.

Динаміка біоценозів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
465 4625
Скачать документ

Реферат

на тему:

Динаміка біоценозів

Біоценоз – це конкретна сукупність живих організмів на певному просторі
суші або акваторії, що називається біотопом.

Між усіма компонентами біоценозу встановлюється певна динамічна
рівновага. Збільшення чисельності якогось виду організмів спричинює
масове розмноження “споживачів”. Так, масове розмноження гризунів
призводить до збільшення чисельності хижаків і паразитів. Вони зменшують
чисельність популяції гризунів. А це зумовлює зниження чисельності
хижаків, оскільки їм не вистачає корму, тобто динамічна рівновага в
біоценозі відновлюється.

Такі варіювання чисельності популяцій дістали назву популяційних хвиль,
або хвиль життя. Розрізняють несезонні та сезонні хвилі життя. Несезонні
хвилі життя спричинюються різними екологічними факторами (біотичними,
абіотичними та антропічними: господарська діяльність людини, інтенсивне
розмноження хижаків або паразитів тощо). Сезонні популяційні хвилі є
результатом особливостей життєдіяльності (циклічність розвитку) або
сезонністю кліматичних умов.

В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних
ланцюгів живлення, між якими можуть існувати зв’язки, оскільки майже
завжди різні компоненти живляться різними об’єктами і самі є поживою для
різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує
цілісність і динамічність біоценозу.

Кожний ланцюг живлення включає, як правило, не більше 4—5 ланок,
оскільки внаслідок втрати енергії загальна маса кожної наступної ланки
приблизно в 10 разів менша від попередньої. Цю закономірність називають
правилом екологічної піраміди. Розрізняють кілька категорій “екологічних
пірамід”. Піраміда чисел відображає число особин у кожному рівні ланцюга
живлення (у кожному наступному рівні число особин зменшується); піраміда
біомаси — кількість органічної речовини (біомаса), піраміда енергії —
кількість енергії в їжі у кожному рівні ланцюга живлення. Усі вони, хоч
і відрізняються за абсолютними значеннями, мають однакову спрямованість,
що відображає чисельність окремих організмів в угрупованнях, і разом з
нею виявляють характерні особливості біоценозів.

В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних
ланцюгів живлення, між якими можуть існувати зв’язки, оскільки майже
завжди різні компоненти живляться різними об’єктами і самі є поживою для
різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує
цілісність і динамічність біоценозу.

Кожний ланцюг живлення включає, як правило, не більше 4—5 ланок,
оскільки внаслідок втрати енергії загальна маса кожної наступної ланки
приблизно в 10 разів менша від попередньої. Цю закономірність називають
правилом екологічної піраміди. Розрізняють кілька категорій “екологічних
пірамід”. Піраміда чисел відображає число особин у кожному рівні ланцюга
живлення (у кожному наступному рівні число особин зменшується); піраміда
біомаси — кількість органічної речовини (біомаса), піраміда енергії —
кількість енергії в їжі у кожному рівні ланцюга живлення. Усі вони, хоч
і відрізняються за абсолютними значеннями, мають однакову спрямованість,
що відображає чисельність окремих організмів в угрупованнях, і разом з
нею виявляють характерні особливості біоценозів.

Піраміди чисел і біомаси можуть бути оберненими (або частково
оберненими), тобто основа може бути меншою, ніж один чи кілька верхніх
рівнів. Так буває, якщо середня маса продуцентів менша від маси
консументів або якщо швидкість метаболізму продуцентів більша, ніж
конУментів. Навпаки, енергетична піраміда завжди звужуватиметься догори
за умови, що враховуються всі джерела трофічної енергії в системі.
Екологічна піраміда енергії дає найповніше уявлення про функціональну
організацію угруповання. Вона відображає картину швидкостей переміщення
маси їжі через ланцюг живлення.

У разі незначної амплітуди коливання зовнішніх умов такий біоценоз із
наявною динамічною рівновагою може існувати віками. Характерними
особливостями його є: а) ярусність рослин, що підвищує коефіцієнт
використання сонячної енергії, оскільки сумарна площа листків у
п’ять-шість разів перевищує площу ділянки; б) висока первинна
продуктивність; в) наявність різноманітних і численних споживачів
утворюваної органічної маси, а також довгих, які включають чотири—п’ять
ланок, ланцюгів живлення; г) здатність до саморегуляції чисельності
компонентів усього біоценозу шляхом обмеження числа особин за принципом
прямого і зворотного зв’язку; д) відсутність невикористаних органічних
решток, практично повна їх мінералізація.

У зв’язку з тим що агроценози утворені невеликим числом видів,
саморегуляція в них здійснюється слабко. Це потребує активної турботи
про них з боку людини. Для боротьби з бур’янами і шкідниками
використовують хімічні засоби захисту (гербіциди, інсектициди). Проте
хімікати впливають не лише на бур’яни і шкідників, а й на інші, корисні
рослини і тварин. Не байдужі вони і для здоров’я людини. Інтенсивний
обробіток грунту спричинює руйнування його структури. В біогеоценозах
відмерлі організми руйнуються на місці, а мінеральні та органічні
речовини, що входять до їх складу, повертаються в грунт. В агроценозах
урожай збирають, грунт при цьому збіднюється. Для його збагачення
використовують добрива, що не завжди безпечно для навколишнього
середовища. Наприклад, добрива вимиваються атмосферними опадами,
потрапляють у відкриті водойми і спричинюють інтенсивний розвиток
синьозелених водоростей. Масове відмирання і руйнування (гниття)
останніх робить воду отруйною, непридатною Для існування в ній інших
організмів.

Для запобігання небажаним наслідкам господарської діяльності розроблено
низку заходів: дотримання сівозмін, вирощування багаторічних кормових
трав, відповідні методи обробітку грунту, застосування сортів, стійких
проти шкідників і хвороб, використання біологічних методів боротьби з
шкідниками і бур’янами. Комплексне вжиття Цих заходів гарантує високі
урожаї без завдавання шкоди навколишньому середовищу.

Список використаної літератури

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної
екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с.

2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. //
Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.

4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків:
ХДАМГ, 1999. – 416 с.

5. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

6. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, – К.: МАУП, 2000. – 238
с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020