Курсова робота

на тему:

Генна інженерія: проблеми та перспективи

П л а н

I. Історичний аспект

II. Характеристика

2.1. Які саме ГМ рослини зараз вирощують у світі

2.2 Які нові характеристики частіш за все отримують ГМ рослини

2.3 В яких країнах вирощують трансгенів

2.4 Переваги генної інженерії

III. Проблеми і перспективи

3.1 Проти генної інженерії

3.2 Екологічні ризики

3.3. Соціально-економічні ризики

3.4 Альтернативні технології

IV. Корисні поради

VI. Висновки

VII. Додатки

Вступ

В рефераті розглядаються основні характеристики, проблеми і
перспекиви такої новітньої технології як генна інженерія. Сьогодні ця
тема є актуальною як ніколи. Населення Землі складає приблизно 6 млрд.
чоловік і за прогнозами вчених через двадцять років подвоїться. В той
час коли ресурси планети не тільки не множаться, а й помітно
скорочуються. Як прогодувати таку кількість людей якісною їжею, коли і
при 6 мільярдах близько 800 млн. чоловік страждають від голоду або
недоїдання. Чим годувати майбутні покоління?

Внаслідок використання недосконалих технологій щороку мільйони
гектарів землі перетворюються на пустелю. Яким чином можна запобігти
зниженню обсягів зібраного врожаю, досягти вищих або хоча б зберегти
існуючі результати у рослинництві і тваринництві? Як би хотілось
українським бабусям, щоб їх овочі зберігались свіжими цілу зиму, а
картоплю не їв колорадський жук! Чи можна надати існуючим організмам
нових властивостей?

Відповіді на ці головоломки сучасності намагається дати генна
інженерія.

В той же час ця технологія має багато недоліків, а отже і
противників. Думаю, реферат зацікавить і їх. Описані основні проблеми
генної інженерії, можливі негативні наслідки використання
генетично-модифікованих (гм) організмів. Читач знайде корисні поради
щодо того, як уникнути споживання гм-продуктів, дізнається, які компанії
займаються розробкою і впровадженням на ринок технологій генної
інженерії.

I. Історія питання

Всі живі істоти на Землі мають, попри своє розмаїття, єдиний
чотирилітерний генетичний код, кожна літера якого відповідає одному з
чотирьох основ ДНК — аденіну, тиміну, гуаніну і цитозину. Різноманітні
трилітерні комбінації, у свою чергу, кодують одну з 20 амінокислот,
будівельного матеріалу для протеїнів. Кожен живий організм має тисячі
різноманітних ознак. Наприклад, будь-яка рослина характеризується
кольором листя, товщиною стебла, періодом цвітіння і т.д. Всі ці ознаки
кодуються одним або кількома генами (з грецької genos – “рід”,
“походження”). Немає гена – немає ознаки, і навпаки: додали якийсь ген –
додалася ознака.

У 1944 році Освальд Ейвері довів, що ДНК є носієм спадкової
інформації, а вже через 9 років Джеймс Уотсон та Френсіс Крік
представили світовій громадськості першу модель молекули ДНК у вигляді
подвійної спіралі, за що отримали Нобелівську премію. Починаючи з 70-х і
80-х років XX століття, з’явилася можливість локалізувати гени й
елементи, які контролюють їх в організмі. Тепер вчені могли переносити
гени з одного організму в інший, надаючи йому нових властивостей.
Формальною датою народження генної інженерії вважають 1972 рік, коли
група П.Берга в США створила першу рекомбінанту ДНК in vitro, котра
об’єднала у своєму складі генетичний матеріал з трьох джерел: повний
геном онкогенного віруса мавп SV40, частину генома помірного
бактеріофага К і гени галактозного оперона Е. coli. То була революція.
Біологія як наука про складне завершила «інвентаризацію» — вивчення
деталей, з яких складається жива клітина, організм, і перетворилась з
науки, яка вивчає деталі, на науку, яка ресинтезує ціле з деталей.

II. Характеристика

Під гаслом порятунку населення планети від насування голоду
світова наука пропонує сільському господарству взяти на озброєння
трансгенні або генетично модифіковані рослини. Такі рослини одержують
завдяки технології генної інженерії шляхом убудовування генетичного
матеріалу одного організму в інший. При цьому відбувається змішування
видів, якого ніколи в природі не було. Приміром, ген бактерії
переноситься в картоплю чи сою або ген медузи — в помідор… Про безліч
імовірних варіантів, можливо, й самі вчені-генетики поки що не
замислювалися. Мета цих маніпуляцій — створити рослини (організми) з
новими характеристиками. Наприклад, картопля, якої не їсть колорадський
жук (поласувавши частинкою листочка, він просто гине), або ж рослини,
витривалі до посухи, вірусів і пестицидів.

Здавалося б, проблему розв’язано: засаджує фермер поле
картоплею, збирає великий врожай, трохи лишає собі для харчування і на
наступний рік посадити, а решту продає державі. Можливо для США така
схема була б і не дуже корисною, оскільки тоді б різко упали ціни на
продовольство, але ж США і проблем із забезпеченням продовольством не
мають. А от для африканських країн подібні технології могли б стати
справжнім порятунком. Справді, протягом кількох останніх років Південна
Африка, Індонезія, Індія, Замбія, Філіппіни, Кенія та Китай перебувають
на різних стадіях польових випробувань або початкових етапів
упровадження гм-культур. Однак не все так просто.

Все голосніше лунають думки фахівців про те, що ці винаходи
настільки штучні й небезпечні для життя на планеті, що принаймні
легковажно масово виводити їх на поля та пропонувати для харчування
мільйонам людей. Важливо зазначити, що розвитком генної інженерії
рухають не так наукові, як комерційні інтереси. Відомо, що патентами,
тобто правами на гм-рослини, у світі володіють близько п’яти потужних
компаній, які практично всі мають за плечима «хімічне» минуле. Їх
аналітики вчасно зорієнтувалия на ринку і зрозуміли, що від “хімізації”
сільського господарства вже витиснуто максимум, потрібні кардинально
нові рішення. Ось показовий факт: минулого року американські компанії
“Новартіс” і “Монсанто”, французька “Дюпон” і німецька”Хехст” оголосили
про продаж або закриття своїх хімічних підрозділів. Хімія виходить з
моди. Перехід до трансгенних рослин міняє модель «один шкідник — один
хімікат» на модель «один шкідник — один ген». Настала ера біотехнологій.
Вчені, котрі лобіюють застосування гм-організмів, як правило, самі
працюють на біотехнологічну індустрію або одержують від неї так звані
гранти.

Є дані, що подібними технологіями користуються для отримання
продуктів, які поширюються через мережу McDonalds. Багато великих
концернів, таких як Nestle, Unilever, Danon використовують для
виробництва свої товарів гм-продукти та експортують їх в інші країни
світу. Одним словом, генна інженерія — це не лише наука, а й величезний
бізнес, де обертаються мільярди доларів, ризикуючи зійти зі своєї орбіти
і поховати під собою людство.

Дехто вважає, що вносячи зміни у генетичний код рослини чи
тварини, вчені роблять те ж саме, що й природа, адже абсолютно всі живі
організми від бактерії до людини – результат мутацій та природного
добору. Просто тепер процеси, які раніше потребували сотень тисяч років,
можуть відбутися за одну ніч…

2.1 Які саме ГМ- рослини зараз вирощують у світі

Комерційне використання ГМ-продуктів вперше почалось у 1996 році.
Поки що список вирощуваних трансгенних рослин включає в себе картоплю,
сою, кукурудзу, цукровий буряк, гарбуз, папайю, пшеницю, рапс, бавовник
і помідори.

Першими генетично-зміненими продуктами, які отримали схвалення в
Америці, були гм-помідори ФлаврСавр. У них “відключений” ген, через який
зняті з куща помідори стають м’якими і неїстівними.

За даними дослідницької організації Worldwatch Institute посіви
гм-кукурудзи займають у світі площу 44,2 млн.га. Найбільше такої
кукурудзи сорту Chardon LL від компанії Aventis вирощують в США, Канаді
та Аргентині. Вона здатна ефективно протистояти гербіцидам та деяким
шкідникам.

Єдина компанія, якій вдалося запустити на ринок генетично
модифіковану картоплю – це американська Monsanto. Виведений нею сорт
NewLeaf широко використовується у знаменитій картоплі-фрі ресторану
McDonalds, при виробництві чіпсів Pringles, Lays и Ruffles. На ринку цей
сорт з’явився чотири роки тому і швидко завоював популярність у
фермерів. В результаті використання методів генної інженерії рослина
“навчилась” виділяти токсин, який вбиває колорадського жука, що значно
спрощує процес вирощування картоплі, даючи змогу не обробляти її зайвий
раз ядохімікатами.

В Китаї генетично модифікований бавовник засіяний вже на 10 %
усіх бавовняних полів. Він здатен виробляти Bt-токсин, який в природі
продукується бактерією Bacillus thuringiensis (Bt). Коли інсектицидні
речовини потрапляють всередину комахи-шкідника, бактеріальні спори
проростають, виробляючи при цьому токсин, який і вбиває шкідника. Вже
проведені польові випробування Bt-модифікованих тополь, ялинок,
горіхового дерева та яблуні.

В Америці й Канаді вирощують гм-сою, винахід Monsanto. За
допомогою генної інженерії в її генетичний код введені частинки ДНК
квітки петунії, бактерії та віруса. Соя з фірмовою назвою Roundup Ready
спеціально пристосована до популярного гербіциду Roundup цієї ж
компанії.

2.2 Яких властивостей частіш за все надають ГМ-рослинам

Найчастіше рослинам надають можливість опиратися певним
шкідникам, гербіцидам та вірусам, а також давати більший врожай при
меншій вибагливості щодо грунтів та вологи. Однак є й інші прогресивні
технології та рішення.

Вченим вдалося вивести помідор, який благополучно росте при
поливці солоною водою. Генетично змінений помідор виявився першою у
світі рослиною, котра терпимо ставиться до солі. Дослідники
сподіваються, що подібні зернові культури зможуть у майбутньому
вирощуватися на неплодоносних у сучасному розумінні землях. Щороку через
збільшення засоленості грунту стають непридатними для обробки приблизно
50 мільйонів гектарів. Головною причиною цього є зрошування земель
водою, після чого в грунті залишаються мінеральні солі. Через деякий час
кількість солей натрію, кальцію, магнію і хлоридів досягає такої
кількості, що починає заважати ростові зернових культур. Сіль шкодить
більшості рослин, зменшуючи їх здатність вбирати воду через коріння.
Генетично ж модифікований помідор здатний затримувати сіль у своєму
листі, так що самі плоди солоними не здаються.

Цікавий факт: зараз гм-продукти їх противники в просторіччі
називають “сніданком Франкенштейна”. Ця назва пішла від генетично
зміненого помідора, якому присвоїли ген північноокеанської плоскої риби,
викликавши таким аж занадто протиприродним поєднанням бурхливу реакцію
споживачів. Тепер помідор морозу не боїться, зате люди таки трохи
налякані незвичайним овочем “із зябрами”.

Цікаві можливості відкриваються для надання нових властивостей
деревам. Уже існують сосна, евкаліпт та чорна тополя, генетично змінені
так, що з них набагато легше добувати деревину. Її можна зробити
м’якішою або, навпаки, підвищити щільність і міцність. В недалекому
майбутньому збираються вирощувати спеціальні дерева – невисокі, але
товсті, швидкоростучі “стовпчики” з міцною деревиною, стовбури яких
навіть не будуть звужуватися догори – щоб зручніше було завантажувати
лісовози. Інші технології дозволять прискорити ріст взимку, або
виростити фруктові дерева-карлики, щоб було зручно збирати плоди.

Експерименти ведуться і в інших сферах, наприклад, в царині
запахів. Маніпуляції з генами дозволяють виростити рослину практично з
будь-яким запахом, починаючи від аромату звичайної троянди і кінчаючи
парфумами від Кельвіна Кляйна.

Так звані країни третього світу зараз дуже зацікавлені у
використанні генетично зміненого рапсу, який містить велику кількість
бета-каротину, здатного допомогти людям з послабленим імунітетом та
порушеннями зору.

Американці добилися зміни полуниць, тюльпанів. Вивели сорт
картоплі, який при піджарюванні вбирає менше жиру. Скоро планується
отримати помідори-гіганти кубічної форми, щоб легше було запаковувати їх
у ящики.

Деякі проекти вчених іноді більше схожі на якісь уривки з
фантастичних книг. Уявіть-но собі галявину, де не треба підстригати
траву, бо вона й так росте лише до певного рівня, орхідеї, які
світяться, коли їх треба поливати, зелені троянди, блакитний бавовник,
ромашки, що зацвітають по команді. В теорії все це вже можливо.

В перспективі завдяки генній інженерії та методам маніпуляції
клітинами рослину можна зробити найдешевшою і екологічно найбезпечнішою
фабрикою для виробництва більшості необхідних людині матеріалів, їжі,
медичних препаратів, хімічних сполук, сировини тощо.

2.2 В яких країнах вирощують і викорситовують трансгени

Основна маса гм-рослин культивується в США, Канаді, Аргентині,
Китаї, менше – в інших країнах. Справді, безпечних американців не
особливо хвилює, що 9% картоплі, 32% кукурудзи і 38% сої, вирощуваних у
країні, є генетично модифікованими. З Європою ж ситуація дуже напружена:
маємо гіркий досвід з коров’ячим сказом. Вчені і тоді запевняли, що
харчові добавки для великої рогатої худоби з трупів мертвих тварин є
абсолютно безпечними (фактично споконвіків травоїдним коровам
згодовували м’ясо-кістков борошно, по суті переторюючи їх на м’ясоїдних,
на хижаків!). Тож тепер Європа подібні новинки сприймає насторожено.

За останніми підрахунками експортні втрати США склали 20
мільйонів дол. тільки через те, що Франція морально не готова купляти і
культивувати гм-маїс. Австрія і Люксембург законодавчо заборонили
виробництво генетичних мутантів, а грецькі фермери під чорними прапорами
і з плакатами в руках увірвалися на поля Беотії (Центральна Греція) і
знищили плантації, на яких британська фірма “Зенека” експериментувала з
помідорами. 1300 англійських шкіл вилучили зі своїх меню їжу, яка
містить трансгенні рослини. З 1995 року діє заборона Євросоюзу на
ввезення яловичини зі Сполучених Штатів, вважається, що там забагато
гормонів.

Найближчим часом Європейський союз має прийняти ясний спосіб
мічення всіх продуктів – чи містяться в них гм-інгредієнти, а якщо так,
то які саме і що там змінено. На сьогоднішній день внутрішній ринок ЄС і
досі залишається бастіоном, недоступним для біотехнічних компаній. В ЄС
дозволені лише 18 гм-продуктів (в США таких продуктів нараховуються
десятки, а скоро і сотні), з них 13 – рослинного походження. Це стійкі
до гербіцидів соя, рапс, кукурудза і цикорій, Bt-кукурудза, а також
гвоздика зі зміненим забарвленням квіток. В 30 країнах світу діє
правило, відповідно до якого упаковки продуктів, при виготовленні яких
використовувались досягення генної інженерії, повинні містити відповідну
інформацію, щоб споживачі могли самі робити свій вибір. Проте у багатьох
випадках, наприклад, коли гм-соя використовується для виготовлення
м’ясних напівфабрикатів, виробники про це покупцям не повідомляють.

2.4 Переваги генної інженерії

Вчені та піарщики від біотехнології стверджують, що генетична
інженерія нічим не відрізняється від звичайних методів селекції рослин і
тварин, просто результатів можна досягти набагато швидше. За умов
стрімкого зростання населення на планеті швидкість, з якою можна
продукувати організми з новими корисними властивостями, справді є дуже
вагомим фактором “за” генетичну інженерію.

За допомогою генетичної інженерії можна збільшити вміст корисних
речовин і вітамінів порівняно з “чистими” сортами. Наприклад, можна
вставити вітамін А в рис, для того щоб вирощувати його в регіонах, де
люди відчувають його нестачу. Можна значно розширити ареали посіву
сільськогосподарських продуктів, пристосувавши їх до екстремальних умов,
таких як засуха і холод. Шляхом генетичних модифікацій можна значно
зменшити інтенсивність обробки полів пестицидами та гербіцидами,
оскільки гм-рослини вже самі мають імунітет до певних шкідників або
вірусів. Генетично зміненим продуктам можна надати лікувальних
властивостей. Наприклад, уже створені банан з вмістом анальгіну і салат,
який самостійно виробляє вакцину проти гепатиту В. Їжу з гм-продуктів
можна зробити дешевшою, смачнішою і менш вибагливою щодо умов
зберігання. Кардинально можна змінити катастрофічну ситуацію з лісами –
легенями нашої планети. Їх тепер можна буде вирощувати набагато швидше і
з меншими затратами. Деревина стане набагато доступнішою:
створюватимуться плантації швидкоростучих і стійких до впливу гербіцидів
монокультур, які не матимуть природних конкурентів.

III. Проблеми і перспективи

3.1. Проти генної інженерії

Підвищена небезпека алергічних реакцій

Загрозу масового захворювання, викликаного вживанням у їжу
трансгенних продуктів ледве вдалося попередити у 1996 році вченими штату
Небраска. Завдяки тестам на тваринах виявилось, що ген бразильського
горіха, введений в ДНК сої, здатен викликати смертельно небезпечну
алергію у багатьох людей, чутливих до цього горіха. Люди, котрі
страждають від харчових алергій (а це приблизно 8% американських дітей),
наслідки яких можуть бути найрізноманітнішими – від простого нездужання
до раптової смерті – ледве не стали жертвами впливу чужих протеїнів,
вбудованих в ДНК звичайних харчових продуктів. Тестування гм-продуктів
на алергітиках не входить до обов’язкової програми випробування нових
продуктів, а те, що алерген був вчасно помічений, можна назвати щасливою
випадковістю, інакше життя тисяч людей, котрі не переносять горіхів,
опинилися б під загрозою.

Можлива токсичність і небезпека для здоров’я

У 1989 році одна з найбільших японських хімічних компаній Showa
Denko поставила на американський ринок новий гм-варіант відомої харчової
добавки L-tryptophan. В результаті 37 чоловік загинули, а більш ніж 5000
стали інвалідами з потенційно смертельним діагнозом – синдром
еозіафільної міалгії (EMS, невиліковна і дуже болюча хвороба крові).
Крім того, добре відомо, що проявів токсичної дії білка можна чекати
більш ніж тридцять років. Білки, з яких складаються гм-продукти,
принципово нові, оскільки є гібридами білків рослинного і тваринного
походження. Чи достатньо для з’ясування їх безпеки встановленого зараз
трьохрічноо терміну випробувань?

Стійкість до впливу антибіотиків

Для того, щоб зрозуміти, чи “вбудувався” потрібний ген в
ланцюжок ДНК, спеціалісти-генетики мітять його спеціальним “маркером”.
Частіш за все в ролі такого маркера виступає ген стійкості до
антибіотиків. Якщо потрібна клітина після “опилення” новим геном
витримує дію цього антибіотика, значить цілі досягнуто і ген успішно
вмонтований. Проблема полягає в тому, що одного разу вмонтувавши ген в
ДНК, вивести його вже не можливо. В результаті виникає подвійна
небезпека. По-перше, вживання в їжу стійких до антибіотиків продуктів
незворотно нейтралізує дію антибіотиків, які приймаються в якості ліків.
По-друге, поява великої кількості антибіотикостійких рослин може
потягнути за собою появу антибіотикостійких бактерій. Дещо подібне
спостерігалось кілька років тому в Данії, коли тисячі людей виявились
жертвами епідемії сальмонельозу, викликаної новим, стійким до
антибіотиків, штамом сальмонели.

Вихід трансгенів з-під контролю

На кожну упаковку з насінням генетично модивікованого
Bt-бавовника фірми Monsanto нанесений напис: “У Флоріді не садити на
південь від Тампи (60-е шосе). Не для комерційного використання і
продажу на Гаваях”. Що ж заставило керівництво цього біотехнологічного
гіганта так обмежити посівні площі своїх культур? Виявляється, на Гаваях
доволі поширений дикий родич бавовника Gossypium tomentosum, а в
Південній Флоріді — Gossypium hirsutum. Обидва вважаються фермерами
бур’янами. Можна тільки здогадуватись, яких збитків завдасть опилення
гм-бавовником свого дикого родича-бур’яна. В результаті вийде стійкий до
пестицидів і гербіцидів, невибагливий до температурного режиму, байдужий
до жуків і паразитів плодовитий супербур’ян. Приблизно те ж саме може
трапитись і з багатьма іншими видами культурних рослин, таких, як рапс,
картопля, томати або боби. Всі вони мають досить поширених диких
родичів, котрі найчастіше виступають бур’янами по відношенню до основної
культури.

До речі, навіть культурний рапс часто є бур’яном для інших
культур, але через свою вибагливість він вважається бур’яном незначним.
Генетично ж змінений рапс розбещеним назвати не можна. Озброєний
сучасною наукою, він дасть фору по виживанню будь-якій культурі, в
компанію до якої його насіння занесе вітер. І пшеничні поля можуть
досить швидко перетворитися на технічні рапсові. Вже були зафіксовані
випадки, коли гм-рапс наділив стійкістю до гербіцидів свою
родичку-бур’ян – дику гірчицю.

Поява супершкідників

Якщо точніше, то такі вже з’явились. На Bt-кукурудзі вже живе
коробочний (бавовниковий) черв’як, якому найбільш цінний природний
пестицид Bacillus thuringensis (Bt), як ранковий чай у ліжко. Наївно
думати, ніби шкідники на атаки збоку людства не зреагують і перестануть
поїдати врожаї, просто загинувши. Можливо не зразу, але мутанти, здатні
їсти гм-рослини, обов’язково з’являться, і ми не знаємо, які там ще
властивості вони отримають надодачу. Людство втягенться у своєрідну
“гонку озброєнь”, а остання, як пам’ятаємо, загрожувала третьою ядерною
війною і кінцем світу.

III. Проблеми і альтернативи

3.1 Екологічні ризики

Вже доведено, що гм-рослини, такі, як тютюн або технічний рис,
який використовують для виробництва пластику і лікарських речовин,
смертельно небезпечний для гризунів, що живуть на полі або поруч з ним.
Поки що ці рослини вирощують лише на еспериметальних полях, але що
трапиться після повного вимирання їх в районах масових посівів – не
береться сказати ніхто.

Дещо подібне сталося з озером Вікторія в 60-х роках минулого
століття, коли в нього заселили нільського окуня. Потрапивши в
сприятливе середовище і володіючи безсумнівною перевагою в силі,
витривалості і плодючості, цей водний житель за лічені роки скоротив
чисельність конкуруючих видів в декілька десятків раз, а більш ніж 200
видів знищив повністю. А через кілька десятиліть виявилось, що в
прибережній зоні щезли ліси, береги були розмиті, а ерозія грунту
досягла небачених досі темпів. Фактично, лише один чужий для екосистеми
вид, порушивши баланс, суттєво змінив її характеристики, і далеко не в
кращий бік.

Всупереч біотехнологічній пропаганді останні дослідження
показали, що американські фермери, які вирощують трансгенні рослини,
використовують як мінімум стільки ж, а в деяких випадках і більше
пестицидів, ніж звичайно. Сільськогосподарські культури з генами
стійкості до гербіцидів складали приблизно 70% усіх трансгенних культур,
посаджених у 1998 році. Користь від використання цих культур полягає у
тому, що фермери можуть використовувати таку кількість певного
гербіциду, яку вони захочуть, знищуючи бур’яни і не наносячи шкоди
самим культурам. Вчені підрахували, що через вирощування стійких до
гербіцидів рослин, використання токсичних гербіцидів широкого спектра
дії, створених, щоб знищувати буквально все живе довкола, зросло в
масштабах всієї планети приблизно втричі.

Дослідники, які проводили експерименти в Мічиганському
державному університеті кілька років тому, встановили, що створення
резидентних до вірусів трансгенних рослин змушує ці віруси
трансформуватися у нові, більш небезпечні форми. А вчені Орегону
виявили, що генетично змінений мікроорганізм Klebsiella planticola
примудрився “з’їсти” практично всі поживні речовини, які знаходились у
ґрунті. Агенство з охорони навколишнього середовища США у 1997 році
виступило з аналогічними заявами з приводу трансгенної бактерії
Rhizobium melitoli, яку раніше дозволив використовувати американський
уряд.

Завдяки “супервластивостям” вбудованих генів деякі генетично
змінені рослини чи тварини неминуче почнуть придушувати дикі види таким
же чином, як це часом трапляється із занесеними екзотичними для даної
місцевості видами. Що станеться, коли у відкриті водойми будуть запущені
короп, лосось, форель, які важать і їдять удвічі більше, ніж їх дикі
родичі?

Живі організми без всілякої еволюції поміщаються в середовище,
яке просто не знає, як до них пристосуватися. Ось в чому принципова
різниця між селекційною роботою і генетичними експериментами.
Маніпуляції з генами не залишають часу на перевірку – зашкодить це
довкіллю чи ні? Зворотній же шлях знайти буде набагато важче.

3.2 Соціально-економічні ризики

Широке поширення патентованих трансгенних продуктів загрожує
знищити сільське господарство у тому вигляді, в якому воно існує ось уже
понад 12 тисяч років. Патентовані технології, такі як “Термінатор”,
зроблять насіння вирощуваних гм-рослин не здатними сходити і примусять
сотні мільйонів фермерів відмовитись від практики розподілу насіння і
збереження частини на наступний сезон. Фермери будуть змушені купляти
дороге гм-насіння у транснаціональних біотехнологічних монополій. Якщо
не перешкоджати цим тенденціям, то видача патентів на
сільськогосподарські рослини і тварини призведе до появи всесвітнього
“біологічного кріпосного права”, коли фермерам доведеться брати в оренду
цих рослин і тварин у біотехнологічних конгломератів типу Monsanto.
Дрібні фермери і фермери-представники аборигенних народів будуть
позбавлені своїх земель, і вибір споживача стане диктуватися групою
транснаціональних корпорацій. Села зникнуть з обличчя планети. Сотні
мільйонів фермерів і с/г робітників в усьому світі втратять засоби до
існування. Видача патентів на гм-рослини понизить статус живих істот до
рівня напівфабрикатів і призведуть до багаточисленних страждань. Критики
біотехнології називають її “принизливою наукою”, яка опустила всі форми
життя до рівня обривків інформації, генетичного коду, який може бути
скомбінованим і перекомбінованим як завгодно за чиєюсь забаганкою. Тобто
йдеться вже не лише про соціально-економічні ризики, а й про проблеми
етичного характеру.

3.3 Альтернатива генній інженерії

Єдина реальна на сьогоднішній день альтернатива генній інженерії
це органічне господарство. Тисячі ферм в Європі, США та країнах, що
розвиваються переходять на органічний спосіб виготовлення продовольства.
Це означає повернення до традиційної гармонії праці, відмову від
будь-якого насилля над природою. На органічних фермах корови пасуться на
зелених лугах, їх не приковують до годівниць і не фарширують “білками”,
а земля родить без всілякої хімії і генної інженерії.

Приблизно двадцять тисяч таких гармонійних господарств
нараховується в Австрії, у Франції ринок органічного продовольства
прокручує $ 700 000 000 і щороку збільшується на 20%. Гармонійна їжа
стає все більш популярною. І продають її не лише у магазинах для багатих
ексцентриків. Органічні продукти – від полуниць і яловичини до вина і
шоколаду – в Європі можна зустріти всюди: у супермаркетах, в компаніях,
які розвозять продукти по домівках, ледве не в кожній маленькій лавочці.
Органічна їжа обходиться споживачам дорожче, але люди готові платити за
те, щоб овочі і фрукти, які попадуть на їх стіл, не поливали ядами і не
удобрювали “хімією”, а тварини, чиє м’ясо вони їдять, паслися на лугах,
а не проводили все життя у стресовому стані – під дахом, по коліна у
гної жуючи корм, виготовлений з трупів інших тварин.

Гармонічні продукти не лише чистіші і корисніші, вони ще й
смачніші, а їх виробництво ніяк не шкодить довкіллю. Те, що корови на
фермах не страждають, дуже імпонує людям, які виступають проти
жорстокого поводження з тваринами. Совість дає їм моральне право
насолоджувтись печенею, не терзаючись думками про жахливу долю нещасного
теляти чи овечки.

Органічне господарство окуповується нескоро – прибуток органічна
ферма починає приносити лише років через десять. Однак по ефективності
“чисте” сільське господарство зовсім не поступається “індустріальному” з
його хімією та генною інженерією. На органічній фермі замість хімічних
добрив і пестицидів людині служить сама природа: птахи і корисні комахи
(наприклад, сонечка) поїдають шкідників, а ґрунт удобрюється запашними
культурами, які йдуть і на фураж. Вже сьогодні урожаї органічних полів,
садів та городів не менше, ніж там, де використовують досягнення
сучасної хімії.

Хелен Браунінг – фермер з Південної Аглії. Вона постачає на
ринок “органічні” м’ясо і молоко, а також крупи. “Багато хто вважає, що
органічні форми господарювання відкидають сільське господарство років на
сто назад і знижують його врожайність, — говорить Хелен, — але саме
гармонійні методи можуть підняти рівень виробництва продовольства.
Зростання розмірів врожаїв за останні півстоліття як мінімум наполовину
забезпечили не хімікати, а селекція і використання прогресивного
менеджменту”. Прогресивний менеджмент – сильна сторона Хелен. На її
фермі комп’ютер аналізує фотознімки полів, зроблені з супутника, — так
можна точніше оцінити стан ґрунтів і розрахувати, які культури будуть
рости краще тут чи там.

Років двадцять тому назад гармонійні ферми у свідомості західної
людини асоціювались з образом хіппі та тупоголовим відкидання прогресу.
Сьогодні ж їх тріумфальний марш по Європі навіть зумовив виникнення
спеціального терміну: “нова зелена революція”, котрий має на увазі
радикальну зміну екологічної свідомості землян: від гармонійних
продуктів ми маєм перейти до гармонійного життя…

Органічне господарство не є прерогативою лише
західноєвропейських держав. На щастя, маємо і вітчизняні приклади. Ось
уривок зі статті “Польові революції XXI століття” Тетяни Топчій,
опублікованій у газеті Дзеркало тижня, № 348:

“Два роки тому на поле цукрових буряків господарства «Обрій», що
в Шишацькому районі Полтавської області, вийшли близько тридцяти вчених
мужів з усієї України. Спочатку зі скепсисом на обличчі, вони з дедалі
більшим зацікавленням оглядали великі коренеплоди й саме поле, а потім
ніяк не могли зрозуміти, чому на землі, де близько 20 років не було ні
краплини отрутохімікатів, кілька років — мінеральних добрив, а грунт
орали на глибину 5 сантиметрів (замість звичних 30), ростуть «такі»
буряки. Це було виїзне, по суті, «польове» засідання президії
Української аграрної академії наук, на якому слід було дати оцінку
експерименту, що триває в Полтавській області вже 24 роки. Йдеться про
органічне або, як його ще називають, біологічне землеробство. Базується
воно на дивовижно простій ідеї, яку чомусь важко сприймають у наш
наукоємний час: мінімальна обробка грунту, повна відмова від усіх
отрутохімікатів і мінеральних добрив.

Ось що розповів про це ініціатор експерименту, професор кафедри
грунтознавства й охорони грунтів, доктор сільськогосподарських наук,
академік Української екологічної академії наук Микола Шикула: «За роки
експерименту нам вдалося одержати врожаї рослин удвічі вищі, ніж при
традиційному хімізованому землеробстві. При цьому стан грунту не
погіршується, а радше — навпаки. За 20 років приріст гумусу становив 0,5
— 0,8%. При такому типі землеробства значно збільшується біологічна
активність у грунті, живі організми починають самі ефективно працювати.
А як добрива застосовується лише органічна сировина — солома, залишки
соняшника й кукурудзи. Тобто те, що «лежить під ногами». За час
експерименту в господарство «Обрій» приїжджало близько 50 іноземних
делегацій, англійці просто «кола накручують» навколо цього господарства
в надії на закупівлю продукції. Тим паче що недавно європейські експерти
провели тестування, яке показало відповідність продукції визнаним у
Європі стандартам для вирощування й виробництва органічних продуктів».

В Україні склалася більше ніж сприятлива ситуація для
запровадження екологічних видів діяльності у сфері сільського
господарства. Як то кажуть — не було б щастя, та нещастя допомогло.
«Відсутність коштів у сільгосппідприємствах привела до зменшення обсягів
використання пестицидів і мінеральних добрив. Стандарти системи
екологічного агровиробництва встановлено, але їх потрібно запозичити й
адаптувати до системи маркірування української продукції», вважає Ольга
Коваленко, керівник напряму секретаріату Комісії з питань аграрної
політики при Президенті України.

Про перспективи органічного сільського господарства розповів і
директор Інституту агроекології і біотехнології УААН, доктор біологічних
наук Володимир Патика: «Це винятково перспективний і дружелюбний за
ставленням до природи шлях розвитку сільського господарства. Щоправда, у
нас часто неправильно сприймають саму ідею органічного землеробства,
вважаючи, що вона полягає в тому, що потрібно лише кинути в землю зерно,
й на цьому вся робота закінчується. Насправді необхідні серйозні
розрахунки й догляд за полем з допомогою органічних добрив. А в нас
органіку спалюють на полях у вигляді цілих солом’яних скирт — це просто
неприпустимо. Очевидна і ще одна проблема, що гальмує розвиток не тільки
органічного землеробства. Річ у тому, що багато селекційних сортів
культурних рослин, виведених і в нас, і за кордоном і які превалюють на
ринку, створено, грубо кажучи, під високі рівні використання
неорганічних добрив. Візьмімо, приміром, горох. Від природи ця рослина,
втім, як і всі бобові, наділена здатністю самостійно акумулювати весь
необхідний для росту азот. Природою було закладено, що врожай зернових,
висаджених після гороху, збільшується на 30—40%, оскільки грунт має
збалансований склад. А більшість сучасних виведених сортів, на жаль, не
спроможні забезпечити азотом навіть самих себе.

Наш інститут підготував спеціальну програму для розвитку
органічного землеробства під назвою «Агроекологічний моніторинг і
моделювання сталих агросистем». Кожен фермер може прийти до нас в
інститут і, задавши комп’ютеру параметри й характеристики поля, одержати
модель того, як йому краще використовувати наявний сільськогосподарський
потенціал.”

Отже, початок маємо хороший, маємо і дороговкази. Лишається лише
розумно розпорядитися надбаннями, врахувати світовий досвід і потроху
виводити з кризи українське рослинництво.

IV. Корисні поради

Якщо ви не бажаєте вживати продукти, виготовлені з використанням
гм-рослин чи тварин, то варто притримуватись наступних порад:

Читайте етикетки і уникайте компонентів на соєвій основі, таких, як
соєве борошно, сир тофу, соєве масло, лецитин (E322) і гідролізований
рослинний білок, компоненти на кукурудзяній (маїсовій) основі, такі, як
модифікований крохмаль, кукурудзяне борошно і масло. У вас не має
способу дізнатись, чи містять вони похідні генетично змінених сої або
кукурудзи.

Скоротіть вживання продуктів, які пройшли обробку, оскільки велика
ймовірність того, що тут не обійшлось без втручання генетичної
інженерії. Багато різноманітних сортів молочних продуктів, круп,
варення, фруктових соків, підсолоджувачів, продуктів для похудання,
вина, пива виготовляються за допомогою гм-ферментів.

Уникайте “низькобюджетних” продуктів, оскільки гм-компоненти
першочергово містяться у більш дешевих сортах.

При купівлі хлібобулочних виробів уникайте “добавок для покращення
борошна” і “речовин для обробки тіста”, які можуть представляти собою
суміш генетично змінених добавок.

Не користуйтесь маргарином. Надавайте перевагу звичайному органічному
маслу. На жаль, в Україні молочні продукти і м’ясо тварин, яких годували
гм-кукурудзою, інформації про це на етикетках не містять.

Щодо харчових добавок, вітамінів і ліків вім залишається лише вимагати
запевнень виробника (бажано письмових) у тому, що вони не були
виготовлені за допомогою біотехнології.

Багато різних сортів сухофруктів, ізюм, кишмиш, фініки і навіть
сухофрукти в деяких готових сніданках можуть бути покриті маслом,
отриманим з гм-сої.

Уникайте усіх імпортних продуктів харчування з Америки і Канади: фрукти,
овочі, морозиво, молоко, сухе молоко, вершкове масло, соєвий соус,
шоколад, поп-корн, жувальні гумки, вітаміни.

Відпочинок в Америці чи Канаді майже напевне призведе до постійного
вживання гм-їжі. До цього мають відношення більшість готелів,
ресторанів, тематичних парків (також дісней-ленди). Надавайте перевагу
альтернативним місцям відпочинку; самі забезпечуйте себе їжею і уникайте
запакованих й оброблених продуктів де тільки можна.

Висновки

Біотехнологія безперечно є однією з найважливіших і
найпрогресивніших наук XXI століття. Вона багато дає вже сьогодні, а ще
більше обіцяє на завтра. Реальними стали рішення проблем, над якими
безрезультатно працювали роками світові наукові центри. З’явилась
можливість нагодувати 800 млн. голодуючих якісною свіжою їжею, розпочати
очищення довкілля у глобальних масштабах, зменшити обсяги споживання
енергії на промисловому виробництві, дати надію бездітним сім’ям. У
перспективі винайдення ліків від раку та СНІДУ і колонізація
найближчих небесних тіл – Місяця і Марса.

Однак зі збільшенням масштабів втручання людини у природу
виростають і потенційні ризики. Якщо у XX столітті планеті загрожувала
ядерна війна, то тепер цілком реальною небезпекою стала можливість
виходу гм-організмів з-під контролю людини. Саме людини, бо природа
влади над ними не має, вони чужі для неї. Мало того, що людство за якісь
кілька десятиліть закидало довкілля синтетичними сполуками, для яких там
ніколи не було організмів, здатних їх переробити, так тепер на волю
випускають живих істот, генетичних мутантів, деякі з яких до того ж
мають можливість давати плідне потомство. Розвиток біотехнологій може
призвести до глобальної економічної кризи. Чиста їжа перетвориться на
привілей багатих, а основні продовольчі ресурси зосередяться в руках
кількох транснаціональних корпорацій. Нафта перестане бути регулятором
цін на ринку, що призведе до кардинальних змін на економічній карті
світу та докорінно змінить систему світового поділу праці. Найгіршим
варіантом розвитку подій буде третя світова війна (це звісно якщо
людство до неї доживе, не будучи знищеним якимось злісним гм-вірусом).

Отже, варіанти розвитку подій найрізноманітніші: від раю на
Землі до перетворення планети на пустельний смітник у космічному
просторі. Істина ж знаходиться десь посередині. Регулюючи відповідно
законодавчу базу, удосконалюючи технології, після детального моделювання
результатів, можна обережно запроваджувати новинки на ринок.

Наука ніколи не була ні добром, ні злом. Сама по собі вона
нейтральна, і лише у руках людини перетворюється на могутній інструмент.
Інструмент чого? Майбутнє людства поки що в наших руках, і нам
вирішувати, як ним розпорядитись.

додаток 1

Продукти харчування, які піддавалися змінам генною інженерією чи можуть
містити гм-інгридієнти

Амілаза – використовується для виготовлення хліба, борошна, крохмалю

Вино, пиво

Розрихлювач (пекарський порошок) — добавки

Хліб – містить сою

Масло Канола

Каталаза – використовується під час приготування напоїв, яєчного
порошка, сиворотки

Зернові культури (крупи) – містять сою

Хімозин

Продукти із зернових культур (круп)

Крохмаль із зернових культур

Сироп із зернових культур

Харчові добавки – містять дріжжі

Фруктові соки – можуть виготовлятися з гм-фруктів

Сироп глюкози

Морозиво – може містити сою, сироп глюкози

Лактаза

Кукурудза (маїс)

Макарони (спагетті, вермишель) — можуть містити сою

Картопля

Легкі напої — можуть містити сироп глюкози

Соєві боби

Соєві продукти, такі як соєвий соус, соевий гамбургер (бургер), соєве
м’ясо (ковбаса), соєвий порошок і т.д.

Помідори

Дріжжі (закваска)

Цукор

додаток 2

Генетично змінені продукти, які сьогодні тестуються в польових умовах
(з’являться на ринку найближчим часом)

Ячмінь

Брокколі (капуста спаржева)

Капуста (звичайна)

Морква

Цикорій

Журавлина

Баклажан

Гладіолус

Виноград

Салат-латук

Горох

Перець

Малина

Полуниця (суниця)

Цукрова тростина

Жувальна гумка

Кавун

додаток 3

Список найбільших компаній, які займаються генною інженерією

Agritope

Asgrow

Calgene

Ciba-Geigy

DeKalb

DNA Plant Tech.

Dupont

Ecogen

Hoechst/AgrEvo

Monsanto

Mycogen

Northrup King

Novartis

Petro Seed

Plant Genetic Systems

Research Seeds

Rhone Merieux

Rhone Poulenc

Sandoz

Zeneca

В и к о р и с т а н і д ж е р е л а

I. Книги:

1. Ніколайчук В.І., Горбатенко І.Ю “Генетична інженерія”. Ужгород, 1999
р.

2. Никифоренко Л.І. “Біотехнологія – основа ресурсозбереження”.

Київ 1989 р.

II. Газетні публікації:

1. Дзеркало тижня № 48 (372). “Біотехнологія в сучасному світі: користь
і ризики” – Лідія Суржик.

2. ДТ № 40 (313) “GM: у пошуках продовольчої безпеки” – Анатолій
Арсєєнко”.

3. ДТ № 41 (365) “Біотехнологи, ваш вихід!” – Володимир Янковий.

4. ДТ №24 (348) “Польові революції XXI століття” – Тетяна Топчій.

III. Інтернет-джерела:

зарубіжні

HYPERLINK «http://archive.greenpeace.org/~geneng/»
http://archive.greenpeace.org/~geneng/

HYPERLINK
«http://www.foe.co.uk/campaigns/real_food/facts/genetics.html»
http://www.foe.co.uk/campaigns/real_food/facts/genetics.html

HYPERLINK «http://www.newscientist.com/hottopics/gm/»
http://www.newscientist.com/hottopics/gm/

українські

HYPERLINK «http://tony.donetsk.ua/_ge/» http://tony.donetsk.ua/_ge/

HYPERLINK «http://www.monsanto.com.ua/ASP/showpage.asp?ID=49»
http://www.monsanto.com.ua/ASP/showpage.asp?ID=49

HYPERLINK «http://www.visnyk-nanu.kiev.ua/2002-4/5.htm»
http://www.visnyk-na????????????

російські

HYPERLINK «http://www.komok.ru/statyi/17-99/grimasi.html»
http://www.komok.ru/statyi/17-99/grimasi.html

HYPERLINK «http://greenpeace.narod.ru/gening.htm»
http://greenpeace.narod.ru/gening.htm

HYPERLINK «http://www.ropnet.ru/ogonyok/win/200138/38-41-41.html»
http://www.ropnet.ru/ogonyok/win/200138/38-41-41.html

PAGE

PAGE 24

Похожие записи