РЕФЕРАТ

з біології та тему

Чарльз Дарвін

Чарльз Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли
природознавство було на підйомі, і в науці здійснювалися важливі
відкриття. Він народився 12 лютого 1809 в Шрусбері (Великобританія).
Чарльз не мав систематичної біологічної освіти (два роки навчався на
медичному факультеті в Едінбурзі, а потім впродовж трьох років — у
Кембріджському університеті, де в 1831 р. закінчив богословський
факультет), але дуже захоплювався природничими науками, цілеспрямовано
вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуванням, полюванням,
брав участь в експедиціях по дослідженню геології, фауни і флори окремих
районів Англії, спостерігав, записував бачене і прагнув дати йому
раціональне пояснення. Він зблизився з такими відомими ученими, як
зоолог Р.Грант, ботанік Дж.Генсло, геолог А.Седжвік. І тому не дивно що,
коли виникла необхідність рекомендувати досвідченого натураліста до
складу науководослідницької експедиції, Генсло назвав саме Чарльза
Дарвіна, який мав достатні природничонаукові знання і навики польового
дослідника.

Наприкінці 1831 року по закінченні університету почалася п’ятирічна
кругосвітня подорож Дарвіна на експедиційному судні королівського флоту
«Бігл». Ця подорож була важливою подією в житті Чарльза, справжньою
школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, палеонтолог, зоолог і
ботанік, він зібрав величезний і дуже цінний науковий матеріал, який
зіграв виняткову роль в розвитку еволюційної ідеї.

За час подорожі Дарвін побував на острові Тенеріф, островах Зеленого
Мису, побережжя Бразилії, в Аргентині, Уругваї, на Вогняній Землі, в
Тасманії, на Кокосових островах і зробив велику кількість спостережень.
Йому належить низка цікавих палеонтологічних знахідок. Проаналізувавши
численні факти, Дарвін прийшов до висновку, що вимерлі і нинішні тварини
мають спільне походження, але останні істотно змінилися. Причиною цього
могли бути зміни, які відбувалися з часом на земній поверхні. Вони ж
могли бути і причиною вимирання видів, останки яких знаходять в земних
пластах.

Особливо цінний матеріал Чарльз Дарвін зібрав на островах
Галапагосського архіпелагу, які знаходяться в екваторіальній зоні Тихого
океану на відстані 800-900 км на захід від берегів Південної Америки.
Дарвіна особливо вразила своєрідність фауни і флори Галапагосів. На
архіпелазі зустрічається порівняно небагато видів, але для більшості з
них характерна велика кількість особин.

Дарвін зібрав 26 видів наземних птахів, причому всі вони за винятком
одного, зовсім унікальні і більше ніде не зустрічаються! Він описав 13
видів в’юрків — птахів-ендеміків, тобто поширених тільки в цьому районі.
Окрім інших ознак, види в’юрків відрізняються формою і розміром дзьоба —
від масивного як у дубоноса, до невеликого і тонкого, як у зяблика або
вільшанки. Дарвін довів, що особливості будови дзьоба залежать від
характеру їжі цих птахів (насіння рослин, комахи і т.п.). Цікаво що на
різних островах зустрічаються різні форми в’юрків, і Дарвін відзначає,
що можна припустити, що був узятий один вид і модифікований в різних
кінцях архіпелагу. Цих птахів зоологи називають дарвіновими в’юрками.

Перебування Чарльза Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з тубільцями
навели його на сміливу думку про тваринне походження людини.

Вивчення структури коралових рифів було основою для розробки Дарвіном
теорії утворення коралових островів.

Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 року Дарвін детально обробляє
і публікує зібрані геологічні, зоологічні і інші матеріали і працює над
розробкою ідеї історичного розвитку органічного світу яка зародилася ще
під час подорожі. Понад 20 років настирливо розвиває і обгрунтовує він
цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати факти, особливо з практики
рослинництва і тваринництва.

У 1838-1841 роках Дарвін був секретарем Лондонського геологічного
товариства. У 1839 року він одружився, а в 1842 подружжя переїхало з
Лондона в Даун (графство Кент), де Дарвіни стали жити постійно. Тут
Дарвін вів усамітнене і розмірене життя ученого і письменника.

У 1837 році Дарвін почав вести щоденник, в який заносив дані про породи
домашніх тварин і сорти рослин, а також свої міркування про природний
відбір. У 1842 році написав перший нарис про походження видів. Починаючи
з 1855 року він переписувався з американським ботаніком А.Грєєм і в
1857-му висловив йому свої ідеї. Під впливом англійського геолога і
природодослідника Ч.Лайеля Дарвін в 1856 році почав готувати третій,
розширений варіант книги. У червні 1958 р. коли робота була виконана
наполовину, отримав лист від англійського натураліста А.Уоллеса з
рукописом статті останнього. В цій статті Дарвін знайшов скорочений
виклад своєї власної теорії природного відбору. Два натуралісти
незалежно і одночасно розробили ідентичні теорії. На обох вплинула
робота Мальтуса про народонаселення; обом були відомі погляди Лайеля,
обидва вивчали фауну флору і геологічні формації острівних груп і
знайшли значні відмінності між видами, що їх населяли. Дарвін відіслав
Лайелю рукопис Уоллеса разом зі своїм власним нарисом, а також нарисами
його другого варіанту (1844) і копією свого листа до А.Грею (1857).
Лайель звернувся за порадою до англійського ботаніка Дж.Гукеру, і 1
липня 1859 року вони разом представили Ліннєєвському товариству в
Лондоні обидві роботи.

В 1859 році Дарвін опублікував працю «Походження видів шляхом природного
відбору, або Збереження порід в боротьбі за життя», де показав
мінливість видів рослин і тварин, їх природне походження від більш
ранніх видів.

У 1868 році Дарвін опублікував свою другу працю — «Мінливість домашніх
тваринних і культурних рослин», до якої увійшло безліч прикладів
еволюції організмів. У 1871 році з’явилася ще одна важлива праця Дарвіна
— «Походження людини», де Дарвін привів аргументи на користь тваринного
походження людини. Епохальна праця Ч.Дарвіна сім разів перевидавалася за
життя автора, він швидко став відомий ученим інших країн і був
перекладений на більшість європейських мов.

Як цілісне матеріалістичне вчення Дарвінізм здійснив переворот в
біології, підірвав позиції креаціонізму і віталізму, здійснив величезний
вплив на природничі і суспільні науки, культуру в цілому. Проте ще за
життя Дарвіна, разом з широким визнанням його теорії, в біології виникли
різні течії антидарвінізму, що заперечували або різко обмежували роль
природного відбору в еволюції і висували як головні сили, що приводять
до видоутворення, інші чинники. Полеміка щодо основних проблем
еволюційного вчення продовжується і в сучасній науці.

Серед інших відомих робіт Дарвіна — «Вусоногі раки» (1851-1854);
«Запилення у орхідних» (1862); «Вираження емоцій у людини і тварин»
(1872); «Дія перехресного запилення і самозапилення в рослинному світі»
(1876).

Дарвін був удостоєний безліч нагород від наукових товариств
Великобританії і інших європейських країн.

Помер Дарвін в Дауні 19 квітня 1882 року.

Похожие записи