, листки та квітки різних трав
Живляться тетеруки влітку мурашками, жуками, гусінню, а також листками і
насінням диких і культурних рослин. Взимку поїдають сережки, бруньки на
гілках берези, вільхи, верби та жолуді.
Рябчик має строкате, плямисте забарвлення з рудуватими і білими
смужками, звідси і назва. Цей птах надзвичайно спритно бігає між кущами,
травою, його навіть важко помітити в заростях. Свою присутність птахи
викривають протяжним свистом. Оселяються рябчики у хвойних і листяних
лісах. Живуть птахи парами, кожна з них має свою ділянку. Гніздо
влаштовує у ямці. Самка має захисне забарвлення і майже непомітна в
добре замаскованому гнізді. Живляться рябчики переважно бруньками,
хвоєю, лісовими ягодами, молоденькими листочками. Під час виведення
пташенят поїдають і комах. Через кілька годин після вилуплення пташенята
швидко бігають і разом з самкою переходять на поляни, просіки та узлісся
в пошуках комах, а через 2 – 3 тижні вже злітають на дерево, де і
ночують.
Перепели – рудувато-сірі, строкаті пташки, трохи більші за шпака. Самець
відрізняється від самки темною плямою на волі. Птахи ведуть наземний
спосіб життя.
Незабаром після повернення із зимівлі у пташок починаються шлюбні ігри.
Перепели – обережні птахи, добре ховаються у траві, швидко бігають.
Гніздо мостять у ямці, відкладаючи від 9 до 18 яєць, висиджують 15 – І 7
днів. Пташенята вилупляються завбільшки з маленького горобчика. Вони
дуже рухливі.
Живиться перепел пагонами, різним насінням та комахами, серед яких є
багато небезпечних шкідників.
Фазан – чудовий декоративний птах, особливо самець. У самок забарвлення
темніше і коротший хвіст. Улюблені місця перебування птаха – густі
чагарникові та очеретяні зарості. Більшу частину свого життя він
проводить на землі, а ночує переважно на дереві. На землі бігає
надзвичайно швидко і невтомно. У них є токування. Гніздо фазан мостить у
густих заростях на землі. !8 – 20 яєць самка висиджує протягом 23 – 25
днів.
Живляться фазани ягодами, насінням„_6руньками та молодими нагонами, а
влітку ще й різними комахами.
Куріпка сіра – осілий птах, розповсюджений по всій території України,
крім високогірних районів Карпат та лісових масивів Полісся. Вона
нагадує невелику свійську курку. Самець – сірувато-бурий, строкатий, на
грудях у нього коричнева пляма. Самка має темніше забарвлення.
Куріпка сіра – виключно наземний птах. Охоче порпається в землі,
розшукуючи їжу. Гніздиться у заростях на полях, в кущах або на узліссях,
інколи у посівах озимини. Гніздо – ямка в землі, м’яко вистелена
всередині, куди самка відкладає до 20 і більше світло-бурих яєць, які
висиджує понад три тижні так старанно, що інколи її можна взяти з гнізда
руками. Внлупляю-ться пташенята опушеними. Через десять днів вони можуть
пурхати, а через 3–4 місяці досягають розмірів дорослих птахів.
3–4 виводки куріпок можуть майже повністю знищити довгоносика і його
личинок на 1 га цукрових буряків. Поїдає куріпка сіра і колорадського
жука.
Ряд Сивкоподібні об’єднує птахів, зв’язаних з болотами, річками,
озерами, морськими узбережжями. До них належать мартини, крячки, кулики.
На озерах Полісся, Лісостепу часто зустрічається звичайним мартин – птах
з світло-сірим оперенням і коричневою головою. На півдні України
зустрічається мартин чорноголовий – гарний білий птах з чорною головою і
сірою спиною і крилами. Живляться мартини в основному комахами –
шкідниками сільського господарства і цим приносять велику користь людям.
Гніздяться птахи колоніями, гніздо роблять на землі, на піску, іноді на
мілководді. Відкладають 2–3 строкатих яйця. Пташенята у мартинів
вилупляються зрячими, покритими пухом. У віці 2–3 днів вони можуть
бігати і плавати, але самостійно живитися не можуть. Дорослі птахи
годують їх комахами.
На водоймах України можна зустріти сріблястого мартина. Оперення його
біле, за виключенням голубувато-сірої спини і крил, кінці яких чорні.
Сріблястий мартин більший за звичайного. Це сильний, сміливий,
агресивний птах з повадками хижака. Живиться рибою, молюсками, дрібними
гризунами, яйцями і пташенятами різних птахів, комахами, відходами
рибних промислів, падаллю.
На узбережжях Чорного і Азовського морів можна спостерігати з дітьми
морського голубка. За зовнішнім виглядом він нагадує звичайного мартина,
але відрізняється від нього відсутністю темного забарвлення голови,
рожевуватим відтінком оперення черева і більш довгим дзьобом. Живиться
морський голубок переважно дрібною рибою і різними безхребетними, як
водними, так і наземними.
В одних водоймах з мартинами зустрічаються крячки. Придивляючись з
старшими дошкільниками до цих птахів, слід звернути їхню увагу на те, що
крячки менші за розміром від мартинів, у них довгі вузькі крила, на
голові чорна шапочка.
Найчастіше зустрічається річковий крячок. Навесні у цих птахів
відбуваються шлюбні ігри і тоді можна спостерігати, як один з птахів
літає з рибою у дзьобі, а інший супроводжує його.
Живляться крячки тваринною їжею, основою якої є дрібна непромислова
риба. Поїдають також комах, наприклад сарану, тому вважаються корисними.
Поруч з річковим зустрічається чорний крячок – один з найдрібніших. Його
розрізняють за темно-сірим забарвленням, чорною голівкою. Живиться птах
в основному різноманітними безхребетними. Крячки – перелітні птахи.
Біля води можна побачити пташок з довгими ногами. Це кулики. Один з
найменших куликів – малий зуйок. Яйця ці пташки відкладають просто на
березі, злегка прикриваючи їх піском. Живляться пташки різними комахами,
яких збирають на березі.
Представник сивкоподібних – чайка звичайна. Її характерна ознака –чубчик
на голові Чайки – рухливі пташки, швидко бігають серед трави, відшукуючи
свій основний корм – комах, їхніх личинок.
Ряд Голубоподібні. Голуби ведуть денний спосіб життя, більшість з них
осілі. Всі голуби моногами і утворюють досить міцні пари. Пташенята
гніздового типу вилупляються голими і безпомічними і живляться так
званим пташиним молоком – клітинами епітелію, що відшаровується від
вола, з випотом лімфи. Пташенят що підросли, годують насінням, що
розбухло у волі.
Найбільш поширений напівдикий свійський голуб, схожий на сизого голуба.
Весняне воркування і парування починається рано, наприкінці лютого.
Гніздо влаштовують у будівлях людини самець і самка. Воно має вигляд
неохайно складеної купки з гілок. Висиджують яйця обидва птахи протягом
і 7 днів. Пташенята живляться кашкоподібним виділенням, устромляючи свій
дзьоб у широко розкриті роти дорослих птахів. Голуби живляться насінням
різних рослин – дикорослих і культурних, яке збирають на землі.
Поширеною у населених пунктах стала кільчаста горлиця.
Кільчастою горлицею його називають за чорне півкільце на шиї. “Пташка
дуже ладна. Вохристе оперення прикрашає чорна з білим смужечка на горлі.
Кільчаста горлиця веде осілий спосіб життя. Гнізда будують парами на
деревах, телеграфних стовпах, іноді навіть на стрілах підйомних кранів,
що працюють на будівництві. Гніздо складається з невеликої кількості
гілок. У кладці, як і у напівдикого домашнього голуба, два яйця, з яких
через 14 днів вилупляються пташенята, а через 25 днів вони вже літають.
За літо може бути дві кладки.
Ряд Зозулеподібні. Це середні за розміром птахи з довгим хвостом,
вузькими довгими крилами і великим ротом.
У світовій фауні налічується 146 видів зозуль, з яких більша половина
будує примітивні гнізда, самі насиджують яйця і виводять пташенят. У
решти зозуль спостерігається гніздовий паразитизм. Саме до таких
належить і наша зозуля звичайна.
Зозуля трохи більша за шпака, з темно-сірим або буро-рудуватим у самок
забарвленням, знизу забарвлення сірувато-біле з темними поперечними
смугами по білому череву.
Спочатку прилітає самець, а через кілька днів і самка. Самець займає ту
саму гніздову територію, на якій він вивівся. Під час співу самець
опускає крила, піднімає і розпускає хвіст. Кукування можна слухати і
вдень і вночі, але особливо інтенсивно птахи співають на ранкових та
вечірніх зорях.
Найчастіше її можна зустріти там, де гніздиться багато співучих пташок.
Зозуля зазирає у кожний кущ, спускається на землю, відшукує гнізда
потрібної їй пташки, щоб покласти туди своє яйце.
Першим в гнізді вилупляється зозуленя (на 12-й день), а на 12–14-й день
інші пташки. Пташеня зозулі голе, воно більше від інших пташенят, росте
дуже швидко, особливо в перші дні.
Протягом 3–4 днів зозуленя позбавляється від своїх братів і сестер. На
п’ятий день життя зозуленяти рефлекс викидання згасає і решта пташенят
гине від голоду.
Протягом сезону розмноження, який у зозуль розтягнутий і продовжується з
кінця квітня до середини липня, кожна самка відкладає 20 яєць з
інтервалом у 1–3 дні. Яйця зозулі порівняно з розміром птаха досить
дрібні. Форма яєць і їх забарвлення надзвичайно різноманітні, але в
цілому вони схожі на яйця хазяїв гнізда. Найчастіше самка зозулі
підкидає яйця до тих птахів, в гнізді яких вона сама вивелася.
Період відкладання яєць у зозулі дуже тривалий. У цей час вона встигає
відкласти 20– 26 яєць. Оскільки розвиток зародка закінчується через 11 –
12 днів, неможливо було б і висиджувати кожне яйце і годувати пташеня
одночасно.
Вільна ж від клопоту будування гнізда й насиджування яєць зозуля летить
туди, де є багато шкідників лісу. За годину вона може з’їсти більше 100
гусениць.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
