Реферат на тему:
Калина – краса здоров’я оберіг
Як виглядає? Де росте?
Популярний кущ, іноді деревце до 5 м заввишки. Листки супротивні, три, –
п’ятилапатеві велико зубчасті, зісподу пухнасті. Квітки білі, зібрані в
зонтики. Крайові квітки більші, а середні променисті, п’ятипелюсткові.
Плоди яскраво-червоні овальні ягоди.
Смак терпкувато-кислий.
Цвіте з кінця травня по червень.
На нашій планеті росте понад двісті видів калини. В Україні
найпоширеніші два: звичайна і цілолиста.
Поширена по всій території України. В чагарниках, заростях, заплавах
річок, по схилах, ярах, тінистих лісах дібровах, узліссях, галявинах.
Висаджують в парках, в садках, біля хат, криниць, щоб весною білим
цвітом милувала.
В нашому селі найбільше росте понад річкою Белелуйкою, а також біля
криниць будинків, на могилах.
Гарна калина у всі пори року.
Навесні – ніжно-зелене суцвіття, насамкінець весни вкривається білим
цвітом.
Влітку її нелегко помітити серед густого листя. Наприкінці серпня
рум’яніють, наливаються гірким соком її плоди.
Взимку не боїться ні снігу, ні морозу. Стоїть, радіє пишається своїм
вбранням.
Цілющі властивості. КАЛИНА – користь і здоров’я.
Калину застосовують як ліки при багатьох хворобах. Для лікування
використовують плоди, квіти і кору. Ліки з калини є кровоспинним,
заспокійливим засобом, їх приймають при простудному кашлі, гарячці, при
тривалій хрипоті, серцевих захворюваннях. Водний настій п’ють проти
фурункулів, екземи, різних висипів на шкірі. Настоєм квітів і ягід
полощуть горло при ангінах, промивають рани.
Бабусині рецепти
1-й р. Моя бабуся змішує плоди калини з цукром і сік, який утворюється
при цьому лікує всіх, коли хтось кашляє, або хворіє грипом.
2-й р. А у нас полощуть горло настоєм квітів, ягід, або листків Килини.
3-й р. Моя мама робить напій для святкового столу з калинових ягід.
4-й р. 4 гронця калини, 2 зубки часнику, 5 цибулин все перетирають.
Утвореним соком закапують ніс при нежиті.
5-й р. Калиновим соком в давнину дівчата рум’янили личко, щоб бути
гарними.
Калина в душі народу
Поки ніж не крає, калина не грає,
А хто вріже глибоченько, тому заспіває,
А хто вріже гілку, заграє в сопілку,
То той собі в серце пустить калинову стрілку.
Ці слова нам підказують, що калина у нас здавна у душі кожної людини. Її
люблять, цінують. У великі свята з хлібом калина завжди поруч була.
Кожен з нас із самого малечку носить світле свято – материнську пісню.
Це те вічне, незнищенне, що живить душу, не дає її зміліти й змаліти.
З поміх усіх материнських пісень осібною пишною гілкою виокремлюються
пісні, пов’язані з калиною. Це випливає з нашої національної
самобутності, народних звичаїв, обрядовості, побуту. Адже калина – один
з прекрасних символів України, який входить у нашу свідомість з маминої
колискової.
Ой повішу колисочку
Тай на калиночку,
Буде вітер колихати
Любу дитиночку.
Буде вітер повівати
Колиску хитати,
Дрібний дощик буде йти
Дитя напувати.
Пташки будуть прилітати
Дитині співати.
Ой спи, синку, бо покину,
Сама піду по калину,
Намалюю калиноньки
Для дитини в головоньки
Як калина цвісти буде,
То дитина рости буде
Вже калина процвітає,
А дитина виростає.
Калина у веснянках
Ой ягіл ягілочко, ягілчина дочка
Устала ранесенько, умилася гарнесенько
Панчішки поскидала, голівоньку розчесала.
Візьмися, дівки в боки, покажи свої скоки.
Гнися, калинонько, гнися, дівчинонько – не журися.
З калинового цвіту вибирай собі квіту.
З калинового лугу вибирай собі другу,
З калинового плетю вибирай собі третю
З калинового лому вибирай собі сьому,
З хрещатого барвінку вибирай собі дівку.
Калина оспівана в гаївках, коладках, щедрівках. Калина у весільній пісні
– то вродлива відданиця, щаслива родинна доля.
В нашому селі прикрашають вільце (деревце) пучечками ягід калини,
віночком з кетягів калини обв’язують коровай – щоб доля молодих була
красна і багата на любов, на діток, на добро.
Від споде яка до вершечка ялина,
А на самім бой вершечку калина.
Яка є тая калинонька червона
Така наша молоденька здорова.
Весільні пісні передають складні почуття дівчини. З одного боку наречена
щаслива, бо виходить заміж і радіє, цвіте, як калина6 з другого –
дівчина прощається з батьком-матір’ю, домівкою. Тільки з одвічним
потягом до творчості душа народу могла так просто і геніально передати
душевний стан дівчини порівнюючи його з квітуванням калини.
Прощай, прощай, молоденька, сестро наша!
Тепер же ми не твої, ти не наша
Цвісти було, калинонько, із вітками
Гулять було б молоденька, із дівками.
А тепер же оставайся із жінками.
А я ж тую калиноньку кругом обламаю
А яз тими дівочками гуляти піду.
Воля тобі калиноньку кругом обламать,
Та не воля з дівчатами піти погулять.
Коли в матері підростав син, вона, облагословляючи його в дорогу,
напучувала не забувати калину.
Підеш ти, сину, по Україні, тож не журись.
А як зустрінеш в лузі калину, той прихились.
А як зустрінеш в лузі калину, то й прихились,
Бо я любила, моя дитину, її колись.
Народилась донька – садив татусь калиноньку.
Хай росте пишна, красна,
Щоб була її доленька щасна.
На весільному короваї, у віночках дівочих, на сорочках, на рушниках,
назвах сіл, річок, в імені Калинка, прізвищах – скрізь живе калина.
Калинове гільце на весілля брали –
Ось як українці калину величали.
Калина в козацьких піснях.
Зворушливий образ калини у рекрутських та солдатських піснях. Тяжка і
тривала служба в чужому війську нерідко закінчувалась трагічно: солдат
гинув у далекому краї. Перед смертю вояк заповідав посадити на його
могилі червону калину.
Козак в похід вирушав – калинову сопілку брав.
У сопілку заграє – Україну згадає.
Кущ калини у творчості
За давніх-давен народ опоетизував це кущ. Ширилась козацька балада
«Розлились круті бережечки», де калина символізувала дух боротьби за
національну незалежність від шляхетської Польщі.
Гей у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу Славну Україну гей, гей розвеселимо.
”
i
?
yyyyyyyyooeeeeeessssssssssssssssssss
@ l ’ ? u H!?!o!Z”?”o”@#?#TH#I$iiiiiiiiiiiicUUUUUUUUUUI
`„Ae
&
Наш геній Т.Г Шевченко син українського села припав серце до України.
Він підняв її бойові прапори з безодні забуття й неволі, і підніс їх
великим зусиллям свого дужу вгору. Із землі прокинувся дух, виріс як
калина, розцвів і піднявся над землею – у вільний прості життя.
Калина у творчості Шевченка стала його супутником життя. Слово «калина»
у «Кобзарі» він ужив 385 разів.
До багатьох віршів Шевченка написана музика
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
Її колись.
Багато віршів Т.Г.Шевченка припали над до душі:
«Сонце гріє, вітер віє…»
Тече вода з-під явора…» і інші.
А наша безсмертна поетеса Леся Українка подарувала нам «Мавку» з твору
«Лісова пісня», заквітчала її калиною.
Калина – ще символ дівочої вроди, вірності, краси.
Казка Г.Демченка «Калинка» ще з другого класу створила в нашій уяві
неповторний образ дівчинки «Калинки». А чарівний кущ калини став перед
нами образом живої істоти, яка завжди допомагає людям.
А коли чуємо народні прислів’я:
Пишна та красива, як червона калина.
Убралась в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Молода дівчина така гарна, як калина
Стоїть у дворі дівонька, як над ставок калинонька.
то в нашій уяві виникає образ пишної дівчинки, яка ніби ходить по всіх
нашій українській землі і чарує своєю красою все, всюди і всіх.
І по сьогоднішній день калина шанована українцями.
Калина – це опоетизований образ матері, батька, родини, цілого роду
нашого красного. Вона уособлює той наймиліший серцю куточок землі, де ми
народилися, де вперше усвідомили себе і світ, де душа сповнювалася
добром і, як та калина, насаджувалася від рідної землі.
Росте і милу, допомагає і розвеселяє вона нас. Нажаль, доводиться нам
бачити на могилах сумні кущі калини, але вони допомагають вшанувати
пам’ять людей, які варті уваги і пошани. А на схилах Дніпра в Києві
посадили калиновий гай, який з кожним роком збільшується. І цього року
посаджено понад 200 кущів калини в знак Пам’яті жертвам голодомору в
Україні.
Шануймо і любімо калину!
– Але наші бабусі кажуть, що кожного року її стає все менше. Колись в
давнину часто зустрічались калинові гаї. А тепер винищують зелені
насадження, змінюють русла річок, осушують болота. Ці вчинки людей
нагадують слова народної пісні:
Чи я в лузі не калина була,
Чи я в лузі не червона була?
Взяли мене поламали
У в пучечки пов’язали.
В наш час все людство хвилює важлива проблема – це охорона природи.
Внаслідок багатовікового господарського впливу на ландшафти землі
порушуються захисні функції рослинного покриву. Тому збереження
екологічної рівноваги – справа держави громадських органів місцевого
самоврядування і кожного з нас. Тож ми закликаємо всіх жителів села
берегти калина адже її кущів з кожним роком все менше і менше. Та не
тільки калину, але берегти всі зелені насадження. Адже рослини дають нам
кисень, вони є лікувальними.
Збережімо рослини і трави!
Збережімо життя диких тварин!..
Природа дає нам здоров’я, дає нам можливість милуватись нею, радіти
життю!
Мета: Ознайомити учнів з красою нашого краю, його символом – калиною;
з різноманітністю видів калини найпоширенішими на Україні;
з напрочуд гарною рослиною.
Показати як вона щедро дарує свій безцінний дар і людям, і птахам –
годує, захищає розвеселяє.
Розширити знання про калина як символ України.
Навчити учнів самостійно працювати над заданою темою.
Розвивати зв’язне мовлення, вміння спостерігати за природою.
За допомогою словесних засобів відтворювати красу, чарівність,
неповторність рідного краю.
Виховувати любов та бережливе ставлення до живої природи.
Тип проекту: колективний
Вид проекту: навчально-пошуковий
Форма захисту: Презентація на проведенні свята «Калина в душі народу»
Виступ учнів, батьків.
Частування родинними стравами «Бабусиної кухні».
Презентація бабусиних ліків.
Очікувані результати:
Розробка проекту сприяла:
– реалізації творчого потенціалу учнів;
– розвитку вміння спостерігати за природою;
– визначити характерні ознаки калини за її властивостями;
– дізнаватись про особливості цієї рослини.
– Проведенню навчально-дослідницької роботи про природні умови, які
забезпечують ріст, розвиток, збереження калини в різних місцях нашого
села.
– Формуванню вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, а саме:
* дбайливе ставлення до природи, рослинного й тваринного світу та
екологічної культури.
Реалізація проекту забезпечувала:
Доведення учнями. Що калина – найпоширеніша рослина України з цілющими
властивостями (лікарська рослина).
Розуміння, що калина є символом України, який входить в нашу свідомість
з маминої колискової, з легенд, віршів, обрядів, побуту.
Кінцевий продукт: узагальнення науково-природничої інформації про
калину, збір віршів, пісень, опис традицій пов’язаних з калиною,
дослідження опису калини в творчості письменників Т.Г.Шевченка, Лесі
Українки.
Етапи реалізації проекту
І. Підготовчий
Визначення теми проекту.
Пошук і аналіз проблеми (під час вивчення на уроках «Я і Україна»,
«Читання», «Музики».
Зустріч з бібліотекарями, вчителями літератури, музики, біології.
Постановка мети проекту.
Визначення критеріїв оцінювання проекту.
ІІ. Основний період.
Аналіз наявної інформації.
Пошук інформаційних джерел.
– бесіди з старшими членами родини.
Збір і вивчення інформації, систематизація й оформлення зібраних
матеріалів (легенд, пісень, рецептів, малюнків).
Підготовка до родинного свята.
ІІІ. Презентація.
Проведення свят «Калина –
Виступ учнів і батьків, захист особистих проектів.
Оголошення підсумків дослідження.
Дегустація калинових страв та ліків.
Література
Будний І.Є. «Моя Україна».
Гіглецький Й.Р. «Географія рідного краю».
Дяченко А.Д. «Квіти в вашому саду».
Діденко В.М. «Літечко»
Кархут В.В. «Ліки навколо нас».
Казанет С.М. «У хащах Карпат»
Журнал «Початкова школа»
Журнал «Українська мова й література в школі»
Науково-методичний журнал «Початкове навчання і виховання».
Журнал для молодшого й середнього шкільного віку «Азбука природи»
во
Пи
чер
ся
ли
ша
во
на
на
над
ю
єть
ка
до
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
