.

Будова і склад біосфери, ноосфера, роль В.І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
970 3959
Скачать документ

Реферат на тему:

Будова і склад біосфери, ноосфера, роль В.І. Вернадського у вивченні
біосфери та ноосфери

План

Будова і склад біосфери.

Ноосфера.

Роль В.І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери

1. На підставі праць В.І. Вернадського та його послідовників
використання визначення біосфери як заг. – планет. оболонки, до складу
якої належать нижні шари атмосфери, гідросфера та верх. – шари
літосфери.

ЇЇ склад і будова зумовлені сучасно. І минулою життєдіяльністю всієї
сукупності живих організмів.

До поняття “біосфера” (від грец. –bios – життя sphairo – сфера, куля)
близько підійшов французький біолог Ламарк (1602). Але сам термін
“біосфера” вперше застосував австр. Геолог Е.Зюсс (1875). Він же виділив
біосферу як окрему оболонку землі, охоплену життям, яка включає частини
атмосфери, гідросфери і літосфери.

Верхня межа біосфери сягає 85 км над поверхнею Землі. Нижня межа
біосфери сягає глибин літосфери, де tо становить 100оС ( у молодих
складчастих областях це = 1,5 – 2 км і на кристалічних щитах – 7-8 км).

Отже, область існування живих організмів на Землі називають біосферою
(сферою життя).

Верхня межа біосфери, за В.І.Вернадським є променевою, а нижня –
термічною. Променева межа зумовлена наявністю жорсткого
короткохвильового випромінення, від якого життя на Землі захищає
озоновий шар, термічна – наявністю вис.tо і знаходиться на суші в
середньому на глибині 3-3,5 км від зем. поверхні.

Приблизна маса біосфери = 3 х 1024 г, а об’єм – 10 х 10 24 см3, в тому
числі літосфери 0,6 х 1024 см3, гідросфери – 1,4 х 1024 см3 і
тропосфери – 8 х 1024 см3.

Приблизна маса біосфери становить 0,05% маси Землі, а об’єм – 0,4%
об’єму Землі.

Маса живої р-ни ледве сягає (3..5) х 108% маси землі.

Цікаві узагальнення з приводу параметрів біосфери наводить Ф.Л. Шипунов
(1980). За його даними, найбільшу товщину біосфера має на тропічних
шротах – 22 км, найменшу – на полярних – 12 км.

Процеси, які відбуваються у біосфері та в оточуючому її планетному
середовищі, породжуються і підтримуються, з 1 боку, космічними, а з
другого – земними факторами, пов’язаними з особливостями Землі як
планети. Взаємодія цих факторів, створює єдиний утвір – систему Землі.
(Шипунов). Біосфера є структурною частиною цієї складної планетної
системи.

Хімічний стан біосфери цілком перебуває під впливом життя, тобто
визначення живими організмами. Незаперечно енергія, що надає біосфері її
звичайного вигляду, має космічне походження, її випромінює Сонце у формі
променистої енергії. Але саме живі організми перетворюють цю космічну
променисту енергію у земну, хімічну і формують нескінченну
різноманітність нашого світу. Це живі організми, які своїм диханням,
живленням, метаболізмом, смертю і розмноженням, посівним використанням
своєї р-ни, яка триває сотні мільйонів років, безперервною зміною
поколінь, породжують з найграндіозніших планетарних явищ, що не існують
ніде, крім біосфери.

Згідно з сучасними оцінками, суха маса живої речовини на Землі становить
2-3 трильйони тонн. Жива р-на відрізняється від неживої надзвич. вис.
активністю, зокрема, дуже, дуже швидким кругообігом р-н. Вся жива р-на
біосфери оновлюється в середньому за 8 років.

Життєдіяльність тварин, рослин і м.о. супроводжуються безперервним
обміном р-н між організмами та середовищем. Велике значення для біосфери
й господарської діяльності людини має кругообіг азоту, сірки, фосфору та
ін. елементів.

2.Упродовж тривалої еволюції біосфери в ні склалася стійка динам.
рівновага, яка визначалася споживально-відтворювальною функцією тобто
спожиті прир. рес. постійно і своєчасно відтворювалися. Це забезпечувало
сталість живої речовини в біосфері. З появою гомо сапієнс ця динам.
рівновага природи постійно порушувалася. Однак доки чисельність
населення зростала повільними темпами, в природі за рахунок само
відтворення та наявності ще не вичерпаних резервів живої р-ни
відбувалося відновлення динам. рівноваги.

З кожним етапом значного зростання чисельності населення все
відчутнішими ставали порушення рівноваги в біосфері. Це поясн-ся
зростанням споживання прир. ресурсів, на що вперше у 1798 р. вказав
Т.Мальтус.

У конкретній боротьбі за виживання виникали війни й хвороби, що були
гальмівними факторами зростання чисельності населення.

Небувалі темпи зростання НТП дали в розпорядження людству над могутню
термоядерну зброю, яка здатна знищити не лише біосферу, а й саму планету
Земля. Тому фактор війни для вирішення конфліктів людства стан
непридатним. Людство почало розуміти, що для вирішення своїх проблем
слід використати величезні досягнення НТП.

Надпотужна техногенна діяльність людства істотно змінює біосферу Земля,
яка, за визначенням В.В.Вернадського перетворилася на ноосферу, тобто
сферу розумного життя. Цей термін запропонував франц. філософ Е.Ларуа, а
природознавець П.Тейяр де Шарден таВ.І.Вернадський наповнили його
змістом.

Особливо значний внесок у вчення про ноосферу зробив В.І.Вернадський. За
сучасними уявленнями, ноосфера – це сфера гармонійної взаємодії природи
і суспільства, у межах якої ним фактром розвитку біосферних процесів.

Особливу роль в усвідомленні свого значення на Землі відіграв вихід
людини у відкритий Космос, коли вона побувала на Місяці, запитувала
косм. апарати на Марс і до Сонця, оволоділа таємницями термоядер.
енергії, побудувала косм. станції, навчилася штучно вирощувати організми
і клону вати тварин. Могутність людини здається безмежною. Результати її
діяльності у деяких випадках прирівнюються до геологічних сил.

У межах ноосфери нині виділяють антропосферу – сукупність людей як
оргазмів і техносферу – сукупність штучних об’єктів атроп. діяльності та
прир. об’єктів, змінених цією діяльністю. Крім того, виокремлюють ще
соціосфери, під якою розуміють сферу сусп. Виробн.діяльності, охопленої
лю. дс. працею. Якщо основою існування біосфери є живлення, головна її
функція – забезпечення колообігу р-н, відносини між компонентами –
трофічні то, для соціосфери цими показниками є відповідно праця,
соціальний обмін р-н і суп. відносини.

Перехід до ноосфери слід вважати ідеальним варіантом майбутнього, в
основі якого лежить складний процес гармонізації відносин між біосферою
та господарською діяльністю людини.

Визначальним чинником має бути не стихія природи розвитку, а вис.
інтелект людини. Розум і мудрість повинні стати гарантом подальшого
розвитку.

Основою ноосферного процесу має стати перехід людства до соц.
автотрофності, тобто самозабезпечення енергет. ресурсами й сировиною на
азі цілісності суп. в-ва і біотехнології. Природні й синтезовані людиною
р-ни та матеріали, потрібно багаторазово повторно використовувати і
тільки незворотні втрати слід поповнювати за рахунок первинних природних
ресурсів.

На превеликий жаль, нині наш споживацький підхід до природи, косерватизм
мислення й існуючі технології в-в, поки що далекі від ноосферних
принципів господарювання.

Однак іншої альтернативи, беручи до уваги кризовий стан довкілля, як
перейти до розумного, рац. господарювання на своїй планеті, в людства
немає. Люди прагнуть і повинні жити в світі без війн та соціал.
Катаклізмів, у світі матеріального достатку, екологічно безпечних
продуктів, незабрудненого НПС.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020