Реферат з біології
Шкіра
БУДОВА І ФУНКЦІЇ ШКІРИ, ГІГІЄНА ШКІРИ
Шкіра — зовнішній покрив тіла, площа якого в дорослої людини становить
1,5—2 м2. Шкіра являє собою величезну рецепторну поверхню, яка
забезпечує дотикальну, температурну й больову чутливість, перешкоджає
проникненню мікробів і отруйних речовин в організм, запобігає
механічному пошкодженню тканин і органів, що лежать під нею, виконує
функцію регуляції тепла, виділяє шкідливі для організму продукти обміну
речовин.
Шкіра складається з двох шарів: надшкір’я, або зовнішнього шару, і
власне шкіри — внутрішнього шару (мал. 161). Надшкір’я, або епідерміс, —
поверхневий шар шкіри епідермального походження, утворений багатошаровим
епітелієм.
Клітини епітелію зовнішнього шару ороговівають, злущуються під впливом
зовнішнього середовища й постійно замінюються новими за рахунок клітин
глибокого шару, що безперервно розмножуються. Клітини епітелію містять
пігмент, що визначає колір шкіри. Під впливом сонячних променів
пігментація збільшується, і загоріла шкіра захищає організм від
надмірних світлових впливів. Власне шкіра, що залягає під епідермісом,
утворена волокнистою сполучною тканиною з безліччю еластичних волокон. У
ній знаходяться кровоносні й лімфатичні судини, нервові рецептори,
сальні й потові залози, волосяні сумки. Протоки сальних залоз
відкриваються у волосяні сумки,
виділяючи шкірне сало, що служить змазкою волосся – шкіри й перешкоджає
розвитку мікробів. Потові залози виділяють піт, який при випаровуванні
охолоджує організм. До складу поту входять сечовина, солі та інші
речовини.
Волосся й нігті належать до похідних шкіри. Корені, волосин — волосяні
цибулини, звідки вони безперервно ростуть, — лежать у волосяних сумках,
розташованих j власне шкірі. Волосся містить пігмент, що обумовлює їж
забарвлення. До волосяних сумок прикріплюються м’язи, які піднімають
волосся. Скорочення гладких м’яза шкіри веде до появи на них при
охолодженні дрібних горбиків («гусяча шкіра»). Це збільшує
теплоутворення. НІ пальцях ніг і рук є пластинки з рогових лусочок
епідермісу — нігті. Нігті несуть захисну функцію, прикриваюча кінчики
пальців, поверхня яких найбільш чутлива.
Підшкірна жирова клітковина запобігає охолодженю організму, пом’якшує
удари і є місцем відкладеш жирів.
Чутливість шкіри до дотиків, болю, холоду й обумовлена наявністю
безлічі спіралізованих рецеп Це допомагає організму сприймати навколишнє
середовище й краще реагувати на зміну його умов.
Урівноваження процесів утворення і віддачі теплі І організмі називають
теплорегуляцією. В утворенні та тепловіддачі бере участь ряд органів:
печінка, м’язи кровоносні судини, легені й шкіра.
Утворення тепла йде в різних органах, особливо інтенсивно — у печінці й
м’язах. Найгарячішим органом нашого організму е печінка (її назва
походить від слова “пекти”
При зниженні температури зовнішнього середовища значна частина тепла
виробляється в печінці. Інтенсивність тепловіддачі змінюється при
перерозподілі крові численних кровоносних судинах шкіри. На холоді
кровоносні судини рефлекторно звужуються й велика кіль крові потрапляє в
судини внутрішніх органів, що сприяє збереженню в них тепла. При
підвищенні темпери навколишнього середовища кровоносні судини шкіри
рефлекторно розширюються, через них протікає це крові й тепловіддача
збільшується. При інтенсивній фізичній роботі організм звільнюється від
надлишку тепла не тільки через судини шкіри, що розширилися, але шляхом
випаровування поту з її поверхні. Жирове змазка поверхні шкіри й
підшкірна жирова клітковина перешкоджають надлишковому надходженню тепла
або холоду ззовні та надмірній втраті тепла. Таким чином, шкіра разом з
іншими органами бере участь у підтриманні постійної температури тіла
людини — 36,6°С, яка не залезь від морозу, літньої спеки, відпочинку чи
роботи.
Беручи участь у теплорегуляції, шкіра відіграє велику роль в обміні
речовин і енергії. Під час тяжкої фізичної роботи обмін речовин, а отже,
і утворення тепла, збільшується в декілька разів. А завдяки
потовідділенню, навіть якщо температура навколишнього середовища буде
значно вищою за температуру тіла людини, шкіра здатна віддавати тепло з
організму, підтримуючи сталість температури тіла.
Порушення рівноваги між утворенням і віддачею тепла може викликати такі
явища, як тепловий і сонячні удари.
Тепловий удар — це порушення функцій організму при його перегріванні
внаслідок припинення тепловіддачі через велику вологість повітря й
високу температуру. При тепловому ударі спостерігається головний біль,
запаморочення, шум у вухах, миготіння в очах, прискорення пульсу й
дихання, розширення зіниць, порушення рухів нудота й блювання, втрата
свідомості, судоми, підвищення температури тіла.
Сонячний удар настає внаслідок тривалого перебуня людини під прямими
променями сонця з непокритою головою. При цьому розширюються судини
мозку, розвивається набряк мозку, підвищується внутрішньочерепний тиск,
різко зростає температура тіла людини.
При тепловому й сонячному ударах необхідно викликати швидку медичну
допомогу, а до її прибуття хворого ба перенести в прохолодне місце,
трохи підняти його шву й розстебнути одяг, покласти холод на голову й
ділянку серця та давати йому пити прохолодну воду.
Обморожування виявляється у втраті чутливості на ушкодженій ділянці
шкіри, в ЇЇ побілінні. У цьому випадку треба відразу ж розтерти побілілу
ділянку, щоб відновити в ній кровообіг. При сильному обморожуванні, як і
при сильному опіку шкіри, необхідно прикрити ушкоджену ділянку шкіри й
відразу звернутися в лікувальний заклад.
ГІГІЄНА ШКІРИ. ЗАГАРТОВУВАННЯ
Основна вимога гігієни шкіри — тримання її в чистоті. Бруд (злущений
епітелій, жир, бактерії), що накопичується на шкірі, сприяє багатьом
захворюванням, оскільки органічні речовини жиру й поту, розкладаючись на
поверхні, створюють сприятливе середовище для розвитку бактерій.
Забруднення шкіри ускладнює функції потових і сальних залоз, що веде до
сухої шкіри, її розтріскуванню й порушенню тепловіддачі.
Кожній людині необхідно постійно слідкувати за чистотою своєї шкіри:
потрібно щоденно вмиватися, мити руки декілька разів на день, особливо
перед їжею, не рідше одного разу на тиждень митися теплою водою в бані,
під душем чи у ванні.
Одяг має бути зручним і якнайбільш проникним для повітря й водяних
парів. Не рідше одного разу на тиждень необхідно міняти білизну.
Загартовування — це тренування й удосконалення теплорегулюючих
механізмів, посилення здатності організму швидко пристосовуватися до
коливань температури та інших кліматичних факторів, які змінюються, що
створює стійкість його до застудних захворювань, зміцнює здоров’я і
збільшує працездатність.
Особливо корисним є загартовування в дитячі та юнацькі роки. Чим раніше
починається загартовування, тим більш стійким буде організм до впливу
різних факторів середовища.
Проведення загартовуючих процедур (водних, повітряних, сонячних) має
бути поступовим (переходити від менших доз до більших), послідовним (від
повітряних — до сонячних ванн, а потім до водних процедур),
систематичним і безперервним (щоденним), індивідуальним для кожного (з
урахуванням стану здоров’я та резервних сил організму), активним і
свідомим.
Головні валеологічні умови загартовування:
1. Усвідомлення користі й необхідності загартовування.
2. Послідовність.
3. Систематичність.
4. Комплексність використання природних факторів — води, повітря, сонця
й ґрунту.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
