Реферат на тему:

Біологічні особливості фітопатогенного некротрофного гриба Botrytis
cinerea Pers

Гриб Botrytis cinerea Pers., склероції, хламідоспори, мікроконідії,
апотеції, сіра гниль.

Гриб-космополіт Botrytis cinerea Pers. [13, 15] паразитує на різних
рослинах у більшості регіонів світу. За повідомленнями W.R. Jarvis [29],
епідемії спричинюваної ним хвороби найчастіше відбуваються на рослинах
бобів, льону, гладіолусів, тепличних культур, винограду, салату, цибулі,
декоративних культурах, гороху, суниці та тютюну. Патоген є складовою
частиною мікобіоти грунтів, на яких вирощуються сільськогосподарські
культури [8, 21]. Він значною мірою присутній в грунтах різних
континентів та країн: Канади, США, Англії, Швейцарії, Австрії, Китаю,
Японії, України та ін. [18]. Загалом, гриб є широко розповсюдженим та
небезпечним паразитом-омнівором [3]. В умовах України існує реальна
потенційна можливість виникнення епіфітотій внаслідок ураження ним
багатьох рослин. Особливо сприйнятливі до збудника хвороби зернобобові
культури [7].

Гриб B. cinereа має в життєвому циклі розвитку анаморфу (Botrytis
cinerea Pers.) та телеоморфу (Botryotinia fuckeliana (de Bary) Whetz.)
[4]. Спочатку він був відомий тільки у формі безстатевого розмноження
(за допомогою конідій) та описаний Персооном на початку XIX ст. [30].
Тривалий період існувала думка про те, що B. cinerea є конідіальною
стадією Sclerotinia sclerotiorum і між ними існує генетичний зв’язок.
Однак J.W. Groves та C.A. Loveland [28] встановили зв’язок між
конідіальною стадією B. cinerea та сумчастою Botryotinia fuckliana (de
Bary) Whetz. (= Sclerotinia fuckеliana). M.B. Ellis [23] відносить
статеву стадію до роду Sclerotinia. H. Whetzel [37], ще в 1945 р.,
вивчаючи рід Sclerotinia, відніс ряд видів Botrytis, що мають сумчасту
стадію, до самостійного роду — Botryotinia.

У своєму циклі розвитку B. cinerea формує ряд життєвих форм — міцелій,
спороношення та склероції [17, 20]. Саме у цих формах він у більшості
присутній на різних рослинах [30]. За спостереженнями Ю.А. Чікіна та
О.М. Ліхачова [20], на уражених тканинах рослин переважає конідіальна
стадія гриба, інтенсивність розвитку якої різна. Вона залежить як від
виду господаря так і від уражуваного органа. На думку цих авторів, у
природних умовах постійне утворення склероціїв відбувається тільки на
плодах патисонів, кабачків, бобів, квасолі, люпину вузьколистого та на
кошиках соняшнику. На стеблах названих рослин склероції формуються
рідше, а на листкових пластинках — дуже рідко. На думку Ю.Т. Дьякова
[5], формування склероціїв інтерферує з конідієутворенням. Чим більша
кількість талому витрачається на утворення склероціїв, тим менше
можливостей залишається для конідій. Мета утворення конідій — експансія
гриба в просторі, склероціїв — збереження у часі. В умовах мінімального
ризику вимирання популяція зводить до мінімуму склероцієутворення,
підсилюючи тим самим формування конідій. Згідно з нашими дослідженнями,
кількість склероціальної маси гриба часто регулюється температурним
фактором і зростає в умовах зниження температури [6].

Водночас, повідомлення щодо телеоморфи є поодинокими та дискусійними.
Про можливість проростання склероціїв із формуванням апотеціїв в умовах
України повідомляють М.А. Кубліцька, Н.А. Рябцева та З.І. Коченко [9,
10, 12]. С. Ванев [1] відмічав, що в умовах Болгарії склероції, як
правило, проростають з формуванням конідіального спороношення і тільки в
рідкісних випадках із утворенням апотеціїв. Формування сумчастої стадії
збудника сірої гнилі спостерігали також в умовах США, Італії та Японії
[22, 24, 25, 31]. Однак у науковій літературі існує також думка про
втрату статевої стадії грибом B. cinerea [16, 18, 19]. Так, О.Л. Рудаков
[18] у своїх дослідженнях із пророщуванням склероціїв, проведених в
різних умовах, не отримував сумчастого плодоношення. С.Ф. Сидорова [19]
в експериментах з ізолятами B. cinerea, виділеними з уражених рослин
гречки, теж спостерігала негативний результат — склероції проростали з
утворенням конідіального спороношення. У наших багаторічних
експериментах також відмічено тільки безстатеве розмноження гриба.

B. cinerea володіє також здатністю формувати такі морфологічні структури
як мікроконідії та хламідоспори [19, 35, 33]. Відомості про ці форми
збудника у наукових працях відсутні, а питання їхньої ролі в патогенезі
не вивчені. Інтенсивність утворення мікроконідій та хламідоспор залежить
від різних екологічних факторів, які значною мірою ще не з’ясовані [19,
32, 34].

Наукова інформація щодо способів утворення мікроконідій досить
різнобічна. За даними С.Ф. Сидорової [19], всі досліджувані нею штами
збудника сірої гнилі гречки, виділені з різних географічних областей,
утворювали мікроконідії. Вони були кулевидними, 2-3 мкм у діаметрі,
формувалися в спородохіях. Останні складаються із часто септованих гіф,
від яких відходять грона розгалуджених конідієносців із загостреними
подовженими термінальними клітинами — фіалідами. На них утворюються у
великій кількості ланцюжки мікроконідій, які оточені слизистою
речовиною.

М.А. Кублицька та Н.А. Рябцева [11] під час вивчення різновидностей B.
cinerea з винограду виявили утворення мікроконідій на тих самих гіфах,
на яких формуються конідієносці з головками макроконідій, пеніциловидний
тип конідіофор зі стеригмами та компактне розміщення округлою масою
однорідних, дрібних, кулевидних спор, діаметром близько 2 мкм.

С.Ф. Морочковський [14] спостерігав кулевидні мікроконідії 2,5-3,5 мкм у
діаметрі, що утворювалися ланцюжками на подовжених стеригмах. Іноді
стеригми формувалися всередині конідієносця, який мав нормальний
зовнішній вигляд. У цьому випадку мікроконідії залишалися всередині
клітин конідієносців.

У працях I. Urbasch [32, 35] описується спосіб утворення мікроконідій на
апресоріях B. cinerea.

У наших дослідженнях цей гриб масово продукував мікроконідії in vitro у
кулеподібних сумках. Спроби проростити мікроконідії у краплино-рідинному
середовищі, а також розчинах сахарози та глюкози успіху не мали.

На нездатність мікроконідій до проростання вказують й інші дослідники
[19, 35]. Зокрема, С.Ф. Сидорова [19] висуває припущення, що існування
мікроконідій у збудника сірої гнилі є рудиментарним, оскільки
досліджувані нею штами втратили статевий процес.

Однак на думку ряду науковців [27, 26], мікроконідії виконують
спермаційну функцію у процесі статевого розмноження, що й доведено в
лабораторних експериментах.

У наших дослідженнях окрім утворення мікроконідій спостерігалося
формування мікросклероціїв B. cinerea. Під час культивування гриба за
умов 100 %-ної відносної вологості повітря при зіткненні міцелію із
твердою поверхнею утворювалися апресорії, у яких кількість клітин з
часом зростала і в кінцевому результаті виникали мікросклероції. Останні
були неправильної форми та нездатні до проростання. Подібне явище
спостерігали С.Ф. Морочковський та М.Є. Володимирська [2, 14]. Вони
називали такі утворення псевдосклероціями.

На думку K. Verhoeff [36], апресорії B. cinerea відіграють важливу роль
у патологічному процесі. Як вважає І. Urbasch [32], їх утворення
стимулюється механічними перешкодами та позитивно корелює із стійкістю
рослин. Питання щодо ролі мікросклероціїв у житті гриба та патогенезі
хвороби залишається відкритим.

Ще однією маловивченою морфологічною структурою, яку здатний формувати
B.cinerea, є хламідоспори [34]. Нами відмічений спосіб утворення
хламідоспор грибом B. cinerea (міцеліальний термінальний у вигляді
ланцюжків), який у вітчизняній та зарубіжній мікологічній і
фітопатологічній літературі не описаний. Отримані у наших дослідженнях
хламідоспори проростали з формуванням інфекційних гіф.

Таким чином, дискусійність експериментальних даних щодо біології гриба
Botrytis cinerea Pers. не дозволяє повною мірою розкрити процеси
закономірності формування окремих структур, їхнього поширення в
природних умовах та визначити роль в епідеміології сірої гнилі.
Відсутність чітких відомостей щодо значення та частки хламідоспор і
сумкоспор у виникненні первинної інфекції унеможливлює ефективно
прогнозувати таку небезпечну хворобу як сіра гниль рослин. Відсутність
чітких відповідей на ці питання вимагає подальшого вивчення біологічних
особливостей патогена в конкретних екологічних умовах.

Список літератури:

Ванев С. Сумчатая стадия гриба Botrytis cinerea Pers. в Болгарии //
Материалы Первого Международного симпозиума по борьбе с серой гнилью
винограда. — Кишенёв: Катря Молдовеняскэ, 1974. — С.158-160.

Владимирская М.Е. Серая гниль китайской розы // Бюл. главн. бот. сада. —
1959. — Вып. 35. — С. 101-103.

Гойман Э. Инфекционные болезни растений. — М.: И-Л, 1954.— 608 с.

Дудка И.А., Вассер С.П. Грибы: справочник миколога и грибника. — К.:
Наукова думка, 1987. — 534 с.

Дьяков Ю.Т. Жизненные стратегии фитопатогенных грибов и их эволюция //
Микология и фитопатология. — 1992. — Т. 26. — Вып. 4. — С. 309-318.

Кирик М.М., Піковський М.Й. Формування склероціїв Botrytis cinerea Pers.
(Hyphоmycetales) за різних температур // Український ботанічний журнал.
— 2002. — Т. 59. — Вип. 3. — С. 299-304.

Кирик Н.Н., Пиковский М.И. Вредоносность серой гнили гороха // Микология
и фитопатология. — 2002. — Т. 36. — Вып. 2. — С. 59-62.

Кириленко Т.С. Микромицеты почв под посевами ячменя и овса // Сб.
Микромицеты почв. — К.: Наук. думка, 1984. — С. 47-84.

Коченко З.И. Особенности прорастания склероциев Botrytis cinerea Fr. //
Микология и фитопатология. — 1972. — Т. 6. — Вып 3. — С. 256-258.

Кублицкая М.А., Рябцева Н.А. Биология зимующей стадии гриба Botrytis
cinerea Fr. // Микология и фитопатология. — 1970. — Т. 4. — Вып 4. — С.
291-293.

Кублицкая М.А., Рябцева Н.А. Разновидности Botrytis cinerea Fr. на
винограде // Микология и фитопатология. — 1969. — Т. 3. — Вып 3. — С.
258-260.

Кублицкая М.А., Рябцева Н.А. Сумчатая стадия Botrytis cinerea Pers. Fr.
на винограде // Микология и фитопатология. — 1968. — Т. 2. — Вып 1. — С.
41-42.

Мир растений. В 7 т. / Ред. кол. А.Л. Тахтаджян (гл. ред.) и др. // Т.
2. Грибы / Под ред. М.В. Горленко. — М.: Просвещение, 1991. — 475 с.

Морочковский С.Ф. Грибная флора кагатной гнили сахарной свеклы. — М.:
Пищепромиздат, 1948. — 214 с.

Мюллер Э., Лёффнер В. Микология. — М.: Мир, 1995. — 343 с.

Наумов Н.А. Болезни сельскохозяйственных растений. — М.-Л.: Сельхозгиз,
1952. — 664 с.

Пантелеймонова Т.И. Опыт фенетического изучения мицелиальных грибов (на
примере Botrytis cinerea Pers.: Fr.) // Фенетика природных популяций. —
М.: Наука, 1988. — С. 100-111.

Рудаков О.Л. Биология и условия паразитизма грибов рода Ботритис. —
Фрунзе: Изд-во АН КиргССР, 1959. — 190 с.

Сидорова С.Ф. Микроконидии Botrytis cinerea Pers. и их роль в половом
процессе // Тр. ВНИИЗР / Биология и сестиматика фитопатогенных грибов. —
1971. — Вып. 29. — Ч. 2. — С. 106-111.

Чикин Ю.А., Лихачёв А.Н. Морфологические типы изолятов Botrytis cinerea
Pers.: Fr. и гифальное взаимодействие между ними // Микология и
фитопатология. — 1997. — Т. 31. — Вып 4. — С. 54-61.

Похожие записи