Курсова робота

Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії

Зміст

Вступ с. 3-4

1. Методика і матеріали досліджень с. 5-6

2. Огляд літератури с. 7-9

3. Фізико-географічна характеристика району

дослідження с. 9

3.1. Географічне положення с. 9

3.2. Геологічна будова с. 9-12

3.3. Геоморфологічна будова с. 12

3.4. Грунти с. 12-13

3.5. Клімат с. 13

3.6. Поверхневі води с. 13-14

3.7. Рослинний покрив с. 14-15

4. Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії с. 16

4.1. Конспект флори с. 16-26

4.2. Систематична структура флори с. 26-28

4.3. Еколого-ценотична структура флора с. 28-30

4.4. Біоекологічні особливості найбільш поширених видів с. 30-35

5. Охорона та перспективи використання видів флори

долини р. Чорний Черемош в середній течії с. 36-37

Висновки с. 38

Список літератури с. 39-41

Додатки с. 42

Вступ

Природа – такий же унікум,

як картина Рафаеля. Знищити

її легко, відновити неможливо.

І.П. Бородін

Значення рослин в природі, народному господарстві та житті людини
визначається, перш за все, їх здатністю до фотосинтезуючої діяльності.
Завдяки фотосинтезу рослин впродовж усієї історії Землі забезпечували та
забезпечують можливість життя на планеті у всіх його проявах.

Рослини відіграють провідну роль в кругообігу мінеральних та органічних
речовин, що забезпечує безперервне існування життя на Землі.

Рослинність істотно впливає на клімат, формує температурний режим
планети. Кисень, що виділяють рослини, захищає біосферу від
короткохвильових ультрафіолетових променів, які згубно впливають на
біологічні об’єкти.

Рослинність бере активну участь у формуванні грунтів, попереджає їх
змивання та вітрову ерозію. Деякі рослинні формації зумовлюють
накопичення води на поверхні землі та сприяють утворенню боліт. Поклади
таких корисних копалин, як кам’яне та буре вугілля, сланці, торф, є
безпосереднім результатом фотосинтетичного процесу рослин різних
геологічних епох. Таким чином, в цілому рослинні організми і утворюваний
ними покрив є важливим ланцюгом оточуючої нас природи. Вони мають
величезне значення як первинний трофічний ланцюг.

На землі залишилось небагато місць, які зберегли свій первісний вигляд.
Записи на сторінках Червоної книги засвідчують сумні факти скорочення
чисельності рослин. Зникнення того чи іншого виду флори – втрата не лише
для науки, а й для всього людства. Адже властивості, притаманні кожному
виду рослин передавались з покоління в покоління. Саме вони дали їм
можливість пристосуватись до умов навколишнього середовища і зайняти
своє місце у тісносплетеному ланцюгу життя. Зникає один якийсь вид –
втрачається шанс використати якщо не тепер, то в майбутньому його
неповторні властивості, випадає ланка з ланцюга живої природи.

Темою моєї роботи є: ”Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії”.

Верховинщина – цінний в природоохоронному відношенні край. Вона зазнає
все більше антропогенного впливу: екстенсивне природокористування,
нехтування екологічними факторами у сфері лісогосподарського
виробництва, вирубування лісів, розорювання заплав і схилових земель
сприяли збільшенню антропогенного навантаження, що може призвести до
руйнування природних комплексів, деградації багатьох її складових,
зменшення чисельності видів рослин. У зв’язку з цим проблема збереження
природного середовища, раціонального природокористування набули
особливої актуальності.

Метою моєї роботи є вивчення флори долини р. Чорний Черемош в середній
течії. Цій меті підпорядковані такі завдання:

зробити опис флори;

провести систематичний аналіз флори по родинах;

зробити еколого-ценотичний аналіз флори;

описати біоекологічні особливості найбільш поширених видів.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що на сьогодні флора долини
р. Чорний Черемош не вивчалась і даних в літературі немає.

Практичне значення полягає в тому, що флору, яка є досить багатою можна
використовувати в перспективі, оскільки тут є цінні лікарські рослини,
медоносні, кормові та декоративні, які можна вводити в озеленення.

Методика і матеріали досліджень.

Вивчення флори долини р. Чорний Черемош проводилось протягом двох
вегетаційних періодів 2001-2003 рр. Вивчення флори ми розпочали із
встановлення переліку видів. Для цього використали маршрутний метод
дослідження. Маршрут прокладали таким чином, щоб якнайповніше і
об’єктивніше дослідити флору території. Оскільки рельєф досліджуваної
території горбистий і рівнинний ми використали метод профільних ліній.
Закладали профілі на відстані 0,2 км один від одного. В окремих місцях
закладали пробні ділянки, де досліджування проводились більш детально.

При дослідженні річкових долин маршрут прокладали вздовж ріки по долині.
Під час маршруту записували всі види, які зустрічалися. При цьому
вказували їх рясність і місцезростання, збирали гербарій. Всі виявлені
види рослин впорядкували у конспект флори, комплектували по родах,
родинах, вказували фітоценотичну приуроченість, екологічні умови
зростання, кількість місцезнаходжень.

Об’єктом дослідження виступала флора долини р. Чорний Черемош в середній
течії.

Види рослин визначались за: ”Визначником рослин Українських Карпат
(1977)” (3( та”Определителем высших растений Украины (1987)” (18(.

Огляд літератури

В історії вивчення флори Карпат слід розрізняти такі періоди: 1)
довоєнний; 2) післявоєнний.

У довоєнний період рослинний покрив Карпат в цілому й окремих частин
вивчали багато дослідників Австро-Угорщини, Чехословаччини, Польщі,
Румунії. Зокрема, Pawlowski B. 1948 детально вивчав флору і рослинність
Чивчин, Tokarski J. (1934) (38(. Польський вчений Kozij G. Вивчав флору
Чорногірського пасма (1932). Madalski J. (1936) (35(, Pax F. (1908) (37(
теж займалися вивченням флори Карпат.

У післявоєнний період з 1946 р. починається інтенсивне дослідження флори
Карпат російськими та українськими ботаніками. Так, флору і рослинність
західної частини Українських Карпат вивчав Чопик В.І. (1958) (33(. У
праці (9( автор вивчав гірські луки Східних Карпат та їх походження.

Праця (31( є спробою критичного перегляду видового складу флори
високогір’я Карпат та узагальнення флористичних і ботаніко-географічних
досліджень. Особливу увагу у цій книзі приділено ендемізму флори Карпат.

Коліщук В.Г. (1966) (10( досліджував динаміку приросту гірської сосни
(Pinus mughus Scop.) в зв’язку із сонячною активністю.

Рослинність високогір’я Українських Карпат вивчав Малиновський К.А.
(1980) (14(.

Кобів Ю.Й. Екологія та популяційно-онтогенічні особливості Arnica
montana L. (Asteraceae) в Українських Карпатах.

Малиновський К.А., Царик Й.В. займалися проблемою вивчення і охорони
популяцій рідкісних видів флори Українських Карпат. Еколого-географічні
та фітоценотичні особливості рідкісних видів Primula farinoza L. В
Українських Карпатах вивчали такі вчені як Зиман С.М., Вайнагій І.В.
Царик Й.В. досліджував популяційну структуру Primula minima L.
(Primulaceae) у Чорногорі (Українські Карпати).

У праці (11( російські вчені Кричфалуший В.В., Комендор В.И. вивчали
біоекологію рідкісних видів рослин (на прикладі ефемероїдів Карпат).

Стойко С.М. вивчав специфіку і стан охорони природи Українських Карпат
та висотно-зональні рослинні ступені Українських Карпат і їх зв’язок з
геоморфологічною будовою, а також займався вивченням такого питання, як
місцезростання нового для Українських Карпат виду – ялівцю козачого
(Juniperus sabin L.).

Чопик В.І. (31( у своїй праці вивчав високогірну флору Карпат та описав
рідкісні види рослин України (1970) (32(. Також цей вчений дав
ботаніко-географічну характеристику Чивчино-Гринявським горам
Українських Карпат. Чопик В.І. вивчав флористичні особливості
Чивчинських гір в Українських Карпатах.

Російський вчений Пашук Х.Т, теж проводив еколого-ценотичні дослідження
популяцій деяких представників флори Українських Карпат.

Верниченко Ю.В. писав про умови зростання мітлиці скельної (Agrostis
rupestris All.) в Українських Карпатах. Вчені Малиновський К.А.,
Мельничук В.М. – про нове місцезростання осоки наскельної в Карпатах.

Про фенологію основних компонентів травостою біловусників
субальпійського поясу Карпат писав Малиновський К.А.

Фодор С.С., Комендар В.И. вивчав Gardaminopsis ovirensis в Українських
Карпатах.

Фізико-географічна характеристика району дослідження.

Географічне положення.

Верховинський район – район на півдні Івано-Франківської області. Селище
міського типу – Верховина належить до Гуцульських Карпат, які
складаються з Чорногори, Гринявських і Чивчинських гір. Головна
гребенева лінія Чивчинського пасма гір проходить з північного заходу на
південний схід через вершини Стіг (1633 м.) – Лядескул (1590) –
Будієвська (1684) – Чивчин (1769) – Сулігул (1694) – Лостун (1656) –
Команова (1734) – Гнєтеса (1769 м.).

Річка Чорний Черемош бере початок на північних схилах Чивчинських гір
(довжина 86 км., площа басейну 0,86 тис км2) – типова гірська ріка з
дуже великими нахилами і значною швидкістю течії (понад 1,5 м/сек.), з
високими скелястими берегами і мілкими перекатами, з кам’янистим дном.
На цих ділянках, з бурхливою течією і кам’яним руслом, водиться
реліктовий вид риб – дунайський лосось (23(.

Геологічна будова.

Геологічна будова Гуцульських Карпат найбільш складна. На крайньому
півдні її межі заходить давнє ядро Карпат, представлене Чивчинськими
горами, які є північним краєм Мармароського кристалічного масиву.
Геологічна будова Чивчинських гір є складнішою порівняно з рештою
території Українських Карпат. Виключно флішевою є північна частина
власне Чивчинського пасма від вершини гори Стіг до Лядескула включно, та
більша частина Гринявського пасма гір.

Найбільш древні палеозойські утворення мають дуже мале територіальне
поширення, і їх виходи на поверхню відомі в Чивчинських горах.

Домезозойські утворення Чивчин виявлені потужним комплексом
метаморфічних порід, у розрізі яких виділяються дві самостійні
структурно-фаціальні зони: південна (Білопотіцька) і північна
(Берлебасько-Перкалабська). Перша в основному збудована породами
білопотіцької (сланцево-гнейсової), бутинської
(кварцито-гнейсово-сланцевої) і діловецької (карбонатно-сланцевої) світ.
Друга охоплює райони розвитку порід берлебаської (порфіроїдно-сланцевої)
і мегурської (кварцито-сланцевої) світ.

Тріас. Відклади тріасу трапляються тільки в Чивчинських горах. З огляду
на літологію вони представлені вапняками і доломітами. Детальне вивчення
відкладів дозволяє на території Чивчин виділити два основні
літолого-фаціальні типи розрізу: доломітовий, пов’язаний з південною
частиною Чивчин (Мінчельський і Маскотинський райони), і вапняковий,
котрий тяжіє до зони насуву Мармароського кристалічного масиву на
Рахівську зону. Загальна потужність тріасу досягає 200 м.

Юра. Корінні виходи юри трапляються в Чивчинських горах. Там є відклади
нижньої, середньої та верхньої юри. У верхів’ях Чорного Черемошу розріз
юри починається 20-метровою пачкою тонко- і середньоверствуватих
“грудкуватих” червоних вапняків та мергелів з фауною амонітів і рештками
брахіопод, кріноїдей, белемнітів. Більш молоді відклади лейясу-байосу
представлені темно-сірими піскуватими вапняками.

Крейда. Область Чивчин то покривалась неглибоким морем, в якому
відкладались карбонатноуламкові відклади нафлішевого типу, то
піднімалась і часом, в окремі моменти, ставала сушею (20(.

Палеоген. У кінці пізньокрейдового часу почалася перебудова флішевого
басейну, в результаті чого значно змінились умови осадконакопичення. У
розрізі потужного і фаціально мінливого пелеогенового флішу виділяються
два комплекси: 1) нижній, який об’єднує пісковикові і ритмічні строкаті
та зеленувато-сірі породи палеоцену і еоцену; 2) верхній, олігоценовий,
який включає чорні бітумінозні глинисті верстви, молодшу товщу сірих
кросненських шарів та глинисті відклади поляницької світи.

У Чорногірській зоні палеонтологічно охарактеризовані відклади палеогену
в скибі Скупової виходять у районі сіл Топільче і Гринява. У їх розрізі
розрізняють знизу вверх: а) гнилецьку світу (палеоцен – нижній еоцен),
представлені товщею (500 м)ритмічних порід з проверстками масивних
пісковиків в основі та пачкою (40-80 м) строкатих шарів у покрівлі; б)
топільчанську світу (нижній і середній еоцен), складену
грубоверствуватими та масивними пісковиками (100 м); в) пробійненську
світу (верхній еоцен і можливо верхи середнього еоцену), яка охоплює
товщу (500 м) сірого піщано-глинистого флішу із строкатокольоровими
породами в підошві.

Тектоніка. Характерна риса тектоніки складчастої області Українських
Карпат – покривно-лускувата будова з чітким південно-східним
простяганням складок.

У межах Чорногірської зони в межиріччі Пруту і Чорного Черемошу
виділяють дві підзони: Скуповську і Шипотську. Ці підзони розташовані
під деяким кутом (20-30о) до регіонального насуву Чорногірської зони на
Скибову одиницю, внаслідок чого більш зовнішня Скуповська підзона в
західному напрямі поступово зрізається і тектонічно виклинюється
(верхів’я Пруту). У фронтальній частині цієї підзони виходять крейдові
породи шипотської та скповської світ, які на південь поступово
занурюються і перекриваються палеогеновими відкладами.

Між Чорногірською зоною і розташованим далі на південь Мармароським
кристалічним масивом (Чивчинські гори) простягається смуга крейдових
порід рахівської, білотисенської, буркутської світ (20(.

Корисні копалини: вапняки, пісковики, мергель, гравій, граніт, галеніт.
У Чивчинських горах виходять сильно графітизовані сланці, серед яких
місцями трапляється високий вміст графіту. Мінеральні води трапляються в
долині Чорного Черемоша, у самому серці Карпат – поблизу населених
пунктів Буркут, Шибене та Мокрин, які насичені розчиненим вуглекислим
газом і відносяться до лікувально-столових вуглекислих вод. За своїми
лікувальними якостями та хімічним складом вони близькі до вод знаменитих
кавказьких мінеральних джерел “Нарзан” і “Казбегі”. Насиченість
вуглекислим газом вод із джерел біля с. Буркут складає 1276-1400 мг/дм3,
а поблизу с. Шибене – 924 мг/дм3.

Геоморфологічна будова.

Природні комплекси Чивчинського Середньогір’я характерні для
Мармароської зони кристалічних порід (кристалічних сланців), гнейсів,
мармурів переважно палеозойського, а також мезозойського віку. Їм
властива складчаста структура герцинського і частково альпійського
фогонезу???. Цей ландшафт також відзначається великою складністю і
подрібленістю природних комплексів. Його складність виявляється,
по-перше, в тому, що тут полонинський пояс виступає окремими
фрагментами, хоча їх і небагато, по-друге, в Чивчинах мабуть найгустіша
сітка потічків в Українських Карпатах, які розчленовують схили хребтів
на безліч окремих ділянок (урочищ), по-третє, на Чивчинах є значна
кількість реліктових льодовикових форм, які теж сприяють розчленуванню
поверхні. Нарешті, тут, як ніде більше вКарпатах, трапляються скелясті
піки і ребра з твердих кристалічних порід, які піднімаються над
поверхнею лісу.

Така специфіка морфологічної структури Чивчинського ландашфту
пояснюється особливостями геологічної будови і тектонічної структури
Мармароської зони: вона розбита на численні і загалом невеликі блоки,
які частково насунуті один на одного, і на Скуповську зону, що й
створило первинну структурну роздрібленість його поверхні. Цю первинну
роздробленість використали численні потічки, які своєю ерозією ще
посилили роздрібленість. Другою причиною була різна стійкість
кристалічних порід до факторів денудації. Певну роль відіграло давнє
зледеніння, яке своїми формами теж сприяло ускладненню поверхні хребта.

Ґрунти.

В заплавах і двох надзаплавних терасах Черемошу поширені лучні грунти,
які утворились під лучною трав’янистою рослинністю на алювіальних
відкладах річкових заплав в умовах високого (2-3 м) стояння рівня
грунтових вод. Лучні грунти потрапляють під вплив тривалого затоплення
повеневими в паводковими водами. Грунтотворення тут ускладнюється
акумуляцією алювіального матеріалу.

Пануючий тип грунтів – бурі гірсько-лісові грунти (буроземи), являють
собою елювій-делювій карпатського флішу в межах лісового поясу до висоти
1500-1550 м над рівнем моря, дуже щебенюваті, нерідко з проявами
залишкової карбонатності.

Дерново-буроземні грунти (на алювіальних відкладах) розвинулись на
підвищених і краще дренованих ділянках терас.

Клімат.

Верховина розташована у помірній термічній зоні, яка характерна сумами
температур 1800-2400о С. її нижня межа проходить біля підніжжя гір по
горизонталі 400 м. Зона займає найбільшу площу порівняно з іншими
гірськими зонами і поділяється на більш теплу (суми температур понад
2200о С) і менш теплу підзону. У межах зони теплові ресурси дозволяють
вирощувати жито, овес, картоплю, льон, кукурудзу на силос; у більш
теплій підзоні асортимент ярих культур ще ширший і розвинуте
садівництво. У межах Верховинського зниження пересічна температура січня
–5,5о С, липня +16о С, опадів 900 мм на рік, на верховинах відповідно
–7,5о С та +17,5о С, опадів – 1000-1200 мм на рік.

Поверхневі води.

На території Верховинського району протікає річка Чорний Черемош і Білий
Черемош.

Річка Чорний Черемош належить до річкового басейну Івано-Франківської
області – р. Пруту. Прут – це ліва притока Дунаю. Ріка Чорний Черемош не
виходить за межі області. Чорний Черемош стікає з північних схилів
Чивчинських гір (довжина 85 км, площа басейну 856 км2).

Чорний Черемош – типова гірська річка з дуже великими нахилами і значною
швидкістю течії (понад 1,5 м/сек.). долини ріки вузькі і глибокі, схили
вкриті лісом. Чорний Черемош у Верховинському пониженні сильно розширює
свою долину, русло тут широке, течія повільніша. Ріку використовують для
лісосплаву.

Річка Чорний Черемош з прибережною смугою належить до гідрологічного
заказника місцевого значення – площа 1740 га створеного з метою
збереження мальовничої гірської ріки – місця нересту цінних видів риб
(23(.

Рослинний покрив.

На території Чивчин флора досить різноманітна. Специфікою поясного
розподілу рослинності в Чивчинах є те, що передгірний пояс тут
відсутній. Це пояснюється, очевидно, загальним відносним підняттям цього
району. Відсутній тут і типовий альпійський пояс, хоча на окремих
вершинах Чивчин (Гнєтеса) зустрічаємо “типових альпійців” – Festuca
supina, Juncus trifidus, Poiygonum viviparum тощо.

Лісова рослинність представлена мішаними буково-ялиновими лісами з Picea
abies у верхній смузі. Тільки на південно-західних схилах вододільного
хребта інколи переважають букові ліси.

Верхня межа лісу в чивчино-Гринявських горах проходить у середньому на
висоті 1450-1550 м над р. м. Верхню межу лісу утворює ялина. Місцями до
неї домішується сосна кедрова. Безпосередньо до верхньої межі лісу
прилягає смуга ялинового рідколісся і сланкої дерев’янистої рослинності.
Смугу сланкої дерев’янистої рослинності утворює криволісся з гірської
сосни – жерепа і вільхи зеленої та зарослі ялівцю сибірського. Сосна –
жереп (Pinus mughus) утворює на схилах усіх експозицій суцільні зарослі,
майже непрохідні, висотою до 2,5 м, облямовуючи верхню межу лісу.

Криволісся з вільхи зеленої, або лелича (Alnus viridis) теж майже
непрохідне, до 2-2,5 м заввишки. Лелич переважно росте над верхньою
межею лісу.

Зарослі ялівцю сибірського (Juniperus sibirica) дуже поширені починаючи
від верхньої межі лісу. Висота кущів – 0,8-1 м, а на верхній межі – не
перевищує 0,2 м.

Значні простори Карпатського високогір’я займають чагарникові пустища, у
складі яких едифікатором виступають такі вічнозелені чагарники, як
рододендрон східнокарпатський (Rhododendron Kotschyi), брусниця
(Vaccinium myrtillus), лохина (Vaccinium uliganosum).

Угрупування рододендрона (Rhodoreta Kotschui) разом з жерепом і леличем
є основою незайманого ландшафту карпатського високогір’я.

На величезних просторах поширились чорничники (Myrtilleta), а також такі
гірськолісові і лучні види, як костриця червона, мітлиця тонка, щучник
дернистий, куничник очеретяний, тонконіг Ше, жовтозілля гайове, тирлич
ваточниковидний, гірчак ракові шийки, дзвоники смерекові, безщитник
жіночий, підбілик альпійський та інші.

На схилах Чивчин є такі рідкісні види, як деревій Шура, гусимець
Горнунгіїв, щеврушка альпійська, злинка альпійська, мінуарція
восьмипелюсткова, перстач тюрінгійський, талабан Ковача та інші (20(.

Своєрідність геологічної будови Чивчинських гір (виходи юрських вапняків
і кристалічних порід) зумовила оригінальність їх флори та рослинного
покриву. Тут зростають ендеміки Minuarta oxypetala (Woloszczak) Kulcz.

Кількість і площа флористичних резерватів у Чивчинах невеликі.

Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії.

Флора долини р. Чорний Черемош досліджувалась протягом двох вегетаційних
періодів (2001-2003 рр.). в результаті наших досліджень виявлено і
встановлено 166 видів квіткових та вищих спорових рослин. Їх опис подано
в таблиці 1.

Конспект флори.

Конспект флори квіткових рослин складений за системою А.Л. Тахтаджяна
(1996).

Таблиця 1. Перелік видів рослин долини р. чорний Черемош в середній
течії.

Родина Вид Екотоп Рясність Флороцено тип

Баранцеві (Huperziaceae)

Плаунові (Lycohjdiaceae)

Хвощеві (Equisetaceae)

Багатоніжкові (Рolypodiaceae)

Оноклеєві (Onocleaceae)

Жовтецеві (Ranunculaceae)

Кропивові (Urticaceae)

Макові (Papaveraceae)

Гвоздичні (Caryophyllaceae)

Лободові (Chenopodiaceae)

Гречкові (Polygonaceae)

Звіробійні (Hupericасeae)

Фіалкові (Violaceae)

Капустяні (Brassicaceae)

Первоцвіті (Primulaceae)

Молочайні (Euphorbiaceae)

Брусничні (Vacciniaceae)

Тимелеєві (Thymelacaceae)

Ломикаменеві (Saxifragaceae)

Парназієві (Parnasiaceae)

Розові (Rosaceae)

Бобові (Fabaceae)

Онагрові (Onagraceae)

Квасеницеві (Oxalidaceae)

Геранієві (Geraniaceae)

Китяткові (Polygalaceae)

Маренові (Rubiaceae)

Шорстколисті (Boraginaceae)

Ранникові (Scrophullariaceae)

Подорожникові (Plantaginaceae)

Губоцвіті (Lamiaceae)

Дзвоникові (Campanulaceae)

Айстрові (Asteraceae)

Зонтичні (Apiaceae)

Фісташкові (Anacandiaceae)

Тирличеві (Gentianaceae)

Півникові (Iridaceae)

Монотропові (Monotropaceae)

Лілійні (Liliaceae)

Зозулинцеві (Orchidaceae)

Злакові (Poaceae)

Черсакові (Dipsacaceae)

Осокові (Cyperaceae)

Ситникові (Juncaceae)

Баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. Ek Schrank et Mert.).

Плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L.)

Хвощ польовий (Eqisetum arvense L.)

Хвощ лісовий (Eqisetum sylvaticum L.)

Дріоптерис чоловічий (Dryopteris filix mas (L.) Schott.

Безщитник жіночий (Athyrium filix-femina (L.) Roth.).

Орляк звичайний (Pteridium aquilinum Kuhn.).

Страусове перо звичайне (Mateuccia strutiopteris (L.) Tod.).

Калюжниця болотна (Caltha palustris L.)

Анемона дібровна (Anemone nemorosa L.)

Пшінка весняна (Ficaria verna Huds.)

Атрагена альпійська (Atragene alpina L.)

Аконіт високий (Aconitum septentrionale Koelle).

Купальниця європейська (Trollius europeus L.)

Жовтець повзучий (Ranunculus repens L.)

Жовтець золотистий (Ranunculus auricomus L.)

Жовтець їдкий (Ranunculus acris L.)

Кропива дводомна (Urtica dioica L.)

Кропива жалка (Urtica urens L.)

Чистотіл звичайний (Chelodonium majus L.)

Зірочник лісовий (Stellaria holostea L.)

Шпергель польовий (Spergula arvensis L.)

Коронарія зозуляча (Coronaria flos-cuculi (L.) A.Br).

Куколиця звичайна (Melandrium rubra L.)

Роговик ланцетовидний (Cerastium holosteoides Fries.)

Лобода біла (Chenopodium album L.)

Щавель кислий (Rumex acetosa L.)

Щавель кінський (Rumex confertus Willd.).

Гірчак березковий (Polygonum convolvulus L.)

Гірчак зміїний (Polygonum bistorta L.)

Гірчак перцевий (Polygonum hydropiper L.)

Спориш звичайний (Polygonum aviculare L.)

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.)

Фіалка запашна (Viola adorata L.)

Філка собача (Viola canina (L.) Reichd.)

Свиріпа звичайна (Barbarea vulgaris R.Br.)

Жеруха лучна (Cardamine pratensis L.)

Жеруха гірка (Cardamine amara L.)

Зубниця залозиста (Dentaria glandulosa Waldst. et kit.)

Кардамінопсис занедбаний (Cardaminopsis neglecta (Schult.) Hayek.

Талабан польовий (Thlaspi arvense L.)

Грцики звичайні (Capsella bursa pastoris (L.) Medik.)

Хрінниця смердюча (Lepidium ruderale L.)

Первоцвіт весняний (Primula veris L.)

Молочай соняшний (Euphorbia helioscopia L.)

Переліска багаторічна (Mercurialis perennis

Чорниця (vaccinium myrtillus L.)

Брусниця (Vaccinium vitis-idaea L.)

Вовчі ягоди (Daphne mezereum L.)

Жовтяниця черговолиста (Chrysosplenium alternifolium L.)

Білозір болотний (Parnasia palustris L.)

Суниці лісові (Fragaria vesca L.)

Перстач прямий (Potentilla recta L.)

Перстач гусячий (Potentilla anserina L.)

Перстач прямостоячий (Potentilla erecta (L.) Raeusch.)

Гадючник в’язолистий (Filipendula ulmaria (L.) Maxim.)

Приворотень гірський (Alchemilla monticola Opiz.)

Гравілат річковий (Geum rivale L.)

Вовчуг польовий (Ononis arvensis L.)

Люцерна хмелевидна (Medicago lupulina L.)

Люцерна серповидна (Medicago falcata L.)

Конюшина повзуча (Trifolium repens L.)

Конюшина лучна (Trifolium pratense L.)

Заяча конюшина (Anthyllis polyphylla (D.C.) Kit.)

Лядвенець рогатий (Lotus corniculatus L.)

Горошок мишачий (Vicia cracca L.)

Чина весняна (Orobus vernus (L.) Berhn.)

Хаменерій вузьколистий (Chamaenerion angustifolium (L.) Scop.).

Квасениця звичайна (Oxalis acetosella L.)

Герань Робертова (Geranium robertianum L.)

Герань темна (Geranium phaeum L.)

Китятки чубаті Polygala comosa Schkuhr.)

Круціата гола (Cruciata glabra (L.) Ehrend.)

Підмаренник весняний (Galium vernum Scop.)

Синяк звичайний (Echium vulgare L.)

Медунка темна (Pulmonaria obscura Dum.)

Живокіст лікарський (Symphytum officinale L.)

Незабудка болотна (Myosotis scorpioides L.)

Незабудка польова (Myosotis arvensis (L.) Hill.)

Вероніка дібровна (Veronica chamaedrus L.)

Вероніка лікарська (Veronica officinalis L.)

Наперстянка великоцвіта (Digitalis grandiflora Mill.)

Дзвінець великий (Rhinanthus alectorolophus (Scop.) Pall.)

Дзвінець малий (Alectorolophus minor Dum.)

Петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria L.)

Подорожник великий (Plantago major L.)

Подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata L.)

Подорожник середній (Plantago media L.)

Горлянка повзуча (Ajuga reptars L.)

Розхідник плющовидний (Glechoma hederacea L.)

Суховертки звичайні (Prunella vulgaris L.)

Глуха кропива гладенька (Lamium laevigatum L.)

Жабрій ладанний (Galeopsis ladanum L.)

М’яточник чорний (Ballota nigra L.)

Зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum Hudls.)

Чистець лісовий (Stachys sylvatica L.)

Буквиця лікарська (Betonica officinalis L.)

Материнка звичайна (Origanum vulgare L.)

Чебрець звичайний (Thymus serpyllum L.)

Вовконіг європейський (Lycopus europaeus L.)

М’ята польова (Mentha arvensis L.)

Глуха кропива біла (Lamium album L.)

Дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia L.)

Дзвоники скупчені (Campanula glomerata L.)

Дзвоники кропиволисті (Campanula trachelium L.)

Дзвоники розлогі (Campanula patula L.)

Дзвоники круглолисті (Campanula rotundifolia L.)

Золотушник звичайний (Solidago virgaurea L.)

Золотушник канадський (Solidago canadensis L.)

Котячі лапки дводомні (Antennaria dioica (L.) Gaerth.)

Оман високий (Inula helenium L.)

Череда трироздільна (Bidens tripartita L.)

Галінсога дрібноцвіта (Galinsoga parviflora L.)

Деревій звичайний (Achillea millefolium L.)

Королиця звичайна (leucanthemum vulgare Lam.)

Ромашка без’язичкова (Matricaria discoidea DC. (M. matricarioides.
(Lees.) Porter)

Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.)

Мати-й мачуха (Tussilago farfara L.)

Жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris L.)

Лопух павутинистий (Arctium tomentosum Mill.)

Будяк кучерявий (Carduus crispus L.)

Осот городній (Cirsium oleraceum (L.) Scop.)

Осот польовий (Cirsium arvense (L.) Scop.)

Серпій беззбройний (Serratula inermis Gilib.)

Будяк акантовидний (Carduus acanthoides L.)

Волошка лучна (Centaurea jacea L.)

Любочки осінні (Leontodon autumnalis L.)

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg.)

Жовтий осот польовий (Sonchus arvensis L.)

Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilosella L.)

Стокротки багаторічні (Bellis perins L.)

Арніка гірська (Arnica montana L.)

Лопух справжній (Arctium lappa L.)

Відкасник безстебловий (Carlina acaulis L.)

Кремена гібридна (Petasites hybridus (L.) Gaerth.

Крем’яник гарний (Telekia speciosa (Schreb.) Baumg.)

Бугила лісова (Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm.)

Кмин звичайний (Carum carvi L.)

Яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.)

Дудник лісовий (Angelica sylvestris L.)

Астранція велика (Astrantia major L.)

Дягяль лікарський (Archangelica officinalis Hoffm.)

Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum L.)

Скумпія звичайна (Cotinus coggugria Scop.)

Тирлич ваточниковий (Gentiana asclopiadea L.)

Сизюринхій гірський (Sisyrinchium montanum L.)

Під’ялинник звичайний (Hyporitus monotropa Grantz.)

Веснівка дволиста (Majanthemum bifolium (L.) F.W. Schmidt.)

Любка дволиста (Platanthera bifolia Rich.)

Зозулинець широколистий (Orchis latifolia L.)

Зозулинець плямистий (Orchis maculata L.)

Просянка розлога (Milium effusum L.)

Тимофіївка лучна (Phleum pratense L.)

Мітлиця тонка (Agrostis tenuis Sibth.)

Трясучка середня (Briza media L.)

Грястиця збірна (Dactylis glomerata L.)

Тонконіг однорічний (Poa annua L.)

Костриця лучна (Festuca pratensis Huds.)

Пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Desv. ex Nevski)

Овес пустий (Avena fatua L.)

Пожитниця багаторічна (Lolium perenne L.)

Китник лучний (Alopecurus pratensis L.)

Свербіжниця польова (Knantia arvensis (L.) Coult.)

Осока рання (Carex praecox Schreb.)

Ожика рівнинна (Luzula campestris (L.) DC.)

Ожика гайова (Luzula luzuloides (Lam.) Dandy et Wilmott.) Ліс

Узлісся

Біля дороги

Ліс

Ліс

Ліс

Узлісся

Річкова долина

Узлісся

Галявина

Ліс

Ліс

Узлісся

Лука

Присадибна ділянка

Присадибна ділянка

Пасовище

Узлісся

Біля дороги

Берег річки

Ліс

Узлісся

Лука

Ліс

Узлісся

Город

Присадибна ділянка

Лука

Город

Пасовище

Обабіч дороги

Біля дороги

Узлісся

Узлісся

Ліс

Пасовище

Лука

Чагарник

Ліс

Лука

Біля дороги

Берег річки

Біля дороги

Узлісся

Ліс

Ліс

Ліс

Ліс

Ліс

Ліс

Лука

Узлісся

Узлісся

Пасовище

Пасовище

Берег річки

Присадибна ділянка

Узлісся

Пасовище

Узлісся

Узлісся

Лука

Лука

Узлісся

Лука

Сад

Узлісся

Узлісся

Ліс

Ліс

Річкова долина

Лука

Узлісся

Узлісся

Біля дороги

Ліс

Присадибна ділянка

Лука

Узлісся

Галявина

Узлісся

Серед чагарників

Лука

Лука

Узлісся

Біля дороги

Лука

Узлісся

Галявина

Узлісся

Узлісся

Город

Город

Біля дороги

Узлісся

Узлісся

Узлісся

Ліс

Узлісся

Лука

Пасовище

Узлісся

Ліс

Узлісся

Ліс

Лука

Ліс

Ліс

Лука

Узлісся

Узлісся

Берег річки

Город

Узлісся

Лука

Біля дороги

Узлісся

Берег річки

Біля дороги

Лісова галявина

Берег річки

Город

Біля дороги

Пасовище

Пасовище

Лука

Узлісся

Присадибна ділянка

Город

Узлісся

Берег річки

Узлісся

Берег річки

Узлісся

Берег річки

Берег річки

Узлісся

Лука

Узлісся

Присадибна ділянка

Лука

Присадибна ділянка

Узлісся

Ліс

Узлісся

Лука

Ліс

Ліс

Узлісся

Лука

Лука

Лука

Лука

Вздовж річки

Лука

Узлісся

Лука

Лука

Біля дороги

Лука

Біля дороги

Присадибна ділянка

Лука

Узлісся

Узлісся

Узлісся

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Рясно

Рясно

Рясно

Рясно

Дуже рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Дуже рясно

Рясно

Поодиноко

Рясно

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Дуже рясно

Рясно

Рясно

Дуже рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Дуже рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Дуже рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Дуже рясно

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Рясно

Рясно

Дуже рясно

Рясно

Поодиноко

Дуже рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Рясно

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Дуже рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Дуже рясно

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Поодиноко

Поодиноко

Рясно

Рясно

Рясно

Рясно

Поодиноко

Рясно

Рясно

Поодиноко

Рясно

Дуже рясно

Поодиноко

Бореальний

Бореальний

Сегетальний

Неморальний

Неморальний

Бореальний

Неморальний

Гігрофільний

Гігрофільний

Неморальний

Неморальний

Неморальний

Неморальний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Рудеральний

Рудеральний

Рудеральний

Неморальний

Сегетальний

Лучний

Неморальний

Неморальний

Сегетальний

Лучний

Сегетальний

Сегетальний

Гігрофільний

Рудеральний

Рудеральний

Неморальний

Неморальний

Неморальний

Сегетальний

Гігрофільний

Гігрофільний

Неморальний

Лучний

Сегетальний

Рудеральний

Рудеральний

Неморальний

Неморальний

Неморальний

Бореальний

Бореальний

Неморальний

Гігрофільний

Гігрофільний

Неморальний

Лучний

Лучний

Лучний

Гігрофільний

Лучний

Гігрофільний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Сегетальний

Неморальний

Неморальний

Бореальний

Неморальний

Неморальний

Лучний

Лучний

Лучний

Рудеральний

Неморальний

Сегетальний

Гігрофільний

Лучний

Рудеральний

Бореальний

Неморальний

Лучний

Лучний

Неморальний

Рудеральний

Лучний

Лучний

Неморальний

Рудеральний

Лучний

Сегетальний

Сегетальний

Рудеральний

Неморальний

Неморальний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Рудеральний

Сегетальний

Неморальний

Неморальний

Неморальний

Лучний

Неморальний

Неморальний

Лучний

Неморальний

Неморальний

Рудеральний

Рудеральний (адвентивна)

Лучний

Лучний

Рудеральний

Лучний

Рудеральний

Рудеральний

Лучний

Рудеральний

Сегетальний

Сегетальний

Лучний

Рудеральний

Лучний

Лучний

Лучний

Сегетальний

Лучний

Лучний

Лучний

Рудеральний

Лучний

Гігрофільний

Неморальний

Неморальний

Лучний

Неморальний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Неморальний

Неморальний

Лучний

Бореальний

Неморальний

Неморальний

Гігрофільний

Гігрофільний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Лучний

Сегетальний

Сегетальний

Лучний

Лучний

Лучний

Неморальний

Лучний

Неморальний

Систематична структура флори.

У систематичному складі флори долини р. Чорний Черемош нараховано 166
видів рослин. З них 158 видів належать до відділу Покритонасінні, або
Квіткові (Magnoliophyta) і 8 видів – до вищих спорових рослин (відділ
Плауноподібні (Lycopodiophyta), Баранцеві (Huperziaceae), Хвощеподібні
(Equisetophyta), Папоротеподібні (Polypodiophyta). Відділ Покритонасінні
(Magnoliophyta) складається з двох класів: Дводольні (Magnoliopsida),
який налічує 33 родини; і Однодольні (Liliopsida) – 6 родин.

Найбільші родини розташовано за зменшенням видів у таблиці 2.

Таблиця 2. Систематичний аналіз флори.

Основні або провідні родини Кількість родів Кількість видів

Абсолютні числа % Абсолютні числа %

Айстрові (Asteraceae)

Губоцвіті (Lamiaceae)

Злакові (Poaceae)

Бобові (Fabaceae)

Жовтецеві (Ranunculaceae)

Капустяні (Brassicaceae)

Розові (Rosaceae)

Зонтичні (Apiaceae)

Гречкові (Polygonaceae)

Ранникові (Scrophullariaceae) 25

13

10

6

7

7

5

7

2

5 19,8

10,3

7,9

4,7

5,5

5,5

3,9

5,5

1,5

3,9 29

14

11

9

9

8

7

7

6

6 17,4

8,4

6,6

5,4

5,4

4,8

4,2

4,2

3,6

Відсоток видів найбільших родин подано нижче:

Мал. 4.1. Видова структура флори досліджуваної території. Показано
відсоток видів найбільших родин.

З діаграми видно, що найбагатшою за видовим складом є родина Айстрові –
29 видів (17,4 % від загальної кількості). Ці види входять до 25 родів.

Друге місце за кількістю видів посідає родина Губоцвіті (Lamiaceae) –
складається з 14 видів (8,4 %). Родина Злакові (Poaceae) представлена 11
видами (6,6 %). Бобові (Fabaceae) і Жовтецеві (Ranunculaceae) – 9
(відповідно 5,4 % і 5,4 %). До родини Капустяні (Brassicaceae) входить 8
видів, до Розових (Rosaceae) і Зонтичних (Apiaceae) – по 7 видів (4,2 %
і 4,2%). Гречкові (Polygonaceae) і Ранникові (Scrophullariaceae)
включають по 6 видів (3,6 % і 3,6 %) рослин.

Серед 44 родин флори долини р. Чорний Черемош налічується 20, що
представлені 1 видом: Макові (Paraveraceae), Лободові (Chenopodiaceae),
Тирличеві (Gentianaceae), Монотропові (Monotropaceae), Осокові
(Cyperaceae) та інші; 8 – двома: Фіалкові (Violaceae), Молочайні
(Euphorbiaceae) та ін.; 3 – трьома видами і 3 родини представлені 5
видами.

Із 126 родів найбагатші за видовим складом такі: Дзвоники (Campanula) –
5 видів, Гірчак (Polygonum) – 4 види, Конюшина (Trifolium) – 3 види.

Таким чином у складі флори р. Чорний Черемош панівною є родина Айстрові
(Asteraceae) – 17,4 % видів від загальної кількості.

4.3. Еколого-ценотична структура флори.

Характеристика виявлених флооценотипів наведена у таблиці 3.

Таблиця 3. Характеристика виявлених флороценотипів.

Флороценотип Кількість видів % Основні представники

Бореальний

Неморальний

Лучний

Гігрофільний

Сегетальний

Рудеральний

Адвентивний 8

45

62

13

17

20

1 4,8

27,1

37,7

7,8

10,2

12

0,6 Квасениця звичайна (Oxalis acetosella L.), безщитник жіночий
(Athyrium filix-femina (L.) Roth.), чорниця (Vaccinium myrtillus L.) та
ін.

Анемона дібровна (Anemone nemorosa L.), зубниця залозиста (Dentaria
glandulosa Waldst. et Kit.), герань Робертова (Geranium robertianum L.)

Жовтець повзучий (Ranunculus repens L.), щавель кислий (Rumex acetosa
L.), конюшина повзуча (Trifolium repens L.), королиця звичайна
(leucanthemum vulgare Lam.)

Жовтяниця черговолиста (Chrysosplenium alternifolium L.), гравілат
річковий (Geum rivale L.), зозулинець плямистий (Orchis maculata L.)

Щавель кінський (Rumex confertus Willd.), осот польовий (Cirsium arvense
(L.) Scop.), пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Desv ex Nevski),
горошок мишачий (Vicia cracca L.)

Кропива дводомна (Urtica dioica L.),

спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), подорожник великий (Plantago
major L.)

Аналіз еколого-ценотичного спектру подано на малюнку 4.2.

Мал. 4.2. Спектральний аналіз флори долини р. Чорний Черемош

37,3 % – лучні види; 27,1 % – неморальні; 12 % – рудеральні; 10,2 % –
сегетальні; 7,8 % – гігрофільні; 4,8 % – бореальні; 0,6 % – адвентивний
вид.

Підсумовуючи дані проведеного аналізу ми зробили такі висновки: у флорі
долини р. Чорний Черемош переважають лучні види – 37,7 %, деякі з них
зустрічаються у великій кількості, утворюючи цілі зарослі, наприклад,
жовтець золотистий (Ranunculus auricomus L.), конюшина повзуча
(Trifolium repens L.), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.). Є
види, які зустрічаються поодиноко, наприклад, перстач прямостоячий
(Potentilla erecta L.), вовконіг європейський (Lycopus europeus L.),
подорожник середній (Plantago media L.) та ін.

27,1 % складають неморальні види, серед них також зустрічаються види у
великій кількості: анемона дібровна (Anemone nemorosa L.), герань
Робертова (Geranium robertianum L.), орляк звичайний (Pteridium aquilnum
Kuhn.) та інші. Поодинокі види: дзвоники персиколисті (Campanula
persicofolia L.), любка дволиста (Platanthera bifolia Rich.), атрагена
альпійська (Atragene alpina L.) та ін.

Бореальних видів невеликий відсоток – 4,8 %. Це такі види, як: баранець
звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. ek Schrank et Mert.) та інші
види.

Гігрофільні види складають 7,8 % від загальної кількості: калюжниця
болотна (Caltha palustris L.), гірчак зміїний (Polygonum hydropiper L.).

Наявність видів синантропної флори 22,2 % свідчить про рекреаційний
вплив на лісові і лучні фітоценози (це пов’язано з розвитком туризму в
районі).

Ендемічних видів не виявлено.

. Біоекологічні особливості найбільш поширених видів.

Анемона дібровна (Anemone nemorosa L.). Прикореневих листків немає або є
лише 1. Квітки середніх розмірів (40-45 мм у діаметрі), здебільшого із 6
пелюсток. Квітконосне стебло розсіянопритиснутоопушене. Черешки
стеблових листків вдвічі коротші за їх пластинки. Плід сім’янка.

Багаторічна тіньовитривала рослина 10-25 см заввишки. Цвіте у
квітні-травні. Рослина медоносна, декоративна. Отруйна.

Королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.). Гола або
кучерявоволосиста рослина з вузлуватим кореневищем. Стебло борозенчасте,
прямостояче, біля основи висхідне, просте або вгорі розгалужене. Листки
чергові, цілісні або надрізанозубчасті. Кошики великі (30-65 мм у
діаметрі), одиничні. Сім’янки дрібні (1,5-3 мм завдовжки) з 8-12
однаковими тонкими ребрами, з нерівнозубчастим окрайком, без чуба.

Багаторічна рослина 15-80 (100) см заввишки. Цвіте у травні-липні.

Тимофіївка лучна (Phleum pratense L.). Рослина із світло-зеленими
листками. Суцвіття (8-10 мм завширшки) тупе, циліндричне. Гілочки його
зростаються з головною віссю, тому, коли суцвіття згинати, воно зберігає
циліндричну форму.

Росте на заплавних луках, лісових галявинах, серед чагарників.
Багаторічна рослина 50-100 см заввишки. Цвіте у червні-серпні. Серед
дикорослих злаків – одна з кращих кормових трав.

Конюшина лучна 9Trifolium pratense L.). Кущ з висхідними розгалуженими
пагонами. Стебла і листки розсіяноопушені з притиснутими і
відстовбурченими волосками. Нижні листки на довгих, верхні – на коротких
черешках. Листочки широкояйцевидні або видовжені, дрібнозубчасті,
звичайно з виїмкою на верхівці. Прилистки широковальні, яйцевидні,
плівчасті, різко звужені в тонесеньке вістря. Квітки (11-14 мм
завдовжки) сидячі. Головки верхівкові, по 1-2, кулясті або яйцевидні,
оточені верхівковими листками. Віночок рожевий, червоний або пурпуровий.
Біб яйцевидний, 1-насінний.

Багаторічна рослина 20-60 см заввишки. Цвіте в травні-серпні. Медоносна.
Одна з найкращих кормових трав.

Мати-й-мачуха (Tussilago farfara L.). Рослина з повзучим товстим
кореневищем. Навесні виростають тільки квітконосні безлисті опушені
пагони з численними бурувато-червоними притиснутими листочками. Після
цвітіння виростають укорочені пагони з розеткою прикореневих листків.
Листки (10-25 см завширшки) округлосерцевидні,
нарівномірнокутастозібчасті, зверху голі, засподу білоповстисті,
довгочерешкові. Кошики (20-25 мм у діаметрі) одиничні, до і після
цвітіння пониклі. Спільне квітколоже плоске, голе, крапчасто-ямчасте.
Обгортка 1-

Охорона та перспективи використання видів флори

долини р. Чорний Черемош.

В результаті наших досліджень у флорі долини р. Чорний Черемош виявлено
і описано 166 видів. Серед них лікарських – 62 види: арніка гірська
(Arnica motana L.), буквиця лікарська (Betonica officinalis L.), вовчуг
польовий (Ononis arvensis L.), гірчак зміїний (Polygonum distorta L.),
грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.), деревій
звичайний (Achillea millefolium L.), дріоптерис чоловічий (Dryopteris
filix-mas (L.) Schott.), живокіст лікарський (Symphytum officinale L.)
та інші.

Деякі з них зустрічаються у великій кількості, наприклад, кульбаба
лікарська (Taraxacum officinale Web. et Wigg.), мати-й-мачуха (Tussilago
farfara L.) та інші, тому після додаткових досліджень їх можна буде
використовувати для заготівлі з лікувальною метою.

Цінними кормовими рослинами є: грястиця збірна (Dactylis glomerata L.),
люцерна серповидна (Medicago falcata L.), конюшина лучна (Trifolium
pratense L.), трясучка середня (Briza media L.). Їх можна
використовувати для годівлі худоби.

Медоносних рослин налічується 45 видів: конюшина лучна (Trifolium
pratense L.), чина весняна (Оrobus vernus (L.) Bernh.), золотушник
звичайний (Solidago virgaurea L.), яглиця звичайна (Aegopodium
podagraria L.), борщівник сибірський (Heracleum sibiricum L.) та ін.

Є й отруйні рослини, наприклад, калюжниця болотна (Caltha palustris L.),
жовтець повзучий (Ranunculus repens L.), болиголов плямистий (Conium
maculatum L.), вовчі ягоди (Daphne mezereum L.) та ін.

Серед декоративних рослин слід відзначити такі як: страусове перо
звичайне (Matteuccia strutiopteris (L.) Tod.), анемона дібровна (Anemone
nemorosa L.), дзвоники персиколисті (Campanula persicofolia L.) та інші.
В майбутньому їх можна вводити в озеленення.

Із 166 виявлених видів рослин – 6 занесені до Червоної книги України:
баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. ek Schrank et Mert.),
голарктичний вид, арніка гірська (Arnica montana L.), астранція велика
(Astrantia major L.), любка дволиста (Platanthera bifolia Rich.),
палеоарктичний вид, зозулинець широколистий (Orchis maculata L.).

До Червоного регіонального списку занесені такі рослини: вовчі ягоди
(Daphne mezereum L.), атрагена альпійська (Atragena alpina L.),
купальниця європейська (Trollius europeus L.), первоцвіт весняний
(Primula veris L.), відкасник безстебловий (Carlina acaulis L.).
Внаслідок зміни місцезростань, під впливом господарської діяльності, а
також зривання квіток на букети, що ускладнює насіннєве розмноження,
викопування цибулин, кореневищ стало причиною різкого скорочення
чисельності цих видів рослин. Отже, ці рослини треба охороняти.

Висновки

флора долини р. Чорний Черемош є досить багатою і різноманітною, тут
виявлено 166 видів квіткових і вищих спорових рослин;

провівши систематичний аналіз флори ми виявили 44 родини, до яких
належать 126 родів;

у еколого-ценотичному спектрі переважають види, які належать до лучного
флороценотипу – 37,3 %;

зростають тут переважно дворічні і багаторічні види рослин.

На досліджуваній території серед виявлених 166 видів – 62 лікарські:
Arnica montana L., Betonica officinalis L., Achillea millefolium L. та
ін.; 45 – медоносні: Trifolium pratenseL., Solidago virgaurea L.,
Aegopodium podagraria L. та ін.

6 видів занесено до Червоної книги України: Huperzia selago (L.) Bernh.
ek Schrank et Mert., Arnica montana L., Astrantia major L., Platanthera
bifolia Rich., Orchis latifolia L., Orchis maculata L.

5 видів включені до Червоного регіонального списку: Daphne mezereum L.,
Atragene alpina L. та інші.

Досліджувана території перебуває під впливом ряду антропічних факторів:
мають місце локальні вирубки лісів, інтенсивний випас худоби майже по
всій річковій долині.

В цілому флора долини р. Чорний Черемош відзначається своєрідністю і
багатством. І наш святий обов’язок врятувати цю красу від безжалісного і
бездумного знищення.

Література

Береговий П.М. Геоботаніка. – Київ: В-во: Радянська школа, 1966. – 176
С.

Бурда Г.И. Антропогенная трансформация флоры. – Київ: Наукова думка,
1991. – 169 С.

Визначник Українських Карпат. – Київ: Наукова думка, 1977. – 436 С.

Географічна енциклопедія України: 1 т. Редкол.: …О.М. Маринич та ін. –
К.: “Українська Радянська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1989. – 692 С.

География растительного покрова Украины / Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк
В.В., Андриенко Т.Л. – Киев: Наукова думка, 1890. – 288 С.

Жизнь растений в 6-ти томах. – Л.: Просвещение. – 1974.

Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся
в охране растительные сообщества / Под общ. Ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. –
Киев: Наукова думка, 1987. – 216 С.

Злобин Ю.А. Принцыпы и методы изучения ценотических популяций растений.
– Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1989. – 148 С.

Козій Г.В. Гірські луки Східних Карпат та їх походження. Праці інституту
агробіології, 1955, 6. – 210 С.

Колищук В.Г. Динамика прироста горной сосны (Pinus mughus Scop.) в связи
с солнечной активностью. – Докл. АН СССР, 1966 в, 167, №3, с. 710-713.

Кричфалуший В.В., Комендар В.И. Биоєкология редких видов растений (на
примере ефемероидов Карпат). – Львів: Світ, 1990. – 160 С.

Куковиця Г.С. Реліктова формація вівсюнця пустельного на Поділлі. – Укр.
бот. журн., 1971. – Т.28, №6. – С. 772-773.

Лесные травянистые растения. Биология и охрана:Л 50 Справочник /
Алексеев Ю.Е., Вахрамеева М.Г., Денисова Л.В., Никитина С.В. – М.:
Агропромиздат, 1988. – 312 С.

Малиновський К.А. Рослинність високогір’я Українських Карпат. – Київ:
Наукова думка, 1980. – 277 С.

Малиновський К.А., Кричфалушій В.В. Високогірна рослинність. //
Рослинність України. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000, том 1. – 365 С.

Мілкіна Л.І. Ботанічні резервати і пам’ятки природи Івано-Франківської
обл. // Охорона природи Українських Карпат та прилеглих територій. –
Київ: Наукова думка, 1980. – С.142-193.

Нестерук Ю. Рослини Українських Карпат. – Львів: Поллі. – 2000. – 136 С.

Определитель высших растений Украины. – Киев: Наукова думка, 1987. – 548
С.

Охорона природи Українських Карпат та прилеглих територій. / Стойко
С.М., Мілкіна Л.І., Жижин М.П. та ін. – К.: Наук. думка, 1980. – 831 С.

Природа Івано-Франківської обл. / За ред. Геренчука К.І. – Київ: В-во:
Вища школа, 1973. – 160 С.

Природа Украинской ССР: в 7-ми томах. – Киев: Наук. думка, 1984-1987.

Природно-заповідний фонд Івано-Франківської обл. / Реєстр-довідник. –
Івано-Франківськ. – 1995. – 76 С.

Природно-заповідні території та об’єкти Івано-Франківщини. –
Івано-Франківськ: Таля, 2000. – 272 С.

Продромус растительности Украины. – Киев: Наук. думка, 1991. – 272 С.

Редкие и исчезающие растения и животные Украины. Справочник. – Киев:
Наук. думка. – 1988. – 256 С.

Стойко С.М. Карпатам зеленіти вічно. – Ужгород: Карпати, 1977. – 173 С.

Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Тасєнкевич Л.О. та ін. Природа Карпатського
національного парку. – Київ: Наук. думка. – 1993. – 215 С.

Червона книга України. Рослинний світ. Київ: Українська енциклопедія,
1996. – 608 С.

Червона книга Української РСР. – Київ: Наук. думка. – 1980. – 504 С.

Чопик В.И. редкие и исчезающие растения Украины. – Київ: Наук. думка,
1978. – 212 С.

Чопик В.І. Високогірна флора Українських Карпат. – Київ: Наук. думка.
–1976. – 270 С.

Чопик В.І. Рідкісні рослини України. – Київ: Наук. думка, 1970. – 188 С.

Чопик В.І. Флора і рослинність західної частини Українських Карпат. –
К.: В-во АН УРСР, 1958. – 260 С.

Pawlowski B. Ogolna charakterystyka geobotaniczna gor Czywczynskich/ —
Rozpr. Wydz. mat. – przyrod. acad. Umiejet B., 1948, 72, S. 1-75.

Madalski J. Gagea Lоttardii Roem. et Schult: Nowy gatunek olpejski we
florze Karpat Wschodnich. – Acta Soc. bot. pol., 1936, 8, N2, S.
149-160.

Kozij G. Wysokogorskie torfowiska polnocznozachodniego pasma Czarnogory.
– Pamietnik Inst. gosp. Wiejskiego w Pula-Wash, 1932., 13, S. 163-179.

Pax F. Grundzuge der Pflanzenverbreitung in den Karpathen. Bd. I-II.
Leipzig 1898, 1908.

Tokarski J. Pasmo gor Czywczynskich. Cz. 1. – Krakow, 1934, – 505 S.

PAGE

PAGE 40

Похожие записи