Реферат на тему:

Фізіологія насіння у працях українських вчених (кінець ХІХ – початок ХХ
ст.)

В зазначений період українські вчені виконали низку робіт, пов’язаних з
дослідженням ферментативного перетворення поживних речовин під час
проростання і дозрівання насіння. Й.В. Баранецький (1843–1905), професор
Київського університету, проводив спостереження за динамікою крохмалю в
рослинних тканинах та розчиненням зерен крохмалю ферментом діастазою
[6]. Ця робота мала теоретичне значення для обґрунтування складних
процесів перетворення запасних речовин у рослинах, пов’язаних з процесом
обміну.

Ці дослідження були продовжені його учнем, киянином К.А. Пурієвичем
(1866-1916). Світове визнання принесла йому докторська дисертація [5], в
якій автор виклав результати лабораторних дослідів балансу (перетворення
та спорожнення) запасних живильних речовин в насінні під час
проростання. Пурієвич прослідкував за переміщенням речовин з ендосперму
у зародок, який розвивається, і встановив, що найважливіша роль у
процесі спорожнення запасних речовин при проростанні належить
перетворенню їх під впливом гідролізу, завдяки чому вони стають
рухомими. Гідроліз речовин в ендоспермі залежить від постійного відтоку
його продуктів до тканин зародку.

Значний внесок в розробку цих проблем зробили вчені-фітофізіологи
Харківського університету під керівництвом професора В.І. Палладіна,
який встановив, що при проростанні насіння відбувається не тільки розпад
запасних білкових речовин, але й новий синтез з них конституційних
білків (1896).

Розвиваючи це положення, В.К. Залеський (1871-1936), професор
Новоолександрійського інституту сільського господарства і лісівництва, в
магістерській дисертації [3] довів, що структурні білки, які входять до
складу протоплазми, при проростанні не розпадаються, а при наявності
вільних амінокислот синтезуються з них. Він прийшов до висновку, що
амінокислоти є сполуками, з яких утворюються структурні білки. Вчений
вважав, що в насінні є запасні нуклеопротеїди, які розпадаються під дією
ферментів; утворені при цьому кристалічні продукти надходять до молодих
органів, які ростуть, і використовуються на синтез протоплазми та ядра
клітини. Таким чином, кількість білків протоплазми і клітинних ядер в
проростках збільшується. У той час була широко розповсюджена думка, що
для синтезу білкових речовин в листках вищих рослин необхідне світло і
хлорофіл. На підставі власних дослідів Залеський спростував це уявлення
і прийшов до висновку, що світло виконує лише опосередковану функцію у
синтезі білкових речовин, тому що у присутності світла утворюються
вуглеводи, які є необхідною ланкою при синтезуванні білків. Пізніше
досліди Залеського були повторені і підтверджені експериментами відомого
російського фітофізіолога Д.М. Прянишникова.

Дослідження з перетворення білкових речовин у вищих рослин і пліснявих
грибів на початку ХХ ст. проводились в цьому ж навчальному закладі
професором В.С. Буткевичем (1872-1942). Первинний процес розкладання
білкових речовин в рослинах охарактеризований ним як процес, який
відтворюється протеолітичним ферментом і призводить до утворення
звичайних для гідролітичного розщеплення продуктів [1].

М.І. Васильєвим у Новоросійському університеті було показано, що при
дозріванні насіння білки можуть утворюватися як на світлі, так і в
темряві [2]. Білкові речовини листків пересуваються спочатку у стулки, а
потім у насіння бобових рослин. Основним місцем синтезу білкових речовин
є листки: вони постачають насінню рухливі форми азотистих речовин, які
через амід аспарагінової кислоти знов синтезуються у білкові речовини і
в такому вигляді відкладаються у запас. М.І. Васильєв вважав, що
дозрівання насіння – це процес, зворотній його проростанню.

В.К. Залеський під час роботи у Харківському університеті багато уваги
приділяв питанню утворення первинних продуктів, які з’являються у рослин
в результаті засвоєння фосфору [4]. Він довів, що запасною речовиною у
насінні є фітин, який може утворюватися як на світлі, так і в темряві.
За допомогою власної методики визначення фосфорних сполук В.К.
Залеському вдалося встановити такі факти: утворення фосфатидів
відбувається переважно в листках, майже виключно в період їхнього росту;
в період функціонування листків пересування фосфатидів в них незначне,
процес пересування органічних сполук фосфорної кислоти з листка
інтенсифікується при голодуванні або відмиранні останнього, при цьому
фосфатиди пересуваються у вигляді продуктів розпаду до насіння, де, в
свою чергу, відбувається їх синтез; процес проростання насіння
супроводжується розкладанням органічних фосфорних сполук і звільненням
фосфорної кислоти; для синтезу фосфатидів в листках рослин не потрібна
наявність світла; утворення фосфатидів пов’язано лише опосередковано з
процесом фотосинтезу (вуглеводи доставляють матеріал для утворення
жирних кислот і гліцерину).

Отже, українські фітофізіологи на кінці ХІХ – початку ХХ ст. розробляли
надзвичайно важливі питання біохімічного напрямку фізіології рослин,
тісно пов’язані з проблемами перетворення і пересування речовин під час
проростання і дозрівання насіння

Література

Буткевич В.С. Регрессивный метаморфоз белковых веществ в высших
растениях и участие в нем протеолитических ферментов // Изв. Моск.
с.-х. ин-та. – 1904. – Кн. 1. – Ч. 1. – С. 1-141.

Васильев Н.И. Образование белковых веществ в созревающих семенах //Изв.
Киев. политехн. ин-та. – 1910. – Кн. 4. – С. 367-493.

Залесский В.К. Условия образования белковых веществ в растениях. –
Харьков: Тип. Дорохова, 1900. – 58 с.

Залесский В.К. Превращение и роль соединений фосфора в растениях. –
Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1912. – 191 с.

Пуриевич К.А. Физиологические исследования над опоражниванием вместилищ
запасных веществ при прорастании. – К.: Тип. Колова, 1897. – 154 с.

Baranetzky O.W. Die Starkebildengen Fermente in den Pflanzen. – Leipzig,
1878. – 64 s.

Похожие записи