Курсова робота

Біолого-екологічні особливості тису ягідного, його поширення в
Покутському Передкарпатті. Проблеми його охорони та відтворення

Зміст

Вступ

Розділ 1. Геоморфологічні, кліматичні та історичні особливості

Княждвірського тисового заказника.

Геоморфологічна та кліматична характеристика території

тисового заказника.

Княждвірський тисовий заказник, як історично-природнича пам’ятка
державного значення.

Розділ 2. Огляд літератури.

Біолого-морфологічні особливості Taxus baccata L.

Розділ 3. Тисовий заказник, як осередок охорони реліктових

і ендемічних видів.

3.1. Сучасний стан популяцій тису ягідного в заказнику та їх
відтворення.

3.2. Заказник – осередок еколого-просвітницької діяльності, де
збереглися

і охороняються рідкісні та зникаючі види.

Розділ 4. Характеристика рослинності Княждвірського тисового заказника.

4.1. Загальна характеристика рослинності.

4.2. Ранньо-весняні синузи заказника.

Основні асоціації рослин заказника.

Висновки.

Література.

Додатки.

Вступ.

Актуальність досліджень:

Той, хто хоч раз побував на Івано-Франківщині ніколи не забуде велич

карпатських гір, життєдайну мелодію Прута, шовкові ковилові хвилі
Касової гори, сріблясті водоспади Косівщини, мальовничі заплави Дністра.

Ця краса надихає і окрилює, народжує людей мудрих серцем і щедрих
душею. Проте, з кожним роком гармонія між людиною і довкіллям
втрачається все більше і більше.

Найбільш досконалою і повною формою охорони природи є створення
заповідних територій і об’єктів. Вона забезпечує найсприятливіші умови
для збереження генофонду окремих представників рослинного і тваринного
світу, в першу чергу рідкісних та зникаючих, а також , природних
комплексів в цілому дозволяє зберегти для науки і практики еталони
природних систем.

Заповідання природних територій, насамперед, має проводитись в
регіонах, які завдяки своєму географічному положенню і специфіці
природно-історичних умов відзначаються наявністю слабоокультурених
мальовничих ландшафтів, своєрідною і рідкісною флорою і фауною,
сприятливими реакційними ресурсами.

За останні десятиріччя проблема охорони природного навколишнього
середовища набула особливої гостроти. Під впливом господарської
діяльності людини, бурхливого розвитку промисловості, сільського
господарства, відбувається збіднення генофонду рослинного і тваринного
світу, зменшення стабільності та продуктивності природних екосистем,
зниження екологічної рівноваги біосфери. Це може привести до
катастрофічних наслідків.

На території Івано-Франківської області під охороною держави 428
заповідних об’єктів площею 110 тис. га, або 7,9 відсотків території, що
є одним з кращих показників в Україні. Серед них такі відомі перлини
природи, — карпатський національний природний парк, заказники
загальнодержавного значення – Скит Манявський, Княждвірський, Турова
дача, Джурджійський, Козакова долина, пам’ятки природи – урочище
“Масьок”, Старуня, Чортова

гора, урочище “Сокіл”, Касова гора та багато інших.

Княждвірський тисовий заказник належить до найбільш багатих
місцезнаходжень тиса ягідного ( Taxus baccata L) не тільки на Україні, а
й у всій Європі. Тис ягідний – релікт третинного періоду, занесений у
“Червону книгу України». У Карпатах та на Прикарпатті охороняються всі
природні місця зростання цього рідкісного у флорі України дерева.

Мета та завдання досліджень:

Основною метою даної роботи було:

— вивчення геоморфологічних особливостей заказника та історії його
створення;

— провести геоботанічний опис основних фітоценозів, субформації;

— виявити види, які домінують та співдомінують в асоціаціях;

— виявити рідкісні та зникаючі види, які поширені в заказнику.

Методика досліджень:

Вивчення рослинності Княждвірського тисового заказника, проводилось

маршрутним, півстаціонарним і стаціонарним методами. Для проведення
досліджень. Для проведення досліджень на різних рівнях було закладено 2
однакових пробних ділянок розміром 25 м2, згрупованих в екологічні ряди
відповідно методики А.А.Юннатова (1964).

Поширення видів в асоціаціях виявлялось згідно методики
В.М.Понятовської (1964) і В.І. Василевича (1973).

Методичною основою для аналізу флори служили роботи Г.І.Поплавської
(1948), К.А.Малиновського (1980), Г.І.Пешкової (1984) та ін.

Склад порід, що утворюють лісостан, підлісок і трав’яний покрив
тисового заказника наводиться за шкалою академіка Висоцького.

Апробація роботи:

Основні положення кваліфікаційної роботи обговорювались на науковій

конференції Прикарпатського університету ім. В.Стефаника (2001р.),
надруковані у збірнику студентських наукових праць Ужгородського
національного університету.

Розділ 1

Геоморфологічні, кліматичні

та історичні особливості заказника.

Геоморфологічна та кліматична

характеристика території заказника.

Княждвірський тисовий заказник знаходиться в північно-східній частині
передгір’їв Східних Карпат, на досить крутому уступі правобережної
тераси Пруту, біля с. Княждвора, тепер Верхнє, 14 км на захід від м.
Коломиї, Івано-Франківської області. (мал. 1)

На південь від р. Пруту рельєф заказника гористий, на північ – більш
пологий, порізаний потоками і ярами. Макрорельєф тисового заказника
являє собою крутий схил (до 350) північної експозиції витягнутого
передгір’я, висота якого коливається в межах 320-460 м над рівнем моря.
У його підніжжя, північної сторони, тече Прут, місцями він врізається в
гірський масив, підмиває його, і особливо в дощовий період, спричиняє
зсув ґрунту разом з лісом, руйнуючи, таким чином, тисовий заказник.
Таких зсувів на північному схилі зустрічається багато, і площа їх з
кожним роком збільшується. В місцях зсувів утворились неглибокі яри до
30 м завширшки і до 100 м завдовжки. (рис.2)

Вся місцевість належить до третинної формації неогену, а долина

р. Пруту – до елювіальної і делювіальної формації. За Ломницьким (1905),
на зсувах “Сповзи” є відкритий плейстоцен, близько 4 м завтовшки.
Плейстоценові алювії р. Пруту лежать приблизно на 80 м вище теперішнього
дзеркала води. Долина плейстоцену вкрита грубою галькою, яка поступово
переходить в крихкий конгломерат або пісковик. Місцями, особливо там, де
виступають джерельця або вода розмила ґрунт, на поверхню виходить тверда
порода – пісковик.

На даній території заказника характерними є дерно-підзолисто-глеєві

ґрунти, які утворились на звітрених продуктах неогену, а найчастіше – на
напливових шарах глинистих і суглинкових порід, перемішаних з піском,
щебенем і галькою. Ґрунти неглибокі, багаті на залізо, алюміній, вапно,
магній, фосфор і калій.

Характерна риса цих ґрунтів – чітка диференціація на горизонти за
підзолистим типом. Гумусово-елювіальний горизонт у них безструктурний,
світло-сірого кольору і має різну глибину (від 1-2 до 20-25 см) залежно
від ступеня вираження підзолистого процесу. Елювіальний горизонт бідний
на мулувату фракцію, містить велику кількість SiO2, має
світло-попелястий колір і теж безструктурний. Чітко виражений
ілювіальний горизонт характерний темно-бурим забарвленням, великою
щільністю, призматичною структурою, інтенсивним новоутворенням
мінералів, особливо гідратів окисів алюмінію та заліза. Він в’язкий,
липкий, здатний до набухання. Глибина його дуже різна: від 20-30 до
70-80 см. За ілювіальним горизонтом йде неглибокий перехідний горизонт,
під яким залягає материнська порода.

Фізико-хімічні аналізи свідчать про глибоку вимучованість ґрунтів,
бідність основами і валовими запасами поживних елементів. Усі
дерново-підзолисто-глейові ґрунти бідні на перегній (1,0 – 2,5%), який
скупчений у верхньому (10-20 см) горизонті. Вміст гумусу пов’язаний з
механічним складом і ступенем опідзолення: чим важчий механічний склад і
слабше вираження опідзолення, тим більше гумусу. (табл.1)

Таблиця 1.

Хімічні і фізико-хімічні властивості дерново-підзолисто-глейових
ґрунтів.

Місцевість Глибина, на якій взято зразки, см Гідроскопічна вологість, %
Гумус, % Увібрані основи Ступінь насичення основами, % pH Рухомі

Ca Mg гідро-літична

кислот-ність

Сольові витяжки Р2О5 К2О

витяжка

мг-екв на 100 г грунту

оцтово-

кисла

соляно-

кисла

мг-екв на 100 г грунту

Княждвірський тисовий заповідник 0-

25 1,61 2,34 4,42 1,42 5,8 45,8 4,0 3,6 — 2,8

29-35 1,28 1,01 2,84 0,284 5,85 34,8 3,8 4,5 — 2,5

70-80 3,7 0,45 0,03 5,18 8,05 — 3,6 — — —

Обстеженням ґрунту на обриві і ґрунтовому розрізі встановлено, що на
поверхні від 0 до 5 см залягає шар підстилки, місцями цей шар відсутній;
на глибині від 0-5 до 15-25 см залягає гумусовий шар темно-сірого
кольору, суглинковий, вологий, горіхуватої структури, з великою
кількістю коріння і рослинних решток, рідко зустрічаються частини сланцю
і слюди; від 20-25 до 40-50 см залягає шар світло-сірого кольору
суглинковий, вологий, з корінням деревних рослин, рідко пластинками
сланцю, виразної структури; від 40 до 60-75 см – шар світло-сірого
кольору, рідко переплетений корінням, менш структурний, переважно це
безструктурна глина або сланець.

Загальні риси клімату:

Напрямки вітру в умовах Івано-Франківської області визначаються не
тільки загально циркуляційними процесами, але й орографічними факторами.

У районах Передкарпаття для року в середньому переважають
північно-західний та південно-східний напрямки вітру (рис.3)

Рис. 3. Роза вітрів Княждвірського тисового заповідника.

Річний хід температури повітря континентальний. У липні, найтеплішому
місяці, середня температура повітря становить 19 – 19,50С , у
найхолоднішому (січні) вона знижується до мінус 4 — 5,50С. (табл.2)

Таблиця 2.

Температури повітря за 1899 – 2001 рр.

Станція Висота над рівнем моря, м I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII
За рік

Княж-двір-

ський запо-відник 298 -5,5 -3,8

1,1

7,8

13,7

16,8

18,6

17,8

13,4

8,1

2,1 -2,6

7,3

У районі тисового заказника за рік випадає 600-800 мм опадів.

Для річного ходу опадів характерна значна перевага їх кількості за
теплий період порівняно з холодним (табл.3)

Таблиця 3.

Станція I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII За

рік

Княж-двір-

ський запо-відник 22 22 24 49 72 98 101 82 51 40 36 24 621

За теплий період (IV-Х) випадає близько 73% опадів від річної норми.
Найбільш дощові літні місяці (VI, VII, VIII), протягом яких випадає
близько 44% опадів. Максимум опадів здебільшого припадає на червень.

Тривалість вегетаційного періоду становить 185 днів.

Княждвірський тисовий заказник,

як історично-природнича пам’ятка державного значення.

Княждвірський тисовий заповідник належить до найбільш багатих
місцезнаходжень тиса в усій Європі.

У радянській літературі про тисовий заказник даних немає, а дані
польських дослідників Шафера (1913) і Врублевського застарілі і неповні.
Всі інші джерела (Гасморовський, Кржисік, 1926; Стецький) – це тільки
популярні статті.

Тиси в Карпатах і на Прикарпатті стародавнього походження, колись вони
росли тут у великій кількості (Факет і Блатні, 1914; Контний, 1937;
Шафер, 1933, 1913, 1930; Волощак, 1892).

Автономність походження Княждвірського тисового заказника не викликає
сумніву, але встановити хоча б коротку його історію нам не пощастило, бо
не знайшлось відповідних документів. Ліси Княждвора і його околиць
здавна належали королям, князям і державним департаментам лісів
Австро-Угорщини і Польщі. В статистичному і топографічному описах лісів
Княждвірського тисового заказника з 1888 року про тиси не згадується.
Першу вказівку на княждвірські тиси ми знаходимо у Снауста (1893 р.),
але він тільки згадує про “найбільшу кількість тисів на Прикарпатті в
околиці Печеніжина” (мова йде про княждвірські тиси). В 1900 р.
Ломницький, а в 1913 р. Шафер закликали громадськість до охорони тиса у
Княждворі. В 1914 р. внаслідок заходів вжитих рядом наукових установ,
австрійське міністерство землеробства утворило заповідник. У 1932 р.
було проведено нове лісовпорядкування, зроблено перелік тисів та
віднесено до заповідника також інші квартали, де зростав тис.

3.04.1996 р. було складено охоронне зобов’язання відповідно до 53 статті
Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, держуправління
природних ресурсів Івано-Франківської області передає під охорону
землекористувачу заповідний об’єкт — Ботанічний заказник “Княждвірський”
208 га, загальнодержавного значення, створений оголошений рішенням –
Постановою РМ УРСР від 28.10.1974 р. № 500 з метою збереження насаджень
тису ягідного (додаток 1).

Розділ 2.

Огляд літератури.

Біолого-морфологічні особливості Taxus baccata L.

Родина Тис (Taxus) налічує близько 8 видів. Найбільш відомий і найбільш
поширений є тис ягідний, або звичайний (Taxus baccata). Також його ще
називають і європейським, оскільки він поширений майже в усій Західній
Європі.

В народі тис ягідний називають “негний-дерево”, тому що його деревина є
досить твердою і важкою, майже не піддається гниттю. Тис є стійким проти
грибних захворювань і пошкоджень комахами. Самим небезпечним грибом для
нього є поліпорус сіро-жовтий (Polyporus sulphureus), який викликає
захворювання — “серцевинна гниль деревини”.

Вік тису ягідного досягає до 1500 років, а іноді і до 3-4 тис. років.

Річний приріст становить 2-3 см, тому дерева не доростають до великої
висоти, але відомі окремі екземпляри, за якими можна судити про
довговічність тису. Так, в Англії, в Дербіширі відомий тис висотою 15 м,
вік якого приблизно 2000 років. Тис в графстві Суррей вже в 1133 р. був
відомий, як дуже старий екземпляр. Самим високим деревом з стовбуром
висотою 32.5 м і діаметром

1,5 м є тис, який росте в Закавказзі (Алжирія).

Стовбур тиса ягідного покритий червонувато-коричневою або
червонувато-бурою корою. Вона гладка, пізніше стає тріщинуватою і
починає повздовжньо відслоюватись. Густа крона яйцевидно-конічної, рідше
пірамідальної форми.

На нижній стороні листкових пагонів, по одному в пазухах вегетативних
листків, розміщені багаточисленні шаровидні мікростробіли. В пазухах
листків на коротких бокових гілках сидять і мегастробіли з одним, а
деколи з двома сім’язачатками. Насіння до самого верхів’я оточені
яскраво червоною м’якоттю, що робить їх дуже схожими на ягоди.

Тис ягідний вимогливий до вологості повітря і грунту. Він і найбільш
тіневитривалий з усіх хвойних видів рослин, тому його часто можна
зустріти поруч з найбільш тіневитривалою квітковою рослиною – самшитом.
Також тис росте і на відкритих місцях. Зазвичай він не утворює чистих
насаджень, в молодості краще розвивається під буком, грабом і піхтою.
Насіння тис дає щорічно до глибокої старості, починаючи з 25-30 річного
віку.

Молоді пагони, кора і листки містять токсин – алкалоїд, отруйний для
людини, а також для деяких домашніх тварин, наприклад для коней і корів.
Та інші тварини, зокрема зайці, олені поїдають тис без шкоди для себе.
Насіння тиса також містить токсин, але в солодкуватій м’ясистій оболонці
отруйних речовин немає, тому птахи, а з дрібних тварин куниця поїдають
насіння і часто розносять його, сприяючи поширенню тиса. Природне
відновлення біля материнських особин майже не спостерігається, підріст
зустрічається в стороні від дорослих дерев, інколи на великій відстані.
Тисові властива висока насінноутворююча здатність, що дуже важливо для
культурних насаджень. Відмічені випадки укорінення нижніх гілок при
стику їх з землею. Коренева система тиса добре розвинута, пластична,
володіє ендотрофною мікоризою, завдяки чому може пристосовуватись до
різних умов, зустрічається як на пухких свіжих, так і на суцільних
кам’янистих грунтах.

Росте тис звичайно над рівнем моря до висоти 1500 м, але частіше в поясі
від 500 до 1200 м. Рідко він досягає верхньої границі лісу, де росте у
вигляді приземних кущів, зимує під снігом, але при цьому не плодоносить.

Найчастіше тис ягідний зустрічається в другому ярусі буково-грабових чи
змішаних лісів з бука, піхти кавказької і ялини східної, росте
одиничними екземплярами або невеликими групами. На Кавказі збереглись
ділянки. де тис має лісоутворююче значення. Така, наприклад, заповідна
Хостинська тисо-самшитова діброва. де тис займає площу 70 га. Саме
найбільше місце природного проростання тиса знаходиться в східній
Грузії, по ущелині Бацара, біля річки Алазані. Ця діброва займає площу
біля 700 га. За дослідженнями А.Г.Долуханова, ця тисова діброва “по
размерам, по числу взрослых деревьев, по величественности древостоя. по
мощности роста и другим признакам является не только лучшей на Кавказе,
но и лучшей на всем земном шаре”. Загальна площа, яку займає тис на
Кавказі становить більше 1500 га.

Деревина тиса – прекрасний матеріал для будівельних, столярних, токарних
робіт, добре полірується. З неї в глибоку давнину виробляли саркофаги,
робили луки. Широке використання тиса призвело до масового знищення.

Тис відносно димостійкий. Добре переносить пересадку у зрілому віці.
Посіяне насіння сходить через 1-2 роки, деколи через 3 роки.

Тис ягідний, як цінна рослина, вводилась в культуру з давніх часів.
Описано 50 його садових форм.

Розділ 3.

Тисовий заказник, як осередок охорони

реліктових та ендемічних видів.

3.1. Сучасний стан популяцій тису ягідного в заказнику

та їх відтворення.

Згідно сучасних досліджень В.І.Буняк та досліджень, проведених нами в

2000-2001 рр., встановлено, що тис ягідний (Taxus baccata L.) – релікт
третинного періоду, занесений в “Червону книгу України”, поширений на
площі Княждвірського тисового заказника приблизно в 70 га. Тиси різної
висоти і діаметру, переважно прямі, заввишки 10-14 м (рис. 8). Рідко
зустрічаються дихотомічні і кущові порослеві форми. Багатовершинність
має місце у старіших дерев; причиною цього є часте механічне пошкодження
верхнього пагона під час наморозі або сніголаму, а також пошкодження
верхньої бруньки гілками інших дерев, в крони яких тиси часто вростають.
У старіших дерев стовбури звичайно прямі, чисті, без сучків, крона
піднята високо, проте зустрічаються і сучкуваті тиси з засохлим або
живим низько опущеним гіллям. Кора на стовбурах і гілках відпадає
платами, як у платана. Зрідка на стовбурах можна бачити велику кількість
молодих зелених гілочок, що розвиваються із сплячих бруньок. Як у
молодих, так і у старих дерев тиса помітна регенеративна здатність
утворювати нові верхні і бічні пагони; поросль і легко вкорінятись. Всі
тиси мають здоровий вигляд. Рідко зустрічаються крупні екземпляри, які
іноді. глибоко затесані або мають здерту кору; на місцях пошкодження у
деяких тисів утворилась гниль. Засохлих від пошкоджень комахами або
ураження хворобами тисів не було виявлено.

Було знайдено один тис у віці 110-120 років, що мав діаметр (на висоті

1,3 м) 24 см і висоту 8,95 м. Наявність здорових старих пнів свідчить
про те, що раніше тут були тиси старшого віку і більших розмірів.

Ростуть тиси у висоту дуже повільно: в перші 30 років життя 5-10 см у
рік, у віці від 30 до 70 років – 10-15 см у рік, потім приріст
зменшується; у деяких екземплярів річний приріст верхнього пагона
досягає 30 см.

З аналізу одного модельного дерева встановлено, що середній приріст у
висоту досягає 7-10 см, а по діаметру – 2 мм за рік. Найбільш
інтенсивний приріст у висоту спостерігається між 5-40, по діаметру – між
40-70 роками життя (табл.4)

Таблиця 4.

Ширина річного кільця модельного дерева, виміряна

в найбільшому радіусі поперечного розрізу, на висоті 1 м (в мм)

Вік

Максимальна Мінімальна Середня

1 – 10

11 – 20

21 – 30

31 – 40

41 – 50

51 – 60

61 – 70

71 – 80

81 – 90

0,8

1,5

1,1

1,8

1,9

4,8

3,0

2,6

1,7 0,3

0,5

0,4

0,7

1,7

2,2

0,8

0,9

0,8 0,5

1,0

0,7

1,2

1,2

3,5

1,9

1,7

1,2

Довжина хвої – 20-26 мм; коливання довжини – 11,2 – 35,1 мм. Коренева
система міцна, дуже розгалужена, без ясно вираженого головного кореня,
глибока, з мікоризою добре помітна на кінцях тоненьких корінців.

Розподіл тисів по всій площі (70 га) нерівномірний. Найбільша кількість
їх знаходиться на площі 40 га. За нашими підрахунками на площі 40 га є
близько 6 700, а по всій площі – близько 8 000 тисів діаметром 4-18 см
на висоті 1,3 м; тисів діаметром 4-8 см має бути понад 60%. Тисів
діаметром 14-24 см – не більше 30. Тонких екземплярів і підросту висотою
від 50 см є більше 20 тис.

Природне поновлення тису проходить значно гірше ніж у інших деревних
порід. На 1 га тисового заказника припадає в середньому 4-16 тис.
самопосіву і підросту тиса (рис.8), причому однорічні дерева становлять
80-85, дворічні – 10-15, трирічні і старші – 12-15%.

Під час досліджень було спостережено дуже цікаве явище – масову загибель
самопосіву тису та інших порід, причину якої не вдалося з’ясувати. Ми
вважаємо, що загибель самопосіву спричинюється грибами з родів Fusarimu
і Phytophtora. Це питання потребує спеціальних фітопатологічного і
мікологічного досліджень.

М.О.Троїцький (1939) також вказує на масову загибель однорічних сходів
тиса у Вірменії, однак причину цього явища не аналізує.

За даними Л.І.Сосіна (1940), природне поновлення тиса під пологом
буково-ялицевих лісів відбувається гірше, ніж у чистому ялиннику
(Abietum oxalidosum), де на 1 га налічується 4 400 сходів і 1 200
екземплярів підросту

0,2 – 1,0 м заввишки.

Таким чином, масова загибель самопосіву тиса в перший рік життя –
явище звичайне. Відсутність сонця під пологом лісу і сильна зараженість
ґрунту теж є причиною захворювання самопосіву.

Княждвірські тиси плодоносять майже щороку, а у великій кількості через
кожні два-три роки; таким чином, можна щорічно заготовляти насіння для
широкого розведення цієї породи. Майже всі тиси, що досягли 30-40
річного віку, плодоносять.

Плоди починають достигати в кінці серпня. В цей час їх червоні м’ясисті
принасінники приваблюють птахів, які сприяють таким чином поширенню
тиса. Найчастіше за ягодами (принасінниками) прилітають сойки, шпаки,
сороки і чорні дрозди. В другій половині вересня плодів на деревах дуже
мало. Ягоди спадають разом з насінинами, і біля материнського дерева
можна спостерігати густий самопосів тиса. Достигла насінина – це твердий
горішок темно-бурого кольору, 6-8 мм завдовжки і 4-5 мм завширшки. Свіже
насіння посіяне зразу є після збору, сходить весною, а просушене – на
другий, іноді на третій рік. Вага 1 000 очищених насінин становить 75 г,
а з принасінниками – 450 г.

Кількість тиса ягідного (Taxus baccata L.) за останні роки значно
зменшилась. Це пояснюється значними зсувами ґрунту збоку річки Прут, які
захоплюють територію заказника.

3.2. Заказник – осередок еколого-просвітницької діяльності,

де збереглися та охороняються рідкісні та зникаючі види.

Особливістю Княждвірського тисового заказника є те, що він не тільки
осередок, де охороняються реліктові, ендемічні види рослин, але є й
осередком еколого-просвітницької діяльності. Тут для відвідувачів
відкритий музей, який знайомить їх з фауною і флорою Прикарпатського
краю. Відкрито музей на початку 1979 року. Першим відвідувачами його
були туристи з Якутії. Експозиція починається розділом “З історії краю”,
де подаються історичні відомості від часів князювання Данила Галицького,
про рух опришків Олекси Довбуша. Відвідувачі дізнаються про перебування
в цих краях легендарного Чапаєва в роки першої світової війни, про
походи партизанів-ковпаків.

Окремий куточок присвячено тисові. Адже музей розміщено у найбільшому в
Європі тисовому заказнику.

У цьому ж залі експонують зразки корисних копалин Карпат, різні види
дерев, зібрано велику колекцію комах, виготовлено муляжі грибів, що
ростуть в лісах Прикарпаття.

Найбільший зал присвячено тваринному світу Карпат. Особливий інтерес
викликають чучела звірів і птахів.

В окремій кімнаті експонуються один малий і троє дорослих зубрів.

Музей у Княждвірському заказнику, без сумніву, сприяє охороні природи.

Зручне і доступне місцезнаходження цього тисового заказника дозволяє в

будь-який час проводити тут науково-дослідну роботу по розв’язанню
цілого

ряду питань з лісництва, дендрології, ботаніки тощо.

Аналіз флористичного складу Княждвірського тисового заказника показує,
що тут росте 13 видів рідкісних і зникаючих рослин, занесених в Червону
книгу України і 5 видів, які рідко зустрічаються на території заказника.
Це загально-карпатські ендеміки, релікти, рідкісні монтанні види,
бореальні ранньовесняні, термофільні елементи лісостепової флори. В
таблицях 7 і 8 дано список рідкісних видів і режим їх охорони. В таблиці
9 дано види рослин, які занесено в Червону книгу України, а також ті, що
рідко зустрічаються на території заказника.

Однією з важливих проблем охорони рослинності тисового заказника є
охорона рослинності угрупувань, як головного компонента біогеоценозів і
ведучої ланки біосфери. Тому необхідно проводити послідовне вивчення
рослинності об’єктів, що охороняються, організовувати комплексне
вивчення ценозів. Рішення цих проблем має важливе значення для
багаторічних порівняльно-екологічних досліджень в природних і змінених
господарською діяльністю екосистемах.

Таблиця 7.

Список рідкісних видів рослинності тисового заказника.

Назва Категорія рідкістності

по МСОП Наявність

в списках

Червоної

книги України Необхідні міри охорони

Allium ursinum 3 + Організація заказників в місцях їх проростання.

Atropa belladonna 3 + Заборона масових вирубок лісу в місцях зростання
виду, заборона заготовки корневищу.

Cephalanthera damosonium 1 + Заборона збору рослин. Створення заказників
в місцях зростання виду.

Cephalanthera

longitolia 1 + — // — // —

Cypripedium calceolus 3 — 1 + Заборона збору рослин. Створення
заказників в місцях зростання виду.

Epipaсtis helleborine 3 + Контроль за станом популяції. Вивчення окремих
форм виду.

Cypripedium calceolus 3 – 1 + Заборона збору рослин. Створення
заказників в місцях зростання виду.

Cymnadenia conopsea 3 + Контроль за станом популяції. Охорона виду.

Lencojum vernum 3 — Заборона збору і продажі квітів, створення
заказників в місцях зростання виду.

Lilium martagon 3 + Заборона продажі квітів. Контроль за станом
популяції.

Neottia nidus-avis 3 + Заборона збору рослин. Контроль за станом
популяції.

Orchis purpurea 3 + Заборона викопування рослин. Контроль за станом
популяції.

Platanthera chlorautha 2 + — // — // —

Taxus baccata 2 + Дотримання заповідного режиму

Таблиця 8

Список рідкісних рослин тисового заказника

Вид рослин Причина включення в список рідкісних рослин тисового
заказника Необхідні міри охорони

Adenostyles alliarial Карпатський релікт третинного періоду, який рідко
зустрічається Вивчення екології виду

Aconitum variegatum Рідкісний монтанний декоративний вид Вивчення
окремих форм виду. Ведення в культуру

Arum alpinum Рідкісна декоративна рослина Введення виду в культуру

Hedera helix Рідкісний субсерелдземноморський вид Вивчення екології
виду. Контроль за складом популяції.

Melittis carpatica Третинний релікт, рідкісний вид Повна заборона збору
рослин. Охорона виду.

Таблиця 9.

Список рідкісних видів рослин в субформації тисового заказника.

Субформація Висота над рівнем моря, м Види рослин, занесених в Червону
книгу України Види рослин, що рідко зустрічаються на території заказника

Ялицево –

тисово — букові ліси 320 – 460 Allium ursinum, Atropa belladonna,
Cephalanthera damosonium Aconitum variegatum, Adenostyles alliarial,
Arum alpinum,

Abieto –

Taxoso — Fagetum

Cephalanthera

longitolia, Cypripedium calceolus, Epipaсtis helleborine, Cymnadenia
conopsea, Lencojum vernum, Lilium martagon, Neottia nidus-avis, Orchis
purpurea, Platanthera chlorautha, Taxus baccata Hedera helix,

Melittis carpatica

Розділ 4.

Характеристика рослинності

Княждвірського тисового заказника.

4.1. Загальна характеристика рослинності.

Деревостан Княждвірського тисового заказника змішаний, представлений в
основному буком, ялицею і смерекою та їх супутниками, багатоярусний,
різновіковий (рис.4) Участь порід в складі лісостану в різних місцях
неоднакова. Місцями переважає бук або ялиця з домішкою граба, смереки,
явора та інших порід. Бонітет І-ІІ. Вік від 20 до 100 років. Перший ярус
утворюють бук, ялиця; другий – бук, смерека, явір, клен, граб та інші.
Під їх пологом ростуть старі та молоді тиси, а також підріст тиса, бука,
граба та інших порід, які утворюють третій поверх і підлісок. На
прогалинах і узліссі ростуть різні дерева і кущі, характерні для букових
і дубових лісів, які в зімкнутому лісостані майже не зустрічаються.
Зустрічаються перестійні буки і ялиці віком понад 180 років, діаметром
до 75 см і до 35 м заввишки.

Повнота і зімкнутість крон різна – від 0,6 до 1,0. Природне відновлення
всіх дерев задовільне але не скрізь однакове, найбільше самопосіву
граба, бука, смереки, менше ялиці, клена, явора, тиса, ще менше вільхи,
осики та інших (рис.5)

Для встановлення кількості тисів, їх самопосіву і підросту, типу лісу і
таксаційних елементів було закладено дві дослідні ділянки розміром 0,25
га кожна. На підставі детального дослідження рослинності та ґрунтів на
цих дослідних ділянках в тисовому заказнику можна виділити, згідно з
типологічною класифікацією Алесєєва- Погребенка, два типи лісу – свіжу і
вологу бучини (D2 і D3).

Свіжа бучина – 400 м над рівнем моря, експозиція – північ, крутість
схилу – 250.(табл. 10)

Таблиця 10.

Склад порід, що утворюють лісостан, підлісок і трав’яний покрив
Княждвірького тисового заказника:

Види деревної та трав’янистої рослинності Тип лісу

D2 D3

Лісостан

І поверх Бонітет

Abies alba – ялиця І – ІІ І – ІІ

Fagus silvatica – бук лісовий І – ІІ І – ІІ

Picea excelsa – смерека ІІ – І ІІ – І

ІІ поверх

Acer pseudoplatanus – явір ІІ ІІ

Acer platanoides – клен звичайний ІІІ ІІІ

Padus rasemosa – черемха — V

Carpinus betulus – граб звичайний ІІІ — IV ІІІ — IV

Populus tremula – осика IV IV

ІІІ поверх

Taxus baccata – тис V V

Alnus incana – вільха сіра — V

Padus rasemosa – черемха звичайна — V

Підлісок

IV поверх Рясність*

Sorbus aucuparia – горобина звичайна І 2

Salis purpurea – верба пурпурова — р

Viburbum opulus — калина звичайна І І

Viburbum lantana – гордовина — р

Sambucus racemosa – бузина червона — І

Sambucus nigra – бузина чорна 0 0

Acer campestre – клен польовий — п

Corylus avellana – ліщина звичайна — п

Evonymus europaea – бруслина європейська п п

Продовження таблиця 10.

Види деревної та трав’янистої рослинності Тип лісу

D2 D3

Lonicera xylosteum – жимолость пухната — п

Daphne Mezereum – вовче лико I 1 – 2

Rubus hirtus – ожина коротковолоса р р

Rubus idaeus – малина р —

Myricatia alopecuroides – мірикарія лисохвостовидна — п

Трав’яний покрив

IV поверх

Dryopteris filix mas – дріоптерис чоловіча папороть 0 —

Athyrium filix femina – безщитник жіночий — 1

Polypodium vuldare – багатоніжка звичайна р —

Dryopteris phgopteris – дріоптерис буковий н —

Equisetum maximum – хвощ великий — 1

Hepatica nobilis – печіночниця звичайна 1 0

Ranunculus lanuginosus – жовтець шерстистий — н

Anemone nemorosa – анемона дібровна 2 1

Lathyrus vernus – чина весняна р —

Euphorbia amygdalordes – молочай мигдаловидний н —

Impatiens noli-tangere – бальзамін не-чіпай-мене — р

Hedera Helix – плющ 1 0

Sanicula europaea – підлісник європейський р 0

Asperula odorata – маренка запашна 2 1

Galium Schltesii – підмаренник Шультеза 1 1

Asarum europaeum – копитняк європейський 0 1

Gentiana asclepiadea – тирлич ваточниковидний р р

Pulmonaria offcinalis – медунка лікарська р —

Atropa bеlladonna – белладонна н —

Veronica urticaefolia – вероніка кропиволиста — р

Salvia glutinosa – шавлія клейка 1 0

Продовження таблиця 10.

Види деревної та трав’янистої рослинності Тип лісу

D2 D3

Dentaria bulbifera – зубниця цибулиста 2 1

Tussilago farfara – підбіл 0 0

Pet sites albus – кремена біла — 0

Senecio umbrosus — жовтозілля тінисте — р

Centaurea mollis – волошка м’яка п —

Lactuca muralis – латук п —

Pirola secunda – грушанка борова п —

Stellaria nemorum – зірочник гайовий п —

Urtica dioica – кропива дводомна — п

Primula vulgaris – первоцвіт звичайний 0 р

Allium ursinum – цибуля ведмежа 2 3

Majanthemum bifolium – веснянка дволиста 0 0

Lilium martagon – лілія лісова — ип

Polygonatum pfficinalee – купина кільчаста р —

Convaeleria majalis – конвалія 0 —

Leucojum vrenum – білоцвіт р —

Crocus bannaticus – шафран баннатський — ип

Sisyrinchium angustifolium – сизюринхій вузьколистий ип ип

Juncus castaneus – ситник каштановий — п

Cypripedium calceolus – венеринв черевички звичайні 0 —

Orchis militaris – орхідея шоломоносна п —

Cephalanthera rubra – булатка червона — р

Neottia nidus-avis – гніздівка звичайна m р

Carex pilosa – осока волосиста р р

Carex digitata – осока пальчаста р р

Festuca gigantea – костриця велетенська п —

Волога бучина – 300 м над рівнем моря, експозиція – північ, крутість

схилу – 50. (табл. 10)

Як видно з таблиці 10 трав’яний покрив тисового заказника дуже
різноманітний. Найбільше він виступає в прогалинах, узліссі там, де
менша повнота насадження. В тих місцях, де замкненість полога більша, в
склад трав’яного покриву входять переважно затінкові дерева.

Аналізуючи дослідження, нами встановлено, що з роками відбуваються
значні зміни в трав’янистому покриві тисового заказника. Порівняння
спектрів родин показало, що кількість одних родин (лілійні, первоцвіт)
зменшилась, а інших збільшилась (пасльонові та орхідні).

4.2. Ранньо-весняні синузії заказника.

Ранньо-весняні синузії заказника в субформації Княждвірського тисового
заказника утворюють такі види Dentaria glandulosa, Leucojum vernum,
Scilla bifolia, Isopyrum thalictroides, Anemonoides nemorosa,
Anemonoides ranumculoides, Allium ursinum, Corydalis sava. Під час
досліджень встановлено, що найбільш поширена в Княждвірському тисовому
заказнику синузія з формуванням Dentaria glandulosa (70-90%), яка під
час цвітіння створює своєрідний бузковий фон. Цвітіння її досить рясне і
продовжується протягом 12-15 років, починаючи з третьої декади березня.
Але в залежності від весняних кліматичних умов ці строки можуть
змінюватись. На більш зволожених і понижених ділянках заказника поширені
ранньо-весняні синузії, які утворюються Leucojum vernum (40-60%) і
Isopyrum thalictroides (30-50%) з такими видами, як Scilla bifolia
(10-15%) та Corydalis sava (10-15%), які утворюють під час цвітіння
своєрідний фон. Синузії з домінуванням інших ефемероїдів зустрічаються
рідше.

4.3. Основні асоціації рослин заказника.

На території Княждвірського тисового заказника поширена субформація
Abieto-Taxoso-Fagetum (піхтово-тисово-букові ліси). В її межах виділено
два типи лісу: свіжа ялицево-тисова бучина і волога ялицево-тисова
бучина, а також п’ять асоціацій: Abieto-Fagetum taxoso – galiosum,
Abieto-Fagetum taxoso – galeobdolosum, Abieto-Fagetum taxoso – caricosum
pilosal, Abieto-Fagetum taxoso – hederosum, Abieto-Fagetum taxoso –
allietosum ursinal.

Найбільш поширеними є волосисто-осокові та ведмежо-цибулеві асоціації.

Асоціація Abieto-Fagetum taxoso – caricosum pilosal:

Ценози даної асоціації сконцентровані у верхній частині тераси.

Деревостан утворюють Fagus silvatica і Abies alba.Склад деревостану
коливається від 9 БкЧЯ до 6 БкЧЯ, деревостан двоярусний, утворений
різним поколінням. Перший ярус складають 120-160-річні дерева,
зімкнутість 0,2-0,3, висота 28-32 м, діаметр 40-52 см, бонітет І – ІІ. В
другому ярусі є бук з домішкою ялиці – це 20-30 річний підріст з
зімкнутістю крони 0,3-0,5. Рідко, але постійно зустрічається Acer
pseudoplatanus L, окремі екземпляри якого мають діаметр до 100 см. тис
зростає поодинокими екземплярами або невеличкими групами (по 3-7 штук)
із зімкнутістю крон в окремих біогрупах 0,1-0,2. Висота дерев від 2 до 6
м, діаметр 5-12 см. Природне відновлення тису проходить значно гірше ніж
інших деревних порід, підріст сконцентрований біля материнських дерев.

Підлісок розвинутий слабо, зімкнутість крон 0,1, поодиноко
зустрічаються Corylus avellana, Swida sanguima, Lonicera
xylosteum.Трав’янистий покрив середньогустий (40-60%). у ньому домінує
Carex pilosa (20-30%). з покриттям 10-15% зростають Mercurialis
perennis, Caleobdolon luteum, Salvia glutinose, Galium odoratum, з
покриттям 1-5% зустрічаються Melandrium dioicum, Thaliotrum
aguilegitolium, Valeriana tripteris, Cypripedium calceolus, Melittis
carpatica, Epipactis bellebarine, Mellica unitlora, Vicia sylvatica та
інші, поодиноко зустрічається Aconitum variegatum, Atropa
belladonna.Мохи відсутні.

Abieto-Fagetum taxoso – allietosum ursinal:

Дана асоціація поширена в нижній частині схилу на більш вологих

грунтах. Склад деревостану і підліску такий самий, які в попередній
асоціації.

Тис зустрічається тут частіше, це вже невеликі дерева 6-11 м висотою і
діаметром 12-25 см зімкнутість тиса в окремих куртинах 0,3-0,4. Підріст
сконцентровано біля материнських дерев невеликими плямами. Проективне
покриття трав’яного ярусу становить 70-85% у весняний період, коли
масово вегетує, а потім цвіте Allium ursinum L, який створює рівномірний
зелений фон. а під час цвітіння – своєрідний білий. У літньому аспекті,
проекційне покриття становить 30-40%. Домінують (по 5-10%) Dryopteris
filix mas (L), Schott, Carex sylvatica L, Mercurialis perennis L, Oxalis
acetosella L, Galium odoratum (L), Acop., Gledeoma hirsura W. et Kit,
Eupatorium cannobinum L. По 1-5% в цьому ярусі відзначені Aegopodium
podagraria, Sanicula ruropaea L, Anthuscus nitida (Wahlenb.)
Harslinszky, A.sylveeris (l) Hoffm. Поодиноко в асоціації зустрічаються
такі рідкісні рослини: Arum alpinum Schott, Gymnadenia conopsea (L), R.
Br. Orehis purpurea Huds, Platanthera chlorautha (Cust) Reicht, Lilium
martagon L. Мохи відсутні.

Усього до складу трав’яного ярусу букових фітоценозів з участю тису
ягідного входить 68 видів рослин. У цілому зростає близько 100 видів
трав’янистих рослин, 18 чагарників.

За дослідженнями рослинність Княждвірського тисового заказника
нараховувала 72 види вищих судинних рослин, серед яких переважали родини
осокових, злакових та айстрових. Також виявлена досить велика популяція
Lunaria rediviva L. – реліктового виду, занесеного в “Червону книгу”.

Висновки

1. Княждвірський тисовий заказник належить до найбільш багатих
місцезнаходжень тиса ягідного (Taxus baccata L) не тільки на Україні, а
й у всій Європі.

Тис ягідний – релікт третинного періоду, занесений у “Червону книгу
України”. У Карпатах та на Прикарпатті охороняються всі природні місця
зростання цього рідкісного у флорі України дерева.

2. Деревостан, що утворює ялицево-тисово-букову субформацію займає площу
208 га в північно-східній частині передгір’їв Східних Карпат, над
Прутом, біля с. Княждвора Коломийського району.

3. За даними досліджень флора Княждвірського тисового заказника
нараховувала 72 види вищих судинних рослин, серед яких переважали родини
осокових, злакових та айстрових.

Аналізуючи дослідження нами встановлено, що відбулися значні зміни,
зокрема в трав’янистому покриві тисового заказника. Порівняння спектрів
родин показало, що кількість одних родин (лілійні, первоцвітні)
зменшилась, а інших зменшилась (пасльонові та орхідні). Завдяки
заповідності збільшились популяції деяких лікарських видів Vinca minor
L, Atropa belladonna та інших.

4. По спектрі життєвих форм у флорі тисового заказника ростуть
трав’янисті багаторічники (полікарники), що складають 74% рослинності,
по відношенню до вологості – мезофіти (15%), а по відношенню до хімізму
субстрату – індиферентні види (82%).

5. Формація Княждвірського тисового заказника включає одну субформацію –
ялицево-тисово-букові ліси (Abieto-Taxoso-Fagetum). в межах якої
виділено два типи лісу: свіжа ялицево-тисова бучина, а також п’ять
асоціацій — Abieto-Fagetum taxoso – galiosum, Abieto-Fagetum taxoso –
galeobdolosum, Abieto-Fagetum taxoso – caricosum pilosal, Abieto-Fagetum
taxoso – hederosum, Abieto-Fagetum taxoso – allietosum ursinal.

6. В Княждвірському тисовому заказнику росте 13 рідкісних видів

рослин, які занесені в Червону книгу України, а також 15 видів, які
рідко

зустрічаються на території заказника.

7. Княждвірський тисовий заказник є не тільки осередок, де охороняються
реліктові, ендемічні види рослин, але й осередком еколого-просвітницької
діяльності.

Література

1. Буняк В.І., Кащишин О.К. Княждвірський тисовий заказник на
Прикарпатті як осередок охорони реліктових та ендемічних видів //
Інтродукція та збереження рослинного різноманіття, — К., 1999. – Вип.1 –
С. 11-12.

2. Червона книга України. Рослинний світ. – К., 1996. – 608с.

3. Гренчук К.І. Природа Івано-франківської області. – Л., 1973.

4. Буняк В.І. Дисертація. – Ліси формації Fageta Silvadcicae
північно-східного макросхилу українських Карпат, — К., 1985.

5. Юзьків М.І. Тис у Княждвірській лісовій дачі на Прикарпатті //
Матеріали про охорону природи на Україні, — К., Вип.1. – С. 27-41.

6. Lomnicki I. Czycis juz w Polse wyte piony? Gareta Kolomyjska. Nr.21,
1900.

7. Spaust W. Cis, Sylwau, Lwow, 1893.

8. Srater w. Cisy w Kniazdworze pod Kolomia, jakp ochrony zabyck
przyrody lesnej, Sylwau, 1913.

9. Троїцький Н.А. Тис в Делінжанському районі Армянської ССР, Збірник
наукових праць Армян. – Вип.22, 1939.

10. Gasiorowski M. Z naszych reserwatow cisowych. Ochrona przyrody,
zest. 6, 1926.

11. Wrobleski Z wycieczki do cisow w Kniazdwore, Ochrona przyrody, zest.
2.

PAGE

Похожие записи