Бонітування ґрунтів і якісна оцінка земель

В умовах реформування земельних відносин ключовим питанням запуску
ринкових механізмів в аграрному секторі економіки є встановлення
економічно обґрунтовано ціни на землю, що дає її власникам широкі
можливості в залучені інвестицій для інтенсивної розбудови
сільськогосподарського виробництва. Ціна повинна враховувати можливу
величину врожаю, нормативні затрати на його вирощування, реалізацію, а
також прибуток, який буде отримано. При цьому слід враховувати, що
занижена ціна на землю може призвести до неконтрольованого монопольного
скуповування її через підставних осіб як вітчизняними, так й іноземними
громадянами, а завищена — гальмуватиме ринкові процеси в сільському
господарстві.

3.9.Осереднені нормативні показники придатності сільськогосподарських
земель для створення екологічно безпечних сировинних зон виробництва
продуктів дитячого та дієтичного харчування

Основним призначенням сільськогосподарських земель є вирощування на них
врожаю культур, який реалізується землевласником з метою
одержанняприбутку. Величина врожаю за однакових кліматичних і
економічних умов та нормативних затрат буде залежати від родючості
ґрунтів, які входять до складу землеволодіння. Родючість ґрунту — це
його здатність відповідати потребам рослин і забезпечити їх водою,
елементами живлення, а їхні кореневі системи -сприятливими екологічними
умовами. Родючість ґрунту залежить від багатьох його властивостей, але в
основному визначається кінцевою кількістю основних показників, серед
яких найпершим є вміст і запаси гумусу.

Отже, найголовнішою умовою економічно обґрунтованої ціни на землю є
точне визначення її якості, тобто родючості ґрунту чи кількох ґрунтів,
що входять у землеволодіння. Кількісна оцінка якості ґрунтів
визначається їх бонітуванням.

Бонітування ґрунтів (від латинського — bonitas — доброякісність) — це
спеціалізована генетико-виробнича класифікація ґрунтів, побудована за їх
об’єктивними природними і стійко набутими у процесі
сільськогосподарського використання ознаками та властивостями, які мають
найбільше значення для сільськогосподарських культур, і виражена в
кількісних показниках — балах. .

Основна мета бонітування — кількісне визначення відносної якості ґрунтів
за їх родючістю, тобто на скільки один ґрунт краще чи гірше за інший
здатний забезпечувати екологічні вимоги сільськогосподарських культур.

Будучи складовою частиною земельного кадастру, бонітування ґрунтів має
велике самостійне значення, оскільки:

дозволяє порівнювати і групувати ґрунти за продуктивністю;

дає можливість виявляти найсприятливіші ґрунти для вирощування тих чи
інших культур;

сприяє ефективному використанню добрив, проведенню агротехнічних та
меліоративних заходів;

допомагає розробці та впровадженню зональних систем землеробства;

ставить за мету підвищення продуктивності природних кормових угідь та
лісових насаджень;

має велике значення в охороні ґрунтів від деградації (ерозії,
забруднення важкими металами, пестицидами, заболочення тощо).

Бонітет ґрунту — показник якості ґрунту і його продуктивності, який є
інтегральною величиною різних властивостей та ознак, вимірюваних різними
мірами (мг, мг-екв, т, мм, % тощо), тоді як сам є безрозмірним.

Основною методичною проблемою при оцінці родючості ґрунту є підбір
об’єктивних показників, які найбільш репрезентативно відображають його
продуктивну здатність. Врожай залежить не тільки від власне показників
родючості ґрунту, а й від кліматичних, екологічних, технологічних умов
вирощуванні сільськогосподарських культур. Тому вчені поряд з
показниками властивостей ґрунту вводять дані, які характеризують
зволоження місцевості, технологічні якості ґрунту, або використовують
статистичні дані про врожайність культур на певних ґрунтових відмінах.
Усі ці показники теоретично повинні дати оцінку якості конкретно
ґрунтового вкриття, але на практиці вони часто стосуються більше
погодних, екологічних умов території та господарської діяльності людини.

На сучасному етапі запропоновано кілька методик бонітування ґрунтів, які
дають можливість кількісно визначити відносну якість ґрунтів за їх
родючістю. На нашу думку, найраціональнішу методику запропонував
професор А.І.Сірий, який за основні критерії взяв найважливіші показники
родючості ґрунту та поєднав їх з екологічними умовами і технологічною
якістю земель.

Завдання методу полягає в тому, щоб дати оцінку ґрунту як
природно-історичному тілу, яке має істотну властивість — родючість,
абстрагуючись від конкретних організаційно-господарських умов. Оцінку
ґрунтів передбачається проводити за об’єктивними властивостями і
ознаками, які притаманні самим ґрунтам.

Для проведення бонітування необхідні такі матеріали: план ґрунтів
господарства в масштабі 1:10000 або 1:25000, ґрунтовий нарис, дані про
забезпеченість ґрунтів елементами живлення (азотом, фосфором, калієм),
рН сольової витяжки, довідкова література про водно-фізичні властивості
ґрунтів.

Бонітування починається з оцінки агровиробничих груп ґрунтів. Для цього
по кожній агровиробничій групі слід зібрати наступні дані.

1.Вміст гумусу (в %) і його запаси (т/га) у шарі ґрунту 0-100 см. Запаси
гумусу розраховують спочатку в окремих генетичних горизонтах за
формулою:

М=а·dv·h ,

де М — запаси гумусу, т/га для горизонту ґрунту h;

  dv — щільність ґрунту, г/см3;

  h — глибина горизонту, см.

Потім дані по горизонтах підсумовуються і одержують загальний запас
гумусу (в т/га) у шарі ґрунту 0-100 см.

2.Максимально можливі запаси продуктивної вологи (діапазон активної
вологи) розраховують як різницю між найменшою вологоємністю та вологістю
в’янення для кожного 10-сантиметрового шару або генетичного горизонту
ґрунту за формулою

ДАВ=0,1(НВ-ВВ)·dv·h ,

де ДАВ — діапазон активної вологи, мм;

  НВ — найменша вологоємність, %;

  ВВ — вологість в’янення, %;

  dv — щільність ґрунту, г/см3;

  h — глибина шару, см;

  0,1 — коефіцієнт для перерахунку в мм.

Результати за шарами ґрунту підсумовують і одержують величину ДАВ у шарі
0-100 см. Вихідні дані для розрахунку цього параметра виписують з
довідкової літератури.

3.Показники вмісту елементів живлення (азоту, фосфору і калію) та рН
сольовий в орному шарі ґрунту вибирають виключно з результатів
агрохімічного обстеження ґрунтів. При цьому обов’язково вказують методи
визначення елементів живлення.

4.Для оцінки негативних властивостей ґрунтів узагальнюються матеріали за
ступенем солонцюватості (вміст обмінного натрію у відсотках від
місткості катіонного обміну, глибина залягання солонцевого горизонту);
ступенем засолення (склад, концентрація і глибина залягання
легкорозчинних солей); гідролітичною кислотністю, сумою обмінних основ,
ступенем насиченості основами, ступенем оглеєння (глеюваті, глейові,
сильноглейові, поверхнево оглеєні), глибиною залягання, складом і
ступенем мінералізації ґрунтових вод, скелетністю ґрунту (%),
завалуненістю, наявністю чагарників, купин, пнів (у відсотках від
загальної площі).

5.Дані діагностичних ознак служать основою для встановлення бала
бонітету ґрунтів. Останній розраховують таким чином: для кожної
діагностичної ознаки, яка виступає в ролі одного з основних (типових)
критеріїв, спочатку розраховують бал бонітету як відношення фактичного
значення показника до еталону за формулою:

де Бсз — бал типової діагностичної ознаки, %;

  Ф — фактичне значення ознаки;

  Е — еталонне значення ознаки.

6.Еталоном запасів гумусу служить величина 500 т/га у шарі 0-100 см.
Такі його запаси характерні для найродючіших типових і звичайних
глибоких високогумусованих чорноземів.

Для діапазону активної вологи еталоном є величина 200 мм засвоюваної
вологи у шарі 0-100 см. Такий її запас повністю задовольняє потреби
рослин у воді. В ґрунтах з таким запасом створюється оптимальний
водно-повітряний режим.

Стандартами для елементів живлення служать наступні величини:

для азоту сполук, які легко гідролізуються і визначаються за методом
Тюріна-Кононової, — 10 мг на 100 г ґрунту;

для рухомих фосфатів, визначених за: Кірсановим — 26, Чиріковим — 20,
Мачигіним — 6 мг на 100 г ґрунту;

для обмінного калію, що визначається за методом Кірсанова — 17, Чирікова
— 20, Мачигіна — 40, Пейве — 25 і Маслової — 20 мг на 100 г ґрунту.

7.З усіх розрахованих типових критеріїв обчислюють для даного ґрунту
середньозважений бал за формулою

де Бсз — зважений середній бал з типових критеріїв;

  Б1,Б2…Бn — бали типових критеріїв (гумус, ДАВ, азот, фосфор, калій);

  Ц1,Ц2…Цn — ціна балу критерію — визначається діленням стандартного
показника на 100;

  EЦ — сума цін балів усіх критеріїв.

8.Розрахований за типовими критеріями зважений середній бал потім
коректується з урахування клімату, зрошення і негативних властивостей
ґрунтів, які обмежують урожайність сільськогосподарських культур (табл.
3.10, 3.11).

3.10. Коефіцієнти поправок на негативні властивості ґрунтів

Коректування зважених середньобалів здійснюється за формулою:

Бб= Бсз • Кп ,

де Бб — бал бонітету ґрунтів;

  Бсз — середньозважений бал типових критеріїв;

  Кп — коефіцієнт поправок на негативні властивості ґрунтів і клімату.

3.11. Коефіцієнти поправок на клімат і зрошення

Отже, кінцевий бал бонітету ґрунту встановлюється шляхом послідовного
множення середньозваженого бала (Бсз) на відповідні коефіцієнти
поправок.

Врахування відхилень бала бонітету від типового шляхом множення на
поправочні коефіцієнти дозволяє диференціювати оціночні бали залежно від
конкретних умов місцевості і таким чином враховувати регіональні
особливості ґрунтів.

9.Для ґрунтових комплексів бал якісної оцінки спочатку вираховують для
кожного ґрунту, а потім з них виводять середньозважений бал ґрунтового
контуру в цілому на карті за формулою:

де Ббк — бал бонітету ґрунтового контуру, який складається з комплексу
ґрунтів;

  Бг1, Бг2…Бn — бал бонітету ґрунтів, які становлять комплекс;

  S1, S2…Sn — відсоток площі ґрунтів, які становлять комплекс.

10.Оцінюючий бал округлюється до цілих цифр, які наносяться на
відповідний контур ґрунту за його шифром. Це і стає кінцевою мірою
оцінки бонітету даного ґрунту.

11.Після встановлення балів бонітету ґрунтів складають шкалу
бонітування, в якій ґрунти господарства розміщують у генетичній
послідовності згідно з номенклатурним списком. Шкали мають бути
розгорнутими, тобто дані діагностичних ознак повинні бути представлені в
них як в абсолютних величинах (т/га, мм, мг, %), так і у відносних
балах. Матеріали з бонітування ґрунтів наведено у таблиці 3.12.

3.12. Якісна оцінка (бонітування) ґрунтів

Шкали бонітування ґрунтів господарств служать основою бонітувальних шкал
районів, областей і країни в цілому. Основою для проведення якісної
оцінки земель служать матеріал бонітування ґрунтів, доповнені даними
кількісного та якісного обліку земельних угідь території
землекористування.

Якісній оцінці підлягають усі види сільськогосподарські угідь: орні
землі, перелоги, багаторічні насадження, сінокоси і пасовища.

1.Якісна оцінка земель починається з розрахунку середньозваженого бала
бонітету елементарного господарського виділу (поля, робочої ділянки).
Для цього визначають площу ґрунтів, які складають елементарний
господарський виділ, а потім, маючи їх бали бонітету і площу, яку вони
займають, розраховують середньозважений бал за формулою

де Бвид. — бал бонітету елементарного господарського виділу;

  Бб1, Бб2…Ббn — бали бонітету окремих ґрунтів, які складають
елементарний господарський виділ;

  S1, S2…Sn — площі ґрунтів, які складають господарський виділ.

У випадку, коли земельна ділянка, яка оцінюється, є складовою однієї
ґрунтової відміни, її оцінка дорівнює балу бонітету ґрунту.

2.Отриманий зважений середній бал бонітету елементарного господарського
виділу коректується поправочними коефіцієнтами на контурність, рельєф,
завалуненість, наявність чагарників, закарстованість та місцеположення,
внаслідок чого отримують кінцевий бал бонітету елементарного
господарського виділу (табл. 3.13).

Модифікаційні критерії можуть застосовуватись і в мінус-балах. У такому
разі для встановлення кінцевого бала застосовується формула:

Бвид.=Бб-Бn ,

де Бn — поправка у мінус-балах.

3.13. Поправочні коефіцієнти на технологічні властивості земель

3.Отже, бал бонітету елементарного господарського виділу є узагальненим
показником якості його земель, які об’єднують цілу групу різноякісних
ґрунтів. Він є відносною безрозмірною величиною, яка відображає якість
конкретної земельної ділянки, її виробничу придатність у певних
економічних умовах виробництва.

При обчисленні зваженого середнього бала бонітету земель елементарного
господарського виділу всі розрахункові дані заносять у відомість якісної
оцінки земель, яка є первинною оціночною документацією. В ній
систематизуються дані про структуру і якість ґрунтового покриву,
технологічні властивості ґрунтів елементарного господарського виділу.

4.Враховують коефіцієнти поправок на технологічні властивості
елементарного господарського виділу і місцеположення господарства.

5.На основі бала бонітету елементарного господарського виділу
встановлюють групу і клас придатності земель згідно з їх класифікацією
(табл. 3.14).

Шкала якісної оцінки земель охоплює всі фактори, які визначають якість
земель (ґрунтово-кліматичні, фізико-географічні і технологічні), містить
об’єктивну і повну їх характеристику, одночасно вона відносно проста,
загальнодоступна і зручна в практичному використанні. Встановлення груп
і класів земель має важливе виробниче значення, бо вони не тільки беруть
до уваги мозаїку ґрунтового покриву на плані ґрунтів, але й наочно
відображають відмінність у продуктивності земель елементарних
господарських виділів.

3.14. Класифікація ґрунтів і земель за їх придатністю для
сільськогосподарського виробництва

6.Матеріали бонітування ґрунтів і якісної оцінки земель є основою для
складання паспорта поля земельної ділянки.

7.На основі балів бонітету земель елементарних господарських виділів
розраховують зважені середні бали бонітету земель виробничих підрозділів
господарства (бригад, відділень тощо) і господарств у цілому.

Усі розрахункові дані систематизуються у зведеній відомості
господарства. Для характеристики земель господарств, а потім і районів
вводяться додаткові відомості про якісний стан підвидів кормових угідь
(заливні сінокоси, сінокоси і пасовища суходільні та заболочені), а
також угідь несільськогосподарського призначення (болота, чагарники,
ліси, піски). Ці дані необхідні для обґрунтування плану трансформації
угідь при проведенні внутрішньогосподарського землеустрою в
господарствах, а також для правильного визначення загального обсягу
капітальних вкладень на проведення меліоративних і культурно-технічних
робіт у кожному господарстві та в цілому по району. Показники якісної
оцінки земель господарств служать основою для визначення зважених
середніх балів бонітету земель району, області й країни в цілому.

8.Після розрахунків балів бонітету земельних угідь і територіальних
одиниць розраховують коефіцієнт позитивної якості (добротності) земель,
який відображає, у скільки разів землі того чи іншого підрозділу
(бригади, відділення) кращі або гірші у порівнянні з якістю їх у цілому
на даній території.

Коефіцієнт добротності земель визначають діленням середньозваженого бала
бонітету земель підрозділів на середньозважений бал бонітету земель
господарства або певної територіально-адміністративної одиниці.
Визначення середньозваженого бала бонітету і коефіцієнта добротності
дозволяє порівняти між собою землі господарств, районів та областей.

9.Дані первинної та зведеної відомостей служать основою для внесення
записів у кадастрову шнурову книгу і Державну книгу реєстрації
землекористування та інвентаризації земель.

10.Для більшої доступності та наочності землеоціночних матеріалів
складається картограма якості земель господарства. Її завдання полягає в
тому, щоб найбільш повно і наочно відобразити результати оціночних робіт
на картографічній основі, доповнити матеріали ґрунтового обстеження
спеціальними допоміжними документами, які дозволяють обґрунтовано і
оперативно вирішувати питання раціонального використання земель.

Картограма якості земель — це графічне зображення структури і бонітету
земельних угідь певної території. Складається вона на основі копії
контурного оригіналу ґрунтового плану. Межі ґрунтових контурів з їх
індексами та балами бонітету зберігаються. На картограмі також
відображаються елементи ситуації землекористування, з вимогами діючих
інструкцій крупномасштабного знімання території. Базовим матеріалом для
складання картограми служать первинні та зведені відомості структури і
бонітету земельних угідь даної території. Класи земель на картограмі
позначаються у чисельнику червоною тушшю римськими цифрами, а бали
бонітету — в знаменнику арабськими цифрами. На основі картограми
бонітету земельних угідь господарств складають середньо- і
дрібномірильні картограми структури та бонітету земельних угідь більш
крупних адміністративних одиниць — районів, областей і країни в цілому.

Бонітетна ціна землі враховує якість землі, визначену за агрономічними
властивостями (вміст і запаси гумусу, елементів живлення,
гранулометричний склад, поправки на еродованість, гідроморфність,
солонцюватість, кам’янистість). Бонітування ґрунтів за агрономічними
властивостями було проведено у 1993 році згідно із завданням Кабінету
Міністрів України, і бал бонітету конкретної ділянки землі є
найоб’єктивнішим показником її якості.

Враховуючи вищенаведені фактори, можуть застосовуватись два методичних
підходи до визначення ціни землі. Перший враховує агровиробничу якість
землі (бонітетна оцінка землі) і стабільний безкризовий розвиток
економіки:

де Ц — ціна землі, яка з метою порівняння із цінами в розвинутих країнах
визначається у доларах США;

  20 — чистий прибуток з 1 га пшениці, ц, який становить 1/3
природноекономічного потенціалу озимої пшениці з 1 га ріллі (за даними
науковців 60 ц/га) при 41 балу бонітету;

  Б — бонітетна оцінка землі;

  41 — середньозважений бал бонітету землі в Україні;

  С — ціна 1 ц пшениці (С = 12 дол. за 1 ц );

  r — банківська норма відсотка.

Зазначимо, що при визначенні ціни землі слід брати ті культури,
вирощування яких найбільш прибуткове і характерне для даної
природноекономічної зони. Наприклад, для штату Айова США такими
культурами є соя, кукурудза, а для Лісостепу України — пшениця, цукрові
буряки та соняшник. Розрахунки стартової ціни землі за допомогою поданої
формули наведено у таблиці 3.15.

Другий підхід, загальноприйнятий для ринкової економіки, враховує
надходження чистого прибутку в результаті використання землі та
банківську норму відсотка:

де Д — чистий прибуток від вирощування стратегічної культури;

  r — банківська норма відсотка.

3.15. Стартова ціна землі в Україні залежно від природноекономічних
умов господарювання (за бонітетом землі) у безкризовий період

Таким чином, із створенням ринку землі в період аграрної кризи, коли
ефективність вирощування стратегічних культур низька, а банківська норма
відсотка висока, ціна землі буде в кілька разів нижчою порівнянне з її
товарним потенціалом. Цей фактор слід враховувати при переході до
вільної купівлі-продажу землі, визначенні стартової ціни під час
аукціонних торгів і передачі землі у заставу при одержанні кредитів у
земельних та інших банках. Графічно можна показати залежність ціни землі
від ефективності вирощування стратегічних культур і банківської норми
відсотка. Одержані криві покажуть залежність ціни землі за умови
одержання чистого прибутку з 1 га стратегічної культури: а — 250
дол./га; б — 200; в — 150; г — 100; д — 50 дол./га.

Похожие записи