Реферат на тему:
Динаміка перекисних процесів ліпідів сої під впливом антиоксидантів при
зберіганні зерна
Особливості хімічного складу зерна сої характеризують її як малостійку
культуру при зберіганні. В зерні сої міститься 18–25% ліпідів, вміст
високоненасичених жирних кислот в яких складає близько 64% [1].
Присутність у соєвій олії ліноленової кислоти є причиною швидкого
переокислення в процесі зберігання, що знижує її харчову цінність [2].
Інтенсивність гідролітичних і перекисних процесів у ліпідному комплексі
сої визначається як умовами зберігання, так і тими речовинами, які
закладено в процесі дозрівання насіння. За сприятливих умов вирощування
рослин у насінневих тканинах формується багатокомпонентна система
антиоксидантного захисту (АОЗ), яка включає низькомолекулярні
біоантиоксиданти (каротиноїди, токофероли, фосфоліпіди та ін.) і
антиоксидантні ферменти (супероксиддисмутаза, каталаза, пероксидаза та
ін.) [3]. Від рівня сформованності АОЗ залежить інтенсивність
пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) і ступінь ушкодження біоактивних
речовин при зберіганні насіння [4,5].
Тому метою нашої роботи було з’ясування впливу інкрустації насіння сої
антиоксидантним препаратом дистинол на процеси ліпопероксидації і
антиоксидантного захисту у вирощеному зерні при тривалому зберіганні.
Дослідження проводили на сої сорту Срібна (група середньопізніх сортів)
врожаю 2003 р., вирощену в Мелітопольському районі Запорізької області
на південних чорноземах із вмістом гумусу 3,8% при зрошенні. Перед
посівом насіння інкрустували робочим розчином препарату дистинол із
розрахунку 10 л розчину на 1т насіння. Використовували розчини з
концентрацією дистинолу (Д) 0,063% (№2), 0,125(№3), 0,250 (№4) і 0,500%
(№5). У контрольному варіанті (№1) насіння обробляли дистильованою
водою.
Вирощений урожай збирали в стадії технічної стиглості і зберігали в
нетерморегульованому складському приміщенні при відносній вологості
повітря 50–60 % протягом року. Відбір проб насіння сої брали на десятий
день після збирання та через кожні 80 днів з наступним визначенням таких
показників як: вміст ліпідів у сухій речовині, вологість насіння,
кислотне число олії (КЧ), перекисне число олії (ПЧ); вміст ТБК–активних
продуктів, вітаміну Е, каротиноїдів, фосфоліпідів; активність
пероксидази (ПР) та супероксиддисмутази (СОД).
Кількість загальних ліпідів визначали екстрагуванням насіння сої
діетиловим ефіром в апараті Сокслета (ГОСТ 10857–86), вологість, КЧ, ПЧ
— за загальновідомими методиками [5], вміст вторинних продуктів
пероксидації визначали за реакцією з 2–тіобарбітуровою кислотою
(ТБК–активні продукти) і виражали в нмоль малонового діальдегіду (МДА)
на 1г наважки [6], вітаміну Е — за реакцією із залізопіридиловим
реактивом, каротиноїдів — фотометрією ефірного екстракту ліпідів при ? =
440 нм [7]. Вміст фосфоліпідів визначали гравіметричним методом, який
полягає в осадженні фосфоліпідів ацетоном з ліпідного екстракту за
Фолчем [8], активність ПР (КФ 1.11.1.7) — фотометрією розчину
індигокарміну, який окислюється Н2О2 в присутності ПР [9], активність
СОД (КФ 1.15.1.1) оцінювали за ступенем гальмування відновлення
нітросинього тетразолію в присутності NАDH і феназинметасульфату [10].
Результати досліджень опрацьовано статистично за критерієм Ст’юдента при
Р?0,05 [11].
Результати досліджень та їх обговорення
У свіжозібраному насінні сої протікають процеси післязбирального
дозрівання. В цей період для нього характерна підвищена вологість та
активність ферментативного комплексу. Обробіток посівного матеріалу
препаратом дистинол суттєво вплинув на вологість зібраного зерна. У
дослідних варіантах вона була на 5,7–8,0% (відносних) (РСписок літератури:
Мельник Б.Е., Лебедев В.Б., Винников Г.А. Технология приемки, хранения и
переработки зерна. – М.: Агропромиздат,1990.– 364 с.
Казанина М.А., Воронкова В.Я., Петровская В.А. Справочник по хранению
семян и зерна. – Минск: Ураджай, 1991. – 198 с.
Шевелуха В.С. Сельскохозяйственная библиотека. – М.:Высш. шк., 1998.
–С.352–353.
Зенков Н.К., Кандалинцева Н.В., Ланкин В.З., Меньщикова Е.Б., Просенко
А.Е. Фенольные биоантиоксиданты. – Новосибирск: СО РАМН, 2003. – С.41.
Барабат В.А. Перекисное окисление и стресс. – Л.:Наука, 1992.–148 с.
Покопцева Л.А., Калитка В.В. Вплив антиоксидантів на адаптивні
можливості соняшнику в умовах південного степу України // Актуальні
проблеми сучасного землеробства: Матеріали конференції. – Луганськ:
Вид.–во ЛНАУ, 2003. – С.401–406.
Калашникова С.В. Динамика содержания белка в семенах сои в процессе
хранения, // Хранение и переработка сельхозсырья. – 2002. – №4 –
С.28–30.
Крищенко В.П. Методы оценки качества растительной продукции. – М.:
Колос, 1983. – 192 с.
Владимиров Ю.А., Аргаков А.И. Перекисное окисление липидов в
биологических мембранах. – М.: Наука, 1972. – 252 с.
Лабораторные исследования в ветеринарии: биохимические и микологические:
Справочник / Под ред. Б.И.Антонова. – М.: Агропромиздат, 1991. – С.
23–42.
Чевари С., Чаба И., Секей Й. Роль супероксиддисмутазы в окислительных
процессах клетки и метод определения ее в биологических материалах //
Лабораторное дело. – 1985. – №11. – С. 678 – 681.
Методы биохимического исследования растений / Под ред. А.Н.Ермакова. –
Л.: «Колос», Ленинградское отделение, 1972. – С.258–260.
Лакин П.Ф. Биометрия. – М.: Высш. шк., 1990. – 352 с.
Таран Н.Ю. Адаптаційні зміни ліпідних компонентів мембран хлоропластів
за дії на рослини факторів довкілля // Укр.біохім.журнал.–2000. – Т.72.
– №1. –С.21–31.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter